Кандидату юридичних наук,
доценту Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого, приватному нотаріусу
Харківського міського нотаріального округу
ЖАННІ СУЛЬЖЕНКО

Вельмишановна колего!
Архіпереконаний, що нотаріуси, які окрім безпосередньої професійної діяльності знаходять час для наукової та викладацької роботи – є надбанням професії, якщо хочете, її гордістю; джерелом креативу та протидії догматизму.

Володимир Черниш – і нотаріус, і завідувач кафедри нотаріату юридичного факультету КУТЕП, і Президент академії нотаріату України, і голова Київського міського відділення УНП
23 жовтня 2009 року.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 17.09.2009 р. N 11226/5/16-1516
Щодо внесення земельних ділянок до статутних фондів
(Витяг)
…
З урахуванням вимог Закону України від 17.09.2008 р. N 514-VI «Про акціонерні товариства» операція з внесення земельних ділянок державної власності до статутних фондів <...> відкритих акціонерних товариств розглядається як збільшення статутного капіталу акціонерного товариства із залученням додаткових внесків (статутний фонд акціонерного товариства збільшується на суму, яка відповідає вартості внесеної до статутного фонду земельної ділянки, на таку ж суму здійснюється розміщення додаткових акцій акціонерного товариства існуючої номінальної вартості, а Фонд державного майна стає власником таких акцій).
Тобто має місце операція з поставки земельної ділянки у власність платника податку в обмін на його корпоративні права.
З урахуванням загальних принципів справляння податку на додану вартість слід враховувати, що при здійсненні операцій з поставки товарів (послуг) особою, яка здійснює нарахування податку, утримання його з покупця, визначення суми податкових зобов’язань та сплату (перерахування) їх до бюджету здійснює особа, яка є продавцем (постачальником) товару (послуги). Особа, яка в операції з поставки товарів (послуг) є покупцем, — податкові зобов’язання не формує. При цьому податкові зобов’язання з податку на додану вартість визначаються по тих операціях, які є об’єктом оподаткування і щодо яких Законом не передбачено звільнення від оподаткування.
При визначенні порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки земельних ділянок необхідно враховувати норми підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі — Закон), відповідно до якого звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об’єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень підпункту 5.1.19 пункту 5.1 статті 5 Закону).
Таким чином, якщо здійснюється операція з поставки (продажу, передачі) земельної ділянки як окремого об’єкта, то така операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість (за умови відображення в обліку такої земельної ділянки як окремого об’єкта).
При цьому в результаті здійснення такої операції Фонд державного майна України не визначає податкових зобов’язань з податку на додану вартість, оскільки має місце застосування пільги з оподаткування, а акціонерні товариства не здійснюють формування податкового кредиту по зазначеній операції.
В подальшому після збільшення пакета акцій відкритих акціонерних товариств на вартість включених до статутного фонду цих товариств земельних ділянок (емісія) при здійсненні продажу таких пакетів акцій слід враховувати, що з метою оподаткування операції з емісії акцій та продажу такого пакета акцій за компенсацію розглядаються Законом як операції, виключені з числа об’єктів оподаткування.
Це передбачено підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону, яким визначено, що не є об’єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності <...>.
Тому при збільшенні пакета акцій відкритих акціонерних товариств на вартість включених до статутного фонду цих товариств земельних ділянок (емісія) та при здійсненні продажу таких пакетів акцій податкові зобов’язання з податку на додану вартість не нараховуватимуться.

Заступник Голови О. Любченко

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

МИНИСТЕРСТВО ЭКОНОМИКИ УКРАИНЫ
ПИСЬМО
от 01.06.2009 г. N 3802-25/202
Государственному комитету Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства

Минэкономики рассмотрело письмо Госкомпредпринимательства <...> относительно предоставления разъяснений правомерности определения цены в эквиваленте к иностранной валюте и сообщает.
Следует отметить, что вопрос предоставления разъяснения требований законодательства в соответствии с постановлением Кабинета Министров Украины «Об утверждении положения о Министерстве юстиции» от 14.11.2006 г. N 1577 отнесен к компетенции Министерства юстиции Украины.
Частью первой статьи 192 Гражданского кодекса Украины определено, что законным платежным средством, обязательным для приема по номинальной стоимости на всей территории Украины, является денежная единица Украины — гривня.
Согласно статье 524 Гражданского кодекса Украины обязательство должно быть выражено в денежной единице Украины — гривне. Стороны могут определить денежный эквивалент обязательства в иностранной валюте.
В соответствии с частью второй статьи 198 Хозяйственного кодекса Украины денежные обязательства участников хозяйственных отношений должны быть выражены и подлежат оплате в гривнях. Денежные обязательства могут быть выражены в иностранной валюте только в случаях, если субъекты хозяйствования имеют право осуществлять расчеты между собой в иностранной валюте в соответствии с законодательством. Исполнение обязательств, выраженных в иностранной валюте, осуществляется в соответствии с законом.
В частности, пунктом 1 постановления Кабинета Министров Украины от 18.12.98 г. N 1998 «Об усовершенствовании порядка формирования цен» установлено, что формирование, установление и применение субъектами предпринимательства свободных цен на территории Украины осуществляются исключительно в национальной денежной единице. Также в данной статье указано, что в ходе формирования цен обоснованным считается учет расходов в долларовом эквиваленте только в части импортной составляющей структуры цены.

Заместитель Министра
экономики Украины
В. Пантелеенко

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 21.09.2009 р. N 23-014/3432
Українському бухгалтерському журналу «БАЛАНС»

Розглянувши Ваш лист щодо порядку здійснення іноземних інвестицій в Україну, повідомляємо наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестори — це суб’єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, у тому числі фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності.
Основні засади здійснення іноземних інвестицій в Україну в грошовій формі визначає Положення про порядок іноземного інвестування в Україну1 (далі — Положення).
____________
1 Затверджене постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. N 280, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 р. N 937/11227 (зі змінами).
Для цілей регулювання Положення іноземні інвестиції поділяються на прямі інвестиції, портфельні інвестиції та розміщення інвестиційного вкладу.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 Положення пряма інвестиція — це операція, яка передбачає придбання об’єктів нерухомого та рухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав, а також внесення коштів і майна до статутного фонду (статутного капіталу) юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані цією юридичною особою, а портфельна інвестиція — це операція, яка передбачає придбання цінних паперів, їх похідних та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку.
Тобто операція щодо придбання іноземним інвестором частки статутного капіталу резидента — юридичної особи в залежності від організаційно-правової форми цієї юридичної особи (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю тощо) та порядку здійснення зазначеної операції (наприклад, на первинному або вторинному фондовому ринку) може належати як до прямої інвестиції, так і портфельної.
Наприклад, операція щодо внесення іноземним інвестором коштів до статутного капіталу резидента в обмін на емітовані ним акції або щодо придбання іноземним інвестором у продавця-резидента частки статутного капіталу резидента — товариства з обмеженою відповідальністю є прямою інвестицією. При цьому операція з придбання іноземним інвестором акцій українського підприємства у інших резидентів на вторинному фондовому ринку України належатиме до портфельної інвестиції.
Безпосередній порядок здійснення грошових розрахунків (у т. ч. в іноземній валюті) за об’єкт іноземного інвестування визначається главою 2 Положення в залежності від виду інвестицій (пряма або портфельна).
Щодо поширення режиму ліцензування, визначеного Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», на такі операції, то додатково звертаємо увагу, що відповідно до пункту 2.5 глави 2 Положення іноземний інвестор має право перерахувати іноземну валюту з інвестиційного рахунка на поточний рахунок резидента для розрахунків за об’єкт інвестування без індивідуальної ліцензії Національного банку України на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Директор Департаменту
зовнішньоекономічних відносин
С. Круглик

* * *
УКРАЇНСЬКИЙ БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ЖУРНАЛ «БАЛАНС»
ЛИСТ

Департаменту валютного регулювання
Національного банку України

До редакції українського бухгалтерського видання «БАЛАНС» від платників податків із різних регіонів України надходять запитання щодо порядку здійснення розрахунків при продажу нерезидентам часток у статутних капіталах діючих українських підприємств (товариств з обмеженою відповідальністю).
Редакція видання «БАЛАНС» звертається із проханням надати роз’яснення щодо порядку здійснення розрахунків при продажу нерезидентам часток у статутних капіталах діючих товариств з обмеженою відповідальністю для однакового розуміння усіма зацікавленими платниками податків та фахівцями банківських установ і покращення порозуміння та партнерських взаємовідносин між ними.
Суть питання
Іноземні інвестори — це особи, які провадять інвестиційну діяльність на території України (у тому числі фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання в Україні та не обмежені у дієздатності). Цінності, які іноземні інвестори вкладають в об’єкти інвестиційної діяльності на Україні з метою отримання прибутку, вважаються іноземною інвестицією. Однією з форм здійснення іноземних інвестицій є придбання частки діючих українських підприємств (ст. 1 та 3 Закону України від 19.03.96 р. N 93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування», п. 1.1 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. N 280).
Чи вважається прямою інвестицією операція із придбання нерезидентом — фізичною особою корпоративних прав шляхом купівлі в резидента — фізичної особи частки у статутному капіталі діючого українського підприємства?
Якщо так, то чи може іноземний інвестор (покупець) розраховуватись іноземною валютою із продавцем-резидентом у такі способи:
• шляхом перерахування іноземної валюти одразу на поточний рахунок резидента, відкритий в українському банку в іноземній валюті;
• шляхом перерахування іноземної валюти спочатку на свій інвестиційний рахунок, відкритий в українському банку в іноземній валюті, а вже з нього — на поточний рахунок резидента, відкритий в українському банку в іноземній валюті;
• шляхом ввезення готівкової іноземної валюти до України згідно з чинним законодавством і зарахування її на поточний рахунок нерезидента, відкритий в українському банку в іноземній валюті, з якого іноземна валюта зараховується на інвестиційний рахунок нерезидента, відкритий в українському банку в іноземній валюті, а вже з нього — на поточний рахунок резидента, відкритий в українському банку в іноземній валюті?
Заздалегідь вдячні за відповідь,

Головний редактор журналу
«БАЛАНС»
І. Шевченко

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

ПАМЯТКА

про виконання вимог ст.ст. 8, 8-1 ЗУ „Про нотаріат” у разі наявності вимоги ПФ про надання інформації нотаріусом стосовно сплати збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно.
Відповідно до п. 16 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, такий збір належить до загальнодержавних.
Згідно пп. 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими державними державними фондами”, до контролюючих органів відносяться органи Пенсійного фонду України — стосовно збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Підпунктом 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 зазначеного закону передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов’язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.
Органи Пенсійного фонду України мають право, в межах своїх повноважень, проводити планову та, у передбачених законодавством випадках, позапланову перевірку на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, а також здійснюють контроль за справлянням збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з відповідних об’єктів оподаткування, зокрема, з операцій купівлі-продажу валют, ювелірних виробів, відчуження легкових автомобілів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 1 грудня 2008 р. N 21-1 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2008 р. за N 1226/15917) затверджений ПОРЯДОК оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з цим Порядком:
1.5. Плановою перевіркою вважається перевірка дотримання платником вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду, а також щодо формування та надання відомостей про застрахованих осіб, яка передбачена у квартальному плані роботи. Форма Повідомлень, які були надіслані приватним нотаріусам встановлені п. 1.8. цього Порядку.
Таким чином встановлений порядок оформлення результатів перевірок платників відноситься виключно до юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, і не може бути застосований до приватного нотаріуса так як приватний нотаріус не є ні платником, ні фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності.
Пункт 1. 9 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” визначає діяльність приватних нотаріусів як незалежну професійну діяльність. Статтею 3 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час. Таким чином, приватна нотаріальна діяльність не є підприємницькою діяльністю.
Крім того, статтею 8 Закону України “Про нотаріат” передбачено, що довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв’язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.
Довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для встановлення додержання законодавства з питань оподаткування, надаються нотаріусом протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби. Перелік осіб, які мають право на отримання інформації щодо вчинених нотаріальних дій та підстави для надання такої інформації є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.
Як вбачається зі змісту даної статті, органи Пенсійного фонду України не належать до осіб, на письмову вимогу яких нотаріусом мають надаватися довідки про вчинені нотаріальні дії, документи, а також інша інформація, пов’язана із вчиненими нотаріальними діями. Крім того, стаття 5 Закону України «Про нотаріат» встановлює обов’язок нотаріуса зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв’язку з вчиненням нотаріальних дій.
Стаття 8.1 вказаного закону обумовлює, що будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов’язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його стажиста, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.
Нотаріуси зобов’язані здійснювати свої професійні обов’язки відповідно до цього закону і принесеної присяги.
Тому, з урахуванням викладеного, з метою недопущення порушення конституційних прав громадян та порушення названих вимог Закону України “Про нотаріат”, надати інформацію щодо посвідчених договорів купівлі-продажу нерухомого майна та копій платіжних доручень про сплату покупцями збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна або надати доступ до нотаріальних документів працівникам Пенсійного фонду не вбачається можливим.

Мін‘юст започатковує серію регіональних круглих столів з роз‘яснення нового антикорупційного законодавства

Міністерство юстиції започатковує проведення на регіональному рівні серії круглих столів та семінарів з роз‘яснення положень нових антикорупційних законів, що вступають в силу з 1 січня 2010 року. Про це повідомив Міністр юстиції Микола Оніщук.

Роз‘яснювальні заходи проводитимуться у рамках спільного проекту з Радою Європи та Європейською комісією UPAC (“Підтримка належного урядування: проект протидії корупції») та у рамках Порогової програми Корпорації «Виклики тисячоліття», що реалізується департаментом юстиції США спільно з Урядом України.

Так, 21-23 жовтня у Сімферополі буде проведена низка семінарів для суддів та прокурорів з роз‘яснення антикорупційного пакету законів. Зокрема, планується обговорення питань кваліфікації корупційних злочинів та корупційних адміністративних правопорушень, особливостей провадження у справах про корупційні правопорушення, а також відповідальності юридичних осіб за скоєння корупційних правопорушень.

Крім того, 27-28 жовтня аналогічні заходи з обговорення та роз‘яснення особливостей застосування нового антикорупційного законодавства будуть проведені в Івано-Франківську. На початку листопада планується проведення низки антикорупційних правороз‘яснювальних семінарів у вищих навчальних закладах Києва.

Як відомо пакету антикорупційних законів — «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення» та «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», був ухвалений Верховною Радою 11 червня 2009 року. Закони вступають в силу з 1 січня 2010 року.

Серед найважливіших положень, що запроваджуються згаданими законами, — нові правила у запобіганні та протидії корупції відповідно до міжнародних стандартів. Розширюється перелік суб’єктів корупції, встановлюються антикорупційні обмеження на державній службі, запроваджуються перевірки при вступові на державну службу, запроваджується заборона на отримання подарунки, пов’язаних зі службою, передбачається декларування майнового стану службовців та близьких родичів, запроваджується антикорупційна експертиза тощо.

Крім того, встановлюється відповідальність за низку корупційних злочинів та проступків, не передбачених законом дотепер. Зокрема, запроваджується кримінальна відповідальність за торгівлю впливом, незаконне збагачення, комерційний підкуп; поширюється відповідальність на осіб, які виконують делеговані їм державою публічні функції влади – аудитор, експерт, арбітражний керуючий, а також на посадових осіб міжнародних організацій та іноземних держав.

Законом розмежовується кримінальна та адміністративна відповідальність за корупцію, відсутність якої дотепер призводила до уникнення відповідальності за корупційні правопорушення; встановлення відповідальності юридичних осіб за корупцію та визначення порядку притягнення їх до відповідальності.

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271-17-33
E-mail: press@minjust.gov.ua

Проект наказу Міністерства юстиції України «Про внесення змін до Правил ведення нотаріального діловодства»

Повідомлення про оприлюднення проекту наказу Міністерства юстиції України «Про внесення змін до Правил ведення нотаріального діловодства»

Відповідно до наказу Міністерства юстиції від 30.06. 2009 № 578/7 «Про затвердження плану заходів Міністерства юстиції щодо реалізації у 2009 році Концепції сприяння органам виконавчої влади розвитку громадянського суспільства Міністерством юстиції повідомляється про оприлюднення з 12 жовтня 2009 року на сайті Міністерства юстиції у рубриці «Нотаріат» проекту наказу«Про внесення змін до Правил ведення нотаріального діловодства» з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних і юридичних осіб.

Проект зазначеного наказу розроблено щодо реалізації Закону України від 01.10.2008 № 614-VI «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» з метою покращення подальшого реформування нотаріату України як інституту захисту прав громадян та юридичних осіб, вдосконалення механізму допуску громадян до нотаріальної діяльності, посилення вимог до рівня кваліфікації осіб, що мають намір займатися нотаріальною діяльністю, а також покращення доступу громадян до нотаріальних послуг та їх якості, зняття обмежень граничної чисельності приватних нотаріусів у нотаріальних округах.

Зауваження та пропозиції до проекту просимо надсилати на адресу: 01001, м. Київ, пров. Рильський, 10, Міністерство юстиції, Департамент нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань. Адреси електронної пошти: notarіus@minjust.gov.ua, notar@minjust.gov.ua.

Зауваження та пропозиції до проекту від фізичних та юридичних осіб, прийматимуться Міністерством юстиції до 22 жовтня 2009 року.

Проект

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ

Про внесення змін до Правил ведення нотаріального діловодства

Відповідно до статті 14 Закону України «Про нотаріат»

НАКАЗУЮ:

1. Унести до Правил ведення нотаріального діловодства (далі — Правила), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 № 2368/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за № 1325/16016 такі зміни:

1.1. Пункт 2.1 доповнити новим абзацом такого змісту: «Невід’ємною складовою нотаріального діловодства та документарного забезпечення нотаріального процесу є спеціальні бланки нотаріальних документів, що використовуються нотаріусами виключно під час вчинення нотаріальних дій. Постачання, витрачання, зберігання, організація обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітування про їх використання здійснюється згідно Порядку витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року № 812, наказів Міністерства юстиції України, виданих на реалізацію цієї Постанови. «

1.2 У підпункті 5.4.12 пункту 5.4 абзац другий викласти у такій редакції:

«Дописки і виправлення, зроблені у тексті правочину, повинні бути застережені нотаріусом перед підписом сторін правочину, підписані особами, які вчиняють нотаріальну дію, із зазначенням дати внесених дописок і виправлень, скріплені підписом і печаткою нотаріуса і повторені нотаріусом у кінці посвідчувального напису».

1.3. Підпункт 5.5.2 пункту 5.5 доповнити новим абзацом такого змісту:

«Якщо посвідчувальний напис викладається на звороті оформлюваного документа, то на лицьовому боці документа зазначається частина найменування міста (селища, району тощо), де знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце приватного нотаріуса, а на його звороті переноситься інша частина найменування.

Наприклад: До і далі на звороті документа – нецьк ».

1.4. Пункт 5.5 доповнити новим абзацом такого змісту: «У разі відсутності у формах необхідних посвідчувальних написів чи встановлених форм, які б відповідали вчинюваній нотаріальній дії, нотаріус може застосовувати ту з форм, яка найбільше відповідає цій нотаріальній дії, за умови внесення до неї відповідних змін та доповнень, які не будуть протирічити як змісту вчинюваної нотаріальної дії так і діючому законодавству.»

1.5. У пунктах 5.9, 5.10 слова «імені та по батькові» замінити словом «ініціали» у відповідних відмінках.

1.6. В абзаці другому пункту 6.6 слова «ім’я, по батькові» замінити словом «ініціали», після слів та знака «за номенклатурою справ» слово «дата» виключити.

1.7. У пункті 6.7 після слова «проставляються» доповнити словом «дата».

1.8. Підпункт 8.2.17 пункту 8.2 доповнити новим абзацом такого змісту:

«Примірник номенклатури справ приватного нотаріуса закритий підсумковим записом про кількість і категорії фактично заведених за рік справ надається приватним нотаріусом до відповідного державного нотаріального архіву при погодженні ним справ постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання «.

1.9. Абзац другий підпункту 8.6.4 пункту 8.6 доповнити новим реченням:

«До описів включаються тільки закінчені спадкові справи».

1.10. У підпункті 8.11.1 пункту 8.11 перед словом «нумератором» доповнити словом «механічним» , а слово «графітним» замінити словом «простим».

1.11. У першому реченні підпункту 8.11.7 пункту 8.11 слова «перед документом» замінити словами «після документа»;

друге речення після слова «нумерується » доповнити словами » тим же порядковим номером, що і остання сторінка документа».

1.12. Пункт 8.12 викласти у новій редакції:

«8.12.Внутрішній опис складається до всіх справ (нарядів) нотаріальних документів, передбачених номенклатурою, крім документів довідкового, облікового характеру та документів тимчасового (до 10 років) зберігання «.

1.13. Пункт 8.15 доповнити підпунктом 8.15.3 такого змісту:

» 8.15.3. Заголовок на обкладинку справи (наряду) переноситься з номенклатури справ (нарядів) після його уточнення.

На обкладинках справ (нарядів), що складаються з декількох томів (частин), вказується порядковий номер тому (частини)».

1.14. У підпункті 8.15.1пункту 8.15 слова та цифри «завтовшки 2-3 мм» виключити.

1.15. У підпункті 9.1.4 пункту 9.1 абзац сьомий викласти у новій редакції:

» У разі внесення до опису справ (нарядів) підряд кількох справ з однаковим заголовком зазначається повністю лише заголовок першої справи. На кожному новому аркуші опису заголовок відтворюється повністю, а всі інші однорідні справи позначаються словами «те саме», при цьому інші відомості про справи вносяться до опису повністю».

1.16. Пункт 9.2 викласти у такій редакції:

» 9.2. Опис складається з річних розділів і є переліком назв справ (нарядів) з включенням необхідних відомостей про їх склад і зміст. Справи кожного року складають річний розділ опису. Кожен вид опису справ має валову нумерацію. Описи, кількість заголовків справ у яких досягла за порядковим номером числа 999, вважаються закінченим описом «.

1.17. У пункті 9.3 після слова «графи»доповнити цифрою «1″.

1.18. Пункт 9.4 викласти у такій редакції:

» 9.4. Наприкінці кожного річного розділу зведеного опису справ постійного зберігання після останньої описувальної статті складається підсумковий запис, у якому цифрами і словами вказується фактична кількість справ з № по № , внесених у цей розділ, у тому числі літерні та пропущені номери. Після цього опис вважається закінченим, а справи, що створюються в наступні роки, включаються до нового опису, що має наступний номер, наприклад номер 2 або інший валовий номер».

1.19. У абзаці першому пункту 9.6 після слова «постійного» доповнити словами та цифрою «та тривалого ( понад 10 років) зберігання».

1.20. Пункт 9.12 викласти у такій редакції:

» 9.12.Експертиза цінності документів провадиться:

під час складання номенклатур справ, формування документів у справи і перевіряння правильності віднесення документів до справ;

під час підготовки справ до наступного зберігання у відповідному архіві.

Експертиза цінності документів і відбір документів для зберігання і знищення здійснюються щорічно відповідальною за нотаріальне діловодство особою контори чи приватним нотаріусом.

Організація роботи з експертизи цінності документів здійснюється під методичним керівництвом відповідного архіву».

1.21. Пункт 10.8 доповнити новим абзацом такого змісту:

«У цьому випадку передачу документів до державного нотаріального архіву з одночасним складанням описів справ та акта про вилучення справ (документів) провадить експертна комісія відповідного управління юстиції у складі не менше трьох осіб.»

2. Додаток 15 до Правил ведення нотаріального діловодства:

доповнити заголовками справ( нарядів) з такими індексами: 1 2 3 4 5
02-45 Книга обліку оприбуткування спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України Постійно перехідна
02- 48 Книга обліку договорів на управління спадщиною 75 років ЕПК перехідна

заголовки справ (нарядів) з індексами 01-24, 01-25, 02-42, 02-43 викласти у такій редакції: 1 2 3 4 5
01-24 Журнал реєстрації вхідних документів 3 роки Ст.100-б Перехідна
01-25 Журнал реєстрації вихідних документів 3 роки Ст.100- б Перехідна
01-26 Журнал обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса 3 роки1 1Перехідна
02-42 Книга обліку заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме 75 років1 1Перехідна
02-43 Книга обліку цінностей при вжитті заходів щодо охорони спадкового майна 75 років1 1Перехідна

У справі ( наряді) з індексом 02-19 «Довіреності без зазначення строку їх дії» у графі четвертій цифру і слово » 3 роки» замінити словом «постійно», а у графі п’ятій слова «після закінчення терміну їх дії» замінити словами і цифрою «3 роки після їх скасування».

3. Додатки 3, 6, 7, 10, 11, 12, 14, 18, 19 та 24 до Правил ведення нотаріального діловодства повністю викласти у новій редакції (додаються).

4. Правила ведення нотаріального діловодства доповнити новими додатками 30 — 40 (додаються).

5. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Ященко Н.В.):

5.1. Забезпечити подання на державну реєстрацію цього наказу відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (зі змінами).

5.2. Довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

6. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.

7. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України Єфіменка Л. В.

Міністр
Микола Оніщук

Додаток 3
до Правил ведення нотаріального
діловодства Державна нотаріальна контора
(Приватний нотаріус)
АКТ
_________________ № ______
__________________________
(місце складання)

про нестачу архівних справ
(документів) ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач державної нотаріальної контори
(Приватний нотаріус)

______ _____________________
(підпис) (розшифрування підпису)
Дата

Печатка

У результаті __________________________________ _______________ установлено нестачу
(назва заходів)
архівних справ (документів), що перелічені нижче. Заходи щодо розшуку справ (документів) позитивних наслідків не дали, у зв’язку з чим уважаємо можливим зняти з обліку Опис № Індекс справи або номери аркушів документів Заголовок справи (документа) Дата справи (документа) Кількість аркушів справи (документа) Можливі причини відсутності справ (документів)
1 2 3 4 5 6

Разом ___________________________________________ справ (документів)
(цифрами і літерами)

Зміст утрачених справ (документів) може бути частково відтворений такими справами (документами):

________________________________________________________________
(номери справ, аркушів, їх заголовки)Завідувач державної нотаріальної контори
(Приватний нотаріус)
Дата

______________
(підпис)

__________________
(розшифрування підпису)

ПОГОДЖЕНО
Протокол засідання ЕПК*
державного архіву
___________ № ________ СХВАЛЕНО
Протокол засідання ЕК
Головного управління юстиції
_________ № ______________

_________________________________________
* Якщо втрачені документи Національного архівного фонду.
Додаток 10
до Правил ведення нотаріального діловодства

ЖУРНАЛ
реєстрації вхідних документів№
з/п Дата
надходження
та
індекс документа Кореспондент, дата та номер одержаного документа Короткий зміст Резолюція або кому і коли направлено документ Позначка
про виконання документа
1 2 3 4 5 7

Додаток 11
до Правил ведення нотаріального діловодства

ЖУРНАЛ
реєстрації вихідних документів
№
з/п Дата та індекс
документа Кореспондент Короткий зміст Позначка про виконання документа
1 2 3 4 5

Додаток 12
до Правил ведення нотаріального діловодства

КНИГА РЕЄСТРАЦІЇ
НАКАЗІВ З АДМІНІСТРАТИВНО — ГОСПОДАРСЬКИХ ПИТАНЬ№
з/п
Дата видання наказу Номер наказу Короткий зміст Виконавець Примітка

1 2 3 4 5 6

Додаток 14
до Правил ведення нотаріального діловодства

РОЗНОСНА КНИГА ДЛЯ МІСЦЕВОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ№
з/п Найменування кореспонденції Кому адресовано документ Дата і вихідний номер документа
Дата одержання
документа Прізвище, ініціали та посада особи, яка одержала кореспонденцію Розписка про одержання документа

1 2 3 4 5 6 7

Державна нотаріальна контора (Приватний нотаріус)

НОМЕНКЛАТУРА СПРАВ

___________ № ___________
<на _________ рік/td> ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач державної нотаріальної
контори
(Приватний нотаріус)
Підпис (Розшифровка підпису)
Дата
Індекс справи Заголовок справи (тому, частини) Кількість справ (томів, частин) Строк зберігання справи (тому, частини) і номери статей за переліком Примітка

1 2 3 4 5

________________________________________________________________ (назва розділу*) Завідувач державної нотаріальної контори
(Приватний нотаріус) ______________
(підпис) __________________
(розшифрування підпису)

Дата СХВАЛЕНО
Протокол засідання ЕК Головного управління юстиції
___________ № _____ ПОГОДЖЕНО
Протокол засідання ЕПК державного архіву
___________ № _____

* Найменування напряму діяльності.

Додаток 18
до Правил ведення нотаріального діловодства

КНИГА ОБЛІКУ І РЕЄСТРАЦІЇ СПАДКОВИХ СПРАВ
№ з/п Порядковий номер спадкової справи Дата надходження заяви, її порядковий номер Прізвище, ім’я та по батькові померлого Час смерті

1 2 3 4 5

Прізвище, ім’я, по батькові заявника,
короткий зміст заяви Дата видачі свідоцтва про право на спадщину, нових свідоцтв Дата видачі свідоцтва виконавцю заповіту та реєстровий номер Дата припинення повноважень виконавця заповіту Дата списання в архів, номер спадкової справи Примітка

6 7 8 9 10 11

Додаток 19
до Правил ведення нотаріального діловодства

Внутрішній опис документів справи № ______№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові фізичних осіб, найменування юридичних осіб, щодо яких вчинялися нотаріальні дії Дата нотаріально
посвідченого документа Заголовок нотаріально посвідченого документа Номер по реєстру Номери аркушів Примітка

1 2 3 4 5 6 7

Разом _______ /________ ___ / нотаріально посвідчених документів (цифрами і літерами) Кількість аркушів справи___________________/__________________/ (цифрами і літерами) Кількість аркушів внутрішнього опису _____ / _______________ / (цифрами і літерами) Звірку наявності нотаріальних документів відповідно до реєстру для реєстрації нотаріальних дій проведено.

Завідувач державної
нотаріальної контори
(Приватний нотаріус)
__________ ___________________ Дата
(підпис) (розшифрування підпису)

Відповідальна особа державного
нотаріального архіву
(Головного управління юстиції)
__________ ___________________ Дата
(підпис) (розшифрування підпису)

Додаток 24
до Правил ведення нотаріального діловодства

Державна нотаріальна контора
(Приватний нотаріус)
АКТ

_________________ № _____
_________________________
(місце складання)

про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач державної нотаріальної контори (приватний нотаріус)
______ _____________________
(підпис) (розшифрування підпису)
Дата

Печатка

На підставі __________________________________________________________________
(назва і вихідні дані переліку документів із зазначенням строків їх
_____________________________________________________________________________ зберігання або типової номенклатури справ)

відібрані до знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення, документи фонду № _________________________________
(найменування фонду)№
з/п Заголовок справи або груповий заголовок справ Дата справи або крайні дати справ Номери описів (номенклатур за рік (роки) Індекс справи (тому, частини) за номенклатурою або номер справи за описом Кількість справ (томів, частин) Строк зберігання справи (тому, частини) і номери статей за переліком Примітка

1 2 3 4 5 6 7 8

Разом ________________________________________ справ за ___________роки (цифрами і літерами) Відповідальна за діловодство особа державної нотаріальної контори (приватний нотаріус)

Дата

ПОГОДЖЕНО
Протокол засідання ЕПК
державної архівної установи
_______________ № _____ _______________________
(розшифрування підпису) ________________
(підпис)

СХВАЛЕНО
Протокол засідання ЕК
Головного управління юстиції
_____________ № _____

Описи справ постійного (тривалого) зберігання за ____________ роки

схвалено, а з особового складу погоджено з ЕПК ___________________________
(найменування державної архівної установи)

(протокол від __________ № __________)

Документи в кількості ______________________________________ справ
(цифрами і літерами)

вагою ______________________ кг здано в _____________________________
(найменування установи)

______________________________ на переробку за приймально-здавальною

накладною від ________________ № __________або знищено шляхом спалення.

Посада особи,
яка здала (знищила) документи
_____ ___________________
(підпис) (розшифровка підпису)

Дата

АЛФАВІТНА КНИГА ОБЛІКУ ЗАПОВІТІВ
№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові заповідача Дата посвідчен-ня заповіту Реєстро-вий номер Дата посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту Реєс-ровий номер Відмітка про скасування
заповіту, секретного заповіту, внесення змін до заповіту

1 2 3 4 5 6 7

А______________________

Б______________________

В______________________

Г______________________

АЛФАВІТНА КНИГА ОБЛІКУ СПАДКОВИХ СПРАВ № з/п Прізвище, ім’я по батькові померлого Число, місяць, рік смерті Номер спадкової справи Число, місяць, рік видачі свідоцтва про право на спадщину, нових свідоцтв Примітка

1 2 3 4 5 6

А______________________

Б______________________

В______________________

Г______________________

АЛФАВІТНА КНИГА ОБЛІКУ ДОГОВОРІВ
Прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи (сторін договору) Вид договору Дата посвідчення договору Номер за реєстром Примітка

1 2 3 4

А______________________

Б______________________

В______________________

Г______________________

АЛФАВІТНА КНИГА ОБЛІКУ ЗАБОРОН ВІДЧУЖЕННЯ І АРЕШТІВ МАЙНА
№ з/п Прізвище, ім’я по батькові власника Дата накладення заборони, реєстровий номер Дата накладення арешту Дата зняття заборони, реєстровий номер Дата зняття арешту Примітка

1 2 3 4 5 6

А______________________

Б______________________

В______________________

Г______________________

Додаток № 34
до Правил ведення нотаріального діловодства

КНИГА ОБЛІКУ
заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме
№ з/п Число, місяць і рік надходження заяви Від кого надійшла заява та про що саме(прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) Прізвище, ім’я, по батькові померлого, число, місяць та рік смерті Місце знаходження спадкового майна

1 2 3 4 5

Число, місяць, рік вжиття заходів щодо охорони спадкового майна або встановлення опіки Оцінка спадкового майна Число, місяць, рік видачі свідоцтва про право на спадщину, реєстровий номер Дата та підстава припинення опіки над майном Примітка

6 7 8 9 10

Додаток 35
до Правил ведення нотаріального діловодства

КНИГА ОБЛІКУ ЦІННОСТЕЙ ПРИ ВЖИТТІ ЗАХОДІВ ЩОДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА
№ з/п Число, місяць, рік надходження цінностей Прізвище, ім’я, по батькові померлого (кому належали) Докладний опис цінностей

1 2 3 4

Кількість Оцінка Число, місяць, рік здавання цінностей та номер квитанції Відмітка про видачу цінностей спадкоємцям, виконавцю заповіту або передавання їх фінорганам для реалізації Примітка

5 6 7 8 9

Додаток 36
до Правил ведення нотаріального діловодства

КНИГА ОБЛІКУ ДОГОВОРІВ НА УПРАВЛІННЯ СПАДЩИНОЮ
№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові померлого Прізвище, ім’я по батькові особи, з якою укладено договір Дата укладення договору Дата та підстави припинення дії договору Номер спадкової справи Примітка

1 2 3 4 5 6 7

Додаток 37
до Правил ведення нотаріального діловодства

ЖУРНАЛ
обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса№ п/п Дата і час виклику нотаріуса Прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи(найменування для юридичної особи), яка зробила виклик, її місцепроживання або місцезнаходження Дата і час виїзду нотаріуса за межі нотаріальної контори, нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса Види та кількість нотаріальних дій, які було вчинено нотаріусом та їх реєстрові номери

1 2 3 4 5

Прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи ( найменування юридичної особи) для якої вчинялася нотаріальна дія, адреса, за якою було вчинено нотаріальну дію Підстава, з якої нотаріальна дія вчинялася поза приміщенням нотаріальної контори, нотаріального архіву, робочого місця нотаріуса Час виїзду та повернення нотаріуса до нотаріальної контори, нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса Підпис нотаріуса Примітка

6 7 8 9 10

Додаток 38
до Правил ведення нотаріального діловодства

ЖУРНАЛ
реєстрації звернень, що надійшли під час прийому фізичних та юридичних осіб №
з/п Дата прийому
Хто приймає Прізвище, ім’я, по батькові, адреса, місце роботи, категорія (соціальний стан) заявника Звідки одержано, дата, індекс, відмітка про взяття на контроль Порушені питання Зміст резолюції, її дата та автор, викона-вець, термін виконання Наслідки розгляду, дата одержання (направлення) відповіді
короткий зміст індекси
1 2 3 4 5 6 7 8

Додаток 39
до Правил ведення нотаріального діловодства

КНИГА ОБЛІКУ ЛІТЕРАТУРИ №
з/п Дата реєстрації Від кого і за яким документом надійшла література Автор і назва книги Рік видання Вартість книги Відмітка про вибуття примітка
гривень копійок На підставі якого документа дата
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Додаток № 40
Правил ведення нотаріального діловодства

КНИГА
обліку видачі документів з архіву для ознайомлення №з/п Дата видачі документа Найменування документа Ким та коли виданий (посвідчений) документ Кому видано документ Розписка в отриманні документа Дата повернення документа Розписка в поверненні документа

1 2 3 4 5 6 7

КНИГА ОБЛІКУ ( як варіант)
ВИДАЧІ ДОКУМЕНТІВ З АРХІВУ ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ№
з/п Дата видачі справи
(доку-мента) Наймену-
вання справи (документа) Ким та коли посвідчено (видано) документ Прізвище особи, яка одержала документ для ознайомлення Дата повернення документа Підпис особи, яка одержала документ для ознайомлення

1 2 3 4 6 7

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 10.07.2009 р. N 3.1-2009
Голові Вищого господарського суду України
Демченку С. Ф.

Проаналізувавши причини скасування Верховним Судом України постанов Вищого господарського суду України у першому півріччі 2009 року, доводимо до Вашого відома найбільш суттєві порушення, які мали місце у переглянутих постановах. Із загальної кількості судових рішень, скасованих Верховним Судом України, значну частину складають рішення у справах, що пов’язані із земельними правовідносинами. Зокрема, звертаємо увагу на наступні справи.
Задовольняючи позов по справі N 2-29/7647-2007 (доповідач — Плюшко І. А.) про визнання права власності на об’єкти нерухомості, господарські суди всіх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 331 ЦК України, яка визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва, та не застосували спеціальну норму, що регулює спірні правовідносини, а саме: статтю 376 ЦК України. Але суди не взяли до уваги приписи статті 95 Земельного кодексу України та статті 25 Закону України «Про оренду землі», згідно з якими орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця. Суди не звернули увагу на ту обставину, що за вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок загибелі об’єктів оренди, в особі Товариства збіглися позивач та відповідач у справі, а відтак, не надали їй оцінку щодо відповідності вимогам процесуального законодавства.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року, ухваленою по справі N 2-13/3505-2008 (доповідач — Рогач Л. І.), було скасовано законну постанову Севастопольського апеляційного господарського суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, згідно з яким за позивачем визнано право власності на самочинно збудоване майно, незважаючи на ряд порушень будівельних та природоохоронних норм, допущених під час незаконного будівництва.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі N 13/93 (доповідач — Дроботова Т. П.), Вищий господарський суд України не взяв до уваги вимоги ст. ст. 104, 11110 ГПК України та те, що власниками спірних земельних ділянок є фізичні особи, а спір, що є предметом розгляду господарських судів уданій справі, стосується прав і обов’язків цих фізичних осіб.
Залишаючи в силі судові рішення по справі N 36/85 (доповідач — Гоголь Т. Г.), Вищий господарський суд України погодився з висновками господарських судів про законність вилучення земельних ділянок та надання їх в оренду товариству, які постановили рішення, не з’ясувавши при цьому форму власності на спірні землі, дійшовши передчасного висновку про законність вилучення Київською міською радою спірних земельних ділянок, зміну їх цільового призначення та подальшу їх передачу в оренду.
По справі N 9/398-08 (доповідач — Подоляк О. А.) Вищий господарський суд України скасував законну постанову суду апеляційної інстанції, який дійшов обгрунтованого висновку про те, що спірний акт на право користування землею виданий виконавчим комітетом районної ради народних депутатів на ім’я громадської організації в межах компетенції та з дотриманням порядку, встановленого законодавством, діючим на час існування цих правовідносин.
По справі N 3/506-А-36/330 (доповідач — Остапенко М. І.) Вищий господарський суд України не застосував положень статті 22 Земельного кодексу України та безпідставно застосував Рішення Конституційного Суду України у справі N 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо конституційності положень п. 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, оскільки судами було встановлено, що земельна ділянка в розумінні положень Земельного кодексу України в редакції, яка була чинна на час виникнення цих правовідносин, не була відведена у визначеному Законом порядку ні у 1983 році при організації ринку, ні у 2001 році при побудові ЗАТ «Ринок Лісовий» торгового павільйону на цій земельній ділянці. Відтак, у позивача не виникло право користування спірною земельною ділянкою внаслідок придбання ним торгового павільйону.
Висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій по справі N 32/318 (доповідач — Малетич М. М.) про те, що вирішення питання щодо розпорядження земельними ділянками належало до виключної компетенції Київської міської ради були також помилковими та такими, що не узгоджувалися з вимогами чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
Під час перегляду судових рішень у справі господарського суду АР Крим N 2-17/14202.1-2006 (доповідач — Волік І. М.) Вищий господарський суд України не взяв до уваги, що судові рішення зачіпають інтереси територіальної громади, на території якої розташована земельна ділянка, і правовідносини щодо права користування та права власності на яку безпосередньо пов’язані зі спірними правовідносинами про право власності на майно, що розташоване на цій ділянці.
По справі N 22/67 (доповідач — Полянський А. Г.) Вищий господарський суд України, погодившись з висновком господарських судів про законність продажу земельної ділянки, на якій розташоване учбове господарство льотного коледжу, та відповідність вимогам закону договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Кременчуцькою райдержадміністрацією та ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «АВІА», не врахував положень ст. 4 Земельного кодексу України про те, що землі транспорту та учбових господарств навчальних закладів не можуть передаватись у колективну та приватну власність.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою було скасовано законне рішення господарського суду м. Києва у справі N 18/109 (доповідач — Дроботова Т. П.), Вищий господарський суд України не надав значення тій обставині, що на земельній ділянці, яка передається в оренду ТОВ «Промавтоматика-Т», знаходиться майно, яке належить позивачу на праві власності, і суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, а тому повинен бути визнаний недійсним.
Як показує практика, у суддів також викликає труднощі застосування ст. 220 ЦК України. Із змісту зазначеної норми закону випливає, що при вирішенні спору про визнання договору, який потребує нотаріального посвідчення, дійсним, суд досліджує, крім обставин щодо виконання сторонами умов договору, також наявність письмових доказів домовленості між сторонами щодо усіх істотних умов договору та відсутність передбачених законом обмежень для його укладення. Переглядаючи судові рішення по справі N 28/67-08-1699 (доповідач — Разводова С. С.), про визнання договору дійсним та визнання права власності на об’єкт нерухомості, Вищий господарський суд України, всупереч вимогам закону, не надав значення тій обставині, що на час підписання договору об’єднання громадського харчування не було власником спірного нерухомого майна, а тому укладення ним договору купівлі-продажу спірного майна суперечило вимогам ст. ст. 317, 319 ЦК України, у зв’язку з чим у суду не було підстав для застосування ст. 220 ЦК України.
Аналогічна ситуація склалась по справі N 2-17/9353-2007 (доповідач — Плюшко І. А.) — Вищий господарський суд України, застосувавши статтю 220 ЦК України, залишив без змін рішення господарського суду АР Крим, яким задоволено позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності. Проте в порушення положень ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судом першої інстанції не було встановлено та досліджено наявність обставин, які свідчили б про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу. Встановлення судом факту відсутності у відповідача правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що було предметом спірного договору, і застосування за цих обставин до даних відносин вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України є неправильним, оскільки за відсутності правовстановлюючих документів вказана норма не дає право суду її застосовувати. Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсним сам договір, який потребує нотаріального посвідчення, але без визнання права власності на майно, що було предметом спірного договору.
Також, скасовуючи законну постанову апеляційного суду по справі N 21/555 (доповідач — Шевчук С. Р.) та визнаючи договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва дійсним на підставі ст. 220 ЦК України, Вищий господарський суд України не врахував вимог статей 657 та 640 ЦК України, відповідно до яких зазначений договір підлягав обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і набував чинності з моменту його державної реєстрації. Оскільки чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов’язкову державну реєстрацію, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Необхідно вказати на справи, у яких ідеться про відчуження військового майна, оскільки Верховний Суд України, скасовуючи судові рішення у справах цієї категорії, неодноразово звертав увагу Вищого господарського суду України на порушення чинного законодавства, що мали місце при їх розгляді, проте аналогічні справи продовжують надходити в порядку касаційного оскарження без урахування раніше висловлених Верховним Судом України правових позицій.
Так, наприклад, справа N 2-7/2489-2008 (доповідач — Плюшко І. А.) про визнання недійсними договорів містить типову схему незаконного відчуження земель, розпорядження якими віднесено до виключної компетенції Міністерства оборони України: фіктивність інвестиційного договору про спільну діяльність, підписання цього договору особою, що не мала на це законних повноважень, фактичну зміну цільового призначення земельної ділянки, на якій розташоване військове містечко, відсутність відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Переглядаючи судові рішення у зазначеній справі, Вищий господарський суд України не дав правової оцінки вказаним обставинам, незважаючи на те, що вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
По справі N 38/39 (доповідач — Волік І. М.) про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого військового майна судами всіх інстанцій також не було досліджено питання, чи приймалося Кабінетом Міністрів України рішення про визначення філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міноборони України «Укроборонбуд» уповноваженим підприємством (організацією) щодо реалізації військового майна, у тому числі нерухомого майна військового містечка N 226. Одночасно не досліджувалось і питання про укладення Міноборони України з підприємствами (організаціями), уповноваженими Кабінетом Міністрів України на реалізацію військового майна, договорів комісії, інших цивільно-правових угод щодо відчуження об’єктів зазначеного нерухомого майна. Також судами не в повній мірі перевірено повноваження директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міноборони України «Укроборонбуд» на укладення спірного договору.
По справі N 2-1/2599-2008 (доповідач — Коробенко Г. П.) Вищий господарський суд України дійшов неправильного висновку про правомірність прийнятого судом рішення щодо вилучення земельної ділянки у військової частини у зв’язку з добровільною відмовою землекористувача від права на користування спірною земельною ділянкою. Хоча, як свідчать матеріали справи, посадовими особами, яким чинним законодавством надано право передавати землі, закріплені за військовою частиною, не надавалася згода чи дозвіл на передачу цих земель місцевим органам влади.
Судові рішення по справі N 41/154-18/170-32/173 (доповідач — Шевчук С. Р.) вже скасовувались Верховним Судом України, який у своїй постанові від 12 лютого 2008 року зазначав, що правовідносини у сфері відчуження військового майна регулюються спеціальними нормами законодавства, а саме: Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року N 1919, при цьому спеціальним законодавством не передбачено переважного права наймача, який належно виконує свої обов’язки за договором найму майна, перед іншими особами на придбання такого майна у разі його продажу. Вирішуючи спір при новому розгляді справи, судові інстанції належним чином не виконали вимог процесуального закону щодо обов’язковості вказівок, викладених в постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2008 року, і помилково (або умисно) застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які регулюють загальні правила у відносинах оренди та купівлі-продажу.
Таким чином, наведені результати касаційного перегляду судових рішень Вищим господарським судом України свідчать про те, що в окремих випадках касаційною інстанцією не дотримуються вимоги положень чинного законодавства. Прошу звернути увагу суддів-доповідачів, вказаних вище, на зазначені порушення з метою недопущення їх в майбутньому, а також підвищити поінформованість суддів про правові позиції, висловлені як Вищим господарським судом України, так і Верховним Судом України при розгляді аналогічних справ.

В. о. голови
Судової палати у
господарських справах

П. Л. Колесник

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

Администрация сайта поздравляет всех посетителей сайта сего с великим праздником Покрова Божией Матери. Желаю, чтоб в Ее честный покоров до скончания века простирался над всеми нами и помог исправить свою жизнь Покаянием, войти в Царствие небесное и быть спасенными в жизнь вечную. Аминь.

ГОЛОВНЕ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 04.08.2009 р. N 21-14/326
Щодо застосування норм права у випадку колізії
На численні усні звернення керівників контрольно-ревізійних підрозділів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо застосування норм права у випадку колізії Головне контрольно-ревізійне управління України в рамках виконання п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2002 р. N 685 інформує.
Згідно з листом Міністерства юстиції України від 26.12.2008 р. N 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.
Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).
Так:
1. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Тобто необхідно виходити з правила «lex posterior derogat priori» («наступний закон з того ж питання скасовує дію попередніх»).
2. У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами — вищестоящим та нижчестоячим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
3. У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим самим органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України, колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.
4. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
При цьому звертаємо увагу на те, що листи міністерств не встановлюють норм права і мають лише інформаційний характер.

Заступник Голови І. Стефанюк

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 26.12.2008 р. N 758-0-2-08-19
Депутату Хорольської районної ради
Квітці Ю. В.

Щодо практики застосування норм права у випадку колізії
У зв’язку з зверненням народного депутата України <...> від 12 грудня 2008 року N 77/12-08 у Міністерстві юстиції розглянуто Ваше звернення від 31 жовтня 2008 року N 02к-12/11 щодо практики застосування норм права у випадку колізії і повідомляється таке.
Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.
Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).
Існує декілька способів, за якими можливо визначити нормативно-правовий акт, яким слід керуватися.
1. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з одного й того ж питання.
2. У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами — вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
3. У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України — колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.
4. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Щодо Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», то, вважаємо, що він може бути віднесений до спеціального закону у сфері здійснення державного нагляду (контролю).
Враховуючи наведене, а також те, що зазначений Закон прийнятий 5 квітня 2007 року, то у випадку виникнення колізії норм цього Закону та норм інших законів, прийнятих до 5 квітня 2007 року, слід керуватися нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Крім того, повідомляємо, що офіційне тлумачення Конституції України та законів України дає Конституційний Суд України (стаття 147 Конституції України).
Листи міністерств не встановлюють норм права і мають лише інформаційний характер.

Заступник Міністра Л. В. Єфіменко