http://www.golos.com.ua/article/262217

http://www.golos.com.ua/article/262216

 

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

«09» грудня 2015 р. № 28

Міністру юстиції України Петренку П.Д.

 

 Звернення щодо скасування реєстрації

Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства

(наказ Міністерства юстиції України від 17.02.2014 № 357/5)

 

Наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 № 357/5 затверджено Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства. Після застосування на практиці окремих положень цього Порядку серед нотаріальної спільноти склалась вкрай тривожна ситуація (наприклад, при проведенні перевірок нотаріусів Херсонської та Черкаської областей у листопаді поточного року).

Нам відома Ваша принципова позиція щодо дотримання конституційних норм органами державної влади України в цілому і особливо представниками Міністерства юстиції України. Тому відразу після затвердження цього Порядку ми подавали правовий аналіз цього нормативного акта, де акцентували увагу на безпідставно розширеному тлумаченні норм Закону України «Про нотаріат» у новій редакції Порядку, невиправданих новелах щодо нових видів перевірок, не передбачених цим Законом, некоректних, двозначних формулюваннях окремих норм, що призведе до конфліктних ситуацій між нотаріусами та перевіряючими органами.

На жаль, наші прогнози виправдались. Відповідальні спеціалісти Міністерства юстиції України, які мали б опрацювати поданий нами правовий аналіз та своєчасно усунути допущені недоліки в тексті зазначеного Порядку, на той час не скористались такою можливістю. Тому змушені повторно привернути Вашу особисту увагу до цього питання. Практика показала, що проведення перевірок за цим Порядком неминуче призвело до напруженої ситуації. На нашу думку, питання вирішить лише скасування державної реєстрації цього Порядку та затвердження нового Порядку, складеного з дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат» та Конституції України.

По суті проблеми:

Порядок проведення перевірок організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства регулюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства  з відповідними змінами.

 

І. Відповідно частина друга статті 2-1 «Державне регулювання нотаріальної діяльності» Закону України «Про нотаріат» визначає, що контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Спеціальною нормою — ст. 33 Закону України «Про нотаріат»  визначено періодичність перевірок та місце їх проведення, а саме:

1) перевірка, крім повторних перевірок, передбачених цим Законом, проводиться не частіше одного разу на два роки;

2) виключно на робочому місці (у конторі) приватного нотаріуса.

Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається. Окремим випадком проведення повторної перевірки (до двох років) у Законі України «Про нотаріат»  зазначено звернення громадян чи юридичних осіб. Повторна перевірка проводиться лише в межах звернення та повноважень вказаних вище осіб.

ІІ. Підзаконний нормативний акт — Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства (далі — Порядок) містить деякі додаткові, поглиблені коментарі процедури здійснення перевірки.

Слід зазначити, що Порядок вводить не передбачені Законом України «Про нотаріат»   нові назви перевірок: «планова комплексна» та «позапланова». Також у Порядку дублюється період перевірки не частіше одного разу на два роки та заборона проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом попередніх перевірок.

Відповідно до Порядку підставою для проведення планової комплексної перевірки є графік проведення такої перевірки (п. 12 Порядку).

Графік проведення планових комплексних перевірок погоджується з Міністерством юстиції України та затверджується начальником головного управління юстиції на рік.

Копія погодженого та затвердженого графіка надсилається до Міністерства юстиції України, а також направляється на адресу нотаріуса, який підлягає перевірці.

Зміни до графіку перевірки вносяться в такому самому порядку (п.п. 2 п. 16 Порядку).

Графік перевірки оприлюднюється шляхом розміщення на сайті управління юстиції.

Зверніть увагу, що згідно з Порядком з метою публічності повинно бути вчинено дві самостійні та обов’язкові дії:

після затвердження графіка на рік його копію направляють на адресу нотаріуса який підлягає перевірці, та цей графік додатково оприлюднюється для нотаріального загалу шляхом розміщення на сайті управління юстиції.

На підставі погодженого та затвердженого графіка перевірок вже по конкретному нотаріусу уповноваженим представником Міністерства юстиції України або управління юстиції складається план проведення перевірки.

План проведення перевірки розглядається і затверджується відповідно заступником Міністра юстиції або начальником управління юстиції (його заступником), готуються пропозиції щодо складу комісії та повідомляється про перевірку нотаріуса.

Підставою для проведення позапланової повторної перевірки є надходження звернення фізичної чи юридичної особи.

Позапланова повторна перевірка проводиться як за період, що вже підлягав плановій комплексній перевірці, так і за період, що не підлягав такій перевірці, у межах предмета звернення фізичних чи юридичних осіб.

 

ІІІ. Детальним аналізом Порядку встановлено норми, які є прямим порушенням Конституції України, Закону України «Про нотаріат» та які є підставою для скасування чинної редакції Порядку.

1. Пункт 2  Порядку без належних повноважень вводить нові терміни та не передбачені Законом України «Про нотаріат» нові види та форми перевірок, як то: «планова», «позапланова перевірка (комплексна цільова або контрольна перевірка)».

2. Визначення терміну «перевірка» охоплює нові напрямки перевірок, не передбачені Законом України «Про нотаріат», а саме:

а) «перевіряється робота державної нотаріальної контори…», а Законом України «Про нотаріат» передбачено перевіряти «організацію роботи…» (таким чином безпідставно розширено рамки перевірки, що наразі охоплюють всю діяльність контори, а не лише організацію роботи, як це передбачено Законом);

б) «нотаріальна діяльність приватного нотаріуса», а Законом України «Про нотаріат» передбачено перевіряти «організацію нотаріальної діяльності…» (так само розширено рамки перевірок і для приватних нотаріусів).

Фактично має місце не професійно розширене тлумачення норми Закону України «Про нотаріат», що вийшло за рамки тексту та змісту відповідної його статті. Як результат, створено корупційну складову.

3. У п. 3 Порядку нечітко визначені основні завдання перевірки, що у свою чергу потягнуло розробку помилкових механізмів їх реалізації. Наприклад, до основних завдань перевірки віднесено «застосування до державних та приватних нотаріусів заходів реагування…». В той час як такі заходи мають вживатися за результатами проведення перевірки.

4. Надзвичайно некоректно виписана редакція абз. 3 п. 4 Порядку, який визначає, що строк проведення планової комплексної перевірки може бути продовжено не більше ніж на один рік після спливу двох років з часу проведення останньої планової комплексної перевірки.

Отже, виходить, що перевірка має тривати місяцями, але не довше одного року! Постає питання, чи читали текст Порядку його автори?

5. Непослідовним за змістом є також п. 11, де на прохання нотаріуса, який розпочав свою нотаріальну діяльність і не має попереднього досвіду практичної роботи на посаді нотаріуса (а звідки він візьметься, якщо він тільки розпочав трудову діяльність?), може надаватися методична допомога. Тобто нотаріус звертається за допомогою досвідчених колег у застосуванні юридичних знань на практиці. А далі у п. 11 зазначено, що метою такої допомоги є визначення потреби у проходженні цим нотаріусом курсів підвищення кваліфікації.

6. Головною підставою скасування Порядку та найбільш корупційними є зміст  пунктів 13 та 15.

Цими статтями регламентовано порядок та строки проведення:

– позапланової комплексної;

– цільової;

– контрольної;

– позапланової перевірки в загальному порядку.

Усі вищезгадані види перевірок вигадані авторами цього Порядку, оскільки Законом України «Про нотаріат» передбачена лише планова перевірка, та як виключення — повторна перевірка на підставі звернення громадян чи юридичних осіб у межах звернення.

7. Також вимагає змін зміст п. 25 Порядку, який на порушення вимог Закону України «Про нотаріат» про заборону будь-яких повторних перевірок встановлює ще одну повторність перевірки нотаріуса — під час проведення Міністерством юстиції перевірки діяльності головного управління юстиції з метою визначення стану роботи головного управління юстиції з напряму нотаріату.

Ще одна вигадка авторів Порядку.

За Законом України «Про нотаріат» кількість перевірок не залежить від ієрархії перевіряючих, відповідно якщо нотаріуса вже перевіряло головне управління юстиції, то Міністерство юстиції України не має права на повторну перевірку за цей період — це прямо заборонено цим Законом!

А будь-яке втручання в діяльність нотаріуса заборонено Законом України «Про нотаріат» і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.

8. Доволі неоднозначним є зміст п. 29, що передбачає з кожною перевіркою проведення повторної сертифікації робочого місця нотаріуса.

Ці вимоги суперечать ст. 25 Закону України «Про нотаріат», де чітко виписані випадки проведення повторної сертифікації.

9. Керуючись п. 31 Порядку, перевірка набуває функцій судової гілки влади, оскільки має на меті «встановлення, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства2.

10. І нарешті ще одна нісенітниця, закладена до п. 40.

Виявляється, Міністр юстиції має підмінити собою головні управління юстиції та Департамент нотаріату та приймати рішення про способи реалізації висновків та пропозицій за результатами так званих комплексних, цільових та контрольних перевірок по кожному окремому нотаріусу.

Постає єдине питання, а для чого взагалі існують головні управління юстиції та Департамент нотаріату?

 

Отже, нова редакція Порядку повинна відповідати таким вимогам Закону України «Про нотаріат»:

1. Планова перевірка здійснюється виключно за певний період і не частіше одного разу на два роки.

2. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається.

3. Кількість перевірок не регламентується ієрархією перевіряючих, відповідно якщо нотаріуса вже перевіряло управління юстиції, то Міністерство юстиції України вже в цей період не має права на повторну перевірку — це прямо заборонено Законом України «Про нотаріат».

Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконання ним своїх обов’язків заборонено Законом України «Про нотаріат» і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.

4. Підставою для проведення позапланової повторної перевірки є виключно надходження звернень фізичних чи юридичних осіб.

Позапланова повторна перевірка проводиться як за період, що вже підлягав перевірці, так і за період, що не підлягав такій перевірці, але виключно у межах предмета звернення фізичних чи юридичних осіб.

5. Процедура та підстави призначення планової перевірки така:

а) підставою для проведення перевірки є графік перевірки.

Графік перевірки погоджується з Міністерством юстиції України та затверджується начальником управління юстиції на рік.

Зміни до графіка перевірки вносяться в такому самому порядку;

б) копія погодженого та затвердженого графіка перевірки обов’язково направляється на адресу нотаріуса, який підлягає перевірці;

в) графік перевірки також оприлюднюється шляхом розміщення на сайті управління юстиції;

г) на підставі погодженого та затвердженого графіка перевірки вже по конкретному нотаріусу складається план проведення перевірки.

Після відповідного розгляду і затвердження плану проведення перевірки, підготовки пропозицій щодо складу комісії за 10 днів здійснюється обов’язкове повідомлення нотаріуса про перевірку .

 

З повагою

Президент Громадської організації

«Асоціація нотаріусів міста Харкова

та Харківської області»                                                                          В. М. Марченко

 

Шановні колеги!

У зв’язку з набранням чинності рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2015 року про поновлення Павлової Людмили Миколаївни на посаді Президента Нотаріальної палати України, звертаюсь до вас з пропозицією ініціювання скликання позачергового З’їзду нотаріусів України за ініціативи нотаріусів України, відповідно до п. 5.3. Статуту НПУ.

1. Суд скасував рішення ухвалені позачерговим З’їздом нотаріусів України.
Суд поновив Павлову Людмилу Миколаївну на посаді Президента НПУ, але суд не приймає і не призначає на роботу чи посаду (виконання вимог ст. 24 КЗпП).
Відповідно до п. 34. Постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.1992 року рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Для НПУ уповноважений орган — З»ЇЗД. Тобто після рішення суду про поновлення, повинно бути рішення З’їзду!!!
Аналогічні вимоги містить ч.2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» Якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов’язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення.
Вважаю, що державний реєстратор не зареєструє Павлову Л.М. у реєстрі. Записи в реєстрі мають кореспондуватися за датами.
Рішення про поновлення повинно бути після рішення суду!!! Суд, як орган державної влади не може зобов’язати з»їзд поновити на роботі тому, що це втручання органу державної влади в діяльність НПУ.
Вважаю, що протокол Першого Установчого З»їзду нотаріусів України не є належним підтвердженням повноважень Павлової Л.М. для реєстратора. Рішення набрало чинності, а виконати на мою, думку його неможливо без проведення з’їзду.
Частина 3 ст. 221 КЗпП передбачає, що установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об’єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали. Ця норма передбачена не просто так, а тому що рішення відносно таких осіб не можливо виконати.
2. Допустимо, що реєстратор прийме пропокол Першого установчого З’їзду нотаріусів України від 29.03.2013 року.
Ви погоджуєтесь з тим, що відділень де-юре не має?
У вас є впевненість, що стара Рада, призначена Першим Установчим З’їздом збереться?
Нова Рада, яка інціювала проведення з’їзду та створила оргкомітет, не існує згідно рішення суду.
У своєму листі , розісланому членам нової Ради, Павлова Л.М. говорить про збереження відділень, проведення з’їзду.
Практично усі, за проведення з’їзду!!! Так давайте ініціюємо його проведення!!!

Що для цього потрібно?
Нотаріус має подати відповідну заяву (зразок у вкладці Позачерговий з’їзд нотаріусів) з вимогою скликання позачергового З’їзду (направити її листом з повідомленням про вручення на адресу НПУ).
Відповідно до п. 5.3. Статуту НПУ позачерговий З’їзд нотаріусів України скликається з ініціативи Ради НПУ або на вимогу не менш як третини членів НПУ.
Пропоную текст відповідної заяви (файл http://vnpu.kiev.ua/?page_id=304 ).
Осікльки кожен нотаріус, який відравив заяву, не знатиме кількості поданих заяв, пропоную, що після відправлення заяви він має зареєструватись на спеціально створеній сторінці в мережі Інтернет «Реєстрація вимоги нотаріуса про проведення з»їзду нотаріусів України» http://reg.vnpu.kiev.ua/ . Таким чином нотаріуси, які подали заяву будуть знати, як ця ініціатива сприймається іншими коллегами та кількість поданих заяв.
Прошу підтримати цю ініціативу, та висловити пропозиції де і в який період має оприлюднюватись інформація про кількість поданих заяв та прізвища нотаріусів, які вимагають проведення позачаргового З’їзду нотаріусів України (як варіант пропоную на сайті відділеня http://vnpu.kiev.ua/?page_id=569 , форумі НПУ http://npu.in.ua/forum/viewtopic.php?f=30&t=438 та малому форумі Юррадника).

* Пояснення до реєстраційної форми розміщеної за адресою: http://reg.vnpu.kiev.ua/

Дані паспорта заповнюють ті нотаріусі, які планують буди делегатами з’їзду (можливий випадок, що нотаріус ініціює позачерговий з’їзд, а делегатом бути не хоче).

Питання про організаційний внесок поставлене на випадок відсутності коштів у НПУ (оскільки з’їзд не плановий та можливу відсутність органу, який може затвердити кошторис на проведення з’їзду).

З повагою, Андрій Сидоренко

Додаток: Проект заяви

Президенту Нотаріальної палати України

01004, м.Київ, вул. Горького, буд. 7-А

Приватного нотаріуса/
Державного нотаріуса(назва контори)
ПІБ:_______________________

Свідоцтво №______,
Реєстраційне посвідчення №___
Адреса:____________________

З А Я В А

Місто ____, _________ дві тисячі п’ятнадцятого року.

Для подальшого належного функціонування Нотаріальної палати України та виконання завдань встановлених Законом України «Про нотаріат» та Статутом Нотаріальної палати України, та у зв’язку з набранням чинності рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року, вимагаю скликання та проведення Позачергового З’їзду нотаріусів України.
До порядку денного З’їзду прошу включити наступні питання:
- затвердження нової редакції Статуту Нотаріальної палати України;
- переобрання усіх органів Нотаріальної палати України;
- затвердження положення про порядок сплати членських внесків;
- створення регіональних відділень Нотаріальної палати України та затвердження положення про них.
Прошу довести до відома Ради Нотаріальної палати України, повноважної приймати рішення про проведення Позачергового з’їзду, що на з’їзд мають бути допущені усі нотаріуси України, які нададуть попередню згоду на участь у з’їзді нотаріусів України. В разі неприйняття Радою НПУ рішення про проведення позачергового З’їзду прошу створити організаційний комітет з підготовки З’їзду та включити до нього голів відділень НПУ кожної області та міста Києва (крім АР Крим та міста Севастополя).

З повагою,

Дата ПІБ
Підпис

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

«01» грудня 2015 р. № 27

До відома нотаріусів

 

Експрес-аналіз

нового порядку відчуження транспортних засобів

 

18 листопада 2015 року було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 941 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів», яка набрала чинності 19 листопада 2015 року.

Вказаною постановою було внесено зміни до:

– Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 138 (далі — Порядок реєстрації ТЗ);

– Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. № 694;

– Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. № 1200.

 

Що ж саме змінилося у порядку відчуження транспортних засобів (далі — ТЗ)?

 

Перше, про що дізналися з публікацій ЗМІ, це «довідки-рахунки скасували». Дійсно, принципово новий підхід закріплено до визначення документів, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів (п. 8 Порядку реєстрації ТЗ).

 

Тепер такими документами є:

1) договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;

2) укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

3) нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

4) договори купівлі-продажу нових транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб’єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб’єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою;

5) свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати;

6) рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном;

7) рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність;

8) копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

9) довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

10) акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

11) митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

12) договір фінансового лізингу;

13) акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби;

14) інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.

Дійсно, такого документа, як «довідка-рахунок», тепер немає в цьому переліку.

Натомість окремо визначені нотаріально посвідчені договори та договори, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів.

Отже, із набуттям чинності постановою Кабінету Міністрів України № 941 звернення за посвідченням договорів про відчуження ТЗ трохи зросли.

 

Згадаємо, які нюанси мають договори щодо розпорядження ТЗ:

 

І. Розмір державного мита за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин та механізмів, встановлений пунктом «г» Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»:

– дітям, одному з подружжя, батькам: 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян (17 грн.);

– іншим особам: 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).

 

ІІ. Розмір та порядок оподаткування доходів з продажу обміну, успадкування та дарування ТЗ, наявність оціночної вартості визначається статтями 173, 174 Податкового кодексу України (далі — ПК):

1) дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу – 5 % (абзац 1 п. 173.1 ст. 173 ПК).

Дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна, що здійснюються фізичними особами — нерезидентами, оподатковується згідно з цією статтею в порядку, встановленому для резидентів, за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу — 15 % або 20 % (п. 173. 6 ст. 173 ПК);

2) дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку (Мінекономрозвитку), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом (абз. 4 п. 173.1 ст. 173 ПК).

На сьогодні інформація стосовно середньоринкової вартості транспортного засобу розміщена на сайті Мінекономрозвитку за посиланням: http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice.

Проте на практиці можна побачити, що на вказаному веб-сайті відсутні деякі моделі та марки автомобілів. У такому випадку вибору у платника податків не залишається — оціночна вартість автомобіля визначається згідно із законодавством стосовно оцінки майна.

Необхідно звернути увагу, що вказані вище норми стосуються лише легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

У випадку, коли посвідчується договір купівлі-продажу (обміну) іншого транспортного засобу (вантажного автомобіля і т.д.), дохід визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом (абз. 2 п. 173.1 ст. 173 ПК).

І одразу варто зауважити, що вже в абз. 2 п. 173.4. ст. 173 ПК міститься суперечність наведеній вище нормі, а саме вказано: «нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу (міни) об’єктів рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) за наявності документа про оцінку майна та документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із ціни, зазначеної в договорі»;

3) вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, отриманих у спадщину чи дарунок, які підлягають оподаткуванню згідно зі ст. 174 ПК, визначається у порядку, встановленому абзацом третім пункту 173.1 статті 173 ПК (п. 174.7 ст. 174 ПК).

На підставі наведеного можна дійти висновку, що визначення середньоринкової вартості або оціночної вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів при їх відчуженні (продаж, міна, дарування тощо) або спадкуванні є необхідним лише якщо при цьому виникає обов’язок сплатити податок. В іншому випадку вартість вказаних ТЗ визначається в договорі за загальними нормами цивільного законодавства — за домовленістю сторін;

4) дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню;

дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу — 5 % (п. 173.2 ст. 173 ПК).

Наведений вище порядок оподаткування застосовується також до успадкованого та отриманого в подарунок транспортного засобу (п. 173.7 ст. 173 ПК). Тобто порядок оподаткування буде однаковий незалежно від способу набуття ТЗ;

5) у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа — підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку. При цьому податковий агент утримує податок з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві (абз. 1 п. 173.3 ст. 173 ПК). Таким чином, у ПК закріплено підхід до визначення черговості продажу ТЗ: зазначення у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві;

6) нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу або міни ТЗ за наявності документа про сплату до бюджету податку, визначеного відповідно до наведених вище норм; документа про оцінку ТЗ (у разі визначення доходу відповідно до такої оцінки). При цьому платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи (абз. 7 п. 173.4 ст. 173 ПК);

7) нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені договори купівлі-продажу (міни), про вартість кожного договору та про суму сплаченого податку у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. Аналогічна норма встановлена щодо посвідчення договорів про продаж (міну) та дарування нерухомого майна.

 

ІІІ. У законодавстві немає вимоги обов’язкового зняття ТЗ з обліку перед укладенням договору про відчуження.

 

ІV. Відповідно до п. 33 Порядку реєстрації ТЗ їх перереєстрація проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників — юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

При цьому обов’язок такої перереєстрації встановлено пунктом 7 вказаного Порядку: власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов’язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи. При цьому в реєстраційних документах зазначається місце реєстрації (проживання) фізичної особи (для внутрішньо переміщених осіб — місце проживання на підставі відповідних документів) або місцезнаходження та стоянки юридичної особи, за якою реєструється транспортний засіб (п. 24 Порядку реєстрації ТЗ).

 

V. При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження ТЗ діють загальні норми і правила щодо укладення правочинів:

– наявність згоди подружжя сторін договору або наявність у представника за довіреністю повноважень подавати заяви щодо визначення сімейного стану осіб;

– можливість укладення договору представником за довіреністю (за умови наявності у представника необхідних повноважень). При цьому питання про перевірку того факту, що довіритель є живим, має вирішуватись на загальних засадах — так само, як при вчиненні будь-якої нотаріальної дії за участю представника;

– дотримання вимог ст. 55 Закону України «Про нотаріат» щодо місця посвідчення правочинів.

 

VI. Під час посвідчення деяких договорів, видачі свідоцтв про право на спадщину необхідним є зазначення факту реєстрації прав власності або інших речових прав на майно (якщо така реєстрація має здійснюватись відповідно до законодавства). Відповідно до положень Порядку реєстрації ТЗ сервісними центрами МВС здійснюється реєстрація самих транспортних засобів, а не прав на них. Законодавством не передбачена реєстрація прав власності або інших речових прав на транспортні засоби.

 

VII. Актуальні матеріали щодо процедури та порядку відчуження або застави автотранспортного засобу, надруковані в науково-практичному журналу «Мала енциклопедія нотаріуса»:

 

1) Реєстрація транспортного засобу в Україні

серпень 2015, № 4 (82)

 

2) Відчуження автотранспортного засобу. алгоритм дій нотаріуса

 червень 2015, № 3 (81)

 

3) Купівля-продаж транспортного засобу без зняття з обліку

лютий 2014, № 1 (73);

 

4) Посвідчення договору застави транспортного засобу (автомобіля)

 квітень 2013, № 2 (68);

 

5) Про продаж транспортних засобів з 01.01.2013 року

 лютий 2013, № 1 (67);

 

6) Окремі особливості укладення договору застави транспортного засобу

квітень 2011, № 2 (56).

 

 

З повагою

Президент Громадської організації

«Асоціація нотаріусів міста Харкова

та Харківської області»                                                                            Марченко В. М.

 

 

 

 

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

«27» листопада 2015 р. № 26

 

Міністру юстиції України

Петренку П.Д.

 

Державному підприємству

» Національні інформаційні системи»

 

 

Останнім часом почастішали випадки повної або часткової зупинки роботи реєстрів Інформаційної системи Міністерства юстиції України.

Зокрема, 26 та 27 листопада 2015 року значна кількість нотаріусів своєчасно не мала доступу до Єдиних та Державних електронних реєстрів.

Між тим, попереджень або будь-якої іншої інформації щодо причин та строків зупинки або часу відновлення роботи реєстрів ні від Міністерства юстиції України, ні від Головних територіальних управлінь юстиції в областях, ні від Державного підприємства «Національні інформаційні системи» в цей період, на жаль, не надійшло.

Перебої в роботі реєстрів як-то: неможливість взагалі ввійти до реєстру або гірше того, коли розпочато роботу в реєстрі, особливо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і до завершення всіх реєстраційних дій, які передбачені для вчинення державним реєстратором «викидання» з реєстру, через відсутність зв’язку із серверами (повідомлення в ярликах найрізноманітніші), не тільки впливає на якість роботи нотаріуса, але забирає значний час у громадян, необхідність пояснення їм, чому так довго, чому неможливо закінчити реєстрацію та ін.

Все це надзвичайно шкодить не тільки іміджу нотаріуса, але й спричиняє втрату довіри до реформування роботи установ юстиції шляхом формування електронних документів.

Згідно з абз. 3 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. До того ж, ч. 9 ст. 15 вказаного Закону встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться в день вчинення такої дії.

Таким чином, у ситуації, що склалася при роботі з реєстрами, нотаріус, який посвідчив договір відчуження нерухомого майна або видав свідоцтво про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно позбавлений можливості виключно з технічних причин, що жодним чином не залежать від нотаріуса, виконати зазначені вище норми Закону.

Слід констатувати, що відсутність офіційно оприлюдненої інформації з цього приводу з боку Міністерства юстиції України може привести до негативних наслідків щодо прав суб’єктів цивільних правовідносин, які охороняються Конституцією України.

Згідно з п. 2.3 Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2009 № 2053/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.11.2009 за № 1043/17059, «Унесення до Єдиного реєстру відомостей про отримання/витрачання бланків здійснюється реєстраторами отримання/витрачання бланків та у суворій послідовності відповідно до порядкових номерів».

Звичайно, за умови нестабільної роботи реєстрів у зазначений період без порушень вимог цього Порядку не обійшлося.

Крім того, в зазначений час, нотаріус, не маючи офіційного підтвердження інформації про технічні перебої у роботі реєстрів, був змушений відмовляти громадянам у вчиненні нотаріальних дій, що викладаються на бланках нотаріальних документів, без поважних причин, чим порушував вимоги діючого законодавства України та права громадян, надані їм Конституцією України.

Оскільки порушення законодавства в період зупинки роботи реєстрів було допущено не з вини нотаріусів, просимо письмово підтвердити той факт, що 26 та 27 листопада 2015 року всі реєстри Інформаційної системи Міністерства юстиції України працювали з перебоями. Якщо такі випадки будуть виникати і в майбутньому, також просимо оприлюднювати цю інформацію на офіційному сайті Міністерства юстиції України, а також надавати нотаріусам інформацію в офіційному порядку з метою уникнення необхідності подачі кожним нотаріусом України доповідних записок про неможливість виконання наказу з незалежних від нього причин.

На сьогоднішній день, коли широко запроваджуються комп’ютерні технології в усі сфери діяльності, нотаріус не може здійснити жодної нотаріальної дії без користування реєстрами інформаційної системи Міністерства юстиції України, навіть засвідчення копій, якщо вони викладені на бланках. Така нестабільна робота реєстрів перешкоджає громадянам, які звертаються за вчиненням нотаріальної дії, реалізовувати свої права, а нотаріус не має можливості працювати, тобто права нотаріуса як громадянина порушуються теж.

До того ж немає налагодженого зв’язку між Державним підприємством «Національні інформаційні системи» як адміністратором реєстрів та Міністерством юстиції України як держателем цих реєстрів в плані негайного повідомлення держателя реєстрів про проблеми, які виникають у роботі з реєстрами. Пояснення операторів гарячої лінії ДП «Національні інформаційні системи» про перенавантаження серверів через збільшення користувачів не витримує жодної критики. Навіть про таку проблему, як перенавантаження, Міністерство юстиції України як держатель реєстрів має знати для вжиття заходів щодо налагодження безперебійної роботи реєстрів.

Перенавантаження (велика кількість користувачів) не має бути причиною для порушення прав громадян. Кількість користувачів реєстрами має тенденцію до зростання, враховуючи надання в майбутньому права здійснювати реєстраційні дії ще й органам місцевого самоврядування, тому потрібно вживати невідкладних заходів для унеможливлення виникнення проблем з доступом до реєстрів.

Для того, щоб уникнути непорозумінь із зазначеного питання у майбутньому, просимо роз’яснити порядок дій нотаріуса на випадок тривалої нестабільної роботи реєстрів:

-                    якщо нотаріальну дію вчинено, а зареєструвати перехід чи припинення прав або обтяжень у Державному реєстрі прав немає технічної можливості не з вини нотаріуса;

-                    якщо видано свідоцтво про право на спадщину, посвідчено спадковий договір або заведено спадкову справу, а реєстрація у спадковому реєстрі неможлива, через нестабільну його роботу;

- якщо вчинено нотаріальну дію на бланку, а зареєструвати витрачання бланка в цей день неможливо із зазначених вище причин.

Також вбачається доцільним передбачити врегулювання наведених вище випадків шляхом внесення певних змін до кожного нормативного акта, який регулює роботу електронних реєстрів.

 

З повагою

Президент

Громадської організації

«Асоціація нотаріусів м. Харкова

та Харківської області»                                                               В.М. Марченко

Лист НБУ щодо ПРИВАТБАНКУ

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

«АСОЦІАЦІЯ НОТАРІУСІВ МІСТА ХАРКОВА ТА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6

код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600800119855 в АТ «РЕГІОН-БАНК» у м. Харкові, МФО 351254

(057) 714-27-90, (057) 714-27-89

 

«20» листопада 2015 р. № 25

До відома нотаріусів!

 

 

19 листопада 2015 року на платформі Комітету з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради України під головуванням народного депутата України, заступника голови Комітету Яніцького В.П. відбувся круглий стіл на тему: «Надання нотаріальних послуг у сільській місцевості».

 

Питання, що були запропоновані до обговорення

 1. Сучасний стан забезпечення нотаріальними послугами населення сільської місцевості та віддалених населених пунктів.

2. Створення умов належного забезпечення нотаріальними послугами населення сільської місцевості та віддалених населених пунктів.

3. Шляхи розв’язання проблеми доступності населення сільської місцевості та віддалених населених пунктів до нотаріальних послуг.

4. Реалізація Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування» від 20 жовтня 2014 року № 1709-VII на практиці (далі — Закон № 1709).

5. Фінансування заходів, спрямованих на покращення нотаріального обслуговування населення сільської місцевості та віддалених населених пунктів.

 

Асоціація нотаріусів м. Харкова та Харківської області була представлена в особі Марченка Володимира Миколайовича.

 

Від нотаріальної спільноти активну участь у роботі круглого стола взяли: Бернацька І.М., Василина Н.В., Бєднов О.А., Дякович М.М., Сидоренко А.В., Красногор О.В. та Хрипун О.В.

Обговорення пройшло на високому професійному рівні, і є сподівання, що на засіданні Комітету, яке заплановано на 19 грудня 2015 року, народні обранці врахують напрацювання цього круглого столу.

Єдине шкода, що із заявлених народних депутатів та представників Адміністрації Президента України був присутнім лише головуючий.

Також потрібно відзначити конструктивну позицію Міністерства юстиції України і виважені та професійні коментарі директора нашого департаменту Зусік Т.В.

До цього круглого столу разом із нотаріусами, які працюють безпосередньо у районах на місцях із сільрадами, було підготовлено та погоджено мій виступ по четвертому питанню порядку денного.

Але це питання було настільки «гарячим», що практично увесь порядок денний вийшов з одного питання і відповідно сама доповідь була викладена за декількома виступами.

Далі надаю повний текст своєї доповіді, підготовленої до цього круглого столу:

«Законом № 1709 посадову особу органу місцевого самоврядування наділено новими повноваженнями щодо оформлення спадкових прав та вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Цим же Законом встановлено вимоги до посадової особи, яка набуває право оформлення спадкових прав:

1) вища юридична освіта;

2) досвід роботи у сфері права не менше 3 років;

3) стажування у нотаріуса протягом 1 року;

4) успішне складання іспиту.

Нещодавно, 25 жовтня 2015 року, пройшли вибори до органів місцевого самоврядування. Отже, можна проаналізувати, скільки депутатів у сільській місцевості мають вищу юридичну освіту. Навіть без аналізу відповідь є очевидною: мізерна кількість. І ті з депутатів, що мають вищу юридичну освіту, балотувались зовсім не з метою стажування та вчинення нотаріальних дій або реєстраційних дій. А серед секретарів виконкомів, на яких зазвичай покладено вчинення нотаріальних дій у сільській місцевості, юристів практично не буває. (Це люди зовсім інших професій: вчителі, зоотехніки, агрономи тощо.)

Виділити окрему штатну посаду юриста в сільраді не дозволяють також скромні сільські бюджети. Адже юриста потрібно прийняти на роботу, рік сплачувати йому заробітну плату, поки він проходитиме стажування у нотаріуса, опановуватиме роботу з державними реєстрами. Добре, якщо такий юрист успішно складе іспит, а якщо — ні, то треба його звільняти, адже повторного стажування та повторного складання іспиту законодавством не передбачено, та і сільський бюджет цього не витримає.

Слід зазначити, що оформлення спадкових прав вважається найскладнішою нотаріальною дією. Держава Україна 15 років розмірковувала, перш ніж надати право оформлення спадщини приватним нотаріусам. І надала його не всім, а лише тим, хто успішно склав іспит. Наголошую, що такий іспит складали практикуючі нотаріуси. Така поміркованість зумовлена також тим, що оформлення спадкових прав — це тривала нотаріальна дія, яка включає в себе багато різних за своєю суттю етапів. Це і заведення спадкової справи, і ведення внутрішнього діловодства, і здійснення запитів до різних установ та організацій, і отримання витягів та інформації за даними єдиних та державних реєстрів, і проведення реєстраційних дій. Оформлення однієї спадкової справи може тривати від шести місяців до декількох років. При цьому від досконалого знання законів, вміння вірно і грамотно складати документи, працювати з реєстрами залежить розподілення і отримання спадкового майна, відсутність судових спорів, дотримання прав громадян.

Одразу постає питання про умови належного зберігання та формування спадкової справи. Як показує практика, не кожна спадкова справа завершується видачею свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець, що подав заяву про прийняття спадщини, може так і не звернутись за нею протягом всього життя, а спадкова справа має зберігатися в сільраді і не підлягає здачі до архіву. І такі справи накопичуються і накопичуються. Законом № 1709 встановлено умови для збереження та архівування нотаріальних документів, відповідно до вимог, встановлених для нотаріуса, а саме: окрема архівна кімната, вогнестійкий сейф, обладнання охоронною та протипожежною сигналізацією. Чи кожна сільська рада здатна забезпечити такі умови, враховуючи, що великий відсоток приміщень сільських рад потребує елементарного капітального ремонту?

Як уже зазначалось, оформлення спадщини потребує не тільки високого рівня юридичного професіоналізму, а ще й вміння працювати з єдиними та державними реєстрами. У свою чергу така праця вимагає забезпечення постійним інтернет-зв’язком. Це ще одна стаття витрат для сільради, адже далеко не в кожному селі є можливість підключитись до інтернету, а іноді немає навіть покриття для звичайного мобільного зв’язку. І лише через відсутність інтернет-зв’язку (а отже, і можливості здійснювати реєстраційні дії, необхідні для оформлення спадщини) можна викреслити половину сільської місцевості України з карти реалізації закону № 1709.

Необхідно зазначити ще про нюанси роботи з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно (далі — Реєстр речових прав). Як свідчить практика, навіть найдрібніші помилки при вказуванні прізвищ, імен, по батькові, назв вулиць, паспортних даних, ідентифікаційних кодів призводять до тяжких наслідків. Адже Реєстр речових прав — складна і точна програма. Її пошукова система просто не буде знаходити відомості, внесені невірно або з помилкою (з пропуском букви, апострофу, пробілом). Ця проблема усугубляється ще й сільським менталітетом: усі один одного знають, і вимагати паспорт в односельчанина не прийнято. Так, нерідко прізвище в документах сільради зазначено не з паспорта, а наслух, не враховуючи різні варіанти написання ( е-є, і-и, ьо-ё, з апострофом або без).

Законом № 1709 посадовим особам сільських рад надано право на оформлення спадщини лише спадкоємцям першої та другої черги та за правом представлення, а всі інші випадки мають оформлятись у нотаріуса. Відповідно до статей 1220, 1269 Цивільного кодексу спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини, яке має конкретне визначення в законі (статті 1220, 1221 ЦК України) та за першою заявою про прийняття спадщини, про відмову від спадщини, за претензією кредиторів тощо. Слід зазначити, що спадкова справа після кожної померлої особи щодо її майна, яке входить до складу спадкового, заводиться один-єдиний раз і до неї долучаються заяви інших спадкоємців, які надійшли після подання першої заяви. Місце зберігання спадкової справи фіксується у Спадковому реєстрі і не може бути змінене за заявою спадкоємця, який подав свою заяву щодо спадщини після її відкриття. Спадкоємці навіть першої та другої черги не обовʼязково проживають на території сільської ради, а коло спадкоємців за правом представлення взагалі не обмежене лише першим чи другим ступенем споріднення, а навпаки відповідно до ст. 1266 ЦК України при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Отже, наділення сільських рад правом на оформлення спадщини за правом представлення, навіть у такому випадку призведе до хаосу і умовно т. зв.  «міграції спадкоємців» з метою оформлення спадкових прав, що не кожного спадкоємця влаштує.

Начебто все просто і зрозуміло: звернулась дружина померлого, значить, спадкує перша черга. Але остаточно встановити, ким буде здійснено спадкування, можливо лише після заведення спадкової справи. Адже під час такого заведення нотаріус (а тепер — і секретар сільради) має перевірити за даними Спадкового реєстру наявність вже заведеної справи (щоб не допустити заведення повторної), а також наявність заповіту. І саме тут може з’явитись «підводний камінь». За простим запитом за іменем померлого «БОНДАРЕНКО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ» Спадковий реєстр видає відомості про 88 ! заповітів (це точна інформація, яку можна перевірити). Нотаріуси знають про такі ситуації і про свої дії в таких випадках: ідентифікація за допомогою письмових запитів, що надсилаються засобами поштового зв’язку, за кожним заповітом по всій Україні, з’ясовуючи, який із заповітів складено належним спадкодавцем, а який — його однофамільцем. І тільки після отримання відповідей на всі запити, нотаріус може встановити, чи успадкує дружина у першу чергу за законом, чи інша особа (можливо взагалі не родич спадкодавця) — за заповітом. На листування за запитами іноді витрачаються 2–3 місяці. От і виходить, що посадовій особі сільради треба бути екстрасенсом, щоб встановити черговість спадкування лише за першою поданою заявою.

Аналогічна ситуація з наявністю відомостей у Спадковому реєстрі по прізвищах «Шевченко», «Петренко», «Ковальчук», «Кравченко», «Литвиненко» тощо.

Розглянемо ще один поширений приклад з практики. Звертається дружина померлого із заявою про прийняття спадщини. Посадова особа сільради відкриває спадкову справу, з’ясовує, що заповітів нема. Через деякий час звертається онук померлого із заповітом у руках. Заповіт складено у сільській раді, але на порушення вимог законодавства не внесено своєчасно до Спадкового реєстру (дуже поширена на практиці ситуація із заповітами, посвідченими сільрадами у межах наданих їм сьогодні повноважень). Що робити із заповітом? Сільрада має внести його до Спадкового реєстру із запізненням. Але спадкову справу вже заведено. Кому має подавати заяву про прийняття спадщини онук — посадовій особі сільради чи нотаріусу? Що робити зі спадковою справою — закрити не можна, розділити також, передачі до нотаріуса вона не підлягає. А вести таку спадкову справу (коли спадкує не родич першої черги) і видавати свідоцтво про право на спадщину посадова особа сільради не вправі. Такий юридичний казус породить низку невдоволення, скарг громадян і обовʼязково призведе до судових спорів лише щодо місця заведення спадкової справи, не кажучи вже про саму суть оформлення спадкових прав.

Що стосується документів, на підставі яких оформляється спадщина.

Законом № 1709 для секретарів передбачено спрощений перелік документів, а саме: для спадкування на земельну ділянку достатньо подати державний акт на право власності на земельну ділянку. Тут слід зазначити, що кадастрові номери земельних ділянок почали вказувати у державних актах приблизно з 2003 року, а всі державні акти, видані до 2003 року не містять кадастрового номера. У той же час державна реєстрація земельних ділянок у ДРРП проводиться виключно за кадастровим номером. Тому ця норма, якщо і буде працювати, то право власності в порядку спадкування у спадкоємця так і не виникне, бо виникає право власності на нерухоме майно з моменту його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень, як передбачено сьогодні чинним законодавством. Крім того, надаючи право секретарю за спрощеним переліком документів оформляти права на спадкування, не слід забувати, що ці права стосуються не секретаря чи іншої особи, яка уповноважена на оформлення спадщини, а стосуються перш за все прав громадянина-спадкоємця, який хоче отримати у повноцінну власність майно, права на яке мають бути публічними і визнаватися усіма субʼєктами суспільних відносин, а не лише секретарем. Тобто спрощення процедури для сільрад нанесе шкоду, у тому числі і чималу матеріальну шкоду для спадкоємця, повʼязану з додатковими витратами на т. зв. «дооформлення спадщини» (реєстрацію прав, можливість прийняття такого документа в якості правовстановлюючого при подальшій реалізації таким спадкоємцем свого права власності, тощо) і буде працювати лише в окремих випадках. На цей час нотаріуси видають спадщину після подання витягу з ДЗК, відомості з якого мають вищий пріоритет (Закон України «Про Державний земельний кадастр») і містять найактуальнішу (найбільш правильну) інформацію про земельну ділянку. Видача спадщини без витягу з ДЗК матиме наслідком захаращення ДРРП неактуальними відомостями та подвійну реєстрацію землі. Земля як особливий обʼєкт цивільно-правових відносин та земельні відносини регулюються спеціальним законом, Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, земля може бути обʼєктом цивільних відносин виключно після внесення відомостей про неї до ДЗК та реєстрації прав на неї лише після внесення таких відомостей до ДЗК.

Для спадкування житлового будинку, квартири секретарю сільської ради має бути подано лише правовий документ на таку нерухомість і довідку сільради про характеристику цієї будівлі. Але біда в тому, що переважна більшість селян не мають правових документів на свою нерухомість, а видача правових документів на нерухомість після смерті власника діючим законодавством не передбачена. Таким спадкоємцям має бути відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину і надалі своє право вони доводять через суд. А це тягне за собою поїздку до райцентру, пошук адвоката, судовий процес, візит до БТІ, реєстрацію рішення суду в РС. Тобто спрощення оформлення спадщини для таких спадкоємців не спрацює.

З першого дня обговорення Закону № 1709 чомусь склалась тверда упевненість у тому, що сільські ради будуть оформляти спадщину безкоштовно, на відміну від нотаріусів. Варто наголосити, що законодавством встановлені обов’язкові платежі, що сплачуються під час оформлення спадщини: за формування витягів з реєстру, отримання інформації, здійснення реєстраційних дій, адміністративний збір тощо. При цьому законодавство не встановлює будь-яких відмінностей залежно від того, ким здійснюється таке оформлення. Крім того, є елементарна собівартість технічних послуг, що надаються при оформленні спадщини: компенсація витрат на електроенергію, інтернет, канцелярські товари, оплати послуг поштового зв’язку, обслуговування комп’ютерної та іншої техніки тощо. Отже, висловлювання про безкоштовне оформлення спадщини є безпідставними, не відповідають дійсності, викличуть обурення громадян, які стикнуться з реальною ситуацією.

Окремо хочу зупинитись на змінах до Законів України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та «Про оцінку землі», що передбачені цим же Законом № 1709. Зазначеними змінами скасовано обов’язковість проведення оцінки майна при спадкуванні першої та другої черги та за правом представлення. Звичайно, це полегшення та зменшення фінансового тягарю, адже оцінка одного об’єкта нерухомості коштує від 700 до 1000 грн. Загалом це суттєво здешевлює процедуру оформлення спадщини. Але спробуємо заглянути глибше.

Оцінка спадкового майна передбачена для обчислення податку з доходу, який має сплачувати спадкоємець. Відсутність оцінки не завадить нотаріусу або секретарю сільради видати свідоцтво про право на спадщину. Але податок з доходу для спадкоємців другої черги та за правом представлення ніхто не відміняв (Податковий кодекс України, далі — ПК). Та і спадкоємці першої черги повинні платити, якщо спадкоємець — нерезидент (п.п. 174.2.3 ст. 174 ПК). Згідно з  п.п. 14.1.263 ст. 14 та п.п. 174.2.2 ст.  174  ПК до 1 травня наступного року після отримання спадщини, спадкоємець зобов’язаний подати декларацію про отримані доходи, де має зазначити оцінку успадкованого ним майна та сплатити податок. А хто ж має оцінити майно? Звичайно, той же експерт за ті ж самі 700–1000 грн. От таке здешевлення, як кажуть, від лукавого…

Як бачимо, в сільській раді на спадкоємця чекають ті ж самі платежі, що й у нотаріуса, але обслуговування менш кваліфіковане, що потягне за собою безліч юридичних помилок та проблем, а згодом і значно більші витрати на виправлення цих помилок та подолання проблем. Адже помилки, допущені при оформленні спадщини, вірогідно можна буде виправити лише в судовому порядку. А після підвищення ставок судового збору, враховуючи витрати на правову поміч адвокатів та юристів, судовий захист для пересічного селянина стане взагалі недосяжним.

Чим же так завинило сільське населення? В той час, як у місті громадян обслуговують кваліфіковані спеціалісти, на селі всіх спеціалістів має замінити секретар сільради. Ще трохи, і секретарі сільрад і зуби видалятимуть та апендицит вирізатимуть, щоб в район не їхати, так же ближче!

При всій повазі до авторів Закону № 1709 та законодавців таке спрощення — це навіть не крок назад, це просто падіння у прірву правового нігілізму і страшний за своїми наслідками експеримент для населення сільської місцевості, це не поступ для встановлення законності і правопорядку в державі, а навпаки, повернення до нецивілізованих способів регулювання прав приватної власності. В усі часи існування нотаріату, спочатку державного з 1975 року, а потім — державного і приватного, сільські ради ніколи не оформляли спадщину. Сьогодні за наявності в державі багатотисячної за кількістю інституції нотаріату складається враження, що держава не має наміру гарантувати громадянину і людині реалізацію її законних прав власності у правовому полі.»

 

 

Президент Громадської організації

«Асоціація нотаріусів міста

Харкова та Харківської області»                                                           Марченко В.М.

 

читай на сторінках 91 — 101 Науково — практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса» № 5 (83) жовтень 2015

Триває передплата на 2016 рік здійснюється через:

Одержувач: ЮВПП «Страйд»
Код ЄДРПОУ 32335789
п/р 26009000143595 в Філії АТ «Укрексімбанк» м. Харків, МФО 351618
Призначення платежу: Передплата за журнал „МЕН” на 2016 рік. Без ПДВ. (вказати свої реквізити та адресу)

Вартість передплати становить 1300 грн.

Тел./факс: (057) 733-92-05; 714-27-90; тел.: 731-87-09;
E-mail: stride.zakaz@ukr.net

http://www.yurradnik.com.ua/