19 листопада 2015 року на платформі Комітету з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради України під головуванням народного депутата України, заступника голови Комітету Яніцького В.П. відбувся круглий стіл на тему: «Надання нотаріальних послуг у сільській місцевості».
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ
«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»
61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6
код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254
(057) 714-27-90, (057) 714-27-89
| «20» листопада 2015 р. № 25 |
До відома нотаріусів! |
19 листопада 2015 року на платформі Комітету з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради України під головуванням народного депутата України, заступника голови Комітету Яніцького В.П. відбувся круглий стіл на тему: «Надання нотаріальних послуг у сільській місцевості».
Питання, що були запропоновані до обговорення
1. Сучасний стан забезпечення нотаріальними послугами населення сільської місцевості та віддалених населених пунктів.
2. Створення умов належного забезпечення нотаріальними послугами населення сільської місцевості та віддалених населених пунктів.
3. Шляхи розв’язання проблеми доступності населення сільської місцевості та віддалених населених пунктів до нотаріальних послуг.
4. Реалізація Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування» від 20 жовтня 2014 року № 1709-VII на практиці (далі — Закон № 1709).
5. Фінансування заходів, спрямованих на покращення нотаріального обслуговування населення сільської місцевості та віддалених населених пунктів.
Асоціація нотаріусів м. Харкова та Харківської області була представлена в особі Марченка Володимира Миколайовича.
Від нотаріальної спільноти активну участь у роботі круглого стола взяли: Бернацька І.М., Василина Н.В., Бєднов О.А., Дякович М.М., Сидоренко А.В., Красногор О.В. та Хрипун О.В.
Обговорення пройшло на високому професійному рівні, і є сподівання, що на засіданні Комітету, яке заплановано на 19 грудня 2015 року, народні обранці врахують напрацювання цього круглого столу.
Єдине шкода, що із заявлених народних депутатів та представників Адміністрації Президента України був присутнім лише головуючий.
Також потрібно відзначити конструктивну позицію Міністерства юстиції України і виважені та професійні коментарі директора нашого департаменту Зусік Т.В.
До цього круглого столу разом із нотаріусами, які працюють безпосередньо у районах на місцях із сільрадами, було підготовлено та погоджено мій виступ по четвертому питанню порядку денного.
Але це питання було настільки «гарячим», що практично увесь порядок денний вийшов з одного питання і відповідно сама доповідь була викладена за декількома виступами.
Далі надаю повний текст своєї доповіді, підготовленої до цього круглого столу:
«Законом № 1709 посадову особу органу місцевого самоврядування наділено новими повноваженнями щодо оформлення спадкових прав та вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Цим же Законом встановлено вимоги до посадової особи, яка набуває право оформлення спадкових прав:
1) вища юридична освіта;
2) досвід роботи у сфері права не менше 3 років;
3) стажування у нотаріуса протягом 1 року;
4) успішне складання іспиту.
Нещодавно, 25 жовтня 2015 року, пройшли вибори до органів місцевого самоврядування. Отже, можна проаналізувати, скільки депутатів у сільській місцевості мають вищу юридичну освіту. Навіть без аналізу відповідь є очевидною: мізерна кількість. І ті з депутатів, що мають вищу юридичну освіту, балотувались зовсім не з метою стажування та вчинення нотаріальних дій або реєстраційних дій. А серед секретарів виконкомів, на яких зазвичай покладено вчинення нотаріальних дій у сільській місцевості, юристів практично не буває. (Це люди зовсім інших професій: вчителі, зоотехніки, агрономи тощо.)
Виділити окрему штатну посаду юриста в сільраді не дозволяють також скромні сільські бюджети. Адже юриста потрібно прийняти на роботу, рік сплачувати йому заробітну плату, поки він проходитиме стажування у нотаріуса, опановуватиме роботу з державними реєстрами. Добре, якщо такий юрист успішно складе іспит, а якщо — ні, то треба його звільняти, адже повторного стажування та повторного складання іспиту законодавством не передбачено, та і сільський бюджет цього не витримає.
Слід зазначити, що оформлення спадкових прав вважається найскладнішою нотаріальною дією. Держава Україна 15 років розмірковувала, перш ніж надати право оформлення спадщини приватним нотаріусам. І надала його не всім, а лише тим, хто успішно склав іспит. Наголошую, що такий іспит складали практикуючі нотаріуси. Така поміркованість зумовлена також тим, що оформлення спадкових прав — це тривала нотаріальна дія, яка включає в себе багато різних за своєю суттю етапів. Це і заведення спадкової справи, і ведення внутрішнього діловодства, і здійснення запитів до різних установ та організацій, і отримання витягів та інформації за даними єдиних та державних реєстрів, і проведення реєстраційних дій. Оформлення однієї спадкової справи може тривати від шести місяців до декількох років. При цьому від досконалого знання законів, вміння вірно і грамотно складати документи, працювати з реєстрами залежить розподілення і отримання спадкового майна, відсутність судових спорів, дотримання прав громадян.
Одразу постає питання про умови належного зберігання та формування спадкової справи. Як показує практика, не кожна спадкова справа завершується видачею свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець, що подав заяву про прийняття спадщини, може так і не звернутись за нею протягом всього життя, а спадкова справа має зберігатися в сільраді і не підлягає здачі до архіву. І такі справи накопичуються і накопичуються. Законом № 1709 встановлено умови для збереження та архівування нотаріальних документів, відповідно до вимог, встановлених для нотаріуса, а саме: окрема архівна кімната, вогнестійкий сейф, обладнання охоронною та протипожежною сигналізацією. Чи кожна сільська рада здатна забезпечити такі умови, враховуючи, що великий відсоток приміщень сільських рад потребує елементарного капітального ремонту?
Як уже зазначалось, оформлення спадщини потребує не тільки високого рівня юридичного професіоналізму, а ще й вміння працювати з єдиними та державними реєстрами. У свою чергу така праця вимагає забезпечення постійним інтернет-зв’язком. Це ще одна стаття витрат для сільради, адже далеко не в кожному селі є можливість підключитись до інтернету, а іноді немає навіть покриття для звичайного мобільного зв’язку. І лише через відсутність інтернет-зв’язку (а отже, і можливості здійснювати реєстраційні дії, необхідні для оформлення спадщини) можна викреслити половину сільської місцевості України з карти реалізації закону № 1709.
Необхідно зазначити ще про нюанси роботи з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно (далі — Реєстр речових прав). Як свідчить практика, навіть найдрібніші помилки при вказуванні прізвищ, імен, по батькові, назв вулиць, паспортних даних, ідентифікаційних кодів призводять до тяжких наслідків. Адже Реєстр речових прав — складна і точна програма. Її пошукова система просто не буде знаходити відомості, внесені невірно або з помилкою (з пропуском букви, апострофу, пробілом). Ця проблема усугубляється ще й сільським менталітетом: усі один одного знають, і вимагати паспорт в односельчанина не прийнято. Так, нерідко прізвище в документах сільради зазначено не з паспорта, а наслух, не враховуючи різні варіанти написання ( е-є, і-и, ьо-ё, з апострофом або без).
Законом № 1709 посадовим особам сільських рад надано право на оформлення спадщини лише спадкоємцям першої та другої черги та за правом представлення, а всі інші випадки мають оформлятись у нотаріуса. Відповідно до статей 1220, 1269 Цивільного кодексу спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини, яке має конкретне визначення в законі (статті 1220, 1221 ЦК України) та за першою заявою про прийняття спадщини, про відмову від спадщини, за претензією кредиторів тощо. Слід зазначити, що спадкова справа після кожної померлої особи щодо її майна, яке входить до складу спадкового, заводиться один-єдиний раз і до неї долучаються заяви інших спадкоємців, які надійшли після подання першої заяви. Місце зберігання спадкової справи фіксується у Спадковому реєстрі і не може бути змінене за заявою спадкоємця, який подав свою заяву щодо спадщини після її відкриття. Спадкоємці навіть першої та другої черги не обовʼязково проживають на території сільської ради, а коло спадкоємців за правом представлення взагалі не обмежене лише першим чи другим ступенем споріднення, а навпаки відповідно до ст. 1266 ЦК України при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Отже, наділення сільських рад правом на оформлення спадщини за правом представлення, навіть у такому випадку призведе до хаосу і умовно т. зв. «міграції спадкоємців» з метою оформлення спадкових прав, що не кожного спадкоємця влаштує.
Начебто все просто і зрозуміло: звернулась дружина померлого, значить, спадкує перша черга. Але остаточно встановити, ким буде здійснено спадкування, можливо лише після заведення спадкової справи. Адже під час такого заведення нотаріус (а тепер — і секретар сільради) має перевірити за даними Спадкового реєстру наявність вже заведеної справи (щоб не допустити заведення повторної), а також наявність заповіту. І саме тут може з’явитись «підводний камінь». За простим запитом за іменем померлого «БОНДАРЕНКО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ» Спадковий реєстр видає відомості про 88 ! заповітів (це точна інформація, яку можна перевірити). Нотаріуси знають про такі ситуації і про свої дії в таких випадках: ідентифікація за допомогою письмових запитів, що надсилаються засобами поштового зв’язку, за кожним заповітом по всій Україні, з’ясовуючи, який із заповітів складено належним спадкодавцем, а який — його однофамільцем. І тільки після отримання відповідей на всі запити, нотаріус може встановити, чи успадкує дружина у першу чергу за законом, чи інша особа (можливо взагалі не родич спадкодавця) — за заповітом. На листування за запитами іноді витрачаються 2–3 місяці. От і виходить, що посадовій особі сільради треба бути екстрасенсом, щоб встановити черговість спадкування лише за першою поданою заявою.
Аналогічна ситуація з наявністю відомостей у Спадковому реєстрі по прізвищах «Шевченко», «Петренко», «Ковальчук», «Кравченко», «Литвиненко» тощо.
Розглянемо ще один поширений приклад з практики. Звертається дружина померлого із заявою про прийняття спадщини. Посадова особа сільради відкриває спадкову справу, з’ясовує, що заповітів нема. Через деякий час звертається онук померлого із заповітом у руках. Заповіт складено у сільській раді, але на порушення вимог законодавства не внесено своєчасно до Спадкового реєстру (дуже поширена на практиці ситуація із заповітами, посвідченими сільрадами у межах наданих їм сьогодні повноважень). Що робити із заповітом? Сільрада має внести його до Спадкового реєстру із запізненням. Але спадкову справу вже заведено. Кому має подавати заяву про прийняття спадщини онук — посадовій особі сільради чи нотаріусу? Що робити зі спадковою справою — закрити не можна, розділити також, передачі до нотаріуса вона не підлягає. А вести таку спадкову справу (коли спадкує не родич першої черги) і видавати свідоцтво про право на спадщину посадова особа сільради не вправі. Такий юридичний казус породить низку невдоволення, скарг громадян і обовʼязково призведе до судових спорів лише щодо місця заведення спадкової справи, не кажучи вже про саму суть оформлення спадкових прав.
Що стосується документів, на підставі яких оформляється спадщина.
Законом № 1709 для секретарів передбачено спрощений перелік документів, а саме: для спадкування на земельну ділянку достатньо подати державний акт на право власності на земельну ділянку. Тут слід зазначити, що кадастрові номери земельних ділянок почали вказувати у державних актах приблизно з 2003 року, а всі державні акти, видані до 2003 року не містять кадастрового номера. У той же час державна реєстрація земельних ділянок у ДРРП проводиться виключно за кадастровим номером. Тому ця норма, якщо і буде працювати, то право власності в порядку спадкування у спадкоємця так і не виникне, бо виникає право власності на нерухоме майно з моменту його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень, як передбачено сьогодні чинним законодавством. Крім того, надаючи право секретарю за спрощеним переліком документів оформляти права на спадкування, не слід забувати, що ці права стосуються не секретаря чи іншої особи, яка уповноважена на оформлення спадщини, а стосуються перш за все прав громадянина-спадкоємця, який хоче отримати у повноцінну власність майно, права на яке мають бути публічними і визнаватися усіма субʼєктами суспільних відносин, а не лише секретарем. Тобто спрощення процедури для сільрад нанесе шкоду, у тому числі і чималу матеріальну шкоду для спадкоємця, повʼязану з додатковими витратами на т. зв. «дооформлення спадщини» (реєстрацію прав, можливість прийняття такого документа в якості правовстановлюючого при подальшій реалізації таким спадкоємцем свого права власності, тощо) і буде працювати лише в окремих випадках. На цей час нотаріуси видають спадщину після подання витягу з ДЗК, відомості з якого мають вищий пріоритет (Закон України «Про Державний земельний кадастр») і містять найактуальнішу (найбільш правильну) інформацію про земельну ділянку. Видача спадщини без витягу з ДЗК матиме наслідком захаращення ДРРП неактуальними відомостями та подвійну реєстрацію землі. Земля як особливий обʼєкт цивільно-правових відносин та земельні відносини регулюються спеціальним законом, Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, земля може бути обʼєктом цивільних відносин виключно після внесення відомостей про неї до ДЗК та реєстрації прав на неї лише після внесення таких відомостей до ДЗК.
Для спадкування житлового будинку, квартири секретарю сільської ради має бути подано лише правовий документ на таку нерухомість і довідку сільради про характеристику цієї будівлі. Але біда в тому, що переважна більшість селян не мають правових документів на свою нерухомість, а видача правових документів на нерухомість після смерті власника діючим законодавством не передбачена. Таким спадкоємцям має бути відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину і надалі своє право вони доводять через суд. А це тягне за собою поїздку до райцентру, пошук адвоката, судовий процес, візит до БТІ, реєстрацію рішення суду в РС. Тобто спрощення оформлення спадщини для таких спадкоємців не спрацює.
З першого дня обговорення Закону № 1709 чомусь склалась тверда упевненість у тому, що сільські ради будуть оформляти спадщину безкоштовно, на відміну від нотаріусів. Варто наголосити, що законодавством встановлені обов’язкові платежі, що сплачуються під час оформлення спадщини: за формування витягів з реєстру, отримання інформації, здійснення реєстраційних дій, адміністративний збір тощо. При цьому законодавство не встановлює будь-яких відмінностей залежно від того, ким здійснюється таке оформлення. Крім того, є елементарна собівартість технічних послуг, що надаються при оформленні спадщини: компенсація витрат на електроенергію, інтернет, канцелярські товари, оплати послуг поштового зв’язку, обслуговування комп’ютерної та іншої техніки тощо. Отже, висловлювання про безкоштовне оформлення спадщини є безпідставними, не відповідають дійсності, викличуть обурення громадян, які стикнуться з реальною ситуацією.
Окремо хочу зупинитись на змінах до Законів України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та «Про оцінку землі», що передбачені цим же Законом № 1709. Зазначеними змінами скасовано обов’язковість проведення оцінки майна при спадкуванні першої та другої черги та за правом представлення. Звичайно, це полегшення та зменшення фінансового тягарю, адже оцінка одного об’єкта нерухомості коштує від 700 до 1000 грн. Загалом це суттєво здешевлює процедуру оформлення спадщини. Але спробуємо заглянути глибше.
Оцінка спадкового майна передбачена для обчислення податку з доходу, який має сплачувати спадкоємець. Відсутність оцінки не завадить нотаріусу або секретарю сільради видати свідоцтво про право на спадщину. Але податок з доходу для спадкоємців другої черги та за правом представлення ніхто не відміняв (Податковий кодекс України, далі — ПК). Та і спадкоємці першої черги повинні платити, якщо спадкоємець — нерезидент (п.п. 174.2.3 ст. 174 ПК). Згідно з п.п. 14.1.263 ст. 14 та п.п. 174.2.2 ст. 174 ПК до 1 травня наступного року після отримання спадщини, спадкоємець зобов’язаний подати декларацію про отримані доходи, де має зазначити оцінку успадкованого ним майна та сплатити податок. А хто ж має оцінити майно? Звичайно, той же експерт за ті ж самі 700–1000 грн. От таке здешевлення, як кажуть, від лукавого…
Як бачимо, в сільській раді на спадкоємця чекають ті ж самі платежі, що й у нотаріуса, але обслуговування менш кваліфіковане, що потягне за собою безліч юридичних помилок та проблем, а згодом і значно більші витрати на виправлення цих помилок та подолання проблем. Адже помилки, допущені при оформленні спадщини, вірогідно можна буде виправити лише в судовому порядку. А після підвищення ставок судового збору, враховуючи витрати на правову поміч адвокатів та юристів, судовий захист для пересічного селянина стане взагалі недосяжним.
Чим же так завинило сільське населення? В той час, як у місті громадян обслуговують кваліфіковані спеціалісти, на селі всіх спеціалістів має замінити секретар сільради. Ще трохи, і секретарі сільрад і зуби видалятимуть та апендицит вирізатимуть, щоб в район не їхати, так же ближче!
При всій повазі до авторів Закону № 1709 та законодавців таке спрощення — це навіть не крок назад, це просто падіння у прірву правового нігілізму і страшний за своїми наслідками експеримент для населення сільської місцевості, це не поступ для встановлення законності і правопорядку в державі, а навпаки, повернення до нецивілізованих способів регулювання прав приватної власності. В усі часи існування нотаріату, спочатку державного з 1975 року, а потім — державного і приватного, сільські ради ніколи не оформляли спадщину. Сьогодні за наявності в державі багатотисячної за кількістю інституції нотаріату складається враження, що держава не має наміру гарантувати громадянину і людині реалізацію її законних прав власності у правовому полі.»
Президент Громадської організації
«Асоціація нотаріусів міста
Харкова та Харківської області» Марченко В.М.
отримати
