ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

Діючим законодавством встановлено чіткі вимоги щодо документів, які приймаються нотаріусами для вчинення нотаріальних дій. Згідно зі ст. 47 Закону «Про нотаріат» документи на двох і більше аркушах мають бути прошиті, аркуші пронумеровані, тексти мають бути написані зрозуміло, дати зазначені словами, а будь-які виправлення мають бути застережені.

Будь-яка установа, підприємство або організація (у тому числі органи державної влади або місцевого самоврядування, виконавчі комітети, органи Держземагенства, бюро технічної інвентаризації тощо), тобто всі суб’єкти документоутворення, припустившись помилки, вносять виправлення в текст, застерігають відповідним написом, скріплюють підписом та печаткою. У виправленому вигляді документ приймається установами будь-якого рівня та підпорядкування, включаючи нотаріусів (п. 2 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Порядок виправлення документа регулюється локальними нормативними актами (як правило, типовими інструкціями) з діловодства для кожного відомства.

Зокрема, для органів виконавчої влади внесення виправлень до документів передбачено Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, затвердженою постановою КМ України від 30.11.2011 № 1242; для державного реєстратора нерухомого майна — Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою КМ України від 26.10.2011№ 1141, і т. ін.

Таким чином, усі інші суб’єкти документоутворення мають право виправляти технічні і навіть не технічні помилки, а нотаріуси — ні.

Мало того, нотаріус повинен прийняти такий документ, виданий будь-якою особою, крім документа з обумовленими виправленнями, який посвідчений іншим нотаріусом.

Нотаріус пояснює особі, котра прийшла з таким документом, чому він не може його прийняти, і таким чином не тільки плямує репутацію іншого нотаріуса (колеги), але і породжує недовіру до нотаріату в цілому.

Це не сприяє підвищенню значимості та важливості такого інституту право застосовування, як нотаріат, і в результаті, отримуємо відношення до нотаріуса як до бюрократа, який створює перешкоди.

Цілком логічним та обґрунтованим є врегулювання порядку внесення виправлень і до нотаріальних документів.

Аналіз останньої редакції Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України показав, що чіткого механізму внесення нотаріусом виправлень до нотаріальних документів не прописано, але і заборони на внесення виправлень немає.

Передбачений пунктом 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства порядок виправлення документа є вкрай невдалим, а іноді нездійсненним на практиці.

«П. 6.13. У разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів.

Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.

При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.»

При складанні проекту документа і при його прочитанні та схваленні особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у будь-якому випадку, потрібно враховувати людський фактор. Ніхто не застрахований від помилок, а тим більше від помилок, які не впливають на суть самого документа (технічних помилок).

Слід зазначити, що помилки в документах, можуть мати місце не обов’язково з вини нотаріуса, але й з вини або неуважності, недбалості особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, або навіть з вини або неуважності, недбалості особи, яка до нотаріуса й не зверталася (повірена особа за довіреністю).

Наприклад:

1. Невірно зазначений кадастровий номер земельної ділянки або її площа в технічній документації на земельну ділянку або в якомусь іншому документі — провина спеціаліста Держземагенства;

2. Для посвідчення довіреностей, заповітів не вимагається перевірка правовстановлювальних документів на майно; дані повірених можуть також вказуватися зі слів довірителя — неуважність довірителя.

Практика показує, що більшість помилок в нотаріальних документах виникає не з вини нотаріуса, а саме цих осіб. Тобто нотаріус переносить чужі помилки до тексту нотаріального документа.

З часом помилка виявляється, попередні документи виправляють (технічну документацію, витяг з ДЗК тощо), автоматично потребує виправлення і нотаріальний документ.

Таким чином, нотаріус несе відповідальність за помилки, яких не припускався (скарги на нотаріуса до Головних територіальних управлінь юстиції в областях, МЮУ, прокуратури, суду тощо).

Крім того, в більшості випадків він позбавлений можливості внести виправлення до документа, адже Правилами ведення нотаріального діловодства це не передбачено.

Більше того, керуючись Правилами ведення нотаріального діловодства, реєстраційні служби, банківські установи тощо не приймають виправлені нотаріальні документи. Коло замикається.

Разом з тим, слід звернути увагу, що нотаріус повинен приймати документи з виправленнями, які обумовлені відповідно до законодавства (ст. 47 Закону України «Про нотаріат).

Отже, нотаріус знаходиться у якомусь нерівноправному становищі, тоді коли відносно інших суб’єктів документоутворення існує законодавчо підтверджена можливість виправлення таких помилок.

У результаті неможливості виправити помилки особа не може реалізувати свої права через те, що банківські установи, Реєстраційні служби тощо не приймають такі документи. Що робити у цьому випадку громадянам?! Особливо, в нинішніх умовах, коли люди переїжджають на інші місця проживання чи тимчасово переміщуються з проблемних територій України через причини, які всім відомі. Громадяни усієї України переживають стреси, які спричинені військовою агресією, а тут ще і нотаріус-бюрократ, з їхнього погляду, створює їм перешкоди.

Як відомо, кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх прав, якщо будь-яка установа чи посадова особа їх порушила.

Якщо проаналізувати положення Цивільного процесуального кодексу України, а саме розділ IV «ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ», то маємо таке:

«1. Окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.»

Далі маємо практично вичерпний перелік справ, які підпадають під окреме провадження. Справа зупиняється ще на етапі формулювання предмета звернення: який факт потрібно встановити: допущення помилки чи належність документа, який і так належить?

У порядку окремого провадження цю ситуацію також неможливо вирішити.

У загальному позовному провадженні такі справи, як виправлення помилок, також не розглядаються. Більше того, аналіз судової практики з цього питання показав відсутність справ такої природи. Спору немає, відповідно й розглядати нічого.

Відповідно до АНАЛІЗУ практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України (лист Верховного Суду України від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України») «суд повинен з’ясувати характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб». Але ж внаслідок допущення технічної помилки спір відсутній.

Тобто способу захисту прав внаслідок допущення технічної помилки, в тому числі за допомогою нотаріуса, немає!

Враховуючи все викладене, пропонуємо внести зміни до Правил ведення нотаріального діловодства, повернути до тексту механізм виправлення помилки нотаріусом, виклавши п. 6.13 у такій редакції:

«Дописки чи виправлення технічних помилок, зроблених у нотаріально оформлюваних документах, повинні бути застережені нотаріусом перед підписом відповідних осіб (сторін правочинів та інших осіб, які підписали правочин, заяву та ін.) і повторені в кінці посвідчувального напису.

У разі дописки чи виправлення технічної помилки у тексті нотаріально оформлюванного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, застерігаються в кінці посвідчувального напису .

При цьому виправлення мають бути зроблені так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна було прочитати.

Виправлення застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, із проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.

Технічна помилка може виражатися у формі:

- відсутності фрагмента запису (розділу, абзацу, речення, словосполучення, слова, частини слова, розділового знака тощо), яке повинно було бути;

- наявності зайвого фрагмента запису, якого в ній бути не повинно;

- помилки у словах, у цифрах, датах народження, якщо такі проставлені, та інші помилки, які не спотворюють текст та не впливають на суть і зміст правочину чи іншого документа, посвідченого нотаріусом.

Відповідальність за всі зроблені та обумовлені виправлення несе нотаріус згідно з чинним законодавством, який ці виправлення зробив».

Врегулювання цього питання в компетенції Міністерства юстиції України та не потребує внесення змін до закону, не потребує жодних витрат із бюджету, але має величезне значення для підвищення ролі нотаріату, довіри до нього з боку учасників цивільно-правових відносин та зменшення бюрократизму при реалізації громадянами своїх цивільних прав.

З повагою

Президент

Громадської організації

«Асоціація нотаріусів м. Харкова

та Харківської області»                                                               В.М. Марченко

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

Щодо перевірки складу

 спадкового майна нотаріусом

шляхом запиту до банку

 про наявність грошового вкладу

спадкодавця, заповідального

розпорядження тощо

Шановний Олександре Валерійовичу!

          Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» при оформленні спадщини на нотаріуса покладено обов’язок перевірити склад спадкового майна. На виконання зазначених статей нотаріуси України звертаються із запитами до ПАТ КБ «ПриватБанк» про наявність грошового вкладу спадкодавця, заповідального розпорядження тощо.

       Право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, передбачено ст. 46 Закону України «Про нотаріат». Такі відомості та документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом, але цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні.

     Право нотаріуса на отримання інформації по вкладах передбачено також ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»: довідки по за рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів). При цьому закон не встановлює форми такого запиту про надання відповідної інформації.

     Постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 затверджено Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. Зокрема, п. 3.4 вказаних Правил встановлено, що для надання довідок за рахунками (вкладами) у разі смерті їх власників державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів) до банку подається заява за довільною формою. Довідка складається банком за довільною формою і має містити інформацію про наявність рахунку та залишок коштів на ньому.

Таким чином, взаємодія нотаріуса та банку з питань отримання інформації по вкладах детально врегульована діючим законодавством з метою збереження банківської таємниці, підкріплена багаторічною практикою та додаткового регулювання не потребує.

Додатково зауважимо, що інформація, яка містить особисті дані померлого, дату його смерті, місце проживання, наявність та суму коштів на рахунках та, в разі наявності заповідального розпорядження, відомості про спадкоємців, у своїй сукупності складає, окрім банківської, також і нотаріальну таємницю, обов’язок дотримання якої покладено на нотаріусів ст. 8 Закону України «Про нотаріат».

Але останнім часом ПАТ КБ «ПриватБанк» запровадив для нотаріусів свій власний порядок отримання інформації всупереч діючому законодавству. Висловлюючи  сумніви щодо дійсності запиту, ПриватБанк відмовляє у видачі інформації, посилаючись на те, що нотаріусом не підтверджено його процесуальний статус. Як вихід з ситуації  Приватбанк пропонує нотаріусам одержувати відповіді на запити через веб-ресурс «Нотаріальні платежі», який розміщено за адресою https://privatbank.ua/notariat/.

       Звертаємо Вашу увагу, що при вчиненні нотаріальних дій щодо оформлення спадщини нотаріус не набуває статусу клієнта банку та не одержує будь-яких банківських послуг, а лише виконує обов’язок, покладений на нього законом.

Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку, а також банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов’язаної особи банку як обов’язкову умову надання банківських послуг.

        Отже, нав’язування нотаріусу банківської послуги щодо авторизації на відповідному веб-сайті не відповідає вимогам закону. Відповідно до розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці банк зобов’язаний розкрити банківську таємницю нотаріусу у разі смерті вкладника без додаткових умов та без використання будь-яких банківських послуг. Тому нотаріуси і надалі діятимуть у чіткій відповідності до норм діючого законодавства.

Щодо новації Приватбанку, то відмова в отриманні інформації на запит нотаріуса тягне за собою порушення конституційних прав спадкоємців, порушення ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та порушення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про нотаріат», за якою відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом.

Шановний Олександре Валерійовичу, просимо довести цю інформацію до відома спеціалістів Вашого банку, відповідальних за цей напрямок, і сподіваємося на подальшу плідну співпрацю.

З повагою

Президент

Громадської організації

«Асоціація нотаріусів м. Харкова

та Харківської області»                                                                           В.М. Марченко

Передплата на 2015 рік здійснюється через:

 «Клубные Встречи Нотариусов»

17–20 вересня 2015 року

Автопробіг: «Єдина країна — єдиний нотаріат»

Полтава – Дніпропетровськ – Запоріжжя

Проект 

програми автопробігу

Оргкомітет автопробігу:

Загальна концепція нотаріального автопробігу була запропонована у червні на КВН в Одесі.

1. Під час організації та безпосередньо проходження автопробігу проводитиметься збір коштів, які будуть передані на потреби Дніпропетровського військового шпиталю (незалежно від місця проживання або участі в автопробігу) — головного форпосту з рятування життя захисників нашої Вітчизни.

Кошти можна передати особисто членам оргкомітету автопробігу

або

перерахувати на карту Приватбанку № 5168 7572 5776 5299.

2. У кожному місті-учаснику автопробігу у день заїзду планується проведення дружніх зустрічей з колегами певної області та ознайомлення з історичними і природними особливостями регіону.

3. Кожне авто, крім керманича, має ще 2–4 вільних місця. Тому передбачається формування екіпажів як за обласним, так і за екстериторіальним принципом.

Бажано, щоб в екіпажі (за згодою власника авто) була можливість підміни «втомленого» кермувальника, тому окремим членам екіпажу бажано мати при собі водійські посвідчення.

Про кількість вільних місць в авто для формування екіпажів будемо постійно повідомляти на «Малому форумі» на сайті «Юридичний радник» (http://yurradnik.com.ua/).

Також сподіваємося на підтримку й інших платформ інтернет-ресурсу та особистих сторінок учасників автопробігу.

4. Приєднатися до автопробігу можна на будь-якому етапі.

5. Програма приблизна, вітаються цікаві пропозиції, практичні зауваження та створення духу єднання.

6. Генеральним медіа-партнером, як завжди на заходах КВН, виступає науково-практичний журнал «Мала енциклопедія нотаріуса» та сайт «Юридичний радник».

Усе цікаве та багато дружніх фото буде надруковано у жовтневому номері журналу «Мала енциклопедія нотаріуса» за 2015 рік.

ЗАЯВА НА УЧАСТЬ У АВТОПРОБІГУ

Заявку на участь у КВН необхідно подати до 15 вересня 2015 року (включно) зручним для Вас способом: факсом (057) 714-27-90

АБО

 електронною адресою: proza2012@mail.ru

(у темі листа ОБОВ‘ЯЗКОВО писати «КВН Автопробіг»)

Увага! Програма КВН може бути змінена чи доповнена оргкомітетом у ході підготовки!

Контактні телефони оргкомітету: (093) 626-23-46; (057) 714-27-90

З повагою

Голова оргкомітету Клубных Встреч Нотариусов      Володимир Марченко

Нотариус — звучит как это гордо!
В этом слове словно звук побед.
И, поверьте, человек он твердый,
Он спасет от горестей и бед.

Поможет в документах разобраться,
Знает, что заверить и когда.
Пусть его печали не коснуться,
Тропу забудут к нему грусть, печаль, беда!

 ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

Звернення

щодо проблемних питань підключення нотаріусів

до Державного земельного кадастру

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення» від 05.03.2015 № 247-VIII внесено зміни до статті 46 Закону України «Про нотаріат».

Згідно вказаних змін нотаріус під час вчинення нотаріальних дій та/або під час здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки має доступ та користується Державним земельним кадастром у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій щодо земельної ділянки (крім посвідчення заповіту) та/або під час здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку здійснює пошук у Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку та за його результатами за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру формує витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

На виконання Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення»,  щодо підключення нотаріусів до Державного земельного кадастру, (далі Кадастр), прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 24 червня 2015 р. № 457 «Деякі питання надання нотаріусам доступу до Державного земельного кадастру», якою затверджено «Порядок забезпечення доступу нотаріусів до Державного земельного кадастру», (далі Постанова № 457).

Постановою № 457 Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» (далі — Центр ДЗК) визначене адміністратором Кадастру та здійснює заходи, спрямовані на виконання вимог  Постанови № 457.

Згідно з п.3  Постанови № 457 Центр ДЗК розпочинає підключення нотаріусів з 17 серпня 2015 року. Отже, всі підготовчі заходи мають бути завершені до вказаної дати.

Для попереднього ознайомлення із загальною процедурою підключення нотаріусів до Кадастру Центр ДЗК опублікував проект методичних рекомендацій, який можна знайти та завантажити за посиланням http://dzk.gov.ua/images/downloads/notarius/method.pdf.

Серед передумов підключення нотаріуса до Кадастру оголошено наступні вимоги до робочого місця нотаріуса:

«2.1.1. відповідність характеристик АРМ загальним технічним характеристикам (не гірше): — центральний процесор (CPU) не гірше 2Core x 2,0 GHz; — оперативна пам’ять (RAM) не гірше 2 Gb; — вільне місце на жорсткому диску (HDD) не менше 5 Gb; — мережевий порт 10Mbit; — наявність вільного порта USB 2.0; — пристрій зчитування оптичних дисків; 2.1.2. Програмне забезпечення (ліцензія на право використання): — операційна система Microsoft Windows 7 Enterprise SP1 (або аналогічної, за умови наявності експертного висновку у сфері технічного захисту інформації); — модуль шифрування «Cisco UVPN-ZAS» (клієнт для Windows 7 / x32, x64); — програмне забезпечення двофакторної аутентифікації — “Засіб програмний криптографічного захисту інформації “КРИПТО ПІДПИС” – Програмний модуль ”Клієнт”; — антивірусне програмне забезпечення Eset NOD 32 (або аналогічне, за умови наявності експертного висновку у сфері технічного захисту інформації). Нотаріус приймає на себе зобов’язання щодо виконання передумов необхідних для підключення.»

Серед вказаних вимог звертає на себе увагу необхідність встановлення «Засобу програмного криптографічного захисту інформації «КРИПТО ПІДПИС» – програмний модуль «Клієнт», який коштує 900 гривень, а також Програмного забезпечення «Модуль шифрування «Cisco UVPN-ZAS» (клієнт для Windows 7 / x32, x64), який коштує 150 у.о.» (далі ПЗ та Модуль).

Наказом Держземагенства від 14.10.2014 року №317 встановлене виключне монопольне право ТОВ «Системи криптографічного захисту «Криптософт» (юридична адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26), надавати послуги щодо забезпечення практичної реалізації Постанови № 457  щодо надання нотаріусам доступу до Кадастру.

1. Фактично дії Дерземагенства призвели до монополізації та домінуючого становища відносно можливостей підключення до Кадастру, а саме нав’язування придбання товару у одного постачальника — ТОВ «Системи криптографічного захисту «Криптософт»  за тарифом, який є необґрунтованим та завищеним.

Крім цього, ТОВ «Системи криптографічного захисту «Криптософт», послуги якого нав’язані приватним нотаріусам України вищевказаним наказом Держземагенства, встановлює ціну в умовних одиницях. Враховуючи звичаї ділового обороту України, умовними одиницями вважають валюту іноземних держав. Ці дії є прямим порушенням ч. 2 ст. 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення», згідно якої ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, встановлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

2. Необхідно звернути увагу, що нотаріуси вже тривалий час мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших єдиних та державних реєстрів, які містять інформацію, що потребує захисту не меншого ніж інформація, яку містить Кадастр. Для цього всі робочі місця нотаріусів обладнані необхідною технікою та забезпечені системами захисту, у тому числі з використанням захищеного від зламу посиленого сертифікату ключа (електронного цифрового підпису) для роботи з інформаційними системами, адміністратором яких визначено державне підприємство «Національні інформаційні системи». Наявна організація робочих місць нотаріусів забезпечувала та забезпечує належний захист, обробку та зберігання інформації.

Тому цілком безпідставними є вимоги  Дерземагенства та Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» щодо необхідності посилення захисту доступу до Кадастру.

3. Не має законодавчого обґрунтування і вимога Держземагенства щодо платного підключення нотаріусів  до Кадастру.

Адже слід згадати про наявність в інтерфейсі Державного  реєстру речових прав на нерухоме майно такої вкладки як «Запит до ДЗК», яка була розроблена саме для забезпечення технічної можливості отримання нотаріусами витягів з Кадастру в електронному вигляді з самого початку роботи цього реєстру, тобто з 1 січня 2013 року.

Крім того, підключення нотаріусів до всіх інших реєстрів до цього часу проводилося безоплатно. Стягується плата лише за користування реєстром, тобто за фактично отриману інформацію. Подвійна оплата неприпустима!

На цей час склалась незрозуміла правова ситуація. Громадяни  мають можливість в оn-linе режимі замовити витяг з ДЗК за 53 грн. 00 коп. (відповідно до Порядку справляння плати за надання Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами платних адміністративних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України  від 1 серпня 2011 р. № 835), але не можуть надати його нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, а будуть змушені платити за аналогічну інформацію, можливо навіть, в декілька разів більше.

4. Підсумовуючи вищенаведене, доцільно зауважити, що жодної роботи у напрямку  технічної реалізації права нотаріуса на отримання витягу з ДЗК самостійно через вкладку «Запит до ДЗК» не  було проведено. Хоча підключення нотаріуса до ДЗК не є його особистою забаганкою, а є вимогою закону пов’язаною з вчиненням нотаріальної дії від імені держави на користь громадян. Замість цього започатковано процедуру прямого підключення нотаріусів до Кадастру на платній основі, що неодмінно буде відображено на вартості нотаріальних дій, адже нотаріат України за умов відсутності квот вже тривалий час знаходиться в умовах виживання, що є наслідком значного зменшення кількості нотаріальних дій та постійного збільшення кількісного складу нотаріусів.

5. Але всі підняті питання є другорядними порівняно з першочерговим завданням, для чого взагалі організовано прямий доступ нотаріусів до Кадастру.

Насамперед для забезпечення належної організації роботи з нерухомим майном, забезпечення виконання функцій реєстратора та посвідчення договорів з відчуження нерухомого майна в режимі єдиного вікна з мінімальною необхідністю збирання довідок та документів на основі адекватної цінової політики з боку нотаріусів, яка не може бути такою за умов застосування до нотаріусів монопольних цін та тарифів за підключення до Кадастру. Тим більше, що жодна з осіб, відповідальних за виконання процедури платного підключення не гарантує, що зазначені вище оплати не стануть періодичними для нотаріусів.

У випадку реалізації даного проекту, нотаріуси, які понесуть значні фінансові витрати, за усіма економічними законами, будуть змушені покрити ці витрати за рахунок клієнтів. Слід зауважити, що станом на сьогоднішній день, коли в країні фінансова нестабільність, яка породила зубожіння населення, такі дії чиновників приведуть до збільшення соціального напруження та невдоволення громадян, які все більше продають майно, виключно для того щоб вижити.

З урахуванням зазначеного прошу вжити заходів щодо усунення монопольних платних посередників з процесу підключення нотаріусів до Державного земельного кадастру,  забезпечити прозору, адекватну процедуру організації доступу нотаріусів до Кадастру  та реалізувати передбачені канали доступу нотаріусів до ДЗК без надлишкових економічних витрат. В протилежному випадку корупційна складова монополізована під конкретну юридичну особу призведе до зриву програми Президента України та Уряду України щодо спрощення реєстрації права власності на землю в сфері надання доступу нотаріусам до Державного земельного кадастру.

З повагою,

Президент

ГО «Асоціація нотаріусів

міста Харкова та Харківської області»                                               Марченко В.М.

         Наказом від 31.03.2015 N 466/5 «Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», внесені зміни  до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Внесені зміни зобов’язують нотаріуса у  разі перевірки цивільної дієздатності фізичної особи, яка досягла 16 років і займається підприємницькою діяльністю, отримувати відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців шляхом пошуку через офіційний веб-сайт розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, які отримуються шляхом пошуку через офіційний веб-сайт розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, та документів, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб.

У разі необхідності підтвердження припинення юридичної особи, факт ліквідації юридичної особи підтверджується також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, які отримуються шляхом пошуку через офіційний веб-сайт розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців .

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у тому числі, у формі відкритого доступу через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців шляхом їх пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування.

Адреса нового сайту Міністерства юстиції України  http://new.minjust.gov.ua/ua.

Для отримання відомостей та перевірки наданої для вчинення нотаріальної дії юридичними особами та фізичними особами-підприємцями інформації з ЄДР є можливість скористатися  безкоштовним пошуком відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі — ЄДР) за адресою:   https://usr.minjust.gov.ua/

Консультативно-методична рада

з питань нотаріату

при Головному територіальному

управлінні юстиції у Харківській області

На цей час непоодинокі випадки, коли нотаріуси надають довідки та копії документів, щодо вчиненої нотаріальної дії на підставі запитів, листів тощо правоохоронних та судових органів, не вимагаючи про це відповідні ухвали суду або слідчого судді .

В зв’язку з вище наведенним, Консультативно — методична рада  з питань нотаріату роз’яснює:

Порядок надання  довідок про вчинені нотаріальні дії та інші документів  нотаріусом регламентується ст. 8 Закону України  «Про нотаріат», яка  закріплює обов’язок нотаріуса зберігати нотаріальну таємницю та надавати довідки та інші документи на письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв’язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів.

 Копії документів,  що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

            Відповідно до статті 8 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна таємниця це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо. Нотаріус зобов’язаний зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо його діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась. Кримінальний Процесуальний Кодекс України (далі КПК України) містить  спеціальні норми, що регламентують доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Пункт 3 статті 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці відносить також відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій. Таким чином в розумінні зазначених норм законодавства – таємниця вчинення нотаріальних дій, це в тому числі і інформація щодо звернення громадян до нотаріуса з будь-якого питання, пов’язаного з виконанням нотаріусом своїх повноважень.

Тимчасовий доступ до речей і документів (копій документів) здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

В ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено відповідно до ст. 164 КПК України:

1) прізвище, ім’я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів;

2) дата постановлення ухвали;

3) положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу;

4) прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів;

5) назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ;

6) розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом;

7) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;

8) положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.

Щодо витребування судом письмових доказів – копій документів або матеріалів нотаріальної справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України та Закону України “Про міжнародне приватне право”.

Так, відповідно до частини 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У інших випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

Згідно з частиною 4 статті 135 Цивільного процесуального кодексу України питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України також передбачено, що питання про витребування доказів вирішуються ухвалою. Таким чином, ані Цивільним процесуальним кодексом України, ані Конституцією України, ані Законом України “Про міжнародне приватне право” не передбачено іншого порядку витребування судом письмових доказів (листами, запитами тощо), крім витребування їх відповідною ухвалою суду.

Враховуючи викладене, нотаріус може надавати будь-яку інформацію, дані, довідки, по цивільним справам виключно за ухвалою суду в провадження якого знаходиться цивільна (адміністративна, кримінальна) справа.

Нагадуємо, що відповідно до статті 8 Закону України «Про нотаріат», особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

Консультативно-методична рада

з питань нотаріату

при Головному територіальному

управлінні юстиції у Харківській області

У зв’язку з численними запитами нотаріусів області щодо можливості засвідчення справжності підпису на заявах, адресованих до судових органів, Консультативно-методична рада при Головному територіальному управлінні юстиції у Харківській області повідомляє наступне.

Відповідно до вимог статті 78 Закону України “Про нотаріат” та вимог розділу II глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус  засвідчуює  справжність підпису  на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають  характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь  і  гідність  людини.

Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.

Нотаріус не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, у якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органові (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису на зазначеному документі може бути засвідчена у випадку, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави.

Відповідно до вимог статті 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З вищевказаного вбачається, що якщо за вчиненням нотаріальної дії звернулась особа з проханням  засвідчити справжність  підпису на заяві, зміст якої не суперечить закону та не є документом, у якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органові, нотаріус зобов’язаний вчинити нотаріальну дію, а вже до компетенцію суду відноситься  оцінка документів,  в якості доказів при розгляді справи, що знаходиться у судовому провадженні.

Консультативно-методична рада

з питань нотаріату

при Головному територіальному

управлінні юстиції у Харківській області

В зв’язку з виникненням питань у нотаріусів області, щодо можливості та порядку оформлення запрошень про відвідування України іноземними громадянами та особами без громадянства Консультативно-методична рада з питань нотаріату при Головному територіальному управлінні юстиції у Харківській області повідомляє наступне.

26 грудня 2011 року набрав чинності Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” № 3773-VI від 22 вересня 2011 року (далі — Закон 3773). Цей Закон визначив правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановив порядок їх в’їзду в Україну та виїзду з України.

Також, з 08 грудня 2009 року в Україні діє Закон країни “Про прикордонний контроль” №  1710-VI від 5 листопада 2009 року (далі — Закон 1710). Вказаний Закон визначає правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України. Прикордонний контроль — державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів (ч. 1 ст. 2 Закону 1710).

Ст. 21 Закону 3773 встановлено, що в’їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України.

Наявність фінансового забезпечення або гарантія його наявності може бути підтверджена серед іншого і шляхом пред’явлення для контролю гарантійного листа приймаючої сторони, що запросила іноземця або особу без громадянства, про взяття на себе зобов’язань із сплати всіх витрат особи, пов’язаних з її перебуванням на території України та виїздом з України.

Згідно п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону 3773  приймаючою стороною є зареєстровані в установленому законом порядку українські підприємства, установи та організації, представництва (філії) іноземних підприємств, установ, організацій, представництва міжнародних організацій, а також фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України у зв’язку з навчанням, стажуванням, роботою, або на інших законних підставах, та запрошують чи приймають іноземців та осіб без громадянства.

Отже, законодавством не встановлено форму запрошення чи гарантійного листа та їх зміст. Але, аналіз Закону 3773 дає можливість зробити висновок про те, що під запрошенням та гарантійним листом розуміється документ, що видається приймаючою стороною, в якому зазначається про час запрошення іноземця або особи без громадянства до України, а також про взяття на себе зобов’язань із сплати всіх витрат особи яку запрошують, пов’язаних з її перебуванням на території України та виїздом з України.

До того ж, згідно ч. 2 ст. 21 Закону 3773 фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в’їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення строку перебування, за рішенням суду в установленому законом порядку відшкодовують витрати, завдані державі внаслідок видворення зазначених іноземців та осіб без громадянства.

Серед нотаріальних дій, які вчинюють нотаріуси, ст. 34 Закону України “Про нотаріат” називає засвідчення справжності підпису на документі. Згідно ст. 78 цього ж Закону нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Враховуючи викладене, документ про запрошення іноземця або особи без громадянства, та гарантійний лист можуть бути оформлені у вигляді заяви, яка викладається на спеціальному бланку нотаріальних документів, з нотаріальним засвідченням справжності підпису заявника. При цьому вважаємо за доцільне доводити до відома заявника зміст. ст. 21 та ст. 32 Закону 3773.

Консультативно-методична рада

з питань нотаріату

при Головному територіальному

управлінні юстиції у Харківській області

Зразок заяви-запрошення

Органам прикордонного контролю

 та іншим компетентним органам

Українець Наталії Анатоліївни

 паспорт МК 111111,  виданий 19 липня 1996 року

 Московським РВ ХМУ УМВС України

 в Харківській області,

що проживає в м. Харкові,

                                вул. Лісна, 16, кв. 3,

             реєстраційний номер облікової

 картки платника податків 2666666661

ЗАЯВА

            Я, Українець Наталія Анатоліївна, підтверджую своє запрошення на тимчасову поїздку в гості в Україну в період з 11 серпня 2015 року (одинадцятого серпня дві тисячі п’ятнадцятого року) по 11 жовтня 2015 року (одинадцятого жовтня дві тисячі п’ятнадцятого року) громадянки Російської Федерації Іноземець Лариси Михайлівни, 13 березня 1958 року народження.

Цим також підтверджую забезпечення мною місця проживання Іноземець Лариси Михайлівни на території України за адресою: місто Харків, вулиця Лісна, будинок № 16 (шістнадцять), квартира № 3 (три), та взяття на себе зобов’язань із сплати всіх витрат вищевказаної особи, пов’язаних з її перебуванням на території України та виїздом з України.

Одночасно підтверджую, що мені, як особі, що запросила Іноземець Ларису Михайлівну до України, відомо про мій обов’язок відшкодувати витрати, завдані державі внаслідок примусового видворення зазначеної особи, в установленому законом порядку.

Зміст ст.ст. 21, 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» мені відомий.

м. Харків,

тридцять першого липня

дві тисячі п’ятнадцятого року.                                 ПІДПИС:_________________________

Посвідчувальний напис нотаріуса