ОЛЕНА ЧУЄВА,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, член Консультативно-методичної ради при Департаменті нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України
ЗАМІНА НАБУВАЧА ЗА ДОГОВОРОМ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ), АБО ЯК РЕАЛІЗУВАТИ НА ПРАКТИЦІ СТАТТЮ 752 ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
Заміна набувача за договором довічного утримання (догляду), що регламентовано ст. 752 Цивільного кодексу України (далі — ЦК Украї­ни), в нотаріальній практиці трапляється не часто. Але якщо з такою проблемою звертаються особи, нотаріус зобов’язаний вчинити певні дії. У чому ж полягають дії нотаріуса в такому випадку та який правочин з цих підстав посвідчується? Метою цієї статті і є вивчення порядку реалізації на практиці норми ЦК України, що регулює такі питання.
Відомо, що ст. 752 ЦК України передбачено, що в разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.
Підставою неможливості виконання зобов’язань за договором довічного утримання (догляду) може бути виїзд набувача на постійне місце проживання в інший населений пункт або навіть державу, відсутність матеріального забезпечення у набувача тощо.
Такі події можуть спонукати набувача звернутися до нотаріуса з метою посвідчення відповідного правочину. Що ж це буде за правочин?
На думку моїх колег, слід порекомендувати розірвати раніше укладений договір довічного утримання (догляду) та укласти новий з новим набувачем. Але враховуючи той факт, що воля сторін не направлена на такі юридичні дії, спробуємо розібратися, як допомогти вирішити це питання.
Перш за все, нотаріусу слід звернути увагу на те, що заміна набувача за договором довічного утримання (догляду) у такому випадку можлива лише в разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача з підстав, що мають істотне значення. До речі, слід зазначити, що така заміна можлива лише щодо фізичної особи-набувача, і якщо набувачем за договором виступає юридична особа, то це правило не працює.
У зв’язку з цим постає перше питання: чи зобов’язаний нотаріус перевірити факт наявності підстав, що мають істотне значення, щодо неможливості виконання відповідного договору? І якщо так, то які документи він повинен витребувати для підтвердження цього факту?
Аналізуючи норми чинного ЦК України, можна дійти висновку, що законодавець віддав на розсуд сторін формування своїх правовідносин щодо визначення умов договору. Це твердження ґрунтується на ст. 6 ЦК України. Отже, якщо сторони заявляють, що такі підстави існують (тобто істотні підстави для зміни набувача за договором), нотаріус не вправі ставити під сумнів заяву сторін. Більше того, ні Закон України «Про нотаріат», ні Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не зобов’язує нотаріуса «вести розслідування»стосовно цього питання.
По-друге,

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ
«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ
МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»
61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6
код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН­БАНК» у м. Харкові, МФО 351254
(057) 714­27­90, (057) 714­27­89, 067 572 16 15
«14» березня 2014 р. № 11
Міністру юстиції України
Петренку П.Д.
ПРОПОЗИЦІЯ
щодо зменшення фінансового навантаження на малозабезпечені верстви населення та вдосконалення роботи спадкового реєстру інформаційної системи МЮ України
Наказом Міністерства юстиції України «Про внесення змін до нормативно-правових актів щодо Спадкового реєстру» від 15.07.2009 № 1263/5 встановлено нові тарифи за користування Спадковим реєстром. Так, введено плату за витяги зі Спадкового реєстру про перевірку спадкової справи, наявності заповіту / спадкового договору в розмірі 34,00 грн. за кожний.
Нотаріуси неодноразово звертались із зверненнями щодо внесення змін до Положення про Спадковий реєстр, наводили аргументи. Не дивлячись на це, наказом МЮУ 07.07.2011 № 1810/5 було затверджено нове Положення про Спадковий реєстр, а також затверджені нові тарифи за здійснення вищезазначених перевірок у розмірі 51,00 грн. кожний.
Ці витяги є обов’язковими для нотаріуса при заведенні спадкової справи.
Нотаріальна спільнота не бачить економічного обґрунтування введення плати за послуги, які з 2000 року по 2010 рік були безкоштовними.
Ні новий реєстр, ні додаткові робочі місця у зв’язку з цим у ДП «Інформаційний центр» не створювалися.
Спадкоємець сплачує ДП «Інформаційний центр» немалі гроші за реєстрацію кожного свідоцтва про право на спадщину, які повністю компенсують витрати держателя реєстрів.
Для зменшення тягаря оплати нотаріальних дій при оформленні спадкових справ держава навіть зменшила державне мито — до 34,00 грн.
Неможливість безкоштовної перевірки блокує роботу зі спадкоємцями.
Введення плати спричиняє неабиякі труднощі при роботі зі спадкоємцями, оскільки їм доводиться оплачувати помилки, допущені посадовими особами та реєстраторами при посвідченні заповітів та внесенні даних до Спадкового реєстру. Такі помилки можуть бути допущені не з вини нотаріуса чи спадкоємця. Наприклад, якщо заповіт складався особою, яка по батькові «Єфимівна» (за її паспортом), далі паспорти змінюються у встановленому законом порядку, врешті-решт особа помирає, і у свідоцтві про смерть вона вже «Юхимівна».
Так само в ситуації фактичного прийняття спадщини, коли спадкоємець особи помирає та не встигає оформити спадщину, за обома спадкодавцями має бути перевірена наявність спадкової справи та заповіту / спадкового договору.
Усе це повинно підтверджуватись неодноразовими витягами зі Спадкового реєстру і лягає значним грошовим тягарем. І все це на етапі прийняття спадщини, коли спадкоємець ще нічого не отримує, а лише вчиняє дії, передбачені Цивільним кодексом України та обмежені певним строком.
При цьому спадкова справа може заводитись і на підставі заяви про відмову від спадщини, тобто спадкоємець узагалі нічого і не отримає в майбутньому.
Раніше, до внесення цих змін, нотаріус міг перевірити за реєстром декілька варіантів напису прізвища, ім’я та по батькові і формувати витяг тільки тоді, коли він упевнений, що все перевірив. Тепер же кожна дія в цьому реєстрі є платною. Цим він відрізняється від усіх інших реєстрів, з якими працює нотаріус (Державний реєстр обтяжень рухомого майна, Єдиний реєстр заборон відчуження нерухомого майна, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Єдиний реєстр довіреностей та ін.), при цьому стосується таких важливих правовідносин, як спадкування, що часто пов’язано з роботою з особами похилого віку, і не завжди спадкується коштовне майно, адже спадковим майном може бути і копійчаний вклад у Державному ощадному банку.
Часто при перевірці виявляється, що спадкова справа вже заведена у іншого нотаріуса. Тоді нотаріус направляє особу до відповідного нотаріуса, але гроші за перевірку вже сплачені, а особа не отримала того, чого хотіла, що також викликає нерозуміння, конфлікти, зайвий час на роз’яснення причин відмови.
Крім того, саме Положення про Спадковий реєстр не передбачає таких випадків, коли спадкова справа заведена у іншого нотаріуса. Працівники Інформцентру роз’яснюють, що нотаріус повинен про всяк випадок спочатку перевірити інформацію з використанням підстави «звернення громадянина», а коли впевнився, що іншої спадкової справи немає, — зробити пошук вже «у зв’язку з заведенням спадкової справи». Звісно, нотаріуси в порушення Положення про Спадковий реєстр не можуть за одне й те саме стягувати з громадянина кошти, адже скарги громадянина у такому випадку знайдуть підтримку.
Це нововведення ускладнило спілкування зі спадкоємцями, оскільки їх обурення цими сумами насамперед спрямовано на нотаріуса, який намагається пояснити, чому спадкоємець повинен заплатити великі гроші за себе, за чужі помилки, за те, що інший спадкоємець подав заяву в іншій нотаріальній конторі, за наявність кількох спадкодавців та ін.
Тепер час на консультацію одного спадкоємця збільшився утричі, бо раніше нотаріус перевіряв наявність спадкової справи та заповіту безкоштовно, поки особа тільки починає свою розповідь про обставини спадкової справи, і вже ставить відповідні запитання, виходячи з інформації, наданої Спадковим реєстром. Адже спадкоємець не завжди знає про заповіти, що складав спадкодавець, також він не може знати на 100 відсотків про наявність інших спадкоємців і чи не завели вони спадкову справу вже в іншого нотаріуса.
Зараз нотаріус спочатку вислуховує клієнта та випитує по декілька разів, чи впевнений він, що не було заповітів та чи не можуть інші спадкоємці завести справу у іншого нотаріуса. Потім нотаріус видає квитанції для оплати перевірки наявності заповіту спадкового договору та наявності заведеної спадкової справи. При цьому нотаріус попереджає, що можливо виявляться обставини, яких спадкоємець не очікує. Можливо, спадкова справа вже заведена у іншого нотаріуса, і сплачені вже гроші (102,00 грн.) не повернуться. Особа добирається до банку, потім знов, як правило, вистоює чергу до нотаріуса. Нотаріус тим часом готує проект заяви про прийняття спадщини. Тільки потім він здійснює перевірки і у позитивному випадку може завести спадкову справу. А у негативному — відправляє спадкоємця до іншого нотаріуса.
Таким чином, наявне затягування часу та процедури прийняття спадщини, ускладнення розуміння спадкоємцем порядку його дій, дії нотаріуса майже з закритими очима, безкоштовна праця нотаріуса з підготовки заяви. І це у простому випадку, який може ще бути ускладнений віком спадкоємця, декількома спадкоємцями, декількома спадкодавцями при фактичному прийнятті тощо.
Заведення спадкової справи не є нотаріальною дією (яка згідно з законом є оплатною), людина може звернутися до нотаріальної контори чи нотаріуса шляхом направлення заяви про прийняття спадщини. При цьому повинна заводитись спадкова справа, проте без перевірки за даними Спадкового реєстру (що, до речі, не передбачено Цивільним кодексом України) завести спадкову справу неможливо, а без особи, яка оплатить ці перевірки, спадкова справа не буде заведена. Ось Вам і порушення Конституції, а також спадкових прав громадян, бо в такому випадку громадянин пропустить термін на прийняття спадщини.
Однак нотаріус змушений собою захищати права спадкоємця і покласти свої гроші (навіть державний нотаріус), щоб виконати вимоги нормативно-правових актів та завести спадкову справу і не дозволити порушити спадкових прав громадян. І ніхто, ані ДП ІЦ МЮУ, ані обласні управління юстиції не повернуть нотаріусу кошти у разі, якщо спадкоємець потім не з’явиться або відмовиться оплачувати ці кошти. У будь-якому разі ця схема незаконна, але немає іншого виходу для нотаріуса, хоча це питання неодноразово було озвучено на курсах підвищення кваліфікації у Києві, на семінарах за участю представників МЮУ тощо.
Стягування грошей у сумі 102,00 грн. за два витяги, які необхідні для відкриття спадкової справи, є необґрунтованим, недоцільним та провокує скандали та непорозуміння, обурення високою оплатою, що пов’язана з прийняттям спадщини. Ці витяги є необхідними для того, щоб громадянин, у якого померла близька людина, зміг заявити про своє право на спадщину. Він нічого не отримує! Він заявляє про своє право, передбачене Конституцією та Цивільним кодексом України. При цьому сукупна плата при прийнятті спадщини, з урахуванням затрат, пов’язаних з підготовкою заяви про прийняття спадщини (або навіть взагалі відмови від спадщини), збільшилась у 2–3 рази.
З метою зменшення фінансового навантаження на малозабезпечені верстви населення та вдосконалення роботи Спадкового реєстру Інформаційної системи Міністерства юстиції України пропонуємо:
Діюча редакція Обґрунтування Зміни
У наказі МЮУ 07.07.2011 № 1810/5 «Про затвердження Положення про Спадковий
реєстр»:
3.4. За проведення перевірки інформації про наявність або відсутність посвідченого заповіту і спадкового договору або заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину з видачею витягу або інформаційної довідки — у розмірі п’ятдесяти однієї гривні. Перевірки, пов’язані із заведенням спадкової справи, проводити безкоштовно у зв’язку з вищенаведеними аргументами. 3.4. За виготовлення витягу про проведення перевірки інформації про наявність або відсутність посвідченого заповіту і спадкового договору або заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину — у розмірі п’ятдесяти однієї гривні. У випадку, якщо такі перевірки здійснюються з метою заведення спадкової справи з роздрукуванням інформаційної довідки про це в матеріали спадкової справи — безкоштовно.
Положення про Спадковий реєстр
3.7. Інформаційні довідки зі Спадкового реєстру, пов’язані із заведенням спадкових справ і видачею свідоцтв про право на спадщину, готуються в одному примірнику, який залишається у справах нотаріуса, що відкриває та веде такі спадкові справи. Витяги та інформаційні довідки, що не пов’язані із заведенням спадкових справ і видачею свідоцтв про право на спадщину, готуються в одному примірнику на письмові запити заявників та надаються Порядок вчинення нотаріальних дій передбачає перевірку тільки при заведенні спадкової справи. Щоб не було подвійного тлумачення, пропонуємо вилучити з Положення про Спадковий реєстр слова щодо обов’язкового проведення вказаної перевірки при видачі спадкової справи, адже не може з’явитись новий заповіт після смерті особи, а також не може бути зареєстровано дві спадкові справи на одного померлого. На бажання нотаріуса, для додаткової перестраховки у випадках, коли у нотаріуса є сумніви, він може здійснити таку перевірку. Положення про спадковий реєстр
3.7. Інформаційні довідки зі Спадкового реєстру, пов’язані із заведенням спадкових справ таабо видачею свідоцтв про право на спадщину, готуються в одному примірнику, який залишається у справах нотаріуса, що відкриває та веде такі спадкові справи. Витяги та інформаційні довідки, що не пов’язані із заведенням спадкових справ таабо видачею свідоцтв про право на спадщину, готуються в одному примірнику на письмові запити заявників та надаються
Положення про Спадковий реєстр
4.1. Плата за формування у Спадковому реєстрі реєстраційного запису про посвідчення заповіту (змін до нього, скасування, видачу дубліката), спадкового договору (змін до нього, розірвання, видачу дубліката), видачу свідоцтва про право на спадщину або дубліката свідоцтва про право на спадщину з видачею відповідного витягу, а також за проведення перевірки інформації про наявність чи відсутність посвідчених заповіту і спадкового договору або заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину з видачею відповідного витягу або інформаційної довідки зі Спадкового реєстру справляється у розмірах, що встановлюються Міністерством юстиції України. Перевірки у Спад­ковому реєстрі повинні бути безкоштовними з вищенаведених підстав. Положення про Спадковий реєстр
4.1. Плата за формування у Спадковому реєстрі реєстраційного запису про посвідчення заповіту (змін до нього, скасування, видачу дубліката), спадкового договору (змін до нього, розірвання, видачу дубліката), видачу свідоцтва про право на спадщину або дубліката свідоцтва про право на спадщину з видачею відповідного витягу, а також за проведення перевірки інформації про наявність чи відсутність посвідчених заповіту і спадкового договору або заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину з видачею відповідного витягу або інформаційної довідки зі Спадкового реєстру справляється у розмірах, що встановлюються Міністерством юстиції України.
— виділене жирним видалити
Положення про Спадковий
реєстр
4.2. Плата не справляється за:
абз.3: проведення перевірки інформації про наявність чи відсутність заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину у разі видачі свідоцтва про право на спадщину; Вищенаведені аргументи. Додати про перевірку заповіту спадкового договору, прибрати слова «у разі видачі…», що означає, що перевірки безкош­товні в будь-якому разі. Положення про Спадковий реєстр
4.2. Плата не справляється за:
абз.3: проведення перевірки інформації про наявність чи відсутність заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину, перевірки інформації про наявність заповіту спадкового договору.
З повагою
Президент Громадської організації
«Асоціація нотаріусів міста Харкова
та Харківської області» Марченко В.М.

РОЗ’ЯСНЕННЯ
щодо зразків, опису та порядку витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів

Начальнику Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній
Республіці Крим, начальникам головних
управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
Відповідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат» (в редакції Закону України від 1 жовтня 2008 року № 614-VI «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат») тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюється Кабінетом Міністрів України.
У зв’язку з тим, що станом на 1 червня 2009 року постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразку, опису та порядку витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів», яка прийнята на засіданні Кабінету Міністрів України 18 лютого 2009 року, не набрала чинності, з метою забезпечення реалізації конституційних прав громадян, нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій мають використовувати залишки спеціальних бланків нотаріальних документів, зразок та технічний опис яких затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29 квітня 2003 року № 41/5 «Про запровадження в обіг спеціальних бланків нотаріальних документів нового зразка», до врегулювання цих питань відповідною постановою Кабінету Міністрів України.
Прошу довести зазначене до відома всіх нотаріусів.
Міністр Микола Оніщук
Прес-служба Міністерства юстиції України

Ви можете отримати повну версію статті безкоштовно

Наследник принимает наследство по закону после смерти мужа, но в связи с болезнью Паркинсона не может подписать документ. Как в таком случае оформить заявление о принятии наследства, если нет возможности удостоверить лично подпись наследника? Возможно ли удостоверение при свидетелях, как при завещании?
Відповідь на зазначене питання є досить простою. Складність і можливі проблеми виникають через неправильне розуміння деяких понять. Так, відповідно до глави II Загальні правила вчинення нотаріальних дій Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в п. 13 зазначається:
«При вчиненні нотаріальних дій, (до яких відноситься як посвідчення правочинів, так і засвідчення справжності підпису на документах), нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій.
… У разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати правочин, заяву або інший документ, підписується інша фізична особа, нотаріус установлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього.
Про спосіб установлення особи нотаріусом

У журналі «Мала енциклопедія нотаріуса» № 6 за 2004 рік уже публікувався лист НКРЕ № 02-33-13/1144 від 19.03.2004 року, у якому НКРЕ роз’яснила, що: «у випадку якщо будинок, офіс або квартира, в якій нотаріус або адвокат здійснюють свою практику, знаходиться у житловому фонді (який призначений для забезпечення побутових потреб громадян), то плата за електроенергію справляється з них за тарифами, встановленими для категорії споживачів «населення»… у випадку, якщо будинок або офіс знаходиться поза межами житлового фонду, то плата за електроенергію справляється з них за тарифами, встановленими для категорії «інші споживачі» на відповідному класі напруги».
У тому ж році, тобто 09.11.2004 року НКРЕ, відповідаючи на запит ВАТ «ЕК «Житомиробленерго» у листі № 03-34-09/4939 «Щодо тарифів на електроенергію для адвокатів та нотаріальних контор», робить наступний висновок

Закріплений нормами Глави 56 Цивільного кодексу України (ст.ст. 731-743) інститут ренти є новим для українського цивільного законодавства, тому серед договорів відчуження найменш дослідженим у вітчизняній юридичній літературі є договір ренти.
Щоб зрозуміти природу цього договору, з’ясувати сферу його застосування, зробимо спочатку невеличкий екскурс до історії.
Рента (з німецької Rente) – регулярно отримуваний дохід з капіталу, землі, облігацій, страхування і т.ін., який не потребує від одержувача підприємницької та трудової діяльності.
Договір ренти відомий ще з середніх віків. В літературі згадуються дві основні причини виникнення договору ренти у європейському законодавстві. На думку відомого французького цивіліста Л.Ж. Морандьєра, однією з них є недостатня кількість готівкових коштів – обставини, яка привела до того, що з’явилася рента нерухомості. Вчений писав, що “власник, який хотів продати своє нерухоме майно, легше знаходив набувача, який бажав би виплатити йому вічну ренту, чим такого, який би був згодним заплатити капітальну суму, бо в достатній кількості грошей не було”.2 Другою причиною, з якої з’явилася рента, Л.Ж. Морандьєр бачив в тому, що церква, як і законодавство, забороняла процентні позики, які ганьбились як лихварство. На його думку це була сороміцька заборона, і люди шукали вихід, як її обійти. Для цього і користувалися договором про встановлення ренти. Позичальник, який отримував капітальну суму, приймав на себе не обов’язок сплачувати проценти на цю суму і повернути її, а невизначений обов’язок виплачувати кредитору щорічну ренту.
Перехід України до ринкових відносин явився передумовою виникнення в цивільному законодавстві інституту договору ренти.
Легальне визначення цей договір має в п.1 ст. 731 ЦК:
“За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.”
Предмет договору ренти. Узагальнено вище зазначено, що у власність платникові ренти передається майно. Згідно ст. 190 ЦК, майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Під поняття “майно” підпадають також гроші, цінні папери. Таким чином, предметом договору ренти можуть бути речі (як рухомі, так і нерухомі), готівкові гроші та документарні цінні папери.
Форма договору ренти. Відповідно до вимог ст. 732 ЦК, договір ренти укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації. Таким чином, якщо …

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, захист цивільних прав юридичних та фізичних осіб здійснюється нотаріусом шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі в випадках і в порядку, установлених законом.
Умови, строки та порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом визначені Законом України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. та іншими законодавчими та підзаконними актами. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення виконавчого напису є нотаріальною дією, спрямованою на надання документу виконавчої сили. За юридичною природою, виконавчий напис є розпорядженням нотаріуса про примусове виконання зобов’язання по сплаті грошових сум чи передачі майна. Визначаючи значення цієї нотаріальної дії, слід зазначити, що вчинення виконавчого напису є одним із проявів здійснення нотаріатом завдань попереджувального правосуддя, що дозволяє не доводити справу до суду шляхом усунення або зниження ймовірності виникнення спорів. Функція попереджувального правосуддя визнана в якості постулату діяльності європейського нотаріату (Резолюція Європейського парламенту про положення й організацію нотаріату в 12 державах – членах Співтовариства).
Однак при цьому необхідно враховувати, що