Шановний Володимире Миколайовичу!

Повідомляємо, що Ваше звернення щодо оподаткування діяльності нотаріусів надіслано за належністю до Міністерства юстиції України з проханням розглянути його та повідомити Вас про результати.

З повагою
Заступник Глави Адміністрації
Президента України – Керівник
Головного управління з питань
судової реформи та судоустрою А. Портнов

*****************************************************************************************************************

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Україна, 01001, м. Київ
вул. Городецького, 13
Тел./факс: (38-044) 278-37-23
29.10.2010 № 13407-0-4-10-31
На № ___________________________

Голові секції нотаріусів,
члену правління
Асоціації правників України
Марченку В. М.
місто Харків,
вул. Ольмінського, 6
Про результати розгляду звернення

Міністерством юстиції України розглянуто Ваше звернення, що надійшло від Адміністрації Президента України, і в межах компетенції повідомляється наступне.
У вересні 2010 року при опрацюванні проекту Податкового кодексу України (далі – Проект) Міністерством юстиції України було запропоновано внести до Проекту відповідні зміни в частині необхідності врахування при оподаткуванні доходів приватних нотаріусів за звітний податковий період документально підтверджених витрат, пов’язаних з організацією їх роботи.
У зв’язку із зазначеним було запропоновано доповнити частину 6.3 статті 6 «Податкова знижка» Проекту, яка визначає перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, новим підпунктом такого змісту:
«суму витрат особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, на: придбання та утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оренду основних засобів;
оплату опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інших послуг з утримання приміщення, що є робочим місцем особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність;
оплату послуг зв’язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв’язок та інші подібні витрати);
оплату праці найманих працівників;
оплату вартості матеріально — технічного забезпечення робочого процесу (організаційна техніка, канцелярське приладдя тощо)».
Також слід зазначити, що на даний час на розгляді у Верховній Раді України знаходиться проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат», зареєстрований 11 березня 2010 року за № 1286-2, яким, зокрема, визначається перелік обов’язкових витрат нотаріуса, а також порядок оплати вчинюваних нотаріальних дій.

Заступник Міністра Л.В. Єфіменко

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

12.10.2010 м. Київ № 2481/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.10.2010 за № 936/18231

Про внесення змін до наказу
Міністерства юстиції України
від 30.05.2008 № 914/5

Відповідно до Закону України від 01.10.2008 № 614-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» та з метою належної організації роботи державних нотаріальних контор,

НАКАЗУЮ:

1. Внести до наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2008 № 914/5 «Про поліпшення роботи з надання нотаріальних послуг населенню», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2008 за № 489/15180, такі зміни:

1.1. У пункті 1 наказу:

у підпункті 1.1 абзац другий викласти в такій редакції:

«установлення загальних вихідних днів для державних нотаріальних контор — субота та неділя, а за наявності декількох державних нотаріальних контор (міської, районної) в одному населеному пункті установлення для таких державних нотаріальних контор різних вихідних днів (субота, неділя або неділя, понеділок)»;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

2

«здійснення прийому громадян у державних нотаріальних конторах протягом робочого дня. У багатоскладових державних нотаріальних конторах встановлення перерви для відпочинку та харчування організувати таким чином, щоб державна нотаріальна контора працювала безперервно протягом робочого дня.»;

підпункт 1.6 викласти в такій редакції:

«1.6. Забезпечити роботу виїзних громадських приймалень у віддалених населених пунктах чи районах, які не забезпечені нотаріальними послугами для надання юридичної допомоги, консультацій тощо згідно з графіками, затвердженими начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, із залученням державних та приватних нотаріусів.»;

підпункт 1.7. викласти в такій редакції:

«1.7. Інформувати населення, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а також засоби масової інформації про затверджені графіки роботи виїзних громадських приймалень.»;

підпункт 1.11 викласти в такій редакції:

«1.11. З метою підвищення кваліфікації посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад щодо вчинення ними нотаріальних дій надавати їм у межах компетенції методичну допомогу та забезпечити проведення навчань за участю державних та приватних нотаріусів — фахівців у галузі нотаріату.».

1.2. Підпункт 2.1 пункту 2 виключити.

2. Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань (Чижмарь К.І.):

2.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами).

2.2. Довести цей наказ до відома начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.

3

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр
Олександр Лавринович

З повагою,
член Консультаційно-методичної ради
при Департаменті нотаріату,
фінансового моніторингу ,
юридичних послуг та
реєстрації адвокатських об’єднань Володимир Марченко

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
14.10.2010 м.Київ № 2526/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2010 за № 934/18229

Про затвердження Змін до наказу
Міністерства юстиції України
від 25.12.2006 № 103/5

Відповідно до Закону України від 18.05.2010 № 2258-VІ “Про внесення змін до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” та з метою встановлення єдиної нотаріальної практики щодо проведення первинного фінансового моніторингу фінансових операцій

НАКАЗУЮ:
Затвердити Зміни до Примірної програми стажування громадян України в державних нотаріальних конторах або в нотаріусів, що займаються приватною нотаріальною практикою, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2006 № 103/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.12.2006 за № 1348/13222 (зі змінами) ( додаються).
Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань (Чижмарь К.І.):
2.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (зі змінами).
2.2. Довести цей наказ до відома начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.
Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр
Олександр Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
14.10.2010 № 2526/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2010 за № 934/18229

Зміни
до Примірної програми стажування громадян України в державних нотаріальних конторах або в нотаріусів, що займаються приватною нотаріальною практикою
Пункт 4 доповнити абзацом дванадцятим такого змісту: “завдання та функції нотаріусів як спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу та заходи, які вживаються ними у разі здійснення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу”.
У пункті 7:
2.1. В абзаці першому пункту 7 слова “загальні правила” замінити словами “загальний порядок”;
2.2. В абзаці вісімнадцятому слова “посвідчення тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці” виключити.

Директор Департаменту нотаріату,
фінансового моніторингу
юридичних послуг та реєстрації
адвокатських об’єднань
К.І. Чижмарь

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
13.10.2010 м. Київ № 2501/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.10.2010 за № 926/18221

Про затвердження
Порядку ведення
Єдиного реєстру нотаріусів

Відповідно до Закону України «Про нотаріат», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.99 № 1272 «Про державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції» та з метою вдосконалення єдиної системи обліку інформації про нотаріусів України

НАКАЗУЮ:
Затвердити Порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів, що додається.
Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 27.05.99 № 26/5 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.06.99 за № 358/3651 (із змінами).
Встановити, що забезпечення ведення Єдиного реєстру нотаріусів здійснюється державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за рахунок коштів, отриманих за надання послуг.
Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В. Б.) забезпечити впровадження відповідного веб-сайту для забезпечення доступу до відомостей Єдиного реєстру нотаріусів.
Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України (Чижмарь К.І.), державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В.Б.):
5.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами).
5.2. Довести цей наказ до відома Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, регіональних філій державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та забезпечити його застосування в роботі.
Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома нотаріусів та забезпечити його належне виконання.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.
Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр
Олександр Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
13.10.2010 № 2501/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.10.2010 за № 926/18221

ПОРЯДОК
ведення Єдиного реєстру нотаріусів
I. Загальні положення

1.1. Єдиний реєстр нотаріусів — це комп’ютерна база даних, в якій містяться відомості про державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви та нотаріусів України.

1.2. Держатель Єдиного реєстру нотаріусів — Міністерство юстиції України, що розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Єдиного реєстру нотаріусів та забезпечує його функціонування.

1.3. Адміністратор Єдиного реєстру нотаріусів (далі — Адміністратор) — державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що здійснює заходи зі створення та супроводження програмного забезпечення Єдиного реєстру нотаріусів (далі – Єдиний реєстр), у тому числі з впровадження та підтримки веб-сайту для доступу до відомостей Єдиного реєстру, організацію доступу до Єдиного реєстру, забезпечує збереження та захист даних, що містяться в Єдиному реєстрі, уносить до Єдиного реєстру отримані від Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі – Головні управління юстиції) відомості, надає інформацію з Єдиного реєстру, а також виконує інші функції, передбачені цим Порядком.

1.4. Ведення Єдиного реєстру здійснюється українською мовою.

1.5. Інформація, яка міститься у Єдиному реєстрі, є відкритою.

II. Порядок подання та внесення відомостей до Єдиного реєстру

2.1. Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є повідомлення Головних управлінь юстиції про:

призначення на посаду до державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву нотаріуса;

реєстрацію приватної нотаріальної діяльності;

перебування нотаріуса державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною тощо, а також закінчення або переривання такої відпустки;

звільнення нотаріуса з державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву;

зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса;

переведення державного нотаріуса на іншу посаду в межах області (міста), у тому числі переведення державного нотаріуса до іншої державної нотаріальної контори;

переведення державного нотаріуса на нову посаду в межах державної нотаріальної контори;

реєстрацію державної нотаріальної контори;

зміну місцезнаходження або телефону державної нотаріальної контори;

зміну нотаріального округу державної нотаріальної контори;

ліквідацію державної нотаріальної контори;

поновлення нотаріальної діяльності нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю;

зміну робочого телефону, адреси розташування робочого місця (в межах одного нотаріального округу) нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю; зміну нотаріального округу в межах області нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю;

зміну прізвища, імені, по батькові нотаріуса.

2.2. Головні управління юстиції в день виникнення підстав для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру, але не пізніше наступного робочого дня, надсилають Адміністратору повідомлення в паперовій або електронній формі з використанням електронного цифрового підпису для внесення таких відомостей до Єдиного реєстру за формою, встановленою у додатках 1-3 до цього Порядку.

2.3. Адміністратор вносить до Єдиного реєстру відомості у день їх отримання від Головних управлінь юстиції або наступного робочого дня.

III. Порядок доступу до інформації Єдиного реєстру

3.1. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні підприємства, установи, організації та інші юридичні і фізичні особи отримують доступ до відомостей Єдиного реєстру через веб-сайт, який ведеться Адміністратором, шляхом пошуку та перегляду інформації про:

3.1.1 державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви (які не ліквідовано):

назви державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву;

прізвища, імена, по батькові нотаріусів, які працюють у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві;

номери свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

місцезнаходження державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочі телефони;

3.1.2 нотаріусів, діяльність яких не припинена:

прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса;

номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

назва державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву або відмітка про те, що нотаріус займається приватною нотаріальною діяльністю;

місцезнаходження державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву або адреса робочого місця (контори) нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю, робочі телефони.

3.2. Пошук інформації через веб-сайт здійснюється за адміністративно-територіальними одиницями (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) та назвою державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, прізвищем, іменем, по батькові нотаріуса або номером свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

3.3. Оновлення інформації на веб-сайті здійснюється не рідше одного разу на місяць.

3.4. Державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, нотаріуси можуть користуватися інформацією Єдиного реєстру через єдину комп’ютерну базу даних, підключення до якої здійснюється на підставі укладених з Адміністратором договорів.

3.5. Надання інформації з Єдиного реєстру на письмові запити органів державної влади, інших юридичних та фізичних осіб здійснюється Адміністратором у вигляді інформаційної довідки. Заява про видачу інформаційної довідки з Єдиного реєстру нотаріусів подається за формою, встановленою у додатку 4 до цього Порядку, з обов’язковим проставленням печатки (у разі подання запиту органом державної влади або іншою юридичною особою).

3.6. Для формування інформаційної довідки пошук у Єдиному реєстрі здійснюється за прізвищем, іменем, по батькові нотаріуса або номером свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, про державну нотаріальну контору (державний нотаріальний архів) — за назвою державної нотаріальної контори (державного нотаріального архіву).

3.7. Інформаційна довідка містить такі відомості з Єдиного реєстру:

3.7.1 про державну нотаріальну контору, державний нотаріальний архів:

відомості, передбачені абзацами другим, п’ятим підпункту 3.1.1 пункту 3.1 цього Порядку;

дату ліквідації державної нотаріальної контори;

3.7.2 про нотаріуса:

відомості, передбачені абзацами другим — п’ятим підпункту 3.1.2 пункту 3.1 цього Порядку;

дату видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

номер посвідчення та дату його видачі (для нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю);

нотаріальний округ;

дату припинення приватної нотаріальної діяльності нотаріуса;

дату звільнення нотаріуса державної нотаріальної контори або державного нотаріального архіву;

дату зупинення нотаріальної діяльності;

або відмітку про відсутність за вказаними параметрами відомостей у Єдиному реєстрі.

3.8. Адміністратор протягом не більше ніж п’яти робочих днів з дня отримання запиту виготовляє інформаційну довідку.

3.9. Адміністратор відмовляє у видачі інформаційної довідки, коли запит оформлено неналежним чином або у запиті відсутні чи наведені не повністю або з виправленням відомості, зазначені у пункті 3.5 цього Порядку.

IV. Забезпечення дотримання вимог Порядку

4.1. Особи, які подають відомості Адміністратору та його філіям для внесення до Єдиного реєстру, відповідають за їх достовірність та своєчасність надання.

4.2. Адміністратор відповідає за своєчасність унесення та відповідність даних у Єдиному реєстрі відомостям, що надаються Головним управлінням юстиції з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

4.3. Контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють Департамент нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України та начальники Головних управлінь юстиції.

Директор Департаменту
нотаріату, фінансового моніторингу
юридичних послуг та
реєстрації адвокатських об’єднань
К.І. Чижмарь

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 13.10.2010 м. Київ № 2500/5

Про затвердження Методичних рекомендацій
стосовно державної реєстрації права користування
(найму, оренди) будівлею або іншими капітальними
спорудами, їх окремими частинами

Відповідно до підпункту 31 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 № 1577,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методичні рекомендації стосовно державної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, що додаються.

2. Департаменту цивільного законодавства та підприємництва (Завальна І.І.) довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

3. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома бюро технічної інвентаризації, нотаріусів, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.

Міністр Олександр Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
від 31 жовтня 2010 року № 2500/5

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
стосовно державної реєстрації права користування (найму, оренди)
будівлею або іншими капітальними спорудами,
їх окремими частинами

І. Загальні положення

16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (далі – Закон), яким передбачається створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і визначаються нові підходи до державного регулювання цивільних правовідносин у цій сфері.

Законом викладено Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у новій редакції та внесено зміни до деяких законодавчих актів, норми яких регулюють відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Закону обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження як на земельні ділянки, так і на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, зокрема право власності, право володіння, право користування (сервітут), право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, іпотека.

Однією із нових концептуальних засад у регулюванні відносин у сфері державної реєстрації відповідно до Закону є відмова держави від необхідності здійснення державної реєстрації правочинів шляхом виключення із положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» норм, які регулюють відносини, пов’язані з її проведенням. Натомість, Законом вводяться норми, що додатково гарантують захист речових прав – встановлюють обов’язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникають, зокрема, і на підставі укладених договорів.

Так, відповідно до чинної редакції статті 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації. У свою чергу, Законом вказану статтю Цивільного кодексу України викладено у новій редакції (набуває чинності з 1 січня 2012 року), відповідно до якої право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.

Слід відмітити, що єдиним критерієм, який залишається незмінним як у випадку державної реєстрації правочинів, так і у випадку державної реєстрації прав, що виникають на підставі таких правочинів, є строк, на який укладено договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), що становить не менш як три роки.

Звертаємо увагу, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2012 року.

Встановлюючи вказаний порядок державної реєстрації прав, Закон визначив, що у перехідний період (до 1 січня 2012 року) державна реєстрація, зокрема, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі – Реєстр прав) (пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Системний аналіз норм Закону дає підстави стверджувати, що його положення стосовно державної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, в тому числі і в частині єдиного критерію для державної реєстрації таких речових прав (строк на який укладено договір), мають застосовуватись як реєстраторами бюро технічної інвентаризації у перехідний період, так і державними реєстраторами відповідно до Закону з 1 січня 2012 року.

При цьому необхідно наголосити, що відповідно до Закону право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами є похідним і реєструється після державної реєстрації права власності на таке майно.

ІІ. Державна реєстрація права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами

1. Перш за все слід звернути увагу, що обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права, що виникли на підставі договорів, укладених після набрання чинності Законом, тобто, починаючи з 16 березня 2010 року. Таке твердження ґрунтується на тому, що саме цей Закон містить норму щодо проведення реєстраторами БТІ державної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами.

Водночас, враховуючи заявочний принцип побудови системи державної реєстрації речових прав, за заявою зацікавленої особи державній реєстрації підлягають і ті речові права, що виникли на підставі договорів, укладених до набрання чинності Законом.

Порядок державної реєстрації такого речового права до 1 січня 2012 року встановлює Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 28 липня 2010 року № 1692/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі – Положення).

У розумінні Положення державна реєстрація прав – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об’єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункт 1.2).

Пунктом 2.1. Положення встановлено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав.

Таким чином, у разі, якщо право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами підлягає державній реєстрації з підстав, зазначених у Розділі І цих Методичних рекомендацій, – заяву про державну реєстрацію такого речового права подає правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа, з огляду на те, що саме вказана особа є заінтересованою у визнанні та підтвердженні державою її речового права.

2. Численні звернення БТІ щодо процедури внесення запису до Реєстру прав про припинення речового права свідчать про необхідність висловлення наступної позиції.

Речове право в контексті порушеного питання – це право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, що виникає на підставі відповідного договору найму (оренди). Строк дії такого договору є його істотною умовою. При цьому, з припиненням зазначеного договору найму (оренди) припиняється й речове право, що виникло відповідного до нього.

Згідно з підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 Положення записи про інші речові права на нерухоме майно, відмінні від права власності, та суб’єкта (суб’єктів) цих прав розділу Реєстру прав містять, зокрема, строк дії речового права.

Таким чином, виходячи з правової природи речового права, яке є строковим, а також з огляду на те, що строк дії речового права є обов’язковою складовою запису розділу Реєстру прав, припинення речового права з підстав закінчення його строку відповідно до істотних умов договору не тягне за собою обов’язок звернення особи з відповідною заявою для внесення відповідних змін до Реєстру прав.

Водночас, у разі дострокового припинення речового права із заявою про внесення відповідних змін до Реєстру прав має звернутися зацікавлена особа, якою може бути як власник майна, так і правонабувач (правонабувачі).

ІІІ. Поширення норм Закону на правовідносини, що виникають з договорів найму (оренди) житла

Слід закцентувати увагу на тому, що Цивільний кодекс України, регулюючи відносини, пов’язані з наймом (орендою), у Книзі п’ятій застосовує різні правові конструкції в залежності від статусу майна, яке може бути предметом такого виду договорів.

Так, § 4 глави 58 «Найм (оренда)» містить положення щодо найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Водночас, окремою главою 59 «Найм (оренда) житла» врегульовано відносини, що пов’язані з укладенням договору саме щодо такого виду нерухомого майна як житло.

Тобто, відповідно до Цивільного кодексу України житло як об’єкт нерухомості виокремлено в окрему правову категорію і не може ототожнюватися з об’єктами, речові права щодо яких виникають з підстав, визначених § 4 глави 58 «Найм (оренда)». Таким чином Цивільний кодекс України встановлює різні підходи до регулювання відносин найму (оренди) в залежності від цільового призначення об’єктів нерухомого майна.

З огляду на загальні засади регулювання відносин найму (оренди), що визначені Цивільним кодексом України, а також виходячи із положень Закону, норми останнього щодо обов’язковості державної реєстрації такого речового права як користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, не поширюються на правовідносини, що виникають з договорів найму (оренди) житла.

Директор департаменту
цивільного законодавства
та підприємництва

І.І. Завальна

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим законодавством, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а сам правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Недодержання сторонами правочину вимоги закону про його обов’язкове нотаріальне посвідчення, тягне за собою визнання такого правочину нікчемним.

Чинним законодавством України чітко визначено, які правочини підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, а саме:

* договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна відповідно до положень статей 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України;
* іпотечні договори згідно із вимогами статті 18 Закону України «Про іпотеку» та статті 577 Цивільного кодексу України;
* договори про спільну часткову власність на земельну ділянку; про купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)відповідно до статей 88, 128, 132, 142 Земельного кодексу України та статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»;
* договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна згідно із статтею 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та статтею 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію);
* договори про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно відповідно до статей 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України;
* договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше згідно з вимогами статті 793 Цивільного кодексу України;
* договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа відповідно до статті 799, 828 Цивільного кодексу України;
* договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами відповідно до статті 153 Цивільного кодексу України;
* установчі договори про створення друкованих засобів масової інформації, у випадку якщо одним із співзасновників друкованого засобу масової інформації, є фізична особа відповідно до ст. 9 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;
* договори управління нерухомим майном згідно статті 1031 Цивільного кодексу України;
* договори про зміну черговості одержання права на спадкування згідно статті 1259 Цивільного кодексу України.

За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено.

До нотаріального посвідчення правочину нотаріус зобов’язаний здійснити перевірку дієздатності та правоздатності сторін правочину. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов’язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. Копії зазначених документів залишаються в справах нотаріуса. У випадках, передбачених законодавством, нотаріус перевіряє наявність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичною особою окремого виду діяльності.

При посвідченні правочинів нотаріус встановлює дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Дотримання відповідності правочинів дійсним намірам сторін і вимогам законності пов’язано не тільки з можливістю визнання укладеного правочину недійсним, а й з відповідальністю нотаріуса за наслідки вчинюваної нотаріальної дії відповідно до Закону України «Про нотаріат», яким передбачено, що нотаріус повинен відмовляти у вчиненні нотаріальної дії, яка суперечить закону. Недотримання вимог закону є підставою для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Нотаріус, виявивши під час вчинення нотаріальної дії порушення законодавства, негайно повідомляє про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів. Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус управі затримати цей документ і направити його до експертної установи для проведення відповідного дослідження, оплата якого здійснюється в установленому порядку.

При посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника юридичної особи нотаріус встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про нотаріат» а також перевіряє обсяг його повноважень. Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей, за винятком довіреностей, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення правочинів та інших дій від осіб, уповноважених на це установчими документами юридичної особи, законом або іншими актами цивільного законодавства. У цих випадках від представників вимагаються документи, які передбачають зазначені повноваження та посвідчують їх службове становище. Якщо від імені юридичної особи діє орган його управління, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов’язків між його членами. Оригінал довіреності, а в окремих випадках її копія, а також копії інших документів, що підтверджують повноваження представників, залишаються в справах нотаріуса.

Окрім зазначеного, нотаріус має право витребувати від сторін правочину додаткові необхідні для вчинення нотаріальної дії документи, наприклад акти цивільного стану, згоди, дозволи та заяви зацікавлених осіб, тощо. Правочини щодо відчуження та обтяження майна, що підлягає обов’язковій реєстрації (нерухоме майно, автотранспортні засоби), посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, та за наявності на них запису про реєстрацію. Правочини щодо майна, для якого законодавством не встановлена обов’язкова реєстрація, посвідчуються без витребування правовстановлюючих документів.

Договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору оформляється шляхом складання окремого договору, який додається до примірника основного договору, що міститься в справах державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса. Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх примірниках основного договору робиться відмітка про його зміну або розірвання.

Всі примірники правочину мають бути підписані сторонами правочину власноруч перед вчиненням посвідчувального напису. Підпис сторони правочину на примірнику зіставляється з його підписом у паспорті. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина.

Окремо слід зазначити, що відповідно положень ст. 640 Цивільного кодексу України правочин, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації, з моменту державної реєстрації.

Головний спеціаліст
Департамент нотаріату, фінансового
моніторингу юридичних послуг та
реєстрації адвокатських об’єднань Ю.Ф. Гнатишин

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Цивільний кодекс передбачає дві підстави спадкування, а саме спадкування за заповітом та спадкування за законом. В першу чергу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, що є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування лише за відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини. Слід також зауважити, що у тому випадку, коли спадкування здійснюється за заповітом, законом визначено вичерпний перелік осіб, які незалежно від змісту заповіту, мають право на обов’язкову частку у спадщині, тобто також закликаються до спадкування. До таких осіб належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які, в даному випадку, спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Положеннями Цивільного кодексу закріплено право спадкоємців прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто в день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою. Якщо спадкоємець постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого строку у передбаченому законом порядку не відмовився від прийняття спадини, він вважається таким, що її прийняв. При цьому, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

У тому випадку, коли спадкоємець бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав разом із спадкодавцем, він має подати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву відповідного змісту.

Єдиним документом, що підтверджує право спадкоємців на спадкове майно, є свідоцтво про право на спадщину, яке видається на ім’я кожного спадкоємця, що прийняв спадщину, після закінчення строку, встановленого для її прийняття. Цивільний кодекс України встановлює обов’язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутись до нотаріуса за видачею на його ім’я свідоцтва про право на спадщину на таке майно, а також зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Право власності на земельну ділянку у порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Однак, процес оформлення спадкових прав на земельну ділянку має свої особливості.

Так, нотаріус при оформленні спадщини шляхом витребування відповідних доказів має перевірити певні факти, зокрема, визначити склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації (у тому числі земельна ділянка), провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів, які підтверджують право власності спадкодавця на таке майно.

На сьогодні, відповідно до положень Земельного кодексу України до документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, належать державний акт про право власності на земельну ділянку, цивільно – правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом (договір купівлі – продажу, дарування, довічного утримання тощо), а також свідоцтво про право на спадщину. При цьому, у тому випадку, коли право власності на земельну ділянку посвідчується відповідною цивільно – правовою угодою чи свідоцтвом про право на спадщину, такі документи не є самостійними правовстановлювальними документами, оскільки до них в якості додатка має бути долучений державний акт про право власності на земельну ділянку, що була відчужена чи успадкована.

Таким чином, у випадку, коли земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі цивільно – правового договору або свідоцтва про право на спадщину, для оформлення спадкових прав на таку земельну ділянку спадкоємцями має бути подано нотаріусу відповідний правовстановлювальний документ з долученим до нього державним актом про право власності на земельну ділянку, що спадкується.

Крім того, на долученому державному акті повинна міститись відмітка нотаріуса, яким було посвідчено відповідний договір чи видано свідоцтво, а також органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, про перехід права власності на земельну ділянку.

Слід зазначити, що відмітка про перехід права власності на земельну ділянку проставляється на долученому до правовстановлювального документа державному акті про право власності на земельну ділянку при кожному подальшому відчуженні (спадкуванні) землі.

Отже, якщо в якості правовстановлювального документа на спадкову земельну ділянку нотаріусу було надано відповідний договір чи свідоцтво про право на спадщину, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку долучає державний акт про право власності на земельну ділянку до такого свідоцтва та проставляє на цьому акті нову відмітку про перехід права власності згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 року № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку».

Вказаною постановою затверджено Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, яким, зокрема, передбачено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності за наявності витягу з Державного реєстру земель.

Таким чином, для оформлення спадкових прав на земельну ділянку нотаріусу, серед іншого, надаються відповідний правовстаноювальний документ на спадкову земельну ділянку, а також витяг з Державного реєстру земель.

Окремо слід розглянути питання щодо спадкування земельних ділянок іноземними громадянами та особами без громадянства.

Оформлення такими особами спадкових прав на земельні ділянки здійснюється за загальними правилами, передбаченими чинним цивільним законодавством. Однак, Земельним кодексом України встановлено обов’язок іноземного громадянина або особи без громадянства, що прийняли у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення, протягом року відчужити таку земельну ділянку. Невиконання зазначеної вимоги є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку, що здійснюється у судовому порядку.

Спадкування земельних ділянок, що підпадають під дію мораторію (земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства), встановленого Земельним кодексом України, відбувається на загальних підставах.

М. Гаврик, головний спеціаліст Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань

Наказ Міністерства юстиції розроблено у зв’язку зі змінами, що відбулися у законодавчому регулюванні відносин, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно. Зокрема, на виконання пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України».

Оновлений порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно визначає процедуру внесення інформації до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також пошуку та надання інформації з нього.

Так, зокрема, визначено порядок надання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Наказом Мін’юсту встановлено, що інформаційна довідка з Реєстру прав виготовлятиметься на бланку відповідного БТІ. При формуванні витягу з Реєстру обов’язково вказуватиметься прізвище, ім’я, по батькові реєстратора та керівника БТІ. При цьому, за постачанням, зберіганням, обліком та звітністю про витрачання спеціальних бланків для видачі витягів про державну реєстрацію прав, витягів з Реєстру прав та свідоцтв про право власності на нерухоме майно здійснюватиметься суворий контроль.

Наказом також визначено необхідність перенесення записів з паперових носіїв до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Такі записи в Реєстр переноситимуться реєстраторами БТІ.

У новій редакції Тимчасового положення визначаються повноваження реєстратора бюро технічної інвентаризації щодо здійснення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно; перелік документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав і вимоги до таких документів; чітка послідовність дій реєстратора стосовно проведення державної реєстрації прав тощо.

Як повідомлялося, 16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України».

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їхніми окремими частинами; права власності на об’єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271- 17-33

Наказ Міністерства юстиції України № 2480/5 від 12.10.2010 ’’Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України’’

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
12.10.2010 м.Київ № 2480/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.10.2010 за № 924/18220

Про внесення змін до деяких наказів
Міністерства юстиції України

Відповідно до підпункту 31 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 № 1577, пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України»

НАКАЗУЮ:

1. Внести зміни до Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 за № 67/7388, виклавши його у новій редакції, що додається.
2. В абзаці другому пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2002 № 83/5 «Про затвердження тарифів за надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2002 за № 775/7063 (із змінами), після слів «витягу про» слова «реєстрацію права власності на нерухоме майно» замінити словами «державну реєстрацію прав».
3. Департаменту цивільного законодавства та підприємництва (Завальна І.І.):
3.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами).
3.2. Довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
4. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, підприємств бюро технічної інвентаризації.
5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.

Міністр Олександр Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
28.01.2003 № 7/5
(у редакції наказу
Міністерства юстиції України
від 12.10.2010 № 2480/5)

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.10.2010 за № 924/18220

ПОРЯДОК
ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно

1. Загальні положення

1.1. Порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі – Порядок) визначає процедуру внесення інформації до Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі – Реєстр прав), а також пошуку та надання інформації з нього. Терміни, що вживаються в Порядку, мають таке значення:

внесення запису до Реєстру прав – внесення до електронної бази даних Реєстру прав інформації про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, право власності на такий об’єкт та суб’єкта цього права, інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав з присвоєнням реєстраційного номера об’єкту, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

реєстраційний запис у Реєстрі прав (далі – запис) – сукупність даних про об’єкт нерухомого майна або незавершеного будівництва (далі – об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації), право власності на такий об’єкт та суб’єкта цього права, інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав, що внесені до електронної бази даних Реєстру прав;

реєстраційний номер об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (далі – реєстраційний номер об’єкта), – індивідуальний номер у Реєстрі прав, який присвоюється кожному окремо визначеному об’єкту, права щодо якого підлягають державній реєстрації, при внесенні запису до Реєстру прав та який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об’єкта. Реєстраційний номер об’єкта складається з унікальної послідовності цифр, що утворюють числа натурального ряду, та формується автоматично за допомогою програмного забезпечення Реєстру прав при внесенні запису до Реєстру прав.

Інші терміни вживаються у значенні, визначеному в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (із змінами).

1.2. Технічні та програмні засоби ведення Реєстру прав забезпечують захист електронної бази даних Реєстру прав від несанкціонованого доступу до інформації, порушення цілісності електронної бази даних Реєстру прав та його апаратного чи програмного забезпечення, довічне зберігання інформації, можливість оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативного пошуку та відтворення процедури державної реєстрації прав, контроль реєстраційних записів і запитів до Реєстру прав, надання витягів із Реєстру прав.

1.3. Ведення Реєстру прав здійснюється державною мовою.

1.4. Внесення записів до розділу Реєстру прав, відкритого реєстратором бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ), внесення змін та скасування записів або закриття розділу Реєстру прав проводяться реєстратором того БТІ, реєстратором якого він був відкритий.

У разі припинення БТІ діяльності або зміни території обслуговування БТІ права на ведення відповідних розділів Реєстру прав передаються адміністратором Реєстру прав до правонаступника цих прав, створеного до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеного до Реєстру прав. Передача права на ведення відповідних розділів Реєстру прав новоствореному БТІ здійснюється адміністратором Реєстру прав за умови, якщо таке БТІ відповідно до установчих документів є правонаступником БТІ, що припинило свою діяльність з державної реєстрації прав на відповідній території.

Одночасно з передачею прав на ведення розділів Реєстру прав правонаступник отримує відповідні реєстраційні справи.

2. Пошук інформації в Реєстрі прав

Пошук інформації в Реєстрі прав здійснюється у таких випадках: перед внесенням до Реєстру прав запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації (перевірка відсутності запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у тому числі про об’єкт незавершеного будівництва); перед внесенням до Реєстру прав запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права (перевірка наявності запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації);

перед внесенням до Реєстру прав запису про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав (перевірка наявності записів про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, право власності на такий об’єкт та суб’єкта цього права);

перед редагуванням запису або скасуванням запису у Реєстрі прав;

перед закриттям розділу Реєстру прав;

перед взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна (перевірка відсутності записів про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, права власності на такий об’єкт та суб’єкта цього права);

перед формуванням витягів або інформаційної довідки з Реєстру прав;

перед формуванням свідоцтва про право власності.

2.1. У Реєстрі прав може здійснюватись пошук записів про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права.

2.1.1. Пошук запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, здійснюється за реєстраційним номером об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або за адресою та типом такого об’єкта.

Адреса об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, складається з:

назви регіону (Автономна Республіка Крим, область, міста Київ та Севастополь);

назви району (для міст районного значення та селищ міського типу);

назви населеного пункту;

адреси в межах населеного пункту.

У Реєстрі прав використовуються три типи адрес у межах населеного пункту:

звичайна адреса – адреса, яка складається з назви вулиці, номера будинку, номера корпусу та номера квартири;

адреса з об’єктом – адреса, яка складається з назви іменованого об’єкта та/або назви вулиці, номера об’єкта та номера частини об’єкта;

адреса з об’єктом та вулицею – адреса, яка складається з назви іменованого об’єкта, назви вулиці в складі об’єкта, номера об’єкта або номера будинку.

2.1.2. Пошук запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права здійснюється за такими відомостями:

для фізичної особи – громадянина України – за прізвищем, ім’ям, по батькові або за ідентифікаційним номером фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів чи за номером та серією паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України);

для фізичної особи – іноземця, особи без громадянства – за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності останнього).

Якщо фізична особа має складне ім’я іноземного неслов’янського походження, усе це ім’я вноситься до графи «ІМ’Я»;

для юридичної особи – резидента України – за кодом у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або за найменуванням юридичної особи;

для юридичної особи – нерезидента України – за найменуванням юридичної особи.

У випадку внесення відомостей про найменування юридичної особи до графи пошуку спочатку вноситься назва, зазначена в лапках, а потім уноситься назва організаційно-правової форми господарювання.

3. Внесення записів до Реєстру прав

3.1. Внесення записів до Реєстру прав проводиться реєстратором БТІ після пошуку інформації в Реєстрі прав шляхом:

1) відкриття розділу Реєстру прав та/або внесення записів до розділу Реєстру прав;

2) редагування запису або скасування запису розділу Реєстру прав;

3) закриття розділу Реєстру прав;

4) взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

3.2. На кожний об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратором БТІ відкривається відповідний розділ Реєстру прав.

Розділ Реєстру прав складається з трьох частин, які містять записи про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації; право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав.

Відкриття розділу Реєстру прав та внесення записів до розділу Реєстру прав проводяться у такому порядку:

внесення до Реєстру прав запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

внесення до Реєстру прав запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права;

внесення до Реєстру прав запису про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав;

внесення до Реєстру прав записів про перехід права власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; про зміну або припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав; про зміну даних про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

3.2.1. Внесення до Реєстру прав запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, проводиться шляхом внесення такої інформації:

тип (призначення) об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (житловий будинок, квартира, приміщення, об’єкт незавершеного будівництва тощо);

адреса (місцезнаходження) об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

загальна та у разі наявності житлова площа об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

площа земельної ділянки;

вартість об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, що визначається станом на дату проведення технічної інвентаризації такого об’єкта;

площа та вартість самочинного будівництва (у разі наявності);

технічний опис об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

дата прийняття рішення про внесення запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ;

додаткові відомості (особливі позначки реєстратора БТІ) про прийняте рішення.

У випадку внесення до Реєстру прав запису про такий об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, як об’єкт незавершеного будівництва, інформація, передбачена абзацами четвертим та сьомим підпункту 3.2.1 пункту 3.2 цього розділу, до Реєстру прав не вноситься.

У разі наявності складових частин об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, до Реєстру прав вноситься інформація про кожну складову частину:

ідентифікаційну ознаку та назву складової частини об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

загальну та у разі наявності житлову площу складової частини об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

вартість складової частини об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

технічний опис складової частини об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Після внесення до Реєстру прав запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у Реєстрі прав формується та відображається повідомлення про присвоєння реєстраційного номера об’єкту.

3.2.2. Внесення до Реєстру прав запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права проводиться шляхом внесення таких відомостей про кожного власника:

підстава виникнення права власності цього власника:

тип документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості щодо документа, який є підставою виникнення права власності;

тип власника:

для власника – фізичної особи – громадянина України вносяться такі відомості:

прізвище, ім’я, по батькові;

дата та місце народження;

адреса постійного місця проживання;

ідентифікаційний номер фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів (крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті громадянина України);

дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи;

для власника – фізичної особи – іноземця, особи без громадянства вносяться такі відомості:

прізвище, ім’я, по батькові (за наявності останнього).

Якщо фізична особа має складне ім’я іноземного неслов’янського походження, усе це ім’я вноситься до графи «ІМ’Я»;

дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи іноземного громадянина чи особи без громадянства;

адреса постійного місця проживання;

для власника – юридичної особи – резидента вносяться такі відомості:

найменування юридичної особи;

код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

місцезнаходження юридичної особи;

для власника – юридичної особи – нерезидента вносяться такі відомості:

найменування юридичної особи;

місцезнаходження юридичної особи;

для власника – територіальної громади вносяться відомості про територіальну громаду села, селища, міста, району у місті в особі відповідного органу місцевого самоврядування;

для власника – держави вносяться відомості про державу Україна в особі відповідного органу державної влади;

форма власності;

вид спільної власності;

розмір частки, право на яку реєструється (якщо майно належить на праві спільної часткової власності);

дата прийняття рішення про внесення запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ;

додаткові відомості (особливі позначки реєстратора БТІ) про прийняте рішення.

3.2.3. Внесення до Реєстру прав запису про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав проводиться шляхом внесення таких відомостей про кожного правонабувача:

підстава виникнення речового права:

тип документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості щодо документа, який є підставою виникнення інших речових прав;

тип правонабувача:

для фізичної особи – громадянина України вносяться такі відомості:

прізвище, ім’я, по батькові;

дата та місце народження;

адреса постійного місця проживання;

ідентифікаційний номер фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів (крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті громадянина України);

дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи;

для фізичної особи – іноземця, особи без громадянства вносяться такі відомості:

прізвище, ім’я, по батькові (за наявності останнього).

Якщо фізична особа має складне ім’я іноземного неслов’янського походження, усе це ім’я вноситься до графи «ІМ’Я»;

дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи іноземного громадянина чи особи без громадянства;

адреса постійного місця проживання;

для юридичної особи – резидента вносяться такі відомості:

найменування юридичної особи;

код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

місцезнаходження юридичної особи;

для юридичної особи – нерезидента вносяться такі відомості:

найменування юридичної особи;

місцезнаходження юридичної особи;

для територіальної громади вносяться відомості про територіальну громаду села, селища, міста, району у місті в особі відповідного органу місцевого самоврядування;

для держави вносяться відомості про державу Україна в особі відповідного органу державної влади;

зміст і характеристика речового права;

строк дії речового права;

дата прийняття рішення про внесення запису про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ;

додаткові відомості (особливі позначки реєстратора БТІ) про прийняте рішення.

3.2.4. Внесення до Реєстру прав запису про перехід права власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права проводиться шляхом зміни запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права.

Зміна запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права полягає у внесенні до відповідного розділу Реєстру прав запису про право власності, яке виникло на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу взамін даних про зареєстроване право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права.

У випадку виникнення права спільної часткової власності на нерухоме майно, що належало одному власнику, спочатку вносяться відомості про вид спільної власності та розмір частки, яка залишилась у попереднього власника після переходу права власності, а потім вносяться відомості про нового співвласника відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу.

У випадку припинення інших речових прав на нерухоме майно при переході права власності на таке майно реєстратор БТІ при внесенні до Реєстру прав запису про перехід права власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права одночасно вносить запис про припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав.

Внесення до Реєстру прав запису про зміну або припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав проводиться шляхом зміни запису про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав за правилами, встановленими для зміни запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права з урахуванням вимог підпункту 3.2.3 пункту 3.2 цього розділу.

Внесення до Реєстру прав запису про зміну даних про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, проводиться шляхом зміни запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, за правилами, встановленими для зміни запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права з урахуванням вимог підпункту 3.2.1 пункту 3.2 цього розділу.

Змінений запис зберігається у Реєстрі прав та може бути поновлено у випадках, передбачених Порядком.

Внесення до Реєстру прав записів про перехід права власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; про зміну або припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав може здійснюватися за заявою попереднього власника, правокористувача або уповноваженої ними особи.

У випадку скасування на підставі рішення суду рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або визнання недійсним чи скасування на підставі рішення суду правовстановлювального документа, на підставі якого проводилася державна реєстрація права власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, чи іншого речового права на нерухоме майно, змінені записи про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав підлягають поновленню на підставі заяви заінтересованої особи, до якої додається відповідне рішення суду.

Поновлення проводиться шляхом внесення до відповідного розділу Реєстру прав запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу та у разі наявності запису про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав відповідно до вимог підпункту 3.2.3 пункту 3.2 цього розділу.

При проведенні поновлення змінених записів використовуються дані реєстраційної справи.

3.3. Якщо під час внесення до Реєстру прав записів, передбачених Порядком, реєстратором БТІ допущено помилку, останній зобов’язаний негайно відредагувати запис або скасувати помилково зроблений запис розділу Реєстру прав.

Редагування запису розділу Реєстру прав полягає у зміні окремих його даних про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації; про право власності на такий об’єкт та суб’єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав, що внесені до електронної бази даних Реєстру прав.

Скасування запису розділу Реєстру прав полягає в анулюванні відповідного запису розділу Реєстру прав у цілому. Скасування запису виконується в такій послідовності: спочатку скасовуються записи про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав, а потім у разі необхідності скасовується запис про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Скасований запис не може бути поновлений. Після скасування запису реєстратор БТІ створює новий запис з дотриманням вимог Порядку.

При виявленні помилки у записах розділу Реєстру прав після внесення записів до Реєстру прав та видачі витягу про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ зобов’язаний негайно повідомити власника та/або правонабувача про допущення помилки у записах розділу Реєстру прав.

Повідомлення надсилається на адресу власника та/або правонабувача, що зазначена у заяві про державну реєстрацію прав, і має містити суть виявленої помилки у записах розділу Реєстру прав та рекомендацію звернутися власнику та/або правонабувачу до реєстратора БТІ із заявою про виправлення помилки у записі розділу Реєстру прав.

На підставі заяви про виправлення помилки у записі розділу Реєстру прав реєстратор БТІ редагує запис або скасовує помилково зроблений запис розділу Реєстру прав та вилучає у заявника витяг, що містить помилку.

Виправлення помилок проводиться безоплатно. Після виправлення помилки у записах розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає заявнику новий витяг про державну реєстрацію прав.

3.4. Закриття розділу Реєстру прав проводиться шляхом внесення запису до Реєстру прав, який містить відомості про:

підставу закриття розділу Реєстру прав;

дату прийняття рішення про закриття розділу Реєстру прав;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ.

Закриття розділу Реєстру прав виконується в такій послідовності: спочатку закриваються записи про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; записи про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав, а потім закривається запис про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

У випадку закриття розділу Реєстру прав у результаті поділу або об’єднання нерухомого майна записи про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав переносяться до розділу(ів) Реєстру прав, що відкритий(і) на новостворений(і) об’єкт(и), шляхом внесення відповідних записів з урахуванням вимог підпунктів 3.2.1 та 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу.

Закритий розділ Реєстру прав не може бути відкритий знову, окрім випадків його помилкового закриття, скасування на підставі рішення суду рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або визнання недійсним чи скасування на підставі рішення суду правовстановлювального документа, на підставі якого проводилася державна реєстрація права власності на поділений чи об’єднаний об’єкт нерухомого майна.

Повторне відкриття розділу Реєстру прав відбувається шляхом скасування рішення про закриття розділу. При повторному відкритті розділу до Реєстру прав вносяться відомості про:

підставу повторного відкриття розділу Реєстру прав;

дату прийняття рішення про повторне відкриття розділу Реєстру прав;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ.

3.5. Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться шляхом внесення запису до Реєстру прав, який містить відомості про:

тип (призначення) безхазяйного нерухомого майна;

адресу (місцезнаходження) безхазяйного нерухомого майна;

дату прийняття рішення про внесення запису про безхазяйне нерухоме майно;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ.

У додаткових відомостях (особливих позначках реєстратора БТІ) зазначається, що нерухоме майно є безхазяйним.

3.6. Вносити записи до Реєстру прав, за якими здійснюється пошук інформації, необхідно з урахуванням вимог підпунктів 2.2.1 та 2.2.2 пункту 2.2 розділу ІІ Порядку.

4. Порядок надання інформації з Реєстру прав

4.1. У Реєстрі прав передбачено формування таких документів:

витягу про державну реєстрацію прав;

витягу з Реєстру прав;

інформаційної довідки з Реєстру прав;

свідоцтва про право власності.

4.2. Витяг про державну реєстрацію прав (його дублікат), витяг з Реєстру прав та свідоцтво про право власності (його дублікат) виготовляються з використанням спеціальних бланків, зразок та опис яких затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.04.2003 № 39/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.04.2003 за № 318/7639 (із змінами).

Інформаційна довідка з Реєстру прав виготовляється на бланку відповідного БТІ.

4.3. Постачання, зберігання, облік та звітність про витрачання спеціальних бланків для видачі витягів про державну реєстрацію прав, витягів з Реєстру прав та свідоцтв про право власності на нерухоме майно здійснюються відповідно до Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.07.2004 № 67/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2004 за № 878/9477 (із змінами).

4.4. Перед роздрукуванням витягу про державну реєстрацію прав (його дубліката), витягу з Реєстру прав, свідоцтва про право власності (його дубліката) до Реєстру прав вносяться відомості про серію та номер спеціального бланка, на якому цей документ буде надрукований.

4.5. Витяг про державну реєстрацію прав формується на основі записів у Реєстрі прав після внесення до Реєстру прав записів про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав; про перехід права власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; про зміну або припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав.

4.6. Витяг з Реєстру прав формується на основі записів у Реєстрі прав.

Якщо в результаті проведення технічної інвентаризації об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, змінилися відомості про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або його частини, реєстратор БТІ редагує запис про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у порядку, передбаченому абзацом шостим підпункту 3.2.4 пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку.

У випадку наявності державної реєстрації права власності на нерухоме майно на паперових носіях перед формуванням витягу з Реєстру прав записи з паперових носіїв переносяться реєстратором БТІ до Реєстру прав відповідно до вимог Порядку.

Для формування витягу з Реєстру прав необхідно внести відомості про:

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ.

4.7. При виявленні помилки у витягу заявник може звернутися до реєстратора БТІ із заявою про виправлення помилки у записі розділу Реєстру прав.

Виправлення помилки здійснюється відповідно до вимог пункту 3.3 розділу ІІІ Порядку.

4.8. Для формування свідоцтва про право власності до Реєстру прав необхідно внести відомості про:

назву об’єкта нерухомого майна;

місце видачі свідоцтва;

дату видачі свідоцтва;

назву органу, який видав свідоцтво;

тип (призначення) об’єкта нерухомого майна (житловий будинок, садиба, квартира, приміщення тощо);

адресу (місцезнаходження) об’єкта нерухомого майна;

власника (власників);

форму власності;

вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності;

опис об’єкта нерухомого майна (дані про будівлі, споруди, їх частини; найменування та літеровка; загальна та житлова площа; площа земельної ділянки (у разі наявності такої інформації), матеріали стін тощо), що формується за результатом проведеної технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна;

реквізити прийнятого рішення (найменування органу, назва документа, дата та індекс);

прізвище, ім’я, по батькові керівника органу, який прийняв рішення.

4.9. Для формування дубліката витягу про державну реєстрацію прав необхідно внести відомості про:

номер витягу про державну реєстрацію прав;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ.

Для формування дубліката свідоцтва про право власності необхідно внести відомості, передбачені пунктом 4.8 цього розділу.

4.10. У Реєстрі прав формуються інформаційні довідки двох видів.

Перший вид інформаційної довідки формується за такими даними:

щодо фізичної особи – громадянина України – за прізвищем, ім’ям, по батькові або за ідентифікаційним номером фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів чи за номером та серією паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті громадянина України);

щодо фізичної особи – іноземця, особи без громадянства – за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності останнього).

Якщо фізична особа має складне ім’я іноземного неслов’янського походження, усе це ім’я вноситься до графи «ІМ’Я»;

щодо юридичної особи – резидента України – за кодом у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або за найменуванням юридичної особи;

щодо юридичної особи – нерезидента України – за найменуванням юридичної особи.

У випадку внесення відомостей про найменування юридичної особи спочатку до графи пошуку вноситься назва, зазначена в лапках, а потім уноситься назва організаційно-правової форми господарювання.

Довідка першого виду містить відомості про всі об’єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, власником яких є особа, що зазначена в запиті, про право власності та інші речові права на такі об’єкти, які зареєстровані в Реєстрі прав.

Другий вид інформаційної довідки формується за адресою об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Довідка другого виду містить відомості про всі записи, передбачені підпунктами 3.2.2 та 3.2.3 пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку, у тому числі змінені, які вносилися до Реєстру прав та стосувалися запитуваного об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

У випадку наявності державної реєстрації права власності на нерухоме майно на паперових носіях перед формуванням інформаційної довідки з Реєстру прав записи з паперових носіїв переносяться реєстратором БТІ до Реєстру прав відповідно до вимог Порядку.

5. Перенесення записів з паперових носіїв до Реєстру прав

Існуючі на паперових носіях записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно переносяться реєстратором БТІ з паперових носіїв до Реєстру прав шляхом внесення відповідних записів до Реєстру прав відповідно до вимог пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку. Перенесення записів з паперових носіїв до Реєстру прав не є проведенням державної реєстрації прав.

Порядок ведення словників Реєстру прав

5.1. З метою забезпечення єдиного порядку внесення та пошуку інформації в Реєстрі прав створені такі словники:

адміністративно-територіального устрою;

вулиць населених пунктів;

іменованих об’єктів;

підприємств бюро технічної інвентаризації;

типів та призначень нерухомого майна.

5.2. Словник адміністративно-територіального устрою базується на Класифікаторі об’єктів адміністративно-територіального устрою України, затвердженому наказом Державного комітету статистики України від 09.12.97 № 78. Словник містить назви областей, назви підпорядкованих їм міст та районів, міст районного значення, селищ міського типу, сіл. Поповнення та внесення змін до цього словника здійснює адміністратор Реєстру прав.

5.3. Словник вулиць населених пунктів створюється на основі інформації, яка надходить від органів місцевого самоврядування. Словник містить назви вулиць, у тому числі перейменованих, кожного населеного пункту України. Поповнення та внесення змін до цього словника здійснює адміністратор Реєстру прав.

До довідника включено такі типи: вулиця, провулок, проспект, бульвар, площа, інший. Вулиці вносяться до словника таким чином: спочатку вказується один із типів, що зазначені в довіднику, а потім уноситься назва.

Якщо до довідника не включено необхідний тип вулиці (шлях, майдан тощо), вулиці вносяться до словника таким чином: спочатку в довіднику указується тип «інший», а потім уносяться назва вулиці та її тип.

Назви вулиць, які складаються з імені та прізвища, уносяться до словника таким чином: спочатку зазначається прізвище, а потім – ім’я.

Назви вулиць, які складаються із звання та прізвища, уносяться до словника таким чином: спочатку зазначається прізвище, а потім – звання.

Назви вулиць, які походять від псевдонімів, уносяться до словника в звичайному порядку.

Деякі вулиці через неоднозначність перекладу з російської мови на українську мають декілька чинних назв. Щоб забезпечити рівноправність застосування двох чинних назв певної вулиці, необхідно в словнику між цими назвами встановити відношення взаємної відповідності (синонімії).

Механізм синонімії не слід застосовувати при перейменуваннях вулиць. Для внесення до словника відомостей про перейменування вулиць слід використовувати спеціальну функціональну можливість Реєстру прав, що гарантує наявність у словнику однієї чинної назви – нової назви вулиці (при цьому в словнику стара назва вулиці залишається з поміткою «перейменовано» та забезпечується зв’язок між старою та новою назвами вулиці).

5.4. Словник іменованих об’єктів створюється на основі інформації, яка надходить від органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади та містить найменування юридичних осіб (гаражних і садових товариств тощо), масивів, урочищ тощо, які є невід’ємною складовою адреси об’єктів або ідентифікатором їх місця розташування. Ведення словника здійснюється таким чином: спочатку вноситься або вибирається назва, що зазначена в лапках, а потім уноситься тип іменованого об’єкта. Поповнення та внесення змін до цього словника здійснює адміністратор Реєстру прав.

5.5. Словник підприємств бюро технічної інвентаризації створюється на основі повідомлень, які надходять від відповідних БТІ. Словник містить найменування БТІ, їх адреси (місцезнаходження), прізвища, імена, по батькові реєстраторів БТІ, прізвища, імена, по батькові керівників БТІ та перелік адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється відповідним БТІ. Поповнення та внесення змін до цього словника здійснює адміністратор Реєстру прав.

Словник типів (призначень) об’єктів, права щодо яких підлягають державній реєстрації, містить основні, найбільш розповсюджені типи таких об’єктів (житловий будинок, квартира, приміщення, об’єкт незавершеного будівництва тощо). Словник призначений для уніфікації та систематизації відомостей про зареєстровані об’єкти.

Директор департаменту
цивільного законодавства
та підприємництва І.І. Завальна

E-mail: press@minjust.gov.ua