ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 08.07.2009 р. N 14192/7/24-0117
Державним податковим адміністраціям у Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі

Щодо Оглядового листа
(Витяг)
Податкова застава
Як застосовуються положення статті 8 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 24.03.2005 N 2-рп/2005 у справі N 1-9/2005?
Конституційний Суд України Рішенням від 24.03.2005 N 2-рп/2005 у справі N 1-9/2005 вирішив, що право податкової застави поширюється не на всі активи платника податків, а залежно від суми його податкового боргу.
Згідно з діючим підпунктом 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що за запитом платника податків, який має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, більше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави.
Тому у разі виникнення права податкової застави таке право може поширюватися на активи платника податків, розмір яких не є меншим двократного розміру суми податкового боргу платника податків на день виникнення права податкової застави, включаючи розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу.
Вартість активів, на які розповсюджується право податкової застави, визначається виходячи з їх балансової вартості за даними бухгалтерського обліку платника податків.
У разі неможливості визначення вартості активів платника податків, що має податковий борг, за даними бухгалтерського обліку вартість таких активів визначається на підставі їх експертної оцінки відповідно до норм Закону України від 12 липня 2001 року N 2658 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу право податкової застави поширюється на додаткові активи платника податків до суми не менше ніж двократного розміру його податкового боргу.
Якщо сума податкового боргу зменшується, то виключення активів платника податків з податкової застави на суму такого зменшення можливе за зверненням платника податків та за умови, що в податковій заставі залишаться активи, чия балансова вартість не менш ніж вдвічі перевищує суму податкового боргу.
При реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у Заяві про реєстрацію обтяження рухомого майна до підрозділу «Рухоме майно, крім описаного вище за серійними номерами» розділу «Опис предмета обтяження» вноситься запис: «Активи платника податків згідно з Актом опису від «___» ____________ ____ N ___». Для цього активи, які є предметом податкової застави, описуються в Акті (за формою, що додається) у день вручення першої податкової вимоги або в інші дні, коли можливо здійснити такий опис. Опис заставних активів здійснюється таким чином, щоб у подальшому такі активи можна було ідентифікувати. Тобто, крім найменування заставних активів вказується їх детальна характеристика: вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо.
До Акта опису включаються активи, у тому числі рухоме і нерухоме майно та цінні папери, які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення податкового боргу на публічних торгах (шляхом проведення цільових аукціонів чи біржових торгів) або через організації роздрібної торгівлі.
Платник податків самостійно визначає перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством України.
Якщо платник податків самостійно не визначає перелік таких активів або визначені платником податків активи не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу (не є ліквідними та реальними для продажу), податковий керуючий зобов’язаний самостійно визначити склад активів, на які може бути розповсюджене право податкової застави.
У разі неможливості проведення опису активів у податкову заставу, опис активів такого платника податків може бути здійснений за даними відповідних органів реєстрації.
Відмова платника податків від підпису акта опису активів, на які розповсюджується право податкової застави, не звільняє такого платника податків від виникнення права податкової застави на описані активи. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш ніж двох понятих.
Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби.
Відповідальність за здійснення операцій з активами стосується лише тих активів, на які поширюється право податкової застави.
За рахунок активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, органи державної податкової служби мають право здійснювати заходи з погашення його податкового боргу, розмір якого визначається на момент фактичного погашення, включаючи пеню та штрафні санкції.
Який правовий режим застосування податкової застави?
Згідно з положеннями пункту 8.1 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон N 2181), з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Тобто з дати виникнення податкового боргу у органа державної податкової служби виникає право податкової застави на активи платника податків.
Статтею 37 Закону України від 18.11.2003 N 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі — Закон N 1255) визначено, що податкова застава є одним із видів публічних обтяжень.
Правовий режим реєстрації обтяжень регулюється зазначеним Законом N 1255, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» від 05.07.2004 N 830 та наказом Мін’юсту України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв» від 29.07.2004 N 73/5 (зареєстровано в Мін’юсті України 29.07.2004 за N 942/9541).
Відповідно до статті 37 Закону N 1255 публічне обтяження набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Реєстрація податкової застави відбувається протягом п’яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого вона виникає. Обов’язок щодо здійснення реєстрації податкової застави покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу (стаття 39 Закону N 1255).
Підпунктом 8.7.1 статті 8 Закону N 2181 наведено перелік обставин, у випадку настання яких активи платника податків звільняються з податкової застави. До зазначеного переліку віднесено і факт погашення платником податків податкового боргу.
Згідно з статтею 41 Закону N 1255 відомості про припинення публічного обтяження, в тому числі і податкової застави, підлягають реєстрації протягом п’яти днів із дня його припинення. З дня внесення таких відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна припиняється дія податкової застави.
У разі відсутності у платника податків податкового боргу його активи звільняються з податкової застави і у визначений законодавством термін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна вносяться відповідні записи про припинення державної реєстрації публічного обтяження.
Щодо відповідальності платника податків за відчуження активів, які перебувають в податковій заставі, без згоди податкового органу, у разі направлення виручених коштів від реалізації такого майна повністю або частково на погашення податкового боргу.
Згідно з підпунктом 17.1.8 статті 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон N 2181) у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Тобто, Законом N 2181 чітко визначено, що штраф застосовується до платника податків за відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі, без згоди з податковим органом, без врахування в подальшому розподілу платником податків отриманих коштів — чи в бюджет на погашення боргів, чи на власні потреби.
Одночасно звертаємо увагу, що чинним законодавством не передбачено ніяких винятків при зазначеному порушенні.
Тому, не зважаючи на те, що платник податків направив всі кошти (або їх частину) від реалізації заставного майна на погашення податкового боргу, він повинен додатково сплатити штраф у розмірі суми такого відчуження.
Щодо відповідальності платника податків, який отримав у державної податкової інспекції дозвіл на реалізацію активів, що перебувають у податковій заставі, але виручку від їх реалізації спрямував не на погашення податкового боргу або погасив його частково.
Відповідно до норм чинного законодавства до платника податків за відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі, без згоди з податковим органом, застосовується штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами (пп. 17.1.8 п. 17.1 статті 17 Закону N 2181).
Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз’яснює зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення (пп. 8.6.5 статті 8 Закону N 2181).
Згідно з пунктом 17 постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 р. N 538 «Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі» податковий керуючий має право надати платнику податків письмовий дозвіл на самостійну реалізацію не описаних активів, які перебувають у податковій заставі, за умови спрямування отриманої в результаті такого продажу виручки на погашення податкового боргу.
Якщо платник податків отримав такий письмовий дозвіл на реалізацію активів, які перебувають у податковій заставі, але в подальшому виручку спрямував не на погашення податкового боргу або погасив його частково, в такому випадку до платника не може бути застосована норма підпункту 17.1.8 статті 17 Закону N 2181, оскільки платником податків виконано основну умову Закону — узгоджено операцію з майном, яке перебуває в податковій заставі.
Податкові вимоги
Чи існують правові підстави формування та направлення регіональними органами ДПС податкових вимог на фінансові (штрафні) санкції за порушення застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг?
Закон України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції Закону України від 01.06.2000 р. N 1776-III (далі — Закон N 265) визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Контроль за сплатою платежів відповідно до наведеного вище Закону та нарахування штрафних (фінансових санкцій) покладено на органи ДПС, але водночас цей закон не є нормативним актом з питань оподаткування.
За порушення вимог цього Закону до СПД, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПС України застосовуються фінсанкції, визначені ст. 17 — 24 Закону N 265.
Відповідно до ст. 25 Закону N 265 суми фінсанкцій, які визначені ст. 17 — 24 цього Закону, підлягають перерахуванню СПД до Держбюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами ДПС України рішення про застосування таких фінсанкцій.
Порядок складання, надсилання (вручення) суб’єктам господарювання податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та їх обліку в податкових органах визначено наказом ДПАУ від 21.06.2001 р. N 253 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», зареєстрованим в Мін’юсті України 06.07.2001 р. за N 567/5758 (далі — наказ ДПА України N 253).
Наказом ДПАУ від 10.08.2005 р. N 328, який зареєстровано в Мін’юсті України 25.08.2005 р. за N 923/11203, затверджено форму рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закону N 265 (додаток 8 форма «С») та внесено відповідні зміни до наказу ДПАУ N 253.
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон N 2181) штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Штрафні (фінансові) санкції, нараховані органами ДПС за порушення вимог Закону N 265, не є податковими зобов’язаннями у визначенні Закону N 2181, тому норми Закону N 2181 не поширюються на зазначені штрафні санкції.
У разі несплати такі штрафні санкції не можуть набувати статусу податкового боргу, а також не може застосовуватися порядок їх стягнення, передбачений Законом N 2181.
З огляду на вищевикладене, формування та направлення суб’єктам господарювання податкових вимог на сплату штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органами ДПС за порушення застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є безпідставними.
Стягнення несвоєчасно сплачених платниками податків штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення Закону N 265, здійснюється виключно у судовому порядку.
Який порядок застосування підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо узгодження сум податкових зобов’язань?
Порядок узгодження сум податкових зобов’язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлено статтею 5 Закону N 2181.
Пунктом 5.2 статті 5 Закону N 2181 зазначено момент узгодження податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом, яке вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків оскарження такого повідомлення.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону N 2181 встановлено, що у разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» — «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (за процедурами адміністративного та судового оскарження).
Абзацом шостим підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181, визначено, що днем закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Порядок обліку сум податкових зобов’язань, стосовно яких розпочато процедуру судового оскарження, визначено Тимчасовим порядком відображення в обліку сум податкових зобов’язань, визначених податковими органами, щодо яких платники податків розпочали процедуру судового оскарження (лист ДПА України від 26.03.2003 N 4839/7/19-3117).
З урахуванням строків давності, у відповідності із абзацом першим підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181, платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.
Разом з тим, відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону N 2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 (протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження), визначається сумою податкового боргу платника податків.
При оскарженні платником податків до суду суми податкового боргу (узгодженого податкового зобов’язання, несплаченого після спливу десяти календарних днів отримання податкового повідомлення — рішення) такий борг не може вважатись неузгодженим податковим зобов’язанням.
У випадку несплати платником податків в установлені Законом N 2181, строки узгодженого податкового зобов’язання, останнє набуває статусу податкового боргу, відносно якого застосовуються заходи з погашення передбачені статтями 6 (направлення податкових вимог) та 10 (стягнення активів боржника) даного Закону.
Відстрочення (розстрочення) податкових платежів
Який порядок застосування положень Закону України від 21.12.2000 N 2181-III та Порядку розстрочення податкових зобов’язань платників податків в частині повноважень органів державної податкової служби при наданні розстрочок?
Відповідно до норм підпункту 14.4.4 пункту 14.4 статті 14 Закону N 2181 будь-який платник податків має право вимагати розстрочення чи відстрочення його податкових зобов’язань, а орган, уповноважений приймати рішення з таких розстрочень, відстрочень, зобов’язаний задовольнити таку вимогу розстрочення, відстрочення.
Розстрочення, відстрочення не можуть надаватися чи встановлюватися щодо податкових зобов’язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов’язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов’язкових платежів) або цим Законом (підпункт 14.4.3 пункту 14.4 статті 14 Закону N 2181).
Отже, обмежень щодо кількості отримання розстрочень чи відстрочень для платників податків як нормами Закону N 2181, так і Порядку не передбачено.
Крім того, відповідно до пункту 3.3 Порядку розстрочення (відстрочення) надається окремо з кожного платежу.
Згідно із пунктом 2.1 Порядку відстрочення та розстрочення податкових зобов’язань можуть надаватися в межах повноважень по кожному окремому випадку:
• Державна податкова адміністрація України без обмежень суми;
• державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі — на суму не більше 3 млн. гривень;
• державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекціях — на суму не більше 30 тис. гривень.
Тобто за кожним зверненням (заявою) платника податків державні податкові адміністрації в областях можуть розстрочувати податкові зобов’язання на суму не більше 3 млн. грн.
Враховуючи вищенаведене, у разі подання платником податків кількох заяв про надання розстрочення податкових зобов’язань різних платежів на суму, що не перевищує 3 млн. грн., кожна така заява розглядається державними податковими адміністраціями в областях як кожний окремий випадок (окрема заява), а не як один.
Який порядок прийняття Рішення про перенесення раніше визначених термінів сплати розстрочених (відстрочених) податкових зобов’язань?
Рішення про перенесення раніше визначених термінів сплати розстрочених (відстрочених) податкових зобов’язань складається податковим органом, підписується його керівником (або заступником) та відповідно до пункту 3.4 Порядку розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 18.09.2001 р. N 378 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2001 р. за N 912/6103 (далі — Порядок) в день його прийняття реєструється підрозділом погашення прострочених податкових зобов’язань в журналі за примірною формою згідно з додатком 2 до Порядку, після чого погоджується з органом державної податкової служби вищого рівня. Тобто ДПІ здійснює реєстрацію Рішення в день його прийняття.
На підставі Рішення, погодженого з органом державної податкової служби вищого рівня, ДПІ відповідно до пункту 3.5 Порядку укладає з платником податків додаткову угоду до відповідного розділу існуючого договору про розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань.
У разі не погодження такого Рішення органом державної податкової служби вищого рівня, ДПІ не укладає з платником податків додаткову угоду до укладеного раніше договору про розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань та скасовує прийняте Рішення.
Одночасно зазначаємо, що при прийнятті та/або скасуванні Рішення про перенесення термінів сплати розстрочених (відстрочених) сум податкових зобов’язань рекомендується використовувати механізм, аналогічний до того, який затверджено наказом ДПА України від 18.09.2001 р. N 378, для прийняття та/або скасування Рішень про розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань.
Продаж активів, що перебувають у податковій заставі
Як здійснюється продаж активів платника податків, які перебувають у податковій заставі?
З метою захисту інтересів бюджетних споживачів та відповідно до статті 8 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон N 2181) активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Таке право поширюється на активи платника податків, які перебували в його власності з дня виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкового боргу.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону N 2181, у разі, коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не мали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності — шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Крім того, згідно з підпунктом 10.1.3 пункту 10.1 статті 10 Закону N 2181, платник податків (для державних і комунальних підприємств — за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів.
Якщо податковий орган вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий орган зобов’язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу.
Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов’язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового органу, не здійснюється.
Водночас, для встановлення наявного права власності на активи боржника податковим органом, окрім того, надсилаються запити до компетентних органів влади, на які, згідно з діючим законодавством, покладено обов’язки з обліку (реєстрації) відповідних об’єктів рухомого чи нерухомого майна, наприклад, бюро технічної інвентаризації, органи реєстрації транспортних засобів Міністерства внутрішніх справ України, департамент авіаційного транспорту та інші.
У разі офіційного підтвердження вказаними органами інформації про наявність зареєстрованого права власності на будь-який об’єкт, у тому числі будинок, за платником податків, який має податковий борг, податковий орган виносить рішення про продаж такого майна, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 р. N 538 «Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі» (далі — постанова N 538).
Відповідно до норм розділу III «Порядок продажу описаних активів» постанови N 538, продаж описаних активів, за винятком активів, щодо обігу яких законом встановлено обмеження, здійснюється на публічних торгах. Початкова вартість таких активів встановлюється незалежним експертом з оцінки майна, який має відповідний дозвіл, за проханням самого платника чи податкового органу, що здійснював опис активів боржника.
При цьому об’єкти рухомого чи нерухомого майна підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного податкового органу на зазначених біржах. У разі коли на території району, міста або області, де знаходяться описані активи платника податків, немає товарної біржі, визначеної центральним податковим органом, податковий орган організовує окремий позабіржовий аукціон.
Кошти, виручені від продажу майна, новим власником направляються на погашення податкового боргу попереднього власника такого майна.
Реєстрація прав власності на ім’я нового власника майна відбувається лише у разі надходження всієї суми коштів на відповідні в органах Державного казначейства України.
Який порядок отримання фізичними та юридичними особами інформації про активи, які перебувають у податковій заставі і підлягають подальшому продажу?
Що стосується Реєстру майна, яке знаходиться у податковій заставі.
Згідно з пп. 8.3 ст. 8 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон N 2181) платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в держреєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному держреєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більше як 10 календарних днів.
Відповідно до постанови КМУ від 30.07.98 р. N 1185 «Про Порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна» (далі — Постанова N 1185) податкова застава рухомого майна підлягає реєстрації у Держреєстрі застав рухомого майна.
Спільним наказом Мін’юсту України та ДПАУ від 07.02.2003 р. N 9/5/59 «Про реєстрацію податкових застав нерухомого майна», зареєстрованим у Мін’юсті України 07.02.2003 р. N 107/7428, встановлено, що до створення Держреєстру податкових застав реєстрація податкових застав нерухомого майна здійснюється в Держреєстрі застав рухомого майна в порядку, встановленому Інструкцією про порядок реєстрації застав рухомого майна в Держреєстрі застав рухомого майна, затвердженою наказом Мін’юсту України від 26.02.99 р. N 13/5 та зареєстрованою в Мін’юсті України 26.02.99 р. N 123/3416.
Як зазначено у Постанові N 1185, Держреєстр застав рухомого майна — це єдина комп’ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про заставу рухомого майна, її видання та захист від несанкціонованого доступу.
Держателем реєстру застав рухомого майна є Мін’юст України, яке забезпечує функціонування Держреєстру, надає завірені витяги з нього, що свідчать про внесення запису до Держреєстру або про його відсутність, а його адміністрування покладено на державне підприємство «Інформаційний центр» Мін’юсту, який має повний прямий доступ до структури єдиної комп’ютерної бази даних і відповідає за збереження даних у реєстрі, захист даних від руйнування.
Крім того, реєстраторами Держреєстру, окрім ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту України, визнаються державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, комерційні банки, які згідно з відповідними договорами з держпідприємством «Інформаційний центр» приймають заяви про внесення записів до Держреєстру, внесення змін до записів, виключення записів з Держреєстру, приймають запити, надають витяги з Держреєстру та ін.
Державні податкові органи України на підставі Закону України від 02.10.92 р. N 2654-XII «Про заставу» (далі — Закон N 2654) подають до держателя Держреєстру заяву про внесення запису про наявність податкових вимог до платників податків, які порушують вимоги податкового законодавства.
Як зазначається у частині третій ст. 15 Закону N 2654, Держреєстр застав рухомого майна та відомості, занесені до нього, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.
Пунктом 17 розділу «Отримання витягів з Державного реєстру» визначено, що витяг з Держреєстру, який свідчить про наявність або відсутність у ньому запису про заставлене рухоме майно, фізичні та юридичні особи можуть одержати шляхом подання запиту держателю Держреєстру або реєстратору.
Запитом вважається документ, складений будь-якою фізичною або юридичною особою, який засвідчує їх бажання одержати витяг з Держреєстру про наявність або відсутність у ньому запису про заставлене рухоме майно, а витягом — документ, який видається на запит будь-якої особи реєстратором Держреєстру і свідчить про внесення запису до Держреєстру або про відсутність такого запису.
Що стосується переліку активів, що перебувають у податковій заставі та підлягають реалізації.
Згідно з пп. 10.1.1 ст. 10 Закону N 2181 у разі, коли інші заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності — шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Продаж активів платника податків відбувається публічно: на біржових торгах, на цільових аукціонах, позабіржових торгах, через організації роздрібної торгівлі.
Підпунктом 10.3 ст. 10 Закону N 2181 визначено порядок оприлюднення інформації про склад активів платника податків, призначених для продажу.
Відповідно до пп. 10.3.2 ст. 10 Закону N 2181 оприлюднення інформації про час та умови проведення прилюдних торгів активами платників податків здійснюється:
при продажу активів на біржовому ринку — відповідною товарною біржею;
при продажу активів на позабіржовому аукціоні та через організації роздрібної торгівлі — відповідним податковим органом.
Порядок оприлюднення інформації про активи, що підлягають продажу на товарній біржі, визначається правилами біржових торгів, встановленими згідно із законодавством окремо на кожній товарній біржі.
Згідно з пп. 3.4 Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого наказом ДПАУ від 26.06.2002 р. N 294 та зареєстрованого в Мін’юсті України 27.06.2002 р. N 545/6833, організатор аукціону не пізніше ніж за 10 днів до дня проведення аукціону оприлюднює в засобах масової інформації та на власній WEB-сторінці повідомлення (оголошення) про активи, що пропонуються до продажу, із зазначенням такої інформації:
назва активу, що пропонується до продажу, його місцезнаходження;
відомості про активи (технічні характеристики, рік випуску, відновну вартість тощо);
початкова ціна продажу активу;
сума коштів, що вносяться учасником перед початком аукціону (гарантійний внесок), назва банку, його місцезнаходження, номер рахунку, відкритого для їх унесення;
кінцевий термін прийняття заявок учасників аукціону на покупку активів;
час та місце ознайомлення з активами;
час та місце проведення аукціону;
місцезнаходження, номер телефону аукціонного комітету.
Якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства (або його частина), то в інформації додатково зазначаються:
обсяг та основна номенклатура продукції (робіт, послуг) підприємства, у тому числі для продажу на експорт;
кількість та склад робочих місць;
баланс активів і пасивів;
рентабельність виробництва за останні три роки (для конкретного цілісного майнового комплексу підприємства);
відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано цілісний майновий комплекс підприємства, його структурний підрозділ.
Списання безнадійного податкового боргу
Який порядок списання безнадійного податкового боргу юридичних та фізичних осіб, щодо якого минув строк позовної давності, встановлений Законом України від 21.12.2000 N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»?
Списання такого податкового боргу здійснюється у межах відповідного переліку платежів, а саме:
- податків і зборів (обов’язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування яких покладено на відповідні контролюючі органи згідно з законодавством;
- усіх видів пені та штрафних санкцій, що зараховуються до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів (у тому числі пені та штрафних санкцій, нарахованих за порушення строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності), а також плати (процентів) за наданий податковий кредит, які нараховані платникам податків на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону N 2181;
- пені та сум штрафних санкцій, нарахованих на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону, за період з дня виникнення безнадійного податкового боргу до дня прийняття рішення про списання.
Суми безнадійного податкового боргу, які підлягають списанню органами державної податкової служби, визначаються виходячи із даних карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку, станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається дата, визначена в даних відповідних органів, а саме 1095 календарний день від дня узгодження податкового зобов’язання (рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) на підставі даних обліку).
Відлік строку давності (1095 календарних днів) розпочинається з дати відображення в картках особових рахунків сум податкового боргу, тобто від фактичної дати виникнення такого податкового боргу, з урахуванням сум податкового боргу, які залишилися несплаченими на 1096 день.
Для списання безнадійного податкового боргу платник податків повинен звернутися з відповідною заявою до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації (якщо контролюючим є податковий орган).
Списання безнадійного податкового боргу можливо також щодо тих податків (зборів, обов’язкових платежів), контроль за сплатою яких встановлено за іншими контролюючими органами — митними органами, органами фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
У цьому випадку такий інший контролюючий орган, що не є податковим, повинен звернутися до податкового органу за місцем реєстрації платника податків або за місцем обліку такого податкового боргу та надати довідку про наявність безнадійного податкового боргу, яку оформлено на бланку відповідного контролюючого органу, і копії документів, згідно з якими податковий борг визнано безнадійним.
За результатами розгляду документів, наданих контролюючим органом або безпосередньо платником податків, відповідний керівник органу ДПС приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке складається в трьох примірниках: перший — для платника податків, другий — для органу ДПС, третій — для контролюючого органу. У тому випадку, коли контролюючий орган є податковим органом, рішення складається у двох примірниках — для платника податків і органу ДПС.
Преамбулою Закону N 2181 визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Тому, якщо відносно платника податків розпочато справу про банкрутство і в цей період його податковий борг визначається безнадійним, такий борг не підлягає списанню на підставі статті 18 Закону N 2181.
Визначення та списання безнадійного податкового боргу органами ДПС здійснюється не тільки щодо сум податків і зборів (обов’язкових платежів), а й усіх видів пені і штрафних санкцій, нарахованих на безнадійний податковий борг.
Проте, коли в картку особового рахунку записується зміст операції «Списано згідно з пунктом 18.2 статті 18 Закону України від 20.12.2000 р. N 2181″, в автоматичному режимі нараховується пеня за весь період існування податкового боргу на день прийняття рішення про списання.
Така ситуація обумовлена діючим порядком нарахування пені, який передбачає її нарахування лише в момент погашення податкового боргу.
Тому за підсумками списання безнадійного податкового боргу керівником (його заступником) податкового органу приймається додаткове рішення про списання пені. Зазначене рішення передається до підрозділів обліку та звітності для проведення списання в картках особових рахунків таких платників податків.
Крім того, програмне забезпечення операцій нарахування штрафів на підставі пп. 17.1.7 ст. 17 Закону N 2181 побудовано таким чином, що при списанні безнадійного податкового боргу додатково до суми пені автоматично нараховується також і вказаний штраф, щодо якого орган ДПС повинен направляти платнику податків податкове повідомлення.
Оскільки відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПАУ від 14.03.2001 р. N 103 та зареєстрованого в Мін’юсті України 10.01.2002 р. за N 16/6304 (далі — Порядок N 103), визначена сума такого штрафу також підлягає списанню, то прийняття та надсилання додаткового податкового повідомлення є недоцільним і лише призводить до додаткових невиправданих витрат органів ДПС. Тому за результатами прийнятого рішення про списання безнадійного податкового боргу сума штрафу за пп. 17.1.7 ст. 17 Закону N 2181 сторнується і податкове повідомлення не приймається.
Списання безнадійного податкового боргу здійснюється щоквартально протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації за звітний (податковий) квартал.
Зазначені випадки поширюються на всі види податків, зборів (обов’язкових платежів) незалежно від базового податкового (звітного) періоду, за який вони сплачуються (місяць, квартал, календарне півріччя, календарний рік).
Протягом року існує чотири періоди, коли здійснюється списання безнадійного податкового боргу, а саме:
за I квартал поточного року — з 11 травня по 30 травня;
за II квартал поточного року — з 10 серпня по 29 серпня;
за III квартал поточного року — з 10 листопада по 29 листопада;
за IV квартал поточного року — з 10 лютого по 1 березня наступного року.
У високосний рік списання податкового боргу здійснюється з відповідним корегуванням.
Банкрутство
В якому випадку застосовуються штрафні санкції за відчуження активів, які перебувають в податковій заставі, в період дії мораторію?
Відповідно до преамбули Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон N 2181) цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України від 14.05.92 р. N 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон N 2343), та погашення зобов’язань зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із ст. 11 Закону N 2343 суддя виносить і направляє сторонам ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується, в тому числі про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Статтею 31 Закону N 2343 встановлена черговість задоволення вимог кредиторів під час провадження у справі про банкрутство, зокрема, у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Підпунктом 17.1.8 ст. 17 Закону N 2181 передбачено застосування штрафу до платника податків за відчуження без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковою, активів, які перебувають у податковій заставі.
Враховуючи зазначене, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів під час провадження у справі про банкрутство до платника податків не застосовуються штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.8 ст. 17 Закону N 2181.
У наведеному випадку органи ДПС, керуючись ст. 10 Закону України від 04.12.90 р. N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.91 р. N 1798-XII, за наявності підстав, передбачених законом, мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.
Чи є рішення суду про провадження у справі про банкрутство підставою для виключення податкової застави з державного реєстру заставного рухомого майна?
Відповідно до підпункту 8.7.2 пункту 8.7 статті 8 Закону N 2181 однією з умов звільнення активів платника податків з податкової застави є прийняття господарським судом окремого рішення у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства. При цьому таке майно платника податків не вилучається із державного реєстру застав рухомого майна.
Тобто, ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо в ній не передбачено звільнення активів з податкової застави, є недостатньою умовою для звільнення такого майна з податкової застави.
Якщо ж судом прийнято окреме рішення про звільнення активів або про це зазначається в ухвалі про початок провадження у справі про банкрутство, то такі рішення суду не є підставою для вилучення активів платника податків з державного реєстру заставного рухомого майна.
Рішення про внесення змін до реєстру застав рухомого майна приймається за результатами завершення провадження у справі про банкрутство у випадках, передбачених статтею 40 Закону України від 14.05.92 р. N 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон N 2343). Винятком є випадок, коли умови мирової угоди передбачають реструктуризацію сум податкового боргу.
Окреме рішення про звільнення активів боржника з податкової застави діє лише в межах процедури банкрутства. Після завершення провадження у справі про банкрутство та реструктуризації податкового боргу на умовах мирової угоди відновлюється право податкової застави.
Чи повинен платник податків при провадженні у справі про банкрутство узгоджувати з податковим керуючим операції із заставним майном?
Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону N 2181 платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює розпорядження ними за умови отримання попередньої письмової згоди податкового органу, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме: готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт (послуг) за кошти за їх звичайними цінами.
Тому, у разі відсутності окремого рішення, прийнятого господарським судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства, про звільнення майна із податкової застави, такий платник податків повинен узгоджувати відповідні операції з податковим керуючим.
Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз’яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення (пп. 8.6.5 п. 8.6 статті 8 Закону N 2181).
Крім того, відповідно до пункту 8.9 за запитом платника податків, що має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави в межах процедур провадження у справі про банкрутство.
Якщо ж судом прийнято окреме рішення про звільнення активів з податкової застави на період процедури банкрутства, то в такому випадку операції з активами не підлягають узгодженню з органом державної податкової служби.
Окремі актуальні питання застосування процедур погашення податкового боргу
Який порядок проведення перевірок стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі?
Згідно з наказом ДПАУ від 20.09.2004 р. N 544 (далі — наказ N 544) перевірка стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, передбачає виявлення та порівняння наявності заставних активів станом на певні (конкретні) дати.
До таких дат можуть відноситися: дата виникнення податкової застави, дата реєстрації податкової застави у Держреєстрі обтяжень рухомого майна, дата проведення опису активів платника податків і т. ін., а також дата проведення відповідної перевірки.
Вказані дати визначаються згідно з документами, що супроводжують відповідну подію. Тобто дата виникнення податкової застави відповідає даті, зазначеній у податковій вимозі; дата реєстрації податкової застави у Держреєстрі обтяжень рухомого майна — даті, зазначеній у Витязі про реєстрацію у Держреєстрі обтяжень рухомого майна; дата проведення опису активів платника податків — даті, зазначеній у акті опису; а дата проведення відповідної перевірки — даті, вказаній у Повідомленні про проведення перевірки стану збереження активів платника податків.
Якщо для проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які знаходяться не за місцем його реєстрації, залучається орган ДПС іншого регіону, у такого іншого податкового органу виникає необхідність в отриманні більш детальної інформації про виникнення податкової застави, її реєстрації, проведення опису активів платника податків та інше.
Таким чином, у визначених випадках до ДПІ, яка залучається до проведення перевірки стану збереження активів, що перебувають не за місцем реєстрації платника податків, разом із зверненням про проведення відповідної перевірки (передачу повноважень) необхідно направляти копії податкової вимоги, Витягу про реєстрацію в Держреєстрі обтяжень рухомого майна, а також, у разі наявності, акти опису активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, та Повідомлення про проведення перевірки стану збереження активів платника податків за місцем реєстрації.
Звертаємо увагу, що відповідно до наказів ДПАУ від 20.09.2004 р. N 544 та від 02.08.2001 р. N 312 «Про затвердження Положення про призначення, звільнення та компетенцію податкового керуючого» призначення податкових керуючих та функції по проведенню перевірок стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, є компетенцією ДПІ в містах та районах, міжрайонних, об’єднаних та інших ДПІ, а не обласних ДПА. Тому звернення до ДПА обласного рівня допускається лише у виняткових випадках, коли питання передачі повноважень по проведенню перевірки стану збереження активів платника податків до іншого податкового органу неможливо врегулювати на рівні ДПІ.
Усі раніше надані податкові роз’яснення (крім узагальнюючих податкових роз’яснень) з питань, що включені до цього оглядового листа, втрачають чинність з моменту його оприлюднення, в тому числі листи ДПА України: від 23.06.2001 N 8359/7/24-2117; від 29.05.2001 N 7057/7/24-1117; від 23.06.2000 N 8793/7/24-2117; від 09.10.2001 N 13504/7/24-1117; від 19.08.98 N 9776/10/24-0217; від 09.09.98 р. N 10451/10/24-0217; від 12.10.98 р. N 11709/10/24-0217; від 23.10.98 р. N 12280/10/24-0217; від 06.11.98 р. N 12910/10/24-0217; від 16.11.98 р. N 13353/10/24-0217; від 21.10.99 р. N 15775/7/24-0217; від 28.07.2000 N 10480/7/24-2117; від 29.05.2001 N 7057/7/24-1117; від 24.10.2003 N 16658/7/24-1117; від 07.11.2002 N 17284/7/24-1117; від 21.03.2003 N 4557/7/24-1117.
Всі інші надані податкові роз’яснення діють в частині, що не суперечать цьому листу.

Заступник Голови ДПА України О. В. Матвєєв

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ОГЛЯДОВИЙ ЛИСТ
від 09.07.2009 р. N 14314/7/25-0017
Головам державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві і Севастополі

Про надання оглядового листа з питань подання та розгляду скарг платників податків на рішення (постанови) органів ДПС
Державна податкова адміністрація України на підставі результатів проведеного аналізу наданих податкових роз’яснень із питань застосування апеляційної процедури, з метою покращення роботи з розгляду скарг платників податків повідомляє наступне.
Процедуру і строки оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення сум податкових зобов’язань встановлено статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N 2181-III (далі — Закон N 2181) та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року N 29 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 року за N 723/1748, із змінами та доповненнями) (далі — Положення про розгляд скарг).
1. Щодо термінів оскарження податкових повідомлень-рішень у випадку подання повторної скарги
Якщо платник податків не згоден із визначеною органом державної податкової служби сумою податкового зобов’язання, то первинна скарга повинна бути подана до органу державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення якого оскаржується, протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
У разі, коли орган державної податкової служби надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді (рішення), з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня.
Тобто платник податків має право оскаржити податкове повідомлення-рішення, залишене без змін за розглядом первинної скарги, до вищестоящого органу ДПС протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання рішення ДПІ (ДПА), прийнятого за розглядом первинної скарги, а не за днем отримання податкового повідомлення-рішення на залишену без змін суму податкового зобов’язання, що оскаржувалася у первинній скарзі.
Тому, якщо платник податків не звертався із повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення, залишене без змін за розглядом первинної скарги, до вищестоящої ДПА протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання рішення ДПІ (ДПА) про розгляд скарги, то відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181 процедура адміністративного оскарження залишеного без змін податкового повідомлення-рішення закінчується через десять календарних днів з дня, наступного за днем отримання рішення за розглядом первинної скарги. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків.
2. Щодо термінів оскарження податкових повідомлень-рішень у випадку, коли нарахована сума податкового зобов’язання збільшується внаслідок його адміністративного оскарження
У разі, коли нарахована сума податкового зобов’язання (пені та штрафних санкцій) збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, наприклад, за розглядом первинної скарги, то на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення-рішення. Донарахована сума податкового зобов’язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні-рішенні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою статтею 5 Закону N 2181, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов’язання, тобто протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання такого окремого податкового повідомлення-рішення на збільшену суму податкового зобов’язання (пункт 6.6 статті 6 Закону N 2181).
3. Щодо термінів подання скарг платниками податків у випадку перенесення робочих днів у зв’язку із святкуванням Нового року та Різдва Христового
Кабінет Міністрів України розпорядженням від 28.11.2007 N 1059-р «Про перенесення робочих днів у 2008 році» з метою створення сприятливих умов для святкування 1 січня — Нового року, 7 січня — Різдва Христового, а також раціонального використання робочого часу рекомендував керівникам підприємств, установ та організацій (за винятком органів Пенсійного фонду, Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта», Державного казначейства та банківських установ) перенести у порядку і на умовах, установлених законодавством, у 2008 році для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з:
середи 2 січня — на суботу 12 січня;
четверга 3 січня — на суботу 26 січня;
п’ятниці 4 січня — на суботу 9 лютого.
Згідно з статтею 67 Кодексу законів про працю України при п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.
Статтею 73 Кодексу визначено перелік святкових і неробочих днів.
У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
У разі коли останній день строків, зазначених у абзаці першому цього підпункту або встановлених за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника) у випадках, визначених у абзаці другому цього підпункту, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.
4. Щодо термінів подання скарги через відділення поштового зв’язку
Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Відповідно до абзацу другого підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181 процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк.
Згідно з пунктом 7 Положення про розгляд скарг скарга (заява), подана з порушенням порядку і строків, визначених цим Положенням і Законом N 2181, не підлягає розгляду органами державної податкової служби.
Таким чином, термін подання скарги вважається дотриманим, якщо протягом встановлених підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181 строків письмова скарга платника податків була подана (надійшла) до податкового органу, у тому числі якщо платник надіслав її поштою.
5. Щодо визначення дати подання платниками податків скарги у разі використання послуг служби кур’єрської доставки
Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181 та пунктом 4 і підпунктом 5.1 пункту 5 Положення про розгляд скарг передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що орган державної податкової служби невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до органу державної податкової служби, податкове повідомлення або рішення якого оскаржується зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана органу державної податкової служби протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується.
Відповідно до абзаців п’ятого, дев’ятого і десятого пункту 3 Положення про розгляд скарг скарга (заява) повинна бути викладена в письмовій формі та надіслана до органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення або передана фізичною чи юридичною особою — платником податку через представника.
Дата подання скарги (заяви) — це день фактичного подання скарги (заяви) до відповідного органу державної податкової служби, а в разі надсилання скарги (заяви) поштою — дата відправлення скарги (заяви), зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення та на конверті.
У разі відсутності повідомлення про вручення і опису вкладення поштового відправлення та відбитка календарного штемпеля відділення поштового зв’язку на поштовому відправленні (конверті, бандеролі), що унеможливлює з’ясування фактичної дати отримання відділенням поштового зв’язку скарги (заяви), — датою подання скарги (заяви) вважається дата фактичного надходження скарги (заяви) до органу державної податкової служби.
Згідно з пунктом 46 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кілограмів підлягає ліцензуванню.
Відповідно до Закону України «Про поштовий зв’язок» оператором поштового зв’язку є суб’єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв’язку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року N 1155 затверджено Правила надання послуг поштового зв’язку, дія яких поширюється на операторів поштового зв’язку України всіх форм власності, які згідно із законодавством надають послуги поштового зв’язку.
Враховуючи зазначене, у разі якщо суб’єкт підприємницької діяльності має ліцензію на пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кілограмів, датою подання (надсилання) скарги платником податків, необхідно вважати дату згідно з відбитком штемпеля, зазначену на квитанції (документі) про прийняття (надсилання) скарги платника податків.
6. Щодо термінів подання та розгляду скарг на постанови по справах про адміністративні правопорушення
Статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом 13 Положення про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.96 N 29 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.96 за N 723/1748, із змінами та доповненнями, передбачено, що скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення подається до органу державної податкової служби, посадова особа якого винесла постанову. Скарга, що надійшла, реєструється і протягом трьох діб надсилається разом із справою до органу державної податкової служби вищого рівня (посадовій особі, правомочній її розглядати).
Щодо дати подання скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, то необхідно керуватися пунктом 3 зазначеного Положення, яким передбачено, що дата подання скарги — день фактичного подання скарги до відповідного органу державної податкової служби, а в разі надсилання скарги поштою — дата відправлення скарги, зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення та на конверті. У разі відсутності повідомлення про вручення і опису вкладення поштового відправлення та відбитка календарного штемпеля відділення поштового зв’язку на поштовому відправленні (конверті, бандеролі), що унеможливлює з’ясування фактичної дати отримання відділенням поштового зв’язку скарги, — датою подання скарги вважається дата фактичного надходження скарги до органу державної податкової служби.
Скарга на постанову по справі про накладення адміністративного стягнення розглядається в десятиденний строк з дня її надходження до органу державної податкової служби, правомочного розглядати скаргу, і рішення за розглядом скарги надсилається особі, яка подала скаргу, з повідомленням про вручення або вручається примірник рішення особисто цій особі.
7. Щодо розгляду скарг платників податків на податкові вимоги
Відповідно до пункту 1.10 статті 1 та підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону N 2181 податкова вимога — це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу, яка надсилається платнику податків у разі, коли він не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки. Податкові вимоги мають містити, крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 зазначеного Закону, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону N 2181 передбачено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації і не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 зазначеного Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли платник оскаржує таке податкове повідомлення. При цьому день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків. Закінчення процедури адміністративного оскарження визначено підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181. До закінчення процедури адміністративного оскарження та з урахуванням вимог підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону податкові вимоги не можуть бути надіслані платнику податків.
Ураховуючи, що податкова вимога виставляється на узгоджену суму податкового зобов’язання, яку платник податків не сплачує в установлені строки, то норми підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181 і Положення про розгляд скарг, не поширюються на прийняття рішень за розглядом скарг платників податків на податкові вимоги.
Зазначене Положення визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні ними в адміністративному порядку податкових повідомлень про суми податкових зобов’язань, постанов про накладення адміністративних стягнень та рішень щодо визначення сум податкових зобов’язань, узгодження операцій із заставленими активами платника податків, узгодження плану реорганізації, продажу активів, що перебувають у податковій заставі, про застосування штрафних (фінансових) санкцій, арешт активів, покладення відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків на третю особу, дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов’язань за ініціативою органу державної податкової служби. Відповідно до пункту 3 Положення про розгляд скарг апеляційне узгодження податкового зобов’язання та розгляд первинних скарг платників податків на рішення здійснюється працівниками державних податкових інспекцій, податкове повідомлення або рішення яких оскаржується, уповноваженими на це керівником органу державної податкової служби (або його заступником), а підрозділи апеляцій розглядають повторні скарги на рішення, прийняті органами державної податкової служби за розглядом первинних скарг на податкові повідомлення про суми податкових зобов’язань та на інші рішення, зазначені у пункті 2 Положення.
За дорученням керівника органу державної податкової служби (або його заступника) повторні скарги можуть також розглядатися працівником іншого підрозділу органу ДПС.
8. Щодо визначення адреси платника податку, на яку необхідно надсилати рішення (відповідь) за скаргою, якщо у скарзі (заяві) зазначено юридичну і фактичну адреси, однак не зазначено адреси, на яку необхідно надіслати рішення за розглядом скарги
Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181, зокрема, визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Рішення контролюючого органу за розглядом скарги та, у відповідних випадках, рішення про продовження строку розгляду скарги необхідно надіслати на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Відповідно до підпункту 1 абзацу четвертого пункту 3 Положення про розгляд скарг у скарзі (заяві) має бути зазначено: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання фізичної особи — платника податку, а для юридичної особи — платника податку — її найменування, місцезнаходження, а також адресу, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) за скаргою (заявою).
Згідно з пунктом 8 Положення про розгляд скарг керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), на його адресу, зазначену платником податків у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву), поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Відповідно до абзацу десятого пункту 10 Положення про розгляд скарг рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі — платнику податків, якщо його вручено керівнику або уповноваженій особі такої юридичної особи — платника податків під розписку або надіслано поштою з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною юридичною особою — платником податків безпосередньо у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву).
Рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі — платнику податків, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або уповноваженій нею особі чи надіслано поштою з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною фізичною особою — платником податків у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву) (абзац одинадцятий пункту 10 Положення про розгляд скарг).
Виходячи із вищенаведеного, з метою дотримання вимог пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181 та пункту 8 Положення про розгляд скарг, ДПА України вважає, що у випадку коли у скарзі (заяві) платник не вказує адресу, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву), але при цьому зазначає «юридичну» і «фактичну» адреси — орган ДПС повинен здійснити заходів щодо з’ясування причин недотримання платником податків вимог підпункту 1 абзацу четвертого пункту 3 Положення та запропонувати йому повідомити податковому органу адресу, на яку необхідно надіслати рішення за скаргою. У випадку коли здійснені заходи не привели до позитивного результату, рішення про результати розгляду скарги (заяви) повинно бути надіслано органом ДПС, що розглядав скаргу на дві адреси — юридичну та фактичну, які зазначені у скарзі (заяві).
Усі раніше надані податкові роз’яснення (крім узагальнюючих податкових роз’яснень) з питань, що включені до цього оглядового листа, втрачають чинність з моменту його оприлюднення.

Заступник Голови Ф. О. Ярошенко

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ РЕГУЛЯТОРНОЙ ПОЛИТИКИ И ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА
ПИСЬМО
от 25.05.2009 г. N 6030
На <...> обращение <...> относительно пакета документов, представляемого государственному регистратору для проведения государственной регистрации изменений к учредительным документам частного предприятия, связанных с изменением состава учредителей (участников), сообщаем следующее.
В соответствии со статьей 113 Хозяйственного кодекса Украины (далее — ХКУ) частным предприятием признается предприятие, действующее на основе частной собственности одного или нескольких граждан, иностранцев, лиц без гражданства и его (их) труда либо с использованием наемного труда. Частным является также предприятие, действующее на основе частной собственности субъекта хозяйствования — юридического лица.
Частью четвертой статьи 57 ХКУ определено, что устав субъекта хозяйствования должен содержать сведения о его наименовании, цели и предмете деятельности, размере и порядке образования уставного и других фондов, порядке распределения прибылей и убытков, об органах управления и контроля, их компетенции, об условиях реорганизации и ликвидации субъекта хозяйствования, а также другие сведения, связанные с особенностями организационной формы субъекта хозяйствования, предусмотренные законодательством. Устав может содержать и другие сведения, не противоречащие законодательству.
В соответствии с частью первой статьи 8 Гражданского кодекса Украины, если гражданские отношения не урегулированы данным Кодексом, другими актами гражданского законодательства или договором, они регулируются теми правовыми нормами данного Кодекса, других актов гражданского законодательства, которые регулируют подобные по содержанию гражданские отношения (аналогия закона).
Следовательно, в случае, указанном в <...> обращении, может быть применена аналогия закона, в частности нормы Закона Украины «О хозяйственных обществах».
Таким образом, порядок создания и деятельности частных предприятий, в том числе порядок выбытия и вхождения новых учредителей (участников) частного предприятия, должен быть прописан в уставе частного предприятия.
Пакет документов, представляемый государственному регистратору для проведения государственной регистрации изменений к учредительным документам юридического лица определен статьей 29 Закона Украины «О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц — предпринимателей».
Учитывая вышеуказанное, считаем, что в данном случае заявление учредителя о передаче имущественных прав и обязанностей другим лицам можно считать документом о переходе или передаче доли участника в уставном капитале.

Заместитель Председателя С. Третьяков

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

За последние дней десять приходится слышать отдельные суждения коллег и клиентов, что согласие супругов необходимо удостоверять, а не, как многие годы до этого, свидетельствовать подлинность их подписи на заявлении. Масла в огонь подлило письмо Министерства юстиции Украины от 16 июля 2009 года № 31-32/246.

Необходимо однозначно отметить, что согласно статье 7 Закона Украины «О нотариате» нотариус при совершении нотариальных действий руководствуется законами Украины, постановлениями Верховного Совета Украины, указами и распоряжениями Президента Украины, постановлениями и распоряжениями Кабинета Министров Украины и в пределах своей компетенции принимает решения по применению норм международного права, а также подписанных Украиной международных соглашений.

Что по этому поводу говорят законы и приказы?

Согласно тексту статьи 65 Семейного кодекса Украины, жена, муж распоряжаются имуществом, которое является объектом их права совместной собственности супругов, по их общему согласию.

По требованию этой статьи такое согласие на заключение договоров, требующих нотариального удостоверения и (или) государственной регистрации, должно быть изложено в письменной форме и нотариально засвидетельствовано.

Исходя из изложенного выше и с учетом требований статьи 78 Закона Украины «О нотариате», такое согласие предоставляется супругом в виде заявления в письменной форме, подпись на котором нотариально свидетельствуется.

Теперь кратко обоснуем, почему невозможно такое заявление согласно действующему законодательству Украины удостоверять, а необходимо только свидетельствовать.

При этом порядок размещения аргументов не свидетельствует о большей или меньшей их силе, их надо воспринимать в комплексе:

1. Согласно статье 92 Конституции Украины, исключительно законами Украины определяются организация и деятельность нотариата.

2. Закон Украины «О нотариате» говорит о том, что нотариусы в своей деятельности должны руководствоваться законами Украины, постановлениями Верховного Совета Украины, указами и распоряжениями Президента Украины, постановлениями и распоряжениями КМУ и в пределах своей компетенции принимают решения по изменению норм международного права, а также подписанных Украиной международных соглашений.

3. Семейный кодекс Украины однозначно говорит о том, что в этом случае мы должны свидетельствовать, а не удостоверять.

4. Закон Украины «О нотариате» в своей статье 34 не содержит такого отдельного «нового» нотариального действия, как «согласие».

5. Также статья 34 Закона Украины «О нотариате» не предусматривает исполнения такого документа, как «согласие», на специальных бланках нотариальных документов.

Согласно пункту 5 Инструкции о порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины, такое «согласие» совершается без использования специальных бланков нотариальных документов, то есть наша Инструкция содержит прямой запрет на использование бланков для этих целей.

6. Нет утвержденного механизма удостоверения такого согласия; непонятна процедура отказа от такого согласия; не установлено, по каким электронным реестрам необходимо проводить проверки; в каком количестве экземпляров его изготавливать; не предусмотрен наряд в номенклатуре; не установлен срок хранения; не установлен порядок отчетности за использованный бланк и т.д.

7. Непонятен механизм использования (или неиспользования) в этом случае идентификационного кода.

8. Если руководствоваться предположением, что это «правочин» и он удостоверяется и в случае, что это недвижимость, то вполне закономерно возникает вопрос о месте его удостоверения.

9. Согласно подпункту 5.5 пункта 5 Правил ведения нотариального делопроизводства (утвержденных приказом Министерства юстиции Украины от 31 декабря 2008 года № 2368/5): «При совершении нотариальных действий нотариусы применяют удостоверительные надписи, выдают свидетельства и совершают исполнительные надписи, акты о морских протестах и протесты векселей по формам, установленным этими Правилами (приложение 7)».

Согласно статье 24 Инструкции о порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины, установлено, что нотариусы должны использовать удостоверительные надписи в соответствии с формами, установленными Правилами ведения нотариального делопроизводства.

Такой удостоверительной формы, как «согласие», эти Правила не содержат.

В противном случае возникает парадоксальная ситуация, когда в Законе Украины «О нотариате» есть статья 70, а ее невозможно применять, в том числе по причине отсутствия утвержденной формы свидетельства. Выходит, что в одном случае можно придумать «новую» удостоверительную надпись, а в другом — нельзя, хотя при этом в последнем случае для этого даже есть действующая статья закона.

Кроме всего прочего, такая смена порядка является алогичной с экономико-правовой точки зрения, так как процесс «удостоверения согласия» значительно удорожает нотариальный процесс как по прямым расходам гражданина Украины по оплате нотариального действия, так и в результате увеличения количества судебных споров по причине некомплексного и слабого регулирования этого вопроса.

МАРЧЕНКО Владимир — председатель Секции нотариусов Ассоциации юристов Украины, г. Харьков

18-24 сентября 2009 г.
Встречи нотариусов во Франции

Программа

1 день

1 день 6.00 Вылет рейса Киев-Париж

9.00
Прилет в Париж
9.40
Переезд в Довиль*.
Обзорная экскурсия.
Обед.
Переезд в Сен-Мало**.
Размещение в гостинице Сен-Мало.
Свободное время.
*Довиль — блюдо для гурманов. Этот небольшой нормандский курорт на берегу Атлантики уже давно облюбовали французская кинобогема и состоятельные люди всех возрастов и стран. В 30-е годы Коко Шанель открыла здесь свой первый бутик и ввела моду на загар, в 60-е — Клод Лелюш снял романтический фильм «Мужчина и женщина». Здесь производят знаменитые мягкие французские сыры, пьют легкий яблочный сидр и лакомятся мидиями. Любители отдыха могут прогуляться по знаменитой набережной, покрытой дощатым настилом длиной почти в 2 км, где любят позировать фотомодели и звезды экрана.
** Порт Сен-Мало, расположенный в устье реки Ране, на берегу Ла-Манша известен самыми мощными в мире приливами и отливами, кварталами Старого города

2 день

Завтрак в отеле.
Освобождение номеров.
Экскурсия на Мон-Сен-Мишель*.
Обед.
Переезд в Париж
Размещение в гостинице Парижа.
Свободное время.
* Аббатство Мон-Сен-Мишель (фр. Mont Saint-Michel — гора Св. Михаила) располагается на небольшом скалистом острове, превращённом в остров-крепость. Здесь самый высокий, около 9 метров, морской прилив Европейского континента. К самой крепости, возведенной на скале высотой 78 метров, во время приливов можно добраться только на лодках. В прилив вода прибывает со скоростью лошади в галопе — 20 километров в час (лошадь в галопе движется быстрее). В отлив можно пройти посуху, не замочив ног. После Эйфелевой башни это самое посещаемое место Франции.

3 день
Завтрак в гостинице.
Обзорная экскурсия по Парижу*:

*Вы увидите Елисейские Поля и венчающую их Триумфальную арку, площадь Согласия, церковь Мадлен, Гранд Опера, Дом Инвалидов, куда был перенесен прах Наполеона, музей Родена, Собор Парижской Богоматери, площадь Трокадеро, откуда открывается чудесный вид на Эйфелеву башню, и Марсово поле.
Ваша прогулка пройдет также мимо площади Вогезов, университета Сорбонны, Латинского квартала и Пантеона — последнего пристанища великих людей Франции. Перед вами предстанут здание Сената в Люксембургском саду, Лувр, изысканный квартал Сен-Жермен и Вандомская площадь, знаменитая своими ювелирными магазинами. Логическим завершением экскурсии станет современный район Ла Дефанс со знаменитой Большой аркой, в которую, словно в раму, вписываются две Триумфальные арки – арка двора Карузель перед Лувром и Триумфальная арка на площади Звезды.
Обед в Латинском квартале.
Экскурсия по Лувру с экскурсоводом.
Свободное время.

4 день

Завтрак в гостинице.
Экскурсия в Шампань.
Посещение и осмотр Реймса*, Эперне**.
Экскурсия-дегустация в дом шампанского
«Moët & Chandon» + обед.
Возвращение в Париж.
Свободное время.
*В Реймсе мы обязательно посетим знаменитый Реймсский собор (фр. Cathédrale Notre-Dame de Reims) известный тем, что в нём были коронованы почти все французские короли. Кроме того, Реймс — столица региона Шампань, здесь расположены штаб-квартиры крупнейших шампанских домов. Вызревание шипучего вина происходит в многочисленных тоннелях и пустотах, расположенных под городом.
** Одной из туристических достопримечательностей Эперне являются высеченные в известняковых скалах катакомбы, служившие крупным европейским торговым домам как винные погреба. Одна лишь известная компания Moët & Chandon владеет 110 км этих подземных ходов.

5 день

Завтрак в отеле.
Свободный день в Париже.

6 день

12.00 Завтрак в отеле.
Освобождение номеров.
Свободное время.
Трансферт в аэропорт.
Вылет рейса Киев–Борисполь.
Прибытие в Борисполь.

Стоимость пакета:
- в евро — 2360,
- в гривне — по коммерческому курсу на день проплаты.

В стоимость пакета входит:
1. Перелет Киев-Париж-Киев.
2. Автобусное обслуживание по маршруту.
3. Визовая поддержка.
4. Консульский сбор.
5. Страховка.
6. Проживание в гостиницах 3*** при 2-х местном размещении..
7. Питание по программе.
8. Обусловленная экскурсионная программа.
9. Дегустация.

Для участия Вам необходимо:
1. Подать заявку* на участие на e-mail: guseva_forum@mail.ru
2. Оплатить участие согласно выставленному счёту.
3. Выслать оригиналы документов, необходимых для оформления туристической визы.
Список документов для оформления визы во Францию:
1. Заграничный паспорт (действие не менее 6-ти месяцев)
2. Ксерокопия всех листов заграничного паспорта.
3. Обязательное наличие подписи в загранпаспорте.
4. В случае смены загранпаспорта, предоставить копию старого паспорта и всех виз в нем.
5. В случае, если у Вас более одного действующего загранпаспорта, предоставить все.
6. Цветная фотография (фото 3,5/4. 80 % лица, на светлом фоне, максимальная давность — 6 месяцев).
7. Справка с места работы
8. Копия свидетельства регистрации предприятия.
9. Копия свидетельства единого налога.
10. Копия об оплате единого налога.
11. Копия лицензии на нотариальную деятельность.
12. Справка из банка (обороты и остаток).
13. Справка по кредитной карте.
14. Движение по кредитной карте.
15. Если имеются кредиты либо депозиты, предоставить справки по их погашению.
16. Копия техпаспорта на автомобиль.
17. Копия свидетельства о собственности на недвижимость.
18. Копия гражданского паспорта (все страницы).
19. Свидетельство о браке, разводе либо смерти супруга(и).

Внимание!

ОКОНЧАТЕЛЬНЫЙ СРОК ПРОПЛАТЫ — 20 августа.
ОКОНЧАТЕЛЬНЫЙ СРОК ПОДАЧИ ДОКУМЕНТОВ – 27 августа.

Минимальное количество участников в группе – 20 человек.
При меньшем количестве участников группы оргкомитет оставляет за собой право корректировки программы и стоимости.

По вопросам обращаться в оргкомитет:
8-099-01-09-482 (Гульнара), 8-095-055-74-75 или 8-097-651-3-651 (Евгения), 8-066-389-11-57 (Вера).

* ЗАЯВКА-АНКЕТА

Просьба заявки направлять на e-mail: guseva_forum@list.ru

Имя Латинскими
буквами
Отчество
Фамилия Латинскими
буквами
Предыдущая фамилия
№загран паспорта, срок действия, кем выдан
Родители (Ф.И.О)
Обязательно оба родителя ______________________________
Прописка (указать полный адрес и индекс)
Идентификационный код №
Место работы

Должность
Служебный адрес (указать полный адрес и индекс)
Ваши телефоны
код города
служ. моб.
Факс:
Ф.И.О супруги(га),дата рождения, место, девичья фамилия

Название выставки, сроки посещения,
уровень отеля, категория номера

Міністерство юстиції зареєструвало 28 липян 2009 року Наказ Міністерства юстиції України від 24.07.2009 р. № 1142/5 » Про внесення змін до Порядку видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю» за реєстраційним номером 699/16715

Нотаріальний мінімум (нова редакція)

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України
Правила ведення нотаріального діловодства
Порядок ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій
Декрет кабінету міністрів України «Про державне мито»
Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»
Закон України «Про нотаріат»
Харків: Страйд, 2009. — 304 с.
ISBN 978-966-2233-06-3.
Форматом 60×84 1/8.
Обкладинка — м’яка, ламінована.
Видавнича вартість — 65 грн.

Необхідні атрибути для передплати:
Для отримання книги необхідно зробити оплату через банк або ощадкасу
Для отримання книги необхідно зробити оплату через банк або ощадкасу
Отримувач — ФО-П Колісник А. А., ідент. код 3145407071,
п/р 260034701675 в Харківській філії ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 350727.
Призначення платежу: Оплата книжки «Нотаріальний мінімум (нова редакція)». У цій самій графі також слід вказати адресу, на яку надсилати книжку. ПДВ не передбачено.

Тел./факс: (057) 714-08-12; 714-27-90, Тел.: 714-91-89; 714-27-89

e-mail: info@stride.com.ua
www.stride.com.ua

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 8 липня 2009 р. N 689
Київ
Про затвердження Порядку продажу об’єктів, що підлягають приватизації, разом із земельними ділянками державної власності
Відповідно до частини першої статті 128 Земельного кодексу України та статті 181 Закону України «Про приватизацію державного майна» Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити Порядок продажу об’єктів, що підлягають приватизації, разом із земельними ділянками державної власності (додається).

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 25

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 8 липня 2009 р. N 689

ПОРЯДОК
продажу об’єктів, що підлягають приватизації, разом із земельними ділянками державної власності
1. Цей Порядок визначає процедуру продажу об’єктів, що підлягають приватизації, разом із земельними ділянками державної власності.
2. У цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
аукціон — спосіб продажу об’єкта аукціону учасникові, який запропонував найвищу ціну;
аукціонна комісія — утворена державним органом приватизації комісія з підготовки та проведення аукціону;
виконавець робіт з оцінки — юридична або фізична особа, що має сертифікат суб’єкта оціночної діяльності, ліцензію на проведення землеоціночних робіт та провадить практичну діяльність за відповідними напрямами оцінки;
виконавець робіт із землеустрою — юридична або фізична особа, що має ліцензію на проведення робіт із землеустрою;
державні органи земельних ресурсів — Держкомзем та його територіальні органи;
ліцитатор — особа, що володіє технікою проведення торгів і веде аукціон в установленому порядку;
об’єкт аукціону — об’єкт, що приватизується разом із земельною ділянкою державної власності, на якій він розташований;
підготовка земельних ділянок — землевпорядні та землеоціночні роботи, пов’язані з підготовкою земельних ділянок для продажу у складі об’єкта аукціону або для внесення земельних ділянок до статутного капіталу господарського товариства.
3. Фінансування заходів, пов’язаних з підготовкою земельних ділянок, здійснюється за рахунок коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Замовником зазначених робіт та послуг виступає державний орган приватизації.
4. Державні органи приватизації з урахуванням затверджених переліків об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, формують та оприлюднюють на своєму веб-сайті переліки об’єктів аукціону та переліки господарських товариств, до статутного капіталу яких вносяться земельні ділянки, і надсилають їх відповідним державним органам земельних ресурсів разом із запитом про подання:
земельно-кадастрової документації та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку;
інформації про наявність заборон для продажу земельних ділянок відповідно до вимог земельного законодавства;
інформації про наявність сервітутів та обмежень (обтяжень) прав на земельні ділянки щодо об’єктів, які включені до переліку, та дозволені види використання.
Державний орган земельних ресурсів подає державному органові приватизації у десятиденний строк після надходження запиту зазначені інформацію, документацію та витяг.
Інформація стосовно наявності природоохоронних обмежень, належності земельних ділянок до об’єктів природно-заповідного фонду та можливості продажу земельних ділянок, які входять до складу таких об’єктів, з урахуванням їх екологічної цінності готується державними органами земельних ресурсів за погодженням з Мінприроди чи його територіальним органом.
Переліки об’єктів, що належать згідно з Державною програмою приватизації до групи Ж та підлягають приватизації разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, затверджуються регіональними відділеннями Фонду державного майна за погодженням з Фондом державного майна.
5. Державний орган приватизації на підставі наданої державним органом земельних ресурсів відповіді про відсутність інформації та документації готує завдання на виконання робіт із землеустрою та визначає на конкурентних засадах виконавця робіт із землеустрою в порядку, що затверджується Фондом державного майна. За результатами конкурсу укладається з виконавцем робіт із землеустрою договір про розроблення документації із землеустрою, в якому згідно з технічним завданням визначаються порядок проведення робіт та сторона, відповідальна за подання документації із землеустрою на державну експертизу.
6. У процесі підготовки земельної ділянки державні органи земельних ресурсів забезпечують у 20-денний строк після надходження документації із землеустрою проведення за ініціативою державного органу приватизації державної експертизи такої документації, зокрема щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Державний орган приватизації на підставі позитивних висновків зазначеної експертизи визначає на конкурентних засадах виконавця робіт з оцінки та укладає з ним договір її на проведення.
7. Вартість об’єкта аукціону та вартість активів господарського товариства з урахуванням вартості земельної ділянки, що вноситься до його статутного капіталу, визначається відповідно до Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. N 1531 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 42, ст. 1941), та Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. N 1891 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 51, ст. 2669).
За результатами оцінки виконавець робіт з оцінки складає звіт про оцінку об’єкта аукціону або звіт про вартість активів господарського товариства з урахуванням вартості земельної ділянки, що підлягає внесенню до його статутного капіталу, окремою частиною якого є звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки. У звіті про оцінку об’єкта аукціону зазначається вартість об’єкта аукціону, об’єкта приватизації, земельної ділянки.
Державні органи земельних ресурсів забезпечують у 20-денний строк після надходження звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки проведення за ініціативою державного органу приватизації державної експертизи такого звіту.
Початковою вартістю об’єкта аукціону є вартість об’єкта аукціону, визначена за результатами оцінки.
8. Державний орган земельних ресурсів забезпечує у 10-денний строк після надходження позитивного висновку державної експертизи документації із землеустрою виготовлення технічного паспорта земельної ділянки за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. N 648 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 21, ст. 1026).
Технічний паспорт земельної ділянки оформляється на підставі даних, які містить документація із землеустрою, що надійшла від виконавця робіт із землеустрою, без зазначення стартової ціни земельної ділянки та її вартості відповідно до експертної грошової оцінки.
9. Земельні ділянки, що підлягають продажу у складі об’єкта аукціону чи внесенню до статутного капіталу господарського товариства, забороняється з моменту включення об’єкта приватизації до переліків, зазначених у пункті 4 цього Порядку, передавати в оренду, під забудову, вчиняти будь-які інші дії щодо обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку, до одержання покупцем об’єкта аукціону або господарським товариством документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.
10. Продаж об’єктів державної власності, що належать за класифікацією Державної програми приватизації до груп А, Д, Ж, та цілісних майнових комплексів, що належать до груп В та Г, разом із земельними ділянками державної власності здійснюється на аукціоні відповідно до цього Порядку.
Продаж акцій (часток, паїв) господарських товариств, що належать державі, здійснюється відповідно до законодавства про приватизацію після внесення державним органом приватизації земельних ділянок державної власності до статутного капіталу таких товариств.
11. Організатором аукціону є державний орган приватизації.
12. Інформація про проведення аукціону опубліковується не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати його проведення в бюлетенях державних органів приватизації, а також інших друкованих виданнях, визначених державними органами приватизації.
13. Інформація, що підлягає опублікуванню, повинна містити:
1) відомості про:
об’єкт аукціону, зокрема про об’єкт приватизації, відповідно до статті 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та статті 19 Закону України «Про приватизацію державного майна»;
розмір та цільове призначення земельної ділянки згідно з даними технічного паспорта;
містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, види використання (пріоритетні та допустимі) — для містобудівних потреб;
2) умови продажу об’єкта аукціону, зокрема початкову вартість об’єкта аукціону;
3) найменування та адресу державного органу приватизації, номер контактного телефону;
4) суму реєстраційного внеску та суму гарантійного внеску, що повинні сплачуватися учасниками, порядок їх сплати;
5) номер рахунка державного органу приватизації та реквізити органу Державного казначейства, в якому відкрито рахунок для сплати реєстраційного та гарантійного внесків, номер валютного рахунка та реквізити банку для сплати гарантійних внесків для учасників-нерезидентів;
6) номер рахунка державного органу приватизації та реквізити органу Державного казначейства, в якому відкрито рахунок для розрахунків за придбаний об’єкт аукціону;
7) відомості про дату припинення приймання заяв на участь в аукціоні, час і місце ознайомлення з об’єктом аукціону та проведення аукціону;
8) інші відомості, визначені державним органом приватизації.
14. Інформація про учасників аукціону, їх кількісний і персональний склад та інші дані, що містяться у поданих ними заявах на участь в аукціоні, а також про результати розгляду заяв є конфіденційною і не підлягає розголошенню до опублікування результатів аукціону.
15. Інформація про результати аукціону опубліковується державним органом приватизації протягом 15 днів після укладення договору купівлі-продажу та подається органові виконавчої влади, в управлінні якого перебував такий об’єкт.
Інформація повинна містити:
відомості про об’єкт аукціону, зокрема про об’єкт приватизації, місце розташування, розмір та цільове призначення земельної ділянки, а також про ціну об’єкта аукціону та його складових (об’єкта приватизації та земельної ділянки) за результатами продажу на аукціоні;
інші відомості, визначені державним органом приватизації.
16. Продаж об’єкта аукціону здійснюється на відкритому засіданні аукціонної комісії, яка утворюється державним органом приватизації із включенням до її складу спеціалістів та представників державного органу земельних ресурсів, органу місцевого самоврядування, балансоутримувача, трудового колективу підприємства, що приватизується (у разі приватизації його єдиного майнового комплексу). Кількість членів комісії може становити від п’яти до дев’яти осіб. Головою комісії призначається представник державного органу приватизації. Якщо в аукціоні бере участь господарське товариство, утворене за участю трудового колективу підприємства, що приватизується, представник такого трудового колективу виключається із складу аукціонної комісії і не має права брати участь у засіданнях комісії з моменту подання товариством до органу приватизації заяви на участь в аукціоні.
Делегування представників до складу комісії обов’язкове для керівників державних підприємств, установ та організацій. На час роботи у складі комісії за її членами зберігається місце роботи і середній заробіток згідно із законодавством про працю.
17. Аукціонна комісія визначає умови, що включають, зокрема, початкову вартість об’єкта аукціону та строк його проведення.
Умови аукціону містять зобов’язання покупця, зокрема щодо подальшої експлуатації об’єкта приватизації та подальшого використання земельної ділянки відповідно до вимог законодавства.
Умови аукціону затверджує державний орган приватизації.
18. Обмеження кількості учасників, що беруть участь в аукціоні, заборонено.
19. До участі в аукціоні допускаються фізичні і юридичні особи, що можуть бути покупцями об’єктів приватизації відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного майна», та мають згідно із Земельним кодексом України право на придбання земельних ділянок у власність, сплатили встановлений державним органом приватизації реєстраційний внесок, розмір якого не може перевищувати розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також гарантійний внесок у розмірі 10 відсотків початкової вартості об’єкта аукціону.
Реєстраційний та гарантійні внески перераховуються на рахунки органів приватизації, відкриті в органах Державного казначейства та уповноважених банках.
20. Розгляд заяви про участь в аукціоні іноземної юридичної особи, спільного підприємства, заснованого за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, здійснюється державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України продажу особі (підприємству) об’єкта приватизації разом із земельною ділянкою державної власності, на якій об’єкт розташований.
Іноземна юридична особа чи спільне підприємство, засноване за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, що заінтересовані у придбанні об’єкта аукціону, подають після оприлюднення на веб-сайті Фонду державного майна переліків об’єктів аукціону, але не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, Фондові державного майна клопотання про придбання певного об’єкта аукціону.
Фонд державного майна готує проект відповідного розпорядження та разом з клопотанням подає його в установленому порядку Кабінетові Міністрів України. Органи виконавчої влади опрацьовують та погоджують зазначений проект у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня його отримання. Проект розпорядження підлягає розгляду на черговому засіданні Кабінету Міністрів України.
21. Фізична або юридична особа, що бажає зареєструватися як учасник аукціону, повинна подати:
1) заяву про участь в аукціоні у порядку, що встановлюється Фондом державного майна;
2) документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків;
3) декларацію про доходи, копію довідки про ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів (крім осіб, що відповідно до законодавства не мають ідентифікаційного номера) (для фізичних осіб — громадян України);
4) нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця, копію довідки про взяття на облік платника податків (для фізичних осіб — підприємців);
5) нотаріально засвідчені (легалізовані та перекладені — для нерезидентів) копії установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію (витягу з торговельного, банківського чи судового реєстру або реєстраційного посвідчення — для нерезидентів), довідку з ЄДРПОУ; копію довідки про взяття на облік платника податків; рішення уповноваженого органу про участь в аукціоні; документи щодо призначення керівників (для юридичних осіб);
6) документ, що підтверджує розподіл статутного капіталу серед учасників (акціонерів);
7) документ, що підтверджує наявність та розмір державної частки у статутному капіталі та майні учасника, інформацію про наявність серед учасників (акціонерів) юридичної особи іноземних юридичних або фізичних осіб;
8) відомості про джерела надходження коштів, що використовуватимуться для оплати об’єкта аукціону (для іноземних інвесторів, підприємств з іноземними інвестиціями);
9) копію свідоцтва про реєстрацію іноземною юридичною особою постійного представництва з правом провадження господарської діяльності на території України.
Під час подання заяви потенційний покупець пред’являє паспорт або інший документ, що посвідчує його особу, а якщо покупець діє як представник іншої особи, — засвідчене в установленому порядку відповідне доручення.
22. На вимогу учасників державний орган приватизації повинен створити умови для огляду об’єкта аукціону. Балансоутримувач об’єкта приватизації або у разі його відсутності особа, відповідальна за збереження довгострокових межових знаків, повинні забезпечити доступ учасників для огляду об’єкта аукціону.
23. До початку аукціону державний орган приватизації вносить до книги реєстрації учасників аукціону із зазначенням порядкового номера такі відомості:
1) для фізичних осіб:
громадян України — прізвище, ім’я та по батькові, адреса (місце проживання) та ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів;
іноземців, осіб без громадянства — прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), адреса (місце проживання за межами України);
номери рахунків державних органів приватизації, на які зроблено внески, найменування та місцезнаходження органу Державного казначейства;
2) для юридичних осіб:
резидентів — найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;
нерезидентів — найменування, місцезнаходження та країна, де зареєстрована особа;
номери рахунків державних органів приватизації, на які зроблено внески, найменування та місцезнаходження органу Державного казначейства.
24. Приймання заяв припиняється за три дні до початку аукціону.
Після закінчення аукціону гарантійні внески повертаються у 10-денний строк учасникам, що не перемогли в аукціоні.
Покупцеві, який придбав об’єкт аукціону, сума гарантійного внеску зараховується в установленому порядку до суми вартості придбаного об’єкта.
Сплачені реєстраційні внески не повертаються.
25. Аукціон проводить державний орган приватизації або юридична особа (далі — виконавець аукціону), що уклала договір із зазначеним органом.
26. Примірний договір з виконавцем аукціону, що затверджується Фондом державного майна, повинен містити таку інформацію:
1) строк проведення аукціону;
2) початкова вартість об’єкта аукціону;
3) вартість послуг з проведення аукціону;
4) взаємні зобов’язання, умови розірвання договору та майнова відповідальність сторін;
5) інші відомості.
Вартість послуг з проведення аукціону визначається на підставі кошторису витрат.
Розмір винагороди виконавця аукціону не повинен перевищувати 0,1 відсотка ціни продажу об’єкта аукціону.
27. Для участі в аукціоні учасникам видаються квитки, які повинні містити таку інформацію:
1) номер, під яким покупець бере участь в аукціоні;
2) найменування об’єкта аукціону;
3) правила та умови проведення аукціону.
Під час реєстрації учасникові аукціону видаються інформаційна картка, картка учасника із зазначенням на зворотному боці правил його проведення та примірник проекту договору купівлі-продажу об’єкта аукціону.
28. Аукціон проводиться безпосередньо ліцитатором. До початку аукціону ліцитатор ознайомлює учасників з характеристиками об’єкта аукціону, умовами його продажу та правилами проведення аукціону.
Початком аукціону вважається момент оголошення початкової вартості об’єкта аукціону.
Якщо протягом трьох хвилин після триразового оголошення початкової вартості об’єкта аукціону ніхто з учасників не висловить бажання придбати його за ціною, оголошеною ліцитатором, аукціон вважається таким, що не відбувся.
Якщо запропонована учасником аукціону ціна перевищує запропоновану ліцитатором, ліцитатор називає номер учасника і запропоновану ним ціну.
Кожна наступна ціна, запропонована учасниками на аукціоні, повинна перевищувати попередню не менш як на 10 відсотків початкової вартості об’єкта аукціону.
Якщо протягом трьох хвилин після оголошення не пропонується наступна ціна, ліцитатор одночасно з ударом молотка оголошує про придбання об’єкта аукціону тією особою, що запропонувала найвищу ціну.
29. Під час проведення аукціону аукціонна комісія веде протокол, до якого вносяться дані про початкову вартість об’єкта аукціону, пропозиції учасників аукціону, відомості про них, результати аукціону (ціна продажу, відомості про фізичну або юридичну особу, що набула право на придбання об’єкта).
Протокол підписується ліцитатором, членами аукціонної комісії та учасником (його представником), який набув право на придбання об’єкта, і надсилається у триденний строк державному органові приватизації для затвердження.
30. Переможець аукціону, який відмовився від підписання протоколу чи договору купівлі-продажу або не з’явився без поважних причин для його підписання протягом п’яти днів після затвердження протоколу, позбавляється права на подальшу участь у придбанні такого об’єкта аукціону. Сплачений такою особою гарантійний внесок перераховується до державного бюджету.
31. У разі коли учасник або уповноважений ним представник не з’явився без поважних причин на аукціон та/або зірвав його проведення, сплачений такою особою гарантійний внесок перераховується до державного бюджету.
У разі виникнення спору питання вирішується у судовому порядку.
32. Аукціон припиняється і об’єкт знімається з аукціону у разі недотримання учасниками правил проведення аукціону, передбачених цим Порядком, та на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації якщо:
1) не виконано вимоги щодо змісту інформації про об’єкт аукціону, передбаченої цим Порядком, та строку її опублікування;
2) об’єкт включено до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, з порушенням законодавства;
3) істотно порушено правила оголошення та проведення аукціону, передбачені цим Порядком.
33. Аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі:
1) відсутності учасників або наявності тільки одного учасника;
2) коли жоден з учасників не запропонував ціну, що дорівнює або перевищує початкову вартість об’єкта аукціону;
3) несплати в установлений строк переможцем аукціону належної суми за придбаний об’єкт аукціону.
34. Розбіжності, що виникають під час проведення аукціону, усуваються під час його проведення ліцитатором за погодженням з аукціонною комісією.
35. У разі визнання аукціону таким, що не відбувся, об’єкт аукціону може бути запропонований для продажу на аукціоні повторно.
Об’єкти, що належать згідно з Державною програмою приватизації до груп А, Ж та Д, які два чи більше разів пропонувалися до продажу на аукціоні разом із земельною ділянкою і не продані через відсутність учасників, можуть бути за рішенням державного органу приватизації запропоновані для продажу із зменшенням початкової вартості об’єкта аукціону не більш як на 30 відсотків, але не менше від ринкової вартості земельної ділянки, яка входить до складу об’єкта аукціону.
Об’єкти групи Д (незавершеного будівництва), що пропонувалися для продажу із зменшенням початкової вартості об’єкта аукціону і не продані через відсутність покупців, можуть бути за рішенням Фонду державного майна запропоновані для продажу об’єкта під розбирання.
36. Результати продажу об’єкта аукціону оформляються договором купівлі-продажу, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
37. Примірний договір купівлі-продажу об’єкта аукціону затверджує Фонд державного майна.
Якщо законодавством дозволено в процесі приватизації державного майна оплату його вартості проводити у вільноконвертованій валюті та переможцем аукціону визнано нерезидента або підприємство з іноземними інвестиціями, державний орган приватизації приймає пропозицію переможця аукціону про те, що ціна продажу об’єкта аукціону в договорі купівлі-продажу зазначається у вільноконвертованій валюті за курсом Національного банку на дату затвердження державним органом приватизації протоколу аукціону.
38. Порядок внесення коштів за об’єкт аукціону визначається договором купівлі-продажу з установленням строку, який не повинен перевищувати 60 календарних днів після укладення договору.
39. Строк дії зобов’язань за договором купівлі-продажу, порядок контролю їх виконання, умови внесення змін до договору та порядок повернення у державну власність приватизованих об’єктів у разі розірвання договору купівлі-продажу за рішенням суду у зв’язку з невиконанням покупцем його умов визначаються законодавством.
40. Подальше відчуження об’єкта аукціону, що є предметом договору купівлі-продажу, здійснюється за погодженням з державним органом приватизації з урахуванням вимог частини восьмої статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та частини першої статті 377 Цивільного кодексу України з одночасним переходом до нового власника зобов’язань за таким договором.
41. Право власності на об’єкт аукціону покупець набуває після державної реєстрації договору купівлі-продажу об’єкта аукціону з моменту сплати його повної вартості на рахунки державного органу приватизації, відкриті в органах Державного казначейства, та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.
42. Право власності на земельну ділянку засвідчується державним актом, який видається державним органом приватизації за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. N 449 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 14, ст. 753; 2008 р., N 90, ст. 3008), за підписом керівників державного органу приватизації та державного органу земельних ресурсів.
43. Ціна продажу об’єкта аукціону складається з ціни об’єкта приватизації та земельної ділянки у складі об’єкта аукціону, які формуються пропорційно їх частці у початковій вартості об’єкта аукціону.
Кошти, які надійшли від продажу об’єкта аукціону, перераховуються державними органами приватизації відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
____________

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА БУДІВНИЦТВА УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 24 червня 2009 року N 252
Про затвердження Примірного договору оренди житла з викупом
На виконання пункту 5 Порядку оренди житла з викупом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. N 274, наказую:
1. Затвердити Примірний договір оренди житла з викупом, що додається.
2. Управлінню розробки та реалізації державних житлових програм (Непомнящий О. М.) забезпечити розміщення цього наказу на офіційному сайті Мінрегіонбуду.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Ісаєнка Д. В.

Міністр В. Куйбіда

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Мінрегіонбуду
від 24 червня 2009 р. N 252

ПРИМІРНИЙ ДОГОВІР
ОРЕНДИ ЖИТЛА З ВИКУПОМ
_______________________________
(найменування населеного пункту) ___ ____________ 20__ р.

______________________________________________________________________________________
(назва підприємства, установи, організації)
(далі — орендодавець), в особі _____________________________________________________________
________________________________________________________________________________, що діє
(посада, прізвище, ім’я, по батькові)
на підставі ____________________________________________________________________________
з одного боку, та _______________________________________________________________________,
(прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані)
що проживає __________________________________________________________________________
(адреса, за якою зареєстровано місце проживання)
(далі — орендар), з іншого боку, уклали цей Договір оренди житла з викупом (далі — Договір) про таке.

1. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У ДОГОВОРІ
1.1. Вартість житла — сума коштів, яка визначається на договірних засадах та складається із початкового внеску ОРЕНДАРЯ і платежів на викуп житла.
1.2. Винагорода (дохід) ОРЕНДОДАВЦЯ — процентна ставка від платежів на викуп житла, розмір якої встановлюється у Договорі.
1.3. Житло — квартира або її частина, житловий будинок або його частина, призначені та придатні для постійного проживання в них, що передаються в оренду з викупом.
1.4. Орендні платежі — періодичні платежі на викуп житла та винагорода (дохід) ОРЕНДОДАВЦЯ.
1.5. Резерв непередбачених витрат — кошти ОРЕНДАРЯ, призначені для погашення непередбачених витрат, пов’язаних з обслуговуванням його зобов’язань, розмір яких не може перевищувати 3 (трьох) відсотків вартості житла.

2. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
2.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, ОРЕНДОДАВЕЦЬ зобов’язується передати ОРЕНДАРЕВІ у строкове платне володіння та користування житло, що визначене у цьому Договорі, з наступним переходом права власності на нього від ОРЕНДОДАВЦЯ до ОРЕНДАРЯ, а ОРЕНДАР зобов’язується прийняти житло у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, а також сплатити ОРЕНДОДАВЦЕВІ платежі, передбачені цим Договором.
2.2. Характеристики житла, що передається в оренду з викупом.
2.2.1. Адреса: _________________________________________________________________________.
2.2.2. Загальна площа __________________________________________________________________.
2.2.3. Житлова площа: __________________________________________________________________.
2.2.4. Поверх: _________________________________________________________________________.
2.2.5. Кількість кімнат: __________________________________________________________________.
2.2.6. Стан житла на момент передачі: _____________________________________________________
______________________________________________________________________________________.
2.1.7. Недоліки житла, що передається: ____________________________________________________
______________________________________________________________________________________.
2.2. Житло належить ОРЕНДОДАВЦЮ на праві власності згідно з
______________________________________________________________________________________
(документ, що засвідчує право власності на житло)
та вільне від додаткових обтяжень і зобов’язань перед третіми особами.
2.3. Погоджена Сторонами вартість житла, що передається в оренду з викупом становить _________________________________________, в тому числі початковий внесок ОРЕНДАРЯ у сумі _______________________________________________________________ та платежі на викуп житла у сумі __________________________________.

3. ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ ЖИТЛА В ОРЕНДУ З ВИКУПОМ
3.1. Зазначене в п. 2.2 цього Договору житло повинно бути передане ОРЕНДОДАВЦЕМ та прийняте ОРЕНДАРЕМ протягом __________ днів з моменту державної реєстрації цього Договору, але не раніше сплати ОРЕНДАРЕМ початкового внеску та формування резерву непередбачених витрат у розмірах, визначених у п. 5.1 та 6.1 Договору.
3.2. Передача житла здійснюється за актом приймання-передачі.
3.3. Житло вважається переданим в оренду з викупом з моменту підписання акта приймання-передачі.

4. СТРОК ОРЕНДИ
4.1. Строк оренди складає ______ років з моменту прийняття житла, що передається в оренду з викупом, за актом приймання-передачі та може бути продовжений за згодою сторін.
4.2. Якщо протягом строку оренди ОРЕНДАР достроково сплачує платежі, передбачені Договором, строк оренди вважається таким, що припинився, з моменту підписання акта про сплату орендних платежів у повному обсязі.

5. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ
5.1. ОРЕНДАР зобов’язується протягом _______________ днів з моменту державної реєстрації цього Договору перерахувати на поточний рахунок ОРЕНДОДАВЦЯ початковий внесок у сумі, вказаній у п. 2.3 Договору та своєчасно сплачувати орендні платежі.
5.2. Розмір, порядок формування, форма і строки внесення орендних платежів та умови їх перегляду.
5.2.1. Розмір орендних платежів розраховується виходячи із суми платежів на викуп житла, зазначеної у пункті 2.3 Договору, поділеної на кількість виплат та збільшеної на суму винагороди (доходу) ОРЕНДОДАВЦЯ.
5.2.2. Винагорода (дохід) орендодавця визначається як процентна ставка від платежів на викуп житла та встановлюється у розмірі _________________________________________ процентів річних.
Винагорода (дохід) орендодавця сплачується за фактичний період оренди та не нараховується на суму платежів на викуп житла, що погашаються достроково.
5.2.3. За згодою Сторін орендні платежі за цим Договором становлять
__________________________________ грн. за _____________________________________________,
(місяць, квартал, півріччя)
у тому числі:
платежі на викуп житла в сумі ________________________________________________________ грн.
за ___________________________________________________________________________________;
(місяць, квартал, півріччя)
винагорода (дохід) ОРЕНДОДАВЦЯ в сумі ____________________________________________ грн. за ___________________________________________________________________________________.
(місяць, квартал, півріччя)
5.2.4. Орендні платежі сплачуються готівкою (в безготівковому порядку) на рахунок ОРЕНДОДАВЦЯ: ______________________________________________________________________
(реквізити рахунку ОРЕНДОДАВЦЯ)
не пізніше ______________ числа кожного _________________________________________________.
(місяця, кварталу, півріччя)
5.2.5. Розмір орендних платежів може переглядатися Сторонами не частіше ніж один раз протягом ________________________________ за згодою сторін у разі __________________________________
(термін)
______________________________________________________________________________________.
(перелік обставин, за яких може переглядатися розмір орендних платежів)
5.3. Згідно з цим Договором об’єкт оренди ______________________________________ страхуванню
підлягає (не підлягає)
на період оренди.
Страхування об’єкта оренди здійснює _____________________________________________________.
Орендар (Орендодавець)
5.4. ОРЕНДАР зобов’язується компенсувати ОРЕНДОДАВЦЮ такі документально підтверджені витрати, пов’язані з вчиненням юридичний дій:
______________________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________________.
5.5. Комунальні послуги та витрати за користування телефонами, радіотрансляційною, телевізійною, комп’ютерною мережами оплачуються ОРЕНДАРЕМ самостійно на підставі рахунків відповідних організацій з обов’язковим повідомленням ОРЕНДОДАВЦЯ про здійснення такої оплати шляхом ______________________________________________________________________________________.

6. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВУ НЕПЕРЕДБАЧЕНИХ ВИТРАТ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ОБСЛУГОВУВАННЯМ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ОРЕНДАРЯ
6.1. Формування резерву, непередбачених витрат, пов’язаних з обслуговуванням зобов’язань ОРЕНДАРЯ, проводиться за рахунок ОРЕНДАРЯ протягом ________ днів з моменту державної реєстрації цього Договору шляхом перерахування коштів на персональний рахунок ОРЕНДАРЯ, право користування яким надається виключно ОРЕНДОДАВЦЮ з попереднім повідомленням Орендаря.
6.2. За згодою сторін розмір резерву за цим Договором становить _____________________________.
6.3. У разі виникнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг на строк більше _____________ ОРЕНДОДАВЕЦЬ погашає її за рахунок коштів резерву.
6.4. ОРЕНДОДАВЕЦЬ може також використовувати кошти резерву для погашення інших документально підтверджених зобов’язань ОРЕНДАРЯ, що виникли відповідно до умов цього Договору, а саме: _______________________________________________________________________
виключний перелік зобов’язань ОРЕНДАРЯ,
______________________________________________________________________________________.
які можуть погашатися ОРЕНДОДАВЦЕМ за рахунок коштів резерву
6.5. Невикористані кошти резерву зараховуються як платежі ОРЕНДАРЯ на викуп житла.

7. ПОРЯДОК ВИКУПУ ЖИТЛА, ЩО ОРЕНДУЄТЬСЯ
7.1. Цей Договір є документом, що свідчить про перехід права власності на зазначене в п. 2.2 цього Договору житло від орендодавця до орендаря з відкладальними обставинами.
7.2. Відкладальними обставинами є повна сплата орендарем платежів на викуп житла.
7.3. ОРЕНДАР має право достроково сплатити платежі на викуп житла.
7.4. Сплата орендних платежів у повному обсязі засвідчується актом, що є невід’ємною частиною договору.

8. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОРЕНДОДАВЦЯ
8.1. ОРЕНДОДАВЕЦЬ має право:
1 (один) раз на квартал здійснювати перевірку порядку використання ОРЕНДАРЕМ житла, що орендується, у відповідності до умов цього Договору;
розпоряджатися житлом з дотриманням умов цього Договору до сплати ОРЕНДАРЕМ орендних платежів у повному обсязі.
8.2 ОРЕНДОДАВЕЦЬ зобов’язується:
передати ОРЕНДАРЮ зазначене у пункті 2 цього Договору житло згідно акту приймання — передачі;
передати ОРЕНДАРЮ зазначене житло у власність протягом ______ днів після складання акта про сплату ОРЕНДАРЕМ орендних платежів у повному обсязі, надати останньому усі необхідні документи на це житло, а також сприяти в оформленні права власності на нього.
ОРЕНДОДАВЕЦЬ має також інші права та зобов’язання, передбачені чинним законодавством

9. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОРЕНДАРЯ
9.1. ОРЕНДАР має право:
володіти та користуватися зазначеним у пункті 2 цього Договору житлом, а після сплати орендних платежів у повному обсязі набути право власності на це житло;
зареєструвати своє та членів своєї сім’ї місце проживання за адресою орендованого житла у порядку, встановленому законодавством;
обладнати житло, що орендується, на власний розсуд;
достроково сплатити платежі на викуп житла.
9.2. ОРЕНДАР зобов’язується:
використовувати житло лише для проживання в ньому;
забезпечувати збереження житла;
здійснювати за власний рахунок профілактичне обслуговування, поточний та капітальний ремонт житла, що орендується;
сплачувати своєчасно платежі в розмірі та у порядку, визначеному у Договором;
здійснювати перепланування та реконструкцію житла лише за згодою ОРЕНДОДАВЦЯ та з дотриманням законодавства;
повернути житло ОРЕНДОДАВЦЕВІ у випадку дострокового розірвання Договору у стані, що відповідає зобов’язанням ОРЕНДАРЯ за цим Договором.
ОРЕНДАР має також інші права та зобов’язання, передбачені чинним законодавством.
9.3. ОРЕНДАР самостійно і від власного імені укладає договори щодо надання комунальних послуг у повному обсязі із спеціалізованими організаціями.

10. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН
10.1. У випадку порушення своїх зобов’язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством.
10.2. ОРЕНДАР несе наступну відповідальність за цим Договором:
у випадку прострочення по сплаті орендних платежів на термін більше місяця ОРЕНДАР сплачує штраф у розмірі ______ відсотків від суми чергового платежу;
у випадку нецільового використання житла, що орендується, ОРЕНДАР сплачує штраф у розмірі _____ відсотків від вартості житла, визначеної у Договорі.
10.3. ОРЕНДОДАВЕЦЬ несе наступну відповідальність за цим Договором:
у випадку прострочення по передачі ОРЕНДАРЕВІ житла, що орендується, ОРЕНДОДАВЕЦЬ сплачує ОРЕНДАРЕВІ пеню в розмірі _______ відсотків від вартості житла, визначеної у Договорі, за кожен день прострочення.
10.4. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов’язань, передбачених цим Договором, якщо причиною їх невиконання є форс-мажорні обставини, які виникли після укладення Договору внаслідок подій надзвичайного характеру, яких Сторона, що не виконала зобов’язання, не могла передбачити: стихійні лиха, війна і воєнні дії, заколот, блокада, безчинства, _______________________________________________________, інші подібні обставини.
10.5. У разі виникнення обставин, зазначених у пункті 10.4, Сторона, яка не може виконати зобов’язання, передбачені цим Договором, повинна сповістити іншу Сторону про настання, прогнозований термін дії та припинення вищевказаних обставин не пізніше _______ днів з дати їх настання і припинення. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє відповідну сторону права на звільнення від виконання своїх зобов’язань по причині вищевказаних обставин.
10.6. Усі спори, що пов’язані із цим Договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками Сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному чинним в Україні законодавством.

11. ПІДСТАВИ ДОСТРОКОВОГО РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ ТА ПОРЯДОК ПОВЕРНЕННЯ КОШТІВ
11.1. Договір може бути розірваний достроково виключно за згодою сторін або за рішенням суду.
11.2. У разі дострокового розірвання Договору за згодою сторін ОРЕНДОДАВЕЦЬ повертає ОРЕНДАРЮ частину сплачених коштів (початкового внеску, невикористаних коштів резерву та внесених платежів на викуп житла), яка перевищує вартість оренди цього житла за фактичний період проживання, визначену експертним шляхом (або опосередковану вартість оренди житла в населеному пункті, визначену відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 682 «Деякі питання реалізації Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»).
11.3. У разі розірвання Договору за рішенням суду повернення коштів здійснюється відповідно до рішення суду.
11.4. У разі дострокового розірвання Договору ОРЕНДАР та інші особи, які проживають разом з ним, підлягають виселенню з житла без надання їм іншого житлового приміщення.
11.5. У разі смерті ОРЕНДАРЯ всі права та обов’язки за Договором переходять до спадкоємців. Спадкоємці можуть відмовитись від Договору у порядку, встановленому статтею 1273 Цивільного кодексу України.
11.6. Реорганізація організації-орендодавця, а також зміна власника орендованого житла не є підставою для зміни умов чи розірвання Договору.

12. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ ТА ІНШІ УМОВИ
12.1. Договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та обов’язковій державній реєстрації.
12.2. Цей Договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань за цим Договором.
12.3. Після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.
12.4. Зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.
12.5. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід’ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.
12.6. Усі правовідносини, що виникають у зв’язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства.
12.7. Цей Договір складений українською мовою, на ____ сторінках у _______ примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН
ОРЕНДОДАВЕЦЬ
______________________________________
______________________________________
______________________________________
______________________________________ ОРЕНДАР
_________________________________________
_________________________________________
_________________________________________
_________________________________________
ПІДПИСИ СТОРІН
За ОРЕНДОДАВЦЯ
Керівник ________________/____________/
М. П. За ОРЕНДАРЯ
_____________________/____________/

Договір зареєстрований ________________________________________________________________,
про що вчинено запис від ___ ____________ 20__ р. за N ____.
_____________
(підпис) ________________________________________________________________
(П. І. Б. посадової особи, яка провела реєстрацію)
М.П.

Начальник Управління
розробки та реалізації державних
житлових програм

О. М. Непомнящий

Додаток 1
до Примірного договору оренди житла з викупом

АКТ
приймання-передачі житлового приміщення
Житлове приміщення
______________________________________________________________________________________
(квартира, житловий будинок садибного типу (одноквартирний,
______________________________________________________________________________________
адреса, за якою знаходиться житлове приміщення)
загальною площею _____________________ кв. метрів, складається з _____________________ кімнат
житловою площею _____________________ кв. метрів:
кімната ______________ кімната _________________
кімната ______________ кімната _________________
кімната ______________ кімната _________________
кухня площею ______________________________________________________ кв. метрів, обладнана
______________________________________________________________________________________
(перелічити обладнання із зазначенням його стану — технічно
______________________________________________________________________________________
несправне, потребує ремонту, заміни тощо)
______________________________________________________________________________________
ванна кімната площею _______________________________________________ кв. метрів, обладнана
______________________________________________________________________________________
(перелічити обладнання із зазначенням його стану — технічно
______________________________________________________________________________________
несправне, потребує ремонту, заміни тощо)
______________________________________________________________________________________
санітарний вузол площею ___________________________________________ кв. метрів, обладнаний
______________________________________________________________________________________
(перелічити обладнання із зазначенням його стану — технічно
______________________________________________________________________________________
несправне, потребує ремонту, заміни тощо)
______________________________________________________________________________________
коридор _____________ антресолі ________
вбудована шафа ______ комора __________
лоджія ______________ балкон __________
Житлове приміщення обладнано
______________________________________________________________________________________
(системою водопроводу, гарячого водопостачання,
______________________________________________________________________________________
водовідведення, опалення (пічне, місцеве, центральне),
______________________________________________________________________________________.
сміттєпроводом, системами газопостачання, електропостачання)
У приміщенні встановлено
_____________________________________________________________________________________.
(телефон, радіотрансляційну мережу, телевізійну мережу тощо)

Передав ОРЕНДОДАВЕЦЬ
______________________________________
(посада, прізвище, Прийняв ОРЕНДАР
_____________________________________________
(прізвище, ім’я
_______________________
ім’я та по батькові) ____________
(підпис) _____________________________
та по батькові) ____________
(підпис)
М. П.
ОРЕНДОДАВЕЦЬ ПЕРЕДАВ
______________________________________
______________________________________
______________________________________
______________________________________ ОРЕНДАР ПРИЙНЯВ
____________________________________________
____________________________________________
____________________________________________
____________________________________________
ПІДПИСИ СТОРІН
ЗА ОРЕНДОДАВЦЯ
Керівник
_________________________/____________/
М. П. ЗА ОРЕНДАРЯ

___________________________/____________/

З правилами користування приміщеннями житлового будинку, санітарними і протипожежними правилами ознайомлений.
Ключі від квартири та від кімнат отримав.
ОРЕНДАР _______________________________
(підпис)

Додаток 2
до Примірного договору оренди житла з викупом

АКТ
про сплату у повному обсязі орендних платежів та виконання розрахунків за договором оренди житла з викупом N ___ від ______________ 20__ р.
_____________________________
(найменування населеного пункту ___ ____________ 20__ р.
ОРЕНДОДАВЕЦЬ в особі ______________________________________________________________,
(посада, прізвище, ім’я, по батькові)
що діє на підставі _____________________________________________________________________
з одного боку, та орендар
_____________________________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
з іншого боку склали даний акт про наступне:
1. Орендодавець та орендар прийшли до згоди про остаточне виконання взаємних вимог з вищевказаного договору, у якому Орендодавець та орендар є Сторонами.
3. Сторони при підписанні даного Акта не мають одна до одної будь-яких взаємних претензій.
4. Даний Акт укладено у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ
______________________________________
______________________________________
______________________________________
______________________________________ ОРЕНДАР
____________________________________________
____________________________________________
____________________________________________
____________________________________________
ПІДПИСИ СТОРІН
ЗА ОРЕНДОДАВЦЯ
Керівник
_________________________/____________/
М. П. ЗА ОРЕНДАРЯ

________________/____________/

____________

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2009
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2009