«Громадське обговорення, пропозиції щодо встановлення граничної суми розрахунків готівкою»

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

«17» вересня 2015 р. № 22

Голові Національного банку України п. Гонтаревій В.О.

 

«Громадське обговорення, пропозиції

щодо встановлення

граничної суми розрахунків готівкою»

На виконання вимог ч. 3 ст. 1087 Цивільного кодексу України Національним банком України прийнято постанову «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» від 06.06.2013 № 210. Встановлено такі граничні суми розрахунків готівкою:

10 000 гривень — підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня;

150 000 гривень — фізичних осіб з підприємствами (підприємцями) протягом одного дня за товари (роботи, послуги);

150 000 гривень – фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до прес-релізу Національного банку України (далі — НБУ) від 24.07.2015, розміщеному на офіційному веб-сайті НБУ, Національний банк України виніс на громадське обговорення проект постанови Правління Національного банку України «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року № 210».

Цим проектом постанови пропонується значно зменшити граничні суми розрахунків готівкою:

50 000 гривень — між фізичними особами та підприємствами (підприємцями) протягом одного дня;

50 000 гривень — фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню.

Як повідомляє НБУ, цей проект розроблено з метою забезпечення стабільних надходжень готівки до банківської системи й прискорення її обігу, звуження сфери використання готівки та прискорення розвитку безготівкового сегмента.

Проте рішення НБУ про зменшення граничної суми розрахунків готівкою може призвести до зовсім протилежних задекларованим наслідків.

Аналіз нотаріальної практики свідчить, що сьогодні граничну суму розрахунків готівкою за договорами купівлі-продажу (як правило, нерухомого майна) фізичні особи обходять кількома способами, а саме:

1) внесення грошових коштів покупцем за придбане нерухоме майно на рахунок продавця у банківській установі здійснюється без фактичного внесення грошових коштів. Тобто банківська установа за певну плату відкриває рахунок на ім’я продавця, «зараховує» кошти на такий рахунок від імені покупця (видає про це довідку для нотаріуса), продавець «знімає» кошти та банк рахунок закриває. Насправді грошові кошти не вносяться і не знімаються.

У цьому випадку громадян, які ведуть розрахунки, як правило, в доларах, уникають подвійного обміну валюти (долар – гривня – долар) — покупці не продають банкам валюту та покупець її не купує після «одержання» готівки у гривні.

Таким чином відбувається не «надходження готівки до банківської системи», як про це наголошує НБУ, а віртуальна операція з «внесення коштів», з метою формального виконання вимог НБУ щодо обмеження готівкових розрахунків. Механізм є нескладним, тому дуже поширеним, і будь-які зменшення граничних сум НБУ буде знівельовано саме таким способом;

2) оформлення договорів купівлі-продажу нерухомості за ціною, що є нижчою 150 000 гривень, навіть при оцінці, що є вищою 150 000 гривень. Тобто сторони домовляються про будь-яку ціну договору — в цьому разі нижчу від 150 000 гривень. Реальну суму продажу нотаріус дізнається лише зі слів сторін за договором, тому такий спосіб буде спрацьовувати і надалі за умови будь-яких зменшень граничних сум. Крім того, така «догадливість» сторін несе небезпеку самим громадянам, адже у випадку розірвання договору судом покупцю повернуть лише суму, зазначену у договорі;

3) оформлення договорів купівлі-продажу нерухомості за ціною, що є вищою 150 000 гривень, із зазначенням у договорі про те, що сторони розрахувались до підписання такого договору. Аргументи: рекомендації НБУ не мають обов’язкової сили; нотаріуси не мають права втручатися у розрахунки між сторонами;

4) заниження оціночної (ринкової) вартості нерухомого майна до ціни, що є нижчою 150 000 гривень. Тобто фізичні особи за певний бонус домовляються із суб’єктами оціночної діяльності про оцінку нерухомості в сумі, яка дорівнює або є нижчою 150 000 гривень. Існують випадки, коли нерухомість, придбана, наприклад, в 2013 році за ціною згідно з оцінкою 450 000 гривень (що складало еквівалент 56250 дол. США), в 2015 році продається за ціною згідно з оцінкою 110 000 гривень (що складає еквівалент 4800 дол. США). Також, за наявною у нотаріусів інформацією, багато хто з оцінювачів взагалі не здійснює огляд об’єктів оцінки, не здійснює їх фотофіксацію, а аналоги, що містяться у звітах про оцінку, не відповідають оцінюваним об’єктам (наприклад, відчужується земельна ділянка в обласному центрів, а за аналоги взяті подібні земельні ділянки у віддалених районах цієї ж області), не завжди витребовують від власника або його представника повний пакет документів про право власності, в тому числі витягів із системи Державного земельного кадастру та Поземельної книги. Таким чином, не перевіривши фактичні дані, які викладені у витягу із Державного земельного кадастру, множать помилки, які прикривають допискою у звіті про відповідальність суб’єкта за подані ним документи. І фактично роблять оцінку по іншому об’єкту, оскільки висновок, викладений у звіті, може не тільки не співпадати з реальними даними, а й мати інформацію, яка зовсім не відповідає дійсності (особливо стосується об’єктів, право власності на які зареєстровано за документами на адресу, яка була змінена у зв’язку зі змінами адміністративних кордонів). Тобто сам факт внесення оцінювачами інформації із звіту про оцінку майна, звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок до єдиної бази даних звітів про оцінку жодним чином не гарантує достовірність такої оцінки.

Приведені нами способи обходу положень постанови НБУ свідчать, що будь-які зменшення граничних сум розрахунків готівкою будуть успішно подолані кмітливим населенням та працівниками банків. Таким чином, не можна говорити ні про забезпечення стабільних надходжень готівки до банківської системи й прискорення її обігу, ні про звуження сфери використання готівки, ні про прискорення розвитку безготівкового сегмента. Навіть у випадку, коли банки здійснюють оформлення безготівкових операцій (п. 1), такі операції не несуть жодного фінансового навантаження для банківської системи.

А внаслідок заниження оціночної (ринкової) вартості нерухомого майна, що має загальнодержавний характер, місцеві бюджети недоотримають мільйони гривень у вигляді ненадходжень державного мита, податку на доходи фізичних осіб, який сплачують продавці нерухомого майна, та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, який сплачують покупці нерухомого майна.

 

Враховуючи наведене, просимо Вас:

1. Здійснити ґрунтовний аналіз існуючого порядку здійснення розрахунків в безготівковому порядку за договорами купівлі-продажу між фізичними особами, в тому числі через моніторинг банківських установ та одержання статистичних даних про кількість таких операцій та їх суму на сьогоднішній день.

2. Отримати від органів Державної фіскальної служби відомості та порівняти надходження податку на доходи фізичних осіб та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування від операцій з купівлі нерухомого майна за період до 01.09.2013 (наприклад, за 2012 рік), та за період дії постанови НБУ від 06.06.2013 № 210 (наприклад, за 2013 та 2014 роки).

3. До отримання відомостей, зазначених у пунктах 1, 2, не затверджувати запропоновані зміни до постанови НБУ від 06.06.2013 № 210.

4. Звернутись до Фонду державного майна України з пропозицією встановлення суворої відповідальності для суб’єктів оціночної діяльності за заниження оціночної вартості нерухомого майна (аж до відібрання ліцензії на певні дії), оскільки діючим законодавством не встановлено конкретного виду відповідальності оцінювача (ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», п. 55 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2014 № 358).

5. Звернутись до Фонду державного майна України з пропозицією розробити та затвердити механізм визначення мінімальної ціни 1 кв. м нерухомості (залежно від виду нерухомості, року побудови, матеріалів стін, місця розташування, поверховості тощо) та мінімальної ціни 1 кв. м земельної ділянки (залежно від цільового призначення, місця розташування, наявності або відсутності на ділянці нерухомості тощо).

 

З повагою

Президент

Громадської організації

«Асоціація нотаріусів м. Харкова

та Харківської області»                                                   В.М. Марченко