Кабмін ухвалив низку рішень щодо удосконалення процедури реєстрації нерухомого майна та земельних ділянок

Кабінет Міністрів на своєму засіданні 21 листопада 2012 року ухвалив низку рішень щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно.

Як повідомив Міністр юстиції Олександр Лавринович, під час урядового засідання було ухвалено постанову, якою вносяться зміни до деяких актів Кабміну з метою приведення їх у відповідність до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно».

Крім того, Урядом було схвалено проект закону щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням з 1 січня 2013 року державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, ухвалена на засіданні постанова узгодила деякі акти Кабінету Міністрів із положеннями Закону стосовно можливості подання документів на державну реєстрацію прав як у паперовій, так і в електронній формі. Узгоджено із Законом положення урядових актів стосовно можливості отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно особам, які мають речові права на чуже нерухоме майно, а також інформації про наявність іпотеки та обтяжень речових прав на нерухоме майно; порядку державної реєстрації земельної ділянки. Приведено у відповідність до Закону положення стосовно наділення нотаріусів повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у результаті вчинення нотаріальних дій, а саме – здійснення нотаріусами державної реєстрації прав власності, реєстрація яких була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, при вчиненні нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, а також державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії з такими об’єктами.

Постановою також визнано таким, що втратив чинність, Порядок складення та затвердження індексних кадастрових карт (планів) і кадастрових планів земельних ділянок, вимоги до їх оформлення.

Указані зміни до актів Кабінету Міністрів набудуть чинності з 1 січня 2013 року.

Крім того, Уряд винесе на розгляд Верховної Ради схвалений на засіданні проект закону щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з запровадженням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Проектом закону, зокрема, передбачається виключити із законодавчих актів України положення, що стосуються державної реєстрації правочинів, а також доповнити відповідні норми положеннями, які визначають порядок набуття, переходу та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Передбачається, що прийняття указаного Закону впорядкує положення інших законодавчих актів, які регулюють суспільні відносини у сфері обороту нерухомості, та матиме наслідком повноцінне та ефективне функціонування системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Прес-служба Міністерства юстиції України.

Атрибути для передплати:

Відділення «Укрпошти»
Для оформлення передплати необхідно звернутися до відділення «Укрпошти» та оформити передплату
Передплатний індекс журналу «Мала енциклопедія нотаріуса» — 95541

Одержувач: ЮВПП «Страйд»
Код ЄДРПОУ 32335789
Поточний рахунок 260000016018 в АТ «Регіон-банк» м. Харкова, МФО 351254
Призначення платежу: Передплата за журнал „МЕН” на 2013 рік. Без ПДВ. (вка-зати свої реквізити та адресу)
Вартість передплати становить 1080 грн.

Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09;
E-mail: info@stride.com.ua
http://www.stride.com.ua

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):
1) у статті 20:
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок»;
частину першу доповнити абзацом другим такого змісту:
«Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення»;
частини другу і третю викласти в такій редакції:
«2. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
3. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:
щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, — сільською, селищною, міською радою;
щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, — районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду»;
частину четверту виключити;
2) у статті 118:
у третьому реченні частини шостої слова «графічні матеріали, на яких» замінити словами «викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких»;
частину восьму викласти в такій редакції:
«8. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу»;
3) у статті 123:
частини першу і четверту викласти в такій редакції:
«1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нових земельних ділянок.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою»;
«4. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу»;
в абзаці другому частини другої слова «графічні матеріали, на яких» замінити словами «викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких»;
4) частину восьму статті 151 викласти в такій редакції:
«8. Відповідний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями у тижневий строк з дня реєстрації клопотання направляє його разом з додатками до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, у районі (місті) та до органів містобудування та архітектури у районі (місті), які протягом десяти днів з дня його одержання надають зазначеному органу висновок про погодження місця розташування об’єкта або відмову в такому погодженні»;
5) пункт «в» частини першої статті 186 викласти в такій редакції:
«в) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому цим Кодексом, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового призначення»;
6) статтю 1861 викласти в такій редакції:
«Стаття 1861. Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок
1. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
2. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта, подається також на погодження до органу містобудування та архітектури.
3. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки:
природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об’єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з природоохоронним органом;
історико-культурного призначення, земельної ділянки, розташованої на території історичних ареалів населених місць, земельної ділянки, на якій розміщені об’єкти культурної спадщини, підлягає також погодженню з органом охорони культурної спадщини;
лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з органом лісового господарства;
водного фонду підлягає також погодженню з органом водного господарства.
4. Розробник подає на погодження до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів виконавчої влади, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, — завірені ним копії проекту.
5. Органи виконавчої влади, зазначені в частинах першій — третій цієї статті, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (копії такого проекту) безоплатно надати свої висновки про його погодження або відмову в такому погодженні.
6. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи».
2. Пункт «д» частини першої статті 41 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 27, ст. 218; 2010 р., № 34, ст. 486; 2011 р., № 34, ст. 343) виключити.
3. У Законі України «Про охорону культурної спадщини» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 39, ст. 333; 2005 р., № 5, ст. 114; 2011 р., № 4, ст. 22):
1) пункт 28 частини першої статті 5 викласти в такій редакції:
«28) погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України»;
2) у статті 6:
пункт 10 частини першої викласти в такій редакції:
«10) погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України»;
пункт 17 частини другої викласти в такій редакції:
«17) погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України»;
3) частину третю статті 37 викласти в такій редакції:
«З метою захисту об’єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини».
4. У Законі України «Про землеустрій» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 282; 2011 р., № 34, ст. 343):
1) текст статті 50 викласти в такій редакції:
«Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
завдання на розроблення проекту землеустрою;
пояснювальну записку;
копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
копії правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об’єктів);
розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
кадастровий план земельної ділянки;
матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);
матеріали погодження проекту землеустрою»;
2) частину п’яту статті 53 викласти в такій редакції:
«Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються сільськими, селищними, міськими радами».
5. У пункті 7 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 8, ст. 61) слова «комісіями з питань погодження документації із землеустрою» замінити словами «в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування, крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
2. Кабінету Міністрів України в місячний строк:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд та скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ
2 жовтня 2012 року
№ 5395-VI

Міністерством юстиції затверджено нову редакцію Порядку проставлення апостиля в Мін‘юсті на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, та підготовки Міністерством юстиції нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації.

Як повідомив Міністр юстиції Олександр Лавринович, оновлення Порядку обумовлено розділенням повноважень з проставлення апостиля на документах, яке відбулося внаслідок внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України «Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів».

Міністр нагадав, що зазначеною постановою повноваження на проставлення апостиля на документах, що видаються органами реєстрації актів цивільного стану, було надано Державній реєстраційній службі України.

З урахуванням цього оновлений Порядок визначає процедуру проставлення апостиля в Міністерстві юстиції. Зокрема, Мін‘юстом проставлятиметься апостиль на документах, що видаються органами юстиції та судами, та на документах, що оформляються нотаріусами України, а також здійснюватиметься підготовка нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації.

Цим же нормативним документом визначено порядок подачі документів та процедуру проставлення апостиля, а також процедуру підготовки нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації. У порядку перелічено причини, які можуть стати підставою для відмови в проведенні указаних дій.

Строк розгляду документів, поданих для проставлення апостиля, згідно з новим Порядком, становитиме один робочий день — для документів, поданих безпосередньо особою, від імені чи на ім’я якої вони складені, або її родичами, за умови документального підтвердження родинних чи шлюбних відносин; п’ять робочих днів — для документів, поданих іншими особами або представником юридичної особи. Строк підготовки документів для подальшої консульської легалізації становитиме три робочі дні.

Строк розгляду документів, поданих для проставлення апостиля чи підготовки нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації, може бути продовжено до 20 робочих днів у зв’язку з необхідністю отримання зразка підпису, відбитка печатки або штампа, додаткової інформації або роз’яснень.

Прес-служба Міністерства юстиції України.

Наказ Міністерства юстиції України від 25.09.2012 № 1418/5 «>Про затвердження Порядку проставлення апостиля в Міністерстві юстиції України на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, та підготовки Міністерством юстиції України нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації»

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

25.09.2012 м. Київ № 1418/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2012 року за № 1651/21963

Про затвердження Порядку проставлення
апостиля в Міністерстві юстиції України
на офіційних документах, призначених
для використання на території
інших держав, та підготовки
Міністерством юстиції України
нотаріально оформлених документів
для подальшої консульської легалізації

Відповідно до підпунктів 62, 63 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 395,

НАКАЗУЮ:
Затвердити Порядок проставлення апостиля в Міністерстві юстиції України на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, та підготовки Міністерством юстиції України нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації, що додається.
Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 11 вересня 2007 року № 757/5 «Про організацію роботи з питань проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13 вересня 2007 року за № 1069/14336 (із змінами).
Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (Чижмарь К. І.) подати цей наказ на ддедержавну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».
Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (Чижмарь К. І.) забезпечити належне виконання цього наказу.
Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 жовтня 2012 року.

Перший заступник Міністра
І.І.Ємельянова

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
25.09.2012 року № 1418/5

Зареестровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2012 року за № 1651/21963

Порядок
проставлення апостиля в Міністерстві юстиції України
на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, та підготовки Міністерством юстиції України нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації

1. Цей Порядок розроблений з метою реалізації Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05 грудня 2003 року № 237/803/151/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 року за № 1151/8472, та Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 року за № 535/6823.

2. Цей Порядок визначає процедуру проставлення апостиля в Міністерстві юстиції України на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України, та підготовку Міністерством юстиції України нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації.

Під час приймання документів посадова особа Міністерства юстиції України має пересвідчитись у тому, що документи за своїм змістом і порядком оформлення відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним договорам.

3. Процедура проставлення апостиля включає:

з’ясування, чи підлягають подані документи проставленню апостиля;

звірку справжності підпису та якості, в якій виступала особа, що підписала документ, а також справжності відбитків печатки та/або штампа, проставлених на документах;

одержання документа про внесення плати за проставлення апостиля або оригіналу та копії документа, що підтверджує право на звільнення від сплати;

проставлення апостиля, якщо документи відповідають зазначеним у цьому пункті вимогам.

4. У проставленні апостиля на документі відмовляється, якщо:

документ призначається для використання в країні, яка не приєдналася до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі – Конвенція) або є учасницею Конвенції, але висловила заперечення проти приєднання України відповідно до статті 12 Конвенції;

текст документа неможливо прочитати внаслідок пошкодження;

документ написаний чи підписаний олівцем або отриманий через засоби факсимільного зв’язку;

у документі є незастережені виправлення або дописки;

Міністерство юстиції України не має повноважень на проставлення апостиля на цьому документі;

підпис особи, яка підписала документ, відбиток печатки та/або штампа не відповідають наявним у Міністерстві юстиції України зразкам підпису, відбитка печатки та/або штампа на документі.

5. Процедура підготовки нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації включає:

з’ясування, чи підлягають подані документи для підготовки до подальшої консульської легалізації;

звірку справжності підпису та якості, в якій виступала особа, що підписала документ, а також справжності відбитків печатки та/або штампа, проставлених на документах;

проставлення штампа, який засвідчує справжність попереднього підпису державного або приватного нотаріуса, уповноваженого відповідно до закону вчиняти нотаріальні дії, і справжність відбитка гербової печатки державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса, якщо документи відповідають зазначеним у цьому пункті вимогам.

6. У підготовці до подальшої консульської легалізації відмовляється, якщо:

текст документів неможливо прочитати внаслідок пошкодження;

документи написані чи підписані олівцем;

документи отримані через засоби факсимільного зв’язку;

у документах уживається декілька мов одночасно;

документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, не прошиті, а аркуші не понумеровані і не скріплені підписом та печаткою;

Міністерство юстиції України не має повноважень для підготовки документів до подальшої консульської легалізації;

підпис особи, яка підписала документ, відбиток печатки та/або штампа не відповідають наявним у Міністерстві юстиції України зразкам підпису, відбитка печатки та/або штампа на документі.

7. Строк розгляду документів, поданих для проставлення апостиля, становить:

для документів, поданих безпосередньо фізичною особою, від імені чи на ім’я якої вони складені, або її родичами, за умови документального підтвердження родинних чи шлюбних відносин, — один робочий день;

для документів, поданих іншими особами або представником юридичної особи, — п’ять робочих днів.

Строк підготовки документів для подальшої консульської легалізації — три робочі дні.

Строк розгляду документів, поданих для проставлення апостиля чи підготовки нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації, може бути продовжено Міністерством юстиції України до 20 робочих днів у зв’язку з необхідністю отримання зразка підпису, відбитка печатки та/або штампа, додаткової інформації або роз’яснень.

8. У разі відсутності зразка відповідного підпису, відбитка печатки та/або штампа та у зв’язку з необхідністю отримання додаткової інформації або роз’яснень для отримання такого зразка, інформації, роз’яснень Міністерством юстиції України готується та направляється запит до відповідного органу.

9. Проставлення апостиля на документах та підготовка нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації здійснюються за заявою особи, яка подає такі документи, що наведена у додатку (далі – заява).

10. Для проставлення апостиля:

фізичні особи та представники юридичних осіб подають до Міністерства юстиції України документ, який посвідчує особу, заяву, документи, на яких потрібно проставити апостиль, документ про внесення плати за проставлення апостиля або оригінал та копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати.

При подачі документів родичами фізичної особи, крім наведених в абзаці другому документів, надаються документи, що підтверджують родинні чи шлюбні відносини (свідоцтва про шлюб, народження тощо).

11. При поданні до Міністерства юстиції України нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації:

фізичні особи подають документ, який посвідчує особу, та заяву;

представники юридичних осіб подають документ, який посвідчує особу, довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження діяти від імені цієї юридичної особи, та заяву.

У разі подання заяви представником фізичної особи подається також довіреність.

При подачі документів родичами фізичної особи, крім наведених в абзаці другому документів, надаються документи, що підтверджують родинні чи шлюбні відносини (свідоцтва про шлюб, народження тощо).

12. Документи, подані для проставлення апостиля чи підготовки нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації, видаються тільки особі, яка їх подавала.

У разі неможливості отримання такою особою документів їх видача можлива тільки на підставі довіреності або іншого документа, що підтверджує повноваження діяти від імені цієї особи.

13. Прийом та видача документів, поданих для проставлення апостиля чи підготовки нотаріально оформлених документів для подальшої консульської легалізації, здійснюються Міністерством юстиції України відповідно до графіка, затвердженого наказом Міністерства юстиції України.

14. Після подання документа про внесення плати за проставлення апостиля або оригіналу та копії документа, що підтверджує право на звільнення від сплати послуг з проставлення апостиля, заявнику видається корінець заяви, який пред’являється заявником під час видачі документів.

Директор Департаменту нотаріату,
банкрутства та функціонування
центрального засвідчувального органу

К.І. Чижмарь

ЗМІСТ
КНИГА П’ЯТА
ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО 11
Розділ I
Загальні положення про зобов’язання 11
Глава 47
Поняття зобов’язання. Сторони у зобов’язанні 11
Стаття 509. Поняття зобов’язання та підстави його виникнення 11
Стаття 510. Сторони у зобов’язанні 16
Стаття 511. Третя особа у зобов’язанні 20
Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов’язанні 24
Стаття 513. Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов’язанні 45
Стаття 514. Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов’язанні 50
Стаття 515. Зобов’язання, в яких заміна кредитора не допускається 51
Стаття 516. Порядок заміни кредитора у зобов’язанні 54
Стаття 517. Докази прав нового кредитора у зобов’язанні 55
Стаття 518. Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора у зобов’язанні 58
Стаття 519. Відповідальність первісного кредитора у зобов’язанні 59
Стаття 520. Заміна боржника у зобов’язанні 61
Стаття 521. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні 62
Стаття 522. Заперечення нового боржника у зобов’язанні проти вимоги кредитора 62
Стаття 523. Правові наслідки заміни боржника у зобов’язанні,
забезпеченому порукою або заставою 63
Стаття 524. Валюта зобов’язання 64
Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання 65
Глава 48
Виконання зобов’язання 68
Стаття 526. Загальні умови виконання зобов’язання 68
Стаття 527. Виконання зобов’язання належними сторонами 72
Стаття 528. Виконання обов’язку боржника іншою особою 78
Стаття 529. Виконання зобов’язання частинами 86
Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов’язання 91
Стаття 531. Дострокове виконання зобов’язання 98
Стаття 532. Місце виконання зобов’язання 104
Стаття 533. Валюта виконання грошового зобов’язання 114
Стаття 534. Черговість погашення вимог за грошовим зобов’язанням 122
Стаття 535. Збільшення суми, що виплачується фізичній особі за грошовим зобов’язанням 130
Стаття 536. Проценти 132
Стаття 537. Виконання зобов’язання внесенням боргу в депозит нотаріуса,
нотаріальної контори 136
Стаття 538. Зустрічне виконання зобов’язання 141
Стаття 539. Виконання альтернативного зобов’язання 156
Стаття 540. Виконання зобов’язання, в якому беруть участь
кілька кредиторів або кілька боржників 165
Стаття 541. Солідарне зобов’язання 169
Стаття 542. Солідарна вимога кредиторів 176
Стаття 543. Солідарний обов’язок боржників 178
Стаття 544. Право боржника, який виконав солідарний обов’язок, на зворотну вимогу 183
Стаття 545. Підтвердження виконання зобов’язання 186
Глава 49
Забезпечення виконання зобов’язання 194
§ 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов’язання 194
Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов’язання 194
Стаття 547. Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання 198
Стаття 548. Загальні умови забезпечення виконання зобов’язання 203
§ 2. Неустойка 207
Стаття 549. Поняття неустойки 207
Стаття 550. Підстави виникнення права на неустойку 225
Стаття 551. Предмет неустойки 228
Стаття 552. Правові наслідки сплати (передання) неустойки 233
§ 3. Порука 235
Стаття 553. Договір поруки 235
Стаття 554. Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою 243
Стаття 555. Права та обов’язки поручителя у разі пред’явлення до нього вимоги 245
Стаття 556. Права поручителя, який виконав зобов’язання 246
Стаття 557. Повідомлення поручителя про виконання зобов’язання боржником 247
Стаття 558. Оплата послуг поручителя 248
Стаття 559. Припинення поруки 249
§ 4. Гарантія 260
Стаття 560. Поняття гарантії 260
Стаття 561. Строк дії гарантії 269
Стаття 562. Незалежність гарантії від основного зобов’язання 272
Стаття 563. Правові наслідки порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією 273
Стаття 564. Обов’язки гаранта під час розгляду вимоги кредитора 277
Стаття 565. Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора 279
Стаття 566. Обов’язок гаранта 282
Стаття 567. Оплата послуг гаранта 283
Стаття 568. Припинення гарантії 284
Стаття 569. Право гаранта на зворотну вимогу до боржника 287
§ 5. Завдаток 288
Стаття 570. Поняття завдатку 288
Стаття 571. Правові наслідки порушення або припинення
зобов’язання, забезпеченого завдатком 299
§ 6. Застава 305
Стаття 572. Поняття застави 305
Стаття 573. Забезпечення майбутньої вимоги 307
Стаття 574. Підстави виникнення застави 310
Стаття 575. Окремі види застав 315
Стаття 576. Предмет застави 323
Стаття 577. Нотаріальне посвідчення договору застави та реєстрація застави 332
Стаття 578. Застава майна, що є у спільній власності 336
Стаття 579. Заміна предмета застави 338
Стаття 580. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави 340
Стаття 581. Страхування предмета застави 342
Стаття 582. Оцінка предмета застави 344
Стаття 583. Сторони у договорі застави 346
Стаття 584. Зміст договору застави 350
Стаття 585. Момент виникнення права застави 354
Стаття 586. Користування та розпоряджання предметом застави 356
Стаття 587. Обов’язки володільця предмета застави 359
Стаття 588. Наступна застава 361
Стаття 589. Правові наслідки невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою 365
Стаття 590. Звернення стягнення на предмет застави 368
Стаття 591. Реалізація предмета застави 378
Стаття 592. Дострокове виконання зобов’язання, забезпеченого
заставою 388
Стаття 593. Припинення права застави 391
§ 7. Притримання 405
Стаття 594. Право притримання 405
Стаття 595. Обов’язки кредитора, який притримує річ у себе 425
Стаття 596. Розпорядження річчю, яку притримує кредитор 427
Стаття 597. Задоволення вимог за рахунок речі, яку притримує кредитор 427
Глава 50
Припинення зобов’язання 430
Стаття 598. Підстави припинення зобов’язання 430
Стаття 599. Припинення зобов’язання виконанням 439
Стаття 600. Припинення зобов’язання переданням відступного 441
Стаття 601. Припинення зобов’язання зарахуванням 443
Стаття 602. Недопустимість зарахування зустрічних вимог 449
Стаття 603. Зарахування у разі заміни кредитора 450
Стаття 604. Припинення зобов’язання за домовленістю сторін 452
Стаття 605. Припинення зобов’язання прощенням боргу 455
Стаття 606. Припинення зобов’язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі 456
Стаття 607. Припинення зобов’язання неможливістю його виконання 457
Стаття 608. Припинення зобов’язання смертю фізичної особи 459
Стаття 609. Припинення зобов’язання ліквідацією юридичної особи 461
Глава 51
Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання 470
Стаття 610. Порушення зобов’язання 470
Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов’язання 475
Стаття 612. Прострочення боржника 480
Стаття 613. Прострочення кредитора 485
Стаття 614. Вина як підстава відповідальності за порушення зобов’язання 488
Стаття 615. Одностороння відмова від зобов’язання 495
Стаття 616. Правові наслідки порушення зобов’язання з вини кредитора 499
Стаття 617. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання 504
Стаття 618. Відповідальність боржника за дії інших осіб 511
Стаття 619. Субсидіарна відповідальність 513
Стаття 620. Правові наслідки невиконання обов’язку передати
річ, визначену індивідуальними ознаками 518
Стаття 621. Виконання зобов’язання за рахунок боржника 532
Стаття 622. Відповідальність і виконання зобов’язання в натурі 533
Стаття 623. Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання 536
Стаття 624. Збитки і неустойка 541
Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов’язання 546
Розділ II
Загальні положення про договір 556
Глава 52
Поняття та умови договору 556
Стаття 626. Поняття та види договору 556
Стаття 627. Свобода договору 591
Стаття 628. Зміст договору 595
Стаття 629. Обов’язковість договору 600
Стаття 630. Типові умови договору 600
Стаття 631. Строк договору 603
Стаття 632. Ціна 605
Стаття 633. Публічний договір 614
Стаття 634. Договір приєднання 616
Стаття 635. Попередній договір 621
Стаття 636. Договір на користь третьої особи 628
Стаття 637. Тлумачення умов договору 638
Глава 53
Укладення, зміна і розірвання договору 640
Стаття 638. Укладення договору 640
Стаття 639. Форма договору 651
Стаття 640. Момент укладення договору 653
Стаття 641. Пропозиція укласти договір 654
Стаття 642. Прийняття пропозиції 663
Стаття 643. Укладення договору за пропозицією, в якій вказаний строк для відповіді 667
Стаття 644. Укладення договору за пропозицією, в якій не вказаний строк для відповіді 668
Стаття 645. Відповідь про прийняття пропозиції, яка одержана із запізненням 670
Стаття 646. Відповідь про згоду укласти договір на інших умовах 673
Стаття 647. Місце укладення договору 675
Стаття 648. Договір та правові акти органів державної влади, органів влади
Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування 678
Стаття 649. Вирішення переддоговірних спорів 689
Стаття 650. Укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах 693
Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору 698
Стаття 652. Зміна або розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин 706
Стаття 653. Правові наслідки зміни або розірвання договору 716
Стаття 654. Форма зміни або розірвання договору 721

Вартість — 147 грн

Необхідні атрибути для оплати:
Отримувач ФО-П Лисяк Л. С., ідент. номер 2903716502, п/р 260070029077 в ПАТ «РЕГІОН-БАНК» м. Харкова, МФО 351254. Призначення платежу: Оплата книги «Цивільний кодекс України. Том 7». У цій же графі також слід указати адресу, на яку надсилати книгу. ПДВ не передбачено.
Після оплати книга буде відправлена рекомендованим листом поштою на адресу, яку Ви вказали.

Для отримання довідок та рахунків-фактур (якщо потрібно):
(057) 733-92-05
(057) 731-87-09
(057) 714-27-89
e-mail: stride.zakaz@ukr.net

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАКАЗ
08.10.2012 м. Київ N 1480/5/868

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
11 жовтня 2012 р. за N 1718/22030
Про організацію роботи щодо інформаційної взаємодії Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України та Державної виконавчої служби України
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 395, пункту 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 383,
НАКАЗУЄМО:
1. Міністерству юстиції України та Міністерству внутрішніх справ України забезпечити інформаційну взаємодію при нотаріальному посвідченні правочинів щодо транспортних засобів та довіреностей на користування і розпорядження ними при проведенні державної реєстрації (перереєстрації), розшуку транспортних засобів та зняття їх з обліку.
2. Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (Чижмарь К. І.), державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В. Б.) та Державній автомобільній інспекції Міністерства внутрішніх справ України (Лозовий В. М.) забезпечити:
надання уповноваженим особам Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України доступу до Єдиного реєстру довіреностей з метою перевірки дійсності довіреностей, виданих щодо транспортних засобів, у порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2006 року N 111/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2006 року за N 1378/13252 (із змінами);
надання державним та приватним нотаріусам доступу до «Національної автоматизованої інформаційної системи департаменту Державної автомобільної інспекції» (далі — НАІС ДДАІ) у частині інформації про транспортні засоби, які перебувають у розшуку.
3. Державній автомобільній інспекції Міністерства внутрішніх справ України (Лозовий В. М.) та Державній виконавчій службі України (Стаднік Г. В.), державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В. Б.) забезпечити:
надання доступу до НАІС ДДАІ уповноваженим особам органів державної виконавчої служби;
надання Державній автомобільній інспекції Міністерства внутрішніх справ України інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень стосовно транспортних засобів, щодо яких державними виконавцями винесено постанови про арешт, про розшук, про зняття арешту з майна, зняття майна з розшуку відповідно до протоколу інформаційного обміну.
4. Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В. Б.), Державній виконавчій службі України (Стаднік Г. В.), Державній автомобільній інспекції Міністерства внутрішніх справ України (Лозовий В. М.) та Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при Міністерстві внутрішніх справ України (Будник С. І.) в межах своїх повноважень забезпечити технічну можливість та підтримку доступу, зазначеного у пунктах 2, 3 цього наказу.
5. Державній автомобільній інспекції Міністерства внутрішніх справ України (Лозовий В. М.), Центру з безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при Міністерстві внутрішніх справ України (Будник С. І.), Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (Чижмарь К. І.), державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В. Б.), Державній виконавчій службі України (Стаднік Г. В.) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим наказом забезпечити підготовку та затвердження протоколу інформаційного обміну.
6. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 21 січня 1999 року N 4/5/39 «Про спільну діяльність щодо виявлення викрадених транспортних засобів та уникнення їх незаконного придбання і реалізації», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 лютого 1999 року за N 57/3350.
7. Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України (Зеркаль О. В.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року N 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».
8. Управлінню Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (Лозовий В. М.), Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (Чижмарь К. І.), Державній виконавчій службі України (Стаднік Г. В.), державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В. Б.) довести цей наказ до відома керівників підрозділів Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах, міжрайонних та міськрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України, філій державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та забезпечити його реалізацію.
9. Визначити відповідальними за виконання цього наказу державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В. Б.), Міністерство внутрішніх справ України (Лозовий В. М.) та Державну виконавчу служби України (Стаднік Г. В.).
10. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України Ворону Д. М. та першого заступника Міністра внутрішніх справ України Черниха С. П.
11. Цей наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

Міністр юстиції України О. Лавринович
Міністр внутрішніх справ України В. Захарченко
ПОГОДЖЕНО:
Голова Державної виконавчої
служби України Г. В. Стаднік

У НОМЕРІ:
Державний реєстр речових прав
Володимир МАРЧЕНКО
Навчаємося працювати з державним реєстром речових прав — «шпаргалки» від користувачів малого форуму сайта «Юридичний радник» 8
Діловодство
Ганна Ожегова
Оформлення заміщення приватного нотаріуса 12
Додаток
Зразок 1
Примірна заява на ім’я начальника головного управління юстиції з проханням зупинити нотаріальну діяльність 16
Зразок 2
Примірний договір про заміщення приватного нотаріуса 17
Зразок 3
Примірний акт приймання-передавання документів нотаріального діловодства приватного нотаріуса під час його заміщення 19
Зразок 4
Примірний акт приймання-передавання документів нотаріального діловодства приватного нотаріуса під час його заміщення (повернення документів) 22
Зразок 5
Журнал реєстрації фактів заміщення нотаріуса (додаток 7 до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса) 24
Зразок 6
Заява про реєстрацію зміни місця зберігання спадкової справи (додаток 4 до Положення про Спадковий реєстр) 25
Судова практика
Я. М. РОМАНЮК
Особливості визнання недійсними договорів, укладених на прилюдних торгах 27
Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2012 № 648/0/4¬12 [Щодо приведення судової практики у відповідність до судових рішень Верховного Суду України] 33
Нотаріальний процес
Марина ЗЄНІКОВА
Встановлення особи 37
Інна СПАСИБО-ФАТЄЄВА
Про можливість видачі дубліката недійсного правочину 48
Олег ПОПОВЧЕНКО
Посвідчення нотаріальних дій у слідчому ізоляторі та місцях позбавлення волі 51
Олена ЧУЄВА
Передача заяви. Нюанси вчинення 57
Зразки
документів, що виготовляються при передачі заяв 59
Земельний кодекс
Андрій АСАУЛЮК
Щодо видачі зі справ нотаріуса державних актів на право власності на земельну ділянку на вимогу набувачів земельних ділянок 61
Зразок
заяви про здійснення запиту 64
Зразок
запиту до Держземагентства 65
Зразок
заяви про видачу державного акта 66
Неллі ПОБІЯНСЬКА, Олексій ЯКОВЕНКО
Земельна ділянка сільськогосподарського призначення як предмет іпотеки 67
Лист Державного агентства земельних ресурсів України від 22.06.2012 № 9870/17/13-12 «Про надання роз’яснення щодо деяких норм земельного законодавства» 72
Спадщина
Ірина СВЯТЕЦЬКА
Співвідношення понять «зміна черговості одержання права на спадкування», «зміна розміру часток у спадщині» та «відмова від прийняття спадщини за законом на користь будь-кого із спадкоємців» 73
Тема для обговорення
Наталія БУГАР
Думки з приводу вчинення нотаріальних дій у світлі постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1103 81
Корпоративне право
Василь КРАТ
Компанія з управління активами: нетиповість конструкції 84
Іпотека-застава
Ольга ГРИБАНОВА
Новації порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо процедури посвідчення іпотечного договору 89
Захист прав нотаріуса
Олена САМОЩЕНКО
«Листи щастя» від податкової 93
Додаток 1
Наказ Державної податкової служби України у Харківській області про проведення позапланової виїзної перевірки самозайнятої особи 98
Додаток 2
Лист Державної податкової служби України у Харківській області про надання пакета первинних бухгалтерських документів 99
Проект відповіді на запит податкової щодо витратної частини приватного нотаріуса 100
Проект відповіді на запит податкової щодо надання повного витягу з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів 104
Проект відповіді на запит податкової щодо порядку формування бази оподаткування доходу приватного нотаріуса 106
Міжнародне право
Александр БЕГИЧЕВ
Оформление нотариальных актов по обеспечению доказательств 108
Інна ГОЛОВЕНКО
Нотаріат в умовах грузинського економічного дива 115
Алиса ГРАФТОН
Понятие и современная роль института «deed» 120
Юрий КОРНБЕРГ
Нотариат в юридической системе Израиля 124
Евгений МИЗИНЦЕВ
Основы организации нотариата в Китайской Народной Республике 129
Огляди та коментарі
Василь КРАТ
Недійсність оцінки майна боржника 136
Сімейний кодекс
Вікторія ГОЛОБОРОДЬКО
Згода на розпорядження майном подружжя за довіреністю та довіреність замість згоди 139
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО
Поділ спільного майна подружжя за умови, що «титульний» власник не змінюється 142
Марина ЄЛЬКІНА
Поділ спільного майна подружжя (виділ нерухомого майна дружині/чоловікові зі складу всього майна подружжя) 144
Ольга РОЗГОН
Право дитини на місце проживання та механізм його здійснення 148
Рішення Конституційного Суду України
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України від19.09.2012 № 17-рп/2012 158
Фінмоніторинг
Світлана Нечипорук
Нотаріуси як спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу 162
Цивільний кодекс
Ганна БОКАНЬ
Об’єкти незавершеного будівництва як об’єкт цивільно-правових відносин 167
Наталія САУТЕНКО
Звернення стягнення на предмет застави 171
Є така професія — нотаріус
Інна ГОЛОВЕНКО
Нострадамус 177
Марія ШЛЕЙНИК
До свята 180
Інна СПАСИБО-ФАТЄЄВА
Пам’яті Ірини Володимирівни Жилінкової, доктора юридичних наук, професора кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» 183

Атрибути для передплати:

Відділення «Укрпошти»
Для оформлення передплати необхідно звернутися до відділення «Укрпошти» та оформити передплату
Передплатний індекс журналу «Мала енциклопедія нотаріуса» — 95541

Одержувач: ЮВПП «Страйд»
Код ЄДРПОУ 32335789
Поточний рахунок 260000016018 в АТ «Регіон-банк» м. Харкова, МФО 351254
Призначення платежу: Передплата за журнал „МЕН” на 2013 рік. Без ПДВ. (вка-зати свої реквізити та адресу)
Вартість передплати становить 1080 грн.

Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09;
E-mail: info@stride.com.ua
http://www.stride.com.ua

НАКАЗ. Внесено зміни до порядку перевірки нотаріальної діяльності

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

10.10.2012 м. Київ № 1492/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції 10.10.2012 за № 1710/22022

Про внесення зміни до
Порядку перевірки організації
нотаріальної діяльності державних
і приватних нотаріусів та виконання
ними правил нотаріального діловодства

Відповідно до статей 21, 8, 33 Закону України “Про нотаріат”

НАКАЗУЮ:

1. Внести до Порядку перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2008 року № 2260/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2008 року за № 1244/15935, таку зміну:

підпункт 2.1 пункту 2 викласти в такій редакції:

“2.1. Проведення перевірок організації нотаріальної діяльності та виконання правил ведення нотаріального діловодства здійснюються уповноваженими представниками Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі — управління юстиції), діяльність яких безпосередньо пов’язана з контролем за організацією нотаріату та нотаріальною діяльністю в Україні.

До перевірок можуть залучатись також нотаріуси, які мають високий професійний рівень та достатній досвід практичної роботи, та працівники нотаріального архіву.

До складу комісії (комплексної, цільової, позапланової перевірки) не залучаються представники Міністерства юстиції України, управлінь юстиції, відділу нотаріату управління юстиції, якщо це призведе до виникнення конфлікту інтересів у цих посадових осіб.

У разі виникнення конфлікту інтересів член комісії невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника комісії (комплексної, цільової, позапланової перевірки) про наявність конфлікту інтересів.

У разі неможливості відсторонення члена комісії (комплексної, цільової, позапланової перевірки) від проведення перевірки або в інший спосіб усунути конфлікт інтересів такий член комісії здійснює перевірку під безпосереднім контролем керівника комісії (комплексної, цільової, позапланової перевірки).”.

2. Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (Чижмарь К.І.):

2.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня1992 року № 493 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”.

2.2. Довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Чижмарь К.І.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр
Олександр Лавринович

Зареєструвати власність стане простіше

З 2013 року принципово зміниться порядок реєстрації прав на нерухомість — замість бюро технічної інвентаризації її здійснюватиме Державна реєстраційна служба (Укрдержреєстр). Наскільки спроститься процедура? Що потрібно буде зробити, щоб продати квартиру, починаючи з нового року? Спробуємо розібратися.

Прощавай, БТІ?

Донедавна реєстрацію права власності на нерухомість здійснювала місцева влада в особі комунальних підприємств — бюро технічної інвентаризації.

Реформа в цій галузі напрошувалася вже давно. Кожен, хто хоч раз звертався до БТІ знає — більш корумпованої та непрозорої структури годі й шукати. Безкінечні черги, складні правила подання документів, тривалий термін реєстрації — усе це перетворило, здавалося б, просту процедуру в невичерпне джерело наживи для одних та принизливе пограбування для інших.

Так це буває на практиці. Скажімо, ви хочете продати квартиру, для цього вам потрібно звернутися до БТІ та отримати спеціальну довідку — витяг з реєстру прав власності. Термін видачі довідки — чотирнадцять робочих днів. Та цим не обходиться. Для видачі витягу бюро має провести інвентаризацію вашої квартири, відрядивши на місце свого працівника. І ось найцікавіше — термін проведення інвентаризації не входить в загальний чотирнадцятиденний термін. А значить — «чотирнадцять робочих днів» можуть тривати місяцями. Придбали квартиру — вам знову до БТІ, щоб реєструвати право власності. І знову очікування.

З 1 січня функція реєстратора буде передана Укрдержреєстру, чиї відділення працюватимуть по всій країні.

Що ж буде з БТІ? Комунальні підприємства, як і раніше, проводитимуть інвентаризацію та готуватимуть проектну документацію, однак тепер лише для новозбудованої нерухомості. Звичайним громадянам до бюро необхідно буде звертатися у випадку, якщо вони здійснили перепланування свого помешкання — для виготовлення нового технічного паспорту.

З нового року в разі продажу квартири проводити обов’язкову інвентаризацію буде не потрібно. Така позиція, напевне, буде закріплена в новому законі «Про технічну інвентаризацію».

Наразі парламент допрацьовує цей закон, оскільки до нього були певні зауваження у глави держави. Однак, і Верховна Рада, і Президент сходяться в одному — проводити огляд помешкань кожного разу, коли змінюється власник, не потрібно. Якщо в покупця є підозри, що мали місце якісь незаконні перепланування, тоді він може наполягати на проведенні інвентаризації та звертатися до БТІ.

У майбутнє з надією

Передача функцій реєстратора від БТІ до Укрдержреєстру позитивно вплине на громадян, які продаватимуть або купуватимуть нове житло з нового року. З 1 січня для продажу квартири не потрібно буде отримувати витяг з реєстру прав власності. Нотаріуси, які, як і раніше, завірятимуть операції з нерухомістю, матимуть доступ до електронного реєстру прав власності та зможуть побачити й роздрукувати витяг просто в себе в офісі.

Після укладення договору новий власник квартири взагалі не повинен буде ще кудись іти — нотаріус, завіривши договір, одразу реєструватиме право власності на нерухомість. Відтак нотаріуси — і приватні, й державні — працюватимуть як реєстратори Укрдержреєстру.

До реєстраційної служби потрібно буде звертатися лише з приводу новозбудованої нерухомості. Іти до реєстраційної служби, а не до нотаріуса з приводу реєстрації права власності на нерухомість потрібно буде ще й у тому випадку, якщо таке право виникатиме на підставі не договору, а інших документів, скажімо, — судового рішення, свідоцтва про право на спадщину тощо.

У цьому випадку термін реєстрації не скоротиться, він, як і раніше, становитиме чотирнадцять робочих днів. Натомість, виїзна інвентаризація проводитись не буде, а дотримання термінів обіцяють суворо контролювати — перший візит людини з документами буде фіксуватися в електронній базі. Це дасть змогу відслідковувати кожен випадок порушення строків реєстрації. Тож є надія, що «чотирнадцять робочих днів» триватимуть рівно чотирнадцять робочих днів. До речі, з 2014 року планують скоротити цей термін до 5 робочих днів.

На тлі загалом позитивних змін де в чому ситуація не перемінилася. Як відзначають фахівці — реєстр прав власності як був, так і залишиться закритим для громадськості. Отримати інформацію можна лише про своє майно. З 1 січня право доступу до реєстру, крім реєстраторів, матимуть ще й приватні нотаріуси, однак «зазирнути» туди вони зможуть лише безпосередньо в момент оформлення договору. Схоже, влада поки що не готова показати суспільству, хто чим володіє в цій державі.

АСОЦІАЦІЯ ПРИВАТНИХ НОТАРІУСІВ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6.
код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600700114657 в АТ “РЕГІОН-БАНК” у м. Харкові, МФО 351254
(057) 714-27-90, (057) 714-27-89, 067 572 16 15

Вих. № 3 від „16” жовтня 2012 року
Президенту України
Януковичу В.Ф.

Шановний пане Президент!

В той час, коли держава Україна будує правову державу, Верховна Рада України 16 жовтня 2012 року прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оформлення спадщини» (зареєстрований 30.07.2012 р. за № 11047), який нас фактично повертає до XVI сторіччя.
Приймаючи цей законопроект, Верховна Рада України реально запропонувала повернутися до козацького права та ставити у правозастосуванні на перше місце відчуття та емоції, на друге місце — звичай, на третє місце — духовно-емоційний стан секретаря сільради, на четверте місце — зовнішній стан (вигляд) суб’єкта, щодо якого вчинюється дія (зріст, маса тіла, спадковість, наркозалежність тощо), на п’яте місце — документ.
І вже на шосте місце у правозастосуванні ставить право, бо право як феномен вже, мабуть, у нашій державі в розумінні авторів цього Закону набуває ознак рудиментарного анахронізму.
На сьогодні вони запропонували «простий» механізм: хто перший приніс на село свідоцтво про смерть, того і хата, хто ощадкнижку — того гроші, а хто кинув далі шапку, тому земля.
Керуючись їх логікою, в законодавстві України ще є над чим працювати: потрібно терміново внести зміни про надання секретарям сільради повноважень судді, прокурора та взагалі нехай вже й закони приймають на селі.
У зв’язку з цим є одне бажання: побачити, як народні обранці отримають спадщину від секретаря сільради!
Шановний пане Президент, прошу Вас як гаранта Конституції звернути увагу на такі ґрунтовні зауваження щодо цього Закону, які були викладені Головним юридичним управлінням Верховної Ради України ще на стадії проекту:
«Головне управління не підтримує прийняття вказаних законодавчих пропозицій. Це пояснюється тим, що оформлення спадщини є досить складною юридичною процедурою, яка вимагає значного обсягу юридичних знань. Саме тому її виконання покладено на нотаріуса, яким згідно з ст. 3 Закону України «Про нотаріат» може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Зазначимо, що наявність таких знань та досвіду у посадових осіб місцевих органів самоврядування виглядає сумнівним, у зв‘язку з чим покладення на них обов’язків щодо оформлення спадщини може призвести до порушень прав спадкоємців.»
«1. Законопроектом пропонується шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат» надати органам місцевого самоврядування повноваження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.
Проте запровадження такого підходу, на нашу думку, не враховує того, що вчинення нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину є різновидом юридичної діяльності, здійснення якої полягає не в формальній видачі зазначеного свідоцтва, а, насамперед, у наданні цьому документу юридичної вірогідності, а отже, має здійснюватися тільки в такій процесуальній формі, яка повною мірою забезпечує безспірність такого документу.
На сьогодні Законом України «Про нотаріат» встановлені гарантії безспірності факту набуття фізичними та юридичними особами прав на спадщину та дотримання права кожного на правову допомогу під час вчинення нотаріальних дій у сфері спадкування. Зазначені гарантії полягають насамперед у встановленні кваліфікаційних вимог до нотаріусів, які дозволяють йому давати професійну оцінку достовірності юридичних фактів, на підставі яких видається свідоцтво про право на спадщину. Крім того, держава гарантує захист прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб у разі їх звернення до нотаріуса, встановивши повну відповідальності за законність вчинюваних ним нотаріальних дій.
Натомість у разі передачі органам місцевого самоврядування повноваження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину держава не може гарантувати професійність та безспірність вчинюваних цими органами нотаріальних дій.
Разом з цим, запровадження шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України порядку видачі свідоцтва про право на спадщину сільською, селищною радою є юридично некоректним з огляду на колегіальність та сесійний характер роботи цього органу, з одного боку, та чітко встановленими законами України строками прийняття спадщини, з іншого боку.
Крім того, покладання на сільські та селищні ради функцій нотаріату не відповідає положенням частини третьої статті 143 Конституції України, за якою органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.
Також законопроект має низку внутрішніх неузгодженостей, зокрема це стосується одночасного надання одних і тих самих повноважень сільським, селищним радам та посадовим особам цих органів місцевого самоврядування, що суперечить частині другій статті 19 Конституції України та не відповідає вимогам щодо якості закону в контексті верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Разом з цим, з огляду на положення статті 1277 Цивільного кодексу України, за якими у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина, визнається судом відумерлою та переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, наділення органів місцевого самоврядування повноваженнями щодо видачі свідоцтва про право на спадщину не враховує вимог частини четвертої статті 7 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції 2003 року, ратифікованої Україною, за якою кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів.
2. Положення підпункту 7 пункту 2 розділу І проекту щодо доповнення статті 67 Закону України «Про нотаріат» новими частинами, які регламентують порядок видачі свідоцтва про право на спадщину, по-перше, не узгоджуються з вимогами частини першої статті 24 Конституції України, оскільки передбачаючи видачу свідоцтва про право на спадщину тільки спадкоємцям першої та другої черги за законом, обмежують права спадкоємців третьої, четвертої та п’ятої черг. Крім того, згідно з положеннями законопроекту створюється вірогідність одночасного відкриття спадкових справ нотаріусом та органом місцевого самоврядування щодо однієї спадщини.
По-друге, зазначені положення проекту щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації тільки на підставі правовстановлюючих документів, не враховують низки вимог Цивільного кодексу та інших законів України.
Так, згідно з положеннями статті 182, частини другої статті 331, частини першої статті 344 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано (частина шоста статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Однак відповідно до підпункту 7 пункту 2 розділу І проекту «відмітка про перехід права власності при видачі свідоцтва про право на спадщину провадиться посадовою особою органу місцевого самоврядування шляхом закреслення прізвища, ім’я та по батькові спадкодавця на правовстановлюючому документі і виправлення на прізвище, ім’я та по батькові спадкоємця та повинно бути підтверджено підписом посадової особи органу місцевого самоврядування і печаткою цього органу.
Проте згідно із частиною другою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації прав не приймаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.
Крім того, проект підготовлений до другого читання без урахування вимог статті 116 Регламенту Верховної Ради України. Так, пункти 3 та 4 розділу І законопроекту не були предметом наукової експертизи, яка обов’язково має проводитися відповідно до вимог статті 103 Регламенту Верховної Ради України, і не обговорювалися у сесійному залі під час його розгляду у першому читанні.»
Шановний пане Президент, з урахуванням викладеного вище прошу Вас скористатися правом вето щодо Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оформлення спадщини».

З повагою
Президент
Асоціації приватних нотаріусів
Харківської області В.М. Марченко

16 жовтня 2012 року