НАКАЗ. Затверджено порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
13.10.2010 м. Київ № 2501/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.10.2010 за № 926/18221

Про затвердження
Порядку ведення
Єдиного реєстру нотаріусів

Відповідно до Закону України «Про нотаріат», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.99 № 1272 «Про державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції» та з метою вдосконалення єдиної системи обліку інформації про нотаріусів України

НАКАЗУЮ:
Затвердити Порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів, що додається.
Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 27.05.99 № 26/5 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.06.99 за № 358/3651 (із змінами).
Встановити, що забезпечення ведення Єдиного реєстру нотаріусів здійснюється державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за рахунок коштів, отриманих за надання послуг.
Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В. Б.) забезпечити впровадження відповідного веб-сайту для забезпечення доступу до відомостей Єдиного реєстру нотаріусів.
Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України (Чижмарь К.І.), державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В.Б.):
5.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами).
5.2. Довести цей наказ до відома Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, регіональних філій державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та забезпечити його застосування в роботі.
Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома нотаріусів та забезпечити його належне виконання.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.
Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр
Олександр Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
13.10.2010 № 2501/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.10.2010 за № 926/18221

ПОРЯДОК
ведення Єдиного реєстру нотаріусів
I. Загальні положення

1.1. Єдиний реєстр нотаріусів — це комп’ютерна база даних, в якій містяться відомості про державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви та нотаріусів України.

1.2. Держатель Єдиного реєстру нотаріусів — Міністерство юстиції України, що розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Єдиного реєстру нотаріусів та забезпечує його функціонування.

1.3. Адміністратор Єдиного реєстру нотаріусів (далі — Адміністратор) — державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що здійснює заходи зі створення та супроводження програмного забезпечення Єдиного реєстру нотаріусів (далі – Єдиний реєстр), у тому числі з впровадження та підтримки веб-сайту для доступу до відомостей Єдиного реєстру, організацію доступу до Єдиного реєстру, забезпечує збереження та захист даних, що містяться в Єдиному реєстрі, уносить до Єдиного реєстру отримані від Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі – Головні управління юстиції) відомості, надає інформацію з Єдиного реєстру, а також виконує інші функції, передбачені цим Порядком.

1.4. Ведення Єдиного реєстру здійснюється українською мовою.

1.5. Інформація, яка міститься у Єдиному реєстрі, є відкритою.

II. Порядок подання та внесення відомостей до Єдиного реєстру

2.1. Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є повідомлення Головних управлінь юстиції про:

призначення на посаду до державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву нотаріуса;

реєстрацію приватної нотаріальної діяльності;

перебування нотаріуса державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною тощо, а також закінчення або переривання такої відпустки;

звільнення нотаріуса з державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву;

зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса;

переведення державного нотаріуса на іншу посаду в межах області (міста), у тому числі переведення державного нотаріуса до іншої державної нотаріальної контори;

переведення державного нотаріуса на нову посаду в межах державної нотаріальної контори;

реєстрацію державної нотаріальної контори;

зміну місцезнаходження або телефону державної нотаріальної контори;

зміну нотаріального округу державної нотаріальної контори;

ліквідацію державної нотаріальної контори;

поновлення нотаріальної діяльності нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю;

зміну робочого телефону, адреси розташування робочого місця (в межах одного нотаріального округу) нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю; зміну нотаріального округу в межах області нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю;

зміну прізвища, імені, по батькові нотаріуса.

2.2. Головні управління юстиції в день виникнення підстав для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру, але не пізніше наступного робочого дня, надсилають Адміністратору повідомлення в паперовій або електронній формі з використанням електронного цифрового підпису для внесення таких відомостей до Єдиного реєстру за формою, встановленою у додатках 1-3 до цього Порядку.

2.3. Адміністратор вносить до Єдиного реєстру відомості у день їх отримання від Головних управлінь юстиції або наступного робочого дня.

III. Порядок доступу до інформації Єдиного реєстру

3.1. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні підприємства, установи, організації та інші юридичні і фізичні особи отримують доступ до відомостей Єдиного реєстру через веб-сайт, який ведеться Адміністратором, шляхом пошуку та перегляду інформації про:

3.1.1 державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви (які не ліквідовано):

назви державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву;

прізвища, імена, по батькові нотаріусів, які працюють у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві;

номери свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

місцезнаходження державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочі телефони;

3.1.2 нотаріусів, діяльність яких не припинена:

прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса;

номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

назва державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву або відмітка про те, що нотаріус займається приватною нотаріальною діяльністю;

місцезнаходження державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву або адреса робочого місця (контори) нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю, робочі телефони.

3.2. Пошук інформації через веб-сайт здійснюється за адміністративно-територіальними одиницями (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) та назвою державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, прізвищем, іменем, по батькові нотаріуса або номером свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

3.3. Оновлення інформації на веб-сайті здійснюється не рідше одного разу на місяць.

3.4. Державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, нотаріуси можуть користуватися інформацією Єдиного реєстру через єдину комп’ютерну базу даних, підключення до якої здійснюється на підставі укладених з Адміністратором договорів.

3.5. Надання інформації з Єдиного реєстру на письмові запити органів державної влади, інших юридичних та фізичних осіб здійснюється Адміністратором у вигляді інформаційної довідки. Заява про видачу інформаційної довідки з Єдиного реєстру нотаріусів подається за формою, встановленою у додатку 4 до цього Порядку, з обов’язковим проставленням печатки (у разі подання запиту органом державної влади або іншою юридичною особою).

3.6. Для формування інформаційної довідки пошук у Єдиному реєстрі здійснюється за прізвищем, іменем, по батькові нотаріуса або номером свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, про державну нотаріальну контору (державний нотаріальний архів) — за назвою державної нотаріальної контори (державного нотаріального архіву).

3.7. Інформаційна довідка містить такі відомості з Єдиного реєстру:

3.7.1 про державну нотаріальну контору, державний нотаріальний архів:

відомості, передбачені абзацами другим, п’ятим підпункту 3.1.1 пункту 3.1 цього Порядку;

дату ліквідації державної нотаріальної контори;

3.7.2 про нотаріуса:

відомості, передбачені абзацами другим — п’ятим підпункту 3.1.2 пункту 3.1 цього Порядку;

дату видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

номер посвідчення та дату його видачі (для нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю);

нотаріальний округ;

дату припинення приватної нотаріальної діяльності нотаріуса;

дату звільнення нотаріуса державної нотаріальної контори або державного нотаріального архіву;

дату зупинення нотаріальної діяльності;

або відмітку про відсутність за вказаними параметрами відомостей у Єдиному реєстрі.

3.8. Адміністратор протягом не більше ніж п’яти робочих днів з дня отримання запиту виготовляє інформаційну довідку.

3.9. Адміністратор відмовляє у видачі інформаційної довідки, коли запит оформлено неналежним чином або у запиті відсутні чи наведені не повністю або з виправленням відомості, зазначені у пункті 3.5 цього Порядку.

IV. Забезпечення дотримання вимог Порядку

4.1. Особи, які подають відомості Адміністратору та його філіям для внесення до Єдиного реєстру, відповідають за їх достовірність та своєчасність надання.

4.2. Адміністратор відповідає за своєчасність унесення та відповідність даних у Єдиному реєстрі відомостям, що надаються Головним управлінням юстиції з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

4.3. Контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють Департамент нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України та начальники Головних управлінь юстиції.

Директор Департаменту
нотаріату, фінансового моніторингу
юридичних послуг та
реєстрації адвокатських об’єднань
К.І. Чижмарь

29.10.2010 відбулося засідання Консультативно-методичної ради з питань нотаріату при Департаменті нотаріату, фінансового моніторингу , юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань.
Першим питанням порядку денного було обговорення Методичних рекомендацій з питань засвідчення справжності підпису на заяві-згоді на вчинення окремих видів нотаріальних дій.
Після загального обговорення було погоджено правомірність та доцільність застосування правил ст. 78 ЗУ „Про нотаріат” при викладенні будь-якої згоди, зокрема, від одного з подружжя (ст. 65 СК) , батьків (ст. 32 ЦК) у формі заяви .
Поява цих рекомендацій буде пов’язана у часі з набранням чинності змін до Правил ведення нотаріального діловодства.
Наступним питанням для обговорення був запропонований проект Порядку проведення сертифікації робочих місць приватних нотаріусів.
Цей Порядок проведення сертифікації повинен буде замінити Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням.
Логіка відмови від Положення полягає в тому, що умови, яким повинно відповідати робоче місце (контора) приватного нотаріуса, достатньо повно викладені у ст. 25 ЗУ „Про нотаріат” .
Відповідно до вимог ст. 25 ЗУ „Про нотаріат” до початку нотаріальної діяльності приватним нотаріусом, а також у разі зміни адреси розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса, проводиться перевірка відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим цим Законом умовам, за результатами якої складається акт про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або акт про відмову у сертифікації.
З цього питання була створена робоча група яка повинна до 15.12.2010 року напрацювати кінцеву редакцію Порядку проведення сертифікації робочих місць приватних нотаріусів.
При попередньому обговоренні відзначалось про недоцільність щодо вимоги мати окремий вхід, поверху розташування робочого місця нотаріуса, про відмову від описової частини: „що якщо приміщення нотаріуса розташоване в житловому будинку, робота приватного нотаріуса не повинна порушувати права громадян, які проживають у цьому будинку, чи перешкоджати здійсненню їх законних інтересів” з підстав, що це не відноситься до предмету цього регулювання.
При обговоренні Змін до Правил ведення нотаріального діловодства була підтримана слушна пропозиція директора департаменту нотаріату, фінансового моніторингу , юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань Катерини Чижмарь про відмову від застосування окремого Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій і включення цих питань окремою главою до Правил.
При цьому було відзначено , що не потрібно буде проходити надзвичайну складну процедуру по здачі та отриманні реєстру , не потрібно буде робити прокреслення, не потрібно буде робити підсумкові записи кожного дня, підписи будуть рахуватися як раніше за кількістю осіб, що зробили підпис , не потрібно буде вказувати додаткову інформацію в реєстрі по договорам (мова йде про ціну договору). Можливо буде посилання на атрибути постійного клієнта не тільки за цей день , а і протягом календарного року і т.д і т.і., як загальний підсумок це практично повернення до старого та перевіреного часом порядку заповнення реєстру.
Також в аспекті Правил було вирішено привести у відповідність посвідчувальні написи на предмет їх коректного викладення та їх доповнення окремими новини, як приклад це видача свідоцтв на підставі спільної заяви (ст. 70 ЗУ „Про нотаріат”). З цього питання також створена окрема робоча група, робоче засідання якої відбудеться 02.11.2010 року.
За підсумками також була підтримана пропозиція (з урахуванням вище наведеного), про необхідність викладення змін до Правил ведення нотаріального діловодства у вигляді нової редакції.
Уся ця робота (мова йде про Правила), включаючи літературну вичитку, усі погодження, підписання та друк у офіційному виданні (читай набрання чинності) передбачається бути виконана до 15.12.2010 року.
Відносно внесення змін до нашої Інструкції було прийнято рішення про їх доопрацювання і постатейного обговорення на наступному засіданні 26.11.2010 року.
Після проведення підсумку постатейного обговорення проект змін Інструкції буде виставлений для загального обговорення тут на сайті та на сайті МЮ в розділі „Нотаріат”.

З повагою,
член Консультаційно-методичної ради
при Департаменті нотаріату,
фінансового моніторингу ,
юридичних послуг та
реєстрації адвокатських об’єднань Володимир Марченко

НАКАЗ. Внесено зміни до наказу Мін’юсту щодо поліпшення роботи з надання нотаріальних послуг населенню

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

12.10.2010 м. Київ № 2481/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.10.2010 за № 936/18231

Про внесення змін до наказу
Міністерства юстиції України
від 30.05.2008 № 914/5

Відповідно до Закону України від 01.10.2008 № 614-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» та з метою належної організації роботи державних нотаріальних контор,

НАКАЗУЮ:

1. Внести до наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2008 № 914/5 «Про поліпшення роботи з надання нотаріальних послуг населенню», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2008 за № 489/15180, такі зміни:

1.1. У пункті 1 наказу:

у підпункті 1.1 абзац другий викласти в такій редакції:

«установлення загальних вихідних днів для державних нотаріальних контор — субота та неділя, а за наявності декількох державних нотаріальних контор (міської, районної) в одному населеному пункті установлення для таких державних нотаріальних контор різних вихідних днів (субота, неділя або неділя, понеділок)»;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

2

«здійснення прийому громадян у державних нотаріальних конторах протягом робочого дня. У багатоскладових державних нотаріальних конторах встановлення перерви для відпочинку та харчування організувати таким чином, щоб державна нотаріальна контора працювала безперервно протягом робочого дня.»;

підпункт 1.6 викласти в такій редакції:

«1.6. Забезпечити роботу виїзних громадських приймалень у віддалених населених пунктах чи районах, які не забезпечені нотаріальними послугами для надання юридичної допомоги, консультацій тощо згідно з графіками, затвердженими начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, із залученням державних та приватних нотаріусів.»;

підпункт 1.7. викласти в такій редакції:

«1.7. Інформувати населення, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а також засоби масової інформації про затверджені графіки роботи виїзних громадських приймалень.»;

підпункт 1.11 викласти в такій редакції:

«1.11. З метою підвищення кваліфікації посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад щодо вчинення ними нотаріальних дій надавати їм у межах компетенції методичну допомогу та забезпечити проведення навчань за участю державних та приватних нотаріусів — фахівців у галузі нотаріату.».

1.2. Підпункт 2.1 пункту 2 виключити.

2. Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань (Чижмарь К.І.):

2.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами).

2.2. Довести цей наказ до відома начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.

3

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр
Олександр Лавринович

НАКАЗ. Внесено зміни до Примірної програми стажування на право заняття нотаріальною діяльністю

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
14.10.2010 м.Київ № 2526/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2010 за № 934/18229

Про затвердження Змін до наказу
Міністерства юстиції України
від 25.12.2006 № 103/5

Відповідно до Закону України від 18.05.2010 № 2258-VІ “Про внесення змін до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” та з метою встановлення єдиної нотаріальної практики щодо проведення первинного фінансового моніторингу фінансових операцій

НАКАЗУЮ:
Затвердити Зміни до Примірної програми стажування громадян України в державних нотаріальних конторах або в нотаріусів, що займаються приватною нотаріальною практикою, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2006 № 103/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.12.2006 за № 1348/13222 (зі змінами) ( додаються).
Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань (Чижмарь К.І.):
2.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (зі змінами).
2.2. Довести цей наказ до відома начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.
Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр
Олександр Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
14.10.2010 № 2526/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2010 за № 934/18229

Зміни
до Примірної програми стажування громадян України в державних нотаріальних конторах або в нотаріусів, що займаються приватною нотаріальною практикою
Пункт 4 доповнити абзацом дванадцятим такого змісту: “завдання та функції нотаріусів як спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу та заходи, які вживаються ними у разі здійснення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу”.
У пункті 7:
2.1. В абзаці першому пункту 7 слова “загальні правила” замінити словами “загальний порядок”;
2.2. В абзаці вісімнадцятому слова “посвідчення тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці” виключити.

Директор Департаменту нотаріату,
фінансового моніторингу
юридичних послуг та реєстрації
адвокатських об’єднань
К.І. Чижмарь

Відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в нашій державі найвищою соціальною цінністю.

Однією з правових форм діяльності органів юстиції у забезпеченні реалізації державної правової політики та невід’ємним засобом захисту прав і свобод людини є здійснення правової експертизи та державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, яку запроваджено відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» з 1 січня 1993 року.

За результатами проведення правової експертизи нормативно-правових актів Міністерством юстиції та територіальними органами юстиції лише протягом 8 місяців 2010 року попереджено прийняття близько 900 незаконних правових норм. В середньому ж щороку органи юстиції попереджують прийняття біля півтори тисячі таких норм.

З метою запобігання порушень принципів соціального діалогу, забезпечення реалізації конституційних прав і гарантій громадян, а також посилення співпраці органів виконавчої влади з профспілками та профоб’єднаннями під час підготовки нормативно-правових актів з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, Міністерством юстиції запроваджено механізм проведення соціального діалогу суб’єктами нормотворення під час прийняття підзаконних нормативно-правових актів, які стосуються соціально-трудової сфери. У зв’язку з цим процедуру соціального діалогу пройшли 212 підзаконних нормативно-правових актів, що зареєстровані у Міністерстві юстиції.

З метою попередження прийняття суб’єктами нормотворення незаконних нормативних приписів органами юстиції використовуються механізми доопрацювання суб’єктами нормотворення нормативно-правових актів та відмови у державній реєстрації нормативно-правових актів, прийнятих з порушенням Конституції та чинного законодавства України.

За звітний період показник повернення нормативно-правових актів, поданих на державну реєстрацію до органів юстиції, без державної реєстрації для доопрацювання порівняно з 8 місяцями 2009 року зменшився на 3 %, що свідчить про підвищення якості підготовки підзаконних нормативно-правових актів.

Основною причиною застосування зазначеної процедури була відсутність узгодження нормативно-правових актів із заінтересованими органами, а також необхідність приведення нормативно-правового акта у відповідність до законодавства та отримання висновку щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практиці Європейського суду з прав людини.

Як свідчить практика, застосування зазначеної процедури дає можливість запобігти прийняттю суб’єктами нормотворення правових норм, що можуть порушувати права та інтереси громадян і юридичних осіб.

Слід зазначити, що протягом 8 місяців 2010 року показник нормативно-правових актів, у державній реєстрації яких було відмовлено, порівняно з 8 місяцями 2009 року залишився незмінним (2 % нормативно-правових актів від загальної кількості актів, поданих на державну реєстрацію).

Аналіз відмов у державній реєстрації свідчить про те, що основою підставою відмов є невідповідність акта Конституції та законам України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire; видання його з порушенням вимог законодавства або без урахування практики Європейського суду з прав людини, зокрема акт: порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов’язки; виходить за межі компетенції органу, що його видав.

Таким чином, зазначені рішення органів юстиції упередили прийняття суб’єктами нормотворення незаконних нормативних приписів до набрання ними чинності, а тому найбільш повно і всебічно гарантують забезпечення прав і свобод людини.

Відповідним засобом досудового захисту прав і свобод людини є скасування органами юстиції рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції та законам України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire. При цьому слід зазначити, що показник нормативно-правових актів, рішення про державну реєстрацію яких скасовано органами юстиції за 8 місяців 2010 року порівняно з 8 місяцями 2009 року зменшився на 36%.

Однією з основних функцій органів юстиції є здійснення контролю за додержанням суб’єктами нормотворення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів шляхом проведення перевірок. За 8 місяців 2010 року органами юстиції проведено 3876 перевірок.

Результати проведених перевірок свідчать про те, що до цього часу існує проблема застосування суб’єктами нормотворення незареєстрованих нормативно-правових актів, які, по-перше, є нечинними, оскільки не проходять державну реєстрацію в органах юстиції, по-друге, вони не проходять правової експертизи і, як правило, суперечать законодавству.

Продовжує існувати незаконна практика встановлення листами нових правових норм. Листи – це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз’яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому у органах юстиції у порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Крім того, суб’єкти нормотворення приймають методичні рекомендації, які за змістом є нормативно-правовими актами, оскільки містять правові норми, які зачіпають права й законні інтереси громадян та мають міжвідомчий характер. Методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актами, вони не повинні встановлювати правових норм, можуть мати виключно рекомендаційний, роз’яснювальний та інформаційний характер.

На сьогодні залишається стабільним показник нормативно-правових актів (14 % від загальної кількості нормативно-правових актів, поданих на державну реєстрацію до органів юстиції), які не подаються суб’єктами нормотворення на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та направляються до виконання без державної реєстрації.

Так, Міністерством юстиції за результатами проведених за 8 місяців 2010 року перевірок виявлено 192 незареєстрованих нормативно-правових акти, які підлягали державній реєстрації, проте на державну реєстрацію не подавалися, 31 лист, яким встановлено нові правові норми, що повинні бути викладені виключно в нормативно-правовому акті, та 17 методичних рекомендацій, якими встановлено правові норми.

У зв’язку з цим Міністерство юстиції звернулося до керівників центральних органів виконавчої влади з вимогою щодо скасування виявлених у процесі перевірок незареєстрованих нормативно-правових актів та листів.

Незважаючи на те, що виявлені під час перевірок незареєстровані нормативно-правові акти підлягають негайному скасуванню, на сьогодні залишаються спрямованими до виконання із порушенням законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів 43 акти та 10 листів, виявлених під час перевірок.

За результатами узагальнення стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, проведеного Мін’юстом та надісланого до Кабінету Міністрів України, Уряд доручив міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади вжити заходів щодо усунення порушень законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, виявлених у процесі перевірок.

У разі невиконання законних вимог Міністерства юстиції та вищезазначеного доручення Уряду стосовно усунення порушень законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Мін’юстом буде ініційовано питання стосовно вжиття Кабінетом Міністрів України відповідних заходів щодо виконання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

На місцевому рівні на контролі територіальних органів юстиції знаходиться 224 акти, виявлених під час перевірок.

З метою запровадження щомісячного контролю за виконанням суб’єктами нормотворення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів та забезпечення оперативного реагування органами юстиції на випадки спрямування суб’єктами нормотворення до виконання нормативно-правових актів, що не пройшли процедуру державної реєстрації та не опубліковані в установленому законодавством порядку, а як наслідок скасування нечинних нормативно-правових актів, Міністерством юстиції розроблено, а Кабінетом Міністрів прийнято постанову від 2 вересня 2010 року № 797 “Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731”, якою запроваджено механізм проведення безвиїзних перевірок суб’єктів нормотворення на підставі наданих органам юстиції переліків прийнятих за відповідний період розпорядчих документів.

Таким чином, діяльність органів юстиції із здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів є однією з правових форм реалізації державної правової політики, спрямованої на забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Н.А. Желєзняк, директор Департаменту державної реєстрації нормативних актів

Ще давньогрецький мислитель Платон зазначав, що у добре влаштованій державі першими законами повинні бути ті, які регулюють шлюб. І це цілком закономірно, адже ні людина, ні сім’я не можуть існувати в суспільстві самі по собі. А найважливішою передумовою виникнення сім’ї, її основою є шлюб.

Конституцією України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Статтею 21 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Форма та порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначається правом України.

Шлюбний вік в Україні для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка — у вісімнадцять років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Вони мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Нормативне регулювання процедури подачі заяви на реєстрацію шлюбу та порядок реєстрації визначені Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Сімейним кодексом України та Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 року за № 1154/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940.

Законодавством передбачено, що жінка та чоловік, які бажають зареєструвати шлюб, подають особисто письмову заяву за встановленою формою до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану на їх вибір. Особи, які раніше перебували в шлюбі, можуть зареєструвати повторний шлюб тільки при пред’явленні документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу.

Для іноземців та осіб без громадянства таким документом може бути рішення суду про розірвання шлюбу, якщо законодавством іноземної держави воно є остаточним, свідоцтво про розірвання шлюбу або смерть другого з подружжя чи інші документи про підтвердження припинення попереднього шлюбу, які передбачені законодавством іноземної держави, видані компетентним органом та відповідним чином легалізовані.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. Орган державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов’язаний ознайомити наречених з їх обов’язком повідомити один одному про стан свого здоров’я, з умовами і порядком реєстрації шлюбу, а також роз’яснити їм права та обов’язки як майбутнього подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально посвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності.

При подані заяви про реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред’являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ.

Іноземці та особи без громадянства для реєстрації шлюбу в Україні повинні пред’явити національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні, якщо інше не передбачене чинним законодавством України.

При реєстрації шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану України, якщо в паспортах або паспортних документах іноземців та осіб без громадянства відсутні відомості про сімейний стан їх власників, то вони повинні одночасно подати документ про те, що не перебувають у шлюбі, виданий компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання, та легалізований належним чином.

Зазначені документи можуть бути також видані або легалізовані консульською установою або дипломатичним представництвом цієї країни в Україні та надалі легалізовані Міністерством закордонних справ України.

Якщо в паспортах або паспортних документах є відмітка про припинення шлюбу вищезазначених осіб, документ про те, що особа не перебуває в шлюбі, повинен бути пред’явлений за період після розірвання шлюбу.

До документів іноземців, осіб без громадянства, які є підставою для реєстрації шлюбу, складених іноземною мовою, обов’язково додається переклад тексту на українську мову, достовірність якого засвідчується дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном, посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець (країни постійного поживання особи без громадянства), Міністерством закордонних справ, іншим відповідним органом цієї держави або нотаріусом.

Державний орган реєстрації актів цивільного стану під час приймання заяви про реєстрацію шлюбу інформує наречених про можливість здійснення медичного обстеження та за їх бажанням видає направлення за зразком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я.

Приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало ) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Стосовно часу реєстрації шлюбу, то він реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або у будь який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця. Але якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три місяці для подання заявником відповідних доказів. Про відстрочку реєстрації шлюбу повідомляються наречені. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.

Якщо наречені не можуть з’явитися з поважної причини до органу реєстрації актів цивільного стану в установлений їм день, то строк реєстрації шлюбу за їх письмовою заявою переноситься згідно з їхнім бажанням на інший день. У цих випадках строк перенесення реєстрації шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви.

Якщо наречені не з’явилися до органу реєстрації актів цивільного стану протягом тримісячного строку від дня подання заяви про реєстрацію шлюбу і не повідомили про причину неявки, то заява втрачає чинність.

Державна реєстрація шлюбу через представника не допускається. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою.

Державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу проводиться в урочистій обстановці. Про таке бажання наречені зазначають у заяві про реєстрацію шлюбу.

Про державну реєстрацію шлюбу в паспортах або паспортних документах осіб, які зареєстрували шлюб, робиться відмітка із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя та місця і дати такої реєстрації.

При реєстрації шлюбу наречені мають право обрати прізвище одного з них, як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами. Наречена, наречений мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої.

Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого, про що вказується у заяві про реєстрацію шлюбу.

Державна реєстрація шлюбу має відповідні правові наслідки, а саме: шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Л.Литвиненко, головний спеціаліст відділу нормативно-правового та методичного забезпечення діяльності органів реєстрації актів цивільного стану Департаменту у справах цивільного стану громадян

Міністерство юстиції внесло зміни до Тимчасового порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно в редакції від 28 січня 2003 року. Відповідний наказ підписав Міністр юстиції Олександр Лавринович.

Наказ Міністерства юстиції розроблено у зв’язку зі змінами, що відбулися у законодавчому регулюванні відносин, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно. Зокрема, на виконання пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України».

Оновлений порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно визначає процедуру внесення інформації до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також пошуку та надання інформації з нього.

Так, зокрема, визначено порядок надання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Наказом Мін’юсту встановлено, що інформаційна довідка з Реєстру прав виготовлятиметься на бланку відповідного БТІ. При формуванні витягу з Реєстру обов’язково вказуватиметься прізвище, ім’я, по батькові реєстратора та керівника БТІ. При цьому, за постачанням, зберіганням, обліком та звітністю про витрачання спеціальних бланків для видачі витягів про державну реєстрацію прав, витягів з Реєстру прав та свідоцтв про право власності на нерухоме майно здійснюватиметься суворий контроль.

Наказом також визначено необхідність перенесення записів з паперових носіїв до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Такі записи в Реєстр переноситимуться реєстраторами БТІ.

У новій редакції Тимчасового положення визначаються повноваження реєстратора бюро технічної інвентаризації щодо здійснення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно; перелік документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав і вимоги до таких документів; чітка послідовність дій реєстратора стосовно проведення державної реєстрації прав тощо.

Як повідомлялося, 16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України».

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їхніми окремими частинами; права власності на об’єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271- 17-33

Наказ Міністерства юстиції України № 2480/5 від 12.10.2010 ’’Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України’’

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
12.10.2010 м.Київ № 2480/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.10.2010 за № 924/18220

Про внесення змін до деяких наказів
Міністерства юстиції України

Відповідно до підпункту 31 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 № 1577, пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України»

НАКАЗУЮ:

1. Внести зміни до Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 за № 67/7388, виклавши його у новій редакції, що додається.
2. В абзаці другому пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2002 № 83/5 «Про затвердження тарифів за надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2002 за № 775/7063 (із змінами), після слів «витягу про» слова «реєстрацію права власності на нерухоме майно» замінити словами «державну реєстрацію прав».
3. Департаменту цивільного законодавства та підприємництва (Завальна І.І.):
3.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами).
3.2. Довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
4. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, підприємств бюро технічної інвентаризації.
5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.

Міністр Олександр Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
28.01.2003 № 7/5
(у редакції наказу
Міністерства юстиції України
від 12.10.2010 № 2480/5)

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.10.2010 за № 924/18220

ПОРЯДОК
ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно

1. Загальні положення

1.1. Порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі – Порядок) визначає процедуру внесення інформації до Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі – Реєстр прав), а також пошуку та надання інформації з нього. Терміни, що вживаються в Порядку, мають таке значення:

внесення запису до Реєстру прав – внесення до електронної бази даних Реєстру прав інформації про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, право власності на такий об’єкт та суб’єкта цього права, інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав з присвоєнням реєстраційного номера об’єкту, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

реєстраційний запис у Реєстрі прав (далі – запис) – сукупність даних про об’єкт нерухомого майна або незавершеного будівництва (далі – об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації), право власності на такий об’єкт та суб’єкта цього права, інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав, що внесені до електронної бази даних Реєстру прав;

реєстраційний номер об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (далі – реєстраційний номер об’єкта), – індивідуальний номер у Реєстрі прав, який присвоюється кожному окремо визначеному об’єкту, права щодо якого підлягають державній реєстрації, при внесенні запису до Реєстру прав та який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об’єкта. Реєстраційний номер об’єкта складається з унікальної послідовності цифр, що утворюють числа натурального ряду, та формується автоматично за допомогою програмного забезпечення Реєстру прав при внесенні запису до Реєстру прав.

Інші терміни вживаються у значенні, визначеному в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (із змінами).

1.2. Технічні та програмні засоби ведення Реєстру прав забезпечують захист електронної бази даних Реєстру прав від несанкціонованого доступу до інформації, порушення цілісності електронної бази даних Реєстру прав та його апаратного чи програмного забезпечення, довічне зберігання інформації, можливість оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативного пошуку та відтворення процедури державної реєстрації прав, контроль реєстраційних записів і запитів до Реєстру прав, надання витягів із Реєстру прав.

1.3. Ведення Реєстру прав здійснюється державною мовою.

1.4. Внесення записів до розділу Реєстру прав, відкритого реєстратором бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ), внесення змін та скасування записів або закриття розділу Реєстру прав проводяться реєстратором того БТІ, реєстратором якого він був відкритий.

У разі припинення БТІ діяльності або зміни території обслуговування БТІ права на ведення відповідних розділів Реєстру прав передаються адміністратором Реєстру прав до правонаступника цих прав, створеного до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеного до Реєстру прав. Передача права на ведення відповідних розділів Реєстру прав новоствореному БТІ здійснюється адміністратором Реєстру прав за умови, якщо таке БТІ відповідно до установчих документів є правонаступником БТІ, що припинило свою діяльність з державної реєстрації прав на відповідній території.

Одночасно з передачею прав на ведення розділів Реєстру прав правонаступник отримує відповідні реєстраційні справи.

2. Пошук інформації в Реєстрі прав

Пошук інформації в Реєстрі прав здійснюється у таких випадках: перед внесенням до Реєстру прав запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації (перевірка відсутності запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у тому числі про об’єкт незавершеного будівництва); перед внесенням до Реєстру прав запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права (перевірка наявності запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації);

перед внесенням до Реєстру прав запису про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав (перевірка наявності записів про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, право власності на такий об’єкт та суб’єкта цього права);

перед редагуванням запису або скасуванням запису у Реєстрі прав;

перед закриттям розділу Реєстру прав;

перед взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна (перевірка відсутності записів про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, права власності на такий об’єкт та суб’єкта цього права);

перед формуванням витягів або інформаційної довідки з Реєстру прав;

перед формуванням свідоцтва про право власності.

2.1. У Реєстрі прав може здійснюватись пошук записів про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права.

2.1.1. Пошук запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, здійснюється за реєстраційним номером об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або за адресою та типом такого об’єкта.

Адреса об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, складається з:

назви регіону (Автономна Республіка Крим, область, міста Київ та Севастополь);

назви району (для міст районного значення та селищ міського типу);

назви населеного пункту;

адреси в межах населеного пункту.

У Реєстрі прав використовуються три типи адрес у межах населеного пункту:

звичайна адреса – адреса, яка складається з назви вулиці, номера будинку, номера корпусу та номера квартири;

адреса з об’єктом – адреса, яка складається з назви іменованого об’єкта та/або назви вулиці, номера об’єкта та номера частини об’єкта;

адреса з об’єктом та вулицею – адреса, яка складається з назви іменованого об’єкта, назви вулиці в складі об’єкта, номера об’єкта або номера будинку.

2.1.2. Пошук запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права здійснюється за такими відомостями:

для фізичної особи – громадянина України – за прізвищем, ім’ям, по батькові або за ідентифікаційним номером фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів чи за номером та серією паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України);

для фізичної особи – іноземця, особи без громадянства – за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності останнього).

Якщо фізична особа має складне ім’я іноземного неслов’янського походження, усе це ім’я вноситься до графи «ІМ’Я»;

для юридичної особи – резидента України – за кодом у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або за найменуванням юридичної особи;

для юридичної особи – нерезидента України – за найменуванням юридичної особи.

У випадку внесення відомостей про найменування юридичної особи до графи пошуку спочатку вноситься назва, зазначена в лапках, а потім уноситься назва організаційно-правової форми господарювання.

3. Внесення записів до Реєстру прав

3.1. Внесення записів до Реєстру прав проводиться реєстратором БТІ після пошуку інформації в Реєстрі прав шляхом:

1) відкриття розділу Реєстру прав та/або внесення записів до розділу Реєстру прав;

2) редагування запису або скасування запису розділу Реєстру прав;

3) закриття розділу Реєстру прав;

4) взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

3.2. На кожний об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратором БТІ відкривається відповідний розділ Реєстру прав.

Розділ Реєстру прав складається з трьох частин, які містять записи про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації; право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав.

Відкриття розділу Реєстру прав та внесення записів до розділу Реєстру прав проводяться у такому порядку:

внесення до Реєстру прав запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

внесення до Реєстру прав запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права;

внесення до Реєстру прав запису про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав;

внесення до Реєстру прав записів про перехід права власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; про зміну або припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав; про зміну даних про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

3.2.1. Внесення до Реєстру прав запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, проводиться шляхом внесення такої інформації:

тип (призначення) об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (житловий будинок, квартира, приміщення, об’єкт незавершеного будівництва тощо);

адреса (місцезнаходження) об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

загальна та у разі наявності житлова площа об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

площа земельної ділянки;

вартість об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, що визначається станом на дату проведення технічної інвентаризації такого об’єкта;

площа та вартість самочинного будівництва (у разі наявності);

технічний опис об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

дата прийняття рішення про внесення запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ;

додаткові відомості (особливі позначки реєстратора БТІ) про прийняте рішення.

У випадку внесення до Реєстру прав запису про такий об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, як об’єкт незавершеного будівництва, інформація, передбачена абзацами четвертим та сьомим підпункту 3.2.1 пункту 3.2 цього розділу, до Реєстру прав не вноситься.

У разі наявності складових частин об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, до Реєстру прав вноситься інформація про кожну складову частину:

ідентифікаційну ознаку та назву складової частини об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

загальну та у разі наявності житлову площу складової частини об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

вартість складової частини об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації;

технічний опис складової частини об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Після внесення до Реєстру прав запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у Реєстрі прав формується та відображається повідомлення про присвоєння реєстраційного номера об’єкту.

3.2.2. Внесення до Реєстру прав запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права проводиться шляхом внесення таких відомостей про кожного власника:

підстава виникнення права власності цього власника:

тип документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості щодо документа, який є підставою виникнення права власності;

тип власника:

для власника – фізичної особи – громадянина України вносяться такі відомості:

прізвище, ім’я, по батькові;

дата та місце народження;

адреса постійного місця проживання;

ідентифікаційний номер фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів (крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті громадянина України);

дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи;

для власника – фізичної особи – іноземця, особи без громадянства вносяться такі відомості:

прізвище, ім’я, по батькові (за наявності останнього).

Якщо фізична особа має складне ім’я іноземного неслов’янського походження, усе це ім’я вноситься до графи «ІМ’Я»;

дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи іноземного громадянина чи особи без громадянства;

адреса постійного місця проживання;

для власника – юридичної особи – резидента вносяться такі відомості:

найменування юридичної особи;

код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

місцезнаходження юридичної особи;

для власника – юридичної особи – нерезидента вносяться такі відомості:

найменування юридичної особи;

місцезнаходження юридичної особи;

для власника – територіальної громади вносяться відомості про територіальну громаду села, селища, міста, району у місті в особі відповідного органу місцевого самоврядування;

для власника – держави вносяться відомості про державу Україна в особі відповідного органу державної влади;

форма власності;

вид спільної власності;

розмір частки, право на яку реєструється (якщо майно належить на праві спільної часткової власності);

дата прийняття рішення про внесення запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ;

додаткові відомості (особливі позначки реєстратора БТІ) про прийняте рішення.

3.2.3. Внесення до Реєстру прав запису про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав проводиться шляхом внесення таких відомостей про кожного правонабувача:

підстава виникнення речового права:

тип документа;

дата видачі документа;

номер документа;

ким виданий (оформлений) документ;

додаткові відомості щодо документа, який є підставою виникнення інших речових прав;

тип правонабувача:

для фізичної особи – громадянина України вносяться такі відомості:

прізвище, ім’я, по батькові;

дата та місце народження;

адреса постійного місця проживання;

ідентифікаційний номер фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів (крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті громадянина України);

дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи;

для фізичної особи – іноземця, особи без громадянства вносяться такі відомості:

прізвище, ім’я, по батькові (за наявності останнього).

Якщо фізична особа має складне ім’я іноземного неслов’янського походження, усе це ім’я вноситься до графи «ІМ’Я»;

дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи іноземного громадянина чи особи без громадянства;

адреса постійного місця проживання;

для юридичної особи – резидента вносяться такі відомості:

найменування юридичної особи;

код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

місцезнаходження юридичної особи;

для юридичної особи – нерезидента вносяться такі відомості:

найменування юридичної особи;

місцезнаходження юридичної особи;

для територіальної громади вносяться відомості про територіальну громаду села, селища, міста, району у місті в особі відповідного органу місцевого самоврядування;

для держави вносяться відомості про державу Україна в особі відповідного органу державної влади;

зміст і характеристика речового права;

строк дії речового права;

дата прийняття рішення про внесення запису про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ;

додаткові відомості (особливі позначки реєстратора БТІ) про прийняте рішення.

3.2.4. Внесення до Реєстру прав запису про перехід права власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права проводиться шляхом зміни запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права.

Зміна запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права полягає у внесенні до відповідного розділу Реєстру прав запису про право власності, яке виникло на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу взамін даних про зареєстроване право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права.

У випадку виникнення права спільної часткової власності на нерухоме майно, що належало одному власнику, спочатку вносяться відомості про вид спільної власності та розмір частки, яка залишилась у попереднього власника після переходу права власності, а потім вносяться відомості про нового співвласника відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу.

У випадку припинення інших речових прав на нерухоме майно при переході права власності на таке майно реєстратор БТІ при внесенні до Реєстру прав запису про перехід права власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права одночасно вносить запис про припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав.

Внесення до Реєстру прав запису про зміну або припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав проводиться шляхом зміни запису про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав за правилами, встановленими для зміни запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права з урахуванням вимог підпункту 3.2.3 пункту 3.2 цього розділу.

Внесення до Реєстру прав запису про зміну даних про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, проводиться шляхом зміни запису про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, за правилами, встановленими для зміни запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права з урахуванням вимог підпункту 3.2.1 пункту 3.2 цього розділу.

Змінений запис зберігається у Реєстрі прав та може бути поновлено у випадках, передбачених Порядком.

Внесення до Реєстру прав записів про перехід права власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; про зміну або припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав може здійснюватися за заявою попереднього власника, правокористувача або уповноваженої ними особи.

У випадку скасування на підставі рішення суду рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або визнання недійсним чи скасування на підставі рішення суду правовстановлювального документа, на підставі якого проводилася державна реєстрація права власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, чи іншого речового права на нерухоме майно, змінені записи про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав підлягають поновленню на підставі заяви заінтересованої особи, до якої додається відповідне рішення суду.

Поновлення проводиться шляхом внесення до відповідного розділу Реєстру прав запису про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу та у разі наявності запису про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав відповідно до вимог підпункту 3.2.3 пункту 3.2 цього розділу.

При проведенні поновлення змінених записів використовуються дані реєстраційної справи.

3.3. Якщо під час внесення до Реєстру прав записів, передбачених Порядком, реєстратором БТІ допущено помилку, останній зобов’язаний негайно відредагувати запис або скасувати помилково зроблений запис розділу Реєстру прав.

Редагування запису розділу Реєстру прав полягає у зміні окремих його даних про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації; про право власності на такий об’єкт та суб’єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав, що внесені до електронної бази даних Реєстру прав.

Скасування запису розділу Реєстру прав полягає в анулюванні відповідного запису розділу Реєстру прав у цілому. Скасування запису виконується в такій послідовності: спочатку скасовуються записи про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав, а потім у разі необхідності скасовується запис про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Скасований запис не може бути поновлений. Після скасування запису реєстратор БТІ створює новий запис з дотриманням вимог Порядку.

При виявленні помилки у записах розділу Реєстру прав після внесення записів до Реєстру прав та видачі витягу про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ зобов’язаний негайно повідомити власника та/або правонабувача про допущення помилки у записах розділу Реєстру прав.

Повідомлення надсилається на адресу власника та/або правонабувача, що зазначена у заяві про державну реєстрацію прав, і має містити суть виявленої помилки у записах розділу Реєстру прав та рекомендацію звернутися власнику та/або правонабувачу до реєстратора БТІ із заявою про виправлення помилки у записі розділу Реєстру прав.

На підставі заяви про виправлення помилки у записі розділу Реєстру прав реєстратор БТІ редагує запис або скасовує помилково зроблений запис розділу Реєстру прав та вилучає у заявника витяг, що містить помилку.

Виправлення помилок проводиться безоплатно. Після виправлення помилки у записах розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає заявнику новий витяг про державну реєстрацію прав.

3.4. Закриття розділу Реєстру прав проводиться шляхом внесення запису до Реєстру прав, який містить відомості про:

підставу закриття розділу Реєстру прав;

дату прийняття рішення про закриття розділу Реєстру прав;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ.

Закриття розділу Реєстру прав виконується в такій послідовності: спочатку закриваються записи про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; записи про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав, а потім закривається запис про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

У випадку закриття розділу Реєстру прав у результаті поділу або об’єднання нерухомого майна записи про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав переносяться до розділу(ів) Реєстру прав, що відкритий(і) на новостворений(і) об’єкт(и), шляхом внесення відповідних записів з урахуванням вимог підпунктів 3.2.1 та 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу.

Закритий розділ Реєстру прав не може бути відкритий знову, окрім випадків його помилкового закриття, скасування на підставі рішення суду рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або визнання недійсним чи скасування на підставі рішення суду правовстановлювального документа, на підставі якого проводилася державна реєстрація права власності на поділений чи об’єднаний об’єкт нерухомого майна.

Повторне відкриття розділу Реєстру прав відбувається шляхом скасування рішення про закриття розділу. При повторному відкритті розділу до Реєстру прав вносяться відомості про:

підставу повторного відкриття розділу Реєстру прав;

дату прийняття рішення про повторне відкриття розділу Реєстру прав;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ.

3.5. Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться шляхом внесення запису до Реєстру прав, який містить відомості про:

тип (призначення) безхазяйного нерухомого майна;

адресу (місцезнаходження) безхазяйного нерухомого майна;

дату прийняття рішення про внесення запису про безхазяйне нерухоме майно;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ.

У додаткових відомостях (особливих позначках реєстратора БТІ) зазначається, що нерухоме майно є безхазяйним.

3.6. Вносити записи до Реєстру прав, за якими здійснюється пошук інформації, необхідно з урахуванням вимог підпунктів 2.2.1 та 2.2.2 пункту 2.2 розділу ІІ Порядку.

4. Порядок надання інформації з Реєстру прав

4.1. У Реєстрі прав передбачено формування таких документів:

витягу про державну реєстрацію прав;

витягу з Реєстру прав;

інформаційної довідки з Реєстру прав;

свідоцтва про право власності.

4.2. Витяг про державну реєстрацію прав (його дублікат), витяг з Реєстру прав та свідоцтво про право власності (його дублікат) виготовляються з використанням спеціальних бланків, зразок та опис яких затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.04.2003 № 39/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.04.2003 за № 318/7639 (із змінами).

Інформаційна довідка з Реєстру прав виготовляється на бланку відповідного БТІ.

4.3. Постачання, зберігання, облік та звітність про витрачання спеціальних бланків для видачі витягів про державну реєстрацію прав, витягів з Реєстру прав та свідоцтв про право власності на нерухоме майно здійснюються відповідно до Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.07.2004 № 67/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2004 за № 878/9477 (із змінами).

4.4. Перед роздрукуванням витягу про державну реєстрацію прав (його дубліката), витягу з Реєстру прав, свідоцтва про право власності (його дубліката) до Реєстру прав вносяться відомості про серію та номер спеціального бланка, на якому цей документ буде надрукований.

4.5. Витяг про державну реєстрацію прав формується на основі записів у Реєстрі прав після внесення до Реєстру прав записів про право власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб’єкта цих прав; про перехід права власності на об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб’єкта цього права; про зміну або припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб’єкта цих прав.

4.6. Витяг з Реєстру прав формується на основі записів у Реєстрі прав.

Якщо в результаті проведення технічної інвентаризації об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, змінилися відомості про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або його частини, реєстратор БТІ редагує запис про об’єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у порядку, передбаченому абзацом шостим підпункту 3.2.4 пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку.

У випадку наявності державної реєстрації права власності на нерухоме майно на паперових носіях перед формуванням витягу з Реєстру прав записи з паперових носіїв переносяться реєстратором БТІ до Реєстру прав відповідно до вимог Порядку.

Для формування витягу з Реєстру прав необхідно внести відомості про:

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ.

4.7. При виявленні помилки у витягу заявник може звернутися до реєстратора БТІ із заявою про виправлення помилки у записі розділу Реєстру прав.

Виправлення помилки здійснюється відповідно до вимог пункту 3.3 розділу ІІІ Порядку.

4.8. Для формування свідоцтва про право власності до Реєстру прав необхідно внести відомості про:

назву об’єкта нерухомого майна;

місце видачі свідоцтва;

дату видачі свідоцтва;

назву органу, який видав свідоцтво;

тип (призначення) об’єкта нерухомого майна (житловий будинок, садиба, квартира, приміщення тощо);

адресу (місцезнаходження) об’єкта нерухомого майна;

власника (власників);

форму власності;

вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності;

опис об’єкта нерухомого майна (дані про будівлі, споруди, їх частини; найменування та літеровка; загальна та житлова площа; площа земельної ділянки (у разі наявності такої інформації), матеріали стін тощо), що формується за результатом проведеної технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна;

реквізити прийнятого рішення (найменування органу, назва документа, дата та індекс);

прізвище, ім’я, по батькові керівника органу, який прийняв рішення.

4.9. Для формування дубліката витягу про державну реєстрацію прав необхідно внести відомості про:

номер витягу про державну реєстрацію прав;

прізвище, ім’я, по батькові реєстратора БТІ;

прізвище, ім’я, по батькові керівника БТІ.

Для формування дубліката свідоцтва про право власності необхідно внести відомості, передбачені пунктом 4.8 цього розділу.

4.10. У Реєстрі прав формуються інформаційні довідки двох видів.

Перший вид інформаційної довідки формується за такими даними:

щодо фізичної особи – громадянина України – за прізвищем, ім’ям, по батькові або за ідентифікаційним номером фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів чи за номером та серією паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті громадянина України);

щодо фізичної особи – іноземця, особи без громадянства – за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності останнього).

Якщо фізична особа має складне ім’я іноземного неслов’янського походження, усе це ім’я вноситься до графи «ІМ’Я»;

щодо юридичної особи – резидента України – за кодом у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або за найменуванням юридичної особи;

щодо юридичної особи – нерезидента України – за найменуванням юридичної особи.

У випадку внесення відомостей про найменування юридичної особи спочатку до графи пошуку вноситься назва, зазначена в лапках, а потім уноситься назва організаційно-правової форми господарювання.

Довідка першого виду містить відомості про всі об’єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, власником яких є особа, що зазначена в запиті, про право власності та інші речові права на такі об’єкти, які зареєстровані в Реєстрі прав.

Другий вид інформаційної довідки формується за адресою об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Довідка другого виду містить відомості про всі записи, передбачені підпунктами 3.2.2 та 3.2.3 пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку, у тому числі змінені, які вносилися до Реєстру прав та стосувалися запитуваного об’єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

У випадку наявності державної реєстрації права власності на нерухоме майно на паперових носіях перед формуванням інформаційної довідки з Реєстру прав записи з паперових носіїв переносяться реєстратором БТІ до Реєстру прав відповідно до вимог Порядку.

5. Перенесення записів з паперових носіїв до Реєстру прав

Існуючі на паперових носіях записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно переносяться реєстратором БТІ з паперових носіїв до Реєстру прав шляхом внесення відповідних записів до Реєстру прав відповідно до вимог пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку. Перенесення записів з паперових носіїв до Реєстру прав не є проведенням державної реєстрації прав.

Порядок ведення словників Реєстру прав

5.1. З метою забезпечення єдиного порядку внесення та пошуку інформації в Реєстрі прав створені такі словники:

адміністративно-територіального устрою;

вулиць населених пунктів;

іменованих об’єктів;

підприємств бюро технічної інвентаризації;

типів та призначень нерухомого майна.

5.2. Словник адміністративно-територіального устрою базується на Класифікаторі об’єктів адміністративно-територіального устрою України, затвердженому наказом Державного комітету статистики України від 09.12.97 № 78. Словник містить назви областей, назви підпорядкованих їм міст та районів, міст районного значення, селищ міського типу, сіл. Поповнення та внесення змін до цього словника здійснює адміністратор Реєстру прав.

5.3. Словник вулиць населених пунктів створюється на основі інформації, яка надходить від органів місцевого самоврядування. Словник містить назви вулиць, у тому числі перейменованих, кожного населеного пункту України. Поповнення та внесення змін до цього словника здійснює адміністратор Реєстру прав.

До довідника включено такі типи: вулиця, провулок, проспект, бульвар, площа, інший. Вулиці вносяться до словника таким чином: спочатку вказується один із типів, що зазначені в довіднику, а потім уноситься назва.

Якщо до довідника не включено необхідний тип вулиці (шлях, майдан тощо), вулиці вносяться до словника таким чином: спочатку в довіднику указується тип «інший», а потім уносяться назва вулиці та її тип.

Назви вулиць, які складаються з імені та прізвища, уносяться до словника таким чином: спочатку зазначається прізвище, а потім – ім’я.

Назви вулиць, які складаються із звання та прізвища, уносяться до словника таким чином: спочатку зазначається прізвище, а потім – звання.

Назви вулиць, які походять від псевдонімів, уносяться до словника в звичайному порядку.

Деякі вулиці через неоднозначність перекладу з російської мови на українську мають декілька чинних назв. Щоб забезпечити рівноправність застосування двох чинних назв певної вулиці, необхідно в словнику між цими назвами встановити відношення взаємної відповідності (синонімії).

Механізм синонімії не слід застосовувати при перейменуваннях вулиць. Для внесення до словника відомостей про перейменування вулиць слід використовувати спеціальну функціональну можливість Реєстру прав, що гарантує наявність у словнику однієї чинної назви – нової назви вулиці (при цьому в словнику стара назва вулиці залишається з поміткою «перейменовано» та забезпечується зв’язок між старою та новою назвами вулиці).

5.4. Словник іменованих об’єктів створюється на основі інформації, яка надходить від органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади та містить найменування юридичних осіб (гаражних і садових товариств тощо), масивів, урочищ тощо, які є невід’ємною складовою адреси об’єктів або ідентифікатором їх місця розташування. Ведення словника здійснюється таким чином: спочатку вноситься або вибирається назва, що зазначена в лапках, а потім уноситься тип іменованого об’єкта. Поповнення та внесення змін до цього словника здійснює адміністратор Реєстру прав.

5.5. Словник підприємств бюро технічної інвентаризації створюється на основі повідомлень, які надходять від відповідних БТІ. Словник містить найменування БТІ, їх адреси (місцезнаходження), прізвища, імена, по батькові реєстраторів БТІ, прізвища, імена, по батькові керівників БТІ та перелік адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється відповідним БТІ. Поповнення та внесення змін до цього словника здійснює адміністратор Реєстру прав.

Словник типів (призначень) об’єктів, права щодо яких підлягають державній реєстрації, містить основні, найбільш розповсюджені типи таких об’єктів (житловий будинок, квартира, приміщення, об’єкт незавершеного будівництва тощо). Словник призначений для уніфікації та систематизації відомостей про зареєстровані об’єкти.

Директор департаменту
цивільного законодавства
та підприємництва І.І. Завальна

E-mail: press@minjust.gov.ua

Після смерті громадянина його майнові права та обов’язки переходять до інших осіб. Такий перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) називається спадкуванням. Порядок оформлення спадкових прав на майно спадкодавця регламентується положеннями Книги шостої Цивільного кодексу України.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Цивільний кодекс передбачає дві підстави спадкування, а саме спадкування за заповітом та спадкування за законом. В першу чергу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, що є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування лише за відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини. Слід також зауважити, що у тому випадку, коли спадкування здійснюється за заповітом, законом визначено вичерпний перелік осіб, які незалежно від змісту заповіту, мають право на обов’язкову частку у спадщині, тобто також закликаються до спадкування. До таких осіб належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які, в даному випадку, спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Положеннями Цивільного кодексу закріплено право спадкоємців прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто в день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою. Якщо спадкоємець постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого строку у передбаченому законом порядку не відмовився від прийняття спадини, він вважається таким, що її прийняв. При цьому, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

У тому випадку, коли спадкоємець бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав разом із спадкодавцем, він має подати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву відповідного змісту.

Єдиним документом, що підтверджує право спадкоємців на спадкове майно, є свідоцтво про право на спадщину, яке видається на ім’я кожного спадкоємця, що прийняв спадщину, після закінчення строку, встановленого для її прийняття. Цивільний кодекс України встановлює обов’язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутись до нотаріуса за видачею на його ім’я свідоцтва про право на спадщину на таке майно, а також зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Право власності на земельну ділянку у порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Однак, процес оформлення спадкових прав на земельну ділянку має свої особливості.

Так, нотаріус при оформленні спадщини шляхом витребування відповідних доказів має перевірити певні факти, зокрема, визначити склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації (у тому числі земельна ділянка), провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів, які підтверджують право власності спадкодавця на таке майно.

На сьогодні, відповідно до положень Земельного кодексу України до документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, належать державний акт про право власності на земельну ділянку, цивільно – правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом (договір купівлі – продажу, дарування, довічного утримання тощо), а також свідоцтво про право на спадщину. При цьому, у тому випадку, коли право власності на земельну ділянку посвідчується відповідною цивільно – правовою угодою чи свідоцтвом про право на спадщину, такі документи не є самостійними правовстановлювальними документами, оскільки до них в якості додатка має бути долучений державний акт про право власності на земельну ділянку, що була відчужена чи успадкована.

Таким чином, у випадку, коли земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі цивільно – правового договору або свідоцтва про право на спадщину, для оформлення спадкових прав на таку земельну ділянку спадкоємцями має бути подано нотаріусу відповідний правовстановлювальний документ з долученим до нього державним актом про право власності на земельну ділянку, що спадкується.

Крім того, на долученому державному акті повинна міститись відмітка нотаріуса, яким було посвідчено відповідний договір чи видано свідоцтво, а також органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, про перехід права власності на земельну ділянку.

Слід зазначити, що відмітка про перехід права власності на земельну ділянку проставляється на долученому до правовстановлювального документа державному акті про право власності на земельну ділянку при кожному подальшому відчуженні (спадкуванні) землі.

Отже, якщо в якості правовстановлювального документа на спадкову земельну ділянку нотаріусу було надано відповідний договір чи свідоцтво про право на спадщину, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку долучає державний акт про право власності на земельну ділянку до такого свідоцтва та проставляє на цьому акті нову відмітку про перехід права власності згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 року № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку».

Вказаною постановою затверджено Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, яким, зокрема, передбачено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності за наявності витягу з Державного реєстру земель.

Таким чином, для оформлення спадкових прав на земельну ділянку нотаріусу, серед іншого, надаються відповідний правовстаноювальний документ на спадкову земельну ділянку, а також витяг з Державного реєстру земель.

Окремо слід розглянути питання щодо спадкування земельних ділянок іноземними громадянами та особами без громадянства.

Оформлення такими особами спадкових прав на земельні ділянки здійснюється за загальними правилами, передбаченими чинним цивільним законодавством. Однак, Земельним кодексом України встановлено обов’язок іноземного громадянина або особи без громадянства, що прийняли у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення, протягом року відчужити таку земельну ділянку. Невиконання зазначеної вимоги є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку, що здійснюється у судовому порядку.

Спадкування земельних ділянок, що підпадають під дію мораторію (земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства), встановленого Земельним кодексом України, відбувається на загальних підставах.

М. Гаврик, головний спеціаліст Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВА КОРИСТУВАННЯ (НАЙМУ, ОРЕНДИ) БУДІВЛЕЮ АБО ІНШИМИ КАПІТАЛЬНИМИ СПОРУДАМИ, ЇХ ОКРЕМИМИ ЧАСТИНАМИ

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 13.10.2010 м. Київ № 2500/5

Про затвердження Методичних рекомендацій
стосовно державної реєстрації права користування
(найму, оренди) будівлею або іншими капітальними
спорудами, їх окремими частинами

Відповідно до підпункту 31 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 № 1577,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методичні рекомендації стосовно державної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, що додаються.

2. Департаменту цивільного законодавства та підприємництва (Завальна І.І.) довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

3. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома бюро технічної інвентаризації, нотаріусів, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.

Міністр Олександр Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
від 31 жовтня 2010 року № 2500/5

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
стосовно державної реєстрації права користування (найму, оренди)
будівлею або іншими капітальними спорудами,
їх окремими частинами

І. Загальні положення

16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (далі – Закон), яким передбачається створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і визначаються нові підходи до державного регулювання цивільних правовідносин у цій сфері.

Законом викладено Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у новій редакції та внесено зміни до деяких законодавчих актів, норми яких регулюють відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Закону обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження як на земельні ділянки, так і на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, зокрема право власності, право володіння, право користування (сервітут), право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, іпотека.

Однією із нових концептуальних засад у регулюванні відносин у сфері державної реєстрації відповідно до Закону є відмова держави від необхідності здійснення державної реєстрації правочинів шляхом виключення із положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» норм, які регулюють відносини, пов’язані з її проведенням. Натомість, Законом вводяться норми, що додатково гарантують захист речових прав – встановлюють обов’язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникають, зокрема, і на підставі укладених договорів.

Так, відповідно до чинної редакції статті 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації. У свою чергу, Законом вказану статтю Цивільного кодексу України викладено у новій редакції (набуває чинності з 1 січня 2012 року), відповідно до якої право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.

Слід відмітити, що єдиним критерієм, який залишається незмінним як у випадку державної реєстрації правочинів, так і у випадку державної реєстрації прав, що виникають на підставі таких правочинів, є строк, на який укладено договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), що становить не менш як три роки.

Звертаємо увагу, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2012 року.

Встановлюючи вказаний порядок державної реєстрації прав, Закон визначив, що у перехідний період (до 1 січня 2012 року) державна реєстрація, зокрема, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі – Реєстр прав) (пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Системний аналіз норм Закону дає підстави стверджувати, що його положення стосовно державної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, в тому числі і в частині єдиного критерію для державної реєстрації таких речових прав (строк на який укладено договір), мають застосовуватись як реєстраторами бюро технічної інвентаризації у перехідний період, так і державними реєстраторами відповідно до Закону з 1 січня 2012 року.

При цьому необхідно наголосити, що відповідно до Закону право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами є похідним і реєструється після державної реєстрації права власності на таке майно.

ІІ. Державна реєстрація права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами

1. Перш за все слід звернути увагу, що обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права, що виникли на підставі договорів, укладених після набрання чинності Законом, тобто, починаючи з 16 березня 2010 року. Таке твердження ґрунтується на тому, що саме цей Закон містить норму щодо проведення реєстраторами БТІ державної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами.

Водночас, враховуючи заявочний принцип побудови системи державної реєстрації речових прав, за заявою зацікавленої особи державній реєстрації підлягають і ті речові права, що виникли на підставі договорів, укладених до набрання чинності Законом.

Порядок державної реєстрації такого речового права до 1 січня 2012 року встановлює Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 28 липня 2010 року № 1692/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі – Положення).

У розумінні Положення державна реєстрація прав – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об’єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункт 1.2).

Пунктом 2.1. Положення встановлено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав.

Таким чином, у разі, якщо право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами підлягає державній реєстрації з підстав, зазначених у Розділі І цих Методичних рекомендацій, – заяву про державну реєстрацію такого речового права подає правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа, з огляду на те, що саме вказана особа є заінтересованою у визнанні та підтвердженні державою її речового права.

2. Численні звернення БТІ щодо процедури внесення запису до Реєстру прав про припинення речового права свідчать про необхідність висловлення наступної позиції.

Речове право в контексті порушеного питання – це право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, що виникає на підставі відповідного договору найму (оренди). Строк дії такого договору є його істотною умовою. При цьому, з припиненням зазначеного договору найму (оренди) припиняється й речове право, що виникло відповідного до нього.

Згідно з підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 Положення записи про інші речові права на нерухоме майно, відмінні від права власності, та суб’єкта (суб’єктів) цих прав розділу Реєстру прав містять, зокрема, строк дії речового права.

Таким чином, виходячи з правової природи речового права, яке є строковим, а також з огляду на те, що строк дії речового права є обов’язковою складовою запису розділу Реєстру прав, припинення речового права з підстав закінчення його строку відповідно до істотних умов договору не тягне за собою обов’язок звернення особи з відповідною заявою для внесення відповідних змін до Реєстру прав.

Водночас, у разі дострокового припинення речового права із заявою про внесення відповідних змін до Реєстру прав має звернутися зацікавлена особа, якою може бути як власник майна, так і правонабувач (правонабувачі).

ІІІ. Поширення норм Закону на правовідносини, що виникають з договорів найму (оренди) житла

Слід закцентувати увагу на тому, що Цивільний кодекс України, регулюючи відносини, пов’язані з наймом (орендою), у Книзі п’ятій застосовує різні правові конструкції в залежності від статусу майна, яке може бути предметом такого виду договорів.

Так, § 4 глави 58 «Найм (оренда)» містить положення щодо найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Водночас, окремою главою 59 «Найм (оренда) житла» врегульовано відносини, що пов’язані з укладенням договору саме щодо такого виду нерухомого майна як житло.

Тобто, відповідно до Цивільного кодексу України житло як об’єкт нерухомості виокремлено в окрему правову категорію і не може ототожнюватися з об’єктами, речові права щодо яких виникають з підстав, визначених § 4 глави 58 «Найм (оренда)». Таким чином Цивільний кодекс України встановлює різні підходи до регулювання відносин найму (оренди) в залежності від цільового призначення об’єктів нерухомого майна.

З огляду на загальні засади регулювання відносин найму (оренди), що визначені Цивільним кодексом України, а також виходячи із положень Закону, норми останнього щодо обов’язковості державної реєстрації такого речового права як користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, не поширюються на правовідносини, що виникають з договорів найму (оренди) житла.

Директор департаменту
цивільного законодавства
та підприємництва

І.І. Завальна