НАКАЗ. Внесено зміни до Порядку проведення кваліфікаційного іспиту для осіб, які пройшли стажування на право заняття нотаріальною діяльністю

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 17.02.2010 м. Київ № 322/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2010 за № 174/17469

Про внесення змін до Порядку проведення кваліфікаційного іспиту
для осіб, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса

Відповідно до Закону України «Про нотаріат» та з метою удосконалення процедури складання кваліфікаційного іспиту особами, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю,

НАКАЗУЮ:
Унести до Порядку проведення кваліфікаційного іспиту для осіб, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.07.2008 № 1168/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 за № 621/15312, такі зміни:

1.1. Пункт 10 доповнити новими абзацами такого змісту:
«Особа, яка пройшла стажування в державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса, проте не має можливості складати кваліфікаційний іспит за місцем проходження стажування у зв’язку із зміною постійного місця проживання, може звернутись до іншого управління юстиції за новим місцем проживання. У разі проходження стажування близькою особою начальника відповідного управління юстиції або його заступника з питань нотаріату кваліфікаційний іспит вказана особа має складати кваліфікаційній комісії, утвореній при будь-якому іншому управлінні юстиції. У такому випадку, особа подає на ім’я Міністра юстиції України заяву щодо визначення управління юстиції для складання кваліфікаційного іспиту. Для цілей цього наказу під поняттям «близькі особи» слід розуміти подружжя, дітей, батьків, рідних братів і сестер, діда, бабу, онуків, усиновлювачів, усиновлених та інших осіб за умови їх постійного проживання із вищезазначеними посадовими особами управління юстиції і ведення з ними спільного господарства. При цьому у разі, якщо особа звернулась до кваліфікаційної комісії із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту не за місцем проходження стажування, секретарем кваліфікаційної комісії витребовується копія особової справи такої особи. За результатами розгляду заяви особи та складання нею кваліфікаційного іспиту копії протоколів засідання кваліфікаційної комісії нотаріату направляються до управління юстиції, де знаходиться особова справа особи.
Особам, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса, проте не мають можливості складати кваліфікаційний іспит за місцем проходження стажування з інших причин, за наказом Міністерства юстиції України може бути надано право складати кваліфікаційний іспит в іншому управлінні юстиції.».

1.2. У другому абзаці пункту 20 слова «ручками одного кольору (синього або фіолетового)» доповнити словами » , напис якими не може бути видалено у будь-який спосіб».

1.3. Пункт 25 доповнити новим абзацом такого змісту:
«Після закінчення кваліфікаційного іспиту та ознайомлення з білетами осіб, які не склали кваліфікаційний іспит, усі білети заклеюються в конверт та опечатуються печаткою управління юстиції в присутності всіх членів кваліфікаційної комісії.».

1.4. Абзац другий пункту 30 викласти у такій редакції:
«Розкодовані перевірені білети зберігаються у Департаменті нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України протягом двох місяців, після спливу яких знищуються, про що складається відповідний акт.».
Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Ященко Н.В.):

2.1. Забезпечити подання на державну реєстрацію цього наказу відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами).

2.2. Довести цей наказ до відома начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Ященко Н.В.) та начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.
Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.

Міністр
Микола Оніщук

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 211/2010 від 22.02.2010 року
Про День нотаріату

Ураховуючи значення нотаріальної діяльності в розбудові правової держави, сприянні громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, на підтримку ініціативи Міністерства юстиції України та Української нотаріальної палати постановляю:

Установити в Україні професійне свято — День нотаріату, яке відзначати щорічно 2 вересня.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

22 лютого 2010 року

http://www.president.gov.ua/documents/10490.html

Міністерство юстиції повідомляє про нормативно-правові акти, зареєстровані 18 лютого 2010 року

18 лютого 2010 року Міністерство юстиції зареєструвало наступні нормативно-правові акти, видані центральними органами виконавчої влади:

Дата реєстрації Реєстраційний № Видавник документа Назва документа

18-02-2010 174/17469 Міністерство юстиції Наказ від 17.02.2010 № 322/5 „Про внесення змін до Порядку проведення кваліфікаційного іспиту для осіб, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса”
18-02-2010 175/17470 Міністерство юстиції Наказ від 17.02.2010 № 324/5 „Про впорядкування відносин щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”
Зміни до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно

Примітки:

* Для ознайомлення з текстами актів потрібно звертатися до відповідних відомств.
** Ознайомитись з текстами актів можна на веб-сайті Верховної Ради України (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi).
*** Для отримання засвідчених паперових копій текстів актів із Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів необхідно звертатися до Адміністратора Реєстру. Інформація про Реєстр, умови користування ним, а також необхідні бланки запиту про одержання інформації з Реєстру приведені на веб-сайті www.reestrnpa.gov.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 27 січня 2010 р. N 86
Київ
Про надання податкових та інших роз’яснень
З метою вдосконалення адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів), внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Кабінет Міністрів України постановляє:
Державній податковій адміністрації, Державній митній службі, Пенсійному фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття:
надавати податкові роз’яснення та роз’яснення з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування платникам податків, зборів (обов’язкових платежів), іншим заінтересованим особам щодо офіційного розуміння окремих положень законодавства виключно у вигляді узагальнюючих податкових роз’яснень та роз’яснень інших органів, визначених статтею 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», із затвердженням їх наказами відповідних контролюючих органів;
привести у тримісячний строк у відповідність з цією постановою раніше надані роз’яснення.

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО

Інд. 34

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2010
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2010

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
від 04.11.2009 р. N 13574
На Ваше звернення щодо написання скороченого найменування юридичної особи великими літерами повідомляємо нижченаведене.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про реєстрацію) вимоги щодо найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.
На виконання вимог частини сьомої статті 8 Закону про реєстрацію Держкомпідприємництвом розроблено Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджені наказом Держпідприємництва України від 09.06.2004 N 65 (із змінами та доповненнями), що зареєстровані в Мін’юсті України 29.06.2004 за N 792/9391 (далі — Вимоги до найменування), відповідно до пункту 2.2 яких при написанні найменування юридичної особи використовуються, зокрема, прописні букви українського алфавіту. В установчих документах при заповненні реєстраційної картки використовуються прописні букви українського алфавіту.
Отже, Вимоги до найменування передбачають, що прописні букви українського алфавіту використовуються при написанні найменування юридичної особи як в установчих документах, так і при заповненні реєстраційних карток.
Таким чином, при викладенні установчих документів юридичної особи у новій редакції при написанні найменування слід додержуватися вимог, встановлених зазначеним нормативним актом.
Також зазначаємо, що програма АРМу державного реєстратора, яка розроблена з урахуванням вимог Закону про реєстрацію, сприймає найменування юридичної особи, як таке, що написане прописними буквами, і, таким чином, повне найменування юридичної особи друкується на свідоцтві єдиного зразка великими літерами.
При цьому, найменування юридичної особи, написане великими буквами, є тотожним найменуванню юридичної особи, написаному великими та малими буквами, якщо кожна буква (символ, розділовий знак та ін.) найменування, написаного великими літерами, відповідає буквам (символам, розділовим знакам та ін.) найменування, написаного великими та малими буквами.
Іншими словами: найменування юридичної особи, написане великими буквами, є тотожним найменуванню юридичної особи написаному великими та малими буквами, якщо ці букви повністю співпадають.
Враховуючи зазначене, Держкомпідприємництво вважає, що в реєстраційній картці та в позиції установчих документів «найменування юридичної особи» при написанні найменування обов’язково слід використовувати великі літери. По тексту документа та на титульній сторінці найменування може бути написане великими та малими літерами.
Крім цього, відповідно до пункту 1.2 Вимог до найменування юридична особа, крім повного найменування, може мати скорочене найменування.
Скорочене найменування приватного акціонерного товариства в реєстраційній картці та в позиції установчих документів «скорочене найменування юридичної особи» повинно мати вигляд — ПРАТ «власне ім’я».
Відповідно до Закону про реєстрацію державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації без розгляду, якщо, зокрема, документи не відповідають вимогам, які встановлені частиною сьомою статті 8 цього Закону, тобто, викладення найменування не відповідає вимогам, встановленим спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Заступник Голови С. І. Третьяков

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2010
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2010

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
від 18.01.2010 р. N 321
Доводимо до Вашого відома нижченаведене.
30.12.2009 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15 грудня 2009 року N 1759-VI, нормами якого внесено зміни, зокрема, до статті 52 Закону України «Про господарські товариства», а саме, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної одній мінімальній заробітній платі, діючій на момент створення.
Нагадуємо також, що 20 жовтня 2009 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», яким встановлено такий розмір мінімальної заробітної плати: з 1 листопада 2009 року — 744 гривні, з 1 січня 2010 року — 869 гривень, з 1 квітня — 884 гривні, з 1 липня — 888 гривень, з 1 жовтня — 907 гривень, з 1 грудня — 922 гривні.
Щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати на даний час (із врахуванням роз’яснень, наданих Міністерством юстиції України листом від 11.12.2009 N 10071-0-32-09-21) повідомляємо наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 46 Бюджетного кодексу України до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обов’язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.
Крім цього, згідно зі статтею 10 Закону України «Про оплату праці» зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
6 листопада 2009 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 1715-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», яким внесено зміни у частину першу статті 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» і встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 року — 744 гривні.
Враховуючи зазначене вище (зокрема, норму частини четвертої статті 46 Бюджетного кодексу України) до прийняття закону про Державний бюджет України на 2010 рік, розмір мінімальної заробітної плати становить 744 гривні.
Надані цим листом роз’яснення просимо терміново довести до відома державних реєстраторів для врахування у роботі та розміщення зазначеної інформації на інформаційних стендах.

Заступник Голови С. І. Третьяков

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2010
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2010

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
від 13.01.2010 р. N 85
На Ваше звернення щодо правомірності та порядку державної реєстрації колективного сільськогосподарського підприємства повідомляємо наступне.
Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Законом України «Про власність», який втратив чинність у зв’язку з прийняттям 27.04.2007 Цивільного кодексу України, визначалося, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.
Згідно зі статтею 63 Господарського кодексу України залежно від форми власності, передбачених Законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, зокрема, підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємства колективної власності).
Такий вид підприємства, як «колективне підприємство», визначався статтею 2 Закону України «Про підприємства в Україні», який з набуттям чинності з 1 січня 2004 року Господарським кодексом України втратив чинність.
Разом із цим слід зазначити, що Указом Президента України від 08.08.95 N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Крім цього, статтею 5 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та пункту 110 Державної програми приватизації на 2000 — 2002 передбачено, що приватизація сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективне сільськогосподарське підприємство, або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів робітників підприємства.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об’єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Статтею 3 цього Закону визначено, що підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів. Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Відмова в державній реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку.
Отже, можна дійти висновку, що підставою для створення колективного сільськогосподарського підприємства є діючі на сьогодні законодавчі акти.
Разом із цим, Указом Президента України від 03.12.99 N 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» передбачено реформувати протягом грудня 1999 — квітня 2000 років колективні сільськогосподарські підприємства на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями.
Згідно із статтею 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Отже, із набуттям чинності з Земельного кодексу України форма власності землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, що належить їм на праві колективної власності, «зависла» в невизначеності.
Також слід зазначити, що Класифікацією організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28 травня 2004 року N 97, не передбачено створення та державна реєстрація нових підприємств з такою організаційно-правовою формою як «колективне підприємство».
Разом із цим, в зазначеній Класифікації міститься така позиція класифікатора, як «інші організаційно-правові форми», яка може застосовуватися як виняток у разі неможливості віднесення суб’єкта до будь-якої з визначених у Класифікації організаційних форм.
Отже, з огляду на викладене, чинним законодавством не встановлено заборони щодо створення колективного сільськогосподарського господарства, проте, слід враховувати невизначеність діючих норм законодавства щодо колективної власності як форми власності зокрема.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про реєстрацію) дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб — підприємців.
Нагадуємо, що в частині першій статті 27 Закону про реєстрацію, зокрема, зазначено, що підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону, а саме, установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Заступник Голови С. І. Третьяков

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2010
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2010

Документи, що видані та мають юридичну силу на території однієї держави можуть використовуватись на території іншої держави тільки після їх відповідного засвідчення, якщо, зокрема, іншого не передбачено міжнародними договорами.

З метою спрощення процесу визнання іноземних документів, 5 жовтня 1961 року в Гаазі (Королевство Нідерландів) підписана Конвенція, що відміняє вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі — Конвенція).

10 січня 2002 року Верховною Радою України прийнято Закон № 2933-ІІІ, відповідно до якого Україна приєдналася до вказаної Конвенції. Чинності для України вона набула 22 грудня 2003 року.

Дія цієї Конвенції поширюється на відносини з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України. На теперішній час таке заперечення висловлено Федеративною Республікою Німеччина. Виходячи із статті 12 Конвенції, це означає, що на території цієї держави не приймаються документи, видані компетентними органами України, завірені апостилем, а продовжує застосовуватись вимога дотримання процедури консульської легалізації.

При застосуванні Гаазької Конвенції виконується єдина формальна процедура – проставлення апостиля на офіційних документах компетентним органом України для представлення на території держав-учасниць Конвенції. В свою чергу, офіційні документи таких держав, що представляються на території України, мають бути засвідчені апостилем, що проставляє компетентний орган відповідної держави.

Апостиль – це спеціальний штамп розміром 10*10. Він засвідчує справжність підпису, якість в якій виступала особа, що підписала документ, і автентичність відбитку печатки або штампа, яким скріплений документ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 61 повноваження на проставлення апостиля надані:

- Міністерству юстиції України — на документах, що видаються органами юстиції, судами та оформляються нотаріусами України;

Міністерству освіти і науки – на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами, організаціями, що стосуються сфери освіти і науки;

Міністерству закордонних справ України – на всіх інших видах документів.

Відповідно до Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05.12.2003 року №237/803/151/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2003 року за №1151/8472, апостиль проставляється на документах, які виходять від органів судової влади, прокуратури, органів юстиції України, а також на адміністративних документах, документах про освіту та вчені звання, документах, оформлених державними і приватними нотаріусами, на офіційних свідоцтвах, виконаних на документах, підписаних особами у їх приватній якості, таких як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційних і нотаріальних засвідченнях підписів.

Не проставляється апостиль на документах, виданих закордонними дипломатичними установами України, адміністративних документах, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій, документів, що мають характер листування, а також на оригіналах, копіях та фотокопіях паспортних документів, військових квитків, трудових книжок, дозволів на носіння зброї, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортів), посвідчень особи, нормативно-правових актів, роз`яснень та правових висновків щодо їх застосування.

Що стосується оригіналів офіційних документів, виданих установами колишніх союзних республік у складі СРСР, то вони не приймаються для засвідчення на території України. Апостиль може бути проставлений тільки на копіях цих документів, засвідчених нотаріусами України у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 18 грудня 2003 № 161/5 плата за проставлення апостиля становить: для фізичних осіб у розмірі 3 неоподатковувані мінімуми доходів громадян, що становить 51 грн.; для юридичних осіб – 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. Від унесення плати звільняються інваліди 1-ої та 2-ої груп, інваліди Великої Вітчизняної війни, громадяни, які належать до першої категорії потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, та діти-сироти у разі проставлення апостиля на документах, що стосуються безпосередньо цих громадян.

Громадяни, які на даний час проживають за кордоном та мають потребу в проставленні апостиля на документах про реєстрацію актів цивільного стану, виданих компетентними органами реєстрації актів цивільного стану України, можуть здійснювати оплату послуг з проставлення апостиля у банках – кореспондентах ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в іноземній валюті на рахунок Державного казначейства, відкритий у ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Відповідно до частини другої статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації, іноземних документів, дотримання формальної процедури не може вимагатися державами-учасницями Конвенції, якщо існують угоди між двома або декількома державами, які відміняють або спрощують дану формальну процедуру або звільнюють сам документ від легалізації. З огляду на зазначене, навіть з набуттям чинності Конвенції для України проставлення апостиля не може вимагатися державами у відповідних випадках, передбачених міжнародними договорами.

Головний спеціаліст Департаменту
у справах цивільного стану громадян
Міністерства юстиції України

Ключка Олена Олександрівна

ПОГОДЖЕНО

Заступник Міністра

« » 2009 р.

Л.В. Єфіменко

Про порядок реєстрації та опублікування відомостей про створення акціонерного товариства однією особою або про придбання однією особою усіх акцій товариства
Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
від 20 жовтня 2009 року N 1207
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
14 січня 2010 р. за N 23/17318
Відповідно до статті 6 Закону України «Про акціонерні товариства», пункту 10 частини другої статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку ВИРІШИЛА:
1. У разі створення акціонерного товариства однією особою або придбання однією особою усіх акцій товариства емітент цінних паперів зобов’язаний опублікувати відомості про це в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
2. Відомості про створення акціонерного товариства однією особою опубліковуються протягом 15 днів з дати отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій.
3. Відомості про створення акціонерного товариства однією особою складаються з такої інформації:
найменування акціонерного товариства;
ідентифікаційний код за ЄДРПОУ акціонерного товариства;
дата отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;
дата видачі засновнику товариства документів, що підтверджують право власності на акції;
найменування засновника акціонерного товариства (для засновника — юридичної особи);
ідентифікаційний код за ЄДРПОУ засновника акціонерного товариства (для засновника — юридичної особи);
у разі створення акціонерного товариства фізичною особою здійснюється напис: «Фізична особа».
4. Відомості про придбання однією особою усіх акцій товариства опубліковуються протягом 15 днів з дати внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або з дати зарахування акцій товариства на рахунок у цінних паперах цієї особи.
5. Відомості про придбання однією особою усіх акцій товариства складаються з такої інформації:
найменування акціонерного товариства;
ідентифікаційний код за ЄДРПОУ акціонерного товариства;
дата придбання однією особою усіх акцій товариства (дата останнього придбання пакета акцій);
дата внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або дата зарахування акцій товариства на рахунок у цінних паперах цієї особи;
найменування юридичної особи, що придбала усі акції акціонерного товариства;
ідентифікаційний код за ЄДРПОУ юридичної особи, що придбала усі акції акціонерного товариства;
у разі придбання усіх акцій акціонерного товариства фізичною особою здійснюється напис: «Фізична особа».
6. Відомості в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку опубліковуються в довільній формі з обов’язковим відображенням інформації, що міститься в пунктах 3 та 5 цього рішення.
7. Емітент цінних паперів несе відповідальність за неопублікування, опублікування не в повному обсязі інформації та/або опублікування недостовірної інформації про створення акціонерного товариства однією особою або придбання однією особою усіх акцій товариства відповідно до закону.
8. Департаменту моніторингу фондового ринку (О. Табала) забезпечити подання цього рішення на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
9. Управлінню організаційного забезпечення роботи Голови Комісії та міжнародних зв’язків (Н. Піскун) забезпечити опублікування цього рішення відповідно до вимог законодавства України.
10. Контроль за виконанням цього рішення покласти на члена Комісії М. Бурмаку.
11. Це рішення набирає чинності через 10 днів після його офіційного опублікування.

Голова Комісії С. Петрашко
ПОГОДЖЕНО:
В. о. Голови Державного комітету
України з питань регуляторної
політики та підприємництва

С. Третьяков

Протокол засідання Комісії
від 20 жовтня 2009 р. N 41

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2010
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2010

МИНИСТЕРСТВО ВНУТРЕННИХ ДЕЛ УКРАИНЫ
ДЕПАРТАМЕНТ ГОСУДАРСТВЕННОЙ АВТОМОБИЛЬНОЙ ИНСПЕКЦИИ
ПИСЬМО
от 10.11.2009 г. N 4/1-11345
Сообщаем, что по поручению народного депутата Украины <...> обращение <...> относительно обеспечения однозначности в применении норм законодательства в пределах компетенции рассмотрено Министерством внутренних дел, в связи с чем информируем о следующем.
В отношении отказа подразделениями Госавтоинспекции в регистрации транспортных средств (далее — TС) и прохождении технического осмотра информируем о том, что в случае неуплаты штрафов за административные правонарушения в сфере обеспечения безопасности дорожного движения в соответствии с содержанием положений части одиннадцатой статьи 34 и части девятой статьи 35 Закона Украины «О дорожном движении» владельцам ТС или уполномоченным лицам может быть отказано в проведении регистрации (перерегистрации) таких ТС, проведении государственного технического осмотра, если такие лица имеют задолженность по уплате штрафных санкций за нарушение правил, норм и стандартов в сфере безопасности дорожного движения, — до выплаты ими указанной задолженности.
Согласно положениям части первой статьи 141 Кодекса об административных правонарушениях (далее — КУоАП) в случае фиксации правонарушения в сфере обеспечения безопасности дорожного движения работающими в автоматическом режиме специальными техническими средствами, имеющими функции фото- и киносъемки, видеозаписи, или средствами фото- и киносъемки, видеозаписи (далее — технические средства) к административной ответственности привлекаются владельцы (совладельцы) транспортных средств.
При этом статьей 254 КУоАП предусмотрена обязательность составления уполномоченным должностным лицом протокола об административном правонарушении. Но исключением из данного правила являются случаи, когда при фиксации административного правонарушения в сфере обеспечения безопасности дорожного движения с помощью технических средств протокол о правонарушении не составляется, а постановление по делу об административном правонарушении выносится без участия лица, привлекаемого к ответственности (ч. 6 ст. 258 КУоАП).
Копии постановления по таким делам и материалам, зафиксированным с помощью технических средств, направляются лицу, привлекаемому к административной ответственности, в течение трех дней со дня вынесения такого постановления.
Постановление по делу об административных правонарушениях должно соответствовать требованиям, установленным положениями части второй статьи 283 КУоАП, а именно содержать: название органа (должностного лица), вынесшего постановление, дату рассмотрения дела; сведения о лице, относительно которого рассматривается дело; описание обстоятельств, установленных при рассмотрении дела; указание нормативного акта, предусматривающего ответственность за данное административное правонарушение; принятое по делу решение.
Следует отметить, что согласно требованиям статьи 289 КУоАП владелец транспортного средства должен в течение 10 суток с момента получения постановления об административном правонарушении уведомить территориальный отдел ГАИ о наличии обстоятельств, свидетельствующих о совершении административного правонарушения другим лицом.
Процедура оформления работниками Государственной автомобильной инспекции Министерства внутренних дел материалов об административных правонарушениях в сфере обеспечения безопасности дорожного движения определена соответствующей Инструкцией, утвержденной приказом Министерства внутренних дел от 26.02.2009 г. N 77 (зарегистрированным в Министерстве юстиции 24.04.2009 г. за N 374/16390).
Кроме того, пунктом 2.18 указанной Инструкции предусмотрена, в частности, необходимость направления копии постановления по почте (заказным письмом) лицу, в отношении которого оно вынесено. В случае направления копии постановления об этом делается соответствующая отметка в деле.

Первый заместитель
начальника Департамента
С. Левченко

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2010
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2010