Шановні колеги!

У зв’язку з набранням чинності рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2015 року про поновлення Павлової Людмили Миколаївни на посаді Президента Нотаріальної палати України, звертаюсь до вас з пропозицією ініціювання скликання позачергового З’їзду нотаріусів України за ініціативи нотаріусів України, відповідно до п. 5.3. Статуту НПУ.

1. Суд скасував рішення ухвалені позачерговим З’їздом нотаріусів України.
Суд поновив Павлову Людмилу Миколаївну на посаді Президента НПУ, але суд не приймає і не призначає на роботу чи посаду (виконання вимог ст. 24 КЗпП).
Відповідно до п. 34. Постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.1992 року рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Для НПУ уповноважений орган — З»ЇЗД. Тобто після рішення суду про поновлення, повинно бути рішення З’їзду!!!
Аналогічні вимоги містить ч.2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» Якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов’язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення.
Вважаю, що державний реєстратор не зареєструє Павлову Л.М. у реєстрі. Записи в реєстрі мають кореспондуватися за датами.
Рішення про поновлення повинно бути після рішення суду!!! Суд, як орган державної влади не може зобов’язати з»їзд поновити на роботі тому, що це втручання органу державної влади в діяльність НПУ.
Вважаю, що протокол Першого Установчого З»їзду нотаріусів України не є належним підтвердженням повноважень Павлової Л.М. для реєстратора. Рішення набрало чинності, а виконати на мою, думку його неможливо без проведення з’їзду.
Частина 3 ст. 221 КЗпП передбачає, що установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об’єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали. Ця норма передбачена не просто так, а тому що рішення відносно таких осіб не можливо виконати.
2. Допустимо, що реєстратор прийме пропокол Першого установчого З’їзду нотаріусів України від 29.03.2013 року.
Ви погоджуєтесь з тим, що відділень де-юре не має?
У вас є впевненість, що стара Рада, призначена Першим Установчим З’їздом збереться?
Нова Рада, яка інціювала проведення з’їзду та створила оргкомітет, не існує згідно рішення суду.
У своєму листі , розісланому членам нової Ради, Павлова Л.М. говорить про збереження відділень, проведення з’їзду.
Практично усі, за проведення з’їзду!!! Так давайте ініціюємо його проведення!!!

Що для цього потрібно?
Нотаріус має подати відповідну заяву (зразок у вкладці Позачерговий з’їзд нотаріусів) з вимогою скликання позачергового З’їзду (направити її листом з повідомленням про вручення на адресу НПУ).
Відповідно до п. 5.3. Статуту НПУ позачерговий З’їзд нотаріусів України скликається з ініціативи Ради НПУ або на вимогу не менш як третини членів НПУ.
Пропоную текст відповідної заяви (файл http://vnpu.kiev.ua/?page_id=304 ).
Осікльки кожен нотаріус, який відравив заяву, не знатиме кількості поданих заяв, пропоную, що після відправлення заяви він має зареєструватись на спеціально створеній сторінці в мережі Інтернет «Реєстрація вимоги нотаріуса про проведення з»їзду нотаріусів України» http://reg.vnpu.kiev.ua/ . Таким чином нотаріуси, які подали заяву будуть знати, як ця ініціатива сприймається іншими коллегами та кількість поданих заяв.
Прошу підтримати цю ініціативу, та висловити пропозиції де і в який період має оприлюднюватись інформація про кількість поданих заяв та прізвища нотаріусів, які вимагають проведення позачаргового З’їзду нотаріусів України (як варіант пропоную на сайті відділеня http://vnpu.kiev.ua/?page_id=569 , форумі НПУ http://npu.in.ua/forum/viewtopic.php?f=30&t=438 та малому форумі Юррадника).

* Пояснення до реєстраційної форми розміщеної за адресою: http://reg.vnpu.kiev.ua/

Дані паспорта заповнюють ті нотаріусі, які планують буди делегатами з’їзду (можливий випадок, що нотаріус ініціює позачерговий з’їзд, а делегатом бути не хоче).

Питання про організаційний внесок поставлене на випадок відсутності коштів у НПУ (оскільки з’їзд не плановий та можливу відсутність органу, який може затвердити кошторис на проведення з’їзду).

З повагою, Андрій Сидоренко

Додаток: Проект заяви

Президенту Нотаріальної палати України

01004, м.Київ, вул. Горького, буд. 7-А

Приватного нотаріуса/
Державного нотаріуса(назва контори)
ПІБ:_______________________

Свідоцтво №______,
Реєстраційне посвідчення №___
Адреса:____________________

З А Я В А

Місто ____, _________ дві тисячі п’ятнадцятого року.

Для подальшого належного функціонування Нотаріальної палати України та виконання завдань встановлених Законом України «Про нотаріат» та Статутом Нотаріальної палати України, та у зв’язку з набранням чинності рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року, вимагаю скликання та проведення Позачергового З’їзду нотаріусів України.
До порядку денного З’їзду прошу включити наступні питання:
- затвердження нової редакції Статуту Нотаріальної палати України;
- переобрання усіх органів Нотаріальної палати України;
- затвердження положення про порядок сплати членських внесків;
- створення регіональних відділень Нотаріальної палати України та затвердження положення про них.
Прошу довести до відома Ради Нотаріальної палати України, повноважної приймати рішення про проведення Позачергового з’їзду, що на з’їзд мають бути допущені усі нотаріуси України, які нададуть попередню згоду на участь у з’їзді нотаріусів України. В разі неприйняття Радою НПУ рішення про проведення позачергового З’їзду прошу створити організаційний комітет з підготовки З’їзду та включити до нього голів відділень НПУ кожної області та міста Києва (крім АР Крим та міста Севастополя).

З повагою,

Дата ПІБ
Підпис

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

«01» грудня 2015 р. № 27

До відома нотаріусів

 

Експрес-аналіз

нового порядку відчуження транспортних засобів

 

18 листопада 2015 року було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 941 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів», яка набрала чинності 19 листопада 2015 року.

Вказаною постановою було внесено зміни до:

– Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 138 (далі — Порядок реєстрації ТЗ);

– Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. № 694;

– Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. № 1200.

 

Що ж саме змінилося у порядку відчуження транспортних засобів (далі — ТЗ)?

 

Перше, про що дізналися з публікацій ЗМІ, це «довідки-рахунки скасували». Дійсно, принципово новий підхід закріплено до визначення документів, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів (п. 8 Порядку реєстрації ТЗ).

 

Тепер такими документами є:

1) договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;

2) укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

3) нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

4) договори купівлі-продажу нових транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб’єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб’єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою;

5) свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати;

6) рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном;

7) рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність;

8) копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

9) довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

10) акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

11) митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

12) договір фінансового лізингу;

13) акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби;

14) інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.

Дійсно, такого документа, як «довідка-рахунок», тепер немає в цьому переліку.

Натомість окремо визначені нотаріально посвідчені договори та договори, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів.

Отже, із набуттям чинності постановою Кабінету Міністрів України № 941 звернення за посвідченням договорів про відчуження ТЗ трохи зросли.

 

Згадаємо, які нюанси мають договори щодо розпорядження ТЗ:

 

І. Розмір державного мита за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин та механізмів, встановлений пунктом «г» Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»:

– дітям, одному з подружжя, батькам: 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян (17 грн.);

– іншим особам: 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).

 

ІІ. Розмір та порядок оподаткування доходів з продажу обміну, успадкування та дарування ТЗ, наявність оціночної вартості визначається статтями 173, 174 Податкового кодексу України (далі — ПК):

1) дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу – 5 % (абзац 1 п. 173.1 ст. 173 ПК).

Дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна, що здійснюються фізичними особами — нерезидентами, оподатковується згідно з цією статтею в порядку, встановленому для резидентів, за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу — 15 % або 20 % (п. 173. 6 ст. 173 ПК);

2) дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку (Мінекономрозвитку), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом (абз. 4 п. 173.1 ст. 173 ПК).

На сьогодні інформація стосовно середньоринкової вартості транспортного засобу розміщена на сайті Мінекономрозвитку за посиланням: http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice.

Проте на практиці можна побачити, що на вказаному веб-сайті відсутні деякі моделі та марки автомобілів. У такому випадку вибору у платника податків не залишається — оціночна вартість автомобіля визначається згідно із законодавством стосовно оцінки майна.

Необхідно звернути увагу, що вказані вище норми стосуються лише легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

У випадку, коли посвідчується договір купівлі-продажу (обміну) іншого транспортного засобу (вантажного автомобіля і т.д.), дохід визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом (абз. 2 п. 173.1 ст. 173 ПК).

І одразу варто зауважити, що вже в абз. 2 п. 173.4. ст. 173 ПК міститься суперечність наведеній вище нормі, а саме вказано: «нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу (міни) об’єктів рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) за наявності документа про оцінку майна та документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із ціни, зазначеної в договорі»;

3) вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, отриманих у спадщину чи дарунок, які підлягають оподаткуванню згідно зі ст. 174 ПК, визначається у порядку, встановленому абзацом третім пункту 173.1 статті 173 ПК (п. 174.7 ст. 174 ПК).

На підставі наведеного можна дійти висновку, що визначення середньоринкової вартості або оціночної вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів при їх відчуженні (продаж, міна, дарування тощо) або спадкуванні є необхідним лише якщо при цьому виникає обов’язок сплатити податок. В іншому випадку вартість вказаних ТЗ визначається в договорі за загальними нормами цивільного законодавства — за домовленістю сторін;

4) дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню;

дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу — 5 % (п. 173.2 ст. 173 ПК).

Наведений вище порядок оподаткування застосовується також до успадкованого та отриманого в подарунок транспортного засобу (п. 173.7 ст. 173 ПК). Тобто порядок оподаткування буде однаковий незалежно від способу набуття ТЗ;

5) у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа — підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку. При цьому податковий агент утримує податок з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві (абз. 1 п. 173.3 ст. 173 ПК). Таким чином, у ПК закріплено підхід до визначення черговості продажу ТЗ: зазначення у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві;

6) нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу або міни ТЗ за наявності документа про сплату до бюджету податку, визначеного відповідно до наведених вище норм; документа про оцінку ТЗ (у разі визначення доходу відповідно до такої оцінки). При цьому платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи (абз. 7 п. 173.4 ст. 173 ПК);

7) нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені договори купівлі-продажу (міни), про вартість кожного договору та про суму сплаченого податку у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. Аналогічна норма встановлена щодо посвідчення договорів про продаж (міну) та дарування нерухомого майна.

 

ІІІ. У законодавстві немає вимоги обов’язкового зняття ТЗ з обліку перед укладенням договору про відчуження.

 

ІV. Відповідно до п. 33 Порядку реєстрації ТЗ їх перереєстрація проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників — юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

При цьому обов’язок такої перереєстрації встановлено пунктом 7 вказаного Порядку: власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов’язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи. При цьому в реєстраційних документах зазначається місце реєстрації (проживання) фізичної особи (для внутрішньо переміщених осіб — місце проживання на підставі відповідних документів) або місцезнаходження та стоянки юридичної особи, за якою реєструється транспортний засіб (п. 24 Порядку реєстрації ТЗ).

 

V. При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження ТЗ діють загальні норми і правила щодо укладення правочинів:

– наявність згоди подружжя сторін договору або наявність у представника за довіреністю повноважень подавати заяви щодо визначення сімейного стану осіб;

– можливість укладення договору представником за довіреністю (за умови наявності у представника необхідних повноважень). При цьому питання про перевірку того факту, що довіритель є живим, має вирішуватись на загальних засадах — так само, як при вчиненні будь-якої нотаріальної дії за участю представника;

– дотримання вимог ст. 55 Закону України «Про нотаріат» щодо місця посвідчення правочинів.

 

VI. Під час посвідчення деяких договорів, видачі свідоцтв про право на спадщину необхідним є зазначення факту реєстрації прав власності або інших речових прав на майно (якщо така реєстрація має здійснюватись відповідно до законодавства). Відповідно до положень Порядку реєстрації ТЗ сервісними центрами МВС здійснюється реєстрація самих транспортних засобів, а не прав на них. Законодавством не передбачена реєстрація прав власності або інших речових прав на транспортні засоби.

 

VII. Актуальні матеріали щодо процедури та порядку відчуження або застави автотранспортного засобу, надруковані в науково-практичному журналу «Мала енциклопедія нотаріуса»:

 

1) Реєстрація транспортного засобу в Україні

серпень 2015, № 4 (82)

 

2) Відчуження автотранспортного засобу. алгоритм дій нотаріуса

 червень 2015, № 3 (81)

 

3) Купівля-продаж транспортного засобу без зняття з обліку

лютий 2014, № 1 (73);

 

4) Посвідчення договору застави транспортного засобу (автомобіля)

 квітень 2013, № 2 (68);

 

5) Про продаж транспортних засобів з 01.01.2013 року

 лютий 2013, № 1 (67);

 

6) Окремі особливості укладення договору застави транспортного засобу

квітень 2011, № 2 (56).

 

 

З повагою

Президент Громадської організації

«Асоціація нотаріусів міста Харкова

та Харківської області»                                                                            Марченко В. М.

 

 

 

 

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

«27» листопада 2015 р. № 26

 

Міністру юстиції України

Петренку П.Д.

 

Державному підприємству

» Національні інформаційні системи»

 

 

Останнім часом почастішали випадки повної або часткової зупинки роботи реєстрів Інформаційної системи Міністерства юстиції України.

Зокрема, 26 та 27 листопада 2015 року значна кількість нотаріусів своєчасно не мала доступу до Єдиних та Державних електронних реєстрів.

Між тим, попереджень або будь-якої іншої інформації щодо причин та строків зупинки або часу відновлення роботи реєстрів ні від Міністерства юстиції України, ні від Головних територіальних управлінь юстиції в областях, ні від Державного підприємства «Національні інформаційні системи» в цей період, на жаль, не надійшло.

Перебої в роботі реєстрів як-то: неможливість взагалі ввійти до реєстру або гірше того, коли розпочато роботу в реєстрі, особливо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і до завершення всіх реєстраційних дій, які передбачені для вчинення державним реєстратором «викидання» з реєстру, через відсутність зв’язку із серверами (повідомлення в ярликах найрізноманітніші), не тільки впливає на якість роботи нотаріуса, але забирає значний час у громадян, необхідність пояснення їм, чому так довго, чому неможливо закінчити реєстрацію та ін.

Все це надзвичайно шкодить не тільки іміджу нотаріуса, але й спричиняє втрату довіри до реформування роботи установ юстиції шляхом формування електронних документів.

Згідно з абз. 3 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. До того ж, ч. 9 ст. 15 вказаного Закону встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться в день вчинення такої дії.

Таким чином, у ситуації, що склалася при роботі з реєстрами, нотаріус, який посвідчив договір відчуження нерухомого майна або видав свідоцтво про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно позбавлений можливості виключно з технічних причин, що жодним чином не залежать від нотаріуса, виконати зазначені вище норми Закону.

Слід констатувати, що відсутність офіційно оприлюдненої інформації з цього приводу з боку Міністерства юстиції України може привести до негативних наслідків щодо прав суб’єктів цивільних правовідносин, які охороняються Конституцією України.

Згідно з п. 2.3 Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2009 № 2053/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.11.2009 за № 1043/17059, «Унесення до Єдиного реєстру відомостей про отримання/витрачання бланків здійснюється реєстраторами отримання/витрачання бланків та у суворій послідовності відповідно до порядкових номерів».

Звичайно, за умови нестабільної роботи реєстрів у зазначений період без порушень вимог цього Порядку не обійшлося.

Крім того, в зазначений час, нотаріус, не маючи офіційного підтвердження інформації про технічні перебої у роботі реєстрів, був змушений відмовляти громадянам у вчиненні нотаріальних дій, що викладаються на бланках нотаріальних документів, без поважних причин, чим порушував вимоги діючого законодавства України та права громадян, надані їм Конституцією України.

Оскільки порушення законодавства в період зупинки роботи реєстрів було допущено не з вини нотаріусів, просимо письмово підтвердити той факт, що 26 та 27 листопада 2015 року всі реєстри Інформаційної системи Міністерства юстиції України працювали з перебоями. Якщо такі випадки будуть виникати і в майбутньому, також просимо оприлюднювати цю інформацію на офіційному сайті Міністерства юстиції України, а також надавати нотаріусам інформацію в офіційному порядку з метою уникнення необхідності подачі кожним нотаріусом України доповідних записок про неможливість виконання наказу з незалежних від нього причин.

На сьогоднішній день, коли широко запроваджуються комп’ютерні технології в усі сфери діяльності, нотаріус не може здійснити жодної нотаріальної дії без користування реєстрами інформаційної системи Міністерства юстиції України, навіть засвідчення копій, якщо вони викладені на бланках. Така нестабільна робота реєстрів перешкоджає громадянам, які звертаються за вчиненням нотаріальної дії, реалізовувати свої права, а нотаріус не має можливості працювати, тобто права нотаріуса як громадянина порушуються теж.

До того ж немає налагодженого зв’язку між Державним підприємством «Національні інформаційні системи» як адміністратором реєстрів та Міністерством юстиції України як держателем цих реєстрів в плані негайного повідомлення держателя реєстрів про проблеми, які виникають у роботі з реєстрами. Пояснення операторів гарячої лінії ДП «Національні інформаційні системи» про перенавантаження серверів через збільшення користувачів не витримує жодної критики. Навіть про таку проблему, як перенавантаження, Міністерство юстиції України як держатель реєстрів має знати для вжиття заходів щодо налагодження безперебійної роботи реєстрів.

Перенавантаження (велика кількість користувачів) не має бути причиною для порушення прав громадян. Кількість користувачів реєстрами має тенденцію до зростання, враховуючи надання в майбутньому права здійснювати реєстраційні дії ще й органам місцевого самоврядування, тому потрібно вживати невідкладних заходів для унеможливлення виникнення проблем з доступом до реєстрів.

Для того, щоб уникнути непорозумінь із зазначеного питання у майбутньому, просимо роз’яснити порядок дій нотаріуса на випадок тривалої нестабільної роботи реєстрів:

-                    якщо нотаріальну дію вчинено, а зареєструвати перехід чи припинення прав або обтяжень у Державному реєстрі прав немає технічної можливості не з вини нотаріуса;

-                    якщо видано свідоцтво про право на спадщину, посвідчено спадковий договір або заведено спадкову справу, а реєстрація у спадковому реєстрі неможлива, через нестабільну його роботу;

- якщо вчинено нотаріальну дію на бланку, а зареєструвати витрачання бланка в цей день неможливо із зазначених вище причин.

Також вбачається доцільним передбачити врегулювання наведених вище випадків шляхом внесення певних змін до кожного нормативного акта, який регулює роботу електронних реєстрів.

 

З повагою

Президент

Громадської організації

«Асоціація нотаріусів м. Харкова

та Харківської області»                                                               В.М. Марченко

Лист НБУ щодо ПРИВАТБАНКУ

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

 

«20» листопада 2015 р. № 25

До відома нотаріусів!

 

 

19 листопада 2015 року на платформі Комітету з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради України під головуванням народного депутата України, заступника голови Комітету Яніцького В.П. відбувся круглий стіл на тему: «Надання нотаріальних послуг у сільській місцевості».

 

Питання, що були запропоновані до обговорення

 1. Сучасний стан забезпечення нотаріальними послугами населення сільської місцевості та віддалених населених пунктів.

2. Створення умов належного забезпечення нотаріальними послугами населення сільської місцевості та віддалених населених пунктів.

3. Шляхи розв’язання проблеми доступності населення сільської місцевості та віддалених населених пунктів до нотаріальних послуг.

4. Реалізація Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування» від 20 жовтня 2014 року № 1709-VII на практиці (далі — Закон № 1709).

5. Фінансування заходів, спрямованих на покращення нотаріального обслуговування населення сільської місцевості та віддалених населених пунктів.

 

Асоціація нотаріусів м. Харкова та Харківської області була представлена в особі Марченка Володимира Миколайовича.

 

Від нотаріальної спільноти активну участь у роботі круглого стола взяли: Бернацька І.М., Василина Н.В., Бєднов О.А., Дякович М.М., Сидоренко А.В., Красногор О.В. та Хрипун О.В.

Обговорення пройшло на високому професійному рівні, і є сподівання, що на засіданні Комітету, яке заплановано на 19 грудня 2015 року, народні обранці врахують напрацювання цього круглого столу.

Єдине шкода, що із заявлених народних депутатів та представників Адміністрації Президента України був присутнім лише головуючий.

Також потрібно відзначити конструктивну позицію Міністерства юстиції України і виважені та професійні коментарі директора нашого департаменту Зусік Т.В.

До цього круглого столу разом із нотаріусами, які працюють безпосередньо у районах на місцях із сільрадами, було підготовлено та погоджено мій виступ по четвертому питанню порядку денного.

Але це питання було настільки «гарячим», що практично увесь порядок денний вийшов з одного питання і відповідно сама доповідь була викладена за декількома виступами.

Далі надаю повний текст своєї доповіді, підготовленої до цього круглого столу:

«Законом № 1709 посадову особу органу місцевого самоврядування наділено новими повноваженнями щодо оформлення спадкових прав та вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Цим же Законом встановлено вимоги до посадової особи, яка набуває право оформлення спадкових прав:

1) вища юридична освіта;

2) досвід роботи у сфері права не менше 3 років;

3) стажування у нотаріуса протягом 1 року;

4) успішне складання іспиту.

Нещодавно, 25 жовтня 2015 року, пройшли вибори до органів місцевого самоврядування. Отже, можна проаналізувати, скільки депутатів у сільській місцевості мають вищу юридичну освіту. Навіть без аналізу відповідь є очевидною: мізерна кількість. І ті з депутатів, що мають вищу юридичну освіту, балотувались зовсім не з метою стажування та вчинення нотаріальних дій або реєстраційних дій. А серед секретарів виконкомів, на яких зазвичай покладено вчинення нотаріальних дій у сільській місцевості, юристів практично не буває. (Це люди зовсім інших професій: вчителі, зоотехніки, агрономи тощо.)

Виділити окрему штатну посаду юриста в сільраді не дозволяють також скромні сільські бюджети. Адже юриста потрібно прийняти на роботу, рік сплачувати йому заробітну плату, поки він проходитиме стажування у нотаріуса, опановуватиме роботу з державними реєстрами. Добре, якщо такий юрист успішно складе іспит, а якщо — ні, то треба його звільняти, адже повторного стажування та повторного складання іспиту законодавством не передбачено, та і сільський бюджет цього не витримає.

Слід зазначити, що оформлення спадкових прав вважається найскладнішою нотаріальною дією. Держава Україна 15 років розмірковувала, перш ніж надати право оформлення спадщини приватним нотаріусам. І надала його не всім, а лише тим, хто успішно склав іспит. Наголошую, що такий іспит складали практикуючі нотаріуси. Така поміркованість зумовлена також тим, що оформлення спадкових прав — це тривала нотаріальна дія, яка включає в себе багато різних за своєю суттю етапів. Це і заведення спадкової справи, і ведення внутрішнього діловодства, і здійснення запитів до різних установ та організацій, і отримання витягів та інформації за даними єдиних та державних реєстрів, і проведення реєстраційних дій. Оформлення однієї спадкової справи може тривати від шести місяців до декількох років. При цьому від досконалого знання законів, вміння вірно і грамотно складати документи, працювати з реєстрами залежить розподілення і отримання спадкового майна, відсутність судових спорів, дотримання прав громадян.

Одразу постає питання про умови належного зберігання та формування спадкової справи. Як показує практика, не кожна спадкова справа завершується видачею свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець, що подав заяву про прийняття спадщини, може так і не звернутись за нею протягом всього життя, а спадкова справа має зберігатися в сільраді і не підлягає здачі до архіву. І такі справи накопичуються і накопичуються. Законом № 1709 встановлено умови для збереження та архівування нотаріальних документів, відповідно до вимог, встановлених для нотаріуса, а саме: окрема архівна кімната, вогнестійкий сейф, обладнання охоронною та протипожежною сигналізацією. Чи кожна сільська рада здатна забезпечити такі умови, враховуючи, що великий відсоток приміщень сільських рад потребує елементарного капітального ремонту?

Як уже зазначалось, оформлення спадщини потребує не тільки високого рівня юридичного професіоналізму, а ще й вміння працювати з єдиними та державними реєстрами. У свою чергу така праця вимагає забезпечення постійним інтернет-зв’язком. Це ще одна стаття витрат для сільради, адже далеко не в кожному селі є можливість підключитись до інтернету, а іноді немає навіть покриття для звичайного мобільного зв’язку. І лише через відсутність інтернет-зв’язку (а отже, і можливості здійснювати реєстраційні дії, необхідні для оформлення спадщини) можна викреслити половину сільської місцевості України з карти реалізації закону № 1709.

Необхідно зазначити ще про нюанси роботи з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно (далі — Реєстр речових прав). Як свідчить практика, навіть найдрібніші помилки при вказуванні прізвищ, імен, по батькові, назв вулиць, паспортних даних, ідентифікаційних кодів призводять до тяжких наслідків. Адже Реєстр речових прав — складна і точна програма. Її пошукова система просто не буде знаходити відомості, внесені невірно або з помилкою (з пропуском букви, апострофу, пробілом). Ця проблема усугубляється ще й сільським менталітетом: усі один одного знають, і вимагати паспорт в односельчанина не прийнято. Так, нерідко прізвище в документах сільради зазначено не з паспорта, а наслух, не враховуючи різні варіанти написання ( е-є, і-и, ьо-ё, з апострофом або без).

Законом № 1709 посадовим особам сільських рад надано право на оформлення спадщини лише спадкоємцям першої та другої черги та за правом представлення, а всі інші випадки мають оформлятись у нотаріуса. Відповідно до статей 1220, 1269 Цивільного кодексу спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини, яке має конкретне визначення в законі (статті 1220, 1221 ЦК України) та за першою заявою про прийняття спадщини, про відмову від спадщини, за претензією кредиторів тощо. Слід зазначити, що спадкова справа після кожної померлої особи щодо її майна, яке входить до складу спадкового, заводиться один-єдиний раз і до неї долучаються заяви інших спадкоємців, які надійшли після подання першої заяви. Місце зберігання спадкової справи фіксується у Спадковому реєстрі і не може бути змінене за заявою спадкоємця, який подав свою заяву щодо спадщини після її відкриття. Спадкоємці навіть першої та другої черги не обовʼязково проживають на території сільської ради, а коло спадкоємців за правом представлення взагалі не обмежене лише першим чи другим ступенем споріднення, а навпаки відповідно до ст. 1266 ЦК України при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Отже, наділення сільських рад правом на оформлення спадщини за правом представлення, навіть у такому випадку призведе до хаосу і умовно т. зв.  «міграції спадкоємців» з метою оформлення спадкових прав, що не кожного спадкоємця влаштує.

Начебто все просто і зрозуміло: звернулась дружина померлого, значить, спадкує перша черга. Але остаточно встановити, ким буде здійснено спадкування, можливо лише після заведення спадкової справи. Адже під час такого заведення нотаріус (а тепер — і секретар сільради) має перевірити за даними Спадкового реєстру наявність вже заведеної справи (щоб не допустити заведення повторної), а також наявність заповіту. І саме тут може з’явитись «підводний камінь». За простим запитом за іменем померлого «БОНДАРЕНКО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ» Спадковий реєстр видає відомості про 88 ! заповітів (це точна інформація, яку можна перевірити). Нотаріуси знають про такі ситуації і про свої дії в таких випадках: ідентифікація за допомогою письмових запитів, що надсилаються засобами поштового зв’язку, за кожним заповітом по всій Україні, з’ясовуючи, який із заповітів складено належним спадкодавцем, а який — його однофамільцем. І тільки після отримання відповідей на всі запити, нотаріус може встановити, чи успадкує дружина у першу чергу за законом, чи інша особа (можливо взагалі не родич спадкодавця) — за заповітом. На листування за запитами іноді витрачаються 2–3 місяці. От і виходить, що посадовій особі сільради треба бути екстрасенсом, щоб встановити черговість спадкування лише за першою поданою заявою.

Аналогічна ситуація з наявністю відомостей у Спадковому реєстрі по прізвищах «Шевченко», «Петренко», «Ковальчук», «Кравченко», «Литвиненко» тощо.

Розглянемо ще один поширений приклад з практики. Звертається дружина померлого із заявою про прийняття спадщини. Посадова особа сільради відкриває спадкову справу, з’ясовує, що заповітів нема. Через деякий час звертається онук померлого із заповітом у руках. Заповіт складено у сільській раді, але на порушення вимог законодавства не внесено своєчасно до Спадкового реєстру (дуже поширена на практиці ситуація із заповітами, посвідченими сільрадами у межах наданих їм сьогодні повноважень). Що робити із заповітом? Сільрада має внести його до Спадкового реєстру із запізненням. Але спадкову справу вже заведено. Кому має подавати заяву про прийняття спадщини онук — посадовій особі сільради чи нотаріусу? Що робити зі спадковою справою — закрити не можна, розділити також, передачі до нотаріуса вона не підлягає. А вести таку спадкову справу (коли спадкує не родич першої черги) і видавати свідоцтво про право на спадщину посадова особа сільради не вправі. Такий юридичний казус породить низку невдоволення, скарг громадян і обовʼязково призведе до судових спорів лише щодо місця заведення спадкової справи, не кажучи вже про саму суть оформлення спадкових прав.

Що стосується документів, на підставі яких оформляється спадщина.

Законом № 1709 для секретарів передбачено спрощений перелік документів, а саме: для спадкування на земельну ділянку достатньо подати державний акт на право власності на земельну ділянку. Тут слід зазначити, що кадастрові номери земельних ділянок почали вказувати у державних актах приблизно з 2003 року, а всі державні акти, видані до 2003 року не містять кадастрового номера. У той же час державна реєстрація земельних ділянок у ДРРП проводиться виключно за кадастровим номером. Тому ця норма, якщо і буде працювати, то право власності в порядку спадкування у спадкоємця так і не виникне, бо виникає право власності на нерухоме майно з моменту його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень, як передбачено сьогодні чинним законодавством. Крім того, надаючи право секретарю за спрощеним переліком документів оформляти права на спадкування, не слід забувати, що ці права стосуються не секретаря чи іншої особи, яка уповноважена на оформлення спадщини, а стосуються перш за все прав громадянина-спадкоємця, який хоче отримати у повноцінну власність майно, права на яке мають бути публічними і визнаватися усіма субʼєктами суспільних відносин, а не лише секретарем. Тобто спрощення процедури для сільрад нанесе шкоду, у тому числі і чималу матеріальну шкоду для спадкоємця, повʼязану з додатковими витратами на т. зв. «дооформлення спадщини» (реєстрацію прав, можливість прийняття такого документа в якості правовстановлюючого при подальшій реалізації таким спадкоємцем свого права власності, тощо) і буде працювати лише в окремих випадках. На цей час нотаріуси видають спадщину після подання витягу з ДЗК, відомості з якого мають вищий пріоритет (Закон України «Про Державний земельний кадастр») і містять найактуальнішу (найбільш правильну) інформацію про земельну ділянку. Видача спадщини без витягу з ДЗК матиме наслідком захаращення ДРРП неактуальними відомостями та подвійну реєстрацію землі. Земля як особливий обʼєкт цивільно-правових відносин та земельні відносини регулюються спеціальним законом, Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, земля може бути обʼєктом цивільних відносин виключно після внесення відомостей про неї до ДЗК та реєстрації прав на неї лише після внесення таких відомостей до ДЗК.

Для спадкування житлового будинку, квартири секретарю сільської ради має бути подано лише правовий документ на таку нерухомість і довідку сільради про характеристику цієї будівлі. Але біда в тому, що переважна більшість селян не мають правових документів на свою нерухомість, а видача правових документів на нерухомість після смерті власника діючим законодавством не передбачена. Таким спадкоємцям має бути відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину і надалі своє право вони доводять через суд. А це тягне за собою поїздку до райцентру, пошук адвоката, судовий процес, візит до БТІ, реєстрацію рішення суду в РС. Тобто спрощення оформлення спадщини для таких спадкоємців не спрацює.

З першого дня обговорення Закону № 1709 чомусь склалась тверда упевненість у тому, що сільські ради будуть оформляти спадщину безкоштовно, на відміну від нотаріусів. Варто наголосити, що законодавством встановлені обов’язкові платежі, що сплачуються під час оформлення спадщини: за формування витягів з реєстру, отримання інформації, здійснення реєстраційних дій, адміністративний збір тощо. При цьому законодавство не встановлює будь-яких відмінностей залежно від того, ким здійснюється таке оформлення. Крім того, є елементарна собівартість технічних послуг, що надаються при оформленні спадщини: компенсація витрат на електроенергію, інтернет, канцелярські товари, оплати послуг поштового зв’язку, обслуговування комп’ютерної та іншої техніки тощо. Отже, висловлювання про безкоштовне оформлення спадщини є безпідставними, не відповідають дійсності, викличуть обурення громадян, які стикнуться з реальною ситуацією.

Окремо хочу зупинитись на змінах до Законів України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та «Про оцінку землі», що передбачені цим же Законом № 1709. Зазначеними змінами скасовано обов’язковість проведення оцінки майна при спадкуванні першої та другої черги та за правом представлення. Звичайно, це полегшення та зменшення фінансового тягарю, адже оцінка одного об’єкта нерухомості коштує від 700 до 1000 грн. Загалом це суттєво здешевлює процедуру оформлення спадщини. Але спробуємо заглянути глибше.

Оцінка спадкового майна передбачена для обчислення податку з доходу, який має сплачувати спадкоємець. Відсутність оцінки не завадить нотаріусу або секретарю сільради видати свідоцтво про право на спадщину. Але податок з доходу для спадкоємців другої черги та за правом представлення ніхто не відміняв (Податковий кодекс України, далі — ПК). Та і спадкоємці першої черги повинні платити, якщо спадкоємець — нерезидент (п.п. 174.2.3 ст. 174 ПК). Згідно з  п.п. 14.1.263 ст. 14 та п.п. 174.2.2 ст.  174  ПК до 1 травня наступного року після отримання спадщини, спадкоємець зобов’язаний подати декларацію про отримані доходи, де має зазначити оцінку успадкованого ним майна та сплатити податок. А хто ж має оцінити майно? Звичайно, той же експерт за ті ж самі 700–1000 грн. От таке здешевлення, як кажуть, від лукавого…

Як бачимо, в сільській раді на спадкоємця чекають ті ж самі платежі, що й у нотаріуса, але обслуговування менш кваліфіковане, що потягне за собою безліч юридичних помилок та проблем, а згодом і значно більші витрати на виправлення цих помилок та подолання проблем. Адже помилки, допущені при оформленні спадщини, вірогідно можна буде виправити лише в судовому порядку. А після підвищення ставок судового збору, враховуючи витрати на правову поміч адвокатів та юристів, судовий захист для пересічного селянина стане взагалі недосяжним.

Чим же так завинило сільське населення? В той час, як у місті громадян обслуговують кваліфіковані спеціалісти, на селі всіх спеціалістів має замінити секретар сільради. Ще трохи, і секретарі сільрад і зуби видалятимуть та апендицит вирізатимуть, щоб в район не їхати, так же ближче!

При всій повазі до авторів Закону № 1709 та законодавців таке спрощення — це навіть не крок назад, це просто падіння у прірву правового нігілізму і страшний за своїми наслідками експеримент для населення сільської місцевості, це не поступ для встановлення законності і правопорядку в державі, а навпаки, повернення до нецивілізованих способів регулювання прав приватної власності. В усі часи існування нотаріату, спочатку державного з 1975 року, а потім — державного і приватного, сільські ради ніколи не оформляли спадщину. Сьогодні за наявності в державі багатотисячної за кількістю інституції нотаріату складається враження, що держава не має наміру гарантувати громадянину і людині реалізацію її законних прав власності у правовому полі.»

 

 

Президент Громадської організації

«Асоціація нотаріусів міста

Харкова та Харківської області»                                                           Марченко В.М.

 

читай на сторінках 91 — 101 Науково — практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса» № 5 (83) жовтень 2015

Триває передплата на 2016 рік здійснюється через:

Одержувач: ЮВПП «Страйд»
Код ЄДРПОУ 32335789
п/р 26009000143595 в Філії АТ «Укрексімбанк» м. Харків, МФО 351618
Призначення платежу: Передплата за журнал „МЕН” на 2016 рік. Без ПДВ. (вказати свої реквізити та адресу)

Вартість передплати становить 1300 грн.

Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09;
E-mail: stride.zakaz@ukr.net

http://www.yurradnik.com.ua/

Передплата на 2016 рік триває:

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

«23» жовтня 2015 р. № 24

Антимонопольний комітет України вул. Урицького, 45, м. Київ, 03035 Копія: Голові Правління ПАТ КБ «ПриватБанку» Дубілету О.В Копія: Національний банк України  вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601 Копія: Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України вул. Б. Грінченка, 3, м. Київ, 01001 Копія: Міністру юстиції України Петренку П.Д.

Скарга

 

Відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про нотаріат» на нотаріусів покладено обов’язок по оформленню спадкових прав та видачі свідоцтв про право на спадщину. Згідно зі ст. 1228 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) право на вклад у банку (фінансовій установі) входить до складу спадщини. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє склад спадкового майна (ст. 68 Закону України «Про нотаріат»). Для цього він витребовує від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій (ст. 46 того ж Закону), у тому числі направляє запити до банківських установ щодо наявності та суми вкладу спадкодавця. Після отримання відповіді спадкоємцям видається свідоцтво про право на спадщину.

Така практика відповідно до Закону України «Про нотаріат» існувала завжди, і нотаріуси безперешкодно отримували від банків довідки про наявність або відсутність заощаджень на ім’я спадкодавця.

Банківські установи і досі виконують свій обов’язок та надсилають на запит нотаріуса відповідну довідку на фірмовому або номерному бланку з прикладанням печатки банка та прикладенням штампа «Банківська таємниця».

Такі саме відповіді надавали і установи ПриватБанку до 2015 року.

Але останнім часом ПАТ КБ «ПриватБанк» запровадив для нотаріусів свій власний порядок отримання інформації всупереч діючому законодавству. Висловлюючи сумніви щодо дійсності запиту нотаріуса, ПриватБанк відмовляє у видачі інформації, посилаючись на те, що нотаріусом не підтверджений його процесуальний статус. Як вихід з ситуації, ПриватБанк пропонує нотаріусам одержувати відповіді на запити через веб-ресурс «Нотаріальні платежі», який розміщено за адресою https://privatbank.ua/notariat/.

 

На персональне звернення до Голови Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» Дубілета О.В від 09.09.2015 № 20 «Щодо перевірки складу спадкового майна нотаріусом шляхом запиту до банку про наявність грошового вкладу спадкодавця, заповідального розпорядження тощо» Громадська організація «Асоціація нотаріусів міста Харкова та Харківської області» (додаток 1) не отримала належної відповіді, а отримала лише відписку за підписом супервайзера з розробки технологій обробки вхідної кореспонденції від держорганів ГО Є.В. Біжанова рекламного змісту за девізом: «Оформляйте запит у банк через сервіс «нотаріальних платежів», адже вам так зручніше!» (додаток 2).

 

Закон один для всіх, і всі фінансові установи повинні діяти виключно в рамках діючого законодавства, отримуючи належним чином оформлений запит нотаріуса з прикладенням підпису та особистої гербової печатки. Посилання на «сумніви» або «незручності» для змушення користуватися власними сервісами є неприпустимим.

 

З огляду на відмову слід зазначити таке:

Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» при оформленні спадщини на нотаріуса покладено обов’язок перевірити склад спадкового майна. На виконання зазначених статей нотаріуси України звертаються із запитами до ПАТ КБ «ПриватБанк» про наявність грошового вкладу спадкодавця, заповідального розпорядження тощо.

Право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, передбачено ст. 46 Закону України «Про нотаріат». Такі відомості та документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом, але цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні.

Право нотаріуса на отримання інформації по вкладах передбачено також ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»: довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів). При цьому закон не встановлює форми такого запиту про надання відповідної інформації.

Постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 затверджено Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. Зокрема, п. 3.4 вказаних Правил встановлено, що для надання довідок за рахунками (вкладами) у разі смерті їх власників державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів) до банку подається заява за довільною формою. Довідка складається банком за довільною формою і має містити інформацію про наявність рахунку та залишок коштів на ньому.

Таким чином, взаємодія нотаріуса та банку з питань отримання інформації по вкладах детально врегульована діючим законодавством з метою збереження банківської таємниці, підкріплена багаторічною практикою та додаткового регулювання не потребує.

При цьому необхідно підкреслити, що запропонований ПриватБанком порядок документообігу може бути запроваджений централізовано і виключно після того, як він буде встановлений чинним законодавством.

Додатково слід підкреслити, що інформація, яка містить особисті дані померлого, дату його смерті, місце проживання, наявність та суму коштів на рахунках та, в разі наявності заповідального розпорядження, відомості про спадкоємців, у своїй сукупності складає, окрім банківської, також і нотаріальну таємницю, обов’язок дотримання якої покладено на нотаріусів ст. 8 Закону України «Про нотаріат».

Крім цього, варто зауважити, що при вчиненні нотаріальних дій щодо оформлення спадщини нотаріус не набуває статусу клієнта банку та не одержує будь-яких банківських послуг, а лише виконує обов’язок, покладений на нього законом.

Так, відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку. Також банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов’язаної особи банку як обов’язкову умову надання банківських послуг.

Отже, нав’язування нотаріусу банківської послуги щодо авторизації на відповідному веб-сайті не відповідає вимогам закону. Відповідно до розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці банк зобов’язаний розкрити банківську таємницю нотаріусу у разі смерті вкладника без додаткових умов та без використання будь-яких банківських послуг. Тому нотаріуси і надалі діятимуть у чіткій відповідності до норм діючого законодавства.

Більше того, у ПАТ КБ «ПриватБанк», як і у всіх інших банків, є дієвий механізм перевірки актуальної інформації щодо нотаріуса, за допомогою офіційного, публічного Єдиного реєстру нотаріусів http://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx.

 

Ці вимоги і відмова в отриманні інформації на запит нотаріуса є незаконними та тягнуть за собою порушення конституційних прав спадкоємців, а також прав самих нотаріусів. Вважаємо, що вони суперечать таким нормам законодавства:

1)       не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (ч. 5 ст. 13 ЦК України).

2)       особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

3)   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (свобода договору) (ст. 627 ЦК України).

4)              банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов’язаної особи банку як обов’язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);

5)              ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6)      відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом (ч. 2 ст. 46 Закону України «Про нотаріат»);

7)              зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Таким чином, користуючись своїм монопольним становищем щодо доступу до інформації про наявність грошових вкладів своїх клієнтів, ПриватБанк чинить спротив виконанню нотаріусами покладених на них обов’язків, примушуючи їх ставати клієнтами ПриватБанку та отримувати нав’язані банківські послуги. Складається ситуація саботажу комерційної організації виконання своїх прямих обов’язків та повної зневаги до конституційних прав громадян України на отримання спадщини.

 

Керуючись вищевказаними обставинами,

 

ПРОШУ:

1. Відповідно до компетенції та повноважень вжити заходів щодо недопущення порушення прав спадкоємців та відновлення вже порушених прав, застосувати відповідні міри для повернення діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» в рамки законодавства.

2. Про розгляд скарги та здійснені за результатом такого розгляду дії повідомити письмово.

Додатки:

1. Звернення до Голови Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» Дубілета О.В від 09.09.2015 № 20 «Щодо перевірки складу спадкового майна нотаріусом шляхом запиту до банку про наявність грошового вкладу спадкодавця, заповідального розпорядження тощо».

2. Відповідь за підписом супервайзера з розробки технологій обробки вхідної кореспонденції від держорганів ГО Є.В. Біжанова від 07.10.2015 № 20.1.0.0.0/7-20150920/0301

 

 

З повагою

Президент

Громадської організації

«Асоціація нотаріусів міста Харкова

та Харківської області»                                                   В.М. Марченко

  

Додаток 1

 

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

«09» вересня 2015 р. № 20

Голові Правління ПАТ КБ «ПриватБанку» Дубілету О.В   вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпропетровськ 49094, Україна

Щодо перевірки складу

            спадкового майна нотаріусом

шляхом запиту до банку

            про наявність грошового вкладу

спадкодавця, заповідального

розпорядження тощо

 

Шановний Олександре Валерійовичу!

 

Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» при оформленні спадщини на нотаріуса покладено обов’язок перевірити склад спадкового майна. На виконання зазначених статей нотаріуси України звертаються із запитами до ПАТ КБ «ПриватБанк» про наявність грошового вкладу спадкодавця, заповідального розпорядження тощо.

Право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, передбачено ст. 46 Закону України «Про нотаріат». Такі відомості та документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом, але цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні.

Право нотаріуса на отримання інформації по вкладах передбачено також ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»: довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів). При цьому закон не встановлює форми такого запиту про надання відповідної інформації.

Постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 затверджено Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. Зокрема, п. 3.4 вказаних Правил встановлено, що для надання довідок за рахунками (вкладами) у разі смерті їх власників державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів) до банку подається заява за довільною формою. Довідка складається банком за довільною формою і має містити інформацію про наявність рахунку та залишок коштів на ньому.

Таким чином, взаємодія нотаріуса та банку з питань отримання інформації по вкладах детально врегульована діючим законодавством з метою збереження банківської таємниці, підкріплена багаторічною практикою та додаткового регулювання не потребує.

Додатково зауважимо, що інформація, яка містить особисті дані померлого, дату його смерті, місце проживання, наявність та суму коштів на рахунках та, в разі наявності заповідального розпорядження, відомості про спадкоємців, у своїй сукупності складає, окрім банківської, також і нотаріальну таємницю, обов’язок дотримання якої покладено на нотаріусів ст. 8 Закону України «Про нотаріат».

Але останнім часом ПАТ КБ «ПриватБанк» запровадив для нотаріусів свій власний порядок отримання інформації всупереч діючому законодавству. Висловлюючи сумніви щодо дійсності запиту, ПриватБанк відмовляє у видачі інформації, посилаючись на те, що нотаріусом не підтверджено його процесуальний статус. Як вихід з ситуації ПриватБанк пропонує нотаріусам одержувати відповіді на запити через веб-ресурс «Нотаріальні платежі», який розміщено за адресою https://privatbank.ua/notariat/.

Звертаємо Вашу увагу, що при вчиненні нотаріальних дій щодо оформлення спадщини нотаріус не набуває статусу клієнта банку та не одержує будь-яких банківських послуг, а лише виконує обов’язок, покладений на нього законом.

Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку, а також банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов’язаної особи банку як обов’язкову умову надання банківських послуг.

Отже, нав’язування нотаріусу банківської послуги щодо авторизації на відповідному веб-сайті не відповідає вимогам закону. Відповідно до розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці банк зобов’язаний розкрити банківську таємницю нотаріусу у разі смерті вкладника без додаткових умов та без використання будь-яких банківських послуг. Тому нотаріуси і надалі діятимуть у чіткій відповідності до норм діючого законодавства.

Щодо новації ПриватБанку, то відмова в отриманні інформації на запит нотаріуса тягне за собою порушення конституційних прав спадкоємців, порушення ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та порушення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про нотаріат», за якою відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом.

Шановний Олександре Валерійовичу, просимо довести цю інформацію до відома спеціалістів Вашого банку, відповідальних за цей напрямок, і сподіваємося на подальшу плідну співпрацю.

 

 

З повагою

Президент

Громадської організації

«Асоціація нотаріусів міста Харкова

та Харківської області»                            підпис                       В.М. Марченко

Печатка

Додаток 2