Перевірка суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Застосування органами юстиції санкцій за порушення вимог законодавства

Порядок проведення перевірки суб’єкта первинного фінансового моніторингу

З прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі — Закон) одним із органів, що виконує функції державного фінансового моніторингу, визначено Міністерство юстиції України.

Так, пунктом 1 частини другої статті 14 Закону Міністерство юстиції України зобов’язано здійснювати нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за діяльністю нотаріусів, адвокатів та осіб, які надають юридичні послуги (далі – суб’єкт), зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі виїзних.

Порядок проведення перевірок Міністерством юстиції України суб’єктів первинного фінансового моніторингу, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2010 № 2338/5 (далі – Порядок), передбачає, що Мін’юст, а також за його дорученням територіальні управління юстиції (далі – управління юстиції) мають право здійснювати планові та позапланові перевірки діяльності суб’єкта.

Плановою перевіркою вважається перевірка діяльності суб’єкта, яка передбачена у плані проведення перевірок. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом перевірок. Мін’юст та його територіальні органи мають право здійснювати безвиїзні та виїзні перевірки. Підставою для проведення Мін’юстом (управлінням юстиції) планової перевірки суб’єкта щодо дотримання ним вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму є включення його до плану проведення перевірок на відповідний квартал, який затверджено наказом Мін’юсту (пункт 2.1 Порядку).

Планова перевірка передбачає перевірку відповідності діяльності суб’єкта вимогам законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму протягом періоду, який підлягає перевірці. Планова перевірка проводиться за весь або певний період діяльності суб’єкта. Питання, охоплені плановою перевіркою за певний період, не можуть стати об’єктом наступної перевірки.

Плановою перевіркою охоплюється перелік питань щодо додержання суб’єктом обов’язків, визначених статтями 6 – 12, 17 Закону, а також іншими нормативно – правовими актами, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Про проведення планової перевірки суб’єкт повинен бути попередньо повідомлений Мін’юстом (управлінням юстиції) рекомендованим листом з повідомленням про вручення не менше ніж за десять календарних днів (з моменту отримання суб’єктом повідомлення) до початку її проведення.

Позапланова перевірка проводиться на підставі наказу Мін’юсту за період, що підлягає перевірці, та за окремими питаннями.

Згідно з пунктом 2.7 Порядку позапланова перевірка проводиться без попереднього повідомлення суб’єкта за наявності хоча б однієї з таких підстав:

письмового повідомлення органів державної влади та місцевого самоврядування про ознаки порушення суб’єктом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

виявлення за результатами безвиїзної перевірки фактів порушення суб’єктом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

за ініціативою Держфінмоніторингу у разі безпосереднього виявлення ним ознак порушення суб’єктом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму під час його діяльності;

виявлення нових документів (обставин), що не були відомі та не могли бути відомі під час проведення планової перевірки та які можуть вплинути на висновки за результатами планової перевірки.

Повторна перевірка питань, які перевірялись, проводиться лише за рішенням суду або за постановою слідчого у кримінальній справі (пункт 2.8 Порядку).

Для проведення виїзної перевірки видається посвідчення на право проведення перевірки (далі – Посвідчення), яке підписується Міністром юстиції України або начальником відповідного управління юстиції. У разі відсутності Міністра юстиції України або начальника відповідного управління юстиції посвідчення підписується особами, що виконують їх обов’язки.

Перевірка призначається на строк, необхідний для забезпечення своєчасного та в повному обсязі проведення перевірки, але не більше ніж на 7 робочих днів. У разі потреби, за обґрунтованим письмовим зверненням керівника робочої групи, строк проведення перевірки може бути продовжений не більше ніж на 5 робочих днів.

Під час проведення перевірки робоча група детально вивчає, аналізує та оцінює всі необхідні документи, які стосуються діяльності суб’єкта з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Представники робочої групи мають право знімати копії з документів суб’єкта, необхідних для проведення перевірки, та вимагати їх засвідчення суб’єктом.

Керівник та члени робочої групи при проведенні перевірки мають право:

мати доступ до документів та інших матеріалів, необхідних для проведення перевірки;

вимагати для перевірки необхідні документи та іншу інформацію у зв’язку з реалізацією своїх повноважень;

вимагати в межах своєї компетенції у суб’єкта надання письмових пояснень;

у разі якщо є дані, які свідчать про наявність реальної загрози життю, здоров’ю або майну членів робочої групи, звертатися до правоохоронних органів для вжиття спеціальних заходів для забезпечення безпеки;

у разі недопуску до проведення перевірки, застосування щодо членів робочої групи насильства звертатися до органів внутрішніх справ для вжиття заходів відповідно до законодавства;

узгоджувати із суб’єктом організаційні питання щодо проведення перевірки.

Керівник та члени робочої групи при проведенні перевірки зобов’язані:

вручити суб’єкту в його приміщенні або в приміщенні Мін’юсту (управління юстиції) копію Посвідчення. У разі відмови суб’єкта поставити відмітку про отримання копії Посвідчення керівник робочої групи робить відповідний запис та засвідчує це власним підписом;

повідомити (усно) суб’єкта про права, обов’язки та повноваження членів робочої групи, причину та мету перевірки, про права, обов’язки та відповідальність суб’єкта;

визначити перелік необхідних для перевірки документів та терміни їх надання;

у випадках, передбачених пунктом 6.3 Порядку, скласти Акт про відмову суб’єкта від проведення перевірки;

узгодити інші організаційні питання щодо проведення перевірки.

Акт про відмову суб’єкта від проведення перевірки складається у разі: недопуску робочої групи до приміщення суб’єкта; відмови суб’єкта поставити на першому примірнику Посвідчення підпис та/або зазначити прізвище, ініціали, посаду особи та дату отримання нею другого примірника Посвідчення; відмови суб’єкта повернути перший примірник Посвідчення; відмови (ухилення) суб’єкта у наданні документів, необхідних для проведення перевірки.

У разі відсутності суб’єкта за його місцезнаходженням, складається Акт про відсутність суб’єкта за місцезнаходженням.

У разі відмови суб’єкта на усний запит членів робочої групи надати документи чи належним чином засвідчені копії документів (витяги з документів) керівник робочої групи вручає суб’єкту запит про надання документів, необхідних для проведення перевірки, із зазначенням часу та дати надання необхідних документів (пункт 6.5 Порядку).

Слід також зазначити, що пунктом 8 частини другої статті 14 Закону передбачено, що Міністерство юстиції (управління юстиції) зобов’язано забезпечувати зберігання інформації, що надійшла від суб’єктів первинного та державного фінансового моніторингу і правоохоронних органів.

Перелік питань, який охоплюється під час проведення планової перевірки.

Під час проведення планової перевірки перевіряється правильність:

1) порядку реєстрації у Держфінмоніторингу суб’єкта;

2) виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу та які можуть бути пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму;

3) класифікації клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених Держфінмоніторингом, і порядок вжиття застережних заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищенний ризик проведення ними таких операцій;

4) порядку повідомлення Держфінмоніторингу про фінансові операції, які відповідно до Закону підлягають фінансовому моніторингу та стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму;

5) порядку збору і зберігання документів, щодо ідентифікації осіб, які провели фінансову операцію, що згідно із Законом підлягає фінансовому моніторингу;

6) питання згідно з Положенням про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами, державне регулювання та нагляд за якими здійснює Міністерство юстиції України.

Оформлення результату перевірки суб’єкта

За результатами планових та позапланових перевірок робоча група складає у двох примірниках Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (далі – Акт перевірки), який підписують члени робочої групи та суб’єкт, не пізніше дати закінчення терміну проведення перевірки ( пункт 5.1 Порядку).

До примірника Акта перевірки Мін’юсту (управління юстиції) обов’язково додаються матеріали перевірки – копії документів, витяги з документів, належним чином засвідчені суб’єкта, пояснення, протоколи та інші документи згідно з переліком, зазначеним в Акті перевірки. Інформація, що міститься в Акті перевірки, не підлягає розголошенню співробітниками Мін’юсту (управління юстиції), яким вона стала відома. Акт та матеріали перевірки не підлягають передачі юридичним чи фізичним особам, а також іншим органам, за винятком випадків, передбачених законом (пункт 5.3 Порядку).

В Акті перевірки викладаються всі виявлені під час перевірки факти невиконання (неналежного виконання) суб’єктом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

За результатами перевірки, у разі встановлення фактів порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, керівник робочої групи вказує в Акті перевірки пропозиції щодо усунення виявлених порушень.

У разі усунення суб’єктом під час проведення перевірки порушень та недоліків, виявлених під час проведення перевірки, це відображається в Акті перевірки.

При складанні Акта перевірки мають бути додержані об’єктивність і вичерпність опису виявлених фактів і даних. Не допускається викладати в Акті перевірки припущення та факти, не підтверджені документально. Будь-які виправлення та доповнення в Акті перевірки після його підписання членами робочої групи не допускаються. Про виявлення описок після підписання Акта перевірки суб’єкт повідомляється письмово.

У разі ненадання суб’єктом, який перевіряється, документів, необхідних для проведення перевірки, в Акті перевірки робиться запис про це із зазначенням причин.

Якщо член робочої групи не згодний із змістом Акта перевірки, він має право викласти в письмовій формі свою окрему думку з обґрунтуванням і додати її до Акта перевірки.

У разі відмови суб’єкта, підписати Акт перевірки про це робиться відмітка на обох примірниках Акта перевірки. Суб’єкт має право надати зауваження до Акта перевірки. Один із примірників Акта перевірки під особистий підпис вручається суб’єкту, другий примірник зберігається в Мін’юсті (управлінні юстиції) (пункт 5.10 Порядку).

У разі відмови суб’єкта отримати другий примірник Акта перевірки та зробити про це запис на першому примірнику Акта перевірки керівник робочої групи робить відповідний запис у двох примірниках Акта перевірки в місці, визначеному для підпису представником суб’єкта, після чого протягом п’яти робочих днів другий примірник Акта перевірки направляється суб’єкту рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Зауваження до Акта перевірки можуть надаватися суб’єктом протягом трьох робочих днів з дати отримання другого примірника Акта перевірки. Ці зауваження є невід’ємною частиною Акта перевірки.

Застосування органами юстиції санкцій до суб’єкта за порушення законодавства у сфері фінансового моніторингу.

На виконання вимог статей 14, 23 та 25 Закону та відповідно до вимог Порядку розгляду справ про порушення вимог законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та застосування санкцій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2010 № 2340/5, у Міністерстві юстиції та його територіальних органах утворені Комісії з питань застосування санкцій за порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу (далі – Комісія).

До повноважень Комісії належать: розгляд актів перевірок суб’єктів, документів, які підтверджують факти порушень вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, заперечень до актів перевірок (за наявності) та інших матеріалів перевірок; вирішення питань про застосування до суб’єктів санкцій за порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу; визначення розміру штрафу.

Підставою для прийняття Комісією рішення про застосування санкцій до суб’єкта є акт перевірки Міністерства юстиції (управління юстиції), документи, які підтверджують факти порушень вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, заперечення до Акту перевірки (за наявності) та інші матеріали перевірки.

Датою порушення провадженя у справі про невиконання (неналежне виконання) вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу є дата підписання Акта перевірки, яким виявлені ці порушення. На розгляд та прийняття відповідного рішення Комісії подаються Акт перевірки суб’єкта, документи, які підтверджують факти порушень вимог Закону та/або нормативно-правові актів у сфері фінансового моніторингу та інші матеріали перевірки. Протягом 30-ти днів після порушення провадження у справі Комісія приймає рішення про накладення штрафу на суб’єкта або про закриття провадження у справі, яке оформлюється відповідною постановою за встановленими формами.

Справа про невиконання (неналежне виконання) вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, розглядається за участю суб’єкта, який притягується до відповідальності та/або його представника. Повноваження представника засвідчуються довіреністю, оригінал або засвідчена копія якої долучається до матеріалів справи.

Міністерство юстиції (управління юстиції) повідомляє суб’єкта про дату та час розгляду справи не пізніше, ніж за п’ять днів до дати її розгляду, шляхом надсилання (вручення) повідомлення про розгляд справи.

Нез’явлення суб’єкта та/або його представника у разі, якщо про дату розгляду справи вони були повідомлені у встановленому порядку (що підтверджується відповідним документом про вручення повідомлення), не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

У разі нез’явлення суб’єкта та/або його представника з поважних причин, що підтверджується відповідними документами, та при відсутності письмового клопотання про розгляд справи за відсутності суб’єкта та/або його представника Комісія відкладає розгляд справи, про що повідомляє суб’єкта, шляхом надсилання (вручення) повідомлення. При цьому перебіг строків провадження у справі призупиняється до дати наступного розгляду справи за участю суб’єкта та/або його представника.

За результатами розгляду матеріалів справи Комісія протягом 30 днів після порушення провадження у справі приймає рішення про накладення штрафу на суб’єкта або про закриття провадження у справі, яке оформлюється відповідною постановою за встановленими формами.

Постанова про застосування штрафу або про закриття провадження у справі вручається суб’єкта (його уповноваженому представнику) або надсилається за місцезнаходженням суб’єкта рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше п’яти робочих днів з дня її винесення.

Суб’єкт має сплатити штраф не пізніше ніж через 15 днів з дня отримання постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови — не пізніше ніж через 15 днів з дня набрання чинності рішенням про залишення скарги без задоволення.

Враховуючи зміст пункту 22 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України, 3.1 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 02.12.2002 № 221, та Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11, штраф зараховується до загального фонду Державного бюджету України шляхом сплати суми на бюджетні рахунки, які щорічно на початок нового бюджетного періоду відкриваються в управліннях (відділеннях) у районах, містах та в районах у містах Державного казначейства України у розрізі кодів бюджетної класифікації та територій.

Після перерахування суми штрафу суб’єкт надсилає Міністерству юстиції (управлінню юстиції) копію квитанції або іншого платіжного документа про сплату штрафу. Зазначена копія документа підшивається до справи.

У разі якщо суб’єкт не сплачує штраф протягом встановленого строку з дня отримання постанови про накладення штрафу, Міністерство юстиції (управління юстиції) звертається до суду з позовною заявою про стягнення з суб’єкта відповідної суми штрафу.

Рішення про накладення штрафу може бути оскаржене суб’єктом в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 5 статті 23 Закону та пункту 15 вищевказаного Порядку, крім застосування фінансових санкцій за повторне аналогічне протягом одного року порушення суб’єктами вимог Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, може бути зупинена нотаріальна діяльність приватного нотаріуса або анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зупинена дія або анульовано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, обмежена, тимчасово припинена дія чи анульована ліцензія або інший спеціальний дозвіл на право провадження певних видів діяльності суб’єкта у порядку, встановленому законом.

О.М. Захандревич, начальник відділу правової допомоги та легалізації документів Управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчу вального органу

Лист Державної служби фінансового моніторингу України від 13.04.2011 № 648/0340-6-5 (з додатками)

Лист Державної служби фінансового моніторингу України від 13.04.2011 № 648/0340-6-5

РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо заповнення окремих полів форм обліку та подання інформації,
пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу

21 серпня 2010 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі – Закон).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону суб’єкти первинного фінансового моніторингу (крім банків) зобов’язані стати на облік у Держфінмоніторингу, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 12 Закону визначено, що порядок реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, а також подання Держфінмоніторингу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, встановлюється Кабінетом Міністрів України — для суб’єктів первинного фінансового моніторингу (крім банків).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 747 затверджено Порядок взяття на облік суб’єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, і подання Державній службі фінансового моніторингу України інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (далі – Порядок).

На виконання вимог Порядку наказом Держфінмоніторингу від 26.08.2010 № 148 «Про затвердження форм обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та Інструкції щодо їх заповнення», затверджено нові форми обліку та подання інформації, а також Інструкцію щодо їх заповнення.

Відповідно до вказаного наказу суб’єкти первинного фінансового моніторингу (далі – суб’єкти) при поданні інформації до Держфінмоніторингу використовують наступні форми:

№ 1-ФМ «Форма обліку суб’єкта первинного фінансового моніторингу (відокремленого підрозділу)» (додається);

№ 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу» (додається);

№ 4-ФМ «Повідомлення про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу».

Держфінмоніторингом здійснено аналіз помилок, що були допущені у 2010 році суб’єктами – небанківськими установами при поданні на паперових носіях та в електронному вигляді інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та за його результатами повідомляється.

У 2010 році відсоток наданих до Держфінмоніторингу повідомлень про фінансові операції з помилками від загальної кількості повідомлень в електронному вигляді склав — 3,26 % та відповідно на паперових носіях — 34,5 %.

Типові помилки при поданні інформації у електронному вигляді

У повідомленнях, надісланих в електронному вигляді, найбільше помилок пов’язані з дублюванням назви файлу, коли суб’єкт, не дочекавшись від Держфінмоніторингу файлу — квитанції про взяття або не взяття даного повідомлення на облік, надсилав декілька разів той самий файл-повідомлення.

Також, були виявлені помилки пов’язані з:

— відсутністю обов’язкових реквізитів або неправильним їх заповненням в повідомленнях про фінансові операції;

— неправильним визначенням типу особи, що має відношення до фінансової операції, зокрема відсутністю інформації хоча б про одного «клієнта» або «контрагента».

Значна частина помилок пов’язана з несвоєчасністю поновлення ключа (ключів) електронного цифрового підпису.

У зв’язку з цим, суб’єктам рекомендується постійно здійснювати перевірку чинності ключа (ключів) електронного цифрового підпису та вчасно їх оновлювати.

Крім того, незначна кількість помилок пов’язана з тим, що суб’єкти не зазначають реквізити фінансової операції, яка корегується.

Типові помилки при поданні інформації на паперових носіях

При поданні до Держфінмоніторингу інформації на паперових носіях, суб’єкти допускають помилки пов’язані з:

невірним заповненням полів форми № 1-ФМ «Форма обліку суб’єкта первинного фінансового моніторингу (відокремленого підрозділу)»;

незаповненням полів у формах № 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу» і № 4-ФМ «Повідомлення про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу»;

неспівпадінням інформації у відповідних полях форм № 1-ФМ «Форма обліку суб’єкта первинного фінансового моніторингу (відокремленого підрозділу)», № 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу» і № 4-ФМ «Повідомлення про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу»;

незаповненням полів 690, 700 у формі № 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу», у випадку корегування інформації про фінансову операцію та полів 451, 452, 453 при повторному наданні інформації про фінансову операцію, що не взята на облік;

невірним визначенням відношення особи до фінансової операції.

Крім того, незначна кількість помилок пов’язана з порушенням правил заповнення полів — збільшенням або зменшенням встановленого формату та довжини полів (зміною геометричних розмірів) у формах № 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу» і № 4-ФМ «Повідомлення про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу».

1. Рекомендації щодо заповнення форми № 1-ФМ «Форма обліку суб’єкта первинного фінансового моніторингу (відокремленого підрозділу)»

У першу чергу слід врахувати, що форми обліку і подання інформації заповнюються шляхом внесення кодів у відповідні поля з використанням довідників кодів, які містяться в додатках до Інструкції щодо заповнення форм обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу (далі – Інструкція), затвердженої наказом Держфінмоніторингу від 26.08.2010 № 148 (далі – Наказ).

Форма № 1-ФМ «Форма обліку суб’єкта первинного фінансового моніторингу (відокремленого підрозділу)» (далі – форма № 1-ФМ) подається до Держфінмоніторингу безпосередньо суб’єктом – юридичною особою при постановці на облік юридичної особи чи відокремленого підрозділу та у інших випадках визначених Інструкцією.

При наданні до Держфінмоніторингу форми № 1-ФМ з кодом виду повідомлення «1» — «первинне» з інформацією про суб’єкта – юридичну особу заповнюються розділи:

I «Ідентифікація суб’єкта первинного фінансового моніторингу»;

II «Загальні відомості про суб’єкта первинного фінансового моніторингу»;

III «Додаткові відомості про суб’єкта первинного фінансового моніторингу»;

V «Відомості про відповідального (відповідальних) працівника (працівників)».

Розділ ІV «Відомості про відокремлений підрозділ» не заповнюється (у полях у кожній клітині ставиться символ «-» (прочерк)).

При наданні суб’єктом до Держфінмоніторингу форми № 1-ФМ з кодом виду повідомлення «1» — «первинне» з інформацією про відокремлений підрозділ – заповнюються розділи:

I «Ідентифікація суб’єкта первинного фінансового моніторингу»;

ІV «Відомості про відокремлений підрозділ»;

V «Відомості про відповідального (відповідальних) працівника (працівників)».

Розділи II «Загальні відомості про суб’єкта первинного фінансового моніторингу» та III «Додаткові відомості про суб’єкта первинного фінансового моніторингу» не заповнюються (у полях у кожній клітині ставиться символ «–» (прочерк). У цьому випадку у полі 060 «Тип суб’єкта (код), відомості про який подаються» для філії (структурного підрозділу) вказується «4».

При поданні форми № 1-ФМ вперше, у полі 040 «Вид повідомлення (код)» слід проставляти код «1» – «первинне» (згідно з Довідником кодів видів повідомлень – додаток 6 до Інструкції).

Якщо при першому поданні форми № 1-ФМ допущена помилка і форма не взята на облік, то у полі 040 «Вид повідомлення (код)» слід проставляти «3» – «виправлення первинного».

Код «2» – «коригуюче» у полі 040 форми № 1-ФМ вказується після того, як форма № 1-ФМ для даного суб’єкта чи відокремленого підрозділу взята на облік Держфінмоніторингом з кодом «1» – «первинне» або у випадку коли форма № 1-ФМ взята на облік з кодом «3» – «виправлення первинного».

Подання форми 1-ФМ у разі зміни інформації, яка стала підставою для взяття на облік.

При поданні форми № 1-ФМ додатково (наприклад, у разі зміни відповідального працівника) після того як форма № 1-ФМ для даного суб’єкта чи відокремленого підрозділу взята на облік Держфінмоніторингом, у полі 040 «Вид повідомлення (код)» слід проставляти код «2» – «коригуюче». При цьому, повинні бути задані поля 050 «Обліковий ідентифікатор суб’єкта» – для суб’єкта юридичної особи або відповідно 051 «Обліковий ідентифікатор відокремленого підрозділу» – для відокремленого підрозділу суб’єкта.

За період, який аналізувався, з невірно заповненим полем 040 «Вид повідомлення (код)» надіслано 9 % повідомлень від загальної кількості повідомлень, надісланих з помилками. Слід зазначити, що поля 050 «Обліковий ідентифікатор суб’єкта» – для суб’єкта юридичної особи та відповідно 051 «Обліковий ідентифікатор відокремленого підрозділу» – для відокремленого підрозділу суб’єкта обов’язково повинні бути задані при кожному подані форми 1-ФМ, за винятком першого подання форми № 1-ФМ при реєстрації суб’єкта юридичної особи чи відокремленого підрозділу суб’єкта (тоді відповідно у полях 050, 051 проставляються прочерки).

Повідомлення, пов’язані з невірним заповненням полів 050, 051, складають 4,9 % від загальної кількості повідомлень, надісланих з помилками.

Подання форми № 1-ФМ про відновлення діяльності суб’єкта (відокремленого підрозділу)

При відновленні діяльності суб’єкта (за умови, що збереглися всі основні реквізити (код ЄДРПОУ та інші)), необхідно повторно подати форму № 1-ФМ, до якої додати супровідний лист довільної форми з інформацією про відновлення діяльності суб’єкта. При цьому, у полі 040 «Вид повідомлення (код)» форми № 1-ФМ зазначається код «2» – «коригуюче».

У цьому випадку для юридичної особи суб’єкта заповнюється розділ I. У полі 101 «Вид суб’єкта (код)» необхідно вказати значення коду згідно з Довідником кодів видів суб’єктів первинного фінансового моніторингу, визначеним у додатку 5 до Інструкції, а у полі 109 «Коментар до виду суб’єкта» вказати підстави поновлення діяльності.

У випадку відновлення діяльності відокремленого підрозділу суб’єкта заповнюється розділ I, поля 320, 330. При цьому, у полі 361 «Вид суб’єкта (код)» необхідно вказати значення коду згідно з Довідником кодів видів суб’єктів первинного фінансового моніторингу, визначеним у додатку 5 до Інструкції, а у полі 369 «Коментар до виду суб’єкта» вказати підстави поновлення діяльності.

Одночасно у розділі V форми № 1-ФМ вказуються відомості про призначення відповідального працівника та (у разі наявності) відомості про особу, що тимчасово виконує його обов’язки.

За результатами аналізу типових помилок, що допускаються суб’єктами при поданні форми 1-ФМ, надаємо наступні рекомендації:

1. Поле 031 «Номер вихідної реєстрації форми 1-ФМ». У цьому полі обов’язково вказується вихідний номер кореспондентської нумерації у суб’єкті.

2. Поле 050 «Обліковий ідентифікатор суб’єкта». При поданні до Держфінмоніторингу форми № 1-ФМ, у тому числі про відокремлений підрозділ, поле 050 заповнюється обов’язково, за винятком першого подання форми № 1-ФМ про суб’єкта.

3. Поле 051 «Обліковий ідентифікатор відокремленого підрозділу». При поданні до Держфінмоніторингу форми № 1-ФМ з інформацією про відокремлений підрозділ, поле 051 заповнюється обов’язково, за винятком першого подання форми № 1-ФМ про відокремлений підрозділ суб’єкта.

4. Поле 060 «Тип суб’єкта (код) відомості про який подаються» заповнюється відповідно до Довідника кодів типів суб’єктів первинного фінансового моніторингу, визначеного у додатку 7 до Інструкції. Наприклад, поле 060 матиме вигляд для юридичної особи – «1», для філії (структурного підрозділу) – «4»; для представництва – «5». За період, який аналізувався, суб’єктами при заповненні даного поля здійснено 2,4 % помилок від загальної кількості повідомлень, надісланих з помилками.

5. Поле 100 «Вид суб’єкта (код)». У полях 101 — 103 указується код (коди) виду суб’єкта первинного фінансового моніторингу згідно з Довідником кодів видів суб’єктів первинного фінансового моніторингу, визначеного у додатку 5 до Інструкції. Наприклад, поле 101 матиме вигляд для страхової установи – «3110», для страхового брокера – «3120», для ломбарду – «3310», для кредитної спілки – «3410», для адміністратора недержавного пенсійного фонду (діяльність з адміністрування недержавних пенсійних фондів) – «3710», для торгівців цінними паперами (діяльність по випуску та обігу цінних паперів) – «4310», для торгівця-зберігача (діяльність по випуску та обігу цінних паперів, депозитарна діяльність зберігача) – «4410», для емітента (діяльність щодо ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів) – «4510», для компаній з управління активами (діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування, діяльність з управління активами недержавних пенсійних фондів) – «4610», для нотаріусів – «7210», для аудиторів – «7320», для операторів поштового зв’язку – «9310».

6. У разі якщо суб’єкт припиняє свою діяльність, то в полі 101 проставляються чотири нулі, а в полі 109 «Коментар до виду суб’єкта» вказуються підстави припинення діяльності суб’єкта (номер та дата наказу, рішення, назва органу (установи), що їх видав, тощо).

7. Поле 360 «Вид суб’єкта (код)». У полях 361- 363 указуються код (коди) виду відокремленого підрозділу згідно з Довідником кодів видів суб’єктів первинного фінансового моніторингу, визначеним у додатку 5 до Інструкції. У разі якщо відокремлений підрозділ припиняє свою діяльність то в полі 361 проставляються чотири нулі, а в полі 369 «Коментар до виду суб’єкта» указуються підстави припинення діяльності відокремленого підрозділу (номер та дата наказу, рішення, назва органу (установи), що їх видав, тощо).

8. Дата наказів про призначення у полях 530, 610 та звільнення у полі 680 не може бути пізніше ніж дата вихідної реєстрації форми № 1-ФМ у полі 030.

9. При заповненні розділів ІІ та ІІІ слід врахувати, що інформація у підрозділі «Місцезнаходження або місце проживання» (адреса місця реєстрації суб’єкта) розділу ІІ та у розділі ІІІ «Місце фактичного здійснення діяльності» (адреса фактичного місцезнаходження суб’єкта) може співпадати. Якщо зазначена інформація співпадає, при поданні до Держфінмоніторингу форми № 1-ФМ з кодом виду повідомлення «первинне», необхідно вказати однакову інформацію в підрозділі «Місцезнаходження або місце проживання» розділу ІІ та в розділі ІІІ «Місце фактичного здійснення діяльності».

10. У колі в правому нижньому куті форми № 1-ФМ проставляється зразок відбитка печатки суб’єкта (для спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово без утворення юридичної особи – у разі наявності) або відокремленого підрозділу (у разі надання права відокремленому підрозділу самостійно подавати до Держфінмоніторингу інформацію про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу).

11. Форма № 1-ФМ підписується керівником суб’єкта із зазначенням таких відомостей:

— повне найменування посади;

— прізвище, ім’я та по батькові керівника.

Підпис засвідчується відбитком печатки суб’єкта з одночасним проставлянням у колі в правому нижньому куті форми № 1-ФМ зразка відбитка печатки суб’єкта (для спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово без утворення юридичної особи – у разі наявності) або відокремленого підрозділу, відомості про які містить форма № 1-ФМ.

Отже, у формі № 1-ФМ має бути два відбитка печатки.

За період, який аналізувався, суб’єктами надано 18,6 % форм № 1-ФМ з неправильно проставленими печатками або їх відсутністю.

2. Рекомендації щодо заповнення полів у формах № 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу» та № 4-ФМ «Повідомлення про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу»

Найбільше помилок, які допущені суб’єктами при поданні інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, пов’язані з незаповненням обов’язкових полів у формах № 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу» і № 4-ФМ «Повідомлення про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу».

За період, який аналізувався, з таким типом помилок суб’єктами надіслано 36 % повідомлень про фінансові операції.

При заповненні форми № 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу» (далі – форма № 2-ФМ) необхідно врахувати, що форма № 2-ФМ формується із послідовних записів про фінансову операцію. При цьому, кожен запис складається із заповнених бланків форми № 2-ФМ за відповідними розділами. Усі записи (сторінки) форми № 2-ФМ нумеруються послідовно та мають наскрізну нумерацію.

Слід відмітити, що виправлення даних, внесених до форми № 2-ФМ, не допускається. У разі допущення у формі № 2-ФМ помилки (помилок) необхідно анулювати помилковий запис у формі № 2-ФМ щодо відповідної фінансової операції, а виправлений запис про фінансову операцію внести під новим номером. Анулювання запису фіксується шляхом внесення слова «АНУЛЬОВАНО» у поле «Додаткова інформація» розділу IV форми № 2-ФМ, у якій суб’єктом допущено помилку. Новий запис у формі № 2-ФМ повинен містити порядковий номер за загальною наскрізною нумерацією записів (поле 470 «Порядковий номер реєстрації фінансової операції у реєстрі»).

Розділ IV «Додаткова інформація» заповнюється у разі необхідності надання суб’єктом (відокремленим підрозділом) до Держфінмоніторингу додаткової інформації, яка стосується фінансової операції та/або про мотивовану підозру стосовно того, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму і не знайшла свого відображення у попередніх розділах.

За результатами аналізу слід зазначити, що найбільше помилок допускається суб’єктами при заповненні обов’язкових для заповнення полів форми № 2-ФМ, а саме:

— поле 200 «Номер телефону (з кодом населеного пункту)», поле 220 «Тип суб’єкта (код)», поле 240 «Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (для фізичної особи — ідентифікаційний номер за ДРФО)», поле 250 «Скорочена назва суб’єкта первинного фінансового моніторингу чи відокремленого підрозділу», поле 260 «Обліковий ідентифікатор суб’єкта первинного фінансового моніторингу чи відокремленого підрозділу», поле 290 «Поштовий індекс», поле 300 «Населений пункт», поле 350 «Номер телефону (з кодом населеного пункту)», поле 440 «Дата здійснення повідомлення».

Наприклад, номер телефону у Тернополі 762344 матиме вигляд: 0 3 5 2 7 6 2 3 4 4

— поле 280 «Область (код та назва)» заповнюється згідно з Довідником кодів областей України, визначеним у додатку 11 до Інструкції у разі якщо у полі 270 «Країна (код та назва)» значення «Україна».

Для Полтавської області поле 280 матиме вигляд: 5 3

— поля 370-410 в підрозділі «Відомості про відповідального працівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу (відокремленого підрозділу), в якому було зареєстровано фінансову операцію» розділу I повинні бути задані при кожному поданні форми 2-ФМ.

— поле 460 «Черговий номер фінансової операції у повідомленні». При заповненні цього поля необхідно враховувати кількість форм № 2-ФМ, які додаються до форми № 4-ФМ «Повідомлення про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу» (далі – форма № 4-ФМ). Якщо у складі форми № 4-ФМ надається інформація про одну фінансову операцію, то поле 460 матиме вигляд: — 1

Помилки щодо заповнення чергового номера фінансової операції в повідомленні (поле 460) складають 1 % від загальної кількості повідомлень надісланих з помилками.

— поле 490 «Ознака можливості відношення фінансової операції до фінансування тероризму» обов’язково повинно бути задано і приймає значення: 1 — за відсутності ознак відношення фінансової операції до фінансування тероризму; 2 — якщо учасником фінансової операції або вигодоодержувачем є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності, та операцію зупинено; 3 — в інших випадках відношення фінансової операції до фінансування терористичної діяльності.

У разі якщо суб’єкт у полі 490 «Ознака можливості відношення фінансової операції до фінансування тероризму» форми № 2-ФМ вказує «2» то у полі 590 «Ознака здійснення фінансової операції (код)» необхідно вказати код «4» (Довідник кодів ознак здійснення фінансових операцій – додаток 10 до Інструкції).

— поля 540, 550, 560 обов’язково повинні бути задані. При цьому, у полі 540 «Код валюти/банківського металу» вказується код валюти або банківського металу, з використанням яких була проведена фінансова операція, відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 за № 34.

Для операції проведеної в гривнях поле 540 матиме вигляд: 9 8 0

У полі 550 «Сума фінансової операції у валюті проведення (вага банківського металу в грамах)» вказується цифрами сума операції в іноземній валюті або вага банківського металу в грамах. Якщо операція проводилась у гривнях — у полі 550 вказується сума в гривнях.

У полі 560 «Сума фінансової операції у гривневому еквіваленті» вказується цифрами сума операції в гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день проведення операції.

— поле 600 «Код виду фінансової операції» заповнюється суб’єктом у порядку визначеному додатком 1 до Інструкції. Повідомлення, що стосуються невірного заповнення поля 600 складають 15,4 % від загальної кількості повідомлень, наданих з помилками.

— поля 611- 614 повинні бути задані обов’язково, якщо фінансова операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу. При цьому, необхідно вказати одну або декілька ознак фінансової операції, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, визначених у додатку 2 до Інструкції.

— поля 631- 634 повинні бути задані обов’язково якщо фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу. При цьому, необхідно вказати одну або декілька ознак фінансової операції, що підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, визначених у додатку 3 до Інструкції.

— поля 620, 640 — коментар до ознаки (ознак) фінансової операції, що підлягає обов’язковому / внутрішньому фінансовому моніторингу, обов’язково повинні бути задані, якщо заповнені поля 611- 614 та 631- 634 відповідно.

Кількість учасників, зазначених у полі 500 «Кількість учасників фінансової операції» форми № 2-ФМ, повинна співпадати з кількістю наданих відомостей про учасників фінансової операції (розділ III форми № 2-ФМ). Окремо для кожного учасника операції заповнюється розділ III форми № 2-ФМ. При цьому, у заголовку розділу III форми № 2-ФМ проставляється номер учасника фінансової операції. Наприклад, для першого учасника фінансової операції поле матиме наступний вигляд:
Розділ III. Відомості № - - - - 1 про учасника операції

— поле 710 «Кількість аркушів доданих документів». Якщо суб’єкт не долучає до повідомлення про фінансову операцію, що подається до Держфінмоніторингу, будь-яких документів то у полі в останній клітині проставляється символ «0» (нуль), а у вільних клітинах символ «-» (прочерк) і поле матиме наступний вигляд: — - - - 0

Поле 710 «Кількість аркушів доданих документів» обов’язково повинно бути задано. Проставляння символу «-» (прочерк) у всіх клітинах не допускається.

При поданні форми № 4-ФМ слід пам’ятати, що дана форма може містити відомості щодо декількох фінансових операцій, які здійснюються з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Форма № 4-ФМ, що містить відомості про фінансові операції, що пов’язані, мають відношення або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій, повинна містити відомості лише про такі фінансові операції.

Форма № 4-ФМ підписується особисто працівником суб’єкта (відокремленого підрозділу), відповідальним за проведення фінансового моніторингу, або особою, яка тимчасово виконує його обов’язки, із зазначенням повного найменування посади, прізвища, імені та по батькові. Підпис засвідчується відбитком печатки суб’єкта (відокремленого підрозділу).

На кожну фінансову операцію (форма № 2-ФМ) з наданої форми № 4-ФМ, Держфінмоніторинг надсилає суб’єкту (відокремленому підрозділу) форму № 5-ФМ «Повідомлення про взяття фінансової операції на облік або про відмову від взяття на облік Держфінмоніторингом» (далі – форма 5-ФМ) (якщо інформація про фінансову операцію подається в паперовому вигляді) і повідомлення-квитанцію (якщо інформація про фінансову операцію подається в електронному вигляді).

Якщо Держфінмоніторингом виявлені помилки у формі № 4-ФМ то всі витяги з форми № 2-ФМ, що були долучені до цієї форми № 4-ФМ, вважаються не взятими на облік. У цьому разі суб’єкт (відокремлений підрозділ) після отримання форми 5-ФМ формує нову форму № 4-ФМ з виправленими помилками та надсилає її разом з формою № 2-ФМ до Держфінмоніторингу.

У випадку якщо суб’єкт (відокремлений підрозділ) отримав форму 5-ФМ про відмову у взятті на облік Держфінмоніторингом інформації щодо окремої фінансової операції, необхідно анулювати відповідний запис у формі № 2-ФМ, внести цю фінансову операцію з виправленими помилками під новим номером у форму № 2-ФМ та надати Держфінмоніторингу її у складі нової форми № 4-ФМ.

При цьому, значення поля 040 «Кількість фінансових операцій у повідомленні» форми № 4-ФМ повинно співпадати з кількістю наданих у повідомлені форм № 2-ФМ.

Якщо форма № 2-ФМ ведеться в електронному вигляді, тоді до 5 числа кожного наступного місяця всі нові записи роздруковуються, усі сторінки засвідчуються підписом керівника або відповідального працівника. Роздруковані сторінки складаються в хронологічному порядку, прошнуровуються, засвідчуються підписом керівника або відповідального працівника, скріпленим печаткою. На першій сторінці зазначається кількість сторінок, перша та остання дата внесення інформації.

У разі неможливості, у встановлені строки, внести інформацію про фінансову операцію у реєстр (форма 2-ФМ), який ведеться в електронному вигляді, інформація вноситься на паперових носіях.

4. Рекомендації щодо усунення неспівпадіння інформації в полях при заповненні форм № 1-ФМ « Форма обліку суб’єкта первинного фінансового моніторингу (відокремленого підрозділу)», № 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу» та № 4-ФМ «Повідомлення про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу»

Суб’єктами допущено 5,51 % помилок, які стосуються неспівпадіння інформації у відповідних полях форм №1-ФМ, № 2-ФМ, № 4-ФМ.

Відомості про суб’єкта (відокремлений підрозділ), який надає інформацію за формою № 4-ФМ повинні співпадати з відомостями наданими у формі № 1-ФМ.

У разі зміни інформації, яка стала підставою для взяття суб’єкта (відокремленого підрозділу) на облік, суб’єкт протягом трьох робочих днів з дати настання таких змін подає Держфінмоніторингу відповідну інформацію за формою 1-ФМ. Така інформація може подаватися на паперових носіях або в електронному вигляді.

У разі подання повідомлення про фінансову операцію з новими реквізитами суб’єкта (відокремленого підрозділу) за умови, що реквізити суб’єкта взяті на облік Держфінмоніторингом залишаються незмінені, фінансова операція не береться на облік у зв’язку з неспівпадінням інформації у формах № 1-ФМ та № 4-ФМ. Найбільш поширеною помилкою такого типу є неспівпадіння інформації про адресу фактичного місцезнаходження суб’єкта та відомостей про відповідального працівника або особи, що тимчасово виконує обов’язки відповідального працівника, наданої у розділах III, V форми № 1-ФМ з інформацією, яка надається у формі № 4-ФМ.

У формі № 2-ФМ поле 430 «Номер повідомлення» та поле 440 «Дата здійснення повідомлення» повинні співпадати з полями 010 «Номер повідомлення» і 020 «Дата здійснення повідомлення» форми № 4-ФМ.

У формі № 2-ФМ поле 440 «Дата здійснення повідомлення» повинно співпадати з полем 020 «Дата здійснення повідомлення» форми № 4-ФМ.

Повідомлення, що містили неспівпадіння полів 430, 440 форми № 2-ФМ з полями 010, 020 форми № 4-ФМ складають 4,1 % від загальної кількості повідомлень надісланих з помилками.

4. Рекомендації щодо заповнення окремих полів форми № 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу»

За період, який аналізувався, суб’єктами надіслано 8,9 % повідомлень з помилками, які допущені при заповнені полів 451, 452, 453 та полів 690, 700 форми № 2-ФМ.

Слід зазначити, що поля 451 «Номер попереднього повідомлення про фінансову операцію, що не взята на облік», 452 «Дата попередньої реєстрації фінансової операції в реєстрі, що не взята на облік» та 453 «Порядковий номер попередньої реєстрації фінансової операції в реєстрі, що не взята на облік» форми № 2-ФМ обов’язково заповнюються у разі коли суб’єкт (відокремлений підрозділ) подає нове повідомлення про фінансову операцію на заміну раніше поданого з помилками або неточностями та не взятого на облік Держфінмоніторингом. У цьому випадку:

— у полі 451 указується номер першого повідомлення про фінансову операцію, що не взята Держфінмоніторингом на облік;

— у полі 452 указується дата першої реєстрації фінансової операції у реєстрі, що не взята Держфінмоніторингом на облік;

— у полі 453 указується перший порядковий номер реєстрації фінансової операції в реєстрі, що не взята на облік.

При цьому, у полі 510 «Вид повідомлення про фінансову операцію (код)» слід проставляти код «3» — «Виправлення первинного» (Довідник кодів видів повідомлень – Додаток 6 до Інструкції).

Поле 510 «Вид повідомлення про фінансову операцію (код)» матиме вигляд: 3

Що стосується полів 690 «Порядковий номер фінансової операції, що корегується» та 700 «Дата та час реєстрації фінансової операції, що корегується» форми № 2-ФМ, то вони заповнюються у тому випадку, коли суб’єкт або відокремлений підрозділ надсилає інформацію до Держфінмоніторингу про фінансову операцію, на заміну раніше взятої на облік Держфінмоніторингом фінансової операції та у якій суб’єкт самостійно виявив помилки або неточності. У цьому випадку необхідно анулювати помилковий запис щодо відповідної фінансової операції, а виправлений запис про фінансову операцію внести під новим номером та надіслати до Держфінмоніторингу. При цьому, в полях 690 та 700 форми № 2-ФМ зазначається відповідно порядковий номер фінансової операції, що корегується, та дата реєстрації фінансової операції, що корегується.

При цьому, у полі 510 «Вид повідомлення про фінансову операцію (код)» слід проставляти код «2» — «корегуюче» (Довідника кодів видів повідомлень – Додаток 6 до Інструкції).

Поле 510 «Вид повідомлення про фінансову операцію (код)» матиме вигляд: 2

5. Рекомендації, що стосуються визначення відношення особи до операції

При визначенні відношення особи до операції слід керуватися наступним.

Клієнт — будь-яка особа, що звертається за наданням послуг або користується послугами суб’єкта первинного фінансового моніторингу.

Контрагент — особа, яка є другою стороною фінансової операції (контрагентом може виступати суб’єкт первинного фінансового моніторингу), при якій між клієнтом та контрагентом відбувається передача активів.

Вигодоодержувач – особа, на користь якої проводиться фінансова операція.

У формі № 2-ФМ кількість відомостей про учасників операції повинна бути не менше 2 (поле 500). У залежності від характеру фінансової операції форма № 2-ФМ може містити декілька відомостей про клієнтів, контрагентів та інших учасників фінансової операції.

Суб’єкт (відокремлений підрозділ) при визначенні типу особи, що має відношення до фінансової операції, та заповненні розділу III «Відомості про учасника фінансової операції» форми № 2-ФМ керується наступним правилом: суб’єкт не може виступати як клієнт у фінансовій операції, дані про яку він вносить у форму № 2-ФМ.

В операції повинно бути не менше 2 учасників (клієнт та контрагент). При цьому, помилковим є визначення учасниками фінансової операції одночасно двох клієнтів або контрагентів. При заповненні форми № 2-ФМ необхідно враховувати, що бланки форм, передбачені розділом III «Відомості про учасника фінансової операції» форми № 2-ФМ, заповнюються для кожного учасника фінансової операції окремо. Кількість наданих відомостей про учасників фінансової операції повинна співпадати з кількістю зазначених у полі 500 форми № 2-ФМ учасників фінансової операції.

Спеціально визначеним суб’єктам первинного фінансового моніторингу при заповненні розділу ІІІ «Відомості про учасника фінансової операції» форми № 2-ФМ необхідно вказувати відомості щонайменше про двох учасників фінансової операції (клієнта та контрагента).

Наприклад, для двох учасників фінансової операції поля у заголовку розділу III форми № 2-ФМ матимуть такий вигляд: Розділ III. Відомості - - - - 1 про учасника операції

Розділ III. Відомості - - - - 2 про учасника операції

Приклади заповнення форм обліку та подання інформації пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу розміщено на офіційному веб-сайті Держфінмоніторингу ( www.sdfm.gov.ua) в розділі: Інформаційна взаємодія / Форми обліку та подання інформації.

У випадку якщо спеціально визначений суб’єкт первинного фінансового моніторингу є учасником фінансової операції (наприклад, безпосередньо купує/продає майно, сплачуючи або отримуючи грошову компенсацію за нього) тоді він обов’язково зазначається як контрагент і при заповнені розділу III «Відомості про учасника фінансової операції» форми № 2-ФМ зазначаються відомості лише про іншого учасника (або учасників якщо їх декілька) фінансової операції. При цьому, у розділі IV «Додаткова інформація» форми № 2-ФМ необхідно зазначати тип участі спеціально визначеного суб’єкта первинного фінансового моніторингу у фінансовій операції як контрагента.

Суб’єктами надано до Держфінмоніторингу 3,52% повідомлень з помилками, які стосуються визначення відношення особи до операції.

6. Рекомендації, що пов’язані з нумерацією запису в реєстрі фінансових операцій

Кожній фінансовій операції, яка внесена до Реєстру (форма № 2-ФМ), присвоюється порядковий номер (поле 470). Порядкові номери в Реєстрі починаються з «1» і нумеруються послідовно. При цьому, порядкові номери в Реєстрі мають наскрізну нумерацію та не можуть повторюватись протягом усього періоду діяльності суб’єкта (відокремленого підрозділу). Кожного наступного року нумерація продовжується за останнім номером попереднього року.

Водночас, слід відмітити, що згідно вимог законодавства спеціально визначеними суб’єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, нотаріусами Реєстр (форма № 2-ФМ) ведеться окремо і відрізняється від реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Нумерація у цих реєстрах не збігається.

Кількість повідомлень, що пов’язані з невірною нумерацією запису в формі № 2-ФМ фінансових операцій, складає 2 % від загальної кількості повідомлень надісланих з помилками.

НАКАЗ. Затверджено порядок складення та подання запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Міністерство юстиції

МІНІСТЕРСТСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

08.06.2011 м. Київ № 1521/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції 08.06.2011 за № 694/19432

Про затвердження Порядку складення та
подання запитів на публічну інформацію,
розпорядником якої є Міністерство
юстиції України

Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», Указу Президента України від 5 травня 2011 року № 547 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 583 «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади»

НАКАЗУЮ:
Затвердити Порядок складення та подання запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, що додається.
Затвердити Зміни до форм для подання запиту на отримання публічної інформації (додатки 1-7), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 26 травня 2011 року № 1434/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 травня 2011 року за № 629/19367, що додаються.
Розмістити Порядок складення та подання запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра – керівника апарату А.Ю. Сєдова.

Міністр
Олександр Лавринович

Зареєстровано в Міністерстві юстиції
08.06.2011 за № 694/19432
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
08.06.2011 № 1521/5

Порядок складення та подання запитів
на публічну інформацію, розпорядником
якої є Міністерство юстиції України

І. Загальні положення

1.1. Цей Порядок розроблений відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон), Указу Президента України від 5 травня 2011 року № 547 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 583 «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади» з метою створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Право на доступ до публічної інформації гарантується максимальним спрощенням процедури подання запиту на отримання публічної інформації.

1.2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі.

1.3. Розпорядником публічної інформації відповідно до Закону є Міністерство юстиції України.

1.4. Доступ до публічної інформації Міністерства юстиції України забезпечується шляхом надання інформації за запитами на отримання публічної інформації.

1.5. Запитувачами публічної інформації відповідно до Закону є фізичні, юридичні особи та об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій.

1.6. Відносини у сфері звернень громадян регулюються Законом України «Про звернення громадян».

ІІ. Складення та подання запитів
на публічну інформацію

2.1. Запитувач має право звернутися до Міністерства юстиції України із запитом на отримання публічної інформації незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

2.2. Запит на отримання публічної інформації може бути індивідуальним або колективним.

2.3. Запит на отримання публічної інформації подається Міністерству юстиції в усній чи письмовій формі під час особистого прийому або шляхом надсилання поштою, телефаксом, електронною поштою або по телефону на вибір запитувача.

2.4. Письмовий запит на отримання публічної інформації подається в довільній формі.

2.5. Запит на інформацію повинен містити:

прізвище, ім’я, по батькові (найменування) запитувача, поштову адресу, адресу електронної пошти, номер засобу зв’язку, якщо такий є;

загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

підпис і дату за умови подання письмового запиту.

2.6. З метою спрощення процедури оформлення письмового запиту запитувач може використати форми для подання запиту на отримання публічної інформації (далі – форми запиту), затверджені наказом Міністерства юстиції України від 26 травня 2011 року № 1434/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 травня 2011 року за № 629/19367.

2.7. Форми запиту розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та на інформаційних стендах в адміністративних будівлях Міністерства юстиції України.

2.8. Запитувач може заповнити форми запиту безпосередньо на веб-сайті Міністерства юстиції України.

2.9. У формах запиту запитувачеві надається можливість вибрати форму надання відповіді – поштою, телефаксом, електронною поштою.

2.10. Запит на інформацію може бути подано запитувачем особисто до спеціального структурного підрозділу, який організовує в установленому порядку доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України.

2.11. У разі коли з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його оформлює представник спеціального структурного підрозділу, який організовує в установленому порядку доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, із зазначенням у запиті прізвища, імені, по батькові, контактного телефону, та надає копію запиту особі, яка його подала.

2.12. На вимогу запитувача на першому аркуші копії запиту проставляється відбиток штампа із зазначенням найменування Міністерства юстиції України, дати надходження та вхідного номера запиту. Така копія повертається запитувачу.

Директор Департаменту реєстрації
та систематизації нормативних
актів, правоосвітньої діяльності

Н.А. Железняк

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
_______08.06.2011 № 1521/5_______

Зміни до форм для подання запиту
на отримання публічної інформації

Доповнити форми для подання запиту на отримання публічної інформації (додатки 1-7), затверджені наказом Міністерства юстиції України від 26 травня 2011 року № 1434/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 травня 2011 року за № 629/19367, примітками такого змісту:

«Примітки:

1. Система обліку, що містить інформацію про документи, які перебувають у володінні Міністерства юстиції України, розміщується на веб-сайті Міністерства юстиції України minjust.gov.ua.

2. Запит може бути поданий:

на поштову адресу: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 (на конверті вказувати «Публічна інформація»);

на електронні адреси: civil@minjust.gov.ua; public_info@minjust.gov.ua;

телефаксом: (44) 486-71-76; (44) 279-17-35.

3. Запит на інформацію може бути подано запитувачем особисто до спеціального структурного підрозділу, який організовує в установленому порядку доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Міністерство юстиції України, за адресою: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, кімната № 102.

4. Форми запитів можна отримати в Міністерстві юстиції України за адресами: вул. Городецького, 13, кімната № 102; вул. Артема, 73, кімната № 126.

5. У запиті необхідно зазначити спосіб отримання інформації.

6. Відповідь на запит на інформацію надається у спосіб, обраний запитувачем, протягом п’яти робочих днів з дня надходження запиту.

7. У разі коли запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, інформації щодо стану навколишнього природного середовища, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних ситуацій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, відповідь надається протягом 48 годин з дня отримання запиту.

8. У разі коли запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку запитувачу повідомляється в письмовій формі не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів з дня надходження запиту.

9. Інформація на запит надається безоплатно.

10. У разі коли запитувана інформація містить документи обсягом понад 10 сторінок, про це протягом п’яти робочих днів з дня надходження запиту повідомляється запитувачу із зазначенням обсягу фактичних витрат, пов’язаних із копіюванням або друком документів, та реквізитів і порядку відшкодування таких витрат. Надання інформації здійснюється протягом трьох робочих днів після підтвердження оплати вартості фактичних витрат.

11. У задоволенні запиту може бути відмовлено у таких випадках:

11.1 Міністерство юстиції України не володіє і не зобов’язано відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

11.2 інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом;

11.3 запитувач не оплатив фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком документів, відповідно до пункту 10 цих приміток;

11.4 не дотримано вимог до складення та подання запиту на інформацію, передбачених частиною п’ятою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме не зазначено:

прізвище, ім’я, по батькові (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку (якщо такий є);

загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит (якщо запитувачу це відомо);

підпис і дату (за умови подання письмового запиту).».

Директор Департаменту реєстрації
та систематизації нормативних актів,
правоосвітньої діяльності

Н.А. Железняк

Передплата на 2011 рік здійснюється через:

ПП «ПА «Страйд-Плюс»
Отримувач — ПП «ПА «Страйд-Плюс», код ЄДРПОУ 35072739,
п/р 26005460220010 в ПАТ «АКБ «Базис» м. Харкова, МФО 351760.

ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН»
Отримувач — ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН», код ЄДРПОУ 33478516,
п/р 260090102990 в ПАТ «ПроКредит Банк» м. Києва, МФО 320984.
Призначення платежу: «Передплата на журнал «Мала енциклопедія нотаріуса» на 2011 рік».
ПДВ не передбачено. У цій графі також слід указати адресу, на яку надсилати журнал.

Вартість річної передплати на 2011 рік — 970 грн.
Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09; 714-27-89
E-mail: info@stride.com.ua http://www.stride.com.ua

Администрация сайта сердечно
поздравляет Вас с праздником Святой Троицы -Днем рождения Церкви Христовой!

В этот светлый день люди приносят домой освященные в церквях ветви и цветы, а вместе с ним — мир и Божье благословение. Человеческие сердца наполняются добром, любовью и всепрощением.
В эти дни мы, украинцы, задумываемся над тем, чтобы наш народ получил единство и справедливость, чтобы грядущие поколения были счастливыми, а родная Украина — процветающей!
В день светлого Праздника искренне желаем всем добра, благополучия, семейного уюта, любви и внимания от близких.
Пусть Господь дарует нам надежду на достойное будущее, поможет в осуществлении светлых замыслов, сохранит от жизненных неурядиц, пошлет мир и добро Украине.
С уважением,
Администрация

Передплата на 2011 рік здійснюється через:

ПП «ПА «Страйд-Плюс»
Отримувач — ПП «ПА «Страйд-Плюс», код ЄДРПОУ 35072739,
п/р 26005460220010 в ПАТ «АКБ «Базис» м. Харкова, МФО 351760.

ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН»
Отримувач — ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН», код ЄДРПОУ 33478516,
п/р 260090102990 в ПАТ «ПроКредит Банк» м. Києва, МФО 320984.
Призначення платежу: «Передплата на журнал «Мала енциклопедія нотаріуса» на 2011 рік».
ПДВ не передбачено. У цій графі також слід указати адресу, на яку надсилати журнал.

Вартість річної передплати на 2011 рік — 970 грн.
Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09; 714-27-89
E-mail: info@stride.com.ua http://www.stride.com.ua

АСОЦІАЦІЯ ПРИВАТНИХ НОТАРІУСІВ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6.
код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600700114657 в АТ “РЕГІОН-БАНК” у м. Харкові,
МФО 351254
(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

Вих. № 8 від „ 27 ” травня 2011 року
Народному депутату України
Голові депутатської фракції
Партії регіонів
у Верховній Раді України
Єфремову Олександру Сергійовичу

Шановний Олександре Сергійовичу !

8 лютого 2011 року набув чинності Закон України № 2913-VI «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя».
Ці зміни призводять до правового колапсу в питаннях розпорядження приватизованим майном.
При прийнятті цих змін законодавець не помітив практично двадцятирічну позитивну нотаріальну практику із цього питання. За ці роки було вчинено сотні тисяч юридичних дій, пов’язаних з приватизованим майном подружжя (заповіти, іпотеки, дарування, купівля-продаж та міни житла, видачі свідоцтв про право на спадщину тощо).
Виникає враження, що ці аспекти приватизаційного процесу не були досліджені та враховані.
Також не має свідчень про узгодження таких принципових змін до Сімейного кодексу України із провідними науковими установами України, особливо з метою врахування внесення змін до інших суміжних законодавчих актів.

Що не врахували автори змін:

1. Приватизація — це правовідносини між Державою Україна та її громадянами, які відповідно до закону мають право на одержання у власність частки державного майна.
2. Право на приватизацію житла в Україні мають тільки ті особи, які мають статус громадянина України за рахунок житлових чеків та інших приватизаційних паперів (право на які мають виключно громадяни України і при цьому виключно один раз).
3. Чоловік та дружина повинні постійно проживати в квартирі, яка приватизується або за ними зберігається право на житло.
4. Чоловік та дружина повинні висловити своє бажання на приватизацію квартири.
5. Приватизація житла в Україні є безоплатною.
6. Приватизація — це право, а не обов’язок громадян України.
7. Згідно зі ст. 717 ЦК України дарування (так само, як і приватизація за визначенням) є безоплатною передачею у власність майна однією особою іншій, незалежно від правосуб’єктного складу такого роду правочину.
8. Приватизація добігає свого кінця і немає правового та логічного сенсу змінювати її правила наприкінці другого десятиріччя її дії.

Негативні наслідки:
1. Приватизацією житла скористаються негромадяни України.
2. Право власності на приватизовану землю отримають іноземці та особи без громадянства.
3. Подружжя отримають право декілька разів скористатися безоплатною приватизацією, проживаючи в іншому місці (не в приміщенні, яке приватизується).
4. Участь у приватизації без висловленого на це бажання.
5. Право на спільне майно отримають «фактичні» подружжя (ст. 74 СК України).
6. Встановлено два окремих нерівноцінних порядки приватизації за участю подружжя з відповідними наслідками:
а) дружина та чоловік приживають разом;
б) проживають окремо.
7. Будуть порушені права пільгових учасників приватизації житла (чорнобильці; громадяни нагороджені вищими відзнаками держави; інваліди дитинства; ветерани праці, Збройних Сил; реабілітовані і т. ін.).
8. Непередбачувані наслідки за посвідченими раніше заповітами, іпотечними договорами тощо, які вже неможливо змінити з об’єктивних підстав.

Таким чином, приватизація — це спосіб «розрахунків» держави зі своїми громадянами. Іноземці та особи без громадянства не мають права на приватизацію державного житлового фонду. Щодо конкретного приміщення, то право на приватизацію набувають не будь-які особи, а лише ті, які постійно в ньому проживали або зберегли право на житло на законних підставах.
Не можна допустити, щоб приватизація стала підставою автоматичного набуття права власності в того з подружжя, хто не брав у ній участі, який не є громадянином України або не має офіційної реєстрації шлюбу.

Як виправити ситуацію:
Пропонуємо внести відповідні зміни до ст. 57 та ст. 61 Сімейного кодексу України щодо об’єктів права особистої приватної власності подружжя.
Проект відповідного Закону України та проект Пояснювальної записки до нього додаються.

Додаток 1 Проект Закону України „Про внесення змін до статті 57 та статті 61 Сімейного кодексу України”.
Додаток 2 Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення зміни до статті 57 та статті 61 Сімейного кодексу України»

З повагою
Президент
Асоціації приватних нотаріусів
Харківської області Володимир Марченко
27.05.2011 року

Додаток 1

Проект
вноситься народним депутатом України
Єфремовим Олександром Сергійовичем

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до статті 57 та статті 61 Сімейного кодексу України
(щодо об’єктів права особистої приватної власності подружжя)

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. 1. Частину першу статті 57 Сімейного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135; 2007 р., № 10, ст. 87) доповнити пунктом 4 та 5 такого змісту:
«4. Житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок безоплатної приватизації державного житлового фонду в межах санітарних норм відповідно до Закону.
5. Земельна ділянка, набута одним із подружжя під час шлюбу внаслідок безоплатної приватизації із земель державної або комунальної власності відповідно до Закону.»
2. Частину п’яту статті 61 Сімейного кодексу України (2947–14) (Відомості
Верховної Ради України, 2002 р., № 21–22, ст. 135) виключити.

ІІ. Цей Закон набирає чинності через десять днів з дня його опублікування.

Голова Верховної Ради України В. ЛИТВИН

Додаток 2

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення зміни
до статті 57 та статті 61 Сімейного кодексу України»
(щодо об’єктів права особистої приватної власності дружини, чоловіка )

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту
Законопроект розроблено у зв’язку з необхідністю удосконалення правового режиму особистої приватної власності подружжя шляхом уточнення переліку об’єктів такого права власності.
Частиною 5 статті 61 зазначеного Кодексу визначено, що об’єктами права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Ця норма набула чинності та вступила в дію з 08.02.2011 р.
Проте за час існування приватизаційних відносин між Державою та громадянами України склалася зовсім протилежна нотаріальна та судова практика, яка визнає майно, набуте одним із подружжя шляхом реалізації права на безоплатну приватизацію, — особистим приватним майном. Слід зазначити, що приватизацію житла та земельних ділянок необхідно розглядати як правові відносини між Українською державою і громадянином України. Ці відносини персоніфіковані і виникають не з приводу спільно «набутого» чи «нажитого» майна.
Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає правові основи приватизації житла як один зі способів набуття його у власність. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення особистого права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення їх до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Відповідно до зазначеного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється шляхом його відчуження на користь громадян України у спосіб безоплатної передачі їм квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю, а також продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають у них або перебувають у черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Наведена норма Закону після набрання чинності Конституцією України безпосередньо реалізує конституційну вимогу щодо рівності громадян перед законом, не допускає дискримінації громадян України залежно від площі житла, яке вони займали в державному житловому фонді на момент приватизації, забезпечує конституційну гарантію реалізації права на житло шляхом набуття його у власність (частина перша статті 24, частина перша статті 47 Основного Закону України).
Щодо земельних ділянок, набутих громадянами України внаслідок безоплатної приватизації, то Верховний Суд України у постанові Пленуму ВС «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 19.03.2010 р. № 2 узагальнив судову практику та постановив, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду (п. 18-2).
Приватизація земель державної та комунальної власності є правом громадян України (ст. 116 Земельного кодексу України) у межах норм та видів використання, встановлених Земельним кодексом України. Громадяни інших держав та особи без громадянства не мають такого права. Вони можуть тільки набувати землі у власність шляхом укладання цивільно-правових договорів і виключно окремо визначених категорій земель.
Спільна сумісна власність подружжя передбачає спільне володіння, користування та розпорядження таким майном. Співвласники (подружжя) мають право на поділ спільного сумісного майна подружжя, а також на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності.
Відповідно до частини 3 статті 81 Земельного кодексу України: «Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті (тобто на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини».

Враховуючи, що право приватизації є Конституційним правом лише громадян України, яке не поширюється на громадян інших держав та осіб без громадянства, з метою посилення захисту інтересів громадян України на особисте приватне майно та недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян України, задекларованих Державою, закріплення на законодавчому рівні нотаріальної та судової практики, доцільно встановити, що житло та земельна ділянка, набуті одним із подружжя за час шлюбу на підставі безоплатної приватизації в межах санітарних норм (щодо житла) та в межах норм та видів використання (щодо земельних ділянок), — є об’єктом особистої приватної власності дружини чоловіка.

2. Цілі і завдання законопроекту
Законопроект розроблено з метою удосконалення правового режиму особистої приватної власності подружжя.
Завданням законопроекту є уточнення переліку об’єктів такого права власності.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту
Зміст законопроекту полягає в доповненні частини першої статті 57 Сімейного кодексу України новими пунктами, які встановлюють, що об’єктами особистої приватної власності дружини, чоловіка є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок безоплатної приватизації державного житлового фонду в межах санітарних норм, відповідно до Закону та земельна ділянка, набута одним із подружжя під час шлюбу внаслідок безоплатної приватизації із земель державної або комунальної власності відповідно до Закону та виключенні частини п’ятої статті 61 Сімейного кодексу України
Реалізація положень цього законопроекту після його прийняття не потребує внесення змін до інших законів України.

4. Місце законопроекту в системі законодавства
Законопроект стосується сімейного законодавства України. Основними нормативно-правовими актами, які регулюють зазначене питання, є Конституція України, Сімейний кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».

5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація положень законопроекту під час його практичного застосування після його прийняття не впливатиме на видаткову та дохідну частини державного або місцевих бюджетів.

6. Обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування законопроекту після його прийняття
Прийняття цього законопроекту дозволить удосконалити правовий режим житла та земельної ділянки, у тому числі набутої одним із подружжя за час шлюбу на підставі приватизації, як об’єктів особистої приватної власності подружжя, забезпечити однозначне застосування норм Сімейного кодексу України нотаріусами та судами, що сприятиме захисту майнових інтересів громадян України.

У НОМЕРІ:
Цивільне право
ВОЛОДИМИР КРАВЧУК, РОМАН КЕРОД, ОЛЕНА ЧУЄВА
Договір ренти 8
Зразок
договору ренти 31
ІННА СПАСИБО-ФАТЄЄВА, ВОЛОДИМИР МАРЧЕНКО
Відмова від права власності 36
ІРИНА САЯПІНА
Коротко про набувальну давність та підстави її застосування 40
Екологічне право
ІРИНА ЖИЛІНКОВА, МИХАЙЛО ШУЛЬГА
Безоплатна передача земельних ділянок як підстава виникнення спільної сумісної власності подружжя
(проблеми втілення ч. 5 ст. 61 Сімейного кодексу України) 43
ВІКТОРІЯ НІКІТЕНКО
Відчуження земельної ділянки: документи, перехід права власності, оподаткування 51
Висновки експертиз
ВАСИЛЬ КРАТ
Науковий висновок щодо засвідчення вірності фотокопії паспорта 56
Податки
ВОЛОДИМИР МАРЧЕНКО
Форма № 1ДФ у роботі нотаріуса 59
Спадщина
ОЛЬГА РОЗГОН
Обмеження спадкових прав у деяких державах 65
Узагальнення нотаріальної практики
Головне управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України
Узагальнення нотаріальної практики щодо видачі нотаріусами Харківської області свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги не відбулися 76
Зразок свідоцтва
про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів 80
Зразок свідоцтва
про придбання нерухомого майна,
що було предметом іпотеки,
з прилюдних торгів 81
Зразок свідоцтва
про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися 82
Зразок свідоцтва
про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки, з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися 83
Головне управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України
Узагальнення нотаріальної практики щодо вчинення виконавчих написів нотаріусами Харківської області 84
Зразок виконавчого напису
на нотаріально посвідченому договорі позики 92
Зразок виконавчого напису
про звернення стягнення на передане в іпотеку майно за іпотечним
договором 93
Зразок виконавчого напису
про стягнення заборгованості за опротестованим векселем 94
Міжнародне право
ОЛЕНА КІБЕНКО
Засвідчення перекладу договору, укладеного за кордоном: бути чи не бути? 95
Довідкова інформація:
1. Перелік міжнародних договорів України про правову допомогу, відповідно до яких усі офіційні документи, видані компетентними органами однієї Договірної Сторони, приймаються без будь-якого додаткового засвідчення на території іншої Договірної Сторони 98
2. Лист Державної податкової адміністрації України від 26.05.2010 р. № 10233/7/12-0117 [Щодо документів податкових органів іноземних держав] 99
3. Перелік держав — учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (1961 р.) (станом на 22.07.2010 р.) 100
Трудове право
ДМИТРО ЖУРАВЛЬОВ
Особливості правового регулювання укладання трудового договору (контракту) між фізичною особою — приватним нотаріусом та стажистом нотаріуса 101
Нотаріальний процес
ОЛЕНА ЧУЄВА
Придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів). Роль нотаріуса 105
Ретроспектива
ОЛЕГ ПОПОВЧЕНКО
Моральні засади участі нотаріуса в кримінальнопроцесуальних відносинах 108
МИРОСЛАВА ДЯКОВИЧ
Захист прав суб’єктів сімейних правовідносин нотаріусом 114
ІГОР НАЯВКО
Правове регулювання діяльності агентств нерухомості 118
Фінмоніторинг
Лист Державної служби фінансового моніторингу України від 03.02.2011 р. № 445/032065 «Щодо подання державними нотаріусами форми № 1ФМ «Форма обліку суб’єкта первинного фінансового моніторингу (відокремленого підрозділу)» 120
Сімейне право
ОЛЬГА РОЗГОН
Реєстрація та зміна імені дитини за останніми змінами законодавства 122
Діловодство
ГАННА КОСЕНКО
Організаційно­розпорядчі документи в нотаріальному діловодстві. Частина 2 133
Зразок 1
Загальний бланк державної нотаріальної контори з поздовжнім розміщенням реквізитів 135
Зразок 2
Загальний бланк приватного нотаріуса з поздовжнім розміщенням реквізитів 136
Зразок 3
Бланк листа державної нотаріальної контори з поздовжнім розміщенням реквізитів 137
Зразок 4
Бланк листа державної нотаріальної контори з кутовим розміщенням
реквізитів 138
Зразок 5
Бланк листа приватного нотаріуса з поздовжнім розміщенням реквізитів 139
Зразок 6
Бланк листа приватного нотаріуса з кутовим розміщенням реквізитів 140
Зразок 7
Бланк наказу державної нотаріальної контори з поздовжнім розміщенням реквізитів 141
Зразок 8
Бланк наказу приватного нотаріуса з поздовжнім розміщенням реквізитів 142
Захист прав нотаріуса
ОЛЕНА САМОЩЕНКО
Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок 143
ОЛЕГ ХАРЧЕНКО
Не такий страшний… позов прокурора, як його малюють 146
Корпоративне право
ІРИНА СЕЛІВАНОВА
Особливості ліквідаційної процедури банкрутства фізичної особи — підприємця 151
ВОЛОДИМИР ЦІКАЛО, ОЛЕНА ЦІКАЛО
Участь нотаріуса у виникненні, здійсненні та припиненні корпоративних прав акціонерів

Передплата на 2011 рік здійснюється через:

ПП «ПА «Страйд-Плюс»
Отримувач — ПП «ПА «Страйд-Плюс», код ЄДРПОУ 35072739,
п/р 26005460220010 в ПАТ «АКБ «Базис» м. Харкова, МФО 351760.
ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН»
Отримувач — ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН», код ЄДРПОУ 33478516,
п/р 260090102990 в ПАТ «ПроКредит Банк» м. Києва, МФО 320984.
Призначення платежу: «Передплата на журнал «Мала енциклопедія нотаріуса» на 2011 рік».
ПДВ не передбачено. У цій графі також слід указати адресу, на яку надсилати журнал.
Вартість річної передплати на 2011 рік — 970 грн.
Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09; 714-27-89
E-mail: info@stride.com.ua http://www.stride.com.ua

Міністерство юстиції пропонує упорядкувати законом питання надання та платності адміністративних послуг, що відносяться до компетенції органів юстиції та Державної реєстраційної служби України, діяльність якої координується Міністром юстиції.

Відповідний проект закону розроблено Мін‘юстом та винесено на обговорення для надання зауважень та пропозицій. З текстом проекту можна ознайомитися на сайті Міністерства.

Як повідомив Міністр юстиції Олександр Лавринович, проект закону розроблено з метою врегулювання на законодавчому рівні питання надання та платності адміністративних послуг, які відносяться до повноважень Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України, оскільки на сьогодні такі послуги надаються на підставі підзаконних нормативно-правових актів.

Закон дозволить запровадити єдиний порядок видачі дубліката і заміни відповідних свідоцтв про реєстрацію, а також визначення законодавчої підстави їх видачі.

Крім того, законом пропонується встановити законодавчі підстави для надання адміністративних послуг з видачі повторного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; з видачі дублікатів свідоцтв про державну реєстрацію: інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності, статуту територіальної громади, благодійної організації, творчої спілки, торгово-промислової палати, політичної партії; із заміни оригіналів зазначених свідоцтв, а також забезпечення встановлення на законодавчому рівні платності надання таких послуг та послуг з проставлення штампу «Апостиль» і реєстрації статутів територіальних громад.

Прийняття закону сприятиме становленню, впорядкуванню та подальшому розвитку системи надання адміністративних послуг на чітко визначених правових засадах, дозволить забезпечити потреби споживачів адміністративних послуг, захист гарантованих та охоронюваних законом їх прав та інтересів.

Передбачається періодичне відстеження результативності закону з метою виявлення неврегульованих та проблемних питань.

Зауваження та пропозиції до проекту закону прийматимуться від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань протягом місяця з дня оприлюднення на адресу: м. Київ, вул. Городецького, 13, Міністерство юстиції, Управління конституційного та адміністративного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства або електронну адресу zagorulya@minjust.gov.ua.

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо упорядкування питання надання адміністративних послуг

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. Частину третю статті 4 Закону України «Про адвокатуру» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 62; 2002 р., № 16, ст. 114; 2011 р., № 6, ст. 41) замінити двома частинами такого змісту:

«Адвокатські об’єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об’єднань провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної реєстрації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За реєстрацію адвокатських об’єднань, заміну свідоцтва про реєстрацію у зв’язку з пошкодженням, за видачу дублікату оригіналу свідоцтва про реєстрацію у зв’язку з його втратою вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.».

У зв’язку з цим частини четверту і п’яту вважати відповідно частинами п’ятою і шостою.

2. У Законі України «Про нотаріат» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383; 2009 р., № 13, ст. 161):

1) У статті 11 закону:

у назві, частинах другій та третій слово «заняття» замінити словом «зайняття»;

частину третю статті 11 після слів «нотаріальною діяльністю» доповнити словами «та за видачу повторного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю у разі втрати, пошкодження, а також у разі внесення до свідоцтва виправлень».

2) У назві та частинах першій та другій статті 12 слово «заняття» замінити словом «зайняття».

3. Частину першу статті 15 Закону України «Про інформаційні агентства» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 13, ст. 83) викласти у такій редакції:

«За проведення державної реєстрації (перереєстрації) інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності, заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його пошкодженням, за видачу дубліката оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою справляється реєстраційний збір, порядок сплати та розмір якого визначаються Кабінетом Міністрів України.».

4. Частину другу статті 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170) доповнити новою частиною другою такого змісту:

«Розмір плати за державну реєстрацію статутів територіальних громад, заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його пошкодженням, за видачу дубліката оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою встановлюється Кабінетом Міністрів України.».

5. Частину третю статті 8 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 46, ст. 292) викласти у такій редакції:

«За державну реєстрацію благодійної організації, заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його пошкодженням, за видачу дубліката оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України, але не може бути більшим 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».

6. Перше речення частини третьої статті 10 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 52, ст. 312) викласти в такій редакції:

«За державну реєстрацію творчої спілки, заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його пошкодженням, за видачу дубліката оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою справляється реєстраційний збір.».

7. Частину шосту статті 9 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 13, ст. 52) викласти у такій редакції:

«За державну реєстрацію торгово-промислової палати, подальших змін до її статуту, заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його пошкодженням, за видачу дубліката оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою справляється реєстраційний збір, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.».

8. У статті 5 Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 11, ст. 79):

1) частину першу після слів «який підлягає» доповнити словом «державній», а слова «у Міністерстві юстиції України» замінити словами «спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної реєстрації».

2) доповнити частиною другою такого змісту:

«Розмір плати за державну реєстрацію Статуту територіальної громади міста Києва, заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його пошкодженням, за видачу дубліката оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою встановлюється Кабінетом Міністрів України.».

9. Частину п’яту статті 11 Закону України «Про політичні партії в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 23, ст. 118) викласти у такій редакції:

«Розмір реєстраційного збору за реєстрацію політичної партії, заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його пошкодженням, за видачу дубліката оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою встановлюється Кабінетом Міністрів України.».

10. Закон України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 23, ст. 153) доповнити абзацом другим такого змісту:

«Розмір плати за проставлення на офіційних документах відповідно до Конвенції апостиля встановлюється Кабінетом Міністрів України.».

11. Частину четверту статті 9 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 276) викласти у такій редакції:

«Порядок акредитації, вимоги, яким повинен відповідати акредитований центр сертифікації ключів, розмір плати за проведення акредитації, видачу та переоформлення свідоцтва про акредитацію встановлюються Кабінетом Міністрів України.».

Аналіз регуляторного впливу

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо упорядкування питання надання адміністративних послуг» (далі — проект Закону України) розроблено Міністерством юстиції.

1. Визначення та аналіз проблеми, яку буде розв’язано шляхом державного регулювання.

Положеннями Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

На сьогодні, надання таких послуг, як видача повторного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видача дублікатів свідоцтв про державну реєстрацію: інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності, статуту територіальної громади, благодійної організації, творчої спілки, торгово-промислової палати, політичної партії та їх платність на законодавчому рівні не передбачені.

Так, зазначені адміністративні послуги, на сьогодні надаються відповідно до низки постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, від 22 лютого 1994 р. № 102 «Про розмір плати за видачу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю»; від 17 листопада 1997 р. № 1287 «Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів»; від 30 березня 1998 р. № 383 «Про розміри і порядок справляння плати за державну реєстрацію благодійних організацій»; від 23 березня 1998 р. № 356 «Про порядок справляння і розміри реєстраційного збору за державну реєстрацію торгово-промислових палат».

Крім цього, на законодавчому рівні не передбачено платного порядку надання послуг, зокрема, з проставлення штампу «Апостиль» та реєстрації статутів територіальних громад.

Визначений Конституцією України принцип діяльності органів державної влади, за яким їх повноваження можуть визначатися лише законами, зумовлює необхідність врегулювання на законодавчому рівні питання надання зазначених адміністративних послуг на платній основі.

2. Обґрунтування необхідності прийняття регуляторного акта.

Прийняття проекту Закону дозволить на законодавчому рівні врегулювати питання надання окремих адміністративних послуг та їх платності, що дозволить забезпечити дотримання конституційного принципу діяльності Міністерства юстиції та Державної реєстраційної служби.

3. Визначення цілей державного регулювання.

Проект Закону має стати законодавчою підставою для надання адміністративних послуг з видачі повторного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; з видачі дублікатів свідоцтв про державну реєстрацію: інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності, статуту територіальної громади, благодійної організації, творчої спілки, торгово-промислової палати, політичної партії; із заміни оригіналів зазначених свідоцтв, а також забезпечить встановлення на законодавчому рівні платності надання таких послуг та послуг з проставлення штампу «Апостиль» та реєстрації статутів територіальних громад.

Крім цього, зміни, внесення яких передбачено законопроектом дозволить запровадити єдиний порядок видачі дубліката і заміни відповідних свідоцтв про реєстрацію, а також визначить законодавчі підстави їх видачі.

Крім цього, низка положень законопроекту спрямована на забезпечення термінологічної єдності у Законі України «Про нотаріат».

4. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення встановлених цілей.

В якості альтернативи до запропонованого регулювання можливо розглянути пропозицію з виключення із чинних постанов Кабінету Міністрів України положень щодо надання зазначених адміністративних послуг, що унеможливить надання Міністерством юстиції та Державною реєстраційною службою послуг з дублікату оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію у разі його втрати, або заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його пошкодженням за зверненням фізичних та юридичних осіб.

Крім цього, зазначений спосіб призведе до унеможливлення проставлення штампу «Апостиль» та реєстрації статутів територіальних громад на платній основі, що потягне за собою зменшення надходжень до Державного бюджету.

5. Аргументування переваги обраного способу досягнення встановлених цілей.

Прийняття проекту Закону дозволить на законодавчому рівні врегулювати, зокрема, питання видачі повторного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видачі дублікатів свідоцтв про державну реєстрацію: інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності, статуту територіальної громади, благодійної організації, творчої спілки, торгово-промислової палати, політичної партії та їх платність, а також питання платності надання послуг з проставлення штампу «Апостиль» і реєстрації статутів територіальних громад.

6. Описання механізму і заходів, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми шляхом прийняття регуляторного акта.

Положеннями законопроекту передбачено внесення змін до Законів України «Про адвокатуру», «Про нотаріат», «Про інформаційні агентства», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благодійництво та благодійні організації», «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», «Про торгово-промислові палати в Україні», «Про столицю України — місто-герой Київ», «Про політичні партії в Україні», «Про електронний цифровий підпис». Проект Закону стане законодавчою підставою для надання адміністративних послуг з видачі повторного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; з видачі дублікатів свідоцтв про державну реєстрацію: інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності, статуту територіальної громади, благодійної організації, творчої спілки, торгово-промислової палати, політичної партії; із заміни оригіналів зазначених свідоцтв, а також забезпечить встановлення на законодавчому рівні платності надання таких послуг та послуг з проставлення штампу «Апостиль» і реєстрації статутів територіальних громад.

7. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акта.

Проект Закону стане законодавчою підставою для надання адміністративних послуг з видачі повторного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; з видачі дублікатів свідоцтв про державну реєстрацію: інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності, статуту територіальної громади, благодійної організації, творчої спілки, торгово-промислової палати, політичної партії; із заміни оригіналів зазначених свідоцтв, а також забезпечить встановлення на законодавчому рівні платності надання таких послуг та послуг з проставлення штампу «Апостиль» і реєстрації статутів територіальних громад.

Реалізація вимог запропонованого регуляторного акта не потребує додаткових витрат Державного бюджету України.

8. Очікувані результати прийняття регуляторного акта.Вигоди Витрати
У сфері держави
Встановлення законодавчої підстави для надання адміністративних послуг з видачі повторного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; з видачі дублікатів свідоцтв про державну реєстрацію: інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності, статуту територіальної громади, благодійної організації, творчої спілки, торгово-промислової палати, політичної партії; із заміни оригіналів зазначених свідоцтв, а також забезпечення встановлення на законодавчому рівні платності надання таких послуг та послуг з проставлення штампу «Апостиль» і реєстрації статутів територіальних громад. Витрати із державного та місцевих бюджетів відсутні.
У сфері громадян
Запровадження єдиного порядку видачі дубліката і заміни відповідних свідоцтв про реєстрацію, а також визначення законодавчої підстави їх видачі. Витрати із державного та місцевих бюджетів відсутні.

9. Оцінка ризику впливу зовнішніх чинників на дію регуляторного акта.

Немає.

10. Обґрунтування строку чинності регуляторного акта.

Строк дії акту не є обмеженим.

11. Визначення показників результативності регуляторного акта.

Основним показником результативності регуляторного акта є врегулювання на законодавчому рівні порядку діяльності органів виконавчої влади у частині їх відносин з фізичними та юридичними особами, що дозволить захистити права і законні інтереси особи у відносинах з державою, сприятиме обмеженню проявів бюрократизму, свавілля та корупції з боку службовців, підвищить ефективність роботи органів влади.

12. Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності регуляторного акта.

Базове відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта буде здійснюватись до дати введення в дію цього акта шляхом збору пропозицій і зауважень та їх аналізу.

Повторне відстеження – через два роки з дня введення в дію акту, в результаті якого відбудеться порівняння показників базового та повторного обстеження. У разі виявлення неврегульованих та проблемних питань шляхом аналізу якісних показників дії цього акта, ці питання будуть врегульовані шляхом внесення відповідних змін.

Періодичне відстеження здійснюватиметься раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження. Установлені кількісні та якісні значення показників результативності акта порівнюються із значеннями аналогічних показників, що встановлені під час повторного відстеження.

Відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта проводитиметься Міністерством економічного розвитку і торгівлі.

Директор Департаменту
А.М.Панченко

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проект Закону України
«Про внесення змін до деяких законів України щодо упорядкування питання надання адміністративних послуг»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Міністерством юстиції розроблено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо упорядкування питання надання адміністративних послуг» (далі – проект Закону) з метою врегулювання на законодавчому рівні питання надання та платності адміністративних послуг, надання яких віднесено до повноважень Міністерства юстиції України, Державної реєстраційної служби України та структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, що реалізують повноваження Державної реєстраційної служби України і здійснюється на сьогодні на підставі підзаконних нормативно-правових актів.

2. Мета і шляхи її досягнення

Проектом Закону передбачено внесення змін до низки Законів України, які регулюють питання надання адміністративних послуг. Проект Закону спрямований на встановлення на законодавчому рівні окремих адміністративних послуг, надання яких віднесено до повноважень Міністерства юстиції України, Державної реєстраційної служби України та структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, що реалізують повноваження Державної реєстраційної служби України та їх платності.

3. Правові аспекти

Основними нормативно-правовими актами у даній сфері правового регулювання є:

Закон України «Про адвокатуру»;

Закон України «Про нотаріат»;

Закон України «Про інформаційні агентства»;

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

Закон України «Про благодійництво та благодійні організації»;

Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»;

Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні»;

Закон України «Про столицю України — місто-герой Київ»;

Закон України «Про політичні партії в Україні»;

Закон України «Про електронний цифровий підпис»;

постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. № 102 «Про розмір плати за видачу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю»;

постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1287 «Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів»;

постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. № 383 «Про розміри і порядок справляння плати за державну реєстрацію благодійних організацій»;

постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 1998 р. № 356 «Про порядок справляння і розміри реєстраційного збору за державну реєстрацію торгово-промислових палат»;

постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 738 «Про розміри плати за реєстрацію асоціацій, інших добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування, статутів територіальних громад»;

постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. № 1017 «Питання державної реєстрації творчих спілок»;

постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2001 р. № 840 «Про реалізацію статей 9, 11 Закону України «Про політичні партії в Україні»;

постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 р. № 737 «Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг»;

постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2010 р. № 915 «Деякі питання надання адміністративних послуг»;

постанова Кабінету Міністрів України від 5 січня 2011 р. № 33 «Деякі питання надання платних адміністративних послуг»;

Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395;

Положення про Державну реєстраційну службу України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 401.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону погоджено Міністерством економічного розвитку і торгівлі України із зауваженнями, які враховано частково, та Міністерством фінансів України без зауважень.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Запобігання корупції

Проект Закону не містить правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

Проект Закону не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи.

8. Громадське обговорення

Проект Закону не потребує проведення консультацій з громадськістю.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону не стосується соціально-трудової сфери.

10. Прогноз результатів

Прийняття проекту Закону дозволить на законодавчому рівні врегулювати питання надання окремих адміністративних послуг та їх платності.

Міністр юстиції
О.В. Лавринович

Передплата на 2011 рік здійснюється через:

ПП «ПА «Страйд-Плюс»
Отримувач — ПП «ПА «Страйд-Плюс», код ЄДРПОУ 35072739,
п/р 26005460220010 в ПАТ «АКБ «Базис» м. Харкова, МФО 351760.

ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН»
Отримувач — ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН», код ЄДРПОУ 33478516,
п/р 260090102990 в ПАТ «ПроКредит Банк» м. Києва, МФО 320984.
Призначення платежу: «Передплата на журнал «Мала енциклопедія нотаріуса» на 2011 рік».
ПДВ не передбачено. У цій графі також слід указати адресу, на яку надсилати журнал.

Вартість річної передплати на 2011 рік — 970 грн.
Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09; 714-27-89
E-mail: info@stride.com.ua http://www.stride.com.ua