ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ
«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»
61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6
код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254
(057) 714-27-90, (057) 714-27-89
«20» жовтня 2014 р. № 29
Президенту України
Порошенко П.О.
Шановний пане Президент!
У той час, коли Україна долає нелегкий шлях до становлення незалежної правової держави, Верховна Рада України 20 жовтня 2014 року прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо деяких питань спадщини) » за реєстровим №5141, який нас фактично повертає до XVI сторіччя.
Законом пропонується передати оформлення спадкових прав на селі посадовим особам сільських рад.
На сьогодні запропоновано «простий» механізм: хто перший приніс на село свідоцтво про смерть, того і хата, хто ощадкнижку — того гроші, а хто кинув далі шапку — тому земля.
Таким чином, Верховна Рада України реально пропонує повернутися до козацького права та ставити у правозастосуванні на перше місце відчуття та емоції, на друге місце — звичай, на третє місце — духовно-емоційний стан секретаря сільради, на четверте місце — зовнішній стан (вигляд) суб’єкта, щодо якого вчинюється дія (зріст, маса тіла, спадковість, наркозалежність тощо), на п’яте місце — документ.
І тільки на шосте місце у правозастосуванні ставити право, бо право як феномен вже, мабуть, у нашій державі в розумінні авторів цього Закону набуває ознак рудиментарного анахронізму.
Керуючись їх логікою, в законодавстві України ще є над чим працювати: потрібно терміново внести зміни про надання секретарям сільради повноважень судді, прокурора та взагалі нехай вже й закони приймають на селі.
У зв’язку з цим є одне бажання: побачити, як народні обранці отримають спадщину від секретаря сільради!
І. Прошу Вас звернути увагу на такі ґрунтовні зауваження щодо цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи місцевого самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (зі змінами) посадова особа місцевого самоврядування — особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно ст. 12 даного Закону, сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об’єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.
Статтею 141 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (зі змінами) передбачено, що строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п’ять років.
За текстом Закону, який пропонується внесення змін до Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат» надаються «уповноваженим на це посадовим особам місцевого самоврядування» повноваження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.
Проте зазначене суперечить положенням частини другої ст. 19 Конституції України, оскільки посадові особи органів місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Тобто відповідна посадова особа має бути визначена безпосередньо законом.
Разом з цим положення тексту Закону щодо видачі свідоцтва про право на спадщину «уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування» є юридично некоректними та містять підґрунтя для корупційних ризиків.
Крім того, покладання на посадових осіб органів місцевого самоврядування функцій нотаріату не відповідає положенням частини третьої ст. 143 Конституції України, за якою органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.
Також відповідно до статей 1 і 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадова особа органу місцевого самоврядування може мати повноваження виключно щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Такий законодавчий підхід, на нашу думку, не враховує того, що вчинення нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину є різновидом юридичної діяльності, здійснення якої полягає не в формальній видачі зазначеного свідоцтва, а насамперед у наданні цьому документу юридичної вірогідності, а отже, має здійснюватися виключно нотаріусом у такій процесуальній формі, яка повною мірою забезпечує безспірність такого документа.
На сьогодні Законом України «Про нотаріат» встановлені гарантії безспірності факту набуття фізичними та юридичними особами прав на спадщину та дотримання права кожного на правову допомогу під час вчинення нотаріальних дій у сфері спадкування. Зазначені гарантії полягають насамперед у встановленні кваліфікаційних вимог до нотаріусів, які дозволяють йому давати професійну оцінку достовірності юридичних фактів, на підставі яких видається свідоцтво про право на спадщину. Крім того, держава гарантує захист прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб у разі їх звернення до нотаріуса, встановивши повну відповідальність за законність вчинюваних ним нотаріальних дій.
Натомість у разі передачі посадовим особам органів місцевого самоврядування повноваження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину держава не може гарантувати професійність та безспірність вчинюваних цими особами нотаріальних дій.
Крім того, з огляду на положення ст. 1277 Цивільного кодексу України, за якими у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина визнається судом відумерлою та переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Наділення посадових осіб органів місцевого самоврядування повноваженнями щодо видачі свідоцтва про право на спадщину не враховує вимог частини четвертої ст. 7 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції 2003 року, ратифікованої Україною, за якою кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів.
Положення Закону щодо доповнення ст. 67 Закону України «Про нотаріат» новими частинами, які регламентують порядок видачі свідоцтва про право на спадщину, по-перше, не узгоджуються з вимогами частини першої ст. 24 Конституції України, оскільки, передбачаючи видачу свідоцтва про право на спадщину тільки спадкоємцям першої та другої черги за законом, обмежують права спадкоємців третьої, четвертої та п’ятої черг.
До речі, на практиці остаточний склад спадкоємців, а також черга, що закликається до спадкування, встановлюється нотаріусом лише після шести місяців з відкриття спадщини. Встановити склад майбутніх спадкоємців при заведенні спадкової справи юридично неможливо, оскільки законодавець визначив пріоритетним спадкування саме за заповітом. Невизначеною в контексті закону залишається доля спадщини, де спадкування здійснюється одночасно за законом і за заповітом, що нерідко зустрічається у практиці.
Отже, приймаючи до уваги невизначеність черги та кола спадкоємців на етапі відкриття спадщини, умови оформлення спадщини мають бути однаковими для всіх черг спадкоємців.
ІІ. Обтяження громади села недоцільними додатковими витратами та ускладнення процедури оформлення спадкових прав громадян.
Ознайомившись з вимогами Проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо оформлення спадщини)» слід зазначити наступне:
Статтею 3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (зі змінами) передбачено, що нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори — не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
Проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оформлення спадщини» передбачено вимоги до уповноважених осіб органу місцевого самоврядування, які мають право оформляти спадкові права, зокрема такі особи мають мати вищу юридичну освіту, досвід роботи у галузі права не менше трьох років, пройти протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса, завершити навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції України, та скласти іспит із спадкового права у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Враховуючи вищенаведене, доцільно зауважити, що вимоги до нотаріусів, які здійснюють свою діяльність на постійній основі, займаються підвищенням свого професійного рівня за рахунок курсів підвищення кваліфікації та самоосвіти більш жорсткі, ніж вимоги до уповноважених посадових осіб органів місцевого самоврядування, які обрані на певний період.
Також, слід зазначити, що держава 15 років ! ( з 1994 по 2009 роки) не надавала приватним нотаріусам права оформлення спадщини у зв’язку з особливістю оформлення спадкових прав, підвищеною складністю та відповідальністю вчинення такої нотаріальної дії. Лише з 01 червня 2009 року після обов’язкового підвищення рівня кваліфікації саме з спадкового права в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, приватним нотаріусам надано право видачі свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя.
Проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оформлення спадщини» передбачено, що уповноваженні особи органів місцевого самоврядування забезпечують збереження та архівування документів нотаріального діловодства та архіву, що стосується нотаріальних дій з оформлення спадщини, відповідно до вимог, встановлених для нотаріусів.
Положенням про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності від 23.03.2011 № 888/5 (зі змінами) та Положенням про умови зберігання архівних документів від 15.01.2003 № 6 (зі змінами) передбачено особливі вимоги щодо приміщень для зберігання архіву.
Згідно ст. 23 Закону України «Про нотаріат» в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі засновуються державні нотаріальні архіви, які є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів.
Відповідно до п.15.1, 15.2 Правил ведення нотаріального діловодства від 22.12.2010 N 3253/5 (зі змінами), на зберігання до державного нотаріального архіву передаються справи (наряди) нотаріальних документів постійного і тривалого (понад 10 років) зберігання в упорядкованому стані, а також закінчені у діловодстві документи довідкового та облікового характеру згідно з відповідними номенклатурами справ. Контора передає справи (наряди) нотаріальних документів через два роки після закінчення десятирічного строку їх зберігання у відповідній державній нотаріальній конторі.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про нотаріат» документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв’язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності. У разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.
Враховуючи вищенаведене залишається не врегульоване питання забезпечення належними умовами для зберігання архіву та його передача у відповідну архівну установу.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про нотаріат» шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України.
Згідно ст. 27, 28 даного Закону шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Для забезпечення відшкодування заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шкоди приватний нотаріус зобов’язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності. Держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно.
За умови реалізації Декрету про децентралізацію, шкода завдана посадовою особою органу місцевого самоврядування сільського населеного пункту фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов’язків, підлягає виконанню на підставі рішення суду за рахунок коштів громади села.
Крім вищевказаного на реалізацію даного проекту Закону, згідно Декрету про децентралізацію, сільська громада несе наступні витрати:
- навчання посадових осіб органів місцевого самоврядування сільського населеного пункту раз у п’ять років;
- забезпечення відповідною комп’ютерною та оргтехнікою необхідною для роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують у системі Міністерства юстиції України;
- забезпечення канцелярським приладдям, бланками, печатками, доступом до мережі Інтернет.
Для погашення даних витрат, при оформленні спадкових прав, посадовою особою органу місцевого самоврядування сільського населеного пункту буде стягуватись плата за надання додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані з вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру.
Крім даної плати, відповідно до вимог чинного законодавства, посадова особа зобов’язана справляти державне мито та інші обов’язкові платежі, які підлягають сплаті при оформленні спадкових прав.
Увага! Таким чином кошти, які громада села могла б скерувати на ремонт доріг, освітлення вулиць та облаштування інфраструктури, у випадку прийняття даного проекту Закону, будуть скеровані на погашення цих витрат та відшкодування шкоди, яку буде завдано посадовою особою органу місцевого самоврядування сільського населеного пункту фізичній чи юридичній особі.
Слід зазначити, що оформлення спадкових справ є досить складною ділянкою нотаріальної практики, оскільки потребують не тільки спеціальних знань, але і досвід роботи. Це підтверджується значною кількістю звернень громадян, що адресуються контролюючим органам та судових позовів, які зазвичай надходять через значний проміжок часу.
Особливістю оформлення спадкових справ, є також значна тривалість даного провадження у часі, оскільки чинним законодавством встановлено тільки строк для прийняття спадщини, але не встановлено строк для її оформлення. Саме тому, значна кількість спадкових справ залишаються не закритими, що призводить до збільшення архіву. Враховуючи вищенаведене, а також те, що посадова особа органу місцевого самоврядування обрана на певний період залишається відкритим питанням її персональної відповідальності після закінчення каденції у випадку втрати чи знищення архіву.
ІІІ. Історичний досвід Європи та світу однозначно свідчить про загальну практику оформлення спадщини у нотаріуса.
Оформлення спадщини — це не просто двокрокова дія «подав документи — отримав документи». Воно передбачає знання видів спадкування, встановлення кола спадкоємців, черговості спадкування за законом, підстав усунення від спадкування, правових наслідків відмови від прийняття спадщини, складу спадщини, поділу спадщини, перерозподілу спадщини та багатьох інших питань.
Видача свідоцтва про право на спадщину є різновидом юридичної діяльності, здійснення якої полягає не у формальній видачі відповідного свідоцтва, а у наданні цьому документу юридичної сили. Таку гарантію сьогодні надають тільки нотаріуси, які ПРОФЕСІЙНО оцінюють достовірність юридичних фактів, на підставі яких надається свідоцтво про право на спадщину. Держава задекларувала повну відповідальність за законність нотаріальних дій. При переданні органам місцевого самоврядування повноважень щодо видачі свідоцтва про право на спадщину держава не може гарантувати професійність та законність відповідних дій посадовцями цих органів.
Мета, з якою пропонується ухвалити цей Закон, на перший погляд, є прогресивною: створити сприятливі умови для населення, що проживає в сільській місцевості, при оформленні спадщини. Однак з набуттям чинності цим законодавчим актом ситуація тільки ускладниться. Всі документи щодо оформлення спадщини необхідно буде подавати посадовцю конкретного села.
Спадкоємці змушені будуть самостійно добиратися до відповідної сільської або селищної ради або надсилати відповідну заяву поштою.
З урахуванням того, що кількість документів не зменшиться, необхідно буде неодноразово виїздити до села за необхідними для оформлення спадщини документами тощо.
Все це у кілька разів перевищить вартість оформлення спадщини порівняно з оплатою послуг нотаріуса. Потрібно розуміти, що спадкоємцями є не тільки жителі конкретного села, а і на усій території України і навіть за її межами.
IV. Головним психологічним чинником з боку «апологетів» надання посадовим особам сільрад спадкових повноважень є ілюзія дешевизни та доступності їх послуг.
Але це не так, бо зазначений законопроект не має професійно виваженого характеру, а свідчить про популістський підхід до вирішення питань нотаріальної діяльності, без достатнього вивчення та аналізу суті правових проблем та їх аргументації.
У випадку наділення посадових осіб органів місцевого самоврядування повноваженнями щодо оформлення спадкових прав вони будуть зобов’язані дотримуватись вимог вищевказаних нормативно-правових актів в частині стягнення коштів при видачі свідоцтв про право на спадщину, а також виконувати всі необхідні вимоги, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат» та іншими нормативно-правовими актами, що потребує спеціальних знань в галузі права та відповідної юридичної освіти.
Розміри ставок державного мита за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами, передбачені в ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Станом на сьогоднішній день, на підставі ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за видачу свідоцтва про право на спадщину справляється за ставкою — 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а саме – 34 грн.).
Відповідно до вимог чинного законодавства, нотаріусами при оформленні спадкових прав справляється плата за отримання інформації та проведення ними реєстрацій в єдиних та державних реєстрах Інформаційної системи Міністерства юстиції України, зокрема:
1. За внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису, змін і додаткових відомостей до запису справляється плата у розмірі 34 грн. (з урахуванням податку на додану вартість) (Додаток до постанови КМУ від 05.07.2004 № 830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна»);
2. За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про видачу свідоцтва про право на спадщину або його дубліката з видачею про це відповідного витягу – у розмірі 51 грн.( Наказ МЮУ від 07.07.2011 № 1810/5 «Про затвердження Положення про Спадковий реєстр»);
3. За проведення перевірки у Спадковому реєстрі інформації про наявність або відсутність посвідченого заповіту і спадкового договору або заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину з видачею витягу або інформаційної довідки – у розмірі 51 гривні. (потрібно 2 Витяги при спадщині – 102 грн.) (Наказ МЮУ від 07.07.2011 № 1810/5 «Про затвердження Положення про Спадковий реєстр»);
4. За надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно плата становить 120 гривень ( Постанова КМУ від 21.11.2012 № 1204 «Про затвердження розміру і порядок використання плати за внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та надання інформації із зазначеного реєстру»;
5. За внесення відомостей до Державного реєстру речових прав державне мито становить – 119, 00 грн.;
6. За здійснення під час вчинення нотаріальної дії одного пошуку нотаріусами відомостей про зареєстровані речові права, їх обтяження на об’єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який становить 68 грн. 00 коп. (при спадщині береться два витяги, що становить 136 грн.) (Наказ МЮУ від 29.12.2012 № 1994/5 «Про встановлення розміру плати за пошук нотаріусами відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно»)
7. Відповідно до п. 1 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтва про право на спадщину викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків. Вартість одного спеціального бланка нотаріальних документів станом на сьогоднішній день становить 6 грн.
Слід звернути Вашу увагу на те, що Декретом про справляння державного мита та Положенням про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру передбачено пільги щодо сплати державного мита та щодо плати за надання правової допомоги.
Крім вищезазначеного доцільно звернути увагу на те, що при видачі свідоцтв про право на спадщину фізичні особи – члени сім”ї спадкодавця 1-го ступеня споріднення (подружжя, батьки, діти) звільняються від сплати податку з доходу фізичних осіб.
Таким чином твердження окремих депутатів про те, що при оформленні у нотаріуса спадщини на будинок в селі дружиною після смерті її чоловіка становить близько 10 тис. грн. є не правдивим, оскільки згідно вищенаведених розрахунків ця вартість є меншою в десять разів.
І навпаки, за умови оформлення спадщини сільрадами ця вартість збільшиться в рази з елементарних економічних підстав — потрібно буде компенсувати витрати громади.
Додатково слід зауважити, що даним проектом Закону не врегульовано питання дотримання нотаріальної таємниці уповноваженими посадовими особами органів місцевого самоврядування при проходженні стажування у державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса, при оформленні спадкових прав та при доступі до єдиних та державних реєстрів, що функціонують в системі Міністерства юстиції України.
V. Що ми отримуємо у «сухому» залишку
Посади в органах місцевого самоврядування є виборними. Вимоги щодо рівня освіти, спеціальної підготовки, кваліфікації до посадових осіб органів місцевого самоврядування, на яких покладено обов’язок вчиняти нотаріальні дії, законодавством не встановлені. Сьогодні лише окремі повноваження щодо вчинення нескладних нотаріальних дій надані посадовим особам органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де взагалі немає нотаріусів. Встановлений на сьогодні перелік повноважень посадових осіб щодо вчинення нотаріальних дій є оптимальним з урахуванням рівня їх підготовленості, матеріальної бази органів місцевого самоврядування, відповідальності за зміст виданих документів та збереження документів нотаріального архіву за умови плинності кадрів у цих органах.
Усе перелічене, як наслідок, ще більше ускладнить процес оформлення спадщини або призведе до порушення цивільних прав фізичних осіб, зокрема мешканців села, а також юридичних осіб, які також можуть бути спадкоємцями відповідно до цивільного законодавства.
VІ. Також потрібно відзначити, що реалізація положень Закону призведе до виникнення конфлікту інтересів та корупціогенного фактора.
Так, за Цивільним кодексом України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою; спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (частини перша, третя статті 1277).
Отже, органи місцевого самоврядування, в тому числі сільські та селищні ради, є суб’єктами, на яких закон покладає обов’язок бути ініціаторами визнання спадщини відумерлою.
З урахуванням наведеного покладення на сільські, селищні ради повноважень щодо оформлення спадщини є не чим іншим, як поєднанням у одного суб’єкта (у даному разі сільської, селищної ради) повноважень, що може спричинити конфлікт інтересів.
Такий підхід не відповідає вимогам частини четвертої статті 7 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції 2003 року (що ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року № 251–V і відповідно до частини першої статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства), за якою кожна держава-учасниця прагне згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права створювати, підтримувати і зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості та запобігають виникненню конфлікту інтересів.
У зв’язку з цим покладення повноважень щодо оформлення спадщини на органи місцевого самоврядування є неприйнятним.
VІІ. Що насправді потрібно зробити для зняття соціальної напруги та реального зменшення вартості отримання спадщини громадянами України?
Для створення сприятливих умов громадянам України при зверненнях за вчиненням нотаріальних дій, в тому числі і при оформленні спадщини в сільській місцевості, необхідно спростити порядок оформлення спадщини та зменшити суми платежів за користування/одержання інформації з відповідних державних реєстрів, Державного земельного кадастру, Спадкового реєстру, за реєстраційні дії при реєстрації права власності та обтяжень, спростити порядок оцінки майна при відчуженні нерухомого і рухомого майна та при спадкуванні (оскільки сьогодні вартість послуг з оцінки збільшилася в рази), а в більшості випадків — повністю скасувати оцінку майна як зайву.
Потрібно розширити перелік документів, які мають надаватися на запит нотаріуса поштою, таким чином, перекласти навантаження з підготовки документів зі спадкоємця на відповідні відомства та органи, забезпечивши тісну взаємодію між ними та нотаріусом.
Також необхідно імплементувати процесуальні та технічні механізми, для того щоб нарешті запрацював на користь людини Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (п. 174 та п. 187), в частині підключення нотаріусів до електронної бази Державного земельного кадастру та отримання ними витягів з ДЗК для вчинення правочинів.
Запровадження лише зазначених змін приведе до реального полегшення долі кожного спадкоємця (а не тільки сільського) та відчутного здешевлення оформлення спадщини.
Шановний пане Президенте, з урахуванням викладеного вище і так як обумовлений Закон має суто популістичний характер, спрямований на здійснення передвиборчої агітації, а реалізація його положень призведе до збільшення судових спорів, обтяження громади села додатковими витратами та не забезпечить спрощення процедури оформлення спадкових прав громадян, прошу Вас скористатися правом вето щодо Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо деяких питань спадщини)».
Таким чином Ви гарантуватимете захист бюджету держави та місцевих громад від додаткових витрат, економічну та юридичну безпеку громадянам України, забезпечення безспірності їх права власності та коштів, а також сприятиме відсутності корупційної складової у процесі оформлення спадщини.
З повагою
Президент Громадської організації
«Асоціація нотаріусів міста Харкова
та Харківської області» Марченко В. М.
