Архивы

Мін’юст розробить спеціальне програмне забезпечення для кваліфікаційного відбору кандидатів на посаду нотаріуса

В Міністерстві юстиції утворено робочу групу для розробки технічного завдання на спеціальне програмне забезпечення, яке буде використовуватися під час анонімного кваліфікаційного тестування претендентів на посаду нотаріуса. Відповідний наказ підписав Міністр юстиції Олександр Лавринович.

До робочої групи включено представників департаменту нотаріату Міністерства юстиції, які визначать критерії оцінювання результату проведеного анонімного кваліфікаційного тестування та забезпечать розробку технічного завдання на спеціальне програмне забезпечення.

Крім того, в робочу групу введено фахівців у сфері ІТ-технологій, перед якими поставлене завдання здійснити тестування та здачу в промислову експлуатацію спеціального програмного забезпечення.

Електронна система тестування – повністю усуває людський фактор й будь-який інший вплив на встановлення результатів відбору кандидатів на відповідну професію. Спеціальне програмне забезпечення для кваліфікаційного відбору кандидатів на посаду нотаріуса має забезпечити всебічне та об’єктивне оцінювання рівня професійних знань осіб, що претендують на зайняття нотаріальною діяльністю.

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271-17-33
E-mail: press@minjust.gov.ua

Наказ № 3173/5 від 15.12.2010 «Про створення робочої групи по розробці технічного завдання на спеціальне програмне забезпечення»

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

15.12.2010 м. Київ № 3173/5

Про створення робочої групи по
розробці технічного завдання
на спеціальне програмне забезпечення

З метою забезпечення проведення кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю, шляхом проходження анонімного кваліфікаційного тестування, НАКАЗУЮ :

1. Затвердити робочу групу у такому складі :

Наливайко Іван Олександрович – заступник директора департаменту – начальник відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань, голова робочої групи;

Долгова Зоя Михайлівна – заступник начальника відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань;

Антипова Олена Вікторівна – начальник відділу методично-правового забезпечення Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань;

Нечипорук Світлана Володимирівна – начальник відділу правової допомоги та легалізації документів Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань

Гавриш Мар’яна Степанівна – головний спеціаліст відділу реєстрації адвокатських об’єднань, видачі свідоцтв та фінансового моніторингу осіб, які надають юридичні послуги Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань;

Олексюк Лілія Віталіївна – заступник генерального директора з питань розвитку підприємства Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України;

Буюклі Олена Євгеніївна – помічник генерального директора з технічних питань Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України;

Голові робочої групи забезпечити розробку технічного завдання на спеціальне програмне забезпечення, визначити критерії оцінювання результату проведеного анонімного кваліфікаційного тестування, здійснення тестування та здачу в промислову експлуатацію спеціального програмного забезпечення.

2. Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань (Чижмарь К.І.) забезпечити участь працівників Департаменту у роботі робочої групи.

3. Фінансово-господарському департаменту (Мудрий С.І.) забезпечити робочу групу приміщенням за адресою: вулиця Артема, 73.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України Єфіменка Л.В.

Міністр
Олександр Лавринович

Звіт до Фонду «непрацездатності» : тонкощі подання в електронній формі.

ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЛИСТ

від 14.10.2010 р. N 03-28-1949

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, розглянувши звернення щодо прийому органами Фонду електронної звітності, повідомляє.

Чи має бути безкоштовним прийом електронної звітності, обов’язковим Чи є користування послугами спецоператора для подання такої звітності? Чи справді, якщо платник побажав подати звітність в електронному вигляді, то відповідний орган зобов’язаний її прийняти, не відсилаючи платника до якихось там комерційним спецоператора?

Спосіб подання звітності визначається страхувальником на добровільних засадах. Подання електронного звіту у відповідності до законодавства дає страхувальникові право не подавати відповідні звіти на паперових носіях, якщо їм була отримана друга квитанція. Страхувальник може подавати до Фонду звітність наступними способами:

- На паперових носіях — особисто;

- На паперових носіях — поштовими відправленнями;

- Засобами телекомунікаційного зв’язку з накладанням електронного цифрового підпису;

- Засобами телекомунікаційного зв’язку з накладанням електронного цифрового підпису через посередника.

Всі послуги з прийому електронної звітності страхувальників робочими органами Фонду надаються безкоштовно.

Взаємовідносини між спецоператорів і страхувальником визначаються договірними умовами відповідно до чинного законодавства.

Чи відповідає законодавству примус подавати звітність до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності саме в електронному вигляді (створення певних перешкод для звітності в звичному «паперовому» вигляді)?

Нормативно-правовими актами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не передбачена обов’язковість подання звітності в електронному вигляді.

Якщо підприємство уклало договір на подання до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звітності в електронному вигляді і має намір направляти декларації через Інтернет. При цьому виникає питання: чи необхідно такі ж декларації подавати на паперових бланках?

Подання електронного звіту по коштах Фонду відповідно до законодавства дає страхувальникові право не подавати відповідний звіт на паперових носіях, якщо їм була отримана друга квитанція.

Хто повинен підписувати звітність в електронному вигляді, яка подається до органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності?

Електронні цифрові підписи посадових осіб страхувальника відповідно до Законів України від 22.05.2003 р. N 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг», від 22.05.2003 р. N 852-IV «Про електронний цифровий підпис» накладаються на електронний звіт в наступному порядку: першим — ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим — ЕЦП керівника (директора), третім — ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки суб’єкта звітності.

При відсутності у суб’єкта звітності посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб накладаються у такому порядку: першим — ЕЦП керівника (директора), другим — ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки суб’єкта звітності.

Фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку: першим — електронний цифровий підпис фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, другий — електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитку печатки фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності (за наявності).

Чи відрізняються терміни подання електронної звітності в електронному вигляді від термінів подання звітності в паперовому? Чи справді така звітність приймається з 9:00 до 18:00 щодня, крім вихідних, святкових і неробочих днів (прошу повідомити такі дні та години)?

Електронні звіти подаються страхувальниками за звітні періоди і в терміни подання, встановлені правлінням Фонду для відповідних звітів у паперовій формі. Звітність по коштах Фонду в електронному вигляді, отримана робочими органами Фонду пізніше терміну, встановленого законодавством для звітності по коштах Фонду, вважається поданою з порушенням терміну. Автоматизована інформаційна система прийому звітних документів від страхувальників у робочих органах Фонду засобами Інтернет-технологій Виконавчої дирекції Фонду забезпечує цілодобовий прийом електронних звітів. Обробку звітів Виконавча дирекція Фонду здійснює з 9:00 год до 17:00 год щодня, крім вихідних, святкових і неробочих днів.

У разі отримання електронного звіту після 16 годин Виконавча дирекція Фонду формує і направляє квитанції протягом перших двох годин наступного робочого дня.

Чим підтверджується приймання звітності, поданої в електронному вигляді?

Прийом звіту підтверджується другим квитанцією з повідомленням про прийом електронного звіту.

Електронний звіт, до якого страхувальником не була отримана друга квитанція з повідомленням про його прийом, представленим не вважається.

Яка дата вважається датою подання податкової звітності, поданої в електронному вигляді?

Датою подання електронної звітності по коштах Фонду вважається дата, зафіксована посередником або Виконавчою дирекцією Фонду в першій квитанції до електронного звіту, за яким страхувальником отримана друга квитанція з повідомленням про прийом електронного звіту.

Який термін зберігання архіву файлів, спрямованих як звітності, файлів звітності з накладеними на них ЕЦП платника та отриманих електронних квитанцій з ЕЦП?

Робочі органи Фонду забезпечують такий же термін зберігання електронних звітів, як і для паперових, відповідно до наказів Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. N 41 «Про затвердження Переліку типових документів», Державного комітету архівів України від 25.04. 2005 р. N 49 «Про затвердження Порядку зберігання електронних документів в архівних установах» та постановою правління Фонду від 24.12.2001 р. N 54 «Про затвердження Інструкції з діловодства в органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності».

Підприємство уклало договір з аудиторською фірмою на складання всієї звітності та доручило їй здавати податкову звітність підприємства в електронному вигляді. Хто несе відповідальність за своєчасність подання та коректність заповнення документів?

Відповідно до Закону України від 18.01.2001 р N 2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» визначено, що страхувальники зобов’язані нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески , вести облік коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів. Отже,відповідальність за своєчасність подання та коректність заповнення звітності по коштах Фонду несе страхувальник.

В. о. директора Е. Ушаков

Проект заяви про отримання свідоцтва про реєстрацію самозайнятої особи в органах ДПС з 01.01.2011 року з метою врахування витрат при оподаткуванні доходу отриманого від провадження незалежної професійної діяльності .

Проект заяви про
отримання свідоцтва про реєстрацію самозайнятої особи в органах ДПС з 01.01.2011 року з метою врахування витрат при оподаткуванні доходу отриманого від провадження незалежної професійної діяльності . (відповідно до вимог ст.. 178 Податкового кодексу України)

___________________________
___________________________
___________________________

ЗАЯВА

Я, ХХХХХХХ, приватний нотаріус ХХХХХ міського нотаріального округу, здійснюю свою незалежну професійну діяльність за адресою: м. ХХХ, ЯЯЯЯЯЯЯ , моє місце проживання зареєстроване за адресою м. ХХХХХ, БББББББББ.
Взят(а) на облік платника податків в органах Державної податкової служби ХХХХ року.
Відповідно до вимог ст. 178 Податкового кодексу України я, як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, зобов’язана стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання та отримати свідоцтво про таку реєстрацію.
Прошу видати мені з 01.01.2011 року відповідне Свідоцтво про реєстрацію самозайнятої особи в органах державної податкової служби.

Приватний нотаріус
ХХХХ УУУУ нотаріального округу ХХХХХ Х.Х.

Як визначити момент виникнення права користування орендованим обєктом нерухомості: тлумачення Міністерства юстиції України

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Л И С Т

18.10.2010 N 12873-0-26-10-19

Газеті «Правова Фортеця»
б-р Дружби народів, 3,
к. 30, м. Київ-150, 03150

Щодо надання роз’яснення деяких питань
законодавства, пов’язаних з державною
реєстрацією прав

Міністерство юстиції розглянуло лист газети «Правова Фортеця»
від 4 жовтня 2010 року стосовно надання роз’яснення деяких питань
законодавства, пов’язаних з державною реєстрацією права
користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними
спорудами, їх окремими частинами, та повідомляє.

Відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 )
(далі — Кодекс) зобов’язанням є правовідношення, в якому одна
сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Слід відмітити, що зобов’язання виникають з підстав,
встановлених статтею 11 Кодексу ( 435-15 ) (стаття 509 Кодексу)
( 435-15 ). Так, згідно з частиною другою статті 11 Кодексу
( 435-15 ) підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є,
зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно частини першої статті 626 Кодексу ( 435-15 )
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на
встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 640 Кодексу ( 435-15 ) визначає момент, з якого
договір вважається укладеним, тобто момент, з якого у сторін
договору виникають взаємні права та обов’язки.

Враховуючи наведене, цивільні права та обов’язки у сторін
договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої
частини) виникають з моменту укладення такого договору, звісно ж,
якщо інше не передбачено самим договором (наприклад, з моменту
передачі майна). У випадках, встановлених статтями 793 та 794
Кодексу ( 435-15 ), таким моментом є нотаріальне посвідчення та
державна реєстрація договору відповідно.

Що стосується державної реєстрації права користування (найму,
оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими
частинами та правових наслідків відсутності державної реєстрації
такого права, то наголошуємо, що обов’язковій державній реєстрації
підлягають речові права, що виникли на підставі договорів,
укладених після набрання чинності Закон України від
11 лютого 2010 року N 1878-VI ( 1878-17 ) «Про внесення змін до
Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме
майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», тобто,
починаючи з 16 березня 2010 року. Таке твердження ґрунтується на
тому, що саме цей Закон ( 1878-17 ) містить норму щодо проведення
реєстраторами бюро технічної інвентаризації державної реєстрації
права користування (найму, оренди) будівлею або іншими
капітальними спорудами, їх окремими частинами.

Також відповідно до Тимчасового положення про порядок
державної реєстрації права власності та інших речових прав на
нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від
7 лютого 2002 року N 7/5 ( z0157-02 ) (у редакції наказу
Міністерства юстиції від 28 липня 2010 року N 1692/5)
( z0582-10 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції
18 лютого 2002 року за N 157/6445 (далі — Положення), така
державна реєстрація є обов’язковою. У свою чергу, норми Положення
( z0157-02 ), що будуть діяти до 1 січня 2012 року, не пов’язують
момент державної реєстрації права користування (найму, оренди)
будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами
з виникненням у сторін взаємних прав та обов’язків відповідно до
договору.

Як зазначалося вище, цивільні права та обов’язки у відносинах
найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини)
виникають на підставі відповідного договору, а тому певні
негативні правові наслідки у сторін таких правовідносин можуть
виникати як у зв’язку з укладенням договору (зокрема недотримання
письмової форми, нотаріального посвідчення договору тощо), так і у
зв’язку з неналежним його виконанням (прострочення оплати за
користування майном тощо), проте не у зв’язку з відсутністю
державної реєстрації такого речового права.

Слід відмітити, що у розумінні Положення ( z0157-02 )
державна реєстрація прав — це офіційне визнання і підтвердження
державою фактів виникнення, переходу або припинення права
власності та інших речових прав на нерухоме майно шляхом внесення
відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Тобто, державна реєстрація права користування (найму, оренди)
будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами
є додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів, що
виникають на підставі укладених договорів, як у відносинах між
сторонами таких правовідносин, так і у відносинах з третіми
особами, у тому числі з органами влади.

Водночас, наголошуємо, що з 1 січня 2012 року державна
реєстрація права користування (найму, оренди) будівлею або іншими
капітальними спорудами, їх окремими частинами здійснюватиметься у
порядку, визначеному Законом України «Про внесення змін до
Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме
майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України»
( 1878-17 ), а тому, виходячи з частини третьої статті 3 Закону
України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та
їх обтяжень» ( 1952-15 ), буде змінено момент виникнення права
користування відповідно до договору найму будівлі або іншої
капітальної споруди (їх окремої частини) — таке речове право
виникатиме саме з моменту його державної реєстрації.

Стосовно правомірності віднесення до складу витрат фізичної
чи юридичної особи сум витрат, понесених особою на оплату
користування майном, зазначаємо, що Міністерство юстиції, діючи на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, а також
відповідно до Положення про нього, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року N 1577
( 1577-2006-п ), не має повноважень щодо визначення законності чи
правомірності будь-яких дій та прийнятих рішень суб’єктів
правовідносин.

У свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України «Про
державну податкову службу в Україні» ( 509-12 ) завданнями органів
державної податкової служби є, зокрема, надання роз’яснень
законодавства з питань оподаткування серед платників податків.

Враховуючи наведене, з порушеного у листі питання радимо
звернутися до органів державної податкової служби.

Заступник Міністра Л.В.Єфименко

Як передати земельну ділянку в суборенду.

ЩОДО ВИКОНАННЯ УМОВ ДОГОВОРУ СУБОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Лист Державного комітету України із земельних ресурсів
від 14 вересня 2010 р. N 17492/17/4-10

Держкомпідприємництву

Державним комітетом України із земельних ресурсів опрацьовано Ваше звернення від 30.08.2010, що надійшло від Держкомпідприємництва від 09.08.2010 N 10144 та повідомляється наступне.
Статтею 3 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Згідно із статтею 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.
У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.
Враховуючи наведене, надання Вам земельної ділянки у користування для обслуговування торгівельного кіоску може бути здійснено шляхом укладання договору суборенди частини земельної ділянки.

Заступник Голови
І. Д. Левушевський

Наказ Міністерства юстиції України № 3290/5 від 24.12.2010 ’’Про затвердження Концепції реформування органів нотаріату в Україні’’

Наказ Міністерства юстиції України № 3290/5 від 24.12.2010 ’’Про затвердження Концепції реформування органів нотаріату в Україні’’

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
24.12.2010 м. Київ № 3290/5

Про затвердження Концепції
реформування органів нотаріату
в Україні

З метою сприяння становленню цілісного підходу до визначення функцій нотаріату та побудови чіткої структури нотаріальних органів для надання населенню послуг правового та нотаріального характеру у відповідності до міжнародних стандартів, а також поступового і системного реформування українського нотаріату як інституту позасудового захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб

НАКАЗУЮ:
Затвердити Концепцію реформування органів нотаріату (далі – Концепція) (додається).
Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань (Чижмарь К.І.):
2.1. Вжити відповідних заходів до реалізації Концепції.
2.2. Довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. 2
Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі:
3.1. Забезпечити в межах компетенції належну реалізацію Концепції.
3.2. Довести цей наказ до відома нотаріусів.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л. В.

Міністр
Олександр Лавринович

Затверджено
Наказ Міністерства юстиції України
від 24.12.2010 № 3290/5

Концепція реформування органів
нотаріату в Україні

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Концепція реформування органів нотаріату (далі – Концепція) визначає сучасний стан інституту нотаріату, цілі, пріоритетні завдання та стратегічні напрями, окреслює механізми її реалізації та очікувані результати.

Метою Концепції є сприяння становленню цілісного підходу до визначення функцій нотаріату та побудови чіткої структури нотаріальних органів з метою надання населенню послуг правового та нотаріального характеру у відповідності до міжнародних стандартів, а також поступового і системного реформування українського нотаріату, як інституту позасудового захисту цивільних прав громадян.

Реформування галузі зумовлено наступними факторами:

1. Невизначеністю статусу нотаріальних органів, зокрема, державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, державного нотаріального архіву.

2. Необхідністю встановлення критеріїв для оптимального забезпечення населення нотаріальними послугами та надмірною концентрацією надання нотаріальних послуг в столиці України – м. Києві та обласних центрах.

3.Відсутністю правової бази, яка б давала можливість нотаріусу як представнику державної публічної влади мати чітко визначені процесуальні права та обов’язки.

4.Відсутністю законодавчо закріплених морально-етичних та професійних правил поведінки у нотаріальній діяльності, системи цінностей.

5.Законодавчою неврегульованістю пенсійного, соціального забезпечення нотаріусів України та системи оподаткування доходів нотаріуса.

6. Відсутністю єдиного підходу щодо оплати за надання нотаріусами послуг, які не пов’язані з учиненням нотаріальних дій.

7. Відсутністю комплексної програми стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, яка передбачала б не лише навчальний процес з питань нотаріату, але й елементи практики, психології, етики, деонтології, логіки, конфліктології, норм процесуального права тощо.

8. Відсутністю комплексної програми підвищення кваліфікації осіб, які вчиняють нотаріальні дії, в тому числі посадових осіб органів місцевого самоврядування тощо.

9. Колізією нормативно-правових актів, що регулюють діяльність нотаріату.

10. Величезною кількістю підзаконних нормативно-правових актів, які часто суперечать один одному (Інструкції, Положення, Порядки).

11. Відсутністю професійної нотаріальної палати та невизначеністю її статусу.

ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

З метою забезпечення реалізації Концепції першочергово проводиться аналіз нормативної бази у сфері нотаріату, ініціюється внесення відповідних змін і доповнень до діючого законодавства, запроваджується прийняття інших нормативних актів, які сприятимуть регулюванню процесу реформування органів нотаріату, створення механізму захисту інтересів трудового колективу державної нотаріальної контори та державного нотаріального архіву при переході до єдиного нотаріату, законодавче закріплення соціальних прав та врегулювання пенсійного забезпечення нотаріуса.

Серед першочергових заходів, які ставить перед собою дана Концепція, є:

1) розробка та прийняття Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, посадовими особами виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування, консульськими установами;

2) вжиття заходів щодо зменшення кількості підзаконних нормативно – правових актів, які регулюють питання діловодства, архівної справи, ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій та їх узгодженості між собою.

3) визначення критеріїв для оптимального забезпечення населення нотаріальними послугами;

4) розроблення та затвердження Порядку підвищення кваліфікації кадрів, які працюють у сфері нотаріату;

5) вжиття заходів щодо створення галузевого нотаріального архіву при Міністерстві юстиції України.

З метою збереження єдності регулювання організації нотаріальної діяльності та порядку її здійснення наступним кроком у реалізації Концепції є підготовка проекту Закону України «Про нотаріат та організацію нотаріальної діяльності в Україні», прийняття якого забезпечило б належне функціонування реформованого нотаріату.

Для наступного забезпечення функціонування перетвореної системи, дана Концепція передбачає наступні кроки:

1. Створення Академії нотаріату як учбового закладу для підготовки фахівців у сфері нотаріату.

2. Унесення до класифікатора галузей права змін щодо виділення окремої галузі – нотаріального процесу.

3. Приведення у відповідність підзаконних нормативно-правових актів з діючого законодавства.

4. Підготовка та прийняття на законодавчому рівні кодексу професійної етики нотаріуса.

5. Створення професійної самоврядної організації нотаріусів.

ТЕРМІНИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

Для реформування органів нотаріату встановлюється перехідний період, упродовж якого відбуватиметься поступовий перехід до єдиного нотаріату. Загалом реалізація положень Концепції буде здійснюватися в декілька етапів і процес реформування триватиме приблизно 5 років.

Першим етапом є затвердження протягом 2010 року Концепції як основної програми для проведення реформування.

Другим етапом є розробка, обговорення та прийняття протягом 2010-2012 років базових законів.

Третім етапом запровадження положень Концепції , протягом 2012-2015 років є створення професійної організації нотаріусів України та становлення професійного самоврядування.

Директор Департаменту нотаріату,
фінансового моніторингу юридичних
послуг та реєстрації адвокатських об’єднань
К.І.Чижмарь

Наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3256/5 «Про затвердження Порядку підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів»

Наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3256/5 «Про затвердження Порядку підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів»

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

22.12.2010 м. Київ № 3256/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції 24.12.2010 за № 1331/18626

Про затвердження Порядку підвищення
кваліфікації нотаріусів, консультантів
державних нотаріальних контор,
державних нотаріальних архівів,
помічників приватних нотаріусів

Відповідно до статті 5 Закону України „Про нотаріат” та з метою підвищення професійного рівня державних та приватних нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів та помічників приватних нотаріусів

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів, що додається.

2. Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань (Чижмарь К.І.):

2.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (із змінами).

2.2. Довести цей наказ до відома начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома нотаріусів та забезпечити його належне виконання.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.

Міністр
Олександр Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
22.12.2010 № 3256/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції 24.12.2010 за № 1331/18626

Порядок підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів

1. Цей Порядок розроблений з метою організації та формування системи підвищення професійного рівня нотаріусів та, за бажанням, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів.

2. Підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів полягає в навчанні з метою оновлення та розвитку знань, умінь та набуття професійних навичок, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності.

3. Підвищення кваліфікації здійснюється на принципах доступності, поєднання теорії і практики, диференціації та системності.

4. Підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів організовується та забезпечується Центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції Міністерства юстиції України (далі — Центр), Українською нотаріальною палатою, Академією нотаріату України.

5. Підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів здійснюється у таких формах:

підвищення кваліфікації у Центрі відповідно до планів–графіків підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів, які щороку затверджуються наказами Міністерства юстиції України;

підвищення кваліфікації за програмами короткотермінових семінарів, які організовуються та проводяться Центром, Українською нотаріальною палатою, Академією нотаріату України;

навчання за програмами удосконалення професійної майстерності, школи молодого нотаріуса в рамках постійно діючих семінарів, які проводяться Центром, Українською нотаріальною палатою, Академією нотаріату України;

участь у міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях з питань нотаріату;

навчання в магістратурі та аспірантурі, проходження докторантури;

навчання шляхом самоосвіти (підготовка рефератів, статей для опублікування у професійних та фахових виданнях, участь у розробці проектів нормативно-правових актів тощо).

6. Підвищення кваліфікації відбувається згідно з Переліком питань з підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів, наведеним у додатку до цього Порядку (далі – Перелік питань з підвищення кваліфікації).

Перелік питань з підвищення кваліфікації складено з урахуванням цільового спрямування, досвіду діяльності, індивідуальних інтересів і потреб слухачів за такою тематикою:

актуальні питання організації нотаріальної діяльності;

нотаріальне діловодство, практичне застосування;

порядок підготовки нотаріальних документів до здачі на зберігання в архів;

порядок учинення нотаріальних дій;

діяльність нотаріуса, пов’язана з удосконаленням практичних навичок по роботі з Єдиним реєстром спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиним реєстром заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Єдиним реєстром нотаріусів, Державним реєстром іпотек, Державним реєстром правочинів, Державним реєстром обтяжень рухомого майна, Спадковим реєстром, Реєстром спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України, Єдиним реєстром довіреностей;

підготовка документів для проставлення апостиля та подальшої консульської легалізації тощо.

7. Нотаріус повинен постійно працювати над підвищенням свого професійного рівня за будь-якою з форм, передбачених пунктом 5 цього Порядку, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 291 Закону України «Про нотаріат», проходити підвищення кваліфікації.

8. Підвищення кваліфікації за формами, передбаченими абзацами другим — четвертим пункту 5 цього Порядку, завершується проведеним у Центрі підсумковим заліком.

9. У разі успішної здачі заліку залежно від строку навчання Центром видається Свідоцтво про підвищення кваліфікації за зразком, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.97 № 1260 «Про документи про освіту та вчені звання», або відповідний документ про підвищення кваліфікації установленого Міністерством юстиції зразка.

За результатами проходження навчання за програмами короткотермінових семінарів, які організовуються та проводяться Українською нотаріальною палатою або Академією нотаріату України, видаються відповідні документи (свідоцтво, сертифікат учасника семінару).

У разі підвищення кваліфікації за формою самоосвіти на підтвердження факту підготовки матеріалів для опублікування у професійних виданнях редакцією надається відповідний документ (інформаційна довідка про прийняття до друку тощо).

На підтвердження факту навчання в магістратурі та аспірантурі, а також про проходження докторантури надається відповідна довідка за місцем навчання.

10. Методичне забезпечення проведення підвищення кваліфікації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, Центром, Академією нотаріату України, Українською нотаріальною палатою спільно з науковими установами та вищими навчальними закладами.

Директор Департаменту
нотаріату, фінансового моніторингу
юридичних послуг та реєстрації
адвокатських об’єднань

К.І. Чижмарь

Додаток
до Порядку підвищення кваліфікації
нотаріусів, консультантів
державних нотаріальних контор,
державних нотаріальних архівів,
помічників приватних нотаріусів

Перелік питань з підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів

І. Організація нотаріату та нотаріальної діяльності

1.1. Нотаріус. Правова основа діяльності нотаріату. Права та обов’язки нотаріуса.

1.2. Нотаріальна таємниця. Гарантії нотаріальної діяльності. Обмеження у праві вчинення нотаріальних дій. Оплата нотаріальних дій.

1.3. Відповідальність нотаріуса.

1.4. Підстави та порядок зупинення, припинення нотаріальної діяльності.

1.5. Порядок заміщення приватного нотаріуса.

1.6. Нотаріус як податковий агент. Оподаткування доходу приватного нотаріуса.

1.7. Роль нотаріуса в системі фінансового моніторингу.

1.8. Діяльність нотаріуса, пов’язана з удосконаленням практичних навичок по роботі з Єдиним реєстром спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиним реєстром заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Єдиним реєстром нотаріусів, Державним реєстром іпотек, Державним реєстром правочинів, Державним реєстром обтяжень рухомого майна, Спадковим реєстром, Реєстром спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України, Єдиним реєстром довіреностей.

ІІ. Порядок документування нотаріальної діяльності та зберігання нотаріального архіву, а також організація роботи з документами

2.1. Нотаріальне діловодство, практичне застосування.

2.2. Загальне діловодство:

приймання, розгляд і реєстрація кореспонденції;

складання і оформлення документів;

контроль за виконанням документів;

порядок розгляду звернень фізичних та юридичних осіб.

2.3. Нотаріальне діловодство:

складання і оформлення нотаріальних документів;

ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій.

2.4. Складання номенклатури та формування справ (нарядів).

2.5. Складання справ (нарядів).

2.6. Підготовка нотаріальних документів для архівного зберігання.

ІІІ. Порядок учинення нотаріальних дій

3.1. Загальні правила вчинення нотаріальних дій.

3.2. Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій (посвідчення правочинів про відчуження нерухомого майна (крім земельних ділянок) та часток у спільній власності на нерухоме майно; посвідчення правочинів, предметом яких є земельна ділянка, посвідчення договорів іпотеки (застави), посвідчення заповітів, вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, видача свідоцтв про право на спадщину, свідоцтв про право власності в спільному майні подружжя, свідоцтв про придбання арештованого (заставленого) майна з публічних торгів, свідоцтв про придбання нерухомого майна, що є предметом іпотеки, накладання та зняття заборони; вчинення виконавчих написів та протестів векселів).

3.3. Порядок посвідчення договорів відчуження об’єктів нерухомого майна:

загальні правила посвідчення договорів, предметом яких є нерухоме майно;

особливості посвідчення договорів відчуження земельних ділянок;

порядок відчуження об’єктів незавершеного будівництва;

посвідчення правочинів щодо розпорядження часткою нерухомого майна в спільній власності;

особливості посвідчення договорів відчуження об’єктів нерухомого майна за участю малолітніх та неповнолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку та піклування.

3.4. Посвідчення договорів про забезпечення виконання зобов’язання:

порядок та особливості посвідчення договору іпотеки;

нотаріальне посвідчення договору застави;

вчинення виконавчого напису на договорі про забезпечення виконання зобов’язання.

3.5. Оформлення права на спадщину:

загальні правила оформлення спадкових прав;

підстави спадкування (порядок та особливості оформлення спадщини);

особливості спадкування землі;

вжиття заходів до охорони спадкового майна;

видача свідоцтва про право на спадщину.

3.6. Порядок прийняття в депозит грошових сум та цінних паперів.

3.7. Особливості засвідчення нотаріусом підпису на документах. Засвідчення нотаріусом вірності перекладу та справжності підпису перекладача.

3.8. Застосування законодавства іноземних держав. Міжнародні договори. Порядок підготовки документів (консульська легалізація та проставлення апостиля) для використання їх за межами України.

3.9. Застосування положень Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.93 у частині надання правової допомоги, майнових правовідносин та спадкування.

Директор Департаменту
нотаріату, фінансового моніторингу
юридичних послуг та реєстрації
адвокатських об’єднань

К.І. Чижмарь

НАКАЗ. Затверджено нові правила ведення нотаріального діловодства

НАКАЗ. Затверджено нові правила ведення нотаріального діловодства

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

22.12.2010 м.Київ № 3253/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613

Про затвердження
Правил ведення
нотаріального діловодства

Відповідно до статті 14 Закону України „Про нотаріат”, з метою вдосконалення порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами та належної організації передачі документів нотаріального діловодства на тимчасове зберігання до державних нотаріальних архівів

НАКАЗУЮ :

1. Затвердити Правила ведення нотаріального діловодства, що додаються.

2. Визнати такими, що втратили чинність, наказ Міністерства юстиції України від 09.07.2002 № 63/5 „Про затвердження Інструкції про порядок передачі нотаріальних документів на тимчасове зберігання до державного нотаріального архіву”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.07.2002 за № 569/6857 (зі змінами), наказ Міністерства юстиції України від 15.07.2003 № 87/5 „Про затвердження Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.07.2003 за № 598/7919 (зі змінами), наказ Міністерства юстиції України від 31.12.2008 № 2368/5 „Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за № 1325/16016 (зі змінами).

3. Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань (Чижмарь К.І.):

3.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (зі змінами).

3.2. Довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

4. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.

5. Цей наказ набирає чинності з 01.01.2011.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л. В.

Міністр
Олександр Лавринович

АРКУШ ПОГОДЖЕННЯ
до проекту наказу Міністерства юстиції України “ Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства ”

Заступник Міністра
Горбунова Л.М.

Директор Департаменту нотаріату,
фінансового моніторингу юридичних послуг
та реєстрації адвокатських об’єднань

Чижмарь К.І.

Директор Департаменту державної
реєстрації нормативних актів

Железняк Н.А.

Помічник Міністра

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
22.12.2010 № 3253/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613

ПРАВИЛА
ведення нотаріального діловодства

І. Загальні положення

1.1. Ці Правила встановлюють порядок документування нотаріальної діяльності та зберігання архіву і визначають порядок організації роботи з документами в державних нотаріальних конторах ( далі – контора), державних нотаріальних архівах (далі – архів), приватними нотаріусами.

1.2. Діловодство ведеться українською мовою.

1.3. Використані в цих Правилах основні терміни та їх визначення застосовуються у значеннях, наведених у ДСТУ 2732:2004 “ Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять”.

ІІ. Діловодство контори, архіву, приватного нотаріуса

2.1. Організаційно — розпорядчі документи конторою, архівом, приватним нотаріусом ведуться з дотриманням вимог Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.97 № 1153 (зі змінами) (далі – Примірна інструкція з діловодства), та Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 № 348 (зі змінами), ДСТУ 4163-2003 “Державна уніфікована система організаційно- розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів” (далі – ДСТУ 4163-2003).

2.2. Порядок ведення діловодства, що містить інформацію з обмеженим доступом, визначається Інструкцією про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.98 № 1893 (із змінами).

2.3. Нотаріальне діловодство регулюється Законом України “Про нотаріат” (далі – Закон), цими Правилами.

Невід’ємною складовою нотаріального діловодства та документаційного забезпечення нотаріального процесу є спеціальні бланки нотаріальних документів, що використовуються нотаріусами виключно під час вчинення нотаріальних дій.

Постачання, витрачання, зберігання, організація обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітування про їх використання здійснюються згідно з Порядком витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 812, іншими нормативно-правовими актами.

2.4. Нотаріальне діловодство включає:

ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій відповідно до вимог порядку, установленого Мін’юстом, книг, журналів реєстрації (обліку), передбачених номенклатурою, у яких реєструються нотаріальні документи і документи, на підставі яких вчиняються нотаріальні дії;

зберігання, облік, видачу і використання нотаріальних документів і документів, на підставі яких вчинені нотаріальні дії;

складання, оформлення, реєстрацію , облік і виконання конторою, архівом, приватним нотаріусом документів по витребовуванню і наданню відомостей і (або) документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, у тому числі передбачених міжнародними договорами, у зв’язку з наданням правової допомоги;

реєстрацію, облік, зберігання та передачу конторою, архівом, приватним нотаріусом довідок, документів і відомостей про вчинені нотаріальні дії, у тому числі відомостей, переданих до органів державної податкової служби про посвідчені договори, видані свідоцтва про право на спадщину тощо;

розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань вчинення нотаріальних дій у строки, визначені законодавством;

тимчасове зберігання документів у конторі, у приватного нотаріуса та їх підготовку для передавання до державного нотаріального архіву.

ІІІ. Відповідальність за організацію діловодства та архіву

3.1. Відповідальними за організацію загального і нотаріального діловодства та архіву (далі – діловодство) у конторі, архіві є завідувачі.

Завідувач контори, архіву призначає особу, відповідальну за ведення нотаріального діловодства, про що видається відповідний наказ.

В односкладовій конторі відповідальним за організацію діловодства та архіву є завідувач державної нотаріальної контори .

Державні нотаріуси багатоскладової контори, архіву є відповідальними за додержання порядку ведення, користування та зберігання реєстрів, книг обліку, журналів, у яких реєструються нотаріальні документи та документи, на підставі яких вчинені нотаріальні дії, а також за нотаріальні документи, що знаходяться у їх провадженні.

3.2. У разі втрати документів нотаріального діловодства особа, відповідальна за організацію діловодства та архіву , повинна негайно доповісти завідувачу контори, архіву, який у свою чергу повідомляє начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі ( далі – управління юстиції) для вжиття необхідних заходів.

3.3. Відповідальним за організацію діловодства та архіву при здійсненні приватним нотаріусом нотаріальної діяльності, у тому числі володіння, користування реєстрами, книгами обліку, журналами, в яких реєструються нотаріальні документи та документи, на підставі яких вчинені нотаріальні дії, та їх ведення, а також за нотаріальні документи, що знаходяться у його провадженні, є нотаріус.

Приватний нотаріус може покласти організацію діловодства та архіву на особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах.

3.4. У разі втрати документів нотаріального діловодства приватний нотаріус повинен негайно доповісти начальнику управління юстиції та вжити необхідних заходів для розшуку чи відновлення втрачених документів.

ІV. Порядок приймання – передавання документів нотаріального

діловодства у разі зміни завідувача контори чи особи,

відповідальної за ведення діловодства, заміщення

(зупинення нотаріальної діяльності) приватного нотаріуса

4.1. При звільненні або переході на іншу роботу державного нотаріуса чи особи, на яку покладено організацію діловодства та архіву в конторі, справи і документи, що знаходяться в діловодстві, передаються особі, яка приймає документи.

4.2. Для приймання – передавання документів діловодства контори наказом завідувача контори призначається комісія у складі трьох осіб, яка перевіряє наявність і стан документів, про що складається акт приймання-передавання (додаток 1).

Акт приймання-передавання документів діловодства підписується членами комісії, особою, яка здає, і особою, яка приймає документи діловодства, і затверджується завідувачем контори.

4.3. При звільненні (у разі смерті) або переході на іншу роботу завідувача контори для приймання–передавання документів діловодства наказом начальника управління юстиції призначається комісія у складі не менше трьох осіб, у тому числі представник державного нотаріального архіву.

4.4. Під час приймання–передавання документів діловодства перевіряються:

наявність і стан справ (нарядів) постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання;

наявність і стан облікових документів та довідкового апарату до справ (нарядів);

наявність печаток і штампів, якими користуються державні нотаріуси;

дотримання порядку зберігання, витрачання та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів та бланків документів інформаційної системи;

наявність і стан матеріально–технічного обладнання та інвентарю;

стан і умови зберігання документів.

Крім того, перевіряється кількість документів, що знаходяться у поточному діловодстві, та кількість документів, що зберігаються у конторі, у тому числі кількість документів загального та нотаріального діловодства, що передані до державного нотаріального архіву, а також обліково-довідкового апарату до них, про що зазначається окремим розділом в акті приймання-передавання документів нотаріального діловодства.

4.5. Акт приймання–передавання документів нотаріального діловодства при зміні завідувача державної нотаріальної контори підписується членами комісії, завідувачем і особою, яка приймає документи діловодства, та затверджується начальником управління юстиції (додаток 2).

4.6. У разі виявлення нестачі документів діловодства комісія складає акт (додаток 3) і негайно повідомляє начальника управління юстиції для вжиття невідкладних заходів щодо розшуку документів діловодства та майна контори.

4.7. Якщо контора ліквідовується, всі архівні справи передаються в упорядкованому стані до державного нотаріального архіву на підставі наказу управління юстиції.

Передавання документів контори, що ліквідовується, входить в обов’язки комісії, створеної для передавання документів діловодства і майна.

4.8. При звільненні особи, відповідальної за організацію діловодства та архіву, приватний нотаріус зобов’язаний перевірити наявність і стан документів, про що складається відповідна довідка (додаток 4).

4.9. У разі заміщення приватного нотаріуса користування його документами та архівом здійснюється в порядку та в межах строків, визначених договором про заміщення його іншим нотаріусом.

Документи діловодства передаються приватним нотаріусом, якого заміщують, для користування на підставі акта приймання-передавання нотаріусу, який заміщує його, що підписується ними (додаток 5).

4.10. Приватний нотаріус, нотаріальна діяльність якого припинена (у тому числі у зв’язку з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю), зобов’язаний протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до державного нотаріального архіву усі документи діловодства та архіву приватного нотаріуса. Якщо цей строк є недостатнім, він може бути продовжений за рішенням управління юстиції, але не більше ніж на один місяць.

Справи (наряди) повинні бути сформовані та передані до державного нотаріального архіву відповідно до цих Правил.

4.11. У разі неможливості за станом здоров’я або з інших причин, а також у зв’язку зі смертю приватного нотаріуса або відмовою приватного нотаріуса особисто здійснити передачу документів діловодства та архіву приватного нотаріуса у встановлені строки цей обов’язок покладається на управління юстиції, яке у разі потреби залучає до цього представників органів внутрішніх справ.

У цьому випадку передачу документів до державного нотаріального архіву проводить експертна комісія (далі – ЕК) відповідного управління юстиції у складі не менше трьох осіб.

V. Складання та оформлення організаційно – розпорядчих документів

5.1. Склад реквізитів організаційно–розпорядчої документації та порядок їх розташування встановлюють ДСТУ 4163-2003 та Примірна інструкція з діловодства.

Службові документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву установи, назву виду документа, дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст, підпис.

Для забезпечення юридичної сили документа необхідна наявність обов’язкових для даного виду документа реквізитів та дотримання порядку їх розміщення.

Під час підготовки та оформлення документів склад обов’язкових реквізитів може доповнюватися іншими реквізитами, якщо це вимагає призначення документа або його опрацювання.

5.2. Службові документи оформлюються на бланках контори, архіву, приватного нотаріуса. Складання документів на папері довільного формату не допускається.

Для виготовлення бланків використовується папір форматів А4 (210 х 297 мм) та А5 (148 х 210 мм). Бланки документів повинні мати такі береги, мм: 30 – лівий; 10 – правий; 20 – верхній та нижній.

Бланки повинні виготовлятися на основі кутового або поздовжнього розміщення реквізитів. Слід застосовувати такі види бланків документів: загальний бланк для створення різних видів документів (без зазначення у бланку назви виду документа); бланк листа; бланк конкретного виду документа (із зазначенням у бланку назви виду документа).

Бланк листа має включати такі реквізити: назву установи вищого рівня; найменування контори, архіву, прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса; довідкові дані (поштова адреса, номери телефонів, факсів, адреса електронної пошти тощо); дата документа та реєстраційний індекс документа; посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дають відповідь.

Не допускається розміщення на бланках контори, архіву, приватного нотаріуса інформаційного матеріалу (рекламний логотип, символи, розпорядок роботи тощо), що є рекламою і не має відношення до документа.

5.3. Назва контори, архіву повинна відповідати назві, зазначеній у положенні про них.

5.4. Назва виду документа має бути зазначена на всіх документах, за винятком листів.

5.5. Датою документа є дата його підписання або затвердження. Дата на документі проставляється арабськими цифрами в один рядок у послідовності: число, місяць, рік, які розділяються крапками. Наприклад, 15 листопада 2010 року слід писати: 15.11.2010.

Якщо початковий номер місяця або числа складається з однієї цифри, то перед нею ставиться нуль. Наприклад, 3 жовтня 2008 року слід писати: 03.10.2008.

У текстах нормативно-правових актів і документів, що містять відомості фінансового характеру, застосовується словесно-цифровий спосіб оформлення дат: “ 24 вересня 2008 року ” .

5.6. Реєстраційний індекс складається з його порядкового номера у межах групи документів, що реєструються, який доповнюється індексом за номенклатурою. Складові частини індексу відокремлюються одна від одної правобіжною скісною рискою.

5.7. При відповіді на запит необхідно робити посилання на номер і дату документа-запиту.

5.8. До кожного документа, що друкується на папері формату А4, незалежно від його призначення, складається заголовок, який повинен бути максимально стислим і ємним, точно відображати зміст документа та відповідати на питання “Про що документ?”.

Заголовки не складаються до текстів телефонограм, повідомлень і до документів, які друкуються на папері формату А5.

5.9 . Текст документа виготовляється за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. При підготовці документа на комп’ютері рекомендовано використовувати шрифти розміром 12-14 друкарських пунктів і гарнітуру Times New Roman, текст повинен містити певну аргументовану інформацію, викладену стисло, грамотно, зрозуміло, без повторень та закреслень.

Тексти розпорядчих документів і листів складаються з двох частин, у першій зазначається підстава або обґрунтування для складання документа, у другій – висновки, пропозиції, розпорядження або прохання.

5.10. Якщо документ адресується установі, її структурному підрозділу, найменування установи, її структурного підрозділу, яким адресується лист, зазначаються в називному відмінку, наприклад:

Філія ВАТ КБ “Надра”

Донецьке регіональне управління

При адресуванні документа керівникові організації або його заступникові назва організації входить до складу назви посади адресата, наприклад:

Голові правління ВАТ “Позитрон”

(Прізвище, ініціали)

Документи адресуються установі, її структурним підрозділам або конкретній посадовій особі. У разі адресування документа установі або її структурному підрозділу без зазначення посадової особи їх найменування подаються у називному відмінку, наприклад:

Міністерство охорони

здоров’я України

Головне лікувальне управління

Якщо документ надсилається посадовій особі, найменування установи зазначається у називному відмінку, а посада і прізвище адресата – у давальному, наприклад:

Міністерство соціальної політики

України

Управління справами

Головному спеціалісту

(Прізвище, ініціали)

У разі адресування документа керівнику установи або його заступнику найменування установи входить до складу найменування посади адресата, наприклад:

Міністру юстиції України

(Прізвище, ініціали)

Документ не повинен мати більше чотирьох адресатів. Слово “копія” перед зазначенням другого, третього, четвертого адресатів не ставиться. У разі надсилання документа більш як чотирьом адресатам складається список на розсилку і на кожному документі зазначається тільки один адресат.

До реквізиту “Адресат” може входити адреса. Порядок і форма запису відомостей про адресу установи повинні відповідати правилам користування поштовим зв’язком.

Повна адреса зазначається у разі надсилання документа разовим кореспондентам, наприклад:

Управління державної охорони

України

вул. Ак. Богомольця, 8, Київ-24,

01024

У разі надсилання документа громадянину зазначають адресу одержувача в називному відмінку у такій послідовності: прізвище, ім’я та по батькові, найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, району, області, поштовий індекс, наприклад:

Петренко Василь Степанович

Київське шосе, буд. 2, кв. 14,

м. Миколаїв, 54044

У разі адресування документа організації вказують її назву, потім поштову адресу, наприклад:

Закрите акціонерне

товариство “Нептун”

вул. Курнатовського, буд. 4,

м. Київ, 02218

5.11. Усі службові документи підписуються завідувачем або особою, яка виконує його обов’язки. Приватний нотаріус підписує документи особисто.

До складу підпису входять: найменування посади особи, яка підписує документ (повне, якщо документ оформлено не на бланку, і скорочене – на документі, складеному на бланку), особистий підпис та його розшифровка, наприклад:

Приватний нотаріус

Київського міського

нотаріального округу

(підпис)
В. П. Кривенко

Завідувач державної

нотаріальної контори
(підпис)
З. П. Крилова

При підписанні документів, складених комісією, зазначаються не посади осіб, які склали документ, а їх статус у складі комісії, наприклад:

Голова комісії

(підпис)
С. К. Лебедєва

Члени комісії:

(підпис)
Г.Х.Савченко

(підпис)
Н.Л. Блінова

5.12. Додатки довідкового або аналітичного характеру (графіки, схеми, таблиці, списки тощо) до основного документа повинні мати відмітку з посиланням на цей документ, його дату і номер, наприклад:

Додаток

до наказу завідувача

Першої київської державної

нотаріальної контори

20.04.2010 № 29

У разі наявності кількох додатків на них зазначаються порядкові номери, наприклад: Додаток 1, Додаток 2 тощо. Знак № перед цифровим позначенням не ставиться.

Додатки, що є самостійними документами без зазначення адресної частини і надсилаються із супровідним листом, оформляються в такому порядку:

про наявність додатків до документа зазначається після тексту документа перед підписом;

якщо документ має додатки, повна назва яких наводиться в тексті, то відмітку про наявність додатків оформляють так:

Додаток: на 7 арк. у 2 прим.;

якщо документ має додатки, повна назва яких у тексті не наводиться, то їх необхідно перелічити після тексту із зазначенням кількості аркушів у кожному додатку та кількості їх примірників, наприклад:

Додаток: пояснювальна записка до проекту наказу на 3 арк. в 1 прим.

5.13. Завідувач контори, архіву, приватний нотаріус мають право видавати накази з адміністративно-господарських питань, приватний нотаріус – також з особового складу.

Видані завідувачем контори, завідувачем архіву, приватним нотаріусом у межах своєї компетенції накази оформлюються на бланку формату А4 і реєструються в книзі наказів.

5.14. Обговорення питань на зборах, нарадах фіксується в протоколах, які оформлюються на підставі записів, зроблених під час засідань. Протоколи підписуються головуючим на зборах і секретарем.

VI. Складання та оформлення нотаріальних документів

6.1. Складання та оформлення нотаріальних документів здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством.

6.2. Для реєстрації (обліку) нотаріальних документів і документів, на підставі яких вчиняються нотаріальні дії, конторою, приватним нотаріусом, заводяться книги і журнали, передбачені типовою номенклатурою справ згідно з додатками (додатки з 6 по 22).

6.3. Реєстр для реєстрації нотаріальних дій (додаток 23), Реєстр для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів (додаток 24), а також інші книги і журнали ведуться відповідно до форм, установлених цими Правилами.

6.4. Реєстр для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів, книги та журнали, передбачені типовою номенклатурою, повинні бути прошиті, кількість аркушів пронумеровано та скріплено підписом і печаткою завідувача контори, архіву, приватного нотаріуса.

6.5. Реєстри, книги, журнали заповнюються від руки чорнилом або кульковою ручкою чорного, синього або фіолетового кольору, чітко і зрозуміло, розбірливим почерком, без пропусків. Запис у реєстрах, книгах і журналах олівцем не допускається.

6.6. На документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі зазначається номер, за яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Дата запису в реєстрі повинна відповідати даті вчинення нотаріальної дії і даті складання документа.

6.7. Оформлення документа включає його підписання. Свій підпис на документі нотаріус скріплює печаткою.

6.8. Печатка проставляється на документі, оформленому у зв’язку з вчиненням нотаріальної дії, передбаченої чинним законодавством, а також на запитах про витребовування документів про надання відомостей, необхідних для вчинення нотаріальних дій, довідках про повернення платежів (державного мита, платежів до Пенсійного фонду тощо) та інших документах, на яких проставлення відбитка печатки є обов’язковим.

6.9. Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а найменування юридичних осіб – без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження та ідентифікаційного коду за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. У необхідних випадках зазначаються номери рахунків юридичних осіб у банках (кредитних установах).

6.10. Прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, їх місце проживання, а у випадках, передбачених законодавством, дата і місце їх народження, місце роботи, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю із зазначенням ідентифікаційного номера за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів.

6.11. При посвідченні правочинів за участю іноземних громадян зазначаються також їх громадянство, адреса постійного місця проживання, а при посвідченні правочинів за участю іноземних юридичних осіб – місцезнаходження та держава, де зареєстровано юридичну особу.

6.12. Текст нотаріально оформлюваного документа (договору, заповіту, довіреності, заяви тощо) повинен бути викладений зрозуміло, чітко, грамотно, не повинен мати підчисток, з дотриманням вимог чинного законодавства.

У разі якщо текст нотаріально оформлюваного документа викладено неграмотно, нечітко (незрозуміло), зміни чи доповнення до нього вносяться та оформлюються нотаріусом у порядку, встановленому законодавством.

6.13. У разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів.

Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.

При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

6.14. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси застосовують посвідчувальні написи, видають свідоцтва за формами, установленими цими Правилами (додаток 25).

6.15. Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.

Текст нотаріально оформлюваного документа та посвідчувальний напис можуть бути викладені як на лицьовому, так і на зворотному боці спеціального бланка нотаріального документа.

Якщо посвідчувальний напис викладається на звороті оформлюваного документа, то на лицьовому боці останньої сторінки документа зазначається частина посвідчувального напису, починаючи з найменування міста (селища, району), де знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце приватного нотаріуса, а на його зворотний бік переноситься інша частина найменування.

Наприклад: “місто До” і далі на звороті документа – “нецьк”.

6.16. Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, грамотно, без підчисток. Дописки чи виправлення, зроблені у тексті посвідчувального напису, застерігаються нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису і скріплюються його підписом і печаткою із зазначенням дати.

6.17. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально оформлюваному документі, він має бути продовжений на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа, якщо нотаріальна дія вчинялась на спеціальному бланку нотаріального документа.

У цьому випадку аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш із продовженням посвідчувального напису скріплюються у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності. Аркуші повинні бути пронумеровані, кількість їх скріплена підписом нотаріуса і його печаткою.

6.18. Для застосування посвідчувальних написів можуть використовуватись штампи з текстом відповідного напису .

Для оформлення нотаріальних документів також можуть застосовуватися мастичні штампи зі словами “копія”, “копія з копії”, “дублікат, що має силу оригіналу”, “згідно з оригіналом” тощо.

6.19. У разі відсутності необхідних посвідчувальних написів чи свідоцтв, які б відповідали вчинюваній нотаріальній дії, нотаріус може застосовувати ту з форм, яка найбільше відповідає цій нотаріальній дії, із застосуванням окремих елементів інших посвідчувальних написів та свідоцтв.

6.20. Складання, оформлення і виконання конторою, приватним нотаріусом документів у зв’язку з наданням правової допомоги здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства.

6.21. Документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності.

6.22. Кількість прошитих аркушів скріплюється підписом і печаткою особи, яка видала документ, із зазначенням посади.

На прошитому (прошнурованому) документі здійснюється напис: “ Всього прошито (або прошнуровано), пронумеровано і скріплено печаткою _____ аркушів”.

6.23. Дописки і виправлення, які є в документах, що подаються для нотаріального оформлення, повинні бути застережені підписом посадової (уповноваженої на те) особи і печаткою юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, яка видала документ.

При цьому виправлення повинні бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

6.24. Не приймаються для нотаріального оформлення документи:

що не відповідають вимогам законодавства;

що містять відомості, які принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи;

що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також написані олівцем;

у яких не можна прочитати текст у первісному написанні, як, наприклад, документи, залиті чорнилом, водою, потерті тощо;

порвані документи;

викладені на двох і більше аркушах, якщо аркуші не прошито, не пронумеровано і кількість прошитих аркушів не скріплена підписом посадової (уповноваженої на те) особи та печаткою юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, що видала документ.

VII. Порядок ведення та заповнення реєстрів

для реєстрації нотаріальних дій

7.1. Про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій.

Кожний нотаріус веде один реєстр для реєстрації нотаріальних дій (далі – Реєстр), нумерація в якому починається у перший робочий день нового року і закінчується в останній робочий день цього року. Заведення та ведення нотаріусом одночасно більше ніж одного Реєстру забороняється. Реєстри, не закінчені в попередньому році, не можуть використовуватися нотаріусом у наступному році.

У разі закінчення Реєстру нотаріус може використовувати новий Реєстр, зареєстрований в управлінні юстиції в установленому порядку.

Титульна сторінка Реєстру (якщо титульна сторінка ламінована, наступна за нею) оформлюється з дотриманням вимог цих Правил.

7.2. У разі відсутності державного нотаріуса державної нотаріальної контори (відпустка, хвороба, відрядження тощо) та покладення обов’язків по обслуговуванню населення на державного нотаріуса іншої державної нотаріальної контори нотаріус, що заміщує, веде окремий Реєстр. Реєстр ведеться з дотриманням вимог, установлених цими Правилами.

Державний нотаріус, що заміщує іншого державного нотаріуса, вчиняє нотаріальні дії від свого імені, використовує спеціальні бланки нотаріальних документів, отримані ним особисто, та прикладає свою особисту печатку. Усі нотаріальні дії, учинені державним нотаріусом, який заміщує, підлягають реєстрації ним у Реєстрі з відміткою про їх вчинення в порядку заміщення у посвідчувальному написі на оформлених ним документах.

7.3. Реєстр, який ведеться державним нотаріусом при заміщенні, може використовуватись протягом одного діловодного року. Після закінчення строку виконання нотаріусом обов’язків по заміщенню Реєстр закривається підсумковим записом, про що робиться запис у графах 1-7 та проставляється відмітка в графі 10 журналу обліку реєстрів для реєстрації нотаріальних дій (далі – Журнал), який ведеться управліннями юстиції згідно з додатком 26.

Місцем вчинення нотаріальних дій у порядку заміщення є державна нотаріальна контора, де працює нотаріус, якого заміщують.

7.4. Після припинення повноважень державним нотаріусом, який заміщує, складається акт приймання–передавання, в якому зазначаються кількість справ нотаріальних документів у нотаріальному діловодстві, переданих у зв’язку із заміщенням і повернутих державному нотаріусу, якого заміщують, відомості про зміни у складі та обсязі фонду, причини такої зміни .

Реєстр та напрацьовані документи зберігаються в державній нотаріальній конторі за місцем заміщення.

7.5. Реєстри мають бути прошнуровані, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у Реєстрі засвідчується підписом начальника управління юстиції або уповноваженої посадової особи. Підпис начальника управління юстиції або уповноваженої посадової особи скріплюється печаткою відповідного управління юстиції.

7.6. Кожному Реєстру головним управлінням юстиції присвоюється реєстраційний номер, який складається із шестизначної цифри та зазначається у кутовому штампі відповідного управління юстиції, що проставляється у верхньому правому куті наступної за титульною сторінки Реєстру, скріплюється підписом уповноваженої посадової особи та печаткою управління юстиції.

Наприклад: запис у Журналі розпочинається з номера 000001, наступний номер – 000002.

7.7. Уповноваженою посадовою особою управління юстиції у Журналі зазначаються прізвище, ім’я та по батькові нотаріуса, яким отримано Реєстр (при отриманні Реєстру завідувачем державної нотаріальної контори – для кого отримано Реєстр), дата реєстрації Реєстру, порядкові номери, під якими почато та закінчено запис нотаріальних дій у Реєстрі, підпис в отриманні Реєстру, дата закінчення Реєстру тощо.

7.8. На початку нотаріальної діяльності або на початку діловодного року кожний нотаріус має право на отримання одночасно двох Реєстрів, зареєстрованих у Журналі. Реєстри використовуються нотаріусом у суворій послідовності відповідно до реєстраційних номерів.

7.9. У разі звільнення з посади державного нотаріуса або припинення діяльності приватного нотаріуса нотаріус закриває Реєстр підсумковим записом, про що проставляється відмітка в графі 10 Журналу та робиться запис у графах 1-7 Реєстру із зазначенням підстав припинення нотаріальної діяльності, скріплюється підписом уповноваженої посадової особи та печаткою управління юстиції, а вільні сторінки Реєстру перекреслюються (прокреслюються).

Такий Реєстр підлягає здачі до державного нотаріального архіву і не може бути переданий для ведення іншому нотаріусу.

7.10. Працівники управлінь юстиції, відповідальні за облік Реєстрів, несуть персональну відповідальність за достовірність відомостей, унесених до Журналу.

Начальники управлінь юстиції несуть персональну відповідальність за належну організацію роботи з реєстрації Реєстрів у Журналі.

7.11. У багатоскладовій державній нотаріальній конторі кожний нотаріус веде окремий Реєстр. Кожному Реєстру присвоюється свій індекс, який має збігатися з номером печатки державного нотаріуса. При цьому запис на оформленому нотаріусом документі здійснюється у вигляді такого набору цифр: 1-2, 3-4, 12-1 тощо, де перша цифра означає індекс Реєстру державного нотаріуса, а друга цифра – порядковий номер запису нотаріальної дії у Реєстрі.

7.12. Записи, що здійснюються при реєстрації нотаріальних дій державним нотаріусом в односкладовій державній нотаріальній конторі чи приватним нотаріусом, складаються з однієї цифри, яка відповідає порядковому номеру нотаріальної дії (1, 2, 3, 10 тощо).

7.13. Записи в Реєстрі проводяться особисто нотаріусом чи в його присутності стажистом, працівником державної нотаріальної контори або особою, що перебуває у трудових відносинах з приватним нотаріусом.

За відсутності нотаріуса на робочому місці Реєстр зберігається у сейфі, використання його іншими особами та внесення записів до Реєстру забороняється.

7.14. Записи в Реєстрі повинні бути повними і скороченню не підлягають, крім загальноприйнятих скорочень.

Наприклад, місто – м., район – р-н, селище міського типу – смт., вулиця – вул., будинок – буд., квартира – кв.

Використання факсимільного підпису не допускається.

7.15. Дописки і виправлення, зроблені в Реєстрі, повинні бути застережені нотаріусом і скріплені його підписом та печаткою.

7.16. У разі виявлення помилки в нумерації нотаріальних дій у Реєстрі складається акт, який підписується нотаріусом та скріплюється його печаткою (додаток 27).

Акт може бути викладений на останній сторінці Реєстру або за бажанням нотаріуса може бути складений на окремому аркуші, який прикріплюється до Реєстру таким чином, щоб унеможливити його втрату.

При підготовці статистичного звіту мають бути враховані розбіжності в нумерації.

7.17. У Реєстр вноситься запис про вже вчинену нотаріальну дію, тобто після підписання нотаріусом оформлюваного документа та проставлення печатки.

7.18. Номер за Реєстром, що проставляється на нотаріально оформленому документі, повинен відповідати номеру, під яким нотаріальна дія записана в графі 1 Реєстру.

У разі запису кількох однакових (однотипних) нотаріальних дій (засвідчення вірності кількох копій одного й того самого документа; посвідчення кількох довіреностей тощо) для однієї і тієї самої особи запис порядкових номерів таких дій у Реєстрі може здійснюватися у вигляді проставляння через дефіс першого та останнього номерів за Реєстром.

Наприклад, при засвідченні нотаріусом справжності підпису на трьох заявах запис номерів у Реєстрі може мати вигляд: 28–30.

7.19. При засвідченні справжності підпису декількох осіб на одному документі проставляється кількість реєстрових номерів, що відповідає кількості осіб, справжність підписів яких засвідчується.

7.20. При засвідченні справжності підпису однієї і тієї самої особи на кількох примірниках статуту або банківських карток кожен з примірників матиме один і той самий реєстровий номер або ті самі реєстрові номери (якщо засвідчується справжність підпису декількох осіб).

При засвідченні справжності підпису однієї і тієї самої особи на декількох однорідних документах кожному документу присвоюється окремий реєстровий номер.

При одночасному вчиненні будь-яких нотаріальних дій з одночасним засвідченням справжності підпису перекладача та/або засвідчення вірності письмового перекладу документа нотаріусом вважається, що вчиняються дві нотаріальні дії, і кожній з них присвоюється окремий реєстровий номер.

7.21. Дата вчинення нотаріальної дії, указана в графі 2 Реєстру, має збігатися з датою, зазначеною у посвідчувальному написі нотаріально оформлюваного документа.

Дата вчинення нотаріальної дії проставляється на початку робочого дня та щоразу повторюється на початку кожної сторінки Реєстру протягом усього робочого дня.

7.22. У графі 3 Реєстру зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання особи, для якої вчиняється нотаріальна дія. Якщо це передбачено вчинюваною нотаріальною дією, також зазначається її ідентифікаційний номер за Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів (для осіб, які за релігійними та іншими переконаннями не мають ідентифікаційного номера, зазначається орган внутрішніх справ, яким проставлено в паспорті громадянина України відмітку про наявність права здійснювати будь–які платежі без ідентифікаційного номера, та дата її проставлення). Якщо нотаріальна дія вчиняється за участю іноземного громадянина чи він є представником при вчиненні нотаріальної дії, зазначаються його громадянство та місце постійного проживання.

У разі засвідчення вірності копії документа, а також якщо нотаріальна дія вчиняється за участю іноземного громадянина чи громадянина України, постійним місцем проживання якого є іноземна держава, місце проживання особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, може вказуватися з її слів, якщо особу громадянина встановлено за документом, який не містить цієї інформації.

У разі вчинення нотаріальної дії за участю представника у графі 3 зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання представника, ідентифікаційний номер представника за Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів (крім представника юридичної особи), реквізити документів, на підставі яких здійснюється представництво.

7.23. Якщо нотаріальна дія вчиняється за участю юридичної особи, указуються її повне найменування за документом, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи (свідоцтвом про державну реєстрацію), її місцезнаходження, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (якщо це передбачено вчинюваною нотаріальною дією), прізвище, ім’я та по батькові представника, місце його проживання, посада, реквізити документів, що підтверджують його повноваження.

Організаційно-правова форма юридичної особи може зазначатись скорочено.

Наприклад: “ТОВ, ВАТ”.

7.24. При оформленні банківських карток нотаріус, засвідчуючи справжність підписів посадових осіб, у графі 3 Реєстру записує посаду цих осіб із вказівкою повного найменування юридичної особи (при зазначенні наступних посад найменування юридичної особи вказувати не обов’язково), прізвища, імені та по батькові, її місця проживання, реквізитів документів, що підтверджують перебування на цій посаді.

7.25. У цій самій графі додатково зазначаються прізвища, імена, по батькові, місце проживання громадян, що підписалися за осіб, які внаслідок хвороби, фізичної вади або з інших причин не можуть власноруч підписати правочин, заяву, інший документ чи розписатися в отриманні нотаріально оформленого документа, перекладача, а також свідків.

Наприклад: “Мазур Петро Сидорович, місто Київ, за якого розписався Козак Микола Семенович, місто Київ, перекладач Козак Микола Семенович, місто Київ” (причина, з якої такий підпис було проставлено, зазначається в оформлюваному документі в посвідчувальному написі нотаріуса та у графі 3 Реєстру).

7.26. За засвідченням вірності копій документів може звернутись як особа, на ім’я чи щодо якої видано документ, так і інша особа. При цьому в Реєстр записується та особа, яка фактично з’явилася до державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

7.27. При послідовному вчиненні для однієї і тієї самої особи декількох нотаріальних дій (записи про які ведуться один за одним) нотаріус може не повторювати кожного разу в графі 3 раніше зроблений запис, а обмежитись записом “Він же, вона ж …”.

7.28. У графі 4 зазначаються назва документа, за яким установлено особу громадянина, для якого вчиняється нотаріальна дія, чи його представника, серія, номер, дата його видачі, назва установи, яка видала документ, а також рік народження – на підтвердження дієздатності учасників при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій, де перевірка цього факту є обов’язковою.

Наприклад: “Паспорт МС 135777, вид. Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві 22.06.2002, 1957 р. нар.”. Число і місяць народження записуються до Реєстру, якщо за роком народження неможливо точно встановити, чи особа досягла 18–річного або 14–річного віку.

7.29. Якщо нотаріальна дія вчиняється для чи за участю іноземного громадянина, перевіряється законність його перебування в Україні. На підтвердження цього нотаріус у графі 4 після запису документа, за яким установлено особу, записує також реквізити візи, термін її дії. У разі коли чинним законодавством України передбачено реєстрацію в паспорті та/або імміграційній картці іноземця чи особи без громадянства, у Реєстрі зазначається термін реєстрації. У разі якщо між Україною та країною, звідки прибув іноземець, установлено безвізовий режим пересування, нотаріус записує тільки термін реєстрації іноземця на території України.

7.30. Якщо вчинювана нотаріальна дія потребує перевірки правоздатності та дієздатності юридичної особи, у цій графі записуються реквізити статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи чи іншого документа, яким підтверджується така правоздатність та дієздатність. У випадках, передбачених законодавством, у цій графі зазначаються реквізити свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця.

7.31. Якщо документи, що встановлюють особу громадянина чи правоздатність та дієздатність юридичної особи, уже записувалися в даному Реєстрі, нотаріус, оглянувши такі документи, може посилатися на відповідний запис, указавши номер за Реєстром та дату запису.

Наприклад: „Див. реєстровий № 1678 від 01.08.2010.

При вчиненні для однієї і тієї самої особи одночасно декількох нотаріальних дій запис про документ, за яким установлено особу, робиться один раз при реєстрації першого з них. Далі нотаріус може обмежитись позначкою: “ Те саме …”.

У графі 5 записується зміст оформлюваного документа.

7.32. При засвідченні вірності копії чи виписки з документа, справжності підпису перекладача зазначаються назва документа, ким, коли, на чиє ім’я видано документ та його короткий зміст, а при засвідченні справжності підпису заявника – кому адресується заява та її короткий зміст.

7.33. Якщо нотаріусу для вчинення нотаріальної дії подано документ, що пройшов процедуру легалізації або проставлення апостиля, у Реєстрі зазначається про факт легалізації або проставлення апостиля, а також записуються назва консульської установи або іншої установи, яка здійснила цю функцію, дата легалізації або проставлення апостиля та реєстраційний номер.

7.34. У випадках вчинення нотаріальних дій у порядку заміщення в цій графі робиться відмітка з посиланням на порядковий номер журналу реєстрації фактів заміщення.

7.35. Запис до Реєстру має бути зроблений таким чином, щоб він давав змогу ідентифікувати документ без перекручень викладених у ньому відомостей.

Наприклад: “Засвідчено вірність 3–х копій на 2-х сторінках витягу за № 11/5/4 із судового реєстру, засвідченого 07.07.2007 Земельним судом міста Берлін, Німеччина, про реєстрацію 12.02.2007 у книзі № 2-37 Компанії “Третє тисячоліття”, легалізованої Посольством України в Німеччині (Генеральним консульством) 08.08.2007 за № 543;

Засвідчено вірність копії свідоцтва IVСВ № 238451, вид. Печерським від/рацс м. Києва 22.04.2007 про народження 23.02.2007 Комарницького М.Д.;

Засвідчено справжність його підпису на заяві до Третьої київської державної нотаріальної контори про відмову від переважного права купівлі у Петрова Д.А. належної йому 1/2 частини будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Милославська, 45, за ціною 20 000 гривень”.

7.36. При посвідченні правочинів чи видачі свідоцтв у цій графі вказується вид правочину чи свідоцтва.

Наприклад: „Договір дарування”, „Довіреність”, „Заповіт”, „Свідоцтво про право на спадщину за законом (за заповітом)” тощо.

7.37. Якщо копія документа викладена на двох і більше сторінках, зазначається кількість сторінок копії. Проте коли засвідчується одна копія на одній сторінці, кількість копій і кількість сторінок може не вказуватися.

7.38. При оформленні ряду однорідних за характером документів (наприклад, засвідчення декількох копій одного й того самого документа, засвідчення справжності підпису перекладача на декількох примірниках перекладу одного документа, посвідчення декількох довіреностей одного й того самого змісту, але на різних представників) у Реєстрі робиться один запис, але із зазначенням кількості оформлених документів чи їх примірників.

Наприклад: “Дві довіреності”, “Засвідчено вірність 5 копій на 4 стор. кожна… ” (далі – реквізити і зміст документа).

При вчиненні виконавчих написів у графі 5 зазначаються найменування, реквізити боржника, період, за який стягується заборгованість, сума стягнутого боргу, а при вчиненні протесту векселя вказуються його назва, номер, сума за векселем, строк платежу, вид протесту, боржник за векселем.

7.39. У цій самій графі робиться відмітка, якщо нотаріальна дія вчинялася за межами державної нотаріальної контори чи робочого місця приватного нотаріуса.

Наприклад: “У зв’язку з похилим віком та станом здоров’я довірителя довіреність посвідчено в лікарні № 7 за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 22”;

“ У зв’язку з особливістю посвідчення договору договір посвідчено у приміщенні “УкрЕксімбанку” за адресою: м. Київ, вул. Горького, 144”.

7.40. Документи, що не належать до встановлення особи громадянина чи перевірки правоздатності та дієздатності юридичних осіб, але які були подані нотаріусу для огляду на підтвердження повноважень представників (у тому числі при посвідченні правочинів і оформленні банківських карток), кваліфікації перекладача тощо, можуть записуватися в Реєстрі у графах 3–5.

7.41. У графі 5 записуються серія та номер спеціального бланка нотаріальних документів, що використаний нотаріусом для вчинення цієї нотаріальної дії, дата та номер витягу та/чи інформаційної довідки про перевірку спеціального бланка нотаріального документа.

7.42. При скасуванні довіреності, скасуванні чи зміні заповіту, розірванні нотаріально посвідченого договору чи внесенні змін до нього, визнанні в судовому порядку недійсними правочину чи іншої нотаріальної дії в Реєстрі проти запису про вчинення такої нотаріальної дії нотаріусом робиться відповідна відмітка з посиланням на заяву, договір про розірвання договору, рішення суду тощо. Така відмітка може розміщуватися у графах 1–5 Реєстру та скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Наприклад: “Заповіт скасовано новим заповітом, посвідченим мною 05.04.2007 за реєстровим № 1423”;

“ Договір розірвано договором, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Зубовою В.Т. 22.02.2007 за реєстровим № 856”;

“ Довіреність скасовано заявою, справжність підпису на якій засвідчено 01.09.2007 за реєстровим № 7259”;

“ Свідоцтво визнано недійсним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано–Франківської області від 11.06.2007”.

7.43. У графі 6 зазначається сума стягнутого державного мита (при вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом) чи отриманої плати (при вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом).

Ця графа заповнюється нотаріусом після надання особою, для якої вчиняється нотаріальна дія, квитанції про сплату державного мита або після внесення оплати за вчинення нотаріальної дії і до проставлення цією особою підпису в графі 7.

У разі якщо оплата вчинюваної нотаріальної дії здійснювалась у безготівковому порядку, а примірник нотаріально оформлюваного документа не залишається у справах нотаріуса, квитанція банківської установи або платіжне доручення після проставлення відмітки про погашення із зазначенням реєстрового номера підклеюється у Реєстр до запису про вчинену нотаріальну дію.

При цьому у Реєстрі вказуються дата, номер банківського документа і назва банківської установи, якою проведено банківську операцію.

Наприклад: “Плат.доручення № 7–687 від 21.08.2007, АППБ “Райффайзенбанк Аваль;”

Квит. № 4675/122 від 08.09.2007, АКБ “Морський” у м. Києві. ”

7.44. Про оплату кількох нотаріальних дій за одним і тим самим платіжним документом нотаріусом зазначається:

“ До реєстрів №… від … та № … від … (підпис нотаріуса)”.

При цьому у Реєстрі здійснюється відмітка про те, де знаходиться платіжний документ та оплата яких нотаріальних дій здійснена за таким платіжним документом.

Наприклад (при одночасній сплаті державного мита за копії документів юридичної особи та банківських карток, які оформлювались у різні дні), запис у графі 6 Реєстру може мати такий вигляд:

“ Плат. доручення № 11–132 від 13.09.2007, АППБ “Райффайзенбанк Аваль” – див. також реєстр № 1267 від 13.08.2007”.

7.45. При звільненні платників від сплати державного мита в графі 6 Реєстру робиться посилання на законодавчі акти чи рішення відповідного органу влади про звільнення від сплати державного мита із зазначенням номера і дати такого акта (рішення) та реквізитів документів, на підставі яких платників звільнено від сплати державного мита.

Наприклад: “Від сплати державного мита звільнено на підставі пункту 14 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Якщо одночасно вчиняється декілька нотаріальних дій за участю одних і тих самих осіб, нотаріус може посилатися на такий запис із зазначенням реєстрового номера та дати вчиненої нотаріальної дії.

7.46. У разі звільнення осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, від сплати державного мита, у графі 7 Реєстру ними зазначається, що документ отримано без сплати державного мита (“Отримано без сплати державного мита (підпис)”).

Якщо громадянин у зв’язку з фізичною вадою чи хворобою не здатний заповнити вказану графу, нотаріус має право зазначити особисто, що документ отримано без сплати державного мита. У цьому випадку підпис особа проставляє особисто .

7.47. Усі особи та/чи їх представники, які записані в графі 3 (у тому числі перекладачі), особи, що підписувалися на документі на прохання громадян, які у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не могли підписатися власноруч, підписуються у графі 7 Реєстру із зазначенням прізвищ.

7.48. У кінці кожного робочого дня після останньої нотаріальної дії через графи 1-7 проводиться риска та підсумковим записом у Реєстрі зазначаються кількість вчинених нотаріальних дій, сума державного мита, стягнутого державним нотаріусом, або розмір отриманої приватним нотаріусом плати та кількість використаних спеціальних бланків нотаріальних документів. Такий запис може розміщуватися в графах 1–7 і скріплюється підписом нотаріуса.

Наприклад: “Вчинено 13 нотаріальних дій. Стягнуто (отримано) державного мита (плати) 256 грн. 28 коп. Використано 10 бланків”.

7.49. Для роботи над статистичним звітом нотаріус може вести книгу щоденного обліку вчинених нотаріальних дій та справленого при цьому державного мита (плати) за вчинення нотаріальної дії. Графи в книзі щоденного обліку вчинених нотаріальних дій та справленого при цьому державного мита (плати) доцільно привести у відповідність до форми статистичного звіту.

Якщо нотаріус вважає за потрібне, у зазначену книгу можуть вноситись також інші відомості статистичного характеру (наприклад, облік довіреностей за об’єктами, щодо яких передаються повноваження; здійснення обліку за всіма без винятку нотаріальними діями, які вчиняються нотаріусом; облік використаних для вчинення нотаріальних дій бланків нотаріальних документів).

7.50. Конторою, нотаріусом ведеться журнал (книга) обліку викликів нотаріуса за межі нотаріальної контори чи робочого місця приватного нотаріуса (далі – Журнал (книга) обліку викликів).

У Журналі (книзі) обліку викликів передбачаються такі графи:

порядковий номер;

дата і час виклику нотаріуса;

прізвище, ім’я та по батькові особи, яка зробила виклик, її місце проживання;

дата і час виїзду нотаріуса за межі нотаріальної контори (робочого місця приватного нотаріуса);

види та кількість нотаріальних дій, які було вчинено нотаріусом, та їх реєстрові номери;

прізвище, ім’я та по батькові громадянина (повне найменування юридичної особи), для якого (якої) вчинялася нотаріальна дія; адреса, де було вчинено нотаріальну дію;

підстава, з якої нотаріальна дія вчинялася за межами нотаріальної контори (робочого місця приватного нотаріуса);

час повернення нотаріуса до нотаріальної контори (робочого місця приватного нотаріуса);

підпис особи, яка зробила виклик або для якої вчинялася нотаріальна дія;

підпис нотаріуса;

примітка.

Журнал (книга) обліку викликів має бути прошнурований, кількість аркушів у ньому пронумерована і скріплена печаткою та підписом нотаріуса.

Такий Журнал (книга) обліку викликів є перехідним документом, записи в ньому можуть послідовно продовжуватися і в наступному році (роках).

VIII. Приймання, розгляд і реєстрація кореспонденції

8.1 . Реєстрація документів (кореспонденції) є фіксацією факту створення або надходження до контори, архіву, приватного нотаріуса документа (кореспонденції) шляхом проставлення на ньому реєстраційного номера з одночасним записом необхідних відомостей про документ у відповідних журналах, книгах, реєстрах.

8.2 . Реєстрації підлягають усі вхідні, вихідні, найважливіші внутрішні документи (накази, протоколи, доповідні записки, заяви працівників) та документи, що надійшли на адресу контори, архіву, приватного нотаріуса.

Не підлягають реєстрації документи оперативного характеру згідно з примірним переліком документів, що не підлягають реєстрації, наведеним у додатку 28 .

8.3. Вхідні документи, що надійшли на адресу контори, архіву, приватного нотаріуса, приймаються особою, відповідальною за діловодство, і проходять реєстрацію в день надходження.

Внутрішні документи (накази, доповідні записки, заяви працівників тощо) та вихідні документи реєструються в день їх підписання.

8.4. При надходженні кореспонденції перевіряється правильність доставки за адресою на конверті, розкриваються всі конверти, за винятком тих, що мають напис “ особисто ” , та перевіряється наявність документів і додатків до них.

8.5. Неправильно оформлена (документ не підписаний, не засвідчений тощо), пошкоджена або надіслана не за адресою кореспонденція повертається відправнику або пересилається за належністю.

8.6. У разі пошкодження кореспонденції (конверта) і неможливості її використання або відсутності в конверті документа або додатків до нього складається акт про відсутність вкладень у конверті та пошкодження кореспонденції (конверта) (додаток 29) у двох примірниках, один примірник якого з пошкодженою кореспонденцією надсилається відправникові, а другий залишається у конторі, архіві, у приватного нотаріуса.

8.7. Усі конверти, як правило, знищуються, крім випадків, коли вони необхідні для встановлення адреси відправника, часу відправлення та одержання кореспонденції.

8.8. Реєстрація документів здійснюється в:

журналі реєстрації вхідних документів;

журналі реєстрації вихідних документів;

книзі реєстрації наказів з особового складу;

книзі реєстрації наказів з адміністративно-господарських питань.

8.9. У журналі реєстрації вхідних документів підлягають реєстрації: заяви про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів, повідомлення про накладення заборони відчуження нерухомого майна, повідомлення суду і слідчих органів про накладення арешту та інші, якщо вони надійшли поштою або подані нотаріусу кур’єром до дня вчинення нотаріальної дії, заяви батьків про надання згоди неповнолітній дитині на відчуження майна, заява одного з подружжя про згоду на розпорядження майном, заява від співвласника про відмову від переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності, заяви про скасування заповіту або довіреності тощо, незалежно від того, чи були вони подані нотаріусу особисто або повіреною особою, кур’єром, чи надійшли поштою.

Подальша реєстрація таких документів здійснюється у встановленому порядку.

8.10. Заяви від осіб, у яких немає чоловіка або дружини (неодружена/неодружений/удова/удівець), викладаються на окремому аркуші і не підлягають реєстрації у журналі реєстрації вхідних документів.

8.11. На вхідних документах у правому нижньому куті першої сторінки проставляється реєстраційний штамп (додаток 30).

У штампі вказуються найменування контори, архіву або назва нотаріального округу, прізвище, ініціали приватного нотаріуса, дата надходження документа та його реєстраційний індекс (порядковий номер за реєстраційним журналом та номер справи (наряду) за номенклатурою справ).

8.12 . На вихідному документі проставляються дата, номер, що відповідає порядковому номеру за журналом реєстрації вихідних документів, і номер справи (наряду), у якій буде зберігатися другий примірник вихідного документа із зазначеними реквізитами.

8.13. Перший примірник вихідного документа надсилається адресатам поштою або передається кур’єром. В останньому випадку він вручається адресату під розписку в розносній книзі для місцевої кореспонденції.

8.14. На виконаних документах проставляється відмітка про виконання, яка розміщується на нижньому полі першого аркуша або на звороті першого аркуша документа і включає в себе коротку довідку про виконання (якщо відсутній документ, що свідчить про виконання), а також слова “До справи” і номер справи (наряду), у яку (який) повинен бути підшитий виконаний документ. Документ вважається виконаним тоді, коли вирішені всі питання, поставлені в ньому, і, якщо це потрібно, дано відповідь кореспонденту.

IХ. Контроль за виконанням документів

9.1. Завідувач контори, архіву, приватний нотаріус особисто контролюють виконання документів, що надійшли від Міністерства юстиції України, управління юстиції, інших державних органів, та зобов’язані своєчасно надавати відомості про їх виконання.

Завідувачем контори, архіву, приватним нотаріусом можуть бути поставлені на контроль також інші документи.

9.2. Для здійснення контролю за виконанням документів використовується контрольна папка. Документи, які перебувають на контролі до повного виконання, вміщуються у контрольну папку.

9.3. При розгляді документів, звернень тощо завідувач контори, архіву, приватний нотаріус зобов’язані дотримуватись установлених чин

Уважаемый МАРЧЕНКО ВЛАДИМИР НИКОЛАЕВИЧ!!!!!!!!!!

День рождения – особая дата,
Этот праздник ни с чем не сравнить.
Кто-то добрый придумал когда-то
Именинникам радость дарить!
Пусть глаза Ваши счастьем сияют,
Пусть улыбка не сходит с лица!
С днём рождения Вас поздравляем
И удачи желаем всегда!

Верховна Рада України прийняла за основу законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури посвідчення права власності на землю

Проектом закону (реєстр. №6422), зокрема, передбачається встановити відповідальність за порушення посадовою особою строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку — штраф від двадцяти до п´ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, вчинені посадовою особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від п´ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із законопроектом, «у разі набуття права власності на земельну ділянку кількома набувачами або у разі відсутності на державному акті на право власності на земельну ділянку місця для проставлення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку набувачеві або відчужувачеві земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня подання ним до органу, який здійснює видачу зазначеного акта, документів, передбачених законодавством, видається державний акт на право власності на земельну ділянку».

Проектом закону також пропонується, що «у разі коли нотаріус, який до набрання чинності майбутнім законопроектом посвідчив (видав) зазначений у частині другій статті 126 Земельного кодексу України документ, припинив діяльність, але державний акт на право власності на земельну ділянку органом, який здійснював видачу таких актів, видано не було, відповідний письмовий запит до органу, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, вилучення державного акта на право приватної власності на землю або державного акта на право власності на землю, або державного акта на право власності на земельну ділянку з державного нотаріального архіву та проставлення на ньому відмітки про перехід права власності на земельну ділянку має здійснювати державний нотаріус відповідного державного нотаріального архіву».

Планується також передбачити, «що у разі відсутності у справах нотаріуса державного акта на право приватної власності на землю, або державного акта на право власності на земельну ділянку, що видавався її відчужувачу, новому власнику (набувачеві) земельної ділянки має видаватися державний акт на право власності на земельну ділянку протягом 30 календарних днів з дня подання ним до органу, який здійснює видачу державного акта на право власності на земельну ділянку, усіх передбачених законодавством документів».