ЗВЕРНЕННЯ Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України до Голови Верховної Ради України від 19 червня 2009 року

ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З’ЇЗД НОТАРІУСІВ УКРАЇНИ

ЗВЕРНЕННЯ
Першого Всеукраїнського з’їзду нотаріусів України
до Голови Верховної Ради України
від 19 червня 2009 року

Шановний Володимире Михайловичу!

У Верховній Раді десятий рік розглядається питання реформування нотаріату. За вказаний період вносилось та розглядалось багато законопроектів, пов’язаних з нотаріальною діяльністю. Положення чинного Закону України «Про нотаріат», за якими порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами може встановлюватися іншими актами законодавства України, не повною мірою відповідають вимогам п.14 ст. 92 Конституції Україні, відповідно до положень якої виключно законами України визначаються організація та діяльність нотаріату. Перший Всеукраїнський з’їзд нотаріусів України звертається з проханням про внесення змін до чинного законодавства з питань нотаріальної діяльності, які суттєво впливають на реалізацію прав та законних інтересів громадян України, а саме:

I. При внесені змін до Закону України «Про нотаріат» урахувати таке:

Преамбула Закону повинна закріплювати, що організація та діяльність нотаріату в Україні встановлюються ТІЛЬКИ цим Законом, і викласти преамбулу Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон) у такій редакції:
Преамбула
Цей Закон визначає організацію і діяльність нотаріату в Україні та встановлює єдині правила вчинення нотаріальних дій.
Жодним іншим нормативним актом не може змінюватися порядок організації та діяльності нотаріату в Україні.
Будь-які зміни організації та діяльності нотаріату в Україні набирають чинності тільки після їх внесення до цього Закону в якості змін та доповнень.

Першу статтю законопроекту пропонуємо викласти виходячи із суті нотаріату як елементу функцій держави, але з урахуванням самостійного економічного статусу нотаріуса та необхідності підтримки платоспроможного статусу нотаріуса, що самостійно матеріально відповідає за свої дії без зобов’язань з боку держави, на належному рівні шляхом заборони покладати на нотаріуса обов’язок робити будь-що, крім дій, установлених цим Законом, або робити це безкоштовно, або займатися ціновою конкуренцією.
Стаття 1
1. Нотаріат в Україні — система органів та нотаріусів, які забезпечують позасудову охорону та захист цивільних прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад та держави шляхом учинення оплатних нотаріальних дій та надання оплатних консультацій правового характеру.
2. На нотаріат не можуть покладатися функції, не передбачені цим Законом.

Друга та п’ята статті законопроекту повинні повністю розкривати значення нотаріальної діяльності та на підставі яких принципів вона діє.
Отже, нотаріальна діяльність:
- професійна;
- незалежна;
- оплачувана;
- делегована державою;
- не є підприємницькою і не має на меті отримання прибутку;
- здійснюється тільки нотаріусами;
- окремі юридичні дії будь-яких інших органів та осіб можуть лише прирівнюватися до нотаріальних та мають бути вчинені тільки у випадках, передбачених цим Законом;
- здійснюється на підставі самофінансування;
Стаття 2
1. Нотаріальною діяльністю в Україні визнається професійна, незалежна, оплачувана діяльність уповноваженої державою особи, на яку покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної достовірності та надавати платні консультації правового характеру.
2. Нотаріальна діяльність не є підприємницькою і не має на меті отримання прибутку.
3. Нотаріальна діяльність здійснюється виключно нотаріусами.
4. Окремі юридичні дії будь-яких інших органів та осіб прирівнюються до нотаріальних і здійснюються іншими органами та особами, зазначеними в статті 3 цього Закону, лише у випадках та в порядку, визначених цим Законом.
5. Нотаріальна діяльність здійснюється на підставі самофінансування нотаріусів.
6. Держава гарантує спроможність нотаріуса нести матеріальну відповідальність за свої дії шляхом:
– установлення нижньої границі вартості нотаріальних послуг;
– заборони нотаріусам здійснювати нотаріальні дії та надавати консультації правового характеру безкоштовно або нижче їх собівартості та встановлених розмірів плати;
– законодавчого регулювання кількості нотаріусів у нотаріальних округах залежно від кількості населення.
– установлення розміру та порядку відповідальності нотаріуса за шкоду, яку він спричинив своїми діями або бездіяльністю.

Стаття 5. Принципи організації та здійснення нотаріальної діяльності
Нотаріальна діяльність здійснюється на таких принципах:
1) законності;
2) незалежності та неупередженості нотаріуса;
3) дотримання нотаріальної таємниці;
4) організаційної та економічної самостійності;
5) державного регулювання нотаріальної діяльності;
6) самоврядування нотаріусів;
7) оплатності нотаріальних дій;
8) відповідальності нотаріуса.

Третя стаття законопроекту повинна встановлювати коло органів та осіб, які мають право вчиняти окремі юридичні дії, що прирівнюються до нотаріальних.
Стаття 3. Вчинення нотаріальних дій іншими органами
та особами
1. Архіваріуси державних нотаріальних архівів мають право видавати дублікати документів, переданих на зберігання до державних нотаріальних архівів.
2. Учинення окремих юридичних дій, що прирівнюються до нотаріальних, передбачених цим Законом, за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених законодавством, — на дипломатичні представництва України.
3. У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи органів місцевого самоврядування мають право вчиняти окремі юридичні дії, що прирівнюються до нотаріальних, передбачені цим Законом.
4. Заповіти і довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених, посвідчуються особами, вказаними в цьому Законі.

Четверта стаття законопроекту повинна чітко встановлювати два принципи, які визначають суб’єктивну та об’єктивну сторони регулювання діяльності нотаріуса та захищають як його самого, так і вчинені ним дії:
1. Право та обов’язок нотаріуса здійснювати свою діяльність виключно на підставі Конституції і законів України.
2. Право нотаріуса в межах своєї компетенції при вчиненні нотаріальної дії на бажання та за згодою сторін вирішувати питання колізії норм права та беззаперечне звільнення його від відповідальності за таке рішення, тобто дати право нотаріусу діяти як органу позасудової юстиції за бажанням сторін і одночасно як і суддя не нести відповідальності за своє професійне бачення.
3. Установлення прав та обов’язків самого нотаріуса виключно законами та міжнародними договорами.
Стаття 4. Правова основа нотаріальної діяльності
1. Нотаріус у своїй діяльності керується Конституцією та законами України. Усі інші нормативно-правові акти застосовуються нотаріусом у випадку, якщо вони не суперечать Конституції та законам України.
2. Нотаріус у межах своєї компетенції, при вчиненні нотаріальної дії, на бажання та за згодою сторін, самостійно вирішує питання колізії норм права. Нотаріус не несе відповідальності за шкоду, спричинену його професійними діями щодо вирішення в межах його компетенції колізії норм права.
3. Обсяг прав і обов’язків нотаріуса визначається виключно законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Акти законодавства України не можуть встановлювати інший порядок організації роботи нотаріату та правила вчинення нотаріальних дій ніж ті, що встановлені цим Законом.

Шоста стаття законопроекту, як і раніше, встановлює обмеження у праві вчинення нотаріальних дій. Але процедура отримання дозволу на вчинення нотаріальної дії іншим нотаріусом, передбачена проектом, є пережитком гіпербюрократичної системи, тривалою, суб’єктивістською та складною. Виходячи з мети економії часу громадян, робочого часу нотаріусів та посадових осіб та зменшення суб’єктивізму у вирішенні цього питання, пропонується простий та ефективний шлях – якщо нотаріус або посадова особа позбавлені права вчинити дану нотаріальну дію, її за вибором сторін може вчинити будь-який нотаріус України.
Стаття 6. Обмеження у праві вчинення нотаріальних дій
1. Нотаріуси та особи, зазначені у статті 3 цього Закону, не вправі вчиняти нотаріальні дії та посвідчувати заповіти і довіреності, прирівняні до нотаріальних, на своє ім’я і від свого імені, на ім’я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, своїх та його чи її близьких родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), від імені чи на ім’я осіб, які знаходяться під їх опікою (піклуванням), а також від імені чи на ім’я осіб, які перебувають у трудових відносинах з нотаріусом.
2. У разі, якщо в нотаріальному окрузі є лише один нотаріус або особа, зазначені у статті 3 цього Закону, нотаріальна дія відносно осіб, передбачених п. 1 ст. 6 цього Закону, може бути вчинена будь-яким іншим нотаріусом України за згодою суб’єктів цивільно-правових відносин.

Наступні дві статті, сьома та восьма, є надважливими, оскільки в сукупності є однією із загальновизнаних, історично перевірених та економічно-важливих засад діяльності нотаріату у всьому світі – ідеться про нотаріальну таємницю та гарантії її дотримання.
Стаття 7. Нотаріальна таємниця
1. Нотаріальна таємниця – сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.
2. Нотаріус та особи, зазначені у статті 3 цього Закону, а також помічник (стажист) нотаріуса зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.
3. Обов’язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, у тому числі й осіб, які входять до складу органів управління нотаріального самоврядування, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій як свідки, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.
4. Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.
5. Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.
6. Довідки про вчинені нотаріальні дії, витяги з інформаційних баз даних та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв’язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, що знаходяться в провадженні цих органів з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.
7. Довідки про вартість майна, що є предметом нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для визначення правильності оподаткування, надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби.
8. Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.
9. Нотаріус не має права давати свідчення як свідок щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли є відповідне звернення осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Стаття 8. Гарантії нотаріальної діяльності
1. Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема, з метою перешкодити виконанню ним професійних обов’язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.
2. Кримінальна справа щодо нотаріуса може бути порушена лише Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва чи Севастополя.
3. Проникнення до приміщення, де знаходиться робоче місце нотаріуса, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук нотаріуса, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за мотивованою постановою судді.
4. Вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому цим Законом, а також печатки нотаріуса не допускається. Такі реєстри нотаріальних дій, документи чи печатка нотаріуса можуть бути надані суду за мотивованою постановою судді тільки для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду.

Дев`ята стаття присвячена державному регулюванню нотаріальної діяльності. Державне регулювання нотаріальної діяльності проекту повинно полягати в такому:
- установлення та забезпечення рівності умов доступу громадян до професії;
- установлення та забезпечення рівності можливості нотаріусів в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності;
- установлення та забезпечення граничної чисельності нотаріусів у нотаріальних округах;
- установлення та забезпечення порядку зупинення і припинення нотаріальної діяльності;
- установлення та забезпечення порядку вчинення нотаріальних дій;
- визначення суб’єктів, які вчиняють юридичні дії, прирівняні до нотаріальних;
- визначення органів, які здійснюють контроль за організацією нотаріату України та за виконанням правил нотаріального діловодства;
- установлення організаційно-правових форм такого контролю;
- установлення розміру та порядку відповідальності нотаріуса;
- установлення порядку та мінімальних розмірів оплати за вчинення нотаріальних дій.
Стаття 9. Державне регулювання нотаріальної діяльності
1. Держава гарантує і забезпечує рівні умови доступу громадянам до зайняття нотаріальною діяльністю та рівні можливості нотаріусам в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності.
2. Державне регулювання нотаріальної діяльності забезпечується встановленням єдиного порядку допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, граничної чисельності нотаріусів в нотаріальних округах, порядку зупинення і припинення нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій; визначенням суб’єктів, які вчиняють нотаріальні і прирівняні до них дії, органів, які здійснюють контроль за організацією нотаріату України та за виконанням правил нотаріального діловодства; встановленням організаційно-правових форм такого контролю, встановленням розміру та порядку відповідальності нотаріуса, також шляхом встановлення порядку та мінімальних розмірів оплати за вчинення нотаріальних дій.

Одинадцята стаття присвячена одному з основних елементів діяльності незалежного нотаріату, а саме питанню його фінансового забезпечення. Даному питанню також присвячено окремий пункт порядку денного, але я у своєму виступі оголосив окремі тези, які повинні бути обов’язково закріплені в Законі. А саме:
- принцип самофінансування нотаріусів;
- принцип державного регулювання порядку та мінімальних розмірів плати;
- принцип законодавчого встановлення порядку оплати за надання нотаріальних послуг окремим категоріям громадян;
- принцип квотування (установлення граничної чисельності нотаріусів у нотаріальних округах);
У свою чергу самофінансування нотаріальної діяльності полягає в такому:
- покладенні державою на нотаріуса обов’язку нести всі витрати, пов’язані з організаційним і матеріально-технічним забезпеченням нотаріальної діяльності;
- страхуванні цивільно-правової відповідальності;
- оплаті праці та соціальному забезпеченні помічника нотаріуса та інших осіб, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом;
- підвищенні кваліфікації;
- відшкодуванні заподіяної з вини нотаріуса шкоди;
- виконанні членських обов’язків в органах професійного самоврядування нотаріусів;
- тощо.
Джерелом фінансування цих витрат є 80 % (вісімдесят відсотків) від суми коштів, отриманих нотаріусом за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру, які не є доходом (прибутком) нотаріуса.
Стаття 11. Фінансове забезпечення нотаріальної діяльності
1. Нотаріальна діяльність здійснюється на основі самофінансування та державного регулювання порядку та мінімальних розмірів плати за вчинення нотаріальних дій з урахуванням їх складності, часу, необхідного на їх підготовку і вчинення, установлення порядку оплати за надання нотаріальних послуг окремим категоріям громадян, які мають пільги щодо оплати нотаріальних дій, установлення граничної чисельності нотаріусів у нотаріальних округах.
2. Самофінансування нотаріальної діяльності полягає в покладенні державою на нотаріуса обов’язку нести всі витрати, пов’язані з організаційним і матеріально-технічним забезпеченням нотаріальної діяльності, страхуванням цивільно-правової відповідальності, оплатою праці та соціальним забезпеченням помічника нотаріуса та інших осіб, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, підвищенням кваліфікації, відшкодуванням заподіяної з вини нотаріуса шкоди, виконанням членських обов’язків в органах професійного самоврядування нотаріусів тощо. Джерелом фінансування цих витрат є загальна сума коштів, отриманих нотаріусом за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру, які не є доходом (прибутком) нотаріуса.
3. Грошові кошти та цінні папери, прийняті нотаріусом у депозит, не зараховуються до загальної суми коштів, отриманих нотаріусом за вчинення нотаріальних дій.

У ст. … «Обов’язки нотаріуса» зазначити, що обов’язок нотаріуса щодо підвищення рівня кваліфікації та професійних якостей має відбуватися за рахунок членських внесків Нотаріальної палати України або за рахунок грошових коштів Державного бюджету України, розпорядником яких встановити Міністерство юстиції України.

І на завершення, що стосується невід’ємно пов’язаного с фінансуванням нотаріальної діяльності питання відшкодування шкоди, заподіяної з вини нотаріуса. Ми наполегливо вимагаємо ввести до Закону чіткі межі відповідальності нотаріуса за різними категоріями нотаріальних дій та принцип диференційованої відповідальності нотаріуса залежно від таких факторів:
- порядку визначення оплати, стягнутої при вчинені оспорюваної дії;
- розміру оплати, стягнутої при вчинені оспорюваної дії.
Стаття 17. Відшкодування шкоди заподіяної з вини нотаріуса
1. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій нотаріуса, підлягає відшкодуванню.
2. Порядок відшкодування встановлюється таким чином:
1) шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій нотаріуса при вчиненні нотаріальних дій, оплата яких здійснюється в твердій (фіксованій) сумі (…), відшкодовується в межах від 2- до 5-кратної суми, сплаченої за вчинену нотаріальну дію;
2) шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій нотаріуса при вчиненні нотаріальних дій (видача свідоцтв про право на спадщину…), оплата яких здійснюється в твердій (фіксованій) сумі (…), відшкодовується в межах прямих понесених збитків, але не більше вартості майна, визначеної при вчиненні нотаріальної дії в межах страхової суми;
3) шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій нотаріуса при вчиненні нотаріальних дій, оплата яких здійснюється у вигляді відсотка від суми угоди (…), відшкодовується в повному розмірі в межах страхової суми.
2. Кінцевий розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.
3. Відшкодування шкоди здійснюється за рахунок страхової виплати. У разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої з вини нотаріуса шкоди погашення заборгованості здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.

Виключити ст. … «Відшкодування шкоди з вини нотаріуса» або виключити норми Закону щодо «Ст. … професійних стягнень» нотаріусів, оскільки нотаріус є самозайнятою особою та не є суб’єктом державної влади.

Викласти ст. 27 Закону України «Про нотаріат» у такій редакції:

«Стаття 27. Відповідальність приватного нотаріуса
Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій приватного нотаріуса, відшкодовується в межах страхових сум згідно з договорами страхування цивільно-правової відповідальності нотаріусів.
Нотаріус не несе відповідальності, якщо встановлено, що незаконні дії при вчиненні будь-яких нотаріальних дій допущені у зв’язку з незаконними діями сторін або третіх осіб».

З метою реального захисту прав громадян та збереження прав громадян на отримання нотаріальних дій не тільки в обласних центрах, збереження нотаріату в районах та віддалених місцевостях потрібно повернути принцип посвідчення договорів відчуження нерухомого майна за місцем знаходження нерухомого майна, а рухомого майна в будь-якому місці на території України.

При цьому додатково необхідно врахувати таке:
Об’єднання нотаріусів
Характерною ознакою наявності в країні довершеної системи нотаріату латинського типу є створена в ній організація професійного самоврядування (ОПС) нотаріусів. У країнах Європи (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Австрія тощо), де утворено такі організації, вони мають назву палат і діють як партнери держави, що беруть активну участь у вирішенні багатьох питань організації роботи та діяльності нотаріату.
У зазначених європейських країнах організації професійного самоврядування нотаріусів створюються відповідно до закону як юридичні особи публічного права з отриманням частини повноважень держави щодо організації роботи нотаріату.
Як носії публічних функцій організації професійного самоврядування нотаріусів виникають з моменту набрання чинності законом, що передбачає їх утворення. З цього моменту всі особи, які є нотаріусами, автоматично входять до складу ОПС нотаріусів.
В Україні має бути створена організація професійного самоврядування нотаріусів. Створення ОПС повинно проходити за принципом децентралізації від «низу» до «верху» за принципом обов’язкового членства в силу прямої вимоги закону з моменту реєстрації нотаріальної діяльності в обласних, АРК, мм. Києва та Севастополя професійних об’єднаннях.
Національна організація професійного самоврядування утворюється обласними , АРК, мм. Києва та Севастополя професійними об’єднаннями.
Беручи до уваги те, що наша країна має значну територію, велику кількість практикуючих нотаріусів, суттєве віддалення офісів нотаріусів від столиці (де передбачається місцезнаходження Національної палати нотаріусів), а також те, що організація нотаріальної діяльності та контроль за нею здійснюються переважно на регіональному рівні, видається, що в Україні доцільно створювати ОПС нотаріусів з утворенням регіональних палат нотаріусів.
За такою моделлю членство в регіональних палатах набудуть усі нотаріуси певного регіону (АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя), а членами Національної палати стануть регіональні палати. Таким чином, регіональні палати будуть об’єднанням нотаріусів, а Національна палата стане об’єднанням регіональних палат. Разом регіональні палати і Національна палата утворюватимуть цілісну структуру ОПС нотаріусів України.
Виходячи з того, що основний обсяг роботи із забезпечення дотримання нотаріусами вимог професійної етики (розгляд скарг на неналежне виконання нотаріусами службових обов’язків і недотримання ними вимог професійної етики та правил гідної поведінки, здійснення перевірок, складання звітів за наслідками перевірок тощо) здійснюватиметься на рівні регіональних палат, логічним буде створювати комісії з питань професійної етики лише як органи цих палат.
Створення організації професійного самоврядування нотаріусів сприятиме децентралізації функції організації та управління нотаріатом, стане реальним кроком до побудови в Україні системи контролю членів професійної громади за процедурами допуску до професії нотаріуса, дотриманням нотаріусами норм професійної етики та гідної поведінки у відносинах з особами, що звертаються за їх послугами. ОПС нотаріусів надасть членам цієї професійної громади можливість організувати ефективну систему підвищення кваліфікації нотаріусів та кандидатів на цю посаду (стажерів), а також ефективні важелі впливу на тих осіб з числа членів громади, які порушують норми професійної етики або інші обов’язкові до виконання правила.
До повноважень організації професійного самоврядування включити наділення законотворчою ініціативою щодо розробки проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань, пов’язаних з нотаріальною діяльністю.
Квотування робочих місць нотаріуса
Практика сьогодення доводить, що для захисту громадян України та забезпечення їх якісного та гарантованого рівня отримання нотаріальних дій держава повинна регулювати кількість нотаріусів в Україні на рівні закону за встановленою прозорою формулою, яка передбачає:
1) адміністративно-територіальний поділ країни;
2) чисельність населення, що мешкає в нотаріальному окрузі;
3) кількість учинених нотаріальних дій.
4) навантаження на кожного нотаріуса.
Це принципи, які закладено в основу «латинського» нотаріату.
На наше переконання, без запровадження квотування, створення ОПС та передання їй певних повноважень не можливо реально вирішити проблему забезпечення нотаріальними діями віддалені райони країни.
Архів нотаріуса
Потрібно однозначно вирішити питання архіву — якщо архів державний, то держава повинна забезпечити гарантії того, що після 10 років зберігання архіву в нотаріуса він матиме реальну можливість передати його на зберігання до Державного нотаріального архіву.
Якщо держава не має такої можливості, то в цьому випадку вона повинна визнати право та можливість нотаріуса в разі припинення його діяльності отримати винагороду за передання архіву наступнику. Також держава в цьому випадку повинна визначитися з розміром компенсації витрат на утримання такого архіву.
Місце посвідчення договорів про відчуження нерухомого та рухомого майна
З метою реального захисту прав громадян та збереження прав громадян на отримання нотаріальних дій не тільки в обласних центрах, збереження нотаріату в районах та віддалених місцевостях потрібно повернути принцип посвідчення договорів відчуження нерухомого майна за місцем знаходження нерухомого майна, а рухомого майна в будь-якому місці на території України.

ІІ. Унести зміни до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»:

1) викласти пункт 11.3 статті 11 у такій редакції:
«11.3. Нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна, перевіряє сплату податку з доходів фізичних осіб до бюджету у випадках, коли така сплата передбачена законом, роз’яснює сторонам їх обов’язки щодо подання звітності податковим органам.
Податок самостійно сплачується платником податку перед нотаріальним посвідченням договору».

2) викласти пункт 12.5 статті 12 у такій редакції:
«12.5. Нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого рухомого майна, перевіряє сплату податку з доходів фізичних осіб до бюджету у випадках, коли така сплата передбачена законом, роз’яснює сторонам їх обов’язки щодо подання звітності податковим органам.
Податок самостійно сплачується платником податку перед нотаріальним посвідченням договору.»
3) викласти пункт 3.5 статті 3 у такій редакції:
«3.5. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати або доходу особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати або доходу, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи або особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність».

4) пункт 4.4 статті 4 доповнити словами: «або чистий дохід особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність».

5) викласти підпункт 5.4.2 статті 5 у такій редакції:
«5.4.2. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року».

6) доповнити статтю 9 пунктом 9.13 такого змісту:
«9.13. Оподаткування доходів, отриманих особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
9.13.1. Річний оподатковуваний дохід самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, визначається шляхом зменшення загального річного доходу на суму витрат, пов’язаних із здійсненням незалежної професійної діяльності, на суму податкового кредиту такого звітного року, на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
У цьому разі на самозайняту особу покладається обов’язок вести книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу. Дохід нотаріусів від нотаріальної діяльності визначається відповідно до книги обліку доходів і витрат шляхом одноразового запису за підсумками звітного дня.
9.13.2. Якщо особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.13.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, установленими цим Законом для платників податку, що не є самозайнятими особами».

7) доповнити пункт 1.15 статті 1 абзацом такого змісту:
«Юридична особа не вважається податковим агентом у разі виплати доходу особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність».

8) пункт 8.2.2 статті 8 доповнити такими словами: «а також юридична особа, яка оплачує послуги самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність».

9) підпункт 16.3.2 статті 16 доповнити абзацом такого змісту:
«Дія цього підпункту не поширюється на випадок отримання юридичною особою коштів на оплату послуг осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю.»

10) Пункт 12.2 статті 12 викласти у такій редакції:
«12.2. Як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об’єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.»

ІІІ. Внести зміни до проекту Закону України «Про внесення змін до Декрету КМ України «Про державне мито» № 4564 щодо внесення змін до пункту 3 ст. 3:

1. Якщо буде прийнята запропонована редакція, яка встановлює за отримання Свідоцтва на спадщину незалежно від складу майна, мито в розмірі 34,00 гривні, це дуже суттєво вплине на поповнення бюджету у 2010 році. Також у запропонованій редакції п.п. «ж» зовсім не беруться до уваги інтереси таких верств населення, як малозабезпечені громадяни України, які на рівні з «олігархами» платитимуть однакову плату за отримання Свідоцтва. При цьому витрати на оформлення спадщини не покриватимуться розміром мита і держава буде змушена зі своїх коштів займатися дотацією тих, хто отримуватиме надприбутки.
Необхідно п.п. «ж» п. 3 статті 3 викласти в такій редакції:
«ж) за видачу свідоцтва про право на спадщину:
одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям 0,5 відсотка суми спадщини
онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі 0,75 відсотка від суми спадщини
іншим спадкоємцям 1 відсоток від суми спадщини
за видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю):
одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі 0,1 відсотка суми спадщини
іншим спадкоємцям 0,5 відсотка суми спадщини».
Запропонована редакція дає можливість адекватно та пропорційно до спадкової маси сплатити мито державі в м’якому режимі (вирішити соціальний аспект) і вже за рахунок отримання у спадщину над доходів покрити витрати держави на зменшення податків, отриманих від спадщини родичами першої черги та пільгового контингенту (інваліди, учасники війни, чорнобильці та інші).
2. Також треба звернути увагу на розмір мита за оформлення Договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів. Так уже склалася практика, що право власності на ТЗ «переходить» на підставі так званих «генеральних» довіреностей на розпорядження та керування ТЗ, це прямо пропорційно пов’язано з вартістю оформлюваного договору. По-перше, при посвідченні довіреності на розпорядження ТЗ особи залишаються на законодавчому рівні не захищеними, а по друге, до бюджету не зараховуються додаткові гроші. Крім того, ставка 5% мита — це практично заборона на посвідчення таких договорів і прямий поштовх до тінізації таких операцій. Приведення ставок мита за відчуження авто до рівня ставок мита за відчуження нерухомості призведе до детінізації таких відносин, захисту прав громадян та до значного поповнення бюджету держави.
Тому необхідно викласти п.п. «г» п.3 статті 3 цього Декрету в такій редакції:
«г) за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів:
дітям, одному з подружжя, батькам 0,5 відсотка суми договору, не нижчої дійсної експертної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму
іншим особам 1 відсоток суми договору, не нижчої дійсної експертної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму».
3. У пп. «а» та «б» п. 3 статті 3 видалити словосполучення «які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження» як морально та процесуально застаріле і як таке, що безпідставно звільняє від сплати мита юридичні особи. Наявність таких формулювань була доцільною, коли купівля-продаж нерухомості за участі юридичних осіб не потребувала нотаріального посвідчення, але з 2004 року такі дії підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.
4. З урахуванням змін до іпотечного законодавства: створення нових юридичних технік щодо процедури зміни права власності, які є юридично дорівнюваними до відчуження, відповідно доцільно в п.п. «а» п. 3 статті 3 Декрету доповнити після слів «нерухомого майна» таким переліком нотаріальних дій, за які потрібно утримувати мито в розмірі 1% від суми договору і при цьому буде досягнута чистота юридичної природи при посвідченні таких договорів та відповідно належним чином захищені інтереси пересічного громадянина: «застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, при відчуженні іпотекодержателем предмета іпотеки від імені іпотекодавця».
Відповідно пп. «а» та «б» п. 3 статті 3 Декрету викласти в таких редакціях:
«а) за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, при відчуженні іпотекодержателем предмета іпотеки від імені іпотекодавця»; 1 відсоток суми договору, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
«б) за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок
1 відсоток суми договору, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

ІV. Урегулювати порядок вчинення нотаріальних дій шляхом прийняття Нотаріального процесуального кодексу.
Прийняттю нотаріусом рішення передує встановлення кола фактів, передбачених нормою, яка підлягає застосуванню в даному випадку; збирання, вивчення й оцінка документів-доказів у справі; перевірка відповідності вчинених дій вимогам закону і дійсним намірам сторін та ін. Нотаріуси здійснюють такі процесуальні дії, як прийняття документів від громадян і юридичних осіб, визначення їх належності і допустимості для вчинення нотаріальної дії, витребування додаткових документів, повідомлення заінтересованих осіб та ін. За наявності підстав можлива відмова у вчиненні нотаріальної дії, її відкладення, зупинення і т.д.
Нотаріальна діяльність передбачає досить широке коло юридичних дій, що вчинюються в межах нотаріального провадження з приводу розгляду та вирішення конкретної нотаріальної справи, і не зводиться до простої процедури проставлення печатки та підпису нотаріуса. Усе це свідчить про необхідність розробки та подальшого законодавчого закріплення поняття нотаріального процесу.
При цьому слід виходити з того, що кожна форма захисту цивільних прав конструюється з урахуванням специфіки компетенції органу цивільної юрисдикції, уповноваженого розглядати ті чи інші цивільні справи, та покладених на нього завдань. У свою чергу особливості організаційної структури, компетенції, способів вирішення справ, що характеризують діяльність того чи іншого органу, зумовлюють наявність судової, нотаріальної, третейської та інших процесуальних форм.
Нотаріальний процес – це форма здійснення нотаріальної діяльності, різновид юридичного процесу, що являє собою встановлений законом порядок вчинення нотаріальних дій.
Зміст нотаріального процесу складають процесуальні дії нотаріусів або осіб, що до них прирівнюються, та інших учасників нотаріального процесу, якими реалізуються надані законодавством їхні процесуальні права та обов`язки.
Таким чином, нотаріальний процес є специфічною правовою формою діяльності, сутність якої полягає в тому, що в її межах здійснюється застосування правових норм через реалізацію нотаріусами юрисдикційних повноважень щодо безспірних справ.
Нотаріальний процес характеризується структурово-складним змістом. Елементами нотаріального процесу є його суб`єкти, стадії, провадження та нотаріальна процесуальна форма. Кожен із цих елементів має отримати належне законодавче унормування.
При обговоренні на Першому Всеукраїнському з’їзді нотаріусів України учасники з’їзду дійшли висновку про необхідність підтримки ідеї врегулювання нотаріального процесу шляхом прийняття Нотаріального процесуального кодексу.

V. При переході до єдиного нотаріату у випадку ліквідації державної нотаріальної контори надати нотаріусам, що працювали в цій конторі, переважне право оренди приміщень, в яких знаходились зазначені контори.

Головуючий на з’їзді
В. Марченко