Архивы

Адміністрація сайту www.yurradnik.com.ua вітає вас із Днем Конституції України!

Шановні співвітчизники!

Щиро вітаємо Вас із визначним державним святом — Днем Конституції України. Прийняття Основного Закону ознаменувало фундаментальне закріплення нашої незалежності, навіки закарбувало волю українського народу жити у власній суверенній, соборній державі.

Конституція наголошує на абсолютній цінності людини, її життя і здоров’я, честі й гідності, недоторканності та безпеки. Основний Закон є визначальним чинником забезпечення державного суверенітету України, консолідації суспільства, створення належних умов для самореалізації особистості.

Зі святом вас, дорогі друзі! З Днем Конституції України!

Наказ Міністрества юстиції України «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 15.06.2009 №1062/5 (Не набрав чинності)

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Н А К А З
15.06.2009 N 1062/5

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
16 червня 2009 р.
за N 518/16534

Про затвердження Змін до Інструкції
про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

Відповідно до Закону України «Про нотаріат» ( 3425-12 ) та з метою вдосконалення порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Зміни до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5 ( z0283-04 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за N 283/8882, що додаються.
2. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Ященко Н.В.):
2.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 N 493 ( 493/92 ) «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами).
2.2. Довести цей наказ до відома начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
3. Начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома нотаріусів та забезпечити його належне виконання.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.

Міністр М.Оніщук

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України 15.06.2009 N 1062/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
16 червня 2009 р. за N 518/16534

ЗМІНИ
до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України
( z0283-04 )
1. Пункт 2 викласти в такій редакції:
«2. Відповідно до Закону України «Про нотаріат» ( 3425-12 ) (далі — Закон), Цивільного ( 435-15 ) та Сімейного ( 2947-14 ) кодексів України нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо);
2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
3) видають свідоцтва про право на спадщину;
4) видають свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;
5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів
(аукціонів);
6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів
(аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;
7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно
відсутньою або місце перебування якої невідоме;
8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються
у справах нотаріуса;
9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого
майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що
підлягають державній реєстрації;
10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і
виписок з них;
11) засвідчують справжність підпису на документах;
12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови
на іншу;
13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є
виконавцем заповіту;
14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;
15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному
місці;
16) посвідчують час пред’явлення документів;
17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним
та юридичним особам;
18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;
19) вчиняють виконавчі написи;
20) вчиняють протести векселів;
21) вчиняють морські протести;
22) приймають на зберігання документи.
На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних
дій згідно із законом ( 3425-12 ).».

2. Пункт 3 виключити.

3. Пункт 4 викласти в такій редакції:
«4. Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються в справах цих архівів.».

4. Пункт 5 викласти в такій редакції:
«5. Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.
Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України.
Зазначені нотаріальні дії, вчинені без використання спеціальних бланків нотаріальних документів, є нечинними. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа.
Вчинення інших нотаріальних дій здійснюється без використання спеціальних бланків нотаріальних документів. На примірнику, що залишається у справах нотаріуса, нотаріус після просвічувального напису у правому нижньому куті аркуша зазначає серію та номери використаних на нотаріальну дію
спеціальних бланків нотаріальних документів. Серія та номер використаного бланка зазначаються також у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій у графі «Зміст нотаріальної дії. Місце вчинення нотаріальної дії. Номер спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено зміст вчиненої нотаріальної дії.
Дата та номер перевірки спеціального бланка нотаріального документа».
Для виготовлення витягів та довідок з Єдиних та державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України використовуються спеціальні бланки документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України (далі — спеціальні бланки). Перелік витягів та довідок з реєстрів, для виготовлення яких використовуються спеціальні бланки, установлюється Міністерством юстиції України. Зразок та опис спеціальних бланків, а також порядок постачання, зберігання, обліку та звітності їх витрачання встановлюються Міністерством юстиції України.».

5. Пункт 7 викласти в такій редакції:
«7. Нотаріуси зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю. Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв’язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.
Довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для встановлення додержання законодавства з питань оподаткування, надаються нотаріусом протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби.
Довідки про наявність складеного заповіту та витяги із Спадкового реєстру, за винятком заповідача, видаються тільки після смерті заповідача.
На вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з метою регулювання організації нотаріальної діяльності нотаріуси видають підписані ними копії документів та витяги з них, а також пояснення у строк, встановлений цими органами.
Вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому Законом України «Про нотаріат» ( 3425-12 ), а також печатки нотаріуса не допускається. Такі реєстри нотаріальних дій, документи чи печатка нотаріуса можуть бути надані суду за мотивованою постановою суду тільки для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду.».

6. У пункті 8:
6.1 абзац перший після слів «Верховною Радою України» доповнити словами «вести нотаріальне діловодство та архів відповідно до встановлених правил, дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву, не допускати їх пошкодження чи знищення, надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства, постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, встановлених Законом ( 3425-12 ), проходити підвищення кваліфікації і виконувати інші обов’язки, передбачені цим Законом.»;
6.2 абзац другий після слів «консультації правового характеру» доповнити словами «одержувати плату за надання консультацій правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, та за надання додаткових інформаційно-технічних послуг».

7. Пункт 11 викласти в такій редакції:
«11. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з’явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.
Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених Законом ( 3425-12 ).».

8. У пункті 12:
8.1 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.»;
8.2 абзаци п’ятий і шостий виключити. У зв’язку з цим абзац сьомий уважати абзацом п’ятим;
8.3 абзац п’ятий викласти в такій редакції:
«Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.».

9. У пункті 13:
9.1 в абзаці другому слова «посвідчення водія», «та ін.» виключити;
9.2 в абзаці третьому слова «цивільно-правових» виключити;
9.3 в абзаці п’ятому слова «або з будь-яких інших причин» виключити;
9.4 абзац шостий викласти в такій редакції:
«Реквізити документа, за яким встановлено особу громадянина, записуються нотаріусом у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.»;

9.5 доповнити пункт новим абзацом сьомим такого змісту:
«Копія документа, на підставі якого встановлюється особа, долучається нотаріусом до примірника правочину (свідоцтва), що залишається в його справах.».

10. Пункт 14 викласти в такій редакції:
«14. При посвідченні правочину визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть участь у ньому.
Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 Закону ( 3425-12 ) (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.
У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов’язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою. Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону ( 3425-12 ), а також перевіряє обсяг його повноважень.
Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей, за винятком довіреностей, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.
У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної особи, яка видала довіреність.».

11. У пункті 16:

11.1 абзац другий викласти в такій редакції:
«Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не
може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.»;

11.2 у першому реченні абзацу третього слова «неписьменна або сліпа» замінити словами «є сліпою»;

11.3 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«Глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, сама прочитує документ і підписує його. Якщо така особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов’язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка може порозумітися з глухою, німою або глухонімою особою і підтвердити своїм підписом, що зміст правочину, заяви чи іншого документа відповідає волі учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту правочину. Від зазначеної особи вимагається документ, що підтверджує його кваліфікацію.
Підписання правочину, заяви чи іншого документа здійснюється за правилами, встановленими абзацом другим цього пункту.».

12. Пункти 17 і 18 виключити.

13. У пункті 19:

13.1 перше речення після слів «посвідченні правочинів» доповнити словами «майнового характеру»;

13.2 доповнити пункт новим абзацом такого змісту:
«Якщо особа через свої релігійні або інші переконання у встановленому законом порядку відмовилась від прийняття ідентифікаційного номера, нотаріус перевіряє цей факт за її паспортом. Копія сторінки паспорта з відміткою про наявність у такої особи права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера залишається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.».

14. У першому реченні пункту 20 цифри «47″ замінити цифрами «46″.

15. В абзаці першому пункту 21 слово «(бюро)» виключити.

16. У пункті 22:
16.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«22. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.»;

16.2 абзац четвертий викласти в такій редакції: «Не приймаються порвані документи та документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не прошито у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, а аркуші не пронумеровано і не скріплено підписом посадової (уповноваженої на те) особи та печаткою юридичної особи, яка видала документ.».
17. Пункт 22-1 доповнити новим абзацом такого змісту:
«Дата та ідентифікаційний номер перевірки також записуються нотаріусом у графі 5 реєстру для реєстрації нотаріальних дій.».

18. Пункт 23 викласти в такій редакції:
«23. Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а найменування юридичних осіб та їх ідентифікаційні коди за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців — без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. У необхідних випадках зазначаються номери рахунків юридичних осіб у банках (кредитних установах). Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, — із зазначенням дати їх народження. При посвідченні правочинів за участю іноземних громадян зазначаються також їх громадянство, адреса постійного місця проживання за межами України, а при посвідченні правочинів за участю іноземних юридичних осіб — місцезнаходження та держава, де зареєстровано юридичну особу. На нотаріально оформлюваних документах не заповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються, за винятком документів, призначених для дії за кордоном, у яких прокреслення не допускаються. Дописки і виправлення можуть бути зроблені тільки під час вчинення нотаріальної дії.
Усі виправлення мають бути зроблені так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна було прочитати.
Виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (наприклад, копія документа), застерігаються нотаріусом лише в кінці посвідчувального напису з проставленням підпису нотаріуса і печатки на такому застереженні. Дописки чи виправлення, зроблені в тексті правочину, повинні бути застережені нотаріусом, підписані особами, які вчиняють нотаріальну дію, із зазначенням дати внесених виправлень чи дописок та скріплені підписом і печаткою нотаріуса. При засвідченні справжності підпису на документах дописки і виправлення можуть бути зроблені лише особою, яка звернулася за
вчиненням нотаріальної дії, із зазначенням дати і проставленням особистого підпису під дописками чи виправленнями. Зазначені дописки і виправлення скріплюються підписом та печаткою нотаріуса.
У разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути прошиті нитками білого чи червоного кольору або скріплені у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення їх цілісності, з проставленням печатки нотаріуса і зазначенням кількості скріплених аркушів.».

19. Пункт 24 викласти в такій редакції:
«24. При посвідченні правочинів, засвідченні вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред’явлення документа, при видачі дублікатів на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, установленими Правилами ведення нотаріального діловодства ( z1325-08 ).
Посвідчувальний напис може бути розміщений як на лицьовому боці оформлюваного документа, так і на його звороті. Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток. Дописки та інші виправлення мають бути застережені підписом та печаткою нотаріуса.
Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватись штампи з текстом відповідного напису. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально оформлюваному документі, він має бути продовжений на прикріпленому до документа додатковому аркуші. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на документі, викладеному на спеціальному бланку нотаріального документа, він має бути продовжений на спеціальному бланку нотаріального документа.
У цих випадках аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш з продовженням посвідчувального напису прошиваються міцною ниткою білого або червоного кольору, аркуші повинні бути пронумеровані, скріплені підписом нотаріуса і його печаткою. На підтвердження права на спадщину, права власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, повноважень виконавця заповіту, про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, а також посвідчення фактів, що фізична особа є живою, про перебування її у певному місці, про прийняття на зберігання документів видаються відповідні свідоцтва, форми яких установлені Правилами ведення нотаріального діловодства ( z1325-08 ).».

20. У пункті 25:

20.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«25. Про всі нотаріальні дії робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.»;

20.2 абзац третій викласти в такій редакції:
«Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.»;

20.3 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом уповноваженої посадової особи відповідного органу юстиції та печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.»;

20.4 в абзаці п’ятому слова «у редакції цього наказу» замінити словами «зі змінами»;

20.5 абзац сьомий виключити. У зв’язку з цим абзаци восьмий-чотирнадцятий уважати відповідно абзацами сьомим-тринадцятим;

20.6 абзац дев’ятий після слів «нотаріальних дій» доповнити словами та цифрами «крім випадків, передбачених статтею 29-2 Закону ( 3425-12 ).»;

20.7 у першому реченні абзацу десятого слово «залишення» замінити словами «з прокресленням».

21. Пункт 26 викласти в такій редакції:
«26. Державні нотаріуси державних нотаріальних архівів вправі видавати виписки з реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, що зберігаються в архіві, в порядку, установленому пунктом 7 цієї Інструкції.
Виписки з реєстрів для реєстрації нотаріальних дій щодо заповітів видаються тільки після смерті заповідача.».

22. У пункті 27:

22.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«27. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії з них, які необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов’язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.»;

22.2 у першому реченні абзацу третього слово «зацікавленими» замінити словом «заінтересованими». У другому реченні абзацу третього слова «з оригіналом згідно» замінити словами «згідно з оригіналом»;

22.3 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«Документи, за якими встановлено особу громадянина, в інтересах якого вчиняється нотаріальна дія, чи його представника або представника юридичної особи, повертаються особам, що їх подали. У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записуються назва документа, серія, номер, дата його видачі і найменування установи, яка його видала. Копія цього документа долучається до справ нотаріуса.»;

22.4 абзац п’ятий виключити. У зв’язку з цим абзац шостий уважати абзацом п’ятим;

22.5 перше речення абзацу п’ятого після слова «повертаються» доповнити словами «з відповідною відміткою про вчинену нотаріальну дію».

23. Пункт 28 викласти в такій редакції:

«28. У справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії):
документів, які підтверджують право власності фізичних чи юридичних осіб на житловий будинок (частину будинку), будівлю, садибу, квартиру, садовий будинок, гараж, земельну ділянку чи їх частини, інше нерухоме майно, — якщо посвідчується договір про заставу (іпотеку), оренду чи найм (позичку) житла, відчуження власником (власниками) частини належного йому (їм) майна, а також якщо учасники спільної часткової власності мають один спільний правовстановлювальний документ на згадане майно і один з них відчужує належну йому частку (чи частку від частки); договорів про визначення чи зміну розміру ідеальних часток у спільній частковій власності, а також договорів про порядок володіння та користування майном тощо.
При посвідченні договорів про відчуження частки (або частки від частки) майна або видачі свідоцтв про право на спадщину на правовстановлювальних документах, що повертаються відчужувачам (співвласникам), здійснюється відмітка про перехід права власності на відчужувану частку (або частку від частки) майна до набувача чи спадкоємця, проставляються дата, підпис нотаріуса та його печатка.
Наприклад: «Мною, Івановим І.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 20 січня 2009 року за реєстровим N 245 посвідчено договір купівлі — продажу 1/2 частини цієї квартири від імені Петрова К.Ф. на ім’я Писаренко У.Д.»;
державного акта на право власності на земельну ділянку — при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину. На оригіналі державного акта нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця. Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 року N 439 ( 439-2009-п );
сертифікатів про право на земельну частку (пай) — при видачі свідоцтва про право на спадщину;
свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, технічних паспортів на транспортні засоби, інші самохідні машини і механізми — при посвідченні договорів про їх відчуження, заставу, оренду, позичку, при видачі свідоцтва про право на спадщину.
На копіях (фотокопіях) зазначених документів проставляється відмітка «згідно з оригіналом» з проставленням дати, підпису та печатки нотаріуса.
Про наявність оригіналів зазначених документів робиться відмітка на примірниках правочинів, на заявах про видачу свідоцтв про право на спадщину і свідоцтв про право власності або на інших
документах, що долучаються до нотаріально оформлених документів,
після чого оригінали повертаються особі, яка їх подала.
Відмітка, у якій зазначаються назва документа, ким, коли, за
яким номером та на чиє ім’я він виданий, підписується
нотаріусом.».

24. У пункті 29:

24.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«29. У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або
виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких
або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, державним нотаріусом
державного нотаріального архіву видається дублікат утраченого або
зіпсованого документа.»;

24.2 в абзаці другому після слова «утраченого» доповнити
словами «або зіпсованого»;

24.3 абзац третій викласти в такій редакції:
«Державний нотаріус державного нотаріального архіву видає
також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від
посадових осіб, зазначених у статті 40 Закону ( 3425-12 ).»;

24.4 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом,
можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за
дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також
виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову
справу. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких
осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки
(свідоцтво виконавця заповіту).»;

24.5 абзац восьмий виключити. У зв’язку з цим абзаци
дев’ятий — дванадцятий уважати відповідно абзацами восьмим —
одинадцятим.

25. Абзац перший пункту 30 викласти в такій редакції:
«30. Нотаріус, виявивши під час вчинення нотаріальної дії
порушення законодавства, негайно повідомляє про це відповідні
правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів.».

26. Пункт 31 викласти в такій редакції:
«31. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
вчинення такої дії суперечить законодавству України;
не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для
вчинення нотаріальної дії;
дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом;
є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за
вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові
наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа,
яка в установленому порядку визнана недієздатною, або
уповноважений представник не має необхідних повноважень;
правочин, що укладається від імені юридичної особи,
суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або
виходить за межі її діяльності;
особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної
дії, не внесла плату за її вчинення;
особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної
дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов’язані з її
вчиненням;
в інших випадках, передбачених Законом ( 3425-12 ).
Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій
документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у
статті 47 Закону ( 3425-12 ), або містять відомості, передбачені
частиною третьою статті 47 зазначеного Закону.».

27. У пункті 32:

27.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«32. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні
нотаріальної дії, зобов’язаний викласти причини відмови в
письмовій формі і роз’яснити порядок її оскарження. У цих випадках
нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про
відмову у вчиненні нотаріальної дії.»;

27.2 абзац дев’ятий викласти в такій редакції:
«Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні
нотаріальної дії.».

28. У пункті 33:

28.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«33. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси
справляють державне мито, а в передбачених законом випадках
перевіряють сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб як
податкові агенти, про що повідомляють відповідні органи державної
податкової служби.»;

28.2 у першому реченні абзацу третього слова «нараховують
податок з доходів громадян» замінити словами «перевіряють сплату
до бюджету податку з доходів фізичних осіб як податкові агенти,
про що повідомляють відповідні органи державної податкової
служби».

29. Пункт 34 викласти в такій редакції:
«34. У разі виявлення нотаріусом, що ним допущено помилку при
вчиненні нотаріальної дії або що вчинена нотаріальна дія не
відповідає законодавству, нотаріус зобов’язаний повідомити про це
сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття
заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до
законодавства.».

30. Пункт 35 викласти в такій редакції:
«35. Нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне посвідчення
яких передбачено законом, зокрема:
договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування,
пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір)
нерухомого майна (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304
Цивільного кодексу України) ( 435-15 );
іпотечні договори (стаття 18 Закону України «Про іпотеку»
( 898-15 ), стаття 577 Цивільного кодексу України) ( 435-15 );
договори про спільну часткову власність на земельну ділянку;
про купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності
та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін
земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на
місцевості) власникам земельних часток (паїв) (статті 88, 128,
132, 142 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), стаття 14 Закону
України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних
ділянок власникам земельних часток (паїв) ( 899-15 )»);
договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна
(стаття 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»
( 2163-12 ), стаття 23 Закону України «Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію) ( 2171-12 )»);
договори про поділ майна, що є об’єктом права спільної
сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення
права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або
одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори
між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину;
договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з
набуттям права власності на нерухоме майно (статті 69, 78, 89, 94,
109, 189, 190 Сімейного кодексу України) ( 2947-14 );
договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх
окремої частини) строком на три роки і більше (стаття 793
Цивільного кодексу України) ( 435-15 );
договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи,
договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією
стороною є фізична особа (статті 799, 828 Цивільного кодексу
України) ( 435-15 );
договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства
створюються фізичними особами (стаття 153 Цивільного кодексу
України) ( 435-15 );
договори управління нерухомим майном (стаття 1031 Цивільного
кодексу України) ( 435-15 );
договори про зміну черговості одержання права на спадкування
(стаття 1259 Цивільного кодексу України) ( 435-15 );
заповіти (статті 1247, 1249 Цивільного кодексу України)
( 435-15 );
довіреності на укладання правочинів, нотаріальне посвідчення
яких передбачене законом; довіреності, що видаються в порядку
передоручення (стаття 245 Цивільного кодексу України) ( 435-15 ).
За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини,
укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом
не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про
визначення часток або про зміну розміру часток, договір доручення
тощо).».

31. Пункт 36 викласти в такій редакції:
«36. Нотаріус зобов’язаний встановити дійсні наміри кожної із
сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також
відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.
Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину
здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння
сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для
кожної із сторін.
Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може
бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою
виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.
Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін
однаково розуміє значення, умови правочину та його правові
наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.».

32. У пункті 37:

32.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«37. Документи, у яких викладено зміст правочинів, що
нотаріально посвідчуються, подаються нотаріусом не менше ніж у
двох примірниках, один з яких залишається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.»;

32.2 в абзаці третьому слово «договору» замінити словом «правочину».

33. У пункті 38:

33.1 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.»;

33.2 абзац шостий викласти в такій редакції:
«Іпотечні договори, предметом яких є об’єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, посвідчуються за умови, якщо іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладання іпотечного договору.»;

33.3 абзац восьмий викласти в такій редакції:
«Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.»;

33.4 слово «угода» у всіх відмінках та числах замінити словом «правочин» у відповідних відмінках та числах.

34. У пункті 39:

34.1 абзац шостий викласти в такій редакції:
«Для перевірки цих обставин нотаріус вимагає відповідні документи (паспорт громадянина, свідоцтва, видані органами РАЦС, трудовий договір, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця тощо). У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.»;

34.2 абзац сьомий викласти в такій редакції:
«Якщо в нотаріуса є підстави вважати, що хтось з учасників правочину страждає на хронічний стійкий психічний розлад, що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, а відомостей про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус відкладає вчинення правочину і звертається до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою особою. У разі відсутності встановлення опіки та піклування над особою нотаріус повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з органів, зазначених у статті 237 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ), які можуть звернутись до суду із заявою про визнання цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною.»;

34.3 абзац восьмий викласти в такій редакції:
«Нотаріус пропонує такій особі (органу) повідомити його про прийняте рішення. Залежно від прийнятого рішення нотаріус або вчиняє нотаріальну дію, або зупиняє вчинення нотаріальної дії до вирішення справи судом.».

35. Пункт 40 викласти в такій редакції:
«40. У разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири, а також іншого цінного майна за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів. Правочини за малолітніх, які не досягли 14 років, а також від імені фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними,
вчиняють законні представники: батьки (усиновлювачі) або опікуни. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини або відмовлятися від її майнових прав.
На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода другого з батьків. У разі якщо другий з батьків заперечує проти укладення правочину щодо майна малолітньої дитини, спір може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.
Нотаріус не посвідчує правочин, що укладається від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з них.
Неповнолітня особа вчиняє правочини, за винятком правочинів, передбачених статтею 31 та частиною першою статті 32 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника і органу опіки та піклування.
На вчинення неповнолітньою особою, а також особою, цивільна дієздатність якої обмежена, правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.
Опікун не має права укладати, а піклувальник давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передавання майна підопічному у власність за договором дарування або в безоплатне користування на підставі договору позички.
При вчиненні неповнолітньою особою, а також особою, цивільна дієздатність якої обмежена, інших правочинів (крім правочинів щодо транспортних засобів або нерухомого майна) нотаріально посвідчена згода батьків не вимагається. У цьому випадку нотаріус, яким посвідчується правочин, установлює особу батьків (усиновлювачів) або піклувальника, перевіряє справжність їх підпису, про що робить відмітку на згоді, і вказує назву документа, його номер, дату видачі та назву установи, що видала документ, який посвідчує особу, та його повноваження як законного представника. Згода на посвідчення правочину може бути викладена на звороті примірника правочину, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, або на окремому аркуші.».

36. Пункт 41 викласти у такій редакції:
«41. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов’язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. Копії зазначених документів залишаються в справах нотаріуса.

У випадках, передбачених законодавством, нотаріус перевіряє наявність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичною особою окремого виду діяльності. У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від юридичної особи, державного реєстратора, органів державної податкової служби, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи.
При посвідченні договорів дарування між юридичними особами нотаріус перевіряє, чи передбачено установчими документами право дарувальника здійснювати дарування. Ці обставини не перевіряються при посвідченні договорів пожертви.».

37. Пункт 42 викласти у такій редакції:
«42. При посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника юридичної особи нотаріус встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про нотаріат» ( 3425-12 ), а також перевіряє обсяг його повноважень.
Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей, за винятком довіреностей, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.
Нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення правочинів та інших дій від осіб, уповноважених на це установчими документами юридичної особи, законом або іншими актами цивільного законодавства. У цих випадках від представників вимагаються документи, які передбачають зазначені повноваження та посвідчують їх службове становище.
Якщо від імені юридичної особи діє орган його управління, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов’язків між його членами.
Оригінал довіреності, а в окремих випадках її копія, а також копії інших документів, що підтверджують повноваження представників, залишаються в справах нотаріуса.
У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.».

38. Абзац другий пункту 43 викласти в такій редакції:
«При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, якщо правовстановлювальний документ оформлений на одного із співвласників, нотаріус вимагає письмову згоду інших співвласників. Згода на укладення таких правочинів повинна бути посвідчена нотаріально.».

39. Пункт 44 викласти в такій редакції:
«44. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Договори щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом за наявності письмової згоди другого з подружжя. Згода на укладення такого договору повинна бути посвідчена нотаріально. Про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення. Якщо у згоді на відчуження спільного майна вказано, кому персонально (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) він погоджується продати, подарувати, заставити тощо спільно набуте майно, чи вказано ціну продажу, інші умови укладення договору, нотаріус при посвідченні такого договору зобов’язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій згоді. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.».

40. У пункті 45:

40.1 в абзаці першому слова «акта цивільного стану про укладення шлюбу» замінити словами «свідоцтва про шлюб»;

40.2 абзац другий викласти в такій редакції:
«Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого правочину.»;

40.3 абзац третій викласти в такій редакції:
«При посвідченні нотаріусом договору про відчуження або заставу майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена/неодружений/, удова/удівець/), державній нотаріальній конторі або приватному нотаріусу відчужувачем подається письмова заява про це. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома іншої сторони договору та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення договору через представника — від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні договору подавати від його імені відповідні заяви.»;

40.4 абзац п’ятий викласти в такій редакції:
«коли останній не проживає за місцезнаходженням майна і місце проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім.»;

40.5 слово «правочин» у всіх відмінках замінити словом «договір» у відповідному відмінку.
41. Пункт 62 викласти в такій редакції:
«62. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів:
нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни;
спадковим договором;
свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);
свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;
свідоцтвом про право власності на об’єкти нерухомого майна;
свідоцтвом про право на спадщину;
свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;
договором про поділ майна;
договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;
договором про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно;
іпотечним договором, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що укладений після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» ( 800-17 ), або договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якими передбачена передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;
рішенням суду;
договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, за умови реєстрації права власності в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Право власності на земельну ділянку фізичних осіб посвідчується державним актом, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, також відповідним договором або свідоцтвом про право на спадщину.
Право власності на земельну частку (пай) фізичних осіб, евакуйованих із зони відчуження, які відселені із зони безумовного (обов’язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також фізичних осіб, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості, може бути підтверджене трудовою книжкою члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідченим витягом з неї за наявності в ній відповідного запису.
Доказом факту евакуації фізичних осіб із зони відчуження, відселення або їх самостійного переселення та членства в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві є довідки, видані обласними державними адміністраціями за місцем евакуації, відселення чи самостійного переселення про їх: евакуацію, відселення чи самостійне переселення з територій, що зазнали радіоактивного забруднення; членство в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві, яке розміщувалося на території, що зазнала радіоактивного забруднення.».

42. Пункт 68 викласти в такій редакції:
«68. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених Земельним кодексом України ( 2768-14 ), провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.
Підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської
ради про продаж земельної ділянки.
Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню. Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п’ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності визначено постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року N 381 ( 381-2009-п ).
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України, а земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам — державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.».
43. Пункт 69 викласти в такій редакції:
«69. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об’єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України ( 2768-14 ).».

44. Пункт 74 викласти в такій редакції:
«74. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва.
Право власності на таке майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації, якщо це передбачено договором або законом.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва особа вважається власником лише матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Ці матеріали та обладнання можуть бути предметом відчуження за умови надання нотаріусу відповідних правовстановлювальних документів.
Договір відчуження щодо об’єкта незавершеного будівництва може бути укладено за умови, що право власності на нього зареєстровано органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об’єкта незавершеного будівництва.».

45. Пункт 75 викласти в такій редакції:
«75. При посвідченні договорів про відчуження об’єктів незавершеного будівництва нотаріус перевіряє ті самі обставини і вимагає ті самі документи, що й при відчуженні житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, іншого нерухомого майна завершеного будівництвом.».

46. Пункт 89 виключити.

47. Пункт 91 викласти в такій редакції:
«91. Договори застави (іпотеки) нерухомого майна (нерухомості) підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця.».

48. Пункт 92 викласти в такій редакції:
«92. Текст договору застави (іпотеки) повинен містити істотні умови, встановлені статтею 18 Закону України «Про іпотеку» ( 898-15 ).».

49. В абзаці другому пункту 94 цифри «43″ замінити цифрами «48″.

50. Абзац другий пункту 95 викласти в такій редакції:
«Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.».

51. У пункті 103:

51.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«103. Сторони іпотечного договору, що укладений після набрання чинності Законом України від «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» ( 800-17 ), можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом відповідного застереження у тексті іпотечного договору або шляхом укладення окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.»;

51.2 абзац шостий викласти в такій редакції:
«Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що укладений після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» ( 800-17 ), яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.».

52. В абзаці першому пункту 105 слова «один рік» замінити словами «три роки».

53. У пункті 111 слова «підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню і» виключити.

54. Назву розділу 10 викласти в такій редакції:
«Посвідчення договорів найму (оренди) житла для проживання, а також найму (оренди) житла з викупом».

55. Доповнити розділ пунктом 117-1 такого змісту:
«117-1. Договори (найму) оренди житла з викупом підлягають нотаріальному посвідченню і посвідчуються нотаріусами з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України ( 435-15 ), Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» ( 800-17 ), Порядком оренди житла з викупом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року N 274 ( 274-2009-п ).».

56. Розділ 11 викласти в такій редакції:

«Розділ 11
Посвідчення договорів оренди землі

118. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

119. Істотними умовами договору оренди землі є об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об’єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов’язань сторін, порядок страхування об’єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об’єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.
Невід’ємною частиною договору оренди землі є:
план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;
кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
акт приймання-передачі об’єкта оренди;
проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом ( 3425-12 ).

120. Нотаріус при посвідченні договору роз’яснює сторонам зміст статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» ( 161-14 ), про що зазначається у тексті договору.

121. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.
Договір суборенди земельної ділянки або її частини посвідчується нотаріусом, якщо це передбачено договором оренди або за наявності письмової згоди орендодавця, без зміни її цільового призначення. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому, а строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.».

57. У другому реченні абзацу другого пункту 123 слова «або документ, який дає змогу стверджувати, що місце перебування особи невідоме» виключити.

58. Пункт 137 викласти в такій редакції:
«137. Посвідчення договорів про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, які підлягають державній реєстрації, провадиться нотаріусами за місцем їх державної реєстрації або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін правочину.».

59. У пункті 164:

59.1 друге і третє речення абзацу першого виключити;

59.2 абзац третій викласти в такій редакції:
«Якщо з тексту секретного заповіту неможливо визначити справжню волю заповідача щодо розпорядження майном після його смерті, нотаріус роз’яснює заінтересованим особам їх право на тлумачення змісту заповіту. Якщо згоди щодо тлумачення змісту секретного заповіту не досягнуто, нотаріус роз’яснює цим особам їх право на звернення до суду.».

60. Пункт 165 викласти в такій редакції:
«165. Державний нотаріус державного нотаріального архіву зобов’язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, залишити у себе отриманий ним примірник заповіту і повідомити про це заповідача та посадову особу, яка посвідчила заповіт.
Про невідповідність заповіту законові нотаріус зобов’язаний повідомити заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт, не пізніше наступного дня після одержання заповіту.
За бажанням заповідача такий заповіт переоформляється нотаріусом на загальних підставах або тими самими посадовими особами, які його посвідчили.».

61. У пункті 166 слово та цифру «(додаток N 1)» виключити.

62. Пункт 168 викла

Наказ Міністерства юстиції України від 15 червня 2009 р. №1064/5 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України» (Не набрав чинності, відсутній в базах, для попереднього ознайомлення)

ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДЕЯКИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Наказ Міністерства юстиції України
від 15 червня 2009 р. N 1064/5
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
17 червня 2009 р. N 530/16546

Відповідно до Закону України «Про нотаріат» та з метою вдосконалення роботи єдиних та державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України наказую:
1. Унести до Інструкції про порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 27.05.99 N 26/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 07.06.99 за N 358/3651 (із змінами), такі зміни:
1.1. Пункт 1.3 розділу 1 викласти у такій редакції:
«1.3. Інформація Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі вноситься Держінформ’юстом та його філіями в Єдиний реєстр нотаріусів протягом двох робочих днів з моменту її отримання.».
1.2. Пункт 1.4 розділу 1 викласти у такій редакції:
«1.4. Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі надають Держінформ’юсту та його філіям відомості за формами, передбаченими розділами 2 та 3 цієї Інструкції, протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідних відомостей.
Адміністратор зупиняє доступ приватного нотаріуса-Реєстратора та його помічника (консультанта) до єдиних та державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України у день отримання від Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі повідомлення про зупинення, припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса-Реєстратора (форма 6). З метою забезпечення належної реалізації прав на вчинення нотаріальних дій, передбачених частиною шостою статті 29² Закону України «Про нотаріат», приватний нотаріус, доступ якого зупинено, подає відповідні заяви в письмовій формі Реєстраторам реєстрів.
Адміністратор поновлює доступ приватного нотаріуса-Реєстратора та його помічників (консультантів) до єдиних та державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України у день отримання від Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі повідомлення про поновлення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса-Реєстратора (форма 7). «.
1.3. У пункті 1.5 розділу 1 слова «філій Держінформ’юсту» замінити словами «Держінформ’юсту та його філій».
1.4. У розділі 3:
1.4.1. У формі 1 слова «дата прийому на роботу» замінити словами «дата і підстава прийому на роботу (номер та дата наказу)».
1.4.2. У формі 2 слова «дата звільнення» замінити словами «дата і підстава звільнення (номер та дата наказу)».
1.4.3. У формах 3 та 4 слова «дата переведення» замінити словами «дата і підстава переведення (номер та дата наказу)».
1.4.4. У формі 4.1 слова «дата створення» замінити словами «дата та підстава створення».
1.4.5. Форму 4.5 виключити.
1.4.6. Форми 6 та 7 викласти у такій редакції:
«Форма 6. Зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса:
– прізвище, ім’я, по батькові;
– номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
– номер реєстраційного посвідчення приватного нотаріуса;
– дата та підстава зупинення нотаріальної діяльності;
термін зупинення нотаріальної діяльності;
відомості про заміщення приватного нотаріуса (за наявності заміщення): прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який заміщує; номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса, який заміщує; номер реєстраційного посвідчення приватного нотаріуса, який заміщує; строк заміщення приватного нотаріуса.
У разі якщо договір про заміщення був укладений пізніше, головне управління юстиції невідкладно надсилає Держінформ’юсту або його філії інформацію, передбачену останнім абзацом цієї форми.
Форма 7. Поновлення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса:
– прізвище, ім’я, по батькові;
– номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
– номер реєстраційного посвідчення приватного нотаріуса;
– дата та підстава поновлення нотаріальної діяльності. «.
1.4.7. У формі 9 примітку викласти в такій редакції:
«* У деяких випадках зміна нотаріального округу здійснюється в зв’язку зі зміною адміністративного поділу області.».
1.4.8. Форму 10 доповнити новим абзацом такого змісту:
«– назва та адреса державного нотаріального архіву, до якого передано (буде передано) документи нотаріального діловодства та архів нотаріуса.».
2. Затвердити Зміни до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 N 31/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за N 364/3657 (із змінами), що додаються.
3. Унести до Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 N 85/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.08.2004 за N 1021/9620 (із змінами), такі зміни:
3.1. У пункті 2.1 глави 2 після абзацу шостого доповнити новим абзацом сьомим такого змісту:
«Відомості про обтяжувача.».
У зв’язку з цим абзаци сьомий — одинадцятий вважати відповідно абзацами восьмим – дванадцятим.
3.2. Пункт 2.2 глави 2 викласти в такій редакції:
«2.2. Заповнення класифікатора
За допомогою класифікатора обирається одне з відповідних значень (, , ), яке позначається символом .
У поле вноситься дата припинення дії тимчасового застереження.».

3.3. Абзац другий підпункту 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 викласти в такій редакції:
«Якщо об’єкт обтяження має складну адресу, наприклад садовий будинок у садовому товаристві з вулицею або гараж у гаражному кооперативі, тоді в поле вноситься назва СТ/ГК і назва вулиці (СТ «Енергетик» / вул. Садова, ГК «Автомобіліст»/ вул. Корольова). Якщо об’єкт розташований на перехресті двох вулиць, то в полі записуються назви двох вулиць, а номер будинку записується у відповідному полі (пр. Рокосовського/ вул. Полярна, буд. 3/2).».
3.4. Підпункт 2.5.3 пункту 2.5 глави 2 після слова «вносяться» доповнити словом «повністю».
3.5. У главі 3 слова «посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судами» замінити словами «судами (крім третейських судів)».
4. Унести до Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 N 111/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за N 1378/13252, такі зміни:
4.1. Пункт 1.5 розділу 1 доповнити новим абзацом такого змісту:
«За клопотанням приватного нотаріуса-Реєстратора доступ до Єдиного реєстру довіреностей з метою виконання функцій Реєстратора може бути наданий помічнику (консультанту) цього нотаріуса. «.
4.2. Розділ 6 доповнити новим пунктом 6.5 такого змісту:
«6.5. Відповідальність за помилки, допущені помічником (консультантом) приватного нотаріуса при користуванні Єдиним реєстром, несе приватний нотаріус-Реєстратор. «.
5. Установити, що за клопотанням приватного нотаріуса-Реєстратора доступ до єдиних та державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України з метою виконання функцій реєстраторів цих реєстрів може бути наданий помічнику (консультанту) цього нотаріуса.
Відповідальність за помилки, допущені помічником (консультантом) приватного нотаріуса при користуванні єдиними та державними реєстрами інформаційної системи Міністерства юстиції України, несе приватний нотаріус-Реєстратор.
6. Установити, що реєстрація відомостей про заборону щодо відчуження транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, здійснюється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, установленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 N 830, Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 N 73/5, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 29.07.2004 за N 942/9541 (із змінами).
7. Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В.Б.) забезпечити доступ державних нотаріальних архівів до Державного реєстру правочинів, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі відповідних договорів з метою виконання ними функцій, визначених чинним законодавством України.
8. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України (Ященко Н.В.), державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В.Б.):
8.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 N 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (зі змінами).
8.2. Довести наказ до відома Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, регіональних філій державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та забезпечити його належне застосування в роботі.
9. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома нотаріусів та забезпечити належне виконання цього наказу.
10. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
11. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр
Микола Оніщук

ЗМІНИ ДО ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЄДИНИЙ РЕЄСТР ЗАБОРОН ВІДЧУЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОГО МАЙНА

Затверджено Наказом Міністерства юстиції України
від 15 червня 2009 р. N 1064/5
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
17 червня 2009 р. N 530/16546

1. Пункт 1.1 глави 1 викласти в такій редакції:
«1.1. Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (далі – Реєстр заборон) – це електронна база даних, яка містить відомості про:
1.1.1. Обтяження нерухомого майна:
накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна;
вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.
1.1.2. Тимчасові застереження щодо нерухомого майна:
внесені до Реєстру заборон тимчасові застереження щодо нерухомого майна;
вилучення записів про тимчасові застереження.
1.1.3. Видані витяги з Реєстру заборон».
2. У пункті 1.5 глави 1:
2.1 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об’єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна»;
2.2 доповнити пункт новим абзацом такого змісту:
«За клопотанням приватного нотаріуса-Реєстратора доступ до Реєстру заборон з метою виконання функцій Реєстратора може бути наданий помічнику (консультанту) цього нотаріуса. «.
3. У пункті 1.8 глави 1:
3.1 в абзаці першому слово «три» замінити словом «чотири»;
3.2 доповнити пункт новим абзацом такого змісту:
«розширений витяг про наявність/відсутність заборони та арешту нерухомого майна на запит органу державної влади. «.
4. Пункт 1.9 глави 1 викласти в такій редакції:
«1.9. Витяг про наявність/відсутність заборони та/або арешту містить відомості про заборони відчуження майна, накладені відповідно до чинного законодавства України; про арешти нерухомого майна, накладені судами та слідчими органами, органами державної виконавчої служби. Розширений витяг про наявність/відсутність заборони та/або арешту містить відомості про заборони відчуження майна та арешти, накладені відповідно до чинного законодавства України, а також відомості про записи, вилучені з Реєстру з моменту його модернізації».
5. Доповнити главу 1 новим пунктом 1.13 такого змісту:
«1.13. Для застереження нотаріусів та сторін правочину щодо можливих негативних наслідків операцій з відповідним нерухомим майном застосовується тимчасове застереження, що носить інформаційний характер.».
6. Абзац третій підпункту 2.1.2 пункту 2.1 глави 2 виключити.
У зв’язку з цим абзаци четвертий та п’ятий уважати відповідно абзацами третім та четвертим.
7. Пункт 2.4 глави 2 доповнити новим абзацом такого змісту:
«Одночасно з відмовою в унесенні відомостей про накладення обтяжень до Реєстру заборон Реєстратор може прийняти рішення про внесення до Реєстру заборон тимчасового застереження щодо відповідного об’єкта нерухомого майна строком дії до одного місяця».
8. Підпункт 2.6.2 пункту 2.6 глави 2 викласти в такій редакції:
«2.6.2. Дані про обтяжувача та про особу (осіб), щодо майна якої (яких) встановлено обтяження:
- для фізичних осіб — громадян України — прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності останнього), ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів (за наявності) та, за наявності, дата та місце народження, місце проживання, дані документа, що посвідчує особу (номер та серія, ким виданий);
- для іноземців, осіб без громадянства — прізвище, ім’я та по батькові (за наявності останнього), місце проживання за межами України, дані документа, що посвідчує особу (номер та серія, ким виданий);
- для юридичних осіб — резидентів — найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, місцезнаходження;
- для юридичних осіб — нерезидентів — найменування, місцезнаходження та країна, де зареєстровано юридичну особу».
9. Доповнити главу 2 новим пунктом 2.9 такого змісту:
«2.9. Унесення (вилучення) до (з) Реєстру заборон відомостей про тимчасові застереження щодо нерухомого майна проводиться в такому порядку:
2.9.1. Підставами для внесення Реєстратором до Реєстру заборон відомостей про тимчасові застереження є:
відмова у вчиненні нотаріальної дії або відкладення нотаріальної дії у зв’язку з необхідністю отримати/перевірити інформацію;
зупинення вчинення нотаріальної дії до вирішення справи судом у випадках, передбачених частиною четвертою статті 42 Закону України «Про нотаріат»;
заява власника нерухомого майна про внесення до Реєстру заборон відомостей про тимчасове застереження щодо об’єкта нерухомого майна із зазначенням обставин для обґрунтування свого клопотання (додатки 1, 2).
2.9.2. При реєстрації тимчасового застереження до Реєстру заборон вносяться відомості, передбачені підпунктами 2.6.2, 2.6.3 пункту 2.6 цього Положення, та додатково вказуються дані про підстави, які зазначає заявник/нотаріус для обґрунтування необхідності внесення тимчасового застереження».
2.9.3. Підставами для вилучення Реєстратором з Реєстру заборон відомостей про тимчасові застереження є:
припинення існування підстав для відкладення нотаріальної дії;
припинення існування підстав для зупинення вчинення нотаріальної дії, передбачених частиною четвертою статті 42 Закону України «Про нотаріат»;
заява власника нерухомого майна про вилучення з Реєстру заборон відомостей про тимчасове застереження щодо об’єкта нерухомого майна (додаток 3) до спливу місячного строку.
Заява про вилучення з Реєстру заборон відомостей про тимчасове застереження щодо нерухомого майна може бути подана також спадкоємцями, правонаступниками власника нерухомого майна.
2.9.4. Під час подання заяви про внесення (вилучення) до (з) Реєстру заборон відомостей про тимчасове застереження щодо об’єкта нерухомого майна заявник пред’являє паспорт або інший документ, за яким встановлюється особа, а у разі потреби – довіреність.
2.9.5. Реєстратор відмовляє у внесенні (вилученні) до (з) Реєстру заборон відомостей про тимчасові застереження щодо нерухомого майна, якщо:
у заяві відсутні, неповністю, нечітко або нерозбірливо визначені відомості, передбачені цим Положенням;
не надано документів, що відповідно до діючого законодавства підтверджують наявність обставин, які визнаються підставою для унесення (вилучення) відомостей;
заявник не пред’явив документ, за яким встановлюється особа, чи довіреність.
Відмова у внесенні (вилученні) відомостей до (з) Реєстру заборон надається заявнику у 10-денний строк з дня отримання заяви в письмовій формі із зазначенням причин відмови.
2.9.6. Реєстратор після внесення (вилучення) до (з) Реєстру заборон відомостей про тимчасові застереження щодо нерухомого майна протягом двох робочих днів надсилає про це витяг на адресу заявника.
2.9.7. Строк дії тимчасового застереження – до одного місяця.».
10. Абзац другий пункту 3.1 глави 3 виключити.
У зв’язку з цим абзаци третій та четвертий уважати відповідно абзацами четвертим та п’ятим.
11. Пункт 3.2 глави 3 викласти у такій редакції:
«3.2. Витяги про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна на запит органу державної влади надаються державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональними філіями на запит суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства – у зв’язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, органам державної виконавчої служби – у зв’язку з відкриттям виконавчого провадження, а також Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі у зв’язку із здійсненням ними своїх повноважень. «.
12. Пункт 3.3 глави 3 викласти в такій редакції:
«3.3. Витяги з Реєстру заборон містять таку інформацію:
номер витягу, дата;
дані про тип обтяження;
дані про об‘єкт обтяження;
дані про особу (осіб), щодо майна якої (яких) встановлено обтяження;
дані про обтяжувача;
дані про підставу обтяження;
дані про Реєстратора та дату внесення обтяження;
параметри запиту;
відомості про особу, що надала витяг.».
13. Пункт 3.4 глави 3 викласти у такій редакції:
«3.4. Запит, зазначений у пункті 3.2 та складений в паперовій формі, подається за формою, наведеною у додатку 4, та/або на бланку встановленої форми з обов’язковим зазначенням номера справи/виконавчого провадження та проставленням гербової печатки відповідного органу».
14. В абзаці першому пункту 3.5 глави 3:
слова «та довідки» виключити;
слова «витяг/довідка» замінити словом «витяг».
15. У пункті 3.6 глави 3 слова «витяг/довідку» замінити словом «витяг».
16. Главу 4 доповнити пунктом 4.5 такого змісту:
«4.5. Відповідальність за помилки, допущені помічником (консультантом) приватного нотаріуса при користуванні Реєстром заборон, несе приватний нотаріус-Реєстратор».
17. Додатки 1 та 4 до Положення викласти в новій редакції, що додаються.

В.о. директора Департаменту нотаріату
та реєстрації адвокатських об’єднань
Т.І. Баранова

Міністерство юстиції зареєструвало 17 червня 2009 року Наказ Міністерства юстиції України від 15.06.2009 № 1064/5 „Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України” Зміни до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження

Міністерство юстиції зареєструвало 17 червня 2009 року Наказ Міністерства юстиції України від 15.06.2009 № 1064/5 „Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України” Зміни до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 530/16546

ЗВЕРНЕННЯ Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України до Міністра юстиції України від 19 червня 2009 року

ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД НОТАРІУСІВ УКРАЇНИ

ЗВЕРНЕННЯ
Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України
до Міністра юстиції України
від 19 червня 2009 року

Шановний Миколо Васильовичу!

З метою уникнення колізії норм права, що регулюють нотаріальну діяльність, після прийняття змін до Закону України «Про нотаріат», заощадливого ставлення в період економічної кризи до будь-яких зайвих витрат, що впливають на вартість нотаріальних дій, просимо Вас:
І. Унести зміни до таких нормативних документів Міністерства юстиції України з питань регулювання нотаріальної діяльності:
1) Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства» від 24.12.2008 р. № 2260/5, виключивши з п. 2.1 Наказу положення про залучення до перевірок нотаріусів працівників ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України;
2) Наказу Міністерства юстиції України «Про внесення змін до Положення про Єдиний реєстр довіреностей» від 12.05.2009 р. № 826/5, виключивши з п.1.2 Наказу слова «довірителя та його представників (для фізичних осіб: прізвище, ім’я та по батькові (за наявності); ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів (для представників — за наявності) або причина його відсутності)»;
3) Наказу Міністерства юстиції України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України» від 28.12.2006 р. № 110/5 у частині внесення змін до Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів, виклавши пп. 5.3, 6.1 в такій редакції:
«5.3. Внесення до Єдиного реєстру відомостей про витрачання бланків здійснюється Реєстраторами Єдиного реєстру впродовж семи днів з дня витрачання бланка»;
«6.1. Обов’язковій перевірці підлягає кожний бланк, на якому викладено текст документа, що подається нотаріусу для вчинення нотаріальних дій, окрім тих бланків, що отримані нотаріусом на своє ім‘я від ДП «Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату».
Доповнити Положення п. 6.3:
«6.3. Нотаріуси, які не мають власних систем доступу до Єдиного реєстру або не можуть отримати доступ до реєстру через технічні недоліки (поломка комп’ютера, відсутність зв’язку з реєстратором, інтернет-зв’язку, збої енергопостачання тощо), здійснюють перевірку справжності бланка шляхом звернення до Адміністратора єдиного реєстру».
Пункт 5.7 Положення виключити.
Переглянути п. 5.9 на відповідність до вимог ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат»;
4) Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження тарифів за надання послуг з користування реєстрами» від 25.12.2008 р. № 2265/5, виклавши п. 3 Наказу в такій редакції:
«3. Установити, що перевірка справжності спеціального бланка нотаріальних документів за даними Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів при вчиненні нотаріусом нотаріальної дії здійснюється безкоштовно»;
5) Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004 р. № 20/5, виклавши:
а) п. 22-1 Інструкції в такій редакції:
«22-1. Нотаріус перевіряє справжність кожного аркуша документа, який викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів та подається для вчинення нотаріальних дій, окрім тих, що отримані нотаріусом від ДП «Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату», за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів в порядку, передбаченому Положенням про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів. На примірнику документа або його копії, що залишається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, робиться відмітка про перевірку справжності спеціального бланка нотаріального документа за даними Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів з обов’язковим зазначенням часу, дати та ідентифікаційного номера перевірки»;
б) п.146 Інструкції в такій редакції:
«146. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох фізичних осіб або юридичних осіб, на ім’я однієї або кількох осіб з чітко визначеними юридичними діями, які належить вчинити представникові. Довіреність на право управління та розпорядження нерухомим майном, розпорядження транспортними засобами, на представництво інтересів в органах нотаріату, установах банків, та її скасування підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей відповідно до вимог Положення про Єдиний реєстр довіреностей»;
в) п.155 Інструкції в такій редакції:
«155. Посвідчені нотаріусами довіреності на право управління та розпорядження нерухомим майном, розпорядження транспортними засобами, на представництво інтересів в органах нотаріату, установах банків, а також довіреності, видані в порядку передоручення по таких довіреностях, припинення їх дії, підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей»;
6) Наказу Міністерства юстиції України «Про запровадження Єдиного реєстру довіреностей та внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України» від 28.12.2006 р. № 111/5, виклавши п. 2.1 Положення про Єдиний реєстр довіреностей в такій редакції:
«2.1. Обов’язковій реєстрації у Єдиному реєстрі підлягають довіреності на право управління та розпорядження нерухомим майном та транспортними засобами (у тому числі їх дублікати), на представництво інтересів в органах нотаріату, установах банків, посвідчені в нотаріальному порядку та довіреності на право розпорядження майном, посвідчені посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад депутатів, а також відомості про припинення їх дії»;
7) Пункт 1.2 Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків та захисних знаків нотаріальних документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.06.1999 р. № 36/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.07.1999 р. за № 437/3730 (із змінами та доповненнями), викласти в такій редакції:
«1.2. Бланки є складовою документарного забезпечення нотаріального процесу. Бланки можуть бути використані нотаріусами при вчиненні нотаріальних дій, а також для виготовлення документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України. При отримані витягів з державних та єдиних реєстрів нотаріусами не використовуються спеціальні бланки документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України у разі, якщо такий витяг залишається в архіві державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса.»;
8) Наказу Міністерства юстиції України від 09.12.2008 р. № 1171/15862 «Про печатку нотаріуса», установивши зміст опису печатки нотаріуса відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 25.01.1999 р. № 5/5 «Про запровадження гербових печаток приватних нотаріусів».

ІІ. Видати Наказ про внесення змін до:
- Наказу Міністерства юстиції України «Про запровадження спеціальних бланків документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України» від 26.06.2000 р. № 494/7;
- Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 р. № 111/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за № 1378/13252;
- Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5;
- Інструкції про ведення Державного реєстру правочинів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 р. № 86/5;
- Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2000 р. № 51/5,
згідно з якими при отримані витягів з державних та єдиних реєстрів нотаріусами не використовуються спеціальні бланки документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України в разі, якщо такий витяг залишається в архіві державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса.
ІІІ. Також звертаємося до Міністерства юстиції України з проханням:
- заборонити державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України стягувати плату, пов’язану з придбанням, впровадженням та обслуговуванням електронного цифрового підпису, оскільки п. 2 Наказу Міністерства юстиції України «Про впровадження електронного цифрового підпису» від 08.05.2007 р. № 239/5 передбачає, що це здійснюється за рахунок коштів, отриманих державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за послуги адміністрування Єдиних та Державних реєстрів;
- вирішити питання щодо надання доступу нотаріусам (як користувачам) за їх бажанням до: Електронного реєстру паспортів; Реєстру земель; Реєстру прав власності на нерухоме майно; Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Унесення запропонованих змін дозволить значно скоротити витрати, що впливають на вартість нотаріальних послуг та усуне колізії нормативних документів щодо збереження нотаріальної таємниці.

Головуючий на з’їзді В. Марченко

Вітання Державної податкової адміністрації України з нагоди Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України

УКРАЇНА
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
04655 МПС, м. Київ-53, Львівська пл. 8, (044) 272-44-02, 272-51-59, 272-45-20, факс (044) 272-08-41

15.06.09
№ 99-11
Організаційний комітет першого всеукраїнського з’їзду нотаріусів України
Вітальний лист
Державна податкова адміністрація України вітає активну громадську позицію нотаріусів при утвердженні в Україні демократичного правового порядку.
З кожним роком інститут нотаріату набуває все більшого значення в питаннях захисту конституційних прав громадян.
Державна податкова адміністрація високо цінує роль кожного нотаріуса, який завдяки сумлінню і добросовісності сприяє наповненню Державного бюджету задля задоволення загальних публічних інтересів суспільства виконуючи роль податкового агента. Вказаний статус і громадянська позиція нотаріусів набуває особливої ваги у зв’язку з вжиттям заходів подолання наслідків світової фінансової кризи і утвердження верховенства права у державі.
Залучення значної кількості високофахових спеціалістів в галузі нотаріату до питань удосконалення законодавства є найбільш прогресивним кроком на шляху до інтеграції у європейське співтовариство, що надасть можливість не тільки запобігти виникненню прогалин в національному законодавстві держави, а й дозволить адаптувати його до стандартів законодавства Європейського Союзу та відповідно сприятиме зміцненню конституційного ладу в державі.
Принагідно Державна податкова адміністрація України щиро вітає усіх учасників всеукраїнського з’їзду нотаріусів і бажає творчого натхнення, взаємопорозуміння та віри у досягненні високої мети — побудови правової держави Україна.
Бажаємо успіхів
Заступник голови Н.І.Рубан

ЗВЕРНЕННЯ Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України до Голови Верховної Ради України від 19 червня 2009 року

ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД НОТАРІУСІВ УКРАЇНИ

ЗВЕРНЕННЯ
Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України
до Голови Верховної Ради України
від 19 червня 2009 року

Шановний Володимире Михайловичу!

У Верховній Раді десятий рік розглядається питання реформування нотаріату. За вказаний період вносилось та розглядалось багато законопроектів, пов’язаних з нотаріальною діяльністю. Положення чинного Закону України «Про нотаріат», за якими порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами може встановлюватися іншими актами законодавства України, не повною мірою відповідають вимогам п.14 ст. 92 Конституції Україні, відповідно до положень якої виключно законами України визначаються організація та діяльність нотаріату. Перший Всеукраїнський з’їзд нотаріусів України звертається з проханням про внесення змін до чинного законодавства з питань нотаріальної діяльності, які суттєво впливають на реалізацію прав та законних інтересів громадян України, а саме:

I. При внесені змін до Закону України «Про нотаріат» урахувати таке:

Преамбула Закону повинна закріплювати, що організація та діяльність нотаріату в Україні встановлюються ТІЛЬКИ цим Законом, і викласти преамбулу Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон) у такій редакції:
Преамбула
Цей Закон визначає організацію і діяльність нотаріату в Україні та встановлює єдині правила вчинення нотаріальних дій.
Жодним іншим нормативним актом не може змінюватися порядок організації та діяльності нотаріату в Україні.
Будь-які зміни організації та діяльності нотаріату в Україні набирають чинності тільки після їх внесення до цього Закону в якості змін та доповнень.

Першу статтю законопроекту пропонуємо викласти виходячи із суті нотаріату як елементу функцій держави, але з урахуванням самостійного економічного статусу нотаріуса та необхідності підтримки платоспроможного статусу нотаріуса, що самостійно матеріально відповідає за свої дії без зобов’язань з боку держави, на належному рівні шляхом заборони покладати на нотаріуса обов’язок робити будь-що, крім дій, установлених цим Законом, або робити це безкоштовно, або займатися ціновою конкуренцією.
Стаття 1
1. Нотаріат в Україні — система органів та нотаріусів, які забезпечують позасудову охорону та захист цивільних прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад та держави шляхом учинення оплатних нотаріальних дій та надання оплатних консультацій правового характеру.
2. На нотаріат не можуть покладатися функції, не передбачені цим Законом.

Друга та п’ята статті законопроекту повинні повністю розкривати значення нотаріальної діяльності та на підставі яких принципів вона діє.
Отже, нотаріальна діяльність:
- професійна;
- незалежна;
- оплачувана;
- делегована державою;
- не є підприємницькою і не має на меті отримання прибутку;
- здійснюється тільки нотаріусами;
- окремі юридичні дії будь-яких інших органів та осіб можуть лише прирівнюватися до нотаріальних та мають бути вчинені тільки у випадках, передбачених цим Законом;
- здійснюється на підставі самофінансування;
Стаття 2
1. Нотаріальною діяльністю в Україні визнається професійна, незалежна, оплачувана діяльність уповноваженої державою особи, на яку покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної достовірності та надавати платні консультації правового характеру.
2. Нотаріальна діяльність не є підприємницькою і не має на меті отримання прибутку.
3. Нотаріальна діяльність здійснюється виключно нотаріусами.
4. Окремі юридичні дії будь-яких інших органів та осіб прирівнюються до нотаріальних і здійснюються іншими органами та особами, зазначеними в статті 3 цього Закону, лише у випадках та в порядку, визначених цим Законом.
5. Нотаріальна діяльність здійснюється на підставі самофінансування нотаріусів.
6. Держава гарантує спроможність нотаріуса нести матеріальну відповідальність за свої дії шляхом:
– установлення нижньої границі вартості нотаріальних послуг;
– заборони нотаріусам здійснювати нотаріальні дії та надавати консультації правового характеру безкоштовно або нижче їх собівартості та встановлених розмірів плати;
– законодавчого регулювання кількості нотаріусів у нотаріальних округах залежно від кількості населення.
– установлення розміру та порядку відповідальності нотаріуса за шкоду, яку він спричинив своїми діями або бездіяльністю.

Стаття 5. Принципи організації та здійснення нотаріальної діяльності
Нотаріальна діяльність здійснюється на таких принципах:
1) законності;
2) незалежності та неупередженості нотаріуса;
3) дотримання нотаріальної таємниці;
4) організаційної та економічної самостійності;
5) державного регулювання нотаріальної діяльності;
6) самоврядування нотаріусів;
7) оплатності нотаріальних дій;
8) відповідальності нотаріуса.

Третя стаття законопроекту повинна встановлювати коло органів та осіб, які мають право вчиняти окремі юридичні дії, що прирівнюються до нотаріальних.
Стаття 3. Вчинення нотаріальних дій іншими органами
та особами
1. Архіваріуси державних нотаріальних архівів мають право видавати дублікати документів, переданих на зберігання до державних нотаріальних архівів.
2. Учинення окремих юридичних дій, що прирівнюються до нотаріальних, передбачених цим Законом, за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених законодавством, — на дипломатичні представництва України.
3. У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи органів місцевого самоврядування мають право вчиняти окремі юридичні дії, що прирівнюються до нотаріальних, передбачені цим Законом.
4. Заповіти і довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених, посвідчуються особами, вказаними в цьому Законі.

Четверта стаття законопроекту повинна чітко встановлювати два принципи, які визначають суб’єктивну та об’єктивну сторони регулювання діяльності нотаріуса та захищають як його самого, так і вчинені ним дії:
1. Право та обов’язок нотаріуса здійснювати свою діяльність виключно на підставі Конституції і законів України.
2. Право нотаріуса в межах своєї компетенції при вчиненні нотаріальної дії на бажання та за згодою сторін вирішувати питання колізії норм права та беззаперечне звільнення його від відповідальності за таке рішення, тобто дати право нотаріусу діяти як органу позасудової юстиції за бажанням сторін і одночасно як і суддя не нести відповідальності за своє професійне бачення.
3. Установлення прав та обов’язків самого нотаріуса виключно законами та міжнародними договорами.
Стаття 4. Правова основа нотаріальної діяльності
1. Нотаріус у своїй діяльності керується Конституцією та законами України. Усі інші нормативно-правові акти застосовуються нотаріусом у випадку, якщо вони не суперечать Конституції та законам України.
2. Нотаріус у межах своєї компетенції, при вчиненні нотаріальної дії, на бажання та за згодою сторін, самостійно вирішує питання колізії норм права. Нотаріус не несе відповідальності за шкоду, спричинену його професійними діями щодо вирішення в межах його компетенції колізії норм права.
3. Обсяг прав і обов’язків нотаріуса визначається виключно законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Акти законодавства України не можуть встановлювати інший порядок організації роботи нотаріату та правила вчинення нотаріальних дій ніж ті, що встановлені цим Законом.

Шоста стаття законопроекту, як і раніше, встановлює обмеження у праві вчинення нотаріальних дій. Але процедура отримання дозволу на вчинення нотаріальної дії іншим нотаріусом, передбачена проектом, є пережитком гіпербюрократичної системи, тривалою, суб’єктивістською та складною. Виходячи з мети економії часу громадян, робочого часу нотаріусів та посадових осіб та зменшення суб’єктивізму у вирішенні цього питання, пропонується простий та ефективний шлях – якщо нотаріус або посадова особа позбавлені права вчинити дану нотаріальну дію, її за вибором сторін може вчинити будь-який нотаріус України.
Стаття 6. Обмеження у праві вчинення нотаріальних дій
1. Нотаріуси та особи, зазначені у статті 3 цього Закону, не вправі вчиняти нотаріальні дії та посвідчувати заповіти і довіреності, прирівняні до нотаріальних, на своє ім’я і від свого імені, на ім’я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, своїх та його чи її близьких родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), від імені чи на ім’я осіб, які знаходяться під їх опікою (піклуванням), а також від імені чи на ім’я осіб, які перебувають у трудових відносинах з нотаріусом.
2. У разі, якщо в нотаріальному окрузі є лише один нотаріус або особа, зазначені у статті 3 цього Закону, нотаріальна дія відносно осіб, передбачених п. 1 ст. 6 цього Закону, може бути вчинена будь-яким іншим нотаріусом України за згодою суб’єктів цивільно-правових відносин.

Наступні дві статті, сьома та восьма, є надважливими, оскільки в сукупності є однією із загальновизнаних, історично перевірених та економічно-важливих засад діяльності нотаріату у всьому світі – ідеться про нотаріальну таємницю та гарантії її дотримання.
Стаття 7. Нотаріальна таємниця
1. Нотаріальна таємниця – сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.
2. Нотаріус та особи, зазначені у статті 3 цього Закону, а також помічник (стажист) нотаріуса зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.
3. Обов’язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, у тому числі й осіб, які входять до складу органів управління нотаріального самоврядування, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій як свідки, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.
4. Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.
5. Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.
6. Довідки про вчинені нотаріальні дії, витяги з інформаційних баз даних та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв’язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, що знаходяться в провадженні цих органів з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.
7. Довідки про вартість майна, що є предметом нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для визначення правильності оподаткування, надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби.
8. Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.
9. Нотаріус не має права давати свідчення як свідок щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли є відповідне звернення осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Стаття 8. Гарантії нотаріальної діяльності
1. Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема, з метою перешкодити виконанню ним професійних обов’язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.
2. Кримінальна справа щодо нотаріуса може бути порушена лише Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва чи Севастополя.
3. Проникнення до приміщення, де знаходиться робоче місце нотаріуса, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук нотаріуса, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за мотивованою постановою судді.
4. Вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому цим Законом, а також печатки нотаріуса не допускається. Такі реєстри нотаріальних дій, документи чи печатка нотаріуса можуть бути надані суду за мотивованою постановою судді тільки для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду.

Дев`ята стаття присвячена державному регулюванню нотаріальної діяльності. Державне регулювання нотаріальної діяльності проекту повинно полягати в такому:
- установлення та забезпечення рівності умов доступу громадян до професії;
- установлення та забезпечення рівності можливості нотаріусів в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності;
- установлення та забезпечення граничної чисельності нотаріусів у нотаріальних округах;
- установлення та забезпечення порядку зупинення і припинення нотаріальної діяльності;
- установлення та забезпечення порядку вчинення нотаріальних дій;
- визначення суб’єктів, які вчиняють юридичні дії, прирівняні до нотаріальних;
- визначення органів, які здійснюють контроль за організацією нотаріату України та за виконанням правил нотаріального діловодства;
- установлення організаційно-правових форм такого контролю;
- установлення розміру та порядку відповідальності нотаріуса;
- установлення порядку та мінімальних розмірів оплати за вчинення нотаріальних дій.
Стаття 9. Державне регулювання нотаріальної діяльності
1. Держава гарантує і забезпечує рівні умови доступу громадянам до зайняття нотаріальною діяльністю та рівні можливості нотаріусам в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності.
2. Державне регулювання нотаріальної діяльності забезпечується встановленням єдиного порядку допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, граничної чисельності нотаріусів в нотаріальних округах, порядку зупинення і припинення нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій; визначенням суб’єктів, які вчиняють нотаріальні і прирівняні до них дії, органів, які здійснюють контроль за організацією нотаріату України та за виконанням правил нотаріального діловодства; встановленням організаційно-правових форм такого контролю, встановленням розміру та порядку відповідальності нотаріуса, також шляхом встановлення порядку та мінімальних розмірів оплати за вчинення нотаріальних дій.

Одинадцята стаття присвячена одному з основних елементів діяльності незалежного нотаріату, а саме питанню його фінансового забезпечення. Даному питанню також присвячено окремий пункт порядку денного, але я у своєму виступі оголосив окремі тези, які повинні бути обов’язково закріплені в Законі. А саме:
- принцип самофінансування нотаріусів;
- принцип державного регулювання порядку та мінімальних розмірів плати;
- принцип законодавчого встановлення порядку оплати за надання нотаріальних послуг окремим категоріям громадян;
- принцип квотування (установлення граничної чисельності нотаріусів у нотаріальних округах);
У свою чергу самофінансування нотаріальної діяльності полягає в такому:
- покладенні державою на нотаріуса обов’язку нести всі витрати, пов’язані з організаційним і матеріально-технічним забезпеченням нотаріальної діяльності;
- страхуванні цивільно-правової відповідальності;
- оплаті праці та соціальному забезпеченні помічника нотаріуса та інших осіб, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом;
- підвищенні кваліфікації;
- відшкодуванні заподіяної з вини нотаріуса шкоди;
- виконанні членських обов’язків в органах професійного самоврядування нотаріусів;
- тощо.
Джерелом фінансування цих витрат є 80 % (вісімдесят відсотків) від суми коштів, отриманих нотаріусом за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру, які не є доходом (прибутком) нотаріуса.
Стаття 11. Фінансове забезпечення нотаріальної діяльності
1. Нотаріальна діяльність здійснюється на основі самофінансування та державного регулювання порядку та мінімальних розмірів плати за вчинення нотаріальних дій з урахуванням їх складності, часу, необхідного на їх підготовку і вчинення, установлення порядку оплати за надання нотаріальних послуг окремим категоріям громадян, які мають пільги щодо оплати нотаріальних дій, установлення граничної чисельності нотаріусів у нотаріальних округах.
2. Самофінансування нотаріальної діяльності полягає в покладенні державою на нотаріуса обов’язку нести всі витрати, пов’язані з організаційним і матеріально-технічним забезпеченням нотаріальної діяльності, страхуванням цивільно-правової відповідальності, оплатою праці та соціальним забезпеченням помічника нотаріуса та інших осіб, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, підвищенням кваліфікації, відшкодуванням заподіяної з вини нотаріуса шкоди, виконанням членських обов’язків в органах професійного самоврядування нотаріусів тощо. Джерелом фінансування цих витрат є загальна сума коштів, отриманих нотаріусом за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру, які не є доходом (прибутком) нотаріуса.
3. Грошові кошти та цінні папери, прийняті нотаріусом у депозит, не зараховуються до загальної суми коштів, отриманих нотаріусом за вчинення нотаріальних дій.

У ст. … «Обов’язки нотаріуса» зазначити, що обов’язок нотаріуса щодо підвищення рівня кваліфікації та професійних якостей має відбуватися за рахунок членських внесків Нотаріальної палати України або за рахунок грошових коштів Державного бюджету України, розпорядником яких встановити Міністерство юстиції України.

І на завершення, що стосується невід’ємно пов’язаного с фінансуванням нотаріальної діяльності питання відшкодування шкоди, заподіяної з вини нотаріуса. Ми наполегливо вимагаємо ввести до Закону чіткі межі відповідальності нотаріуса за різними категоріями нотаріальних дій та принцип диференційованої відповідальності нотаріуса залежно від таких факторів:
- порядку визначення оплати, стягнутої при вчинені оспорюваної дії;
- розміру оплати, стягнутої при вчинені оспорюваної дії.
Стаття 17. Відшкодування шкоди заподіяної з вини нотаріуса
1. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій нотаріуса, підлягає відшкодуванню.
2. Порядок відшкодування встановлюється таким чином:
1) шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій нотаріуса при вчиненні нотаріальних дій, оплата яких здійснюється в твердій (фіксованій) сумі (…), відшкодовується в межах від 2- до 5-кратної суми, сплаченої за вчинену нотаріальну дію;
2) шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій нотаріуса при вчиненні нотаріальних дій (видача свідоцтв про право на спадщину…), оплата яких здійснюється в твердій (фіксованій) сумі (…), відшкодовується в межах прямих понесених збитків, але не більше вартості майна, визначеної при вчиненні нотаріальної дії в межах страхової суми;
3) шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій нотаріуса при вчиненні нотаріальних дій, оплата яких здійснюється у вигляді відсотка від суми угоди (…), відшкодовується в повному розмірі в межах страхової суми.
2. Кінцевий розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.
3. Відшкодування шкоди здійснюється за рахунок страхової виплати. У разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої з вини нотаріуса шкоди погашення заборгованості здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.

Виключити ст. … «Відшкодування шкоди з вини нотаріуса» або виключити норми Закону щодо «Ст. … професійних стягнень» нотаріусів, оскільки нотаріус є самозайнятою особою та не є суб’єктом державної влади.

Викласти ст. 27 Закону України «Про нотаріат» у такій редакції:

«Стаття 27. Відповідальність приватного нотаріуса
Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій приватного нотаріуса, відшкодовується в межах страхових сум згідно з договорами страхування цивільно-правової відповідальності нотаріусів.
Нотаріус не несе відповідальності, якщо встановлено, що незаконні дії при вчиненні будь-яких нотаріальних дій допущені у зв’язку з незаконними діями сторін або третіх осіб».

З метою реального захисту прав громадян та збереження прав громадян на отримання нотаріальних дій не тільки в обласних центрах, збереження нотаріату в районах та віддалених місцевостях потрібно повернути принцип посвідчення договорів відчуження нерухомого майна за місцем знаходження нерухомого майна, а рухомого майна в будь-якому місці на території України.

При цьому додатково необхідно врахувати таке:
Об’єднання нотаріусів
Характерною ознакою наявності в країні довершеної системи нотаріату латинського типу є створена в ній організація професійного самоврядування (ОПС) нотаріусів. У країнах Європи (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Австрія тощо), де утворено такі організації, вони мають назву палат і діють як партнери держави, що беруть активну участь у вирішенні багатьох питань організації роботи та діяльності нотаріату.
У зазначених європейських країнах організації професійного самоврядування нотаріусів створюються відповідно до закону як юридичні особи публічного права з отриманням частини повноважень держави щодо організації роботи нотаріату.
Як носії публічних функцій організації професійного самоврядування нотаріусів виникають з моменту набрання чинності законом, що передбачає їх утворення. З цього моменту всі особи, які є нотаріусами, автоматично входять до складу ОПС нотаріусів.
В Україні має бути створена організація професійного самоврядування нотаріусів. Створення ОПС повинно проходити за принципом децентралізації від «низу» до «верху» за принципом обов’язкового членства в силу прямої вимоги закону з моменту реєстрації нотаріальної діяльності в обласних, АРК, мм. Києва та Севастополя професійних об’єднаннях.
Національна організація професійного самоврядування утворюється обласними , АРК, мм. Києва та Севастополя професійними об’єднаннями.
Беручи до уваги те, що наша країна має значну територію, велику кількість практикуючих нотаріусів, суттєве віддалення офісів нотаріусів від столиці (де передбачається місцезнаходження Національної палати нотаріусів), а також те, що організація нотаріальної діяльності та контроль за нею здійснюються переважно на регіональному рівні, видається, що в Україні доцільно створювати ОПС нотаріусів з утворенням регіональних палат нотаріусів.
За такою моделлю членство в регіональних палатах набудуть усі нотаріуси певного регіону (АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя), а членами Національної палати стануть регіональні палати. Таким чином, регіональні палати будуть об’єднанням нотаріусів, а Національна палата стане об’єднанням регіональних палат. Разом регіональні палати і Національна палата утворюватимуть цілісну структуру ОПС нотаріусів України.
Виходячи з того, що основний обсяг роботи із забезпечення дотримання нотаріусами вимог професійної етики (розгляд скарг на неналежне виконання нотаріусами службових обов’язків і недотримання ними вимог професійної етики та правил гідної поведінки, здійснення перевірок, складання звітів за наслідками перевірок тощо) здійснюватиметься на рівні регіональних палат, логічним буде створювати комісії з питань професійної етики лише як органи цих палат.
Створення організації професійного самоврядування нотаріусів сприятиме децентралізації функції організації та управління нотаріатом, стане реальним кроком до побудови в Україні системи контролю членів професійної громади за процедурами допуску до професії нотаріуса, дотриманням нотаріусами норм професійної етики та гідної поведінки у відносинах з особами, що звертаються за їх послугами. ОПС нотаріусів надасть членам цієї професійної громади можливість організувати ефективну систему підвищення кваліфікації нотаріусів та кандидатів на цю посаду (стажерів), а також ефективні важелі впливу на тих осіб з числа членів громади, які порушують норми професійної етики або інші обов’язкові до виконання правила.
До повноважень організації професійного самоврядування включити наділення законотворчою ініціативою щодо розробки проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань, пов’язаних з нотаріальною діяльністю.
Квотування робочих місць нотаріуса
Практика сьогодення доводить, що для захисту громадян України та забезпечення їх якісного та гарантованого рівня отримання нотаріальних дій держава повинна регулювати кількість нотаріусів в Україні на рівні закону за встановленою прозорою формулою, яка передбачає:
1) адміністративно-територіальний поділ країни;
2) чисельність населення, що мешкає в нотаріальному окрузі;
3) кількість учинених нотаріальних дій.
4) навантаження на кожного нотаріуса.
Це принципи, які закладено в основу «латинського» нотаріату.
На наше переконання, без запровадження квотування, створення ОПС та передання їй певних повноважень не можливо реально вирішити проблему забезпечення нотаріальними діями віддалені райони країни.
Архів нотаріуса
Потрібно однозначно вирішити питання архіву — якщо архів державний, то держава повинна забезпечити гарантії того, що після 10 років зберігання архіву в нотаріуса він матиме реальну можливість передати його на зберігання до Державного нотаріального архіву.
Якщо держава не має такої можливості, то в цьому випадку вона повинна визнати право та можливість нотаріуса в разі припинення його діяльності отримати винагороду за передання архіву наступнику. Також держава в цьому випадку повинна визначитися з розміром компенсації витрат на утримання такого архіву.
Місце посвідчення договорів про відчуження нерухомого та рухомого майна
З метою реального захисту прав громадян та збереження прав громадян на отримання нотаріальних дій не тільки в обласних центрах, збереження нотаріату в районах та віддалених місцевостях потрібно повернути принцип посвідчення договорів відчуження нерухомого майна за місцем знаходження нерухомого майна, а рухомого майна в будь-якому місці на території України.

ІІ. Унести зміни до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»:

1) викласти пункт 11.3 статті 11 у такій редакції:
«11.3. Нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна, перевіряє сплату податку з доходів фізичних осіб до бюджету у випадках, коли така сплата передбачена законом, роз’яснює сторонам їх обов’язки щодо подання звітності податковим органам.
Податок самостійно сплачується платником податку перед нотаріальним посвідченням договору».

2) викласти пункт 12.5 статті 12 у такій редакції:
«12.5. Нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого рухомого майна, перевіряє сплату податку з доходів фізичних осіб до бюджету у випадках, коли така сплата передбачена законом, роз’яснює сторонам їх обов’язки щодо подання звітності податковим органам.
Податок самостійно сплачується платником податку перед нотаріальним посвідченням договору.»
3) викласти пункт 3.5 статті 3 у такій редакції:
«3.5. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати або доходу особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати або доходу, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи або особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність».

4) пункт 4.4 статті 4 доповнити словами: «або чистий дохід особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність».

5) викласти підпункт 5.4.2 статті 5 у такій редакції:
«5.4.2. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року».

6) доповнити статтю 9 пунктом 9.13 такого змісту:
«9.13. Оподаткування доходів, отриманих особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
9.13.1. Річний оподатковуваний дохід самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, визначається шляхом зменшення загального річного доходу на суму витрат, пов’язаних із здійсненням незалежної професійної діяльності, на суму податкового кредиту такого звітного року, на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
У цьому разі на самозайняту особу покладається обов’язок вести книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. Дохід нотаріусів від нотаріальної діяльності визначається відповідно до книги обліку доходів і витрат шляхом одноразового запису за підсумками звітного дня.
9.13.2. Якщо особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.13.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, установленими цим Законом для платників податку, що не є самозайнятими особами».

7) доповнити пункт 1.15 статті 1 абзацом такого змісту:
«Юридична особа не вважається податковим агентом у разі виплати доходу особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність».

8) пункт 8.2.2 статті 8 доповнити такими словами: «а також юридична особа, яка оплачує послуги самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність».

9) підпункт 16.3.2 статті 16 доповнити абзацом такого змісту:
«Дія цього підпункту не поширюється на випадок отримання юридичною особою коштів на оплату послуг осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю.»

10) Пункт 12.2 статті 12 викласти у такій редакції:
«12.2. Як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об’єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.»

ІІІ. Внести зміни до проекту Закону України «Про внесення змін до Декрету КМ України «Про державне мито» № 4564 щодо внесення змін до пункту 3 ст. 3:

1. Якщо буде прийнята запропонована редакція, яка встановлює за отримання Свідоцтва на спадщину незалежно від складу майна, мито в розмірі 34,00 гривні, це дуже суттєво вплине на поповнення бюджету у 2010 році. Також у запропонованій редакції п.п. «ж» зовсім не беруться до уваги інтереси таких верств населення, як малозабезпечені громадяни України, які на рівні з «олігархами» платитимуть однакову плату за отримання Свідоцтва. При цьому витрати на оформлення спадщини не покриватимуться розміром мита і держава буде змушена зі своїх коштів займатися дотацією тих, хто отримуватиме надприбутки.
Необхідно п.п. «ж» п. 3 статті 3 викласти в такій редакції:
«ж) за видачу свідоцтва про право на спадщину:
одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям 0,5 відсотка суми спадщини
онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі 0,75 відсотка від суми спадщини
іншим спадкоємцям 1 відсоток від суми спадщини
за видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю):
одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі 0,1 відсотка суми спадщини
іншим спадкоємцям 0,5 відсотка суми спадщини».
Запропонована редакція дає можливість адекватно та пропорційно до спадкової маси сплатити мито державі в м’якому режимі (вирішити соціальний аспект) і вже за рахунок отримання у спадщину над доходів покрити витрати держави на зменшення податків, отриманих від спадщини родичами першої черги та пільгового контингенту (інваліди, учасники війни, чорнобильці та інші).
2. Також треба звернути увагу на розмір мита за оформлення Договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів. Так уже склалася практика, що право власності на ТЗ «переходить» на підставі так званих «генеральних» довіреностей на розпорядження та керування ТЗ, це прямо пропорційно пов’язано з вартістю оформлюваного договору. По-перше, при посвідченні довіреності на розпорядження ТЗ особи залишаються на законодавчому рівні не захищеними, а по друге, до бюджету не зараховуються додаткові гроші. Крім того, ставка 5% мита — це практично заборона на посвідчення таких договорів і прямий поштовх до тінізації таких операцій. Приведення ставок мита за відчуження авто до рівня ставок мита за відчуження нерухомості призведе до детінізації таких відносин, захисту прав громадян та до значного поповнення бюджету держави.
Тому необхідно викласти п.п. «г» п.3 статті 3 цього Декрету в такій редакції:
«г) за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів:
дітям, одному з подружжя, батькам 0,5 відсотка суми договору, не нижчої дійсної експертної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму
іншим особам 1 відсоток суми договору, не нижчої дійсної експертної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму».
3. У пп. «а» та «б» п. 3 статті 3 видалити словосполучення «які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження» як морально та процесуально застаріле і як таке, що безпідставно звільняє від сплати мита юридичні особи. Наявність таких формулювань була доцільною, коли купівля-продаж нерухомості за участі юридичних осіб не потребувала нотаріального посвідчення, але з 2004 року такі дії підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.
4. З урахуванням змін до іпотечного законодавства: створення нових юридичних технік щодо процедури зміни права власності, які є юридично дорівнюваними до відчуження, відповідно доцільно в п.п. «а» п. 3 статті 3 Декрету доповнити після слів «нерухомого майна» таким переліком нотаріальних дій, за які потрібно утримувати мито в розмірі 1% від суми договору і при цьому буде досягнута чистота юридичної природи при посвідченні таких договорів та відповідно належним чином захищені інтереси пересічного громадянина: «застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, при відчуженні іпотекодержателем предмета іпотеки від імені іпотекодавця».
Відповідно пп. «а» та «б» п. 3 статті 3 Декрету викласти в таких редакціях:
«а) за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, при відчуженні іпотекодержателем предмета іпотеки від імені іпотекодавця»; 1 відсоток суми договору, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
«б) за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок
1 відсоток суми договору, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

ІV. Урегулювати порядок вчинення нотаріальних дій шляхом прийняття Нотаріального процесуального кодексу.
Прийняттю нотаріусом рішення передує встановлення кола фактів, передбачених нормою, яка підлягає застосуванню в даному випадку; збирання, вивчення й оцінка документів-доказів у справі; перевірка відповідності вчинених дій вимогам закону і дійсним намірам сторін та ін. Нотаріуси здійснюють такі процесуальні дії, як прийняття документів від громадян і юридичних осіб, визначення їх належності і допустимості для вчинення нотаріальної дії, витребування додаткових документів, повідомлення заінтересованих осіб та ін. За наявності підстав можлива відмова у вчиненні нотаріальної дії, її відкладення, зупинення і т.д.
Нотаріальна діяльність передбачає досить широке коло юридичних дій, що вчинюються в межах нотаріального провадження з приводу розгляду та вирішення конкретної нотаріальної справи, і не зводиться до простої процедури проставлення печатки та підпису нотаріуса. Усе це свідчить про необхідність розробки та подальшого законодавчого закріплення поняття нотаріального процесу.
При цьому слід виходити з того, що кожна форма захисту цивільних прав конструюється з урахуванням специфіки компетенції органу цивільної юрисдикції, уповноваженого розглядати ті чи інші цивільні справи, та покладених на нього завдань. У свою чергу особливості організаційної структури, компетенції, способів вирішення справ, що характеризують діяльність того чи іншого органу, зумовлюють наявність судової, нотаріальної, третейської та інших процесуальних форм.
Нотаріальний процес – це форма здійснення нотаріальної діяльності, різновид юридичного процесу, що являє собою встановлений законом порядок вчинення нотаріальних дій.
Зміст нотаріального процесу складають процесуальні дії нотаріусів або осіб, що до них прирівнюються, та інших учасників нотаріального процесу, якими реалізуються надані законодавством їхні процесуальні права та обов`язки.
Таким чином, нотаріальний процес є специфічною правовою формою діяльності, сутність якої полягає в тому, що в її межах здійснюється застосування правових норм через реалізацію нотаріусами юрисдикційних повноважень щодо безспірних справ.
Нотаріальний процес характеризується структурово-складним змістом. Елементами нотаріального процесу є його суб`єкти, стадії, провадження та нотаріальна процесуальна форма. Кожен із цих елементів має отримати належне законодавче унормування.
При обговоренні на Першому Всеукраїнському з’їзді нотаріусів України учасники з’їзду дійшли висновку про необхідність підтримки ідеї врегулювання нотаріального процесу шляхом прийняття Нотаріального процесуального кодексу.

V. При переході до єдиного нотаріату у випадку ліквідації державної нотаріальної контори надати нотаріусам, що працювали в цій конторі, переважне право оренди приміщень, в яких знаходились зазначені контори.

Головуючий на з’їзді
В. Марченко

Вітання Лідера партії регіонів Віктора Януковича з нагоди проведення Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України

ПАРТІЯ РЕГІОНІВ
01021, м. Київ, вул. Липська, 10, тел./факс: 594-63-40
Делегатам, гостям та організаторам Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів
Дорогі друзі!
Від імені Партії регіонів щиро вітаю Вас з початком роботи Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів.
Проведення такого представницького форуму свідчить про назрілу необхідність професійного обговорення на найвищому фаховому рівні проблемних питань та шляхів подальшого розвитку галузі.
Сьогодення ставить перед Вами нові виклики та вимоги до якості послуг, удосконалення механізму забезпечення законних прав кожного громадянина, переконаний, що спільними зусиллями Ви зможете подолати існуючі труднощі, а нотаріат і надалі залишатиметься важливим чинником розбудови правової і демократичної держави.
Упевнений, що участь у з’їзді наукової еліти, провідних діячів та фахівців нотаріальної діяльності в Україні сприятиме продуктивному обміну кращим досвідом та здобутками, досягнутими у сфері нотаріату, а напрацювання учасників нинішнього поважного зібрання, безперечно, будуть використані у процесі реформування практичної діяльності нотаріусів та піднесення її до рівня найвищих світових стандартів.
Бажаю учасникам з’їзду плідної роботи, творчої наснаги та успіхів на професійній ниві у справі служіння народові України.
З повагою
Лідер партії регіонів Віктор Янукович
19 череня 2009 р., м.

Вітання від імені фракції «Блок Юлії Тимошенко» з нагоди Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Депутатська фракція «БЛОК ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО»
01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел./факс 255-21-33, тел.: 255-21-52, 255-30-87

№ 04-02/11-42 11 червня 2009
Шановні колеги, дорогі друзі!

Від імені фракції «Блок Юлії Тимошенко» щиросердно вітаю всіх Вас з визначною подією — Першим Всеукраїнським з’їздом нотаріусів України!
Саме на Ваші плечі держава поклала високу відповідальність за збереження цілісності основних засад нашого суспільства, і Ви успішно з нею справляєтесь!
Дякуючи Вас за це та користуючись нагодою, бажаю Вам міцного здоров’я, щастя, миру та злагоди у Ваших родинах. Нехай кожний день вашої діяльності приносить Вам професійні успіхи, а людська вдячність надихатиме на нові творчі здобутки!

З повагою
Кириленко І.Г.

Вітання Лідера «ФРОНТУ ЗМІН» Арсенія Яценюка з нагоди проведення Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України

Першому Всеукраїнському з’їзду нотаріусів України
Шановні колеги!
Щиро вітаю учасників Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України.- провідних юристів нашої держави.
Ви щодня стикаєтесь з людськими проблемами, і я зичу вам чуйності та спокою, вміння бути вірними слугами Феміди.
Вірю, що ви і надалі залишатиметеся незаангажованими радниками та захисниками інтересів кожного українця.
Бажаю вам життєвої наснаги, успіхів в усіх починаннях та змін лише на краще!

З повагою, Арсеній Яценюк,
лідер «ФРОНТУ ЗМІН» підпис