1. Застосування норм законодавчих актів при даруванні та спадкуванні земельних ділянок.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Автономної Республіки Крим, крім того, — законодавством Автономної Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Слід зауважити, що нотаріус є процесуально незалежною особою, яка самостійно надає правову оцінку поданим для вчинення нотаріальної дії документам, приймає рішення щодо вчинення нотаріальної дії чи відмови у її вчиненні, а також комплексно застосовує нормативно-правові акти при вчиненні нотаріальних дій. Лише у разі наявності розбіжностей у нормативно-правових актах, якими врегульовано вчинення тієї чи іншої нотаріальної дії, нотаріуси застосовують положення нормативного акта, що має вищу юридичну силу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оцінку земель» (далі – Закон) правове регулювання оцінки земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закону, законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Частиною другою статті 201 Земельного кодексу України (далі – Кодекс) та статтею 5 Закону передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України (частини третя – п’ята статті 201 Кодексу).

Відповідно до статті 13 Закону, якою визначено випадки обов’язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд. Експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 13 Закону; застави земельної ділянки відповідно до закону; визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення; визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства; визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки; виділення або визначення частки держави та територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності; відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України; визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором; рішення суду. У всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін та у випадках, визначених законами України.

Статтею 20 Закону встановлено, що за результатами, зокрема, нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231, цей Порядок визначає механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, з метою обчислення доходу платника податку – фізичної особи від продажу (обміну) та іншого доходу такого платника податку у вигляді отриманої ним грошової компенсації від відчуження нерухомого та рухомого майна (крім випадків його успадкування та дарування), а також обчислення суми державного мита, податків та інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.

Цей Порядок є обов’язковим для застосування під час проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.

Статтями 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Враховуючи положення вказаних Кодексів, земельні ділянки можуть бути як самостійними об’єктами відчуження або успадкування, так і об’єктами право власності на які переходять до набувача разом з правом власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

З огляду на викладе слід зауважити, що нотаріуси при видачі свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки, а також при посвідченні договорів дарування земельних ділянок мають керуватися положеннями вищевказаних нормативно-правових актів, з урахуванням необхідності проведення відповідної оцінки земельних ділянок для цілей передбачених законодавством. Так, при даруванні та спадкуванні земельної ділянки застосовуються норми законодавчих актів щодо нормативно-грошової оцінки земельних ділянок (Земельний кодекс України, Закон України «Про оцінку земель»), а при переході права власності на земельні ділянки разом з правом власності на житловий будинок, будівлю або споруду застосовується норми законодавства щодо оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (Податковий кодекс України, Закони України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012-2014 роки», «Про Фонд державного майна України», постанова Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231 «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства»).

2. Щодо використання звітів про оцінку складених до 31 липня 2013 року при оформленні спадкових прав слід зазначити таке.

Конституційний Суд України у своєму рішенні по справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Разом з тим у вказаному рішенні зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи), за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231 «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» до 31 липня 2013 року можуть використовуватись звіти про оцінку, що проведена суб’єктами оціночної діяльності за спеціалізація ми 1.1 – 1.7 у межах напряму 1 і спеціалізація ми 2.1 та 2.2 у межах напряму 2, тобто без урахування положень Порядку, затвердженого цією постановою.

Враховуючи зазначене, а також положення статті 1218 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, вважаємо, що при видачі свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкову справу відкрито до 31 липня 2013 року, можуть використовуватися звіти про оцінку, складені та подані нотаріусу і долучені до матеріалів спадкової справи до 31 липня 2013 року.

3. Щодо перевірки нотаріусом наявності звіту про оцінку, складеного суб’єктом оціночної діяльності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 231 «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства».

Згідно з підпунктом 1.20 пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, вчинення нотаріальної дії за участю фізичної особи, предметом якої є об’єкт нерухомого та рухомого майна, здійснюється нотаріусом за наявності оціночної вартості такого майна, проведеної в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 231 «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства».

Враховуючи наведене, при вчиненні нотаріальної дії за участю фізичної особи, предметом якої є об’єкт нерухомого та рухомого майна, нотаріуси перевіряють наявність звіту про оцінку, складеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 231 «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства».

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 231, визначення оціночної вартості здійснюється суб’єктом оціночної діяльності, який відповідає вимогам, установленим правилами організації системи зовнішнього контрою якості, затвердженими Фондом державного майна (далі — правила організації контролю якості), іншим вимогам законодавства та інформація про якого включена до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності:

за спеціалізацією 1.8 “Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства” у межах напряму 1 “Оцінка об’єктів у матеріальній формі” та/або спеціалізацією 2.3 “Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства” у межах напряму 2 “Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти інтелектуальної власності” (далі — спеціалізація 1.8 та/або 2.3), у складі якого працює не менш як один оцінювач за спеціалізацією 1.8 та/або 2.3;

за напрямом 3 “Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства” (далі — напрям 3), у складі якого працює не менш як один оцінювач за напрямом 3. Оцінювачами за напрямом 3 є оцінювачі за таким напрямом, а також оцінювачі за спеціалізацією 1.8 та/або 2.3.

Фонд державного майна України у визначеному ним порядку веде Державний реєстр оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, у тому числі за спеціалізаціями 1.8, 2.3 та напрямом 3, із зазначенням у відповідному розділі інформації про оцінювачів (суб’єктів оціночної діяльності), які мають чинне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача або сертифікат суб’єкта оціночної діяльності за спеціалізацією 1.8 та/або 2.3 та напрямом 3.

Враховуючи наведене, нотаріуси перевіряють наявність звіту про оцінку, складеного суб’єктом оціночної діяльності, який відповідає вимогам, установленим правилами організації системи зовнішнього контрою якості, затвердженими Фондом державного майна України, іншим вимогам законодавства та інформація про якого включена до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності за спеціалізацією 1.8 або за спеціалізацією 2.3, або за напрямом 3.

Така перевірка наявності звіту про оцінку включає в себе і перевірку нотаріусом реєстрації звіту про оцінку у Єдиній базі звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (далі – Єдина база) відповідно до Порядку ведення єдиної бази звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 10 червня 2013 року № 795.

Відповідно до пункту 2.5 Порядку ведення єдиної бази звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства нотаріуси є користувачами Єдиної бази. Згідно з пунктом 4.1 Порядку ведення єдиної бази звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, користувачі Єдиної бази для здійснення перевірки достовірності інформації зі звіту про оцінку, мають право доступу до Єдиної бази в частині перегляду загальних відомостей (найменування суб’єкта оціночної діяльності, що виконав звіт, категорія об’єкта оцінки, оціночна вартість об’єкта, дата виконання звіту). Пошук певного звіту користувачами Єдиної бази здійснюється за його реєстраційним номером.

При цьому звертаємо увагу на те, що звіт про оцінку є дійсним за умови включення інформації зі звіту про оцінку до Єдиної бази та присвоєння такому звіту реєстраційного номера (пункт 4.2 Порядку ведення єдиної бази звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства).

4. Щодо визначення вартості предмета застави (іпотеки) відповідно до Законів України «Про заставу», «Про іпотеку».

Відповідно до частини першої статті 582 Цивільного кодексу України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом (частина друга статті 582 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про заставу» при укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена оцінка предмета застави відповідно до законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб’єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Таким чином, оцінка предмета застави (іпотеки) проводиться з метою визначення його вартості для укладення договору застави (іпотечного договору).

Враховуючи наведене, на думку Фонду державного майна України, вартість предмета застави (іпотеки), що передається фізичною особою в заставу (іпотеку), визначається за згодою між заставодавцем (іпотекодавцем) і заставодержателем (іпотекодержателем) або, якщо це передбачено договором між ними або законом, — шляхом визначення ринкової вартості предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності.

Оцінка предмета застави (іпотеки), що відчужується юридичною особою (банком, іншим заставодержателем (іпотекодержателем)) не проводиться суб’єктами оціночної діяльності за спеціалізацією 1.8 та/або 2.3 або напрямом 3.

Разом з тим, якщо предмет застави (іпотеки) відчужується фізичною особою, його оцінка проводиться суб’єктами оціночної діяльності за спеціалізацією 1.8 та/або 2.3 або напрямом 3

УКРАЇНА
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
ХАРКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ НОТАРІАЛЬНИЙ ОКРУГ
Приватний нотаріус Марченко Володимир Миколайович
61024, Україна, місто Харків, вулиця Ольмінського, 6
тел. (057) 714-27-89, тел./факс (057) 714-27-90; e-mail: notarmarchenko@gmail.com

«26» липня 2013 р. № 16/01-16

Президенту
Нотаріальної палати України
Павловій Л.М.
Раді Нотаріальної Палати України

Приватного нотаріуса
Харківського міського
нотаріального округу
Марченко В.М.

Звернення
щодо неприпустимості суспільного сприйняття вчинення нотаріальних дій
через призму надання нотаріальних послуг.

Згідно ст. 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.
Таким чином основне і єдине повноваження нотаріуса – вчиняти нотаріальні дії.
Проаналізувавши діюче законодавство щодо повноважень нотаріуса ми дійшли висновку, що ніяким нормативним актом не передбачено надання нотаріусом так званих нотаріальних послуг.
Але на сьогодні все частіше суспільству нав’язується таке поняття, як нотаріальні послуги, що надаються нотаріусом. Цьому значно сприяють засоби масової інформації. Більш того, законотворці та державні службовці, навіть велика кількість нотаріусів у своїх «рекламах» виявляється надають нотаріальні послуги.
Це є надзвичайно тривожною тенденцією.
З однієї сторони нотаріус у своїй практиці чітко обмежений рамками закону, а з іншого боку в очах суспільства нотаріусу створюють образ ринкового торгівця, тобто «будь-яка послуга за ваші гроші».
На моє переконання, великої кількості сучасних проблем нотаріату України, можливо убезпечитися, якщо відпрацювати чітке розуміння суспільної думки щодо статусу вчинення нотаріальних дій.
Перш за все, відпрацювати для всіх гілок влади, що головним та єдиним повноваженням нотаріуса є вчинення нотаріальних дій. Оскільки сьогодні нотаріус надає нотаріальні послуги, завтра – це будуть адміністративні послуги у розумінні деяких чиновників (можновладців), а післязавтра – просто підприємницька діяльність.
Такий перекіс у сприйнятті ролі нотаріуса має бути виправлений.
Ми зробили спробу вирішити це питання, шляхом розробки проекту листа адресованого Антимонопольному комітету України, про те, що надання інформації нотаріусом за їх запитом через призму надання нотаріальних послуг суперечить чинному законодавству України.
Відповідно звертаємося до Вас з проханням підтримати та за можливості оперативно довести вказаний проект листа до усіх членів Нотаріальної палати України (дивись додаток №1).

Додатки:
№1. Проект правового аналізу (відповіді) який свідчить, що надання нотаріусом інформації, на запит Антимонопольного комітету України, суперечить чинному законодавству України.

З повагою,
приватний нотаріус
Харківського міського
нотаріального округу Володимир Марченко

Додаток №1

Проект
правового аналізу (відповіді) який свідчить, що надання нотаріусом
інформації, на запит Антимонопольного комітету України,
суперечить чинному законодавству України

21 липня 2013 року мною був отриманий лист від Антимонопольного комітету № 136 від 17.07.2013 року, щодо надання мною, приватним нотаріусом інформації, яка стосується супутніх послуг при наданні адміністративних послуг.
Згідно з Законом України від 26 листопада 1993 року N 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України» (в подальшому Закон 3659), Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Як зазначено у вищезгаданому листі, основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій (стаття 3 Закону 3659).
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Нотаріус — це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (статті 1,3 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року N 3425-XII, в подальшому Закон 3425).
Відповідно до пункту 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб’єктами господарювання є: 1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Статтею 3 Закону 3425 встановлені обмеження щодо діяльності нотаріуса: Нотаріус не може займатися підприємницькою діяльністю, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, тобто нотаріус не є суб’єктом господарювання.
Закон України «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 року N 5203-VI, визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг. Згідно зі статтею 1 вказаного закону, адміністративна послуга це результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону.
До суб’єктів надання адміністративної послуги Закон відносить:
органи виконавчої влади,
інші державні органи,
органи влади Автономної Республіки Крим,
органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які уповноважені надавати адміністративні послуги.
Супутні послуги (виготовлення копій документів, ламінування, фотографування, продаж канцелярських товарів, надання банківських послуг тощо) можуть надаватися у приміщеннях де розміщуються центри надання адміністративних послуг, інших приміщеннях, де надаються адміністративні послуги, суб’єктами господарювання, добір яких здійснюється суб’єктом надання адміністративних послуг (стаття 15 Закону України «Про адміністративні послуги»).
Як зазначалось вище, нотаріус не відноситься ні до визначених законом суб’єктів надання адміністративних послуг, ні до суб’єктів господарювання.
Більш того, відповідно до статті 3 Закону України «Про адміністративні послуги», його дія не поширюється на відносини щодо:
1) здійснення державного нагляду (контролю);
2) метрологічного контролю і нагляду;
3) акредитації органів з оцінки відповідності;
4) дізнання, досудового слідства;
5) оперативно-розшукової діяльності;
6) судочинства, виконавчого провадження;
7) нотаріальних дій;
11) провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею;
12) набуття прав на конкурсних засадах;
13) набуття прав стосовно об’єктів, обмежених у цивільному обігу.
Відповідно до частини 5 статті 7 Закону 3659, Антимонопольний комітет України має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Але статтею 19 Закону 3659 встановлено, що: «Під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією, органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб’єктів господарювання, а також політичних партій та інших об’єднань громадян чи їх органів».
Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року N 2210-III визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Як вже зазначалося вище, нотаріуси не здійснюють господарську діяльність.
Також необхідно звернути увагу на те, що Указ Президента України «Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 — 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», на виконання якого і надісланий лист № 136 в пункті 83.6 лише зазначає про необхідність внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вчинення нотаріальних дій та надання нотаріальних послуг. На цей час декілька таких законопроектів внесено до розгляду, але жоден з них не був прийнятий Верховною Радою.
Нотаріус на сьогоднішній день в межах вчинення нотаріальних дій, згідно з діючим законодавством України не надає громадянам та юридичним особам адміністративних послуг, супутніх послуг або нотаріальних послуг.
Статтею 8 Закону 3425 встановлений перелік осіб, які мають право звернутися до нотаріуса за отримання інформації: фізичні та юридичні особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії, органи державної податкової служби, суд, прокуратура, органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування у зв’язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.
Цей перелік є вичерпним.
Відповідно до статті 8.1 Закону 3425 будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов’язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно діючого законодавства.
Стаття 19 Конституції України проголошує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми діючого законодавства України, стосовно прав Антимонопольного комітету України та регулювання порядку вчинення нотаріальних дій доходимо висновку, що можливість надання нотаріусом запитуваної Вами у листі інформації не тільки не передбачена чинним законодавством України, але і суперечить йому.

З повагою,
Приватний нотаріус

Проект
правового аналізу (відповіді) який свідчить, що надання нотаріусом
запитуваної Антимонопольним комітетом України інформації
протиречить чинному законодавству України

21 липня 2013 року мною був отриманий лист від Антимонопольного комітету № 136 від 17.07.2013 року, щодо надання мною, приватним нотаріусом інформації, яка стосується супутніх послуг при наданні адміністративних послуг.
Згідно з Законом України від 26 листопада 1993 року N 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України» (в подальшому Закон 3659), Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Як зазначено у вищезгаданому листі, основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій (стаття 3 Закону 3659).
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Нотаріус — це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (статті 1,3 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року N 3425-XII, в подальшому Закон 3425).
Відповідно до пункту 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб’єктами господарювання є: 1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Статтею 3 Закону 3425 встановлені обмеження щодо діяльності нотаріуса: Нотаріус не може займатися підприємницькою діяльністю, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, тобто нотаріус не є суб‘єктом господарювання.
Закон України «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 року N 5203-VI, визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг. Згідно зі статтею 1 вказаного закону, адміністративна послуга це результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону.
До суб’єктів надання адміністративної послуги Закон відносить:
органи виконавчої влади,
інші державні органи,
органи влади Автономної Республіки Крим,
органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які уповноважені надавати адміністративні послуги.
Супутні послуги (виготовлення копій документів, ламінування, фотографування, продаж канцелярських товарів, надання банківських послуг тощо) можуть надаватися у приміщеннях де розміщуються центри надання адміністративних послуг, інших приміщеннях, де надаються адміністративні послуги, суб’єктами господарювання, добір яких здійснюється суб’єктом надання адміністративних послуг (стаття 15 Закон України «Про адміністративні послуги»).
Як зазначалось вище, нотаріус не відноситься ні до визначених законом суб‘єктів надання адміністративних послуг, ні до суб‘єктів господарювання.
Більш того, відповідно до статті 3 Закону України «Про адміністративні послуги», його дія не поширюється на відносини щодо:
1) здійснення державного нагляду (контролю);
2) метрологічного контролю і нагляду;
3) акредитації органів з оцінки відповідності;
4) дізнання, досудового слідства;
5) оперативно-розшукової діяльності;
6) судочинства, виконавчого провадження;
7) нотаріальних дій;
11) провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею;
12) набуття прав на конкурсних засадах;
13) набуття прав стосовно об’єктів, обмежених у цивільному обігу.
Відповідно до частини 5 статті 7 Закону 3659, Антимонопольний комітет України має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Але статтею 19 Закону 3659 встановлено, що: «Під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб’єктів господарювання, а також політичних партій та інших об’єднань громадян чи їх органів».
Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року N 2210-III визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Як вже зазначалося вище, нотаріуси не здійснюють господарську діяльність.
Також необхідно звернути увагу на те, що Указ Президента України «Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 — 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», на виконання якого і надісланий лист № 136 в пункті 83.6 лише зазначає про необхідність внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вчинення нотаріальних дій та надання нотаріальних послуг. На цей час декілька таких законопроектів внесено до розгляду, але жоден з них не був прийнятий Верховною Радою.
Нотаріус на сьогоднішній день в межах вчинення нотаріальних дій, згідно з діючим законодавством України не надає громадянам та юридичним особам адміністративних послуг, супутніх послуг або нотаріальних послуг.
Статтею 8 Закону 3425 встановлений перелік осіб, які мають право звернутися до нотаріуса за отримання інформації: фізичні та юридичні особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії, органи державної податкової служби, суд, прокуратура, органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування у зв’язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.
Цей перелік є вичерпним.
Відповідно до статті 8.1 Закону 3425 будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов’язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно діючого законодавства.
Стаття 19 Конституції України проголошує, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми діючого законодавства України стосовно прав Антимонопольного комітету України та регулювання порядку вчинення нотаріальних дій доходимо висновку, що можливість надання нотаріусом запитуваної Вами у листі інформації не тільки не передбачена чинним законодавством України, але і суперечить йому.

З повагою,
Приватний нотаріус

УКРАЇНА
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
ХАРКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ НОТАРІАЛЬНИЙ ОКРУГ
Приватний нотаріус Марченко Володимир Миколайович
61024, Україна, місто Харків, вулиця Ольмінського, 6
тел. (057) 714-27-89, тел./факс (057) 714-27-90; e-mail: notarmarchenko@gmail.com

«17» липня 2013 р. № 14/01-16

Президенту
Нотаріальної палати України
Павловій Л.М.
Раді Нотаріальної палати України

Приватного нотаріуса
Харківського міського
нотаріального округу
Марченка В.М.

Звернення-пропозиція
щодо формату святкування Дня нотаріату
та 20-річчя Закону України «Про нотаріат»

Щодо запрошення Ради нотаріальної палати України від 26 червня 2013 року, яке розміщене на інтернет-сторінці Нотаріальної палати України з нагоди святкування Дня нотаріату України, яке планується 06 вересня 2013 року у приміщенні концерт-холу «Stereo Plaza», є потреба озвучити деякі думки та пропозиції.
Ми усі розуміємо важливість для кожного представника професії святкування Дня нотаріату України, особливо з урахуванням 20-річчя Закону України «Про нотаріат». Також нам усім приємно відзначити, що єднання державних і приватних нотаріусів як представників професії з однаковими повноваженнями за роки дії Закону таки сталося.
Але сума, з якою пов’язана участь у святкуванні (2500 грн.), на думку моїх колег-співрозмовників, є не зовсім демократичною з таких причин:
– як усім відомо, сьогодні заробітна плата державного нотаріуса становить трохи більше однієї тисячі гривень на місяць;
– для значної кількості приватних нотаріусів і 500 грн. на святкування — доволі велика сума;
– крім того, сьогодні з урахуванням реформування нотаріату представники цієї професії обтяжені відчутними робочими витратами.
На нашу думку, доцільно розглянути та відпрацювати (час ще дозволяє) два варіанти святкування з відповідним розподілом програми участі:
перший, умовно кажучи «бюджетний», надає просту можливість зібратися, побачити один одного, привітати і таким чином відчути себе причетним до нотаріального загалу;
другий, умовно кажучи «святковий», передбачатиме додатково значну кількість святкових заходів, наприклад, святкування у ресторані, салют, катання по Дніпру і т.ін.

Відповідно витрати учасника на перший варіант святкування складатимуть приблизно 300–400 грн., а на другий — ті самі 2500 грн. Це дало б можливість не залишитися осторонь такої важливої події кожному нотаріусу України (державному та приватному), і кожен мав би можливість сам визначити свою спроможність щодо формату участі в зазначеному заході.
І головним у проведенні цього заходу все ж має стати єднання нотаріату України, незалежно від того, державний він чи приватний, незалежно від статків його представників та віддаленості від столиці.
Отже, це свято є найліпшою нагодою об’єднати нотаріат України.

З повагою
приватний нотаріус
Харківського міського
нотаріального округу В.М. Марченко

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
03.07.2013 м. Київ № 1328/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 липня 2013 року № 1134/23666

Про затвердження форми заяви про
проставлення апостиля на виписці/витязі з
Єдиного державного реєстру юридичних
осіб та фізичних осіб – підприємців

Відповідно до пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 395,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити форму заяви про проставлення апостиля на виписці/витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, що додається.

2. Департаменту взаємодії з органами влади (Палій Н.О.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної реєстраційної служби України Ворону Д.М. та директора Департаменту взаємодії з органами влади Палій Н.О.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр
Олександр Лавринович

http://www.minjust.gov.ua/43369

Нацбанк розробив нові форми карток із зразками підписів

Нацбанк передбачив зміни до низки своїх нормативно-правових актів, одним із яких є Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (затверджена постановою НБУ N 492 від 12.11.2003 р.).
Серед іншого, відкориговано перелік документів, необхідних для відкриття банком рахунків юрособам, відокремленим підрозділам, фізособам-СПД тощо.
Встановлено особливості відкриття окремого поточного рахунку нотаріусу з метою вчинення нотаріальних дій з прийняття у депозит грошової суми. При цьому передбачено, що такий рахунок використовується виключно для проведення операцій, пов’язаних із:
— виконанням зобов’язань клієнта-боржника перед кредитором;
— проведенням розрахунків за договорами купівлі-продажу між клієнтами нотаріуса — фізособами, у т.ч. на суму, що перевищує встановлену НБУ граничну межу для готівкових розрахунків між фізособами (за повідомленням НБУ з 01.09.2013 р. обмеження становитиме 150 тис. грн., але на даний час відповідної постанови ще немає).
Будьте уважні! Зазнали змін форми картки із зразками підписів та відбитком печатки (для юросіб, профспілок, банків тощо) та картки із зразками підписів (для фізосіб, у т.ч. фізосіб-СПД).
————————
Постанова Правління Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» (постанова N 212 від 06.06.2013 р.)
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.07.2013 р. за N 1121/23653 та набирає чинності з дня офіційного опублікування

Атрибути для передплати:

Одержувач: ЮВПП «Страйд»
Код ЄДРПОУ 32335789
Поточний рахунок 260000016018 в АТ «Регіон-банк» м. Харкова, МФО 351254
Призначення платежу: Передплата за журнал „МЕН” на 2013 рік. Без ПДВ. (вказати свої реквізити та адресу)

Вартість передплати становить 1080 грн.

Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09;
E-mail: stride.zakaz@ukr.net
http://www.yurradnik.com.ua/

УКРАЇНА
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
ХАРКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ НОТАРІАЛЬНИЙ ОКРУГ
Приватний нотаріус Марченко Володимир Миколайович
61024, Україна, місто Харків, вулиця Ольмінського, 6
тел. (057) 714-27-89, тел./факс (057) 714-27-90; e-mail: notarmarchenko@gmail.com

«27» червня 2013 р. № 12/01-16
Президенту
Нотаріальної палати України
Павловій Л.М.

Приватного нотаріуса
Харківського міського
нотаріального округу
Марченко В.М.

Звернення
щодо обґрунтування необхідності зменшення надмірного податкового навантаження на оплату вчинюваних нотаріальних дій шляхом надання можливості приватному нотаріусу обирати спрощену систему оподаткування через внесення відповідних змін до Податкового кодексу України

Враховуючи мету створення Нотаріальної палати України, її повноваження та функції, закладені у зміст ст. 16 Закону України «Про нотаріат» і статут НПУ, прошу взяти до уваги такі пропозиції шляхом їх включення до плану першочергових заходів з організації роботи Ради НПУ та уповноважених представників НПУ.
Як відомо, пропозиція запровадження державою тарифікації нотаріальних послуг зумовлена в першу чергу необхідністю стабілізувати цивільно-правовий оборот з метою створення прозорої та доступної системи роботи органів нотаріату, забезпечення високого професійного рівня нотаріальних послуг. Відповідно встановлення єдиних тарифів є одним з етапів процесу реформування нотаріату в Україні і запровадження єдиного нотаріату відповідно до нових правових економічних і соціальних умов.
Існуюча тенденція держави щодо мінімізації витрат споживачів нотаріальних дій цілком зрозуміла і прийнятна, але при цьому не меншої уваги потребує зменшення податкового навантаження на нотаріальну діяльність. Наведемо деякі обґрунтування.
Робота нотаріуса полягає в позасудовому забезпеченні охорони прав та законних інтересів громадян юридичних осіб і здійснюється зі значною витратною частиною з боку нотаріусів, що обґрунтовано постійним підвищенням державою вимог до організації роботи нотаріусів (стан приміщень, засоби захисту від несанкціонованого проникнення, техніка та багато іншого), підвищенням матеріальної відповідальності у вигляді встановлення достатньо високої суми страхового відшкодування на випадок заподіяння шкоди, необхідністю постійного підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату.
Все перелічене вище спрямоване на встановлення такої системи органів нотаріату, що дає змогу забезпечувати нотаріальні дії на високому професійному рівні, без жодних фінансових затрат з боку держави на основі повного самофінансування.
Загальновідомим є той факт, що професійна юридична допомога широкому загалу в жодній країні не надається за умов низького рівня її оплати, адже для пільгових категорій громадян існує система пільг, яка має бути збережена під час встановлення тарифів за надання нотаріальних послуг і в нашій державі.

Ми не заперечуємо той факт, що нотаріус, маючи можливість працювати від імені держави, має додатково нести соціальну відповідальність у вигляді обслуговування окремих категорій громадян, яким держава надає пільги щодо звільнення та (або) зменшення розміру оплати (за умови списання суми несплаченого пільговиком тарифу на витратну частину). Це цілком закономірно та логічно, але зовсім нелогічним є намагання окремих народних обранців зробити в Україні дешевий нотаріат .
Все ж таки поглянемо в минуле і зробимо висновок про те, що намагання зробити нотаріат дешевим призведе до його знищення та повернення нотаріату до 80-х років, коли кількість об’єктів приватної власності була мізерною, кількість нотаріальних операцій низькою, якість відповідною, оскільки для роботи нотаріусом навіть не потрібно було мати юридичну освіту. Пригадується, що ще в 1993 році при запровадженні Законом «Про нотаріат» інституту приватних нотаріусів постановою Верховної Ради органам місцевої виконавчої влади було рекомендовано сприяти виділенню приміщень для нотаріусів, які здійснюють приватну нотаріальну діяльність, з наданням пільг щодо стягнення орендної плати. Тепер про таке навіть не згадується . І сьогодні кожен приватний нотаріус покладається тільки на себе.
Зменшення податкового тиску

На цей час джерелом доходу є плата, яку приватні нотаріуси справляють за вчинення нотаріальних дій, розмір якої сьогодні визначається за домовленістю між нотаріусом та фізичною або юридичною особою . Додаткові послуги правового характеру також можуть оплачуватися за домовленістю. Відповідно доходи приватного нотаріуса — це сума коштів, що сплачується клієнтами за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру.
Отже, якщо в минулому доцільність застосування до нотаріусів загальної системи оподаткування була зумовлена та обґрунтована достатнім навантаженням на кожного нотаріуса і забезпеченням державою необхідності обов’язкового нотаріального посвідчення великої кількості операцій, то наразі, враховуючи всі перелічені вище обґрунтування, цілком логічним та справедливим, з точки зору загальних принципів податкового законодавства, буде законодавче забезпечення можливості застосування до нотаріусів спрощеної системи оподаткування.

Пропозиції щодо обґрунтування можливості приватному нотаріусу
обирати спрощену систему оподаткування
Дохід приватного нотаріуса підлягає оподаткуванню за правилами Податкового кодексу України (далі — ПКУ).
Підпунктом 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ діяльність нотаріусів визначено як незалежну професійну діяльність.
Незалежна професійна діяльність — це участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Оподаткування доходів фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до положень ст. 178 ПКУ .
Згідно з пунктами 178.3, 178.4 ст. 178 ПКУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податків на доходи фізичних осіб.
Пункт 178.6 ст.178 ПКУ зобов’язує фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення встановлені однакові для фізичних осіб — підприємців, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Юридична особа чи фізична особа — підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим ПКУ, та реєструється платником єдиного податку. Особи, які не можуть бути платниками єдиного податку, встановлені в п. 291.5 ст. 291 ПКУ. Тобто особи, які провадять незалежну професійну діяльність, мають право зареєструватися як фізичні особи — підприємці і обрати спрощену систему оподаткування. Всі, крім нотаріусів.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлюється Законом України «Про нотаріат» яким визначено, що нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої, у вільний від роботи час.
Таким чином, перехід на спрощену систему оподаткування за ПКУ є можливим тільки для суб’єктів підприємницької діяльності. Тому в умовах чинного законодавства нотаріуси не можуть обрати або перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до ПКУ.
Це породжує нерівність приватних нотаріусів щодо інших платників податків, які також здійснюють незалежну професійну діяльність і при цьому не виконують соціально значущих функцій у вигляді надання пільг незахищеним верствам населення.
Особливо це кидається в очі, коли ми бачимо, що спрощена система оподаткування поширюється на доходи 3 млн. грн., 5 млн. грн. і навіть 10 млн. грн., а середньорічний дохід пересічного нотаріуса перебуває в межах 100 – 150 тисяч грн. !
Можливість обрати спрощену систему оподаткування — це не тільки і не стільки необхідність зменшення надмірного податкового навантаження. Сьогодні обов’язки нотаріусів дуже розширилися. Це і збільшення вимог щодо ведення архіву, запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доступ до якого мають тільки нотаріуси, проведення фінансового моніторингу тощо. Завдяки спрощеній системі оподаткування приватні нотаріуси, навіть з невеликою кількістю вчинених нотаріальних дій та відповідно невисоким доходом, матимуть можливість створювати додаткові робочі місця, при цьому стабільно виплачуючи найнятим робітникам заробітну плату, і відповідно сплачуючи додаткові податки. Мати право обирати спрощену систему оподаткування — це можливість спростити звітність, що подається в органи державної податкової служби України, і заощадити засоби для організації нотаріальної діяльності. Загалом це дасть можливість нотаріусу приділяти більше уваги громадянам.
З метою зменшення податкового навантаження необхідно ініціювати внесення змін до ПКУ в частині надання права приватним нотаріусам обирати спрощену систему оподаткування, з прийняттям яких будуть надані однакові можливості щодо вчинення нотаріальних дій та удосконалення організації своєї діяльності всім нотаріусам.

Порівняльна таблиця-пропозиція

Норми чинного ПКУ щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність Проект внесення змін до відповідних норм ПКУ щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність
Пункт 291. 3 ст. 291 ПКУ
Юридична особа чи фізична особа — підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пункт 291.3 ст. 291 ПКУ викласти у такій редакції:
Юридична особа, фізична особа —підприємець чи особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Частина 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ
третя група — фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;
обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень
Частину 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ викласти у такій редакції:
третя група — фізичні особи — підприємці чи особи, які провадять незалежну професійну діяльність, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;
обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень;

Абз. 2 п. 294.4 ст. 294
Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб’єктів господарювання (новостворених), які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої – шостої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.
Абз. 2 п. 294.4 ст. 294 викласти у такій редакції:
Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб’єктів господарювання (новостворених), чи осіб, які отримали реєстраційне посвідчення, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, отримали реєстраційне посвідчення, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої – шостої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація (отримано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності).

Підпункт 298.1.2 ст. 298

Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої – шостої груп, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Підпункт 298.1.2 ст. 298 викласти у такій редакції:
Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, які протягом 10 днів з дня державної реєстрації, отримання реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої – шостої груп, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації, отримання реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності.

З повагою
приватний нотаріус
Харківського міського
нотаріального округу Марченко В.М.