Уважаемый Владимир Николаевич.!
Примите наши искренние поздравления Вас с юбилеем!
Ваша большая и плодотворная работа – это реальный и значимый вклад в нотариат Украины.
Вы пользуетесь заслуженным авторитетом как ответственный, компетентный руководитель, опытный организатор. Высокая самоотдача, настойчивость и постоянный поиск эффективных путей решения поставленных задач помогают Вам в многоплановой деятельности, направленной на развитие нотариата Украины.
Желаем успехов, здоровья, всего самого доброго.
С уважением, Администрация сайта.

У зв’язку з численними зверненнями громадян щодо практичного застосування деяких положень Закону України «Про захист персональних даних» Міністерство юстиції надало роз’яснення з найбільш актуальних та поширених питань.

Зокрема, надано роз’яснення, що таке «персональні дані» та «база персональних даних», а також які відомості не є базою персональних даних та не підлягають реєстрації.

Крім того, Мін’юстом роз’яснено деякі питання практичного застосування Закону України «Про захист персональних даних»: хто є володільцем та розпорядником бази персональних даних, який порядок реєстрації бази персональних даних, порядок оформлення заяви про реєстрацію бази персональних даних.

Роз’яснено питання, у яких випадках необхідна згода суб’єкта на обробку персональних даних та вимоги до її оформлення, порядок та підстави повідомлення суб’єкта персональних даних про його права, що стосуються обробки персональних даних.

Надано також роз’яснення питання, яке викликає найбільшу стурбованість у громадян та юридичних осіб, — щодо відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних.

З метою більш детального та конкретного роз’яснення норм указаного закону 23 грудня, об 11-00, у Міністерстві юстиції відбудеться також прес-конференція за участю представників профільного департаменту Мін’юсту та керівництва Державної служби захисту персональних даних, у ході якої представники мас-медіа зможуть поставити свої запитання щодо указаного закону.

Прес-служба Міністерства юстиції України

У зв’язку з численними зверненнями громадян щодо практичного застосування деяких положень Закону України «Про захист персональних даних» Міністерство юстиції надало роз’яснення з найбільш актуальних та поширених питань.
Мета закону
Що таке «персональні дані»
Що таке «база персональних даних»
Що не є базою персональних даних
Хто є володільцем та розпорядником бази персональних даних
Порядок реєстрації бази персональних даних
Оформлення заяви про реєстрацію бази персональних даних
Згода суб’єкта на обробку персональних даних та вимоги до її оформлення
Порядок та підстави повідомлення суб’єкта персональних даних про його права, що стосуються обробки персональних даних
Обробка персональних даних фізичними особами-підприємцями та самозайнятими особами
Контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних
Відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних

МЕТА ЗАКОНУ

Статтею 32 Конституції України проголошено право людини на невтручання в її особисте життя. Крім того, не допускається збирання, зберігання, використання поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З метою конкретизації права людини, гарантованого статтею 32 Конституції України, та визначення механізмів його реалізації 1 червня 2010 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про захист персональних даних» (далі – Закон), який набрав чинності з 1 січня 2011 року. Предметом правового регулювання Закону є правовідносини, пов’язані із захистом персональних даних під час їх обробки.

ЩО ТАКЕ «ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ»

Визначення поняття персональні дані наводиться в абзаці восьмому статті 2 Закону, відповідно до якого персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Але законодавством України не встановлено і не може бути встановлено чіткого переліку відомостей про фізичну особу, які є персональними даними, задля можливості застосування положень Закону до різноманітних ситуацій, в тому числі при обробці персональних даних в інформаційних (автоматизованих) базах та картотеках персональних даних, що можуть виникнути у майбутньому, у зв’язку зі зміною в технологічній, соціальній, економічній та інших сферах суспільного життя.

Наприклад, відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України громадянин при укладенні трудового договору зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

У зв’язку з цим персональні дані працівника, які містяться в паспорті або документі, що посвідчує особу, в трудовій книжці, документі про освіту (спеціальність, кваліфікацію), документі про стан здоров’я та інших документах, які він подав при укладенні трудового договору, обробляються володільцем бази персональних даних на підставі статті 24 Кодексу законів про працю України виключно для здійснення повноважень володільця бази персональних даних у сфері правовідносин, які виникли в нього з працівником на підставі трудового договору (контракту).

Таким чином, інформація про найманих працівників є базою персональних даних, оскільки, особові справи, трудові книжки, копії паспортів, документів про освіту зберігаються та обробляються роботодавцем.

ЩО ТАКЕ «БАЗА ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ»

Поняття «база персональних даних» визначене абзацом другим статті 2 Закону, відповідно до якого база персональних даних – іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних.

З огляду на це база персональних даних є упорядкованою сукупністю логічно пов’язаних даних про фізичних осіб:

- що зберігаються та обробляються відповідним програмним забезпеченням, є базою персональних даних в електронній формі ;

— що зберігаються та обробляються на паперових носіях інформації, є базою персональних даних у формі картотек .

Картотекою персональних даних є будь-який структурований масив персональних даних, що є доступним з визначеними критеріями, незалежно від того, чи є такий масив централізованим, децентралізованим або розділеним на функціональних або географічних засадах

Такі дані мають бути структуровані за визначеними критеріями, що стосуються фізичних осіб, щоб забезпечити легкий доступ до відповідних персональних даних.

Варто зазначити, що, виходячи з положень статті 2 Закону, персональні дані одночасно можуть бути упорядковані і в електронній формі, і в формі картотек.

ЩО НЕ Є БАЗОЮ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Фізичні особи-підприємці та самозайняті особи самостійно визначають чи володіють вони базами персональних даних у сенсі Закону.

Законодавець поширив дію Закону на всі види діяльності, пов’язані зі створенням баз персональних даних та обробкою персональних даних у цих базах, за винятком такої діяльності, яка здійснюється:

— фізичною особою — виключно для непрофесійних особистих чи побутових потреб,

— журналістом — у зв’язку з виконанням ним службових чи професійних обов’язків,

— професійним творчим працівником — для здійснення творчої діяльності.

Так, під час здійснення своєї професійної діяльності на адвокатів законодавством не покладено обов’язок ведення баз персональних даних клієнтів. Але, якщо адвокати формують справи на своїх клієнтів, які вони постійно оновлюють та підтримують в актуальному стані, такі справи є базою персональних даних та підлягають державній реєстрації

Нотаріуси можуть обробляти персональні дані своїх найманих працівників, клієнтів у базах персональних даних, однак, документи нотаріального діловодства та архів нотаріуса, визначені у статті 14 Закону України «Про нотаріат» не є базою персональних даних у сенсі Закону України «Про захист персональних даних» та не підлягають державній реєстрації.

Крім того, у випадку, якщо фізичні особи — підприємці укладають договори виконання робіт або надання послуг з фізичними особами, такі договори також не є базою персональних даних та не підлягають державній реєстрації.

ХТО Є ВОЛОДІЛЬЦЕМ ТА РОЗПОРЯДНИКОМ БАЗИ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Володільцем бази персональних даних згідно з абзацом третім статті 2 Закону є фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб’єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних та процедуру їх обробки, якщо інше не визначене законом.

Так, якщо персональні дані обробляються юридичною особою, то володільцем бази персональних даних є юридична особа.

Розпорядником бази персональних даних згідно з абзацом дев’ятим статті 2 Закону може бути фізична чи юридична особа, якій володільцем бази персональних даних або законом надано право обробляти ці дані.

Практичним прикладом можуть бути відносини між юридичними особами та їх представництвами, філіями, відділеннями тощо. Так, у сенсі Закону ці представництва, філії, відділення виступатимуть розпорядниками баз персональних даних, володільцем яких є юридична особа.

Згідно зі статтею 4 Закону володільцем чи розпорядником бази персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи держави влади чи органи місцевого самоврядування, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

Але якщо володільцем бази персональних даних є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, то розпорядником бази персональних даних, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності, що належить до сфери управління цього органу.

ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ БАЗИ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Відповідно до статті 9 Закону база персональних даних підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису уповноваженим державним органом з питань захисту персональних даних до Державного реєстру баз персональних даних.

У випадку, якщо юридична особа, фізична особа — підприємець, самозайнята особа встановлює, що вона не обробляє персональні дані, в такої особи відсутній обов’язок реєструвати базу персональних даних.

Указом Президента України «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань захисту персональних даних» від 6 квітня 2011 року визначено уповноваженим державним органом з питань захисту персональних даних – Державну службу України з питань захисту персональних даних, одним із основних завдань якої є реєстрація баз персональних даних.

Реєстрація бази персональних даних здійснюється за заявочним принципом шляхом повідомлення. Суть заявочного принципу полягає в тому, що основним є подання володільцем бази персональних даних заяви про реєстрацію бази персональних даних, а не отримання свідоцтва про державну реєстрацію бази персональних даних. Отже, ключовим та визначальним є факт внесення відповідного запису Державною службою України з питань захисту персональних даних до Державного реєстру баз персональних даних, а не отримання володільцем бази персональних даних свідоцтва про державну реєстрацію, що є наслідком зазначеного факту.

Сайт Державного реєстру баз персональних даних https://rbpd.informjust.ua, на якому є можливість слідкувати за ходом державної реєстрації заяви в режимі он-лайн.

ОФОРМЛЕННЯ ЗАЯВИ ПРО РЕЄСТРАЦІЮ БАЗИ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Заява про реєстрацію бази персональних даних подається володільцем такої бази або уповноваженим представником в паперовій або електронній формі , вимоги до заповнення та порядок подання якої визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний реєстр баз персональних даних та порядок його ведення» від 25 травня 2011 року № 616 та наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження форм заяв про реєстрацію бази персональних даних та про внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних і порядку їх подання» від 8 липня 2011 року № 1824/5. Ознайомитися із вказаним наказом в електронному вигляді можна на сайті Верховної Ради України: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0890-11.

Зокрема заява про реєстрацію бази персональних даних, що подається в електронній формі, повинна відповідати вимогам Законів України «Про електронний цифровий підпис» та «Про електронні документи та електронний документообіг». А саме: така заява повинна містити електронний підпис, що є обов’язковим реквізитом електронного документа та який накладається володільцем бази персональних даних для його ідентифікації Державною службою України з питань захисту персональних даних.

Заява про реєстрацію бази персональних даних та про внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних, зокрема, повинна містити інформацію про мету обробки персональних даних з визначенням категорії обробки персональних даних.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих документах, які регулюють діяльність володільця бази персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

З огляду на вищевикладене метою обробки персональних даних є забезпечення володільцем бази персональних даних належного здійснення діяльності, визначеної в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих документах, які регулюють його діяльність, та внаслідок якої виникає необхідність у вчиненні будь-якої дії або сукупності дій з обробки персональних даних у базах. Слід звернути увагу на те, що склад та зміст персональних даних мають бути відповідними та не надмірним стосовно визначеної мети їх обробки.

Визначення категорії обробки персональних даних залежить від вимог до обробки персональних даних, які містяться в базах персональних даних заявника.

Так, Законом передбачені загальні та особливі вимоги обробки персональних даних. Статтею 6 Закону встановлені загальні вимоги обробки всіх наявних у суспільному житті персональних даних особи, за винятком персональних даних, для яких статтею 7 Закону визначені особливі вимоги обробки. До таких персональних даних належать дані про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, а також даних, що стосуються здоров’я чи статевого життя.

Підсумовуючи викладене, категорія обробки персональних даних визначається володільцем бази персональних даних в залежності від вимог до обробки персональних даних, що встановлені статтями 6, 7 Закону та яких володілець бази персональних даних зобов’язаний дотримуватися при обробці персональних даних.

Додаткової уваги потребує те, що володілець реєструє базу персональних даних, а саме надає відомості про неї, які включаються до Державного реєстру баз персональних даних, однак не передає Державній службі України з питань захисту персональних даних наявні в ній персональні дані.

Згідно частини 4 статті 9 Закону володілець бази персональних даних зобов’язаний повідомляти Державну службу України з питань захисту персональних даних про кожну зміну відомостей , необхідних для реєстрації бази персональних даних не пізніш ніж протягом 10 робочих днів з дня настання такої зміни.

Володілець бази персональних даних надсилає Державній службі України з питань захисту персональних даних заяву про внесення змін до відомостей необхідних для реєстрації, за формою встановленою наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження форм заяв про реєстрацію бази персональних даних та про внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних і порядку їх подання» від 8 липня 2011 року № 1824/5. Володілець позначає «видалити» тих відомостей заяви, які змінились. На заміну ним шляхом позначення «додати» володілець подає нові відомості.

Свідоцтво про внесення змін до відомостей, необхідних для реєстрації бази персональних даних не надається. Натомість, Державна служба приймає рішення про внесення змін до відомостей, необхідних для реєстрації бази персональних даних шляхом надсилання володільцю бази персональних даних листа, в якому повідомляє про прийняте рішення.

Для видалення бази персональних даних з Державного реєстру баз персональних даних, володілець такої бази направляє в Державну службу захисту персональних даних заяву про внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних та позначає «вилучити» всі поля відомостей, які були внесені.

ЗГОДА СУБ’ЄКТА НА ОБРОБКУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ТА ВИМОГИ ДО ЇЇ ОФОРМЛЕННЯ

Обробка персональних даних відповідно до частини 5 статті 6 Закону здійснюється за згодою суб’єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Так, відповідно до абзацу п’ятого статті 2 Закону згодою суб’єкта персональних даних є будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Обробка даних про фізичну особу без її згоди не допускається, крім випадків, визначених Законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. В цьому випадку під Законами розуміються всі інші Закони, які надають право на обробку персональних даних із зазначенням чіткого переліку таких даних.

Закон також дозволяє здійснювати обробку персональних даних без згоди субєкта персональних даних , якщо обробка персональних даних є необхідною для захисту його життєво важливих інтересів. У такому випадку обробляти персональні дані без згоди суб’єкта персональних даних можна до часу, коли отримання згоди стане можливим.

Згідно з вимогами Закону згода суб’єкта персональних даних на обробку персональних даних повинна містити інформацію щодо:

- мети , яка визначається володільцем бази персональних даних в залежності від виду його діяльності, при здійсненні якої виникає необхідність у обробці персональних даних у базах персональних даних, конкретних цілей обробки персональних даних, для досягнення яких володілець бази персональних даних обробляє персональні дані у цій базі (стаття 2 Закону);

- обсягу персональних даних, а саме чіткого переліку персональних даних фізичної особи, які можуть обробляються володільцем бази персональних даних у цій базі (стаття 6 Закону);

- порядку використання персональних даних , який передбачає дії володільця бази щодо обробки цих даних, в тому числі використання персональних даних працівниками володільця бази персональних даних, відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов’язків, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб’єктам відносин, пов’язаних із персональними даними (стаття 10 Закону);

- порядку поширення персональних даних , який передбачає дії володільця бази персональних даних щодо передачі відомостей про фізичну особу з бази персональних даних (стаття 14 Закону);

- порядку доступу до персональних даних третіх осіб , який визначає дії володільця бази персональних даних у разі отримання запиту від третьої особи щодо доступу до персональних даних, у тому числі порядок доступу суб’єкта персональних даних до відомостей про себе (стаття 16 Закону).

ПОРЯДОК ТА ПІДСТАВИ ПОВІДОМЛЕННЯ СУБ’ЄКТА ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ПРО ЙОГО ПРАВА, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ОБРОБКИ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Однією зі складових процесу обробки персональних даних є їх збирання, що передбачає дії з підбору чи впорядкування відомостей про фізичну особу та внесення їх до бази персональних даних.

Так, згідно зі статтею 12 Закону володілець бази персональних даних протягом десяти робочих днів з дня включення персональних даних до бази персональних даних, що є дією зі збирання персональних даних, зобов’язаний повідомити суб’єкта персональних даних, виключно в письмовій формі , про його права, що визначені статтею 8 Закону, мету збору даних, яка визначається володільцем бази персональних даних, та осіб, яким будуть передаватися персональні дані.

Володілець бази звільняється від виконання вказаного обов’язку лише у разі, якщо персональні дані збираються ним із загальнодоступних джерел. Під визначенням «загальнодоступні джерела інформації», зокрема, розуміються друковані засоби масової інформації, засоби телерадіомовлення, інтернет-портали, публічні виступи та інші джерела інформації, до яких фізичні та юридичні особи мають вільний, необмежений чинним законодавством, доступ.

ОБРОБКА ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ-ПІДПРИЄМЦЯМИ ТА САМОЗАЙНЯТИМИ ОСОБАМИ

Частиною 1 статті 24 Закону визначено, що фізичні особи-підприємці, у тому числі лікарі, які мають відповідну ліцензію, адвокати, нотаріуси особисто забезпечують захист персональних даних, якими вони володіють згідно з вимогами закону.

КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Здійснення контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних відповідно до статті 23 Закону покладено на Державну службу України з питань захисту персональних даних.

Так, відповідно до підпункт 14 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань захисту персональних даних, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 390, Державна служба України з питань захисту персональних даних здійснює контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних шляхом проведення виїзних та безвиїзних перевірок володільців та (або) розпорядників баз персональних даних.

Також відповідно до підпункту 16 пункту 3 цього Положення Державна служба України з питань захисту персональних даних складає адміністративні протоколи про виявленні порушення законодавства у сфері захисту персональних даних.

Але справи про адміністративні правопорушення у сфері захисту персональних даних розглядаються згідно зі статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення виключно районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

З метою забезпечення виконання громадянами, органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами організаціями незалежно від форми власності вимог Закону 2 червня 2011 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних», який набирає чинності з 1 січня 2012 року.

Відповідно до цього закону громадяни, посадові особи, громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності притягуються до адміністративної відповідальності за вчинення таких правопорушень:

1) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суб’єкта персональних даних про його права у зв’язку із включенням його персональних даних до бази персональних даних, мету збору цих даних та осіб, яким ці дані передаються;

2) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних про зміну відомостей, що подаються для державної реєстрації бази персональних даних;

3) ухилення від державної реєстрації бази персональних даних;

4) недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних у базі персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них;

5) невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних щодо усунення порушень законодавства про захист персональних даних.

За порушення недоторканості приватного життя, а саме за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації винна особа притягується до кримінальної відповідальності.

Передплата на 2012 рік здійснюється через:

Передплата через редакцію:

1). ПП «ПА «Страйд-Плюс»
Отримувач — ПП «ПА «Страйд-Плюс», код ЄДРПОУ 35072739,
п/р 26005460220010 в ПАТ «АКБ «Базис» м. Харкова, МФО 351760.

2). ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН»
Отримувач — ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН», код ЄДРПОУ 33478516,
п/р 260090102990 в ПАТ «ПроКредит Банк» м. Києва, МФО 320984.

Призначення платежу: «Передплата на журнал «Мала енциклопедія нотаріуса» на 2012 рік».
ПДВ не передбачено. У цій графі також слід указати адресу, на яку надсилати журнал.

Вартість річної передплати на 2012 рік через редакцію — 1080 грн.

Також є можливість оформлювати передплату через передплатні агентства у Вашому регіоні (запитуйте кур’єрів).

Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09; 714-27-89
E-mail: info@stride.com.ua
http://www.stride.com.ua

Законом внесено зміни до пунктів 14 та 15 розділу Х Земельного кодексу України з метою продовження до 1 січня 2013 року дії мораторію на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення та зміну їх цільового призначення.

Відповідний законопроект зареєстровано за №9586.

ДНІПРОПЕТРОВСЬК — 19 грудня 2011 року. Відділення АПУ в Дніпропетровській області відзначило День Святого Миколая благодійною акцією «Допоможи дитині». Соціальний проект пройшов за підтримки Управління служби у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради та Благодійного фонду «Дніпровський Світоч».

Зі словами привітання до дітей в День Святого Миколаю звернулися члени Відділення АПУ в Дніпропетровській області Тетяна Логойда, Валерія Василюк та Марія Салова. У святкуванні взяли участь 50 дітей з малозабезпечених багатодітних сімей у віці від 3 до 15 років, для яких був організований концерт, розважальна програма за участі Діда Мороза та Снігуроньки, а також соціальний обід із врученням солодких подарунків.

Осторонь громадської активності не залишилися і інші міста Дніпропетровської області. Так, в м. Дніпродзержинськ за ініціативи члена АПУ Таїсії Татарець була організована благодійна акція – приватні нотаріуси зібрали кошти на придбання необхідних речей для малюків Будинку дитини.

За плідну співпрацю та вагомий внесок у вирішення питань соціального захисту дітей, у тому числі дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за втілення дитячих мрій у життя та сподівань на щасливе дитинство і повноцінне майбутнє, партнери благодійної акції «Допоможи дитині» були нагороджені почесними грамотами та відзнаками Начальника управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради.

Відділення АПУ в Дніпропетровській області висловлює подяку всім організаторам та учасникам соціального проекту, які підтримали благодійну ініціативу та подарували дітям свято: ЮФ «Прецедент», ЮФ «Легарт», ЮФ «Юрченко і Купрієнко», а також особисто Олексію Садовнику (Фонд «Дніпровський Світоч»), Валентині Сьоміній та Сергію Васильєву (Управління-служба у справах дітей), Марії Саловій, Сергію Тарасевичу, Галині Бакум, приватним нотаріусам Олені Небосенко та Таїсії Татарець.

Соціальний проект «Допоможи дитині» був висвітлений у регіональних засобах масової інформації: http://most-dnepr.info/news/society/51847.htm.

Законом внесено зміни до таких законодавчих актів України:

частину першу статті 133 Земельного кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту: «Земельна ділянка або право на неї можуть бути передані у заставу лише за умови присвоєння земельній ділянці кадастрового номера в порядку, визначеному законом»;

пункт 3 частини першої статті 18 Закону «Про іпотеку» викладено в такій редакції: «3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення».

Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідний законопроект зареєстровано за №7539.

Проект
вноситься народними
депутатами України

І.А. ГОРІНОЮ

К.М. ЛЯПІНОЮ

ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про внесення змін до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних» щодо перенесення терміну введення в дію

Верховна Рада України постановляє:
I. У Прикінцевих положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних» (Закон України від 2 червня 2011 року № 3454 — VI) слова та цифру «з 1 січня 2012 року» замінити словами та цифрою «з 1 липня 2012 року».

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Голова Верховної Ради
України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист
персональних даних» щодо перенесення терміну введення в дію

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Введення в дію Законів України «Про захист персональних даних» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних» шокувало підприємницьку спільноту.
Відповідно до визначення терміну «база персональних даних» (ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» — це іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних, тобто до бази персональних даних може бути віднесені будь-як дані суб’єктів господарювання, дані відділів кадрів, лікарень тощо. Відсутність чіткого визначення терміну «база персональних даних», а також штучне трактування порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних» та значні розміри штрафу за ухилення від їх державної реєстрації бази персональних даних (для громадян — суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) вже зараз призвели до збурення у середовищі малого підприємництва.
Крім того, слід також зазначити, що Законом України «Про захист персональних даних» не сформульована мета обробки персональних даних і має посилочний характер на інші нормативно-правові акти, які ще не прийнято; не передбачено регулювання діяльності володільця баз персональних даних; відсутні норми, які б деталізували і конкретизували застосування норм окремими категоріями суб’єктів (громадські організації, страхові компанії, медичні установи, банки тощо); не визначений вичерпний перелік відомостей, які належать до персональних даних та відсутня чітка процедура знищення персональних даних; не визначено статус інформації (персональних даних), отриманої із загальнодоступних джерел (газети, телебачення, інтернет). Такого поняття як «загальнодоступні джерела» Закон взагалі не розкриває і не включає Інтернет до джерел отримання таких персональних даних, однак саме з них отримують масу персональних даних суб’єкти, які їх використовують; не передбачено, які умови повинен створити власник бази даних для належного захисту персональних даних та що саме повинен включати в себе процес обробки персональних даних. Але саме за порушення цих умов законодавством і передбачена адміністративна відповідальність.
На даний час затверджена низка нормативних актів, які регламентують процедуру реєстрації персональних баз даних, але не затверджено жодного нормативного акта, який унормовує весь процес підготовчої роботи, який передує реєстрації баз даних, зокрема відсутній Типовий порядок обробки персональних даних у базах персональних даних, але вже встановлюється відповідальність за порушення вимог щодо реєстрації та обробки баз даних та затверджено План проведення перевірок володільців та (або) розпорядників баз персональних даних щодо дотримання ними вимог законодавства у сфері захисту персональних даних.
Підставою виникнення права на використання персональних даних є згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних. При цьому, Законом не передбачено, що робити володільцю персональних баз даних, якщо суб’єкт персональних даних відмовляє надати згоду на обробку його персональних даних.
На сьогоднішній день не існує територіальних органів або регіональних представництв Державної служби України з питань захисту персональних даних. Державна реєстрація персональних баз даних здійснюється у м. Києві, що ускладнює, а іноді унеможливлює процедуру отримання Свідоцтва, яке, відповідно до Закону, видається протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви.
Крім того, на законодавчому рівні не встановлено порядок здійснення контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних в Законі України «Про захист прав персональних даних», в той час контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних здійснюють крім уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних ще інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування, яким надано нечіткі та занадто широкі повноваження.
Очевидно, що Закон України «Про захист персональних прав» вимагає суттєвого доопрацювання.
Враховуючи зазначене вище, з метою вирішення цієї проблеми пропонується перенести термін введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних» з 1 січня 2012 р. на 1 липня 2012 р.

2. Цілі і завдання прийняття акта
Законопроект розроблено з метою недопущення порушення прав підприємців щодо необґрунтованого накладання значних штрафів.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта
Законопроектом передбачено перенести термін введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних» з 1 січня 2012 р. на 1 липня 2012 р.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
Питання, що пропонується врегулювати у законопроекті, регулюються: Закон України «Про захист персональних даних»;
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних».
Реалізація запропонованого проекту не потребує внесення змін до інших законодавчих актів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація законопроекту не потребує додаткових матеріальних та інших витрат із Державного бюджету.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Запропоновані законопроектом зміни спрямовані на попередження зростання напруження та вибуху підприємницьких кіл.

Народні депутати України І.А. ГОРІНА

К.М.ЛЯПІНА

Передплата на 2012 рік здійснюється через:

Передплата через редакцію:

1). ПП «ПА «Страйд-Плюс»
Отримувач — ПП «ПА «Страйд-Плюс», код ЄДРПОУ 35072739,
п/р 26005460220010 в ПАТ «АКБ «Базис» м. Харкова, МФО 351760.

2). ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН»
Отримувач — ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН», код ЄДРПОУ 33478516,
п/р 260090102990 в ПАТ «ПроКредит Банк» м. Києва, МФО 320984.

Призначення платежу: «Передплата на журнал «Мала енциклопедія нотаріуса» на 2012 рік».
ПДВ не передбачено. У цій графі також слід указати адресу, на яку надсилати журнал.

Вартість річної передплати на 2012 рік через редакцію — 1080 грн.

Також є можливість оформлювати передплату через передплатні агентства у Вашому регіоні (запитуйте кур’єрів).

Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09; 714-27-89
E-mail: info@stride.com.ua
http://www.stride.com.ua

У НОМЕРІ:
Коли верстався номер
КАТЕРИНА ЧИЖМАРЬ
Експрес-аналіз застосування норм Тимчасового порядку визначення оціночної вартості нерухомості та об’єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються), в нотаріальній практиці 8
Державна реєстрація прав
ЛЕОНІД ЄФИМЕНКО
Завдання та компетенція Державної реєстраційної служби і нотаріальна діяльність 13
ВАСИЛЬ КРАТ
Державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень: огляд новел законодавства 17
Спадщина
ІРИНА СВЯТЕЦЬКА
Охорона спадкового майна 25
Зразок 1
Заява про вжиття заходів 30
Зразок 2
Акт опису спадкового майна 31
Зразок 3
Акт про не пред’явлення майна до опису 34
Зразок 4
Акт про неможливість вжиття заходів щодо охорони спадкового майна з підстав його повного вивезення невстановленими особами 35
Зразок 5
Акт про те, що майно, яке має цінність та щодо якого необхідно складати опис, у зазначеній квартирі відсутнє 36
ДАНИЛО КУРДЕЛЬЧУК, ОЛЕКСАНДР МАЛИНОВСЬКИЙ
Проблемні питання щодо спадкування частки в статутному капіталі господарських товариств 37
Пенсійний фонд
ВОЛОДИМИР МАРЧЕНКО
Єдиний внесок з нотаріальної діяльності за підсумками 2011 року 40
Податки
ВОЛОДИМИР МАРЧЕНКО
Оподаткування доходів приватних нотаріусів. Підсумки 2011 року за новими правилами 47
Захист прав нотаріуса
ВІКТОРІЯ ГОЛОБОРОДЬКО
Нотаріус у цивільному процесі 51
Зразок 1
Заява про заміну неналежного відповідача 58
Зразок 2
Заява про допуск до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 59
Зразок 3
Заява про ознайомлення з матеріалами справи 60
Зразок 4
Клопотання про вжиття заходів для недопущення порушення нотаріальної таємниці 61
Зразок 5
Заява про розгляд справи за відсутністю особи 62
Зразок 6
Заперечення на позовну заяву про визнання кредитного договору, договору іпотеки недійсними 63
Узагальнення нотаріальної практики
ГОЛОВНЕ управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України
Узагальнення нотаріальної практики щодо вчинення протестів векселів нотаріусами Харківської області 67
Зразок 1
Вимога нотаріуса про вчинення платежу за векселем 74
Зразок 2
Протест простого векселя в неплатежі 75
Зразок 3
Відмітка на векселі про протест 75
Роз’яснення, юридичні консультації Міністерства юстиції України
О. В. ЗАЛІЗНЮК
Надання правової допомоги у майнових правовідносинах та спадкуванні відповідно до положень Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року 76
Ю. С. ОБДИМКО
Деякі аспекти набуття права власності на об’єкти безхазяйного нерухомого майна 81
Екологічне право
ІРИНА ЖИЛІНКОВА, МИХАЙЛО ШУЛЬГА
Деякі питання нотаріальної практики, пов’язані із земельними відносинами 86
ВІТАЛІЙ УРКЕВИЧ, МИХАЙЛО ШУЛЬГА
Обговорюємо проект Закону України «Про ринок земель» 91
Міжнародне право
АНТОН ЗІНЧУК, ОЛЕНА САМОЩЕНКО
Про видачу нерезидентами довіреностей для дії в Україні 99
ОЛЬГА РОЗГОН
Укладання шлюбу громадянина України з іноземцем за кордоном 102
Сімейне право
ВІКТОРІЯ ГОЛОБОРОДЬКО
Огляд судової практики щодо порядку застосування частини 5 статті 61 Сімейного кодексу України 111
Огляди та коментарі
ОЛЕГ ПЕЧЕНИЙ
Деякі питання вчинення виконавчого напису нотаріусом при зверненні стягнення на предмет застави 123
ГАННА УРАЗОВА
Правова охорона промислових зразків 127
Діловодство
ГАННА КОСЕНКО
Історична довідка державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса 132
Зразок
Примірна історична довідка приватного нотаріуса 134
Відповіді на запитання
ІРИНА СВЯТЕЦЬКА
Спадщина: практичні питання 136
Корпоративне право
ГАННА БОКАНЬ, ОЛЕКСАНДР ГОЛОБОРОДЬКО
Вихід зі складу учасників товариства 140
Нотаріальний депозит
ОЛЬГА МАНГУШЕВА
Порядок заповнення Книги обліку депозитних операцій та Книги обліку особових рахунків депонентів у разі прийняття в депозит грошових сум та цінних паперів 145
Приклади заповнення Книг
Книга обліку депозитних операцій 147
Книга обліку особових рахунків депонентів 149
Нотаріальний процес
ЮЛІЯ ЖЕЛІХОВСЬКА
Охорона цивільних прав та інтересів шляхом посвідчення юридичних фактів 150
МАРИНА ЗЄНІКОВА
Порядок перетинання державного кордону неповнолітніми громадянами України 154
ВЛАДИСЛАВА КУЦ
Посвідчення договорів відчуження нерухомого майна, що є об’єктом культурної спадщини 168
ІГОР НАЯВКО
Засвідчення справжності підпису про надання згоди на тимчасовий виїзд дітей за кордон 171
Зарубіжний досвід
МАРИЯ САЗОНОВА
Правосудие и нотариат 173
Нотаріальне право Німеччини
Тезисы о реформе украинского нотариата с немецкой точки зрения 180
Правила нотариального делопроизводства 184
Є така професія — нотаріус
ВОЛОДИМИР МАРЧЕНКО
Економічні аспекти діяльності нотаріату України 205
Судова практика
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відхилення касаційної скарги комунального підприємства і залишення без змін рішення міськрайонного суду про визнання за приватним нотаріусом права на оплату за споживання теплової енергії за тарифами, встановленими для фізичних осіб. 213

Передплата на 2011 рік здійснюється через:

ПП «ПА «Страйд-Плюс»
Отримувач — ПП «ПА «Страйд-Плюс», код ЄДРПОУ 35072739,
п/р 26005460220010 в ПАТ «АКБ «Базис» м. Харкова, МФО 351760.
ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН»
Отримувач — ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН», код ЄДРПОУ 33478516,
п/р 260090102990 в ПАТ «ПроКредит Банк» м. Києва, МФО 320984.
Призначення платежу: «Передплата на журнал «Мала енциклопедія нотаріуса» на 2011 рік».
ПДВ не передбачено. У цій графі також слід указати адресу, на яку надсилати журнал.
Вартість річної передплати на 2011 рік — 970 грн.
Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09; 714-27-89
E-mail: info@stride.com.ua http://www.stride.com.ua

Передплата на 2012 рік здійснюється через:

1). Для оформлення передплати через ДП «ПРЕСА» вам необхідно звернутися до будь-якого відділення Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта», заповнити картку-абонемент та оформити передплату.

Каталог видань України на 2012 рік, сторінка 136.
Передплатний індекс ДП «ПРЕСА» журналу «Мала енциклопедія нотаріуса» 95541

Передплата через редакцію:

2). ПП «ПА «Страйд-Плюс»
Отримувач — ПП «ПА «Страйд-Плюс», код ЄДРПОУ 35072739,
п/р 26005460220010 в ПАТ «АКБ «Базис» м. Харкова, МФО 351760.

3). ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН»
Отримувач — ТОВ «ЦАДППБ «ЮКОН», код ЄДРПОУ 33478516,
п/р 260090102990 в ПАТ «ПроКредит Банк» м. Києва, МФО 320984.

Призначення платежу: «Передплата на журнал «Мала енциклопедія нотаріуса» на 2012 рік».
ПДВ не передбачено. У цій графі також слід указати адресу, на яку надсилати журнал.

Вартість річної передплати на 2012 рік через редакцію — 1080 грн.

Також є можливість оформлювати передплату через передплатні агентства у Вашому регіоні (запитуйте кур’єрів).

Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09; 714-27-89
E-mail: info@stride.com.ua
http://www.stride.com.ua

Особливості посвідчення договору іпотеки

Законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про іпотеку» та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» іпотекою визначається вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Поняття нерухомого майна (нерухомість) включає в себе земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці і невід’ємно пов’язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За правилами, визначеними Законом України «Про іпотеку», також регулюється застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об’єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, визначено, що основою іпотеки є іпотечний договір, який складається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця.

У випадку недодержання встановленої форми укладення договору іпотеки він вважається нікчемним та недійсним. Такий договір повинен містити істотні умови, зазначені у статті 18 Закону України «Про іпотеку», без яких він вважається неукладеним.

Учасниками іпотечних відносин виступають іпотекодавець та іпотекодержатель. Іпотекодавцем і іпотекодержателем можуть виступати громадяни, юридичні особи і держава. Іпотекодержателем є кредитор за основним зобов’язанням. Іпотекодавцем може бути як боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Іпотекодавець, який встановлював іпотеку в забезпечення свого зобов’язання, є боржником, а іпотекодавець, який встановлював іпотеку в забезпечення виконання іншої особи – боржника, є майновим поручителем.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Обтяження нерухомого майна іпотекою, яка виникає відповідно до закону або рішення суду (включаючи податкову заставу, предметом якої є нерухоме майно), підлягають реєстрації відповідно до законодавства у тому ж реєстрі, в якому реєструються обтяження нерухомого майна іпотекою, яка виникла відповідно до договору.

Державна реєстрація іпотек проводиться шляхом внесення запису до Державного реєстру іпотек (далі – Реєстр) про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної.

Обов’язок по внесенню до Реєстру інформації щодо іпотек покладено на реєстраторів, якими визначено державні нотаріальні контори, приватних нотаріусів, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру тощо.

На відміну від Закону України “Про заставу”, Законом “Про іпотеку” розширено коло майна, яке може бути предметом іпотеки. Так, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об’єктів нерухомого майна, а також об’єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Частина об’єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об’єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості.

Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Одним із зобов’язань, яке покладається на іпотекодавця, та про яке сторони повинні бути попереджені нотаріусом є страхування предмета іпотеки. Так, відповідно до статті 8 Закону України „Про іпотеку”, іпотекодавець зобов’язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення або псування, якщо іпотечним договором цей обов’язок не покладено на іпотекодержателя. Такий договір укладається на користь іпотекодержателя.

Розглядаючи умови передачі нерухомого майна в іпотеку, не можна залишити без уваги умови передачі в іпотеку майна, що перебуває у спільній власності. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості.

Передача в іпотеку нерухомого майна, що є об’єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідною державною чи комунальною юридичною особою на праві господарського відання, здійснюється після отримання у встановленому законодавством порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідна державна чи комунальна юридична особа.

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. При посвідченні таких договорів нотаріус роз’яснює іпотекодержателю його обов’язок після закінчення будівництва зареєструвати в установленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість.

При посвідченні договору іпотеки нотаріус роз’яснює сторонам порядок державної реєстрації іпотеки та порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, про що зазначається в тексті договору.

Одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус, якщо це передбачено договором, накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.

Сторони іпотечного договору, що укладений після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом відповідного застереження у тексті іпотечного договору або шляхом укладення окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також уважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання та право іпотекодержателя організувати продаж предмета іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що укладений після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Майно, яке вже є предметом іпотеки може бути повторно передано в іпотеку. В цьому випадку договір іпотеки може бути посвідчений лише за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не передбачено попереднім договором іпотеки. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об’єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об’єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

У разі переходу до іпотекодержателя права власності на передане в іпотеку нерухоме майно, нотаріус роз’яснює сторонам, що права і вимоги інших осіб на це нерухоме майно, зареєстровані в установленому законом порядку, залишаються дійсними. Для посвідчення такого договору іпотекодавцем нотаріусу подається правовстановлювальний документ на нерухоме майно, право власності на яке переходить до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов’язання, який долучається до примірника договору, що залишається в справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку»; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених Законом України «Про іпотеку».

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

О.В. Ярошенко,
провідний спеціаліст відділу організаційного забезпечення
та контролю у сфері нотаріату Управління нотаріату
та фінансового моніторингу юридичних послуг
Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування
центрального засвідчувального органу