Особливості нотаріального посвідчення договорів іпотеки та змін і доповнень до них

Іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (стаття 1 цього Закону).

Іпотека є одним з найбільш ефективних способів забезпечення виконання зобов’язань боржника перед кредитором, оскільки надійно захищає права останнього та встановлює високий пріоритет для задоволення вимог іпотекодержателя.

Законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про іпотеку» та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Закон України «Про іпотеку» встановлює правила, які регулюють відносини у сфері іпотеки, зокрема, порядок виникнення іпотеки, її застосування, а також задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок вимог предмета іпотеки.

Згідно статті 3 вказаного Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються ті ж самі правила, що і до іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Порядок посвідчення договорів іпотеки визначено Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (далі – Інструкція).

Посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами, встановленими Інструкцією. При цьому слід зазначити, що посвідчення договорів іпотеки має свої особливості.

Враховуючи, що предметом іпотеки може бути як майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, так і майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, законодавцем встановлені вимоги без врахування яких посвідчення нотаріусом таких договорів не можливе.

Зокрема, статтею 18 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:
Для іпотекодавця та іпотекодержателя — юридичних осіб відомості про:
для резидентів — найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;
для нерезидентів — найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
Для іпотекодавця та іпотекодержателя — фізичних осіб відомості про:
для громадян України — прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів;
для іноземців, осіб без громадянства — прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;
Зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання.
Опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, а також будь-які інші умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди (спосіб реалізації заставленого майна, проведення аудиторської перевірки, страхування предмета іпотеки, накладення заборони відчуження майна тощо). При іпотеці земельної ділянки має значення її цільове призначення.
Посилання на випуск заставної або її відсутність.

У разі відсутності в договорі іпотеки однієї з вищевказаних істотних умов він вважається неукладеним.

Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов’язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у статті 18 Закону України «Про іпотеку», та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов’язання.

У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Предметом іпотеки можуть бути майно та майнові права. Предметом іпотеки може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене іпотекодавцем та на яке може бути звернено стягнення (абзаци перший та другий пункту 93 Інструкції).

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об’єктів нерухомого майна за таких умов:
нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об’єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною третьою статті 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що частина об’єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення (відповідно до статті 364 Цивільного кодексу України) в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості. Іпотека також поширюється на частину об’єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості.

Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об’єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для забезпечення виконання основного зобов’язання вважається нерухомим майном.

Слід зазначити, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Предметом іпотеки не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом (наприклад, право на отримання аліментів тощо).

Крім того, предметом іпотеки не можуть бути об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають у процесі корпоратизації.

Чинним законодавством встановлено, що договори іпотеки нерухомого майна підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця.

Договори іпотеки нерухомого майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно.

Крім цього, при посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, — довідку відповідного органу місцевого самоврядування, у якій викладена характеристика вказаних об’єктів договору застави.

Слід також зазначити, що договори іпотеки посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В разі наявності заборони договір іпотеки посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Слід відмітити, що чинним законодавством встановлені особливі вимоги при посвідченні договорів іпотеки щодо деяких об’єктів нерухомого майна.

Так, відповідно до пункту 97 Інструкції передача в іпотеку нерухомого майна, що є об’єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідною державною чи комунальною юридичною особою на праві господарського відання, здійснюється після отримання у встановленому законодавством порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідна державна чи комунальна юридична особа.

Відкрите акціонерне товариство, створене в процесі корпоратизації, усі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із засновником цього товариства у порядку, передбаченому для державних підприємств.
З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації (регіонального відділення або представництва Фонду державного майна України).

Згідно пункту 98 Інструкції іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. У цьому випадку іпотекодавцем може бути забудовник — особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. При посвідченні таких договорів нотаріус повинен роз’яснити іпотекодержателю його обов’язок після закінчення будівництва зареєструвати в установленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість.

У разі зміни в процесі будівництва характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміна планування приміщень тощо), а також у разі закінчення будівництва і одержання іпотекодавцем свідоцтва про право власності на предмет іпотеки, до закінчення терміну дії іпотечного договору, за договором сторін вносяться відповідні зміни до іпотечного договору. Указаний договір є підставою для перереєстрації заборони відчуження.

Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в іпотеку тільки за згодою всіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості. Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предметом іпотеки за умови виділення його в натурі. Це саме стосується і земельної ділянки (пункт 99 Інструкції).

За згодою сторін, з дотриманням правил, передбачених пунктом 48 Інструкції, до договору застави можуть бути внесені зміни, якщо вони випливають з тексту чи змісту основного зобов’язання, що забезпечується заставою (наприклад, продовження строку кредитного договору, збільшення суми основного боргу за договором тощо), у тому числі заміни предмета застави. Угода про внесення змін та доповнень до договору застави є його невід’ємною частиною.

Унесення змін до договору застави не допускається у разі припинення забезпеченого заставою зобов’язання, заміни зобов’язання іншим зобов’язанням, що виникло після укладення договору застави, включення іпотеки до іпотечного пулу, а також у разі наявності заставної тощо.

Після оформлення заставної зміни і доповнення до іпотечного договору можуть уноситись лише після її анулювання у порядку, установленому Законом України «Про іпотеку». У цьому випадку на підтвердження факту анулювання заставної нотаріусу подається відповідний витяг з Державного реєстру іпотек.

Згідно статті 19 Закону України «Про іпотеку» будь-яке збільшення основного зобов’язання або процентів за основним зобов’язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов’язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов’язання у зв’язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов’язковими.

Чинним законодавством також передбачена можливість передачі предмета іпотеки у наступну іпотеку.

Предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об’єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об’єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

При посвідченні договору іпотеки нотаріус повинен роз’яснити сторонам порядок державної реєстрації іпотеки та порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, про що зазначається в тексті договору.

Накладення заборони на відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, здійснюється нотаріусом за повідомленням іпотекодержателя, якщо це передбачено іпотечним договором

Головний спеціаліст
відділу реєстрації адвокатських
об’єднань та видачі свідоцтв про
право на заняття нотаріальною
діяльністю Департаменту нотаріату
та реєстрації адвокатських об’єднань Івченко В.М.

Роз’яснення щодо засвідчення справжності підпису кандидата на пост Президента України та осіб, що представляють інтереси кандидата

Начальнику Головного управління
юстиції Міністерства юстиції
України в Автономній Республіці
Крим, начальникам головних
управлінь юстиції в областях,
містах Києві та Севастополі

Роз’яснення стосовно засвідчення справжності
підпису на документах для реалізації особами прав та обов’язків,
передбачених Законом України «Про вибори Президента України»

У зв’язку із надходженням звернень щодо порядку засвідчення підписів осіб на документах, щодо яких Законом України «Про вибори Президента України» передбачено вимогу про засвідчення підпису у встановленому законом порядку, Міністерством юстиції України роз’яснюється наступне.

Законом України «Про вибори Президента України» із змінами (далі-Закон) передбачено, що у встановленому законом порядку засвідчується, зокрема, підпис:

кандидата на пост Президента України на заяві про реєстрацію довірених осіб кандидата, що подається до Центральної виборчої комісії у будь-який час після реєстрації кандидата (частина третя статті 67 Закону);

особи на письмовій згоді представляти інтереси кандидата на пост Президента України у відповідному виборчому окрузі щодо якої кандидатом на пост Президента України подано заяву про реєстрацію довіреною особою (частина третя статті 67 Закону).

Враховуючи, що Закон не встановлює порядку засвідчення підписів, справжність підпису зазначених осіб може бути засвідчена в порядку передбаченому статтею 78 Закону України «Про нотаріат» та розділом 28 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від. 03.03.2004 № 20/5 (із змінами).

При цьому, текст заяви, щодо якої Закон передбачає засвідчення підпису, викладається на спеціальних бланках нотаріальних документів.

При засвідченні справжності підпису особи на інших документах, щодо яких Закон передбачає засвідчення підпису (письмова згода, тощо), спеціальні бланки нотаріальних документів не використовуються, оскільки статтею 34 Закону України «Про нотаріат» встановлено виключний перелік документів, текст яких викладається на спеціальних бланках нотаріальних документів.

Довести це роз’яснення до відома державних та приватних нотаріусів.

Міністр Микола Оніщук

Міністерство юстиції України 17.11.2009 року зареєструвало Наказ від 16.11.2009 №2151/5 „Про затвердження Змін до Правил ведення нотаріального діловодства” за реєстровим номером 1083/17099

Міністерство юстиції України 17.11.2009 року зареєструвало Наказ від 16.11.2009 № 2152/5 „Про внесення змін до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” за реєстровим номером 1084/17100

Обращение Админа

Преамбула
1. Данные правила вступают в силу с 27.11.2009 года.
2. Все зарегистрированные участники Форумов должны ознакомиться с данными Правилами, подтвердить свое понимание Правил и готовность им следовать путем нажатия на экранную кнопку «Я понимаю Правила и согласен, им следовать».
3. Участники, не подтвердившие понимание Правил и готовность им следовать путем нажатия на соответствующую экранную кнопку автоматически переходят в режим ТЧ (только чтение) до момента выполнения п. 2. Раздела Преамбула.
4. На период с 27.11.2009 года по 31.12.2009 года устанавливается Переходный период для освоения участниками данных Правил.
5. В Переходный период данные Правила действуют, но все наказания вынесенные Модераторами и Админом имеют статус «Условно». Целью «условных» наказаний является ознакомление участников с Правилами, обучение Модераторов контролю за их соблюдением, наработка практики Админа разрешению спорных ситуаций и отработка взаимодействия всех участников Форумов.

Декларации
1. Форумы «Юридичного Радника» – это информационный ресурс для обсуждения в первую очередь профессиональных и околопрофессиональных тем и обмена опытом нотариусов, стажеров нотариуса, представителей любых других юридических профессий, ученых, студентов юридических вузов и людей, интересующихся вопросами нотариата и в целом юриспруденции. В работе Форума может принять любой посетитель, согласившийся с Правилами Форума.
2. Форумы «Юридичного Радника» это:
2.1. Общий форум «Юридичного Радника» – наименее формальный ресурс. Модерируется мягким образом. Наказания в виде ограничения участия и доступа применяются в исключительных случаях за самые грубые и/или умышленные нарушения, в т. ч. с понижающим коэффициентом:
2.1.1. По-украински – Загальний форум «Юридичного Радника» (ЗФЮР) – открыт для прочтения любому посетителю (режим «только чтение» — ТЧ) и для общения любому зарегистрированному участнику (режим «полный доступ» – ПД), с правом редактирования Модераторами, Администратором, Разработчиком;
2.1.2. Общение осуществляется под выдуманными именами – Никами;
2.1.3. Общение осуществляется с уважительным обращением на «Вы». Переход на неформальное обращение на «Ты» возможен с однозначного разрешения собеседника собеседнику и не касается других участников Форума;
2.1.4. Состав Общего форума Юридичного Радника: Посетители, Участники, Модераторы, Администратор, Разработчик;
2.1.5. Статус, активность, стаж и наличие наказания участника отражается под его Ником.
Пример:
Ник – Никакой
Статус – Участник
Сообщений: 200
С нами: с 01.10.2008
ТЧС до 01.11.2009 г. Ник – Хороший
Статус – Нотариус
Сообщений: 1000
С нами: с 01.01.2008
ТЧ до 01.11.2009 г. Ник – Плохой
Статус – Модератор
Сообщений: 2000
С нами: с 01.01.2006
Ник – Злой
Статус – Админ
Сообщений: 5000
С нами: с 01.01.2005

2.2. Малый форум «Юридичного Радника» – формальный ресурс. Модерируется нормальным образом. Поскольку в ресурсе присутствуют только нотариусы (интеллектуальная элита юриспруденции) все грубые нарушения априори считаются умышленными. Применяются все виды наказаний:
2.2.1. По-украински – Малий форум «Юридичного Радника» (МФЮР) – открыт для прочтения и общения только для действующих (практикующих) зарегистрированных нотариусов Украины (режим «полный доступ» – ПД), с правом редактирования Модераторами, Администратором, Разработчиком;
2.2.2. Общение осуществляется под выдуманными именами – Никами;
2.2.3. Общение осуществляется с уважительным обращением на «Вы». Переход на неформальное обращение на «Ты» возможен с однозначного разрешения собеседника собеседнику и не касается других участников Форума;
2.2.4. Состав Малого форума Юридичного Радника: Нотариусы, Модераторы, Администратор, Разработчик;
2.2.5. Статус, активность, стаж и наличие наказания участника отражается под его Ником.
Пример:
Ник – Хороший
Статус – Нотариус
Сообщений: 1000
С нами: с 01.01.2008
ТЧ до 01.11.2009 г. Ник – Плохой
Статус – Модератор
Сообщений: 2000
С нами: с 01.01.2006
Ник – Злой
Статус – Админ
Сообщений: 5000
С нами: с 01.01.2005

2.3. Открытый форум «Юридичного Радника» – самый формальный ресурс. Модерируется самым жестким образом. Поскольку общение в ресурсе происходит под реальными именами все нарушения априори считаются умышленными. Применяются все виды наказаний, в т. ч. с повышающим коэффициентом:
2.3.1. По-украински – Відкритий форум «Юридичного Радника» (ВФЮР) – открыт для прочтения и общения любому зарегистрированному участнику (режим «полный доступ» – ПД), с правом редактирования Модераторами, Администратором, Разработчиком;
2.3.2. Общение осуществляется под реальными фамилией с именем;
2.3.3. Общение осуществляется с уважительным обращением на «Вы». Переход на неформальное обращение на «Ты» не допускается;
2.3.4. Состав Открытого форума «Юридичного Радника»: Нотариусы, Модераторы, Разработчик. Для повышения уровня дискуссий и/или обсуждения отдельных вопросов, в строго индивидуальном порядке Администратор имеет право предоставить разовый или постоянный доступ на данный ресурс юристам-профессионалам (представителям других юридических профессий), ученым, представителям органов государственной власти и управления, с предоставлением статуса Гость, указанием его фамилии и имени.
2.3.5. Статус(должность), активность, стаж и наличие наказания участника отражается под его фамилией и именем.
Пример:
Петров Петр
Статус – Гость
Сообщений: 10
С нами: с 01.01.2008
ТЧС до 01.11.2009 г. Иванов Иван
Статус – Нотариус
Сообщений: 1000
С нами: с 01.01.2008
ТЧ до 01.11.2009 г. Васильев Василий
Статус – Модератор
Сообщений: 2000
С нами: с 01.01.2006
Антонов Антон
Статус – Админ
Сообщений: 5000
С нами: с 01.01.2005

2.4. Досуг, пятница. Раздел Общего форума «Юридичного Радника» – неформальный ресурс созданный для развлечения, отдыха, и т. п. Модерируется мягко-строгим образом исходя из целевого назначения: мягко модерируется – все, что посвящено досугу-отдыху; жестко модерируется все, что не касается досуга-отдыха.
2.4.1. По-украински – «Досуг, п’ятниця» (ДП) – открыт для прочтения любому посетителю (режим «только чтение» — ТЧ) и для общения любому зарегистрированному участнику (режим «полный доступ» – ПД), с правом редактирования Модераторами, Администратором, Разработчиком;
2.4.2. Общение осуществляется под выдуманными именами – Никами;
2.4.3. Общение осуществляется уважительно но неформально с обращением на «Ты»;
2.4.4. Состав Общего форума Юридичного Радника: посетители, участники, Модераторы, Администратор, Разработчик;
2.4.5. Статус, активность, стаж и наличие наказания участника отражается под его Ником.

2.5. Самоуправление. Раздел Малого форума «Юридичного Радника» – формальный ресурс. Модерируется нормальным образом. Поскольку в ресурсе присутствуют только нотариусы (интеллектуальная элита юриспруденции) все грубые нарушения априори считаются умышленными. Применяются все виды наказаний. Разрешается обсуждать только вопросы, касающиеся нотариального самоуправления, и государственного управления нотариусами.
2.5.1. По-украински – Самоврядування. – открыт для прочтения и общения только для действующих (практикующих) зарегистрированных нотариусов Украины (режим «полный доступ» – ПД), с правом редактирования Модераторами, Администратором, Разработчиком, Владельцем;
2.5.2. Общение осуществляется под выдуманными именами – Никами;
2.5.3. Общение осуществляется с уважительным обращением на «Вы». Переход на неформальное обращение на «Ты» возможен с однозначного разрешения собеседника собеседнику и не касается других участников Форума;
2.5.4. Состав Самоуправление. Малого форума «Юридичного Радника»: Нотариусы, Модераторы, Администратор, Разработчик;
2.5.5. Статус, активность, стаж и наличие наказания участника отражается под его Ником.
Пример:
Ник – Хороший
Статус – Нотариус
Сообщений: 1000
С нами: с 01.01.2008
ТЧ до 01.11.2009 г. Ник – Плохой
Статус – Модератор
Сообщений: 2000
С нами: с 01.01.2006
Ник – Злой
Статус – Админ
Сообщений: 5000
С нами: с 01.01.2005

3. Освобождение от ответственности:
3.1. Владелец Ресурса не несет ответственности за содержание сообщений Форумов, их возможное несоответствие их действующему законодательству;
3.2. Владелец Ресурса не несет ответственности за достоверность и правдивость публикуемых пользователями материалов;
3.3. Владелец Форумов не несет ответственности за качество опубликованных услуг, информации и изображений;
3.4. Владелец Форумов не несет ответственности за любой прямой или косвенный ущерб и упущенную выгоду, даже если это стало результатом использования или невозможности использования Форумов;
3.5. Владелец Форумов не несет ответственности за сохранность сообщений, качество и скорость работы Форума.
4. Все материалы и сообщения, размещаемые в Форумах, отражают исключительно мнения их авторов, и могут не совпадать с мнением Администрации.
5. Участвуя в Форумах, читая или любым способом используя сообщения Форумов Вы тем самым принимаете условия настоящих правил. Если Вы не принимаете условий настоящих Правил, Вам следует немедленно отказаться от использования Форумов и/или его материалов
6. На Форумах применяется пост-модерация. Сообщения и темы, нарушающие настоящие Правила, могут быть удалены. Не следует воспринимать исчезновение своих сообщений следствием технического сбоя и помещать сообщения еще раз. Не следует устраивать дискуссию на тему несовпадения чьего-то личного мнения с Вашим. Если Вы желаете всегда оставаться правым, просто не участвуйте в дискуссиях.
7. Незнание Правил не освобождает от ответственности за их нарушение.
8. Данные Правила могут и будут постоянно корректироваться, дополняться и изменяться с предварительным уведомлением об этом не менее чем за 10 дней участников всех Форумов.
9. Администрация в исключительных случаях может нарушать свои же собственные правила, но обязуется не злоупотреблять данной возможностью. Администрация не вступает в переписку на Форумах по поводу внесения изменений и/или удаления данных. Действия Администрации обсуждению не подлежат.
10. Зарегистрировавшись, участник дает согласие на то, что его сообщения будут цитироваться (с указанием ника или имени) в пределах Форумов и форумных электронных изданиях (например, в газете и в музее), не считая это нарушением авторского права.
11. Официальными языками общения на Форумах – являются украинский и русский. Иные языки общения не приветствуются, если только фразы на иностранном языке не приводятся в качестве примера. Если Вы выкладываете на Форумы цитаты на иностранных языках, то сами должны их перевести на русский язык (или хотя бы кратко рассказать, в чем смысл этой цитаты).
12. В зависимости от условий регистрации от Вас могут не требоваться при регистрации вводить настоящие ФИО, однако имейте в виду, что совершенно бессмысленные, оскорбительные или неблагозвучные псевдонимы могут привести к тому, что вам так и не откроют доступ на форум (или закроют его через какое-то время). Кроме того, вы обязаны указать реально существующий почтовый ящик при регистрации, потому что без этого вы вообще не сможете зарегистрироваться — на указанный e-mail придет пароль на доступ к форуму. Кроме того, администратор должен знать e-mail, по которому с вами можно будет связаться в случае возникновения каких-то проблем. Если администратор (или форумный робот) выяснит, что указанный e-mail не существует, ваша регистрация будет заблокирована.
Исключения из правил Раздела Декларации. Для определенных участников Администрация Форумов может делать исключения из правил. Подобные вопросы решает только Администрация на свое усмотрение.

Запреты
1. Безусловные запреты:
1.1 Запрещено использование Ника нарушающего общепринятые моральные и этические нормы, и/или оскорбительного для других пользователей Форумов.
1.2. Запрещена регистрация Ника, схожего с уже существующими до степени, могущей ввести в заблуждение других пользователей Форумов.
1.3. Запрещена регистрация Ника, похожего на уже существующий благодаря использованию сходных по начертанию русских и латинских символов.
1.4. Запрещена регистрация нескольких аккаунтов одним пользователем.
1.5. Запрещены любого вида оскорбления, переходы на личности, угрозы, брань, клевета, призывы к деструктивным действиям и дискриминация участников Форума или неуважительное отношение к ним.
1.6. Запрещена ненормативная лексика (как обычный, так и криптованный мат, т.е. матерные слова, где некоторые буквы заменены на значки, #, @, * и т.п. (даже в цитатах, за исключением случаев, когда «из песни слов не выкинешь»), порнография в любом виде, любого вида оскорбления этнических и религиозных чувств участников Форумах, проявления нетерпимости к разным конфесcиям, расовым различиям, национальностям, профессиям. На Форумах запрещено употреблять уничижительные определения для различных национальностей, народов и групп (вроде «пиндосов», «хохлов», «москалей», «жидов», и т. д.).
1.7. Запрещено размещение провокационной и/или заведомо ложной информации;
1.8. Запрещены высказывания и размещение сообщений, противоречащих Конституции Украины; на Форумах запрещено все, что запрещено действующим законодательством Украины:
Пример: 1. Закон Украины «Про информацию» статья 46 : «Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.»
Пример 2. Уголовный Кодекс Украины: «Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії».
1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
1.9. На Форумах запрещается в явном виде выносить свои семейные (любовные и всякие другие) дрязги в том случае, когда супруга/супруг (подруга/друг) — активный участник этого же Форума.
1.10. На Форумах запрещается создавать темы с просьбами о материальной или любой другой помощи — для вас лично или ваших знакомых/родственников.
Исключение из правил раздела Запреты. Для постоянных участников Форумов и их коллег из этого правила в серьезных случаях с разрешения Модератора может делаться исключение. Соответствующая тема создается Модератором с указанием Ника или Имени лица, изложившего просьбу.
1.11. На Форумах запрещаются ссылки на экстремистские ресурсы. Разрешается приводить оттуда цитаты (без ссылок), если они подтверждают какие-то мысли ПРОТИВ терроризма (из серии «вы только посмотрите, что эти уроды пишут») и категорически запрещаются цитаты оттуда из серии «они все-таки хорошие, потому что убивают мирных жителей во имя освобождения чего-то там».
1.12. Запрещено публично обсуждать дисциплинарные решения администрации. Все вопросы Модераторам и Админу осуществляются посредством личной переписки в ICQ, е-mail или иными способами приватного общения.
1.13. Запрещено публиковать сообщения от имени заблокированных участников.
1.14. Запрещается использование средств (в том числе программных) с целью избежать блокировки аккаунта.
1.15. Запрещается любая реклама, в том числе реклама интернет-проектов (за исключением случаев предварительного согласования с Админом). Сообщения, содержащие прямую или косвенную рекламу (в том числе, ссылки на другие страницы и серверы), допустимы исключительно в случаях, когда один из участников форума запрашивал информацию. Так же под исключение попадает непредвзятая публикация ссылки. Например: новостная статья, юмор, файлы mp3 (если такая техническая возможность будет предоставлена), графические файлы (фото, картинки)
2. Условные запреты:
2.1. Запрещено дублирование одной и той же темы несколько раз, создание тем-клонов, в том числе в разных разделах.
2.2. Запрещено чрезмерно отклоняться от темы первоначального обсуждения («оффтопить»). В случае, если в теме обсуждения начала развиваться другая тема, Модераторы имеют право перенести ветвь дискуссии в соответствующий раздел.
2.3. Запрещается цитировать личную переписку (приватом или e-mail’ом) одних участников Форума с другими без явного согласия обеих сторон.
2.4. Недопустимо написание сообщения транслитом (vot takim) и без действительной необходимости — заглавными (ВОТ ТАК ВОТ).
Исключение из правил раздела Запреты. Пользователи, не имеющие технической возможности написания сообщения на кириллице, используйте переводчики транслита в русский (украинский)…
2.5. ЗАПРЕЩАЕТСЯ ПИСАТЬ ПОЛНОЕ НАЗВАНИЕ ТЕМЫ ЗАГЛАВНЫМИ БУКВАМИ.
2.6. Запрещается привлечение внимание к своему сообщению путем добавления в исходную тему дополнительных сообщений, которые сами по себе не несут никакого смысла («up» – «поднятие» темы), а также рассылкой персональных сообщений и/или электронных писем отдельным участникам Форума с просьбой ответить в теме.
2.7. Запрещён оверквотинг (чрезмерное, немотивированное цитирование без надобности).
Пояснение: цитируйте только тогда, когда это действительно нужно; если вы отвечаете на определённую часть сообщения, то, во избежание непонимания, вам желательно процитировать именно (только) эту часть; цитируйте ТОЛЬКО то что вам нужно для полного и чёткого ответа, то есть при создании ответа удаляйте из сообщения другие цитаты цитируемого сообщения и ненужную часть сообщения.
2.8. Запрещается чрезмерное использование графических изображений (смайликов) в сообщении (более трёх подряд) Запрещается вставлять в сообщение рисунок размером более 50Кб. Такие рисунки можно указывать в виде ссылки.
2.9. Не рекомендуется избыточное использование знаков препинания.
2.10.Запрещается разглашение персональных данных любых лиц, а также номера их телефонов, без их на то согласия. В случае необходимости размещения подобной информации в иллюстративных целях, следует заменять части слов и/или номеров телефонов достаточным количеством незначащих символов.
2.11.Запрещается полное или частичное удаление либо корректировка (кроме исправления ошибок) своих сообщений по конкретной теме, в обсуждение которой уже включились иные участники форума.

Рекомендации.
1. Название темы должно быть информативным и давать возможность понять содержание темы до прочтения сообщения. Названия тем из серии «А знаете ли вы, что…» с продолжением вопроса в самой теме — не приветствуются, если только тема не несет явно юмористического характера.
2. Тема сообщения должна соответствовать теме раздела, в котором она помещена. Помните о том, что каждое ваше письмо на Форумах читают тысячи участников. Поэтому избегайте создавать темы, обращенные к какому-то конкретному человеку (одному или двум). Личная переписка в Форуме считается офтопом (сообщение не по теме) и наказывается. Для личного общения есть ICQ, e-mail. (, а также частные сообщения на Форуме – в случае если такой ресурс будет).
3. Не рекомендуется использовать в названии темы различного рода украшения (символы, предназначенные лишь для визуального выделения темы, не несущие смысловой нагрузки).
4. Перед созданием новой темы рекомендуется проверить, не обсуждалась ли она ранее, с помощью поиска. Если тема с аналогичным названием уже закрыта ввиду ее большого размера рекомендуется создавать тему-продолжение с таким же названием и добавлением порядкового номера, например: «Экзамены», «Экзамены 2: продолжение «Экзамены»", «Экзамены 3″ продолжение «Экзамены 2″». Для облегчения участникам поиска тем рекомендуется использовать одну и туже схему нумерации тем-продолжений.
5. Если Вы ошиблись, создав тему в неподходящем для этого разделе, сообщите об этом Модератору.
6. Темы, созданные участниками Форумов, являются частью Форума. Автор темы не может самовольно устанавливать, кому из участников разрешено общаться в созданной им теме, а кому — нет.
7. Перед знаками препинания пробелы не ставятся, а после — ставятся обязательно.
8. Предложения следует оформлять по всем правилам правописания языка: начинать предложение с прописной буквы, а заканчивать предложение точкой (восклицательным, вопросительным знаком или отточием).
9. Использование только ЗАГЛАВНЫХ букв в сообщении в сети эквивалентно повышению тона (КРИКУ) в разговоре и может вызвать негативную реакцию других посетителей Форумов и Администрации.
10. Обилие смайликов (когда их и правда много) может говорить о том, что человеку сложно выразить мысль или нечего сказать. Достаточно поставить или :(, чтобы вас поняли.
11. Не стоит коверкать Ники или имена других пользователей. Максимум, что допускается — это писать транслитные ники в русской интерпретации (Bublik -> Бублик).
12. Не рекомендуется сознательно коверкать русские слова: вариации вида «скока», «када» и другие могут покоробить чувства некоторых читателей. Одно дело — когда это разовая стилизация. Другое — когда это постоянная манера общения.
13. Есть Форумы (например, «Досуг, пятница»), где понятия оффтопа как такового не существует (кроме явно личной переписки и грубых нарушений).
14. Длинные сообщения крайне желательно разбивать на абзацы пустыми строчками, чтобы их было удобно читать.
15. Не следует копировать в темы объемные материалы каких-то веб-страниц или текст НПА. Лучше просто дайте на них ссылку.
16. В Форумах есть возможность ставить графические изображения и давать на них ссылки: при этом категорически запрещается выкладывать изображения шокирующей или порнографической направленности. Мы здесь не будем пускаться в длительные определения того, что считать шокирующим, а будем считать, что степень шокирования определяют лично Админ и Модераторы в соответствии со своими моральными, эстетическими и прочими принципами. Если их это шокировало, значит шокирующее. Также категорически запрещается выкладывать на форум эротические фотографии участников Форумов (в том числе — собственные).
17. Если вам нечего сказать — лучше ничего и не говорить. Поток совершенно бессмысленных писем — только для того, чтобы отметиться, — раздражает не только остальных участников Форумов, но и Модераторов/Админа. Их раздражение будет воплощено в зримые и не очень приятные формы. Даже флуд должен быть осмысленным.
18. Перед тем как начать писать что-то в длинную тему, не поленитесь прочитать сначала все сообщения страницы. Появление на последних страницах темы с вопросами, на которые в ней были даны подробные ответы, расценивается как неуважение к присутствующим и наказывается.
19. При цитировании чужих сообщений оставляйте только то, что нужно для понимания вашего ответа. Избегайте избыточного цитирования, которое затрудняет загрузку темы. При цитировании из цитаты убирайте ссылки на картинки. С уважением относитесь к авторским правам. При копировании текстов других авторов, ссылки на источник обязательны.
20. Цитирование чужих сообщений в обязательном порядке должно делаться с применением мета-тэгов [quote] и [/quote] или их эквивалентов [q] и [/q].
21. Правильный квотинг выглядит следующим образом:

====================================
[QUOTE]Пользователь написал:
Абзац с цитируемым текстом
[/QUOTE]
Ваш ответ.
====================================

Неправильный квотинг (тэг [/quote]
отсутствует):
====================================
[QUOTE]Пользователь написал:
Абзац с цитируемым текстом.
Ваш ответ.
====================================

Если вам нужно по отдельности ответить на несколько абзацев чужого письма, тогда каждый из этих абзацев заключайте в тэги [quote] и [/quote]. Вот так выглядит правильный ответ на несколько абзацев:

====================================
[QUOTE]Пользователь написал:
Первый абзац с цитируемым текстом
[/QUOTE]
Ваш ответ.
[QUOTE]Второй абзац с цитируемым текстом [/QUOTE]
Ваш ответ.
====================================

22. На Форумах не запрещено давать ссылки на какие-то проекты (и на свои в том числе), если одновременно выполняются следующие условия:
22.1. Материалы сайта соответствуют обсуждаемой на форуме тематике и могут быть интересными и полезными форумчанам.
22.2. В письме четко написано о том, что именно посетители/участники Форума увидят, сходив по данной ссылке.
22.3. Также не запрещается давать прямые ссылки на свои собственные статьи, если они иллюстрируют ваше отношение к обсуждаемой теме. Но и в этом случае нужно дать четкое описание того, что именно можно найти по данной ссылке. Ссылки безо всяких комментариев, безусловно, запрещены.
23. Модераторы (Админ) имеют право закрывать темы большого размера, которые замедляют работу форума. Участники могут продолжить обсуждение в теме-продолжении.
24. Если вы не уверены, попадет ли какое-то ваше сообщение под определение рекламы, лучше сначала напишите Модератору/Админу и спросите. В любом случае только они в каждом конкретном случае решают, попадает сообщение под определение рекламы или нет. Разумеется, жесткие меры применяются только к явным нарушителям (например, сообщения из серии:» Пацаны. Айда ко мне на www.durni.ru счетчик накручивать», или «На сайте www.durni.ru вы найдете кучу голых телок» — считаются крайне грубым нарушением правил и вызывают отключение данного пользователя).

Наказания
1. Темы и сообщения, нарушающие Безусловные Запреты удаляются Модераторами, а к их авторам применяются санкции.
2. Темы и сообщения, нарушающие Условные Запреты редактируются или удаляются Модераторами на их усмотрение а к их авторам применяются санкции.
3. Модераторы форумов имеют право удалить, отредактировать, перенести или закрыть любую тему в любое время по своему усмотрению.
4. За нарушение Правил возможно применение следующих наказаний.
4.1. Редактирование/Удаление сообщения.
4.2. Редактирование/Удаление темы;
4.3. Отключение возможности создавать темы на Форуме (режим – Только чтение и сообщения- ТЧС).
4.4. Отключение возможности создавать темы и писать сообщения на Форуме (режим – Только чтение — ТЧ).
4.5. Временное отключение доступа — возможности создавать темы, писать и читать сообщения на Форуме. Аккаунт участника для данного Форума временно блокируется, доступ на Форум отключается (режим – Отключен доступ — ОД).
4.6. Закрытие доступа на Форум навсегда. Аккаунт участника для данного Форума удаляется, доступ на Форум закрывается навсегда (режим – ЗД).
5. Применение наказаний.
5.1. Наказание предусмотренное п. 4.1. (Редактирование /Удаление сообщения) – применяется любым модератором форума на свое усмотрение без предварительного предупреждения.
5.2. Наказание предусмотренное п. 4.2. (Редактирование/Удаление темы) – применяется по коллегиальному решению не менее двух модераторов форума на свое усмотрение без предварительного предупреждения. Удаление темы допускается только в случае когда тема не имеет профессиональной ценности.
5.3. Наказание предусмотренное п. 4.3. (Отключение возможности создавать темы на Форуме (режим – Только чтение и сообщения — ТЧС) – применяется по коллегиальному решению не менее трех модераторов форума на свое усмотрение с предварительным уведомлением участника форума о принятом решении не менее чем за 1 сутки. За первое нарушение режим ТЧС устанавливается на 1 сутки, в случае повторных нарушений режим ТЧС каждый раз продлевается на 1 сутки к предыдущему сроку наказания. В случае накопления участником Форума 7 (семи) штрафных дней по данному наказанию, данное наказание автоматически заменяется минимальным наказанием, предусмотренным п. 4.4.
5.4. Наказание предусмотренное п. 4.4. (Отключение возможности создавать темы и писать сообщения на Форуме (режим – Только чтение — ТЧ) – применяется по коллегиальному решению не менее четырех модераторов форума на свое усмотрение с предварительным уведомлением участника форума о принятом решении не менее чем за 1 сутки. За первое нарушение режим ТЧ устанавливается на 2 суток, в случае повторных нарушений режим ТЧ каждый раз продлевается на 1 сутки к предыдущему сроку наказания. В случае накопления участником Форума 10 (десяти) штрафных дней по данному наказанию, данное наказание автоматически заменяется минимальным наказанием, предусмотренным п. 4.5.
5.5. Наказание предусмотренное п. 4.5. (Временное отключение доступа — возможности создавать темы, писать и читать сообщения на Форуме (режим – Отключен доступ — ОД) – применяется по коллегиальному решению не менее пяти модераторов Форума на свое усмотрение с предварительным уведомлением участника форума о принятом решении не менее чем за 1 сутки. За первое нарушение режим ОД устанавливается на 3 суток, в случае повторных нарушений режим ОД каждый раз продлевается на 1 сутки к предыдущему сроку наказания.
5.6. Закрытие доступа на Форум навсегда (режим – Закрыт доступ – ЗД) – применяется по коллегиальному решению не менее пяти модераторов с обязательным утверждением Администратором. Применяется в случае многократного грубого нарушения правил форума к участникам, которые уже получали наказания, предусмотренные п. п. 4.3.- 4.5. однако после этого продолжают нарушать Правила Форума а также в случае однократного нарушения любого из правил, дублирующих Законы Украины.
6. Смягчение наказаний (амнистия, помилование).
6.1. Участник Форума, который осознал причину применения наказания, предусмотренного п.п. 4.3, 4.4. и готов выполнять Правила Форума имеет право просить Модератора о смягчении наказания.
6.1.1. Решение о смягчении наказания выносится коллегией из не менее трех Модераторов форума.
6.2. Участник Форума, который осознал причину применения наказания, предусмотренного п.п. 4.5. и готов выполнять Правила Форума имеет право просить Модератора об амнистии.
6.2.1. Решение об амнистии выносится коллегией из не менее пяти Модераторов Форума.
6.3. Участник Форума, который осознал причину применения наказания, предусмотренного п.п. 4.6 и готов выполнять Правила форума имеет право просить Админа о помиловании.
6.3.1. Решение о помиловании выносится коллегией из не менее пяти Модераторов Форума с обязательным утверждением Администратором.
7. Обжалование наказаний.
7.1. Наказания, предусмотренные п.п. 4.1., 4.2. не обжалуются и не отменяются.
7.2. Наказания, предусмотренные п.п. 4.3., 4.4. – обжалуются Админу посредством личной переписки в ICQ, е-mail или иными способами приватного общения.
7.3. Наказания, предусмотренные п.п. 4.5., 4.6. – не обжалуются. Порядок амнистии и помилования по данным наказаниям предусмотрен п.п. 6.2., 6.3. данных Правил.
Напоминание: п.1.12 Раздела Запреты.
Запрещено публично обсуждать дисциплинарные решения Модераторов и Админа. Все вопросы Модераторам и Админу осуществляются посредством личной переписки в ICQ, е-mail или иными способами приватного общения.

Права участников форума
1. Создавать новые темы и отвечать в уже созданные темы (кроме закрытых);
2. Участвовать в дискуссии, высказывать собственное мнение по любому вопросу в любой теме.
3. Каждый участник Форума имеет право на индивидуальные взгляды и мировоззрение, а также отстаивание своей точки зрения в аргументированном споре.
4. Высказывать предложения и пожелания Администрации, касающиеся дальнейшего развития форума.
5. Задавать вопросы Админу и Модераторам, касающиеся работы Форума, разъяснения определенных правил или техники и принципов работы Форума.
6. Сообщать о происходящих на Форуме нарушениях Модераторам или Админу.
7. Если участник считает, что к нему незаслуженно применены штрафные санкции, он имеет право обсудить это с Модератором, который их наложил, или Админом — посредством личной переписки в ICQ, е-mail или иными способами приватного общения.

Администрация Форумов

1. Администрацию Форумов составляют:
1.1. Модераторы.
1.2. Админ.
1.3. Разработчик.
1.4. Владелец.
2. Модераторы (Супермодераторы).
2.1. Текущее управление Форумами осуществляют Модераторы Форумов.
2.2. Модераторы и Супермодераторы Форумов назначаются Админом.
2.3. Жалобы на Участников подаются Модераторам.
2.4. Жалобы на Модераторов подаются Супермодераторам (в случае их назначения) или Админу.
3. Админ.
3.1. Полноправное управление Форумами, назначение, отстранение и руководство Модераторами (Супермодераторами) осуществляет Админ.
3.2. Жалобы на Модераторов, Супермодераторов и Админа рассматриваются самим Админом.
3.3. Админ обладает всеми правами Модератора на любом из Форумов.
3.4. Для координации работы в рамках одного Форума Админ имеет право назачать Супермодератора. Полномочия Супермодератора в рамках одного Форума приравниваются к полномочиям Админа. Про такое назначение участники оповещаются дополнительно.
4. Разработчик.
4.1. Разработчик отвечает за техническое функционирование Форумов.
4.2. Жалобы и предложения Разработчику принимаются только через Модераторов и могут касаться только технической(программной) части функционирования Форумов.
5. Владелец.
5.1. Владелец отвечает за финансовое обеспечение функционирования Форумов.
5.2. Жалобы Владельцу не принимаются.
5.3. Предложения Владельцу принимаются только через Модераторов и Админа и могут касаться только технической или финансовой поддержки функционирования Форумов.

Мін‘юст створив електронну пошукову систему громадських формувань України

Міністерство юстиції створило спеціальну електронну пошукову систему громадських формувань України.
Як повідомив Міністр юстиції Микола Оніщук, пошукова система стала логічним завершенням роботи зі створення Єдиного реєстру громадських формувань України. Міністерство юстиції завершило наповнення указаного реєстру та розробило програмне забезпечення для пошуку інформації з Реєстру про будь-яку громадську організацію, зареєстровану в Україні.
Пошукову систему розміщено в Інтернеті за адресою http://rgf.informjust.ua/Pages/Default.aspx. Доступ до ресурсу є відкритим та безоплатним.
Через пошукову систему за ключовими словами можна отримати інформацію щодо всіх без винятку громадських формувань – політичних партій, громадських організацій міжнародного, всеукраїнського та місцевого статусу, благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, творчих спілок, торгово-промислових палат.
В процесі експлуатації пошукової системи, за словами Міністра юстиції, будуть вивчатися побажання користувачів з наступним удосконаленням указаного ресурсу.

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271- 17-33
E-mail: press@minjust.gov.ua

Голові Верховної Ради України
В. М. Литвину
Прем’єр-міністру України
Ю. В. Тимошенко
Голові Комітету
з питань правової політики Верховної Ради України
С. Г. Міщенку
Міністру юстиції України
М. В. Оніщуку

Про підтримку проекту Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
(реєстр. № 4100 від 20.02.2009 р., унесений
Кабінетом Міністрів України)

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» Кабінетом Міністрів України для розгляду Верховною Радою подано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі — законопроект).
У законопроекті пропонується внести зміни, які випливають із Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат», до Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про кредитні спілки», Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про іпотеку».
Метою законопроекту є приведення законодавчих актів у відповідність із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат».
Секція нотаріусів Асоціації правників України вважає цілком доцільними запропоновані загальні зміни, у тому числі і доповнення Кримінального кодексу України (далі — КК України) статтями 232-3, 350-1, та не згодна з наданим Головним науково-експертним управлінням висновком на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (реєстр. № 4100 від 20.02.2009 р.) в частині зауважень та пропозицій щодо недоцільності внесення змін до КК України.

Головне науково-експертне управління помилково припускає можливість в кримінальному праві вільне трактування на кшталт: «можна припустити», «під втручанням в нотаріальну діяльність». Більше того, коли вони починають наводити як обґрунтування окремі статті КК України, то складається враження, що вони:
а) давно читали наведені статті;
б) не зовсім розуміють, хто такий нотаріус.
Виявляється є «втручання в нотаріальну діяльність», а є «просто втручання». Замість чітко визначеного поняття втручання за КК України пропонується суддям самостійно, на власний розсуд, вирішувати, що є «втручанням в нотаріальну діяльність», а що є «просто втручанням».
Цілком зрозуміло, що статтю 356 КК України „Самоправство” (як в принципі і усі інші наведені ними статті КК України) практично неможливо застосувати для захисту нотаріуса та нотаріального процесу.
Секція нотаріусів Асоціації правників України однозначно наголошує на терміновій необхідності прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (реєстр. № 4100 від 20.02.2009 р., унесений Кабінетом Міністрів України) у запропонованій редакції, оскільки його прийняття дозволить привести вказані законодавчі акти у відповідність із чинною редакцією Закону України «Про нотаріат».
Прийняття цього законопроекту дозволить зняти більшість суперечностей щодо застосування діючого законодавства, спростить доступ громадянам України до отримання нотаріальних дій та дозволить на європейському рівні захистити конституційні права громадян України.

З повагою

Голова
Секції нотаріусів
Асоціації правників України Володимир Марченко

П О С Т А Н О В А № 9
Пленуму Верховного Суду України

від 6 листопада 2009 року

Про судову практику розгляду цивільних справ
про визнання правочинів недійсними

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України постановляє дати судам такі роз’яснення:

1. Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі — ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХII “Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV “Про оренду землі” (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

2. Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

3. При розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників (стаття 213 ЦК, стаття 37 Цивільного процесуального кодексу України, далі — ЦПК) в порядку позовного провадження.

4. Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини — якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані — якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
5. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред’являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

6. Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.
За цими ж правилами розглядаються зазначені вимоги і в разі, якщо стороною правочину є суб’єкт владних повноважень, крім вимог про визнання недійсним адміністративного договору.

7. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.
Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов’язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

8. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205–210, 640 ЦК тощо).
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Рішенням суду не може бути зобов’язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства — свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію.
Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п’ятої ЦК.

9. Згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з’ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

10. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача — з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Відповідно до частини п’ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”).
11. Судам слід враховувати, що в разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, вартість майна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 ЦК).

12. Порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо.
Необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов’язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

13. З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У зв’язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

14. Судам необхідно враховувати, що не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв’язку з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення. У цьому разі судам слід застосовувати статтю 1257 ЦК, оскільки норми глави 85 ЦК не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.

15. Вимоги про визнання правочину недійсним на підставі статей 221–223 ЦК можуть заявлятися як батьками (усиновлювачами), опікуном чи піклувальником, а також бабою і дідом (частина друга статті 258 Сімейного кодексу України), так і будь-якою заінтересованою особою, а також самою неповнолітньою особою або особою, цивільна дієздатність якої обмежена, відповідно до частини другої статті 29 ЦПК.

16. Правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов’язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.
При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов’язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

17. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.
Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

18. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

19. Відповідно до статей 229–233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов’язань, які виникли з правочину, і не пов’язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

20. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

21. При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов’язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою — як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім’ї, родичів тощо або їх майна.
Факт насильства не обов’язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

22. Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

23. Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

24. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

25. За удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

26. Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.
У разі якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної часткової власності, суд на підставі статей 358, 361 та 362 ЦК відповідно до частини другої статті 35 ЦПК залучає до участі у справі про визнання такого правочину недійсним усіх співвласників.
Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть пред’явити позов про визнання такого правочину недійсним.
Недотримання вимог статті 362 ЦК у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов’язків покупця.
Згідно із статтями 1281 та 1282 ЦК вимоги, пов’язані з визнанням правочинів недійсними, можуть пред’являтися також кредиторами спадкодавця до спадкоємців сторони правочину. У цьому разі спадкоємці зобов’язані задовольнити такі вимоги у межах вартості успадкованого майна за умови дотримання норм про пред’явлення вимог (стаття 1281 ЦК).

27. Позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред’являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об’єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред’являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

28. До окремих видів вимог, пов’язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК).
Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК — від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов’язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред’явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

29. Судам необхідно враховувати, що в силу частини другої статті 215 ЦК норми закону щодо підстав нікчемності правочинів є імперативними. У зв’язку з цим суди повинні відмовляти у визнанні мирових угод у справах щодо визнання нікчемності правочинів та застосування наслідків як таких, що суперечать закону (частина п’ята статті 175 ЦПК).
У справах про визнання недійсними оспорюваних правочинів та застосування наслідків їх недійсності мирові угоди визнаються судом з урахуванням вимог статті 175 ЦПК.

30. Заяву про поворот виконання рішення суду відповідно до статті 380 ЦПК в разі скасування рішення суду про визнання правочину недійсним можуть подати лише особи, які беруть участь у справі, а також особи, які набули майно за рішенням суду.

31. У справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК за загальною сумою всіх вимог.

32. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Пленуму Верховного Суду України вiд 28 квітня 1978 року № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року № 15).

Голова
Верховного Суду України В.В. Онопенко

Секретар Пленуму
Верховного Суду України Ю.Л. Сенін

Мін‘юст запровадив електронний облік нотаріальних бланків

Міністерство юстиції скасовує паперові книги обліку спеціальних бланків нотаріальних документів. З 1 січня 2010 року облік вестиметься виключно в електронному вигляді у складі Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.

Як повідомив Міністр юстиції Микола Оніщук, електронний облік запроваджується з метою посилення охорони та збереження нотаріальних документів.

Новація передбачає створення належних умов для реалізації та захисту прав учасників правовідносин, які виникають при вчиненні нотаріальних дій. Крім того, із запровадженням електронного обліку нотаріальних бланків буде забезпечено належний рівень організаційного та професійного рівня нотаріального обслуговування.

Порядок ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів набирає чинності з 1 січня 2010 року. Порядок передбачає облік надходження та видачі бланків нотаріусам, а також облік зіпсованих та анульованих бланків.

Обов’язок з обліку нотаріальних бланків Мін’юст поклав персонально на завідуючих нотаріальних контор та архівів, державних та приватних нотаріусів.

*** Порядок ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів затверджено наказом Міністерства юстиції України «Про організаційні заходи з постачання, зберігання, обігу, обліку спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання» від 4 листопада 2009 року № 2053/5 та зареєстровано в Мін’юсті 9 листопада 2009 р. за № 1043/17059.

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271-17-33
E-mail: press@minjust.gov.ua

Голові Верховної Ради України
Литвину Володимиру Михайловичу
Голові депутатської фракції Партії регіонів
Януковичу Віктору Федоровичу
Голові депутатської фракції БЮТ
Кириленку Івану Григоровичу
Голові депутатської фракції «Блок Литвина»
Шарову Ігорю Федоровичу
Голові депутатської фракції «Наша Україна — Народна Самооборона»
Мартиненку Миколі Володимировичу
Голові депутатської фракції Комуністичної партії України
Симоненку Петру Миколайовичу
Голові Комітету Верховної Ради України з питань правової політики
Міщенку Сергію Григоровичу
Голові Комітету Верховної Ради України з питань бюджету
Деркачу Миколі Івановичу
Голові Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції
Тарасюку Борису Івановичу

Відкритий лист

Метою цього звернення є покликання депутатів Верховної Ради України звернути увагу на проект закону «Про внесення змін до Цивільного кодексу України» (щодо нотаріального посвідчення та реєстрації договорів найму будівель) від 12.10.09 р. № 5218, унесений народним депутатом В.Д. Барвіненком, зміст якого викликає настороженість нотаріальної спільноти особливо тим, що червоною ниткою пояснювальної записки (що надається до цього законопроекту) є приниження та спаплюження ролі приватного нотаріату в Україні.
Конституція України (ст. 59) гарантує кожному громадянинові право на отримання кваліфікованої правової допомоги. Нотаріат поряд з іншими інститутами забезпечує реалізацію цього конституційного права громадян, при цьому предмет його діяльності обмежений рамками безспірної цивільної юрисдикції. Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України «Про нотаріат» та інші законодавчі акти України.
Відповідно до ст. 1 Закону «Про нотаріат» нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Нотаріат є інститутом, що забезпечує охорону й захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом учинення нотаріальних дій від імені держави. Нотаріальна діяльність спрямована на надання офіційної сили, вірогідності юридичним правам, фактам і документам. Діяльність нотаріату має певну спільність з діяльністю інших органів цивільної юрисдикції. Разом з тим нотаріальні форма охорони й захисту відрізняється від інших форм. Особливість нотаріальної форми полягає в тому, що вона, як правило, спрямована не на безпосередній захист, а на попередження порушення права, і тому предмет її діяльності специфічний. На відміну від судової діяльності, предметом якої переважно є спори про право цивільне, предмет нотаріальної діяльності складають безспірні справи.
Органи нотаріату здійснюють тільки їм властиві функції, серед яких найістотнішими є такі:
1. Функція забезпечення безспірності й доказової сили документів. Нотаріально засвідчений договір на випадок спору, що випливає з договору, в суді полегшує стороні можливість довести свої права, тому що зміст прав і обов’язків сторін договору, дійсність їх намірів, час здійснення договору офіційно підтверджені нотаріальним органом і тому є достовірними, безспірними.
2. Функція забезпечення законності при укладенні правочинів. Стійкість договору, іншого правочину чи юридичного акта обумовлена їхньою правомірністю, і тому нотаріус перевіряє наявність необхідного складу юридичних фактів, у тому числі правоздатність і дієздатність сторін, приналежність їм суб’єктивних прав, які вони передають іншим особам і т. ін. Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону «Про нотаріат» нотаріус зобов’язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі невідповідності останньої законодавству України чи міжнародним договорам. У зв’язку з існуванням приватного нотаріату особливо слід зазначити, що контроль за законністю правочинів є функцією державною, і тільки держава може покласти цю функцію на приватного нотаріуса, наділивши його певними повноваженнями.
3. Функція надання правової допомоги особам, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Останнім часом ця функція набуває все більшого значення, що зумовлено багатьма обставинами.
По-перше, Конституція України (ст. 3) проголосила, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Ці найважливіші положення Конституції реалізуються, зокрема, і з допомогою діяльності нотаріату.
По-друге, реалізація даної функції наближає українських нотаріусів до нотаріусів латинської школи, що беруть безпосередню участь у підготовці контрактів, здійснюють певну діяльність як радника сторін, прагнучи виключити саму можливість появи правових суперечок. Інститут нотаріату покликаний не тільки засвідчувати факти чи фіксувати обставини, що мають юридичне значення, а й надавати суб’єктам правових відносин всебічну правову допомогу.
При вчиненні будь-якої нотаріальної дії нотаріус приймає юридично значуще рішення (у формі свідоцтва чи посвідчувального напису), що впливає на правовий статус заінтересованих осіб. Прийняття такого рішення можливо лише в результаті розгляду і вирішення юридичної справи, тобто застосування норм права до окремого явища — правової ситуації. Тому нотаріальну діяльність варто розглядати як специфічну правову форму діяльності, сутність якої полягає в тому, що в її рамках здійснюється застосування правових норм шляхом реалізації нотаріатом юрисдикційних повноважень у безспірних справах.
Застосування права (у тому числі нотаріатом) є особливою формою його реалізації — державно-владною діяльністю, у результаті якої шляхом винесення індивідуальних правових актів суб’єкти суспільних відносин наділяються конкретними суб’єктивними правами й обов’язками.
Нотаріальна діяльність має правовий характер, який виявляється у двох аспектах: по-перше, нотаріальні дії вчинюються на підставі закону й у порядку, встановленому законом; по-друге, нотаріальні дії тягнуть правові наслідки.
Діяльність нотаріату є різновидом правозастосовної, юрисдикційної діяльності, зачіпає найбільш важливі та істотні аспекти здійснення прав громадянами й юридичними особами і тому має здійснюватися в процесуальній формі, що забезпечує єдність і адекватність правового змісту та юридичної форми договору чи іншої юридично значущої дії; виявлення дійсного волевиявлення сторін; баланс публічних і приватних інтересів.
Прийнятий у 1993 році Закон України «Про нотаріат» змінив організаційну структуру побудови нотаріату в Україні. Це поклало початок нотаріальної реформи, метою якої є утворення нотаріату, адекватного ринковій економіці демократичної держави.
У правовому житті нашого суспільства тоді з’явився новий суб’єкт — приватно практикуючий нотаріус. І хоча досвід приватної нотаріальної практики в Україні вже є, питання про правовий статус вільного нотаріуса досить довго не було законодавчо врегульоване, що створювало юридичну прогалину і допускало неправильне та надто вільне тлумачення статусу приватного практикуючого нотаріуса як підприємця.
При правильному визначенні статусу приватного нотаріуса найбільш значними є такі два аспекти:
- приватний нотаріус здійснює свою діяльність від імені держави, яка делегує йому спеціальні повноваження і наділяє його певним обсягом прав та обов’язків;
- приватний нотаріус не перебуває у штаті державного апарату, а організовує свою діяльність самостійно: орендує або придбаває приміщення, наймає та оплачує працю робітників, техніку та інше обладнання. Не отримуючи заробітної плати з бюджету, приватний нотаріус за вчинення нотаріальних дій стягує плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом і громадянином або представником юридичної особи.
Подібна організація діяльності приватного нотаріуса за своїми зовнішніми ознаками має багато спільного з підприємницькою діяльністю. Однак за жодних умов вона не може бути визнана підприємницькою, спрямованою на отримання прибутку.
Відповідно до ч. 3 ст.1 Закону «Про нотаріат» документи, що оформлюються державними та приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. Це свідчить про те, що за юридичним характером, за своєю сутністю діяльність приватно практикуючого нотаріуса нічим не відрізняється від діяльності державного нотаріуса. Учинення нотаріальних дій — це особливий вид діяльності, яка є правозастосовною, юрисдикційною за своїм характером, незалежно від її суб’єктивного складу. Розподіл нотаріусів на два види зумовлений не характером їх обов’язків, а особливостями внутрішньої організації та фінансового забезпечення нотаріальної діяльності. У противному разі документи, посвідчені державним нотаріусом, мали б переваги відносно документів, посвідчених приватним нотаріусом, і в існуванні вільного нотаріату не було б жодного сенсу.
При вчиненні нотаріальних дій і державні, і приватні нотаріуси рівною мірою реалізують усі функції нотаріальної діяльності: забезпечення безспірності та доказової сили документів, законності вчинюваних актів, сприяння фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та законних інтересів.
Аналіз сутності нотаріальної діяльності як правової форми, її юридично-владного характеру, завдань та функцій нотаріату дозволяє дійти висновку, що нотаріат приватним бути не може. Він завжди є орган публічний. Термін «приватний» відноситься не до нотаріату, а до організаційних форм діяльності нотаріуса. Сутність нотаріальної діяльності, що здійснюється приватно практикуючим нотаріусом, не змінюється — вона залишається юрисдикційною.
Існує думка, що запровадження приватного нотаріату знищило монополію держави на нотаріальну діяльність. Говорити про це неправомірно, оскільки нотаріальні дії завжди вчинюються від імені держави і мають державно-публічний характер. Тільки цим забезпечується виконання нотаріальних функцій, і тільки це є гарантом доказової сили нотаріальних документів. Для того щоб акти приватно практикуючого нотаріуса мали силу офіційних, держава повинна наділити його певними повноваженнями, що в сукупності складають компетенцію нотаріуса.
Нотаріус, на відміну від підприємця, не вправі обирати на свій розсуд суб’єкта, з яким він вступить у правовідносини; відмовити у вчиненні нотаріальних дій він може у випадках, передбачених ст. 49 Закону «Про нотаріат».
Здійснюючи свою діяльність, нотаріус має бути неупередженим і незалежним, повинен надавати рівною мірою правову допомогу всім особам, які до нього звернулися. Саме тому ч. 2 ст. 3 Закону «Про нотаріат» проголошує: «Нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час».
Визначення статусу вільного нотаріуса передбачає і вирішення питання про статус його доходу, який визначено у ст. 31 Закону України «Про нотаріат» таким чином: «Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватним нотаріусом і не належать до вчинюваної дії, провадиться за домовленістю сторін».
Вважати його прибутком лише з тієї причини, що надходить він не з державного бюджету, неправильно. Валовий і чистий дохід нотаріуса суттєво відрізняються. У нотаріуса має бути досить коштів для покриття витрат на придбання та утримання власного (або орендованого) приміщення, техніки, іншого обладнання, необхідної літератури, інформаційних правових програм, для виплати заробітної платні, підвищення кваліфікації, податків (пенсійного збору) за себе та своїх працівників тощо. У ст. 32 Закону «Про нотаріат» із цього приводу зазначено: «З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України».
Самофінансування, що є однією з основних засад діяльності вільного нотаріуса, проявляється, зокрема, в тому, що приватно практикуючий нотаріус несе повну матеріальну відповідальність за вчинювані ним нотаріальні дії. У разі заподіювання шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості приватний нотаріус зобов’язаний відшкодувати її за рахунок власних коштів, а саме: «Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі» (ст. 27 Закону України «Про нотаріат»).
Для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди нотаріус має укласти з органом страхування договір службового страхування, що підтверджується ст. 28 Закону «Про нотаріат»: «Для забезпечення відшкодування заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії шкоди приватний нотаріус зобов’язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності. Держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності. Приватний нотаріус не несе відповідальності по зобов’язаннях держави. Мінімальний розмір страхової суми становить сто п’ятдесят мінімальних розмірів заробітної плати. Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.
{Стаття 28 в редакції Закону № 614-VI від 01.10.2008}».
Крім зазначеного, слід звернути увагу і на те, що в нотаріальній діяльності не може бути присутня конкуренція, яка є характерною для підприємницької діяльності.
У правовій системі нотаріат відіграє значну роль як орган безспірної цивільної юрисдикції та превентивного правосуддя. Латинський вислів consensus facit ius, що означає «згода творити право» (тобто сторони шляхом згоди самі створюють для себе право), підкреслює вагомість нотаріальної діяльності, в межах якої така згода сторін формулюється та оформлюється в нотаріальних актах, що мають доказову силу та публічне визнання.
Роль нотаріату в Україні суттєво зростає. Це обумовлюється розвитком цивільного обігу розширенням кола об’єктів приватної власності та зростанням потреби в ефективній та високопрофесійній діяльності нотаріусів.
Але, мабуть, шановний депутат, маючи на меті приватні інтереси, хоче своїми діями спаплюжити та принизити роль Нотаріату в Україні в цілому і приватний нотаріат зокрема.
Обґрунтування, наведені депутатом у пояснювальній записці, викликають не тільки подив, а й негативну реакцію нотаріальної спільноти.
По-перше, доводимо до Вашого відома, що висловлювання, наведені в пояснювальній записці «договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремих частин), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає нотаріальному посвідченню, яке «виливається» орендарю в додаткову суму (1 % від суми орендних платежів за весь термін дії договору), та державній реєстрації (розмір цих додаткових для орендаря витрат узагалі ніким офіційно не визначений)» узагалі не відповідає дійсності. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» вiд 21.01.1993 р. № 7-93, а саме за нотаріальне посвідчення договорів оренди (суборенди) об’єктів нерухомості стягуються 0,01 відсотка суми договору!!!
Як відомо, відповідно до Указу ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» від 10.07.1998 р. № 762/98 плата за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами не може бути меншою від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.
Вищенаведений Указ Президента було прийнято з метою збільшення надходжень до державного бюджету і впорядкування діяльності приватного нотаріату та відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
По-друге, що стосується державної реєстрації договору найму, то метою такої реєстрації є попередження порушення переважного права наймача на придбання речі, переданої йому в найом, у разі продажу її наймодавцем (п. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України).
Прийняття такого законопроекту буде сприяти порушенню прав та законних інтересів як наймодавців, так і наймачів.
Не є секретом, що уникаючи нотаріального посвідчення, наймодавці уникають належного оподаткування отриманого доходу, приховуючи свої дійсні прибутки, завдяки чому бюджет держави недоотримає мільйони.
Шановні народні депутати, запропонований проект закону «Про внесення змін до Цивільного кодексу України» (щодо нотаріального посвідчення та реєстрації договорів найму будівель) від 12.10.09 р. № 5218, унесений народним депутатом В.Д. Барвіненком, окрім особистої меркантильної зацікавленості автора, руйнування логічної конструкції законодавства, порушення прав та законних інтересів громадян та завдання бюджету держави значних фінансових збитків, у своєму змісті нічого продуктивного не несе. Відповідно буде логічним рішення в жодному разі не виносити цей законопроект на голосування до сесійної зали, а в разі винесення його до зали без погодження в комітетах (автор має на це право) цей законопроект повинен бути відхилений Верховною Радою України.

З повагою
та з сподіванням на співпрацю
Голова Секції нотаріусів
Асоціації Правників України Володимир Марченко

19 листопада 2009 року