КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 17 грудня 2008 р. N 1086 Київ Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення Відповідно до статей 2651 та 2653 Кодексу України про адміністративні правопорушення Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення, що додається. 2. Міністерству внутрішніх справ привести у двомісячний строк власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.
Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО
Інд. 31
ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1086
ПОРЯДОК тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення 1. Цей Порядок визначає процедуру тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення. 2. Тимчасове вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб здійснюється уповноваженою особою підрозділу Державтоінспекції (далі — уповноважена особа). 3. Посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. 4. У разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, складається протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться запис у протоколі. 5. До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили уповноважена особа видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення. Форма зазначеного тимчасового дозволу затверджується МВС. 6. Тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві: за заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення; після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до підрозділу Державтоінспекції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі порушення за тим самим фактом кримінальної справи); у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом та успішного складення в Державтоінспекції теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії. 7. Талон про проходження державного технічного огляду може бути тимчасово вилучений з одночасною забороною експлуатації транспортного засобу за наявності несправностей у гальмовій системі, рульовому управлінні, тягово-зчіпному пристрої, зовнішніх світлових приладах у темну пору доби або якщо такий засіб не укомплектований відповідно до призначення чи має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил його експлуатація забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або є таким, що своєчасно не пройшов державний технічний огляд. 8. У разі тимчасового вилучення талона про проходження державного технічного огляду уповноважена особа складає у двох примірниках протокол про адміністративне правопорушення та проводить на місці виявлення такого правопорушення перевірку технічного стану транспортного засобу, за результатами якої складає акт перевірки зазначеного засобу у двох примірниках. Другі примірники протоколу та акта видаються під розписку водієві, який притягується до адміністративної відповідальності. Про тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду уповноважена особа робить відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. 9. У разі неможливості усунення технічних несправностей транспортного засобу на місці виявлення правопорушення уповноважена особа вживає у межах своїх повноважень необхідних заходів до тимчасового затримання транспортного засобу (шляхом його блокування або доставлення на спеціальний майданчик) в установленому законодавством порядку. Подальша експлуатація транспортного засобу дозволяється після повернення тимчасово вилученого талона про проходження державного технічного огляду власникові транспортного засобу або уповноваженому ним представникові після усунення виявлених технічних несправностей та подання до підрозділу Державтоінспекції, в якому зберігається талон, акта перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого уповноваженим на проведення перевірки технічного стану суб’єктом господарювання, а також сплати накладеного за вчинене правопорушення штрафу. Форма акта перевірки технічного стану транспортного засобу затверджується МВС. 10. У разі усунення технічних несправностей транспортного засобу на місці виявлення правопорушення уповноважена особа складає акт перевірки технічного стану транспортного засобу та не вилучає талон про проходження державного технічного огляду, про що робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення. 11. Вилучене посвідчення водія або талон про проходження державного технічного огляду, перші примірники протоколу про адміністративне правопорушення, за яке передбачене тимчасове вилучення талона, та акта перевірки такого засобу передаються для зберігання до відповідного підрозділу Державтоінспекції в установленому МВС порядку. 12. Ліцензійна картка на транспортний засіб тимчасово вилучається уповноваженою особою у разі експлуатації транспортного засобу, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів або вантажів, водієм, у дорожньому листі якого відсутні відмітки про проходження щозмінного передрейсового медичного огляду та перевірку технічного стану транспортного засобу, без посвідчення водія відповідної категорії, а також у разі направлення в рейс одного водія під час здійснення пасажирських перевезень на автобусному маршруті протяжністю понад 500 кілометрів. 13. Під час тимчасового вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб уповноважена особа складає на місці виявлення правопорушення відповідний акт у трьох примірниках, один з яких видається під розписку водієві. Форма акта затверджується МВС. 14. Акт про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб та вилучена ліцензійна картка надсилаються у триденний строк до відповідного органу ліцензування господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом в установленому МВС та Мінтрансзв’язку порядку. 15. Перші примірники протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та акта про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб надсилаються до підрозділу Державтоінспекції за місцем реєстрації транспортного засобу чи тимчасового його обліку. 16. Порядок зберігання та повернення вилучених ліцензійних карток визначається органом ліцензування господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. ____________
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 17 грудня 2008 р. N 1103 Київ Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду Відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (додається). 2. Міністерству охорони здоров’я вжити заходів для розширення мережі закладів охорони здоров’я, яким надається право на проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. 3. Міністерству внутрішніх справ забезпечити у тримісячний строк підрозділи Державної автомобільної інспекції необхідною кількістю спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. 4. Міністерству внутрішніх справ і Міністерству охорони здоров’я привести у тримісячний строк власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.
Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО
Інд. 31
ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103
ПОРЯДОК направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду 1. Цей Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі — огляд), і проведення такого огляду. 2. Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі — стан сп’яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. 3. Огляд проводиться: уповноваженою особою Державтоінспекції на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров’я (в сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). 4. Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники міліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. 5. Результати огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення. Підтвердження стану сп’яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. 6. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється уповноваженою особою Державтоінспекції для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров’я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров’я і відповідають установленим МОЗ вимогам. 7. Уповноважена особа Державтоінспекції забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. 8. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров’я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. 9. Проведення огляду водіїв транспортних засобів — учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, — обов’язкове. 10. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров’я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ. 11. Лікар, що проводить огляд, повинен ознайомитися з документами, які посвідчують особу водія (паспорт, посвідчення водія та інші документи). Відсутність документів не може бути причиною для відмови в проведенні огляду. 12. У разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов’язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції. 13. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров’я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному — для уповноваженої особи Державтоінспекції та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров’я. 14. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку. ____________
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 17 грудня 2008 р. N 1102 Київ Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках Відповідно до статті 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, що додається. 2. Міністерству внутрішніх справ забезпечити функціонування спеціальних майданчиків і стоянок Державної автомобільної інспекції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. 3. Рекомендувати органам місцевого самоврядування виділити у межах населених пунктів підрозділам Державної автомобільної інспекції земельні ділянки для створення спеціальних майданчиків і стоянок для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО
Інд. 31
ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1102
ПОРЯДОК тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках 1. Цей Порядок визначає процедуру тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення. 2. Тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції проводиться у випадках, передбачених статтею 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку. 3. Доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів — евакуаторів (далі — евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов’язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими Державтоінспекцією укладені в установленому порядку договори. 4. Для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку уповноважена особа Державтоінспекції викликає евакуатор через чергового по підрозділу Державтоінспекції або інформаційно-диспетчерську службу. Після прибуття евакуатора уповноважена особа Державтоінспекції робить у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, запис у протоколі про адміністративне правопорушення про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням: 1) дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; 2) посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові особи, яка приймає рішення про тимчасове затримання і доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; 3) типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку; 4) найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора; 5) адреси місця зберігання транспортного засобу; 6) посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку. До протоколу за можливості додаються фотографія транспортного засобу, що підлягає тимчасовому затриманню, і перелік речей, які перебувають в ньому. Протокол підписується особою, яка приймає рішення про тимчасове затримання транспортного засобу, та особою, що виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку. 5. У разі коли доставити транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку неможливо, уповноважена особа Державтоінспекції проводить його затримання шляхом блокування з дотриманням умов безпеки дорожнього руху. 6. У разі відсутності водія, транспортний засіб якого заблоковано, уповноважена особа Державтоінспекції залишає під його склоочисниками повідомлення про необхідність прибуття такого водія до територіального підрозділу Державтоінспекції для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Форма повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу шляхом його блокування затверджується МВС. 7. Розблокування транспортного засобу здійснюється уповноваженими особами Державтоінспекції після складення протоколу про адміністративне правопорушення. 8. Про місце зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу уповноважена особа Державтоінспекції повідомляє водієві під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а за його відсутності — черговій частині територіального органу внутрішніх справ. 9. У разі коли водій з’являється на місці правопорушення в момент виконання робіт із завантаження транспортного засобу, уповноважена особа Державтоінспекції не проводить тимчасове затримання транспортного засобу, а оформляє протокол про адміністративне правопорушення. При цьому правопорушення повинно бути усунуте протягом максимально короткого строку. У такому разі фактично виконані підприємством, установою або організацією, які провадять діяльність, пов’язану із транспортуванням транспортних засобів, роботи не оплачуються. 10. Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більш як на три дні з дати такого затримання. Строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту складення протоколу про адміністративне порушення, а строк зберігання — з моменту доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку. 11. Водій, власник (співвласник) тимчасово затриманого транспортного засобу, що перебуває на спеціальному майданчику чи стоянці, має право доступу до нього в присутності особи, відповідальної за зберігання такого транспортного засобу. 12. Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов’язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред’явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. 13. За транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції справляється плата у встановленому порядку. 14. На спеціальному майданчику і стоянці ведеться в установленому МВС порядку облік прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів. 15. Спори, пов’язані із шкодою, що заподіяна тимчасово затриманому транспортному засобу і майну, яке перебуває в ньому, під час транспортування або зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці, розв’язуються в установленому законодавством порядку. ____________
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ РЕГУЛЯТОРНОЙ ПОЛИТИКИ И ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА ПИСЬМО от 27.10.2008 г. N 9067 Государственный комитет Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства рассмотрел Вашу жалобу <...> на действия государственного регистратора <...> районной в г. Киеве государственной администрации <...> при проведении государственной регистрации ООО <...> и сообщает о следующем. Законом Украины от 03.03.2005 г. N 2452 «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины» внесены изменения в Гражданский и Хозяйственный кодексы Украины и в Закон Украины «О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц — предпринимателей» (далее — Закон о регистрации) относительно местонахождения юридического лица. В соответствии с этими изменениями из статьи 88 Гражданского кодекса Украины (далее — ГКУ) и из частей второй и четвертой статьи 57 Хозяйственного кодекса Украины, которыми установлены сведения, которые обязательно должны содержаться в учредительных документах и уставе субъекта хозяйствования, исключена информация о местонахождении юридического лица. При решении вопроса, поднятого в жалобе, следует также учитывать, что норма части первой статьи 88 ГКУ предусматривает возможность установления данным Кодексом или законом дополнительных требований относительно содержания устава. С учетом того, что дополнительные требования относительно содержания устава, как указано статьей 88 ГКУ, в Закон Украины «О хозяйственных обществах» не вносились, Госкомпредпринимательства считает, что на данный момент указание сведений о местонахождении в уставе хозяйственных обществ не является обязательным. Вместе с этим согласно статье 17 Закона о регистрации сведения относительно местонахождения юридического лица должны содержаться в Едином государственном реестре юридических лиц и физических лиц — предпринимателей, поэтому указание этих сведений в регистрационной карточке юридического лица является обязательным.
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ РЕГУЛЯТОРНОЙ ПОЛИТИКИ И ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА ПИСЬМО от 06.11.2008 г. N 9403 Государственный комитет Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства (далее — Госкомпредпринимательства) рассмотрел <...> обращение и сообщает следующее. На <...> аналогичное обращение Госкомпредпринимательства был предоставлен ответ письмом от 09.09.2008 г. N 7664. На обращение <...> Госкомпредпринимательства повторно сообщает следующее. Статьей 55 Хозяйственного кодекса Украины (далее — ХКУ) установлено понятие субъектов хозяйствования. К перечню субъектов хозяйствования, согласно данной статье, отнесены, в частности, хозяйственные организации — юридические лица, созданные в соответствии с Гражданским кодексом Украины, государственные, коммунальные и другие предприятия, созданные в соответствии с данным Кодексом, а также другие юридические лица, осуществляющие хозяйственную деятельность и зарегистрированные в установленном законом порядке. Также в соответствий с этой же статьей данные субъекты хозяйствования имеют право открывать свои филиалы, представительства, другие обособленные подразделения без образования юридического лица. Статьей 64 ХКУ установлено, что предприятие самостоятельно определяет свою организационную структуру, устанавливает количество работников и штатное расписание. Этой же статьей определена организационная структура предприятия, в соответствии с которой предприятие может состоять из производственных структурных подразделений (производств, цехов, отделений, участков, бригад, бюро, лабораторий и т. п.), а также функциональных структурных подразделений аппарата управления (управлений, отделений, бюро, служб и т. п.). Функции, права и обязанности структурных подразделений предприятия (организации, учреждения) определяются положениями о них, которые утверждаются в порядке, определенном уставом предприятия (организации, учреждения) или другими учредительными документами. Вместе с тем данной статьей установлено, что предприятие имеет право создавать филиалы, представительства, отделения и другие обособленные подразделения, согласовывая вопросы о размещении таких подразделений предприятия с соответствующими органами местного самоуправления в установленном законодательством порядке. Такие обособленные подразделения не имеют статуса юридического лица и действуют на основании положения о них, утвержденного предприятием (организацией, учреждением). Предприятия могут открывать счета в учреждениях банков через свои обособленные подразделения в соответствии с законом. В соответствии со статьей 95 Гражданского кодекса Украины (далее — ГКУ) филиалом является обособленное подразделение юридического лица, расположенное вне его месторасположения и осуществляющее все или часть его функций. Представительством является обособленное подразделение юридического лица, расположенное вне его месторасположения и осуществляющее представительство и защиту интересов юридического лица. Филиалы и представительства не являются юридическими лицами. Они наделяются имуществом юридического лица, создавшего их, и действуют на основании утвержденного им положения. Руководители филиалов и представительств назначаются юридическим лицом и действуют на основании выданной им доверенности. Сведения о филиалах и представительствах юридического лица включаются в Единый государственный реестр юридических лиц и физических лиц — предпринимателей (далее — Единый государственный реестр). В соответствии со статьей 1 Закона «О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц — предпринимателей» (далее — Закон о регистрации) обособленное подразделение юридического лица — это филиал, другое подразделение юридического лица, которое находится вне его месторасположения и производит продукцию, выполняет работы и операции, предоставляет услуги от имени юридического лица, или представительство, которое осуществляет представительство и защиту интересов юридического лица. Кроме того, в соответствии со статьей 2 Закона Украины «О налогообложении прибыли предприятий» филиалы, отделения и другие обособленные подразделения плательщиков налога, указанных в подпункте 2.1.1 данного пункта, не имеющие статуса юридического лица, расположенные на территории иной, нежели такой плательщик налога, территориальной громады, — являются плательщиками налога. Обращаем внимание на то, что в перечне плательщиков налогов отсутствуют структурные подразделения юридического лица. На основании вышеизложенного считаем очевидным то, что между определениями «структурное подразделение» и «обособленное подразделение» имеется существенная разница. То есть структурным подразделением предприятия (организации, учреждения) является такое его звено, которое имеет четко определенные функции в производственном процессе, отличные от функций других звеньев, и в силу этого входит в целое как организационно обособленная от других подразделений часть предприятия (организации, учреждения). То есть структурное подразделение не является обособленным организационно от предприятия (организации, учреждения), поскольку руководитель такого подразделения назначается на должность и действует в соответствии со штатным расписанием предприятия (организации, учреждения), а не на основании доверенности от имени юридического лица, как это предусматривается действующим законодательством для обособленных подразделений (филиалов, представительств и т. п.). Другим существенным отличием является то, что обособленное подразделение юридического лица располагается вне его местонахождения и осуществляет все или часть его функций и является плательщиком налога на прибыль.
Тема Примусове стягнення майна, що є предметом іпотеки чи застави, можливе лише на підставі рішення суду Роз’яснює Міністерство юстиції України Що роз’яснили Сьогодні відносини щодо позасудового регулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є нерухоме майно, регулюються Законом про іпотеку. Так, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником (Іпотекодавцем} основного зобов’язання кредитор (іпотекодержатель) має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке може здійснюватися, зокрема, згідно з угодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню, що свідчить про згоду боржника на звернення стягнення на предмет іпотеки (Слід зазначити, що боржник в цьому випадку не несе витрат, які він поніс би у разі примусового стягнення, зокрема, щодо сплати державного мита, виконавчого збору.) Неналежне виконання умов зазначеного договору є підставою для звернення до суду з позовом про примусового виконання зобов’язань. На відміну від Закону про іпотеку, Закон про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень містить чітку послідовність дій в разі позасудового звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, яким є рухоме майно. Цей Закон визначає позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання, правові наслідки невиконання вимоги обтяжувача, порядок передачі обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження. Так, якщо боржник, у володінні якого перебуває предмет забезпечувального обтяження, не виконує зобов’язання щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Якщо від боржника надійшло заперечення проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження, придбання обтяжувачем, який ініціює звернення стягнення, права власності на предмет забезпечувального обтяження можливе на підставі рішення суду. Таким чином, механізм звернення стягнення на рухоме майно, що є предметом застави, аналогічний механізму при зверненні стягнення на нерухоме майно, яке є предметом Іпотеки, а саме — на підставі договору, а в разі наявності спору між кредитором ї боржником — через суд. Ураховуючи все наведене вище, Мін’юст зазначає, що примусове стягнення предмета іпотеки (чи застави) можливе лише на підставі рішення суду. Кредитор не може примусити боржника проти його волі вчиняти певні дії, спрямовані на відчуження предмета іпотеки (застави), оскільки не є суб’єктом примусового стягнення (відповідно до ст. 2 Закону про виконавче провадження). Це має право робити тільки суд. Разом із цим добровільні дії і боржника, і кредитора, наслідком яких буде зміна власника обтяженого іпотекою (заставою) майна, можливі на підставі договору про позасудове врегулювання спору, який належним чином буде виконано обома сторонами
Джерело Офіційний веб – сайт Міністерства юстиції України www.minjust.gov.ua Актуальні роз’яснення від Міністерства юстиції України.
ЗАКОН УКРАЇНИ Про Державний бюджет України на 2009 рік I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначити доходи Державного бюджету України на 2009 рік у сумі 238.931.337,1 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України — у сумі 183.698.198,8 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 55.233.138,3 тис. гривень, згідно з додатком N 1 до цього Закону. Затвердити видатки Державного бюджету України на 2009 рік у сумі 267.320.395,3 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України — у сумі 193.284.779 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 74.035.616,3 тис. гривень. Затвердити на 2009 рік: обсяги повернення кредитів до Державного бюджету України у сумі 3.128.033,4 тис. гривень, у тому числі повернення кредитів до загального фонду Державного бюджету України — у сумі 591.846,5 тис. гривень та повернення кредитів до спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 2.536.186,9 тис. гривень; обсяги надання кредитів з Державного бюджету України у сумі 5.843.975,2 тис. гривень, у тому числі надання кредитів із загального фонду Державного бюджету України — у сумі 175.896,7 тис. гривень та надання кредитів із спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 5.668.078,5 тис. гривень. Установити граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2009 рік у сумі 31.105.000 тис. гривень, у тому числі граничний розмір дефіциту загального фонду Державного бюджету України — у сумі 9.170.630,4 тис. гривень та граничний розмір дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 21.934.369,6 тис. гривень, згідно з додатком N 2 до цього Закону. Установити оборотну касову готівку Державного бюджету України на 2009 рік у розмірі до двох відсотків видатків загального фонду Державного бюджету України, визначених цією статтею. II. ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ Стаття 2. Установити, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік належать: 1) податок на додану вартість (крім розстрочених податкових зобов’язань Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її підприємств, а також податкової заборгованості); 2) податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності, розстрочених податкових зобов’язань Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її підприємств, а також податкової заборгованості); 3) збір за спеціальне водокористування; 4) збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення (нормативи зазначеного збору визначаються з урахуванням статті 82 цього Закону); 5) платежі за користування надрами загальнодержавного значення; 6) 25,45 відсотка збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 7) акцизний збір із вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів); 8) акцизний збір із ввезених на територію України товарів (крім акцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів); 9) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад і місцевими органами виконавчої влади, та плати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами); 10) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та 90 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; 11) ввізне мито (крім ввізного мита на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них); 12) рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні (крім рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, яка сплачується дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»); 13) плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету; 14) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету; 15) кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються за рішеннями уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади (крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад та утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями, штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування; штрафних санкцій за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів), а також за рішеннями судів, прийнятими за зверненнями уповноважених підрозділів органів виконавчої влади; штрафних санкцій внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб’єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного бюджету; 16) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, які є пам’ятками історії та культури, майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування; 17) частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності; 18) 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, та 50 відсотків коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло; 19) 20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях; 20) 10 відсотків портового (адміністративного) збору; 21) 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок, визначених пунктом 28 статті 6 та абзацом третім пункту 1 частини першої статті 48 цього Закону); 100 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності після розмежування земель державної та комунальної власності; 22) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами; 23) рентна плата за транзитне транспортування аміаку; 24) 50 відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою; 25) надходження від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160, ТУ-95 МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання; 26) плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та видачу копій і дублікатів таких ліцензій; 27) плата за виділення номерного ресурсу; 28) плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та видачу дублікатів таких ліцензій; 29) кошти від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України (крім надходжень від реалізації об’єктів нерухомого військового майна разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, або майновими правами на них); 30) 50 відсотків орендної плати за користування майном (крім військового майна і майна Національної академії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету; 31) відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України; 32) плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення; 33) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів; 34) збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та кошти від продажу таких дозволів; 35) надходження від секретаріату ООН, ОБСЄ або іншої регіональної організації за участь українського контингенту Збройних Сил України в миротворчих операціях; 36) кошти, що надійдуть від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених законодавством України з питань закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти (крім надходжень, визначених пунктом 9 частини першої статті 35 цього Закону); 37) кошти, що надійдуть від учасника — переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю (крім надходжень, визначених пунктом 10 частини першої статті 35 цього Закону); 38) орендна плата за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном (крім надходжень, визначених пунктом 30 цієї статті); 39) вивізне мито; 40) єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; 41) плата за використання інших природних ресурсів; 42) збір за користування радіочастотним ресурсом України; 43) надходження від державних грошових лотерей; 44) надходження від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами Національного банку України; 45) відсотки за користування державним пільговим кредитом, наданим на будівництво (придбання) житла для окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання таких кредитів; 46) плата за державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання (реєстраційний збір); 47) інші доходи, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України згідно із статтею 29 Бюджетного кодексу України. Стаття 3. Установити, що підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж: нафти сирої і газового конденсату власного видобутку (видобутих на підставі спеціальних дозволів на користування надрами), крім обсягів, які використовуються на власні технологічні потреби, а також газу скрапленого — виключно на біржових аукціонах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб’єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за ціною (яка повинна забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат видобутку та отримання прибутку), затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики України для кожного суб’єкта господарювання, визначеного в абзаці першому цієї статті. Установити, що за рахунок природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), що видобувається суб’єктами господарювання, визначеними в абзаці першому цієї статті, формується та використовується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ресурс природного газу для потреб населення. З метою дотримання норм цієї статті передання нафти сирої, газового конденсату, природного газу (у тому числі нафтового (попутного) та скрапленого газу) на умовах договорів комісії, давальницької переробки, інших договорів, які не передбачають передання права власності на них, не допускається. Дія цієї статті поширюється виключно на тих учасників договорів про спільну діяльність, відповідно до яких вартість вкладу підприємств, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарських товариств, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств перевищує 50 відсотків загальної вартості вкладів учасників договорів про спільну діяльність. Стаття 4. У 2009 році Міністерству фінансів України здійснити переоформлення залишку заборгованості Кабінету Міністрів України перед Національним банком України, визначеної абзацом третім частини першої статті 1 Закону України «Про реструктуризацію боргових зобов’язань Кабінету Міністрів України перед Національним банком України», шляхом випуску та передачі Національному банку України облігацій внутрішньої державної позики. Установити, що Національний банк України у 2009 році вносить до Державного бюджету України щоквартально рівними частинами перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами Національного банку України на загальну суму не менш як 4.008.112 тис. гривень. Стаття 5. Установити, що у 2009 році продаж спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється на аукціонах, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Стаття 6. Установити, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині доходів є: 1) акцизний збір із вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів; 2) акцизний збір із ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів; 3) ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них; 4) 10 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України; 5) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, у тому числі 160.000 тис. гривень нарахованих і несплачених зобов’язань державного підприємства «Енергоринок» перед державним бюджетом із цього збору за минулі роки; 6) платежі, пов’язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до укладеної 28 травня 1997 року Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов’язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України; 7) 50 відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою; 8) кошти від реалізації надлишкової космічної техніки військового та подвійного призначення, що належить Національному космічному агентству України; 9) кошти від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна утворених відповідно до законів України військових формувань (крім Збройних Сил України), правоохоронних органів і Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; 10) збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти за гривню, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв’язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 11) 80 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях; 12) 90 відсотків портового (адміністративного) збору; 13) збори за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, та кошти від продажу контрольних марок; 14) надходження від видачі дозволів на експортно-імпортні операції з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами; 15) власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук та 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету; 16) реалізація матеріальних цінностей державного резерву; 17) реалізація розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; 18) надходження від секретаріату ООН, ОБСЄ або іншої регіональної організації за участь українського персоналу органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях; 19) надходження до Фонду соціального захисту інвалідів; 20) 30 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища (крім надходжень, визначених пунктом 40 цієї статті); 21) 70 відсотків надходжень від збору за проведення гастрольних заходів; 22) 74,55 відсотка збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 23) плата за оформлення посвідчення закордонного українця; 24) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 25) кошти від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідно до статті 7 Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки»; 26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності; 27) надходження від енергогенеруючих компаній у рахунок погашення заборгованості перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву за поставлене протягом 1997 — 2000 років органічне паливо, але не менше 50.000 тис. гривень; 28) 90 відсотків коштів, отриманих від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації; 29) відсотки за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла; 30) платежі, що пов’язані з виконанням Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про участь Російської Федерації у розвитку соціально-економічної сфери м. Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України; 31) надходження від реалізації об’єктів нерухомого військового майна Збройних Сил України разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, або майновими правами на них; 32) надходження, одержані в рахунок погашення заборгованості Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву за використані матеріальні цінності з державного резерву, у сумі не менше 50.000 тис. гривень; 33) надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах; 34) штрафні санкції за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів; 35) кошти від реалізації продуктів утилізації боєприпасів, що передаються для утилізації Міністерству промислової політики України та Національному космічному агентству України; 36) плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; 37) кошти від сплати інвалідами часткової вартості автомобілів та кошти від реалізації автомобілів, повернутих інвалідами; 38) кошти, отримані від продажу частин встановленої кількості викидів парникових газів, передбаченого статтею 17 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату; 39) кошти від реалізації галузевих резервів (виробничих запасів) уранового концентрату, цирконію та гафнію, сформованих за рахунок коштів цільового галузевого фонду створення національного ядерно-паливного циклу; 40) збір за забруднення навколишнього природного середовища, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками; 41) податкова заборгованість з податку на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності), податку на додану вартість, рентної плати за транзитне транспортування природного газу, а також надходження розстрочених податкових зобов’язань (у тому числі відсотків за користування податковим кредитом) з цих платежів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її підприємств; 42) рентна плата за транзитне транспортування природного газу (крім відповідних надходжень, визначених пунктом 41 цієї статті); 43) рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні, яка сплачується дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»; 44) надходження в рамках програм допомоги Європейського Співтовариства. Стаття 7. Установити, що кошти, які надійшли від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідно до статті 7 Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки» до спеціального фонду державного бюджету у 2005 році, додатково обліковуються у Державному казначействі України на окремому відповідному рахунку як фінансовий резерв для зняття з експлуатації атомних блоків. Стаття 8. Установити, що у 2009 році надходження, одержані в рахунок погашення заборгованості Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за використані матеріальні цінності з державного резерву, у сумі не менше 50.000 тис. гривень спрямовуються у рахунок погашення зобов’язань Державного комітету України з державного матеріального резерву за зберігання запасів державного резерву перед суб’єктами господарювання, які мають заборгованість із розрахунків з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та її підприємствами. Порядок проведення розрахунків відповідно до цієї статті встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 9. Дозволити Міністерству палива та енергетики України разом з Державним концерном «Ядерне паливо» забезпечити відчуження галузевих резервів (виробничих запасів) уранового концентрату, цирконію та гафнію, сформованих за рахунок коштів цільового галузевого фонду створення національного ядерно-паливного циклу, лише на аукціоні, з наступним перерахуванням отриманих коштів до спеціального фонду державного бюджету на проведення заходів з реалізації Комплексної програми створення ядерно-паливного циклу в Україні у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стаття 10. Установити, що у 2009 році до нормативів, затверджених у додатках N 1 та N 2 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., N 27 — 28, ст. 253), що належать до абсолютних, застосовується коефіцієнт 1,439 та запроваджується базовий норматив платежів за користування надрами для видобування глинистих порід у розмірі 5 відсотків до вартості таких видобутих порід замість нормативів у грошовому розмірі. III. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ ТА ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ Стаття 11. Установити на 31 грудня 2009 року граничний розмір державного боргу України в сумі 192.924.464,7 тис. гривень. Стаття 12. Установити, що державні запозичення здійснюються в межах загального обсягу граничного розміру державного боргу України, встановленого статтею 11 цього Закону. У разі надходження коштів із внутрішніх (зовнішніх) джерел фінансування певного типу, визначених додатком N 2 до цього Закону, у неповному обсязі, допускається збільшення надходжень коштів із зовнішніх (внутрішніх) джерел фінансування іншого типу з відповідним перевищенням граничного розміру державного боргу України, встановленого статтею 11 цього Закону, за рахунок перевищення відповідних обсягів, запозичень із щомісячним обов’язковим інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. У разі зменшення (збільшення) обсягу платежів з погашення основної суми державного боргу порівняно із обсягом, визначеним цим Законом, зменшується (збільшується) обсяг державних запозичень з дотриманням визначеного цим Законом обсягу фінансування державного бюджету за борговими операціями. Стаття 13. Установити, що у 2009 році державні підприємства, в тому числі господарські товариства, акціонерні холдингові компанії (крім банків), у статутному фонді яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірні підприємства здійснюють внутрішні довгострокові (більше одного року) та зовнішні запозичення, надають гарантії або є поручителями за такими запозиченнями за погодженням з Міністерством фінансів України, здійснюють внутрішні короткострокові запозичення (до одного року), надають гарантії або є поручителями за такими запозиченнями — за погодженням з відповідними органами центральної виконавчої влади, у сфері діяльності яких вони знаходяться. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України. При укладанні зазначеними підприємствами (товариствами, компаніями), визначеними в частині першій цієї статті, договорів про надання позик (кредитів) в іноземній валюті та при здійсненні запозичень у нерезидентів або під державні гарантії забороняється включати до таких договорів положення, які передбачають обов’язкове дострокове погашення зобов’язань на вимогу кредитора та/або інвестора у визначену дату або протягом визначеного періоду до дати остаточного погашення (пут-опціон) або у випадку зниження кредитного рейтингу України та/або позичальника. Стаття 14. Установити, що у 2009 році державні гарантії надаються Кабінетом Міністрів України за зобов’язаннями Державної служби автомобільних доріг України (за запозиченнями, зобов’язаннями з оплати введених інвесторами у дію об’єктів та за договорами концесії), на будівництво метрополітенів, виконання інвестиційних проектів, виконання заходів, пов’язаних з підготовкою і проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, загалом в обсязі, що не перевищує 37.000.000 тис. гривень. Державні гарантії за зобов’язаннями Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за зовнішніми запозиченнями, які здійснені станом на 1 січня 2009 року, при необхідності надаються Кабінетом Міністрів України у встановленому ним порядку в обсязі цих запозичень, але не більше суми, яка становить 2.005.700 тис. доларів США, в разі невиконання компанією зобов’язань відповідно до умов цих запозичень. Установити, що у 2009 році надання гарантій Ради міністрів Автономної Республіки Крим та гарантій органів місцевого самоврядування (крім гарантій за кредитами, які надаються міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з міжнародними фінансовими організаціями) не здійснюється. Юридичні особи, щодо яких приймається рішення про надання кредитів або гарантій (крім Державної служби автомобільних доріг України), зобов’язані подати зустрічні, безвідзивні та безумовні гарантії банків, які протягом 2007 — 2009 років додержуються встановлених Національним банком України обов’язкових економічних нормативів, або надати інше належне забезпечення та сплатити до Державного бюджету України плату за їх отримання у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України при прийнятті рішення про надання кредитів або гарантій юридичним особам, у розпорядженні яких є майно, що є державною або комунальною власністю, приймає рішення щодо розміру та виду забезпечення виконання зобов’язань. Стаття 15. Міністр фінансів України має право брати зобов’язання від імені України, які пов’язані із передбаченими цим Законом запозиченнями і державними гарантіями, та договорами про будівництво (реконструкцію) об’єктів інфраструктури за рахунок коштів приватних інвесторів, у тому числі щодо відмови від суверенного імунітету в можливих судових справах, пов’язаних із поверненням позик та звільненням платежів згідно з договорами від будь-яких комісій, податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом часу дії зобов’язання з повернення запозичених коштів. Стаття 16. У разі виконання державою гарантійних зобов’язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано Україною, у юридичних осіб, зобов’язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави, відповідно, переходять права кредитора та право вимагати від боржника погашення такої заборгованості в установленому законом порядку. Якщо договором між державою та позичальником-резидентом України передбачається зобов’язання з погашення та обслуговування кредитів, залучених державою, невиконання або неналежне виконання позичальником таких зобов’язань тягне за собою перехід до держави права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою перед кредитором зобов’язань за такими кредитами. Стаття 17. З метою економії бюджетних коштів надати право Міністерству фінансів України здійснювати правочини з державним боргом України, включаючи обмін, випуск та викуп державних боргових зобов’язань, при дотриманні граничного розміру державного боргу України на кінець року. Стаття 18. Надати право Міністерству фінансів України здійснювати за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку купівлю облігацій внутрішньої державної позики з одночасним зобов’язанням їх продажу, що забезпечуватиметься заставою цих облігацій, з подальшим поверненням коштів єдиного казначейського рахунку до кінця року. Порядок здійснення таких операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України. Надати право місцевим фінансовим органам в порядку, встановленому відповідною місцевою радою, здійснювати за рахунок тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів купівлю облігацій внутрішньої державної позики і облігацій, емітованих відповідними радами, з одночасним зобов’язанням їх продажу, що забезпечуватиметься заставою цих облігацій, з подальшим поверненням коштів місцевих бюджетів до кінця року. Стаття 19. Установити, що до надходжень фінансування загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік належать: 1) надходження в результаті здійснення державних внутрішніх та державних зовнішніх запозичень (крім надходжень, визначених пунктом 4 статті 20 цього Закону); 2) повернення коштів з депозитів або пред’явлення цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю; 3) зміни обсягів готівкових коштів загального фонду Державного бюджету України. Стаття 20. Установити, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині фінансування є: 1) позики, що залучаються державою від міжнародних та іноземних організацій з метою їх подальшого рекредитування або надання трансфертів для впровадження проектів розвитку; 2) кошти, одержані від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов’язаних з процесом приватизації та кредитуванням підприємств, а також кошти, які надійдуть від сплати штрафів, пені та неустойки за невиконання власниками приватизованих об’єктів умов договорів їх купівлі-продажу; 3) невикористаний залишок коштів у сумі не менше 119.740,2 тис. гривень, джерелом формування яких були надходження збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності; 4) надходження від цільового розміщення державних цінних паперів; 5) невикористаний у 2007 році залишок коштів за бюджетною програмою «Надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів в галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива», джерелом формування яких були надходження від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідно до статті 7 Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки»; 6) зміни залишків Стабілізаційного фонду. Стаття 21. Визначити в 2009 році органи державної податкової служби України органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3401360, 3511550, 3511560, 3511630). Стаття 22. Установити, що кошти, отримані згідно з пунктом 6 статті 6 цього Закону, спрямовуються на погашення державного боргу України перед Російською Федерацією відповідно до укладеної міжурядової угоди. Стаття 23. Фонду державного майна України забезпечити у 2009 році надходження до Стабілізаційного фонду Державного бюджету України коштів, одержаних від приватизації державного майна, та коштів, отриманих від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, відповідно до пункту 28 статті 6 та пункту 2 статті 20 цього Закону, у сумі не менш як 9.781.224 тис. гривень. Стаття 24. На часткову зміну частини другої статті 21 Закону України «Про приватизацію державного майна» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 17, ст. 122; 2002 р., N 12 — 13, ст. 92; 2003 р., N 10 — 11, ст. 86; 2005 р., N 7 — 8, ст. 162, NN 17 — 19, ст. 267; 2006 р., N 4, ст. 59, NN 9 — 11, ст. 96; 2007 р., N 7 — 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 — 8, ст. 78) дозволити у процесі приватизації державного майна оплату його вартості у вільно конвертованій іноземній валюті. Стаття 25. Установити, що у 2009 році при застосуванні за зовнішньоекономічними угодами (договорами) резидентів операцій факторингу, що здійснюються державними банками України, у тому числі в рамках їх діяльності в міжнародних факторингових об’єднаннях (асоціаціях), виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на валютні рахунки резидентів в уповноважених банках або рахунки банків, що здійснюють відповідні операції факторингу, у терміни, передбачені статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», продовжені на 90 календарних днів. Виручкою резидентів вважаються також платежі, що надходять від нерезидентів на рахунки банків за операціями факторингу. Відповідальність за дотримання термінів надходження виручки, визначених частиною першою цієї статті, покладається на суб’єктів, яким належить право вимоги за зовнішньоекономічними угодами (договорами), передане за операцією факторингу. IV. ВИДАТКИ ТА КРЕДИТУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ Стаття 26. Затвердити бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2009 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами та централізовані заходи і програми в розрізі адміністративно-територіальних одиниць згідно з додатками N 3, N 4 та N 5 до цього Закону. У процесі виконання державного бюджету у виняткових випадках за обґрунтованим поданням головного розпорядника коштів державного бюджету Міністерство фінансів України здійснює перерозподіл видатків за бюджетною програмою в розрізі економічної класифікації в межах загального обсягу його бюджетних призначень окремо по загальному та спеціальному фондах державного бюджету. Перерозподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами у межах загального обсягу головного розпорядника коштів державного бюджету, збільшення бюджетних призначень на видатки розвитку за рахунок зменшення бюджетних призначень на видатки споживання окремо по загальному та спеціальному фондах здійснюються лише за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Передача бюджетних призначень, передбачена частиною шостою статті 23 Бюджетного кодексу України, перерозподіл бюджетних призначень на централізовані заходи і програми між адміністративно-територіальними одиницями здійснюються за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету у порядку, визначеному Міністерством фінансів України. Забороняється збільшення бюджетних призначень по загальному та спеціальному фондах Державного бюджету України на: оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків; видатки за бюджетними програмами, пов’язаними з функціонуванням органів державної влади, за рахунок зменшення інших видатків. Перелік бюджетних програм, по яких затверджуються порядки використання коштів державного бюджету, визначається дорученням Кабінету Міністрів України. Установити, що у 2009 році норми законодавства щодо виготовлення документів про освіту реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2009 рік. Розпорядникам коштів державного та місцевих бюджетів (далі — розпорядникам бюджетних коштів) забезпечити укладання угод по кожному виду енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання з урахуванням зменшення обсягів споживання енергоносіїв щонайменш як на 20 відсотків. Розпорядникам бюджетних коштів при виконанні бюджету забезпечити у повному обсязі проведення розрахунків за електричну енергію, теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами, не допускаючи будь-якої простроченої заборгованості з оплати вищезазначених товарів та послуг. У разі наявності у розпорядників бюджетних коштів простроченої кредиторської заборгованості з оплати комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160) Державне казначейство України здійснює платежі загального фонду за видатками (крім передбачених статтею 27 цього Закону) лише після погашення такої заборгованості. Державне казначейство України відкриває бюджетні асигнування головним розпорядникам бюджетних коштів виключно за наявності затверджених в установленому порядку паспортів бюджетних програм (крім загальнодержавних видатків). Перерозподіл обсягів коштів між субвенціями з державного бюджету місцевим бюджетам та місцевими бюджетами у межах загального обсягу відповідних субвенцій у 2009 році здійснюється у порядку, визначеному Міністерством фінансів України. Перелік об’єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення затверджується Кабінетом Міністрів України. Видатки, пов’язані з утриманням працівників закордонних дипломатичних установ України, незалежно від їх відомчої підпорядкованості (крім військових аташе), проводяться виключно через Міністерство закордонних справ України. Установити, що у 2009 році вступ до міжнародних організацій і приєднання до міжнародних угод, умови членства в яких передбачають сплату внесків або здійснення будь-яких інших виплат за рахунок коштів державного бюджету, здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах обсягів, визначених на цю мету у додатку N 3 до цього Закону, та у порядку, визначеному Законом України «Про міжнародні договори України». У разі невиконання показників надходжень до загального фонду державного бюджету на 2009 рік, визначених розписом Державного бюджету України, головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують взяття бюджетних зобов’язань та проведення витрат загального фонду державного бюджету відповідно до встановлених бюджетних асигнувань у порядку, визначеному Міністерством фінансів України. Стаття 27. Затвердити такий перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік за економічною структурою видатків: оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110); нарахування на заробітну плату (код 1120); придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів (код 1132); забезпечення продуктами харчування (код 1133); оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160); виплата процентів за державним боргом (код 1200); трансферти населенню (код 1340); трансферти місцевим бюджетам (код 1320). Визначити захищеними видатками Державного бюджету України на 2009 рік видатки на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, реформування та розвиток Збройних Сил України, розвідувальну діяльність, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил України, утилізацію звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого зберігання та використання, забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, підготовку кадрів вищими навчальними закладами I — IV рівнів акредитації, фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки, а також видатки на розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які були депортовані з території України, видатки на компенсацію Пенсійному фонду України втрат від застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки по збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, заходи, пов’язані з підготовкою і проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Стаття 28. Установити, що у 2009 році оплата послуг з оброблення електронних розрахункових документів та повідомлень у системі електронних переказів Національного банку України Державним казначейством України не здійснюється. Стаття 29. Установити, що виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України. Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства України. Безспірне списання коштів з рахунку державного бюджету здійснюється виключно органами Державного казначейства України за черговістю надходження рішень за рахунок і в межах відповідних бюджетних асигнувань. Установити, що відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, у 2009 році за вимогою органів державної виконавчої служби здійснюється органами Державного казначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету, в такому порядку: Державне казначейство України у терміни, визначені у приписі, списує у безспірному порядку на користь зазначеної фізичної особи встановлену до відшкодування суму коштів з єдиного казначейського рахунку; відшкодовані суми обліковуються Державним казначейством України та відображаються у звітності про виконання державного бюджету; у разі потреби у таких видатках понад обсяг бюджетних призначень в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо виділення коштів з резервного фонду державного бюджету або внесення змін до закону про Державний бюджет України. До прийняття спеціального закону у 2009 році списання коштів з бюджету за рішеннями судів щодо відшкодування вартості конфіскованого та безхазяйного майна, що перейшло у власність держави, для юридичних осіб здійснюється у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна. Списання коштів за відповідним рішенням на користь працівників бюджетної установи (військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу), які мають право на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, здійснюється Державним казначейством України з єдиного казначейського рахунку за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, встановлених на утримання цієї установи. Списання коштів за відповідним рішенням на користь працівників установ системи освіти по виплатах, передбачених абзацами дев’ятим — одинадцятим частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», здійснюється Державним казначейством України з єдиного казначейського рахунку за рахунок і в межах відповідних бюджетних призначень. Кошти, відшкодовані державою з Державного бюджету України згідно з цією статтею, вважаються збитками Державного бюджету України і стягуються з винних осіб за регресними позовами у встановленому законодавством порядку. Позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, згідно з цією статтею, виступають органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державного казначейства України. Органи Державного казначейства України виконують рішення, які прийняті органами державної влади, про списання коштів з рахунків розпорядників бюджетних коштів з відображенням в обліку органів Державного казначейства України відповідних бюджетних зобов’язань. Цей порядок поширюється на місцеві бюджети. Стаття 30. Установити, що у 2009 році рівноцінна та повна компенсація втрат доходів військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (в тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), пов’язаних з оподаткуванням грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержуваних ними у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, відповідно до вимог пункту 22.7 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, у розмірі фактично сплаченого податку та в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених головним розпорядникам коштів у Державному бюджеті України. При цьому керівники бюджетних установ (організацій, підприємств), які утримують чисельність військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (в тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), передбачають асигнування на зазначену компенсацію у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених кошторисами (фінансовими планами). У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виплачується за рахунок коштів державного бюджету. Стаття 31. Визначити обсяг коштів, які спрямовуються у 2009 році на реалізацію Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів», у сумі 403.335,9 тис. гривень, у тому числі субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам у сумі 370.017 тис. гривень. Установити, що розподіл та перерозподіл цих бюджетних призначень у 2009 році між бюджетними програмами, головними розпорядниками коштів державного бюджету та місцевими бюджетами здійснюються Кабінетом Міністрів України з подальшим інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Стаття 32. Видатки, передбачені цим Законом на виконання завдань (проектів) Національної програми інформатизації, в тому числі проектів інформатизації органів виконавчої влади за кодами програмної класифікації видатків державного бюджету: 0111060, 0301160, 0411040, 1001020, 2201190 (в частині інформатизації загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів), 2408030, 2501140, 3001070, 3109050, 3201270, 3201470, 3501020, 3501660, 3507600, 5001060, 6151020, 6731050, здійснюються Державним казначейством України лише після погодження відповідними розпорядниками бюджетних коштів зазначених проектів з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації — центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України. Стаття 33. Установити, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині кредитування є: 1) повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України індивідуальним сільським забудовникам; 2) повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла, і пеня; 3) повернення бюджетних позичок, наданих на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994 — 1997 років; 4) повернення коштів у частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, переданої суб’єктам господарювання на умовах фінансового лізингу; 5) кошти, що надійдуть у рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії і наданими для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, переданої сільгосптоваровиробникам та іншим суб’єктам господарювання (крім надходжень за рахунок відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість); 6) повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України фермерським господарствам; 7) повернення коштів, наданих Міністерству аграрної політики України на формування державного продовольчого резерву Аграрним фондом та для здійснення державних форвардних і заставних закупівель, товарних та фінансових інтервенцій на організованому аграрному ринку; 8) повернення безвідсоткових бюджетних позик, наданих у 2004 році підприємствам державної форми власності паливно-енергетичного комплексу та у 2005 році підприємствам та організаціям вугільної промисловості на погашення заборгованості із заробітної плати працівникам; 9) повернення кредиту, наданого на реконструкцію гідроелектростанцій; 10) повернення бюджетних позичок, наданих за рахунок коштів Державного бюджету України підприємствам машинобудування для здійснення заходів, пов’язаних із збільшенням обсягів виробництва та розвитком ринку техніки для агропромислового комплексу; 11) повернення кредитів, наданих у 2007 році з Державного бюджету України на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива; 12) повернення коштів, наданих з Державного бюджету України для кредитування окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання таких кредитів на будівництво (придбання) житла. Стаття 34. Установити, що у 2009 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 6, 20 та 33 цього Закону, спрямовуються відповідно на: 1) розвиток мережі й утримання автомобільних доріг загального користування (у тому числі будівництво та реконструкція мостів державної та комунальної власності), з них 40 відсотків спрямовується на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, в першу чергу у сільській місцевості (за рахунок джерел, визначених пунктами 1, 2, 3 та 36 статті 6 цього Закону); погашення зобов’язань за кредитами, отриманими під гарантію Кабінету Міністрів України на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування (за рахунок джерел, визначених пунктами 1, 2 та 3 статті 6 цього Закону); субвенцію з державного бюджету міському бюджету міста Запоріжжя на будівництво автотранспортної магістралі через річку Дніпро у місті Запоріжжя в обсязі 100.000 тис. гривень (за рахунок джерел, визначених пунктами 1, 2 та 3 статті 6 цього Закону); будівництво та реконструкцію об’їзних автомобільних доріг навколо міст підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в обсязі 500.000 тис. гривень (за рахунок джерел, визначених пунктами 1, 2 та 3 статті 6 цього Закону); 2) виплати, пов’язані з виконанням консульських функцій дипломатичними представництвами України та функціонуванням консульських установ України за кордоном (за рахунок джерел, визначених пунктом 4 статті 6 цього Закону); 3) заходи з реалізації Комплексної програми будівництва вітрових електростанцій (за рахунок джерел, визначених пунктом 5 статті 6 цього Закону); 4) будівництво енергоблоків атомних, гідроакумулюючих та інших електростанцій, підстанцій, теплоелектроцентралей, будівництво, реконструкцію і ремонт ліній електропередачі за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, а також здешевлення кредитів на створення запасів твердого палива для теплоелектростанцій (за рахунок джерел, визначених пунктом 5 статті 6 цього Закону); 5) заходи з реалізації Комплексної програми створення ядерно-паливного циклу в Україні та Державної програми приведення небезпечних об’єктів виробничого об’єднання «Придніпровський хімічний завод» в екологічно безпечний стан і забезпечення захисту населення від шкідливого впливу іонізуючого випромінювання (за рахунок джерел, визначених пунктом 5 статті 6 цього Закону); 6) реструктуризацію вугільної та торфодобувної промисловості, у тому числі погашення заборгованості за спожиту у минулих роках електричну енергію державними вугледобувними підприємствами, на яких здійснюються заходи з підготовки до ліквідації, у сумі 160.000 тис. гривень (за рахунок джерел, визначених пунктом 5 статті 6 та пунктом 8 статті 33 цього Закону); 7) здійснення витрат, пов’язаних з організацією і проведенням виконавчих дій, виплату винагороди державним виконавцям (за рахунок джерел, визначених пунктом 7 статті 6 цього Закону); 8) забезпечення міжнародних зобов’язань України у космічній галузі (за рахунок джерел, визначених пунктом 8 статті 6 цього Закону); 9) потреби утворених відповідно до законів України військових формувань (крім Збройних Сил України), правоохоронних органів і Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи відповідно до кошторисів, затверджених у встановленому порядку (за рахунок джерел, визначених пунктом 9 статті 6 цього Закону); 10) дотацію Пенсійному фонду України на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами (за рахунок джерел, визначених пунктом 10 статті 6 цього Закону); 11) забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні та участь України у міжнародних авіаційних організаціях і утримання Державної авіаційної адміністрації (за рахунок джерел, визначених пунктом 11 статті 6 цього Закону); 12) морську і річкову транспортну діяльність та участь України у міжнародних організаціях морського і річкового транспорту, утримання Державного департаменту морського і річкового транспорту та Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства Міністерства транспорту та зв’язку України (за рахунок джерел, визначених пунктом 12 статті 6 цього Закону, крім тих, що надходять від риболовних портів); 13) міжнародну діяльність у галузі рибного господарства (за рахунок джерел, визначених пунктом 12 статті 6 цього Закону, в частині тих, що надходять від риболовних портів); 14) заходи, пов’язані з охороною інтелектуальної власності (за рахунок джерел, визначених пунктом 13 статті 6 цього Закону); 15) здійснення контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів (за рахунок джерел, визначених пунктом 14 статті 6 цього Закону); 16) заходи, пов’язані з організацією надання послуг, реалізації продукції та виконання робіт бюджетними установами, та інші заходи з утримання цих установ згідно із законодавством (за рахунок джерел, визначених пунктом 15 статті 6 цього Закону); 17) накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного матеріального резерву (за рахунок джерел, визначених пунктами 17 і 27 статті 6 цього Закону, та 90 відсотків джерел, визначених пунктом 16 статті 6 цього Закону); 18) відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву (за рахунок джерел, визначених пунктом 32 статті 6 цього Закону, та 10 відсотків джерел, визначених пунктом 16 статті 6 цього Закону); 19) участь українського персоналу органів внутрішніх справ України у миротворчих операціях та інші потреби органів внутрішніх справ відповідно до кошторису Міністерства внутрішніх справ України (за рахунок джерел, визначених пунктом 18 статті 6 цього Закону); 20) програми і заходи щодо соціального захисту інвалідів, у тому числі на функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних та обласних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (за рахунок джерел, визначених пунктом 19 статті 6 цього Закону); 21) заходи, пов’язані з охороною навколишнього природного середовища (за рахунок джерел, визначених пунктом 20 статті 6 цього Закону); 22) захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь, комплексний протипаводковий захист у басейні річки Тиса у Закарпатській області та Прикарпатському регіоні (за рахунок джерел, визначених пунктом 20 статті 6 цього Закону); 23) фінансову підтримку гастрольної діяльності вітчизняних виконавців (за рахунок джерел, визначених пунктом 21 статті 6 цього Закону); 24) розвиток мінерально-сировинної бази (за рахунок джерел, визначених пунктом 22 статті 6 цього Закону); 25) формування державного продовольчого резерву Аграрним фондом, здійснення державних форвардних і заставних закупівель, товарних та фінансових інтервенцій на організованому аграрному ринку (за рахунок джерел, визначених пунктом 7 статті 33 цього Закону); 26) рекредитування або надання трансфертів для впровадження проектів розвитку (за рахунок джерел, визначених пунктом 1 статті 20 цього Закону); 27) надання державного пільгового кредиту індивідуальним сільським забудовникам (за рахунок джерел, визначених пунктом 1 статті 33 цього Закону); 28) формування статутного капіталу Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з подальшим використанням на реалізацію Державної програми забезпечення молоді житлом (за рахунок джерел, визначених пунктом 2 статті 33 цього Закону); 29) заходи, пов’язані з формуванням державного резервного насіннєвого фонду (за рахунок джерел, визначених пунктом 3 статті 33 цього Закону); 30) придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки на умовах фінансового лізингу (за рахунок джерел, визначених пунктами 4 та 5 статті 33 цього Закону); 31) надання кредитів фермерським господарствам (за рахунок джерел, визначених пунктом 6 статті 33 цього Закону); 32) заходи, пов’язані з виготовленням та видачею посвідчення закордонного українця (за рахунок джерел, визначених пунктом 23 статті 6 цього Закону); 33) закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками (за рахунок джерел, визначених пунктом 24 статті 6 цього Закону); 34) державну підтримку розвитку хмелярства (за рахунок джерел, визначених пунктом 24 статті 6 цього Закону); 35) фінансову підтримку Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (за рахунок джерел, визначених пунктом 29 статті 6 цього Закону); 36) здійснення природоохоронних заходів щодо недопущення потрапляння мастила з гідротурбін в річку Дніпро (за рахунок джерел, визначених пунктом 9 статті 33 цього Закону); 37) субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на розвиток соціально-економічної сфери міста Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (за рахунок джерел, визначених пунктом 30 статті 6 цього Закону); 38) підготовку, реформування і розвиток Збройних Сил України, а також будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України (за рахунок джерел, визначених пунктом 31 статті 6 цього Закону); 39) інформування учасників судового процесу про хід і результати розгляду справи, а також виготовлення та видачу копій судових рішень (за рахунок джерел, визначених пунктом 33 статті 6 цього Закону); 40) державну підтримку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу (за рахунок джерел, визначених пунктом 10 статті 33 цього Закону); 41) утилізацію звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання (за рахунок джерел, визначених пунктом 35 статті 6 цього Закону); 42) придбання Фондом соціального захисту інвалідів автомобілів для інвалідів та інші заходи щодо соціального захисту інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (за рахунок джерел, визначених пунктом 37 статті 6 цього Закону); 43) державну підтримку заходів з енергозбереження через механізм здешевлення кредитів (за рахунок джерел, визначених пунктом 34 статті 6 цього Закону); 44) компенсацію Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб’єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням (за рахунок джерел, визначених пунктами 26 і 42 статті 6 та пунктом 3 статті 20 цього Закону); 45) реалізацію проектів, спрямованих на скорочення викидів або збільшення поглинання парникових газів (за рахунок джерел, визначених пунктом 38 статті 6 цього Закону); 46) надання кредитів на будівництво (придбання) житла для науково-педагогічних та педагогічних працівників (за рахунок джерел, визначених пунктом 12 статті 33 цього Закону); 47) заходи з реалізації Комплексної програми створення ядерно-паливного циклу в Україні (за рахунок джерел, визначених пунктом 39 статті 6 цього Закону); 48) придбання (обмін) Міністерством палива та енергетики України цінних паперів відповідно до статті 9 Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки» (за рахунок джерел, визначених пунктом 25 статті 6, пунктом 5 статті 20 та пунктом 11 статті 33 цього Закону); 49) витрати Аграрного фонду на зберігання об’єктів державного цінового регулювання, які зараховані до державного продовольчого резерву (за рахунок джерел, визначених пунктом 7 статті 33 цього Закону); 50) фізичний захист ядерних установок та ядерних матеріалів (за рахунок джерел, визначених пунктом 5 статті 6 цього Закону); 51) формування Стабілізаційного фонду (за рахунок джерел, визначених пунктом 28 статті 6, пунктами 2, 4 та 6 статті 20 цього Закону); 52) субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктом 41 статті 6 цього Закону); 53) створення резерву ядерного палива та ядерних матеріалів (за рахунок джерел, визначених пунктом 5 статті 6 цього Закону); 54) будівництво пускового комплексу «Вектор» та експлуатацію його об’єктів (за рахунок джерел, визначених пунктом 40 статті 6 цього Закону); 55) виконання робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами неядерного циклу та ліквідацію радіаційних аварій (за рахунок джерел, визначених пунктами 5 та 40 статті 6 цього Закону); 56) субвенцію з державного бюджету місцевим б
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ РЕГУЛЯТОРНОЙ ПОЛИТИКИ И ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА ПИСЬМО от 04.11.2008 г. N 9296 Государственный комитет Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства рассмотрел Ваше письмо относительно предоставления разъяснений по некоторым вопросам действующего законодательства Украины и в пределах компетенции информирует о следующем. В соответствии с пунктом 24 статьи 11 Закона Украины «О милиции» милиции для исполнения возложенных на нее обязанностей предоставляется право, в частности, требовать от руководителей предприятий, учреждений и организаций объяснений по фактам нарушения законодательства, проверка соблюдения которого отнесена к компетенции милиции, а также в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины, проводить проверки по фактам нарушения законодательства, контроль за соблюдением которого отнесен к компетенции милиции, требовать проведения инвентаризаций и ревизий соответствующих сфер финансово-хозяйственной деятельности. Органы милиции вправе приступить к проведению проверки субъектов хозяйственной деятельности при условии наличия направления на проверку, которое составляется по форме, установленной Министерством внутренних дел Украины. В направлении на проверку указываются дата его выдачи, название подразделения милиции, цель, вид, основания, дата начала и дата окончания проверки, должности, звания и фамилии должностных лиц подразделения милиции, которые будут проводить проверку. Направление на проверку является действительным при условии наличия подписи руководителя подразделения милиции, скрепленной печатью органа милиции. Кроме того, в пункте 3 части 1 статьи 8 Закона Украины «Об оперативно-розыскной деятельности» указывается, что оперативным подразделениям для выполнения заданий оперативно-розыскной деятельности при наличии предусмотренных статьей 6 данного Закона оснований предоставляется право поднимать в установленном законом порядке вопрос о проведении проверок финансово-хозяйственной деятельности предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности и лиц, которые занимаются предпринимательской деятельностью или другими видами хозяйственной деятельности индивидуально, и участвовать в их проведении. В части 6 статьи 9 Закона Украины «Об оперативно-розыскной деятельности» указывается, что при наличии достаточных оснований руководитель соответствующего оперативного подразделения, который несет ответственность за законность осуществляемых мероприятий в соответствии с действующим законодательством, дает разрешение на проведение оперативно-розыскной деятельности. А согласно части 1 данной статьи в каждом случае наличия оснований для проведения оперативно-розыскной деятельности заводится оперативно-розыскное дело. Постановление о заведении такого дела подлежит утверждению начальником органа внутренних дел. Поэтому, по мнению Госкомпредпринимательства, перед проведением проверок как оперативно-розыскного мероприятия должно заводиться оперативно-розыскное дело, утверждаться постановление о заведении такого дела и должно предоставляться разрешение на проведение такого оперативно-розыскного мероприятия. Во всяком случае работники милиции перед такой проверкой обязаны назвать свою фамилию, звание и предъявить служебное удостоверение (часть 2 статьи 5 Закона Украины «О милиции»). Что касается Порядка проведения органами внутренних дел проверок по фактам нарушений законодательства, контроль за соблюдением которого отнесен к компетенции милиции, то на сегодняшний день разработан только его проект. Об информации относительно дальнейшего состояния данного проекта следует обращаться в Министерство внутренних дел Украины.
Про порядок оформлення результатів перевірок, що здійснюються органами Пенсійного фонду України Постанова правління Пенсійного фонду України від 1 грудня 2008 року N 21-1 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2008 р. за N 1226/15917 Відповідно до Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261, правління Пенсійного фонду України ПОСТАНОВЛЯЄ: 1. Затвердити Порядок оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, що додається. 2. Департаменту надходження доходів (Литвиненко В. В.) та юридичному управлінню (Рябцева Т. Б.) подати зазначений Порядок для державної реєстрації до Міністерства юстиції України. 3. Постанову правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року N 6-5 «Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 13.05.2003 за N 359/7680, визнати такою, що втратила чинність. 4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови правління В. М. Короневського.
Голова правління О. Зарудний
ЗАТВЕРДЖЕНО постановою правління Пенсійного фонду України від 1 грудня 2008 р. N 21-1 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2008 р. за N 1226/15917
ПОРЯДОК оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України 1. Загальні положення 1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261, для використання посадовими особами органів Пенсійного фонду України при здійсненні перевірок щодо дотримання платниками законодавства з питань нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України та інших платежів, контроль за сплатою яких покладено на органи Пенсійного фонду України, а також з питань формування та подання відомостей про застрахованих осіб органам Пенсійного фонду України. У цьому Порядку термін «платник» вживається в значенні, визначеному Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». 1.2. Перевірки здійснюються органами Пенсійного фонду України за місцезнаходженням платника або в приміщенні органу Пенсійного фонду України у випадках, передбачених законом, про що зазначається в наказі та направленні на проведення перевірки. 1.3. Органи Пенсійного фонду України здійснюють планові та позапланові заходи державного контролю шляхом проведення перевірок (далі — планові та позапланові перевірки). 1.4. Перед початком перевірки посадова особа органу Пенсійного фонду України вносить запис до відповідного журналу платника (за його наявності). 1.5. Плановою перевіркою вважається перевірка дотримання платником вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду, а також щодо формування та надання відомостей про застрахованих осіб, яка передбачена у квартальному плані роботи, що затверджується відповідним органом Пенсійного фонду України, до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. 1.6. Періодичність проведення планових перевірок визначається залежно від ступеня ризику згідно з критерієм, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 N 775 «Про затвердження критерію, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів, пов’язаних з державним наглядом (контролем) у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування». 1.7. Залежно від ступеня ризику органом Пенсійного фонду України визначається перелік питань, які необхідно перевірити під час здійснення планових перевірок, які затверджуються його наказом. 1.8. Про здійснення планової перевірки платники повідомляються шляхом направлення їм письмового повідомлення не пізніш як за десять днів до дня її здійснення за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу Пенсійного фонду України або вручається особисто керівнику чи вповноваженій особі платника під розписку. 1.9. Строк здійснення планової перевірки не може перевищувати п’ятнадцяти робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва — п’яти робочих днів. 1.10. Позапланові перевірки проводяться органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Під час проведення позапланової перевірки з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення, з обов’язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки. 1.11. Платник повинен ознайомитися з підставою проведення позапланової перевірки з наданням йому копії направлення на проведення перевірки (додаток 2 до цього Порядку). 1.12. Строк здійснення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва — двох робочих днів. 2. Документальне оформлення результатів перевірок 2.1. Про здійснення планової або позапланової перевірки орган Пенсійного фонду України видає наказ, який має містити найменування платника, щодо якого здійснюватиметься перевірка, та предмет перевірки. Крім того, у наказі про здійснення планової перевірки зазначається перелік питань, які необхідно перевірити, залежно від ступеня ризику. 2.2. На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника органу Пенсійного фонду України (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові) і засвідчується печаткою, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. Направлення є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення перевірки. 2.3. За результатами перевірки в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт. За результатами планової перевірки складається акт за уніфікованою формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. За результатами позапланової перевірки складається акт, який містить відомості, передбачені частиною 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У разі відсутності порушень складається довідка. 2.4. Акт — документ, який стверджує факт проведення перевірки з питань дотримання чинного законодавства платниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. 2.5. Акт повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства щодо нарахування та сплати страхових внесків та інших платежів, а також щодо формування та надання відомостей про застрахованих осіб, детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідну вимогу законодавства, а також невиконання платником законних вимог посадових осіб органів Пенсійного фонду України, які проводили перевірку. За результатами перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини, які мають відношення до фактів виявлених порушень законодавства. Факти виявлених порушень законодавства викладаються в акті чітко, об’єктивно та повною мірою, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. 2.6. Акт повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок. Титульний аркуш акта друкується на бланку органу Пенсійного фонду України. Один примірник акта вручається платнику, другий — залишається в органі Пенсійного фонду України. В акті, інформативних додатках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних. 2.7. У разі відсутності первинних документів, що підтверджують факт порушення, до акта додаються пояснення посадових осіб або вповноважених осіб платника (у межах їх компетенції), або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників, що перевіряється. 2.8. Акт повинен складатися з трьох частин: вступної, описової та висновку. До акта додаються інформативні додатки (у разі необхідності). 2.9. Вступна частина акта повинна містити такі дані: дата підписання акта (число, місяць, рік підписання акта); номер акта (порядковий номер книги реєстрації актів); тип перевірки (планова чи позапланова); предмет перевірки; найменування органу Пенсійного фонду України; посади, прізвища, імена та по батькові посадових осіб, які здійснювали перевірку; повна та скорочена назва платника відповідно до установчих документів або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, щодо якої здійснюється перевірка; підстави для проведення перевірки; дата та номери направлень на перевірку; період, за який проводиться перевірка; термін проведення перевірки (дата початку та дата закінчення перевірки); перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проведено перевірку; довідкові дані, а саме: номер реєстрації та дата взяття на облік органом Пенсійного фонду України, спосіб оподаткування (загальний порядок чи спрощена система), місцезнаходження платника, код за ЄДРПОУ (для юридичних осіб) та ідентифікаційний номер (для фізичних осіб) /за наявності/, дані про наявність рахунків у банках та інших фінансових установах, середньооблікова чисельність працівників на дату проведення перевірки, підпорядкованість для державних підприємств; інформація про попередню перевірку із зазначенням дати та номера акта перевірки, періоду перевірки (планова чи позапланова, установлені порушення та вжиті заходи щодо усунення виявлених недоліків); дані про наявність пільг (наявність або відсутність працюючих інвалідів); інформація про документи і матеріали, які використані під час проведення перевірки. 2.10. Описова частина акта містить результати перевірки, які групуються за видами показників та в розрізі звітних періодів. 2.11. Перевірка даних проводиться в розрізі місяців. При перевірці даних щодо правильності нарахування страхових внесків, інших платежів та формування і надання відомостей про застрахованих осіб звіряються дані, зазначені у звітності (відомостях) платника, з даними бухгалтерського обліку. Перевіряється правильність застосування пільгової ставки (наявність завірених підприємствами копій виписок з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності найманих працівників або копій довідок до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії). 2.12. Щодо кожного відображеного в акті факту порушення необхідно зробити детальний опис виявленого порушення з посиланням на акт чинного законодавства: висвітлити показники, які відображаються платником у звітності, та фактичні показники, виявлені в ході перевірки на підставі первинних документів бухгалтерського обліку та інших документів платника в розрізі періодів, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на нормативно-правові акти, що порушені платником, із зазначенням періоду, у якому дане порушення здійснено (місяць, рік); зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи в бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік відсутніх (ненаданих) документів; у разі відмови платника (посадових осіб) надати перевірникам письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання документів факт відмови відобразити в акті. Не допускається відображення в акті необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевірниками, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб платника (наприклад, «описка», «помилка бухгалтера» тощо). Якщо перевіркою не встановлено порушень за окремими показниками, в описовій частині акта робиться відповідний запис «Перевіркою порушень показників (указати яких та в якій звітності зазначених) не встановлено». 2.13. У висновку акта відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства. Виявлені порушення законодавства відображаються у розрізі показників з розбивкою за роками в межах періоду, що перевіряється. В акті не допускається визначення виду та розміру фінансових санкцій за встановлені порушення. Зазначається кількість складених примірників акта та відмітка про вручення одного примірника платнику (посадовим особам). 2.14. До акта можуть додаватися: розрахунки донарахованих (зменшених) сум страхових внесків у розрізі звітних періодів; випадки порушення сплати авансових платежів із страхових внесків; інші матеріали, що підтверджують наявність фактів порушень законодавства. Усі додатки підписуються посадовими особами органу Пенсійного фонду України, які здійснили перевірку, та посадовими особами платника (керівником, головним бухгалтером або уповноваженою ними особою) або фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності або уповноваженою ним особою. 3. Підписання акта 3.1. Акт складається у двох примірниках та підписується в останній день перевірки посадовими особами органу Пенсійного фонду України, які здійснювали перевірку, та керівником і головним бухгалтером платника, а за їх відсутності — особами, що їх замінюють, фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності або уповноваженою ними особою. За наявності зауважень з боку платника його керівник і головний бухгалтер (фізична особа) підписують акт із зауваженнями, що подаються до органу Пенсійного фонду України у письмовій формі. Водночас в акті посадова особа платника або фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності робить відповідну відмітку. Зауваження платника щодо здійснення перевірки є невід’ємною частиною акта органу Пенсійного фонду України. 3.2. Акт разом з поясненнями платника (за наявності) обов’язково розглядається та візується начальником (його заступником) управління Пенсійного фонду України в районі, місті або районі в місті. У разі недодержання вимог цього Порядку щодо складання акта керівник органу Пенсійного фонду України зобов’язаний вжити заходів щодо усунення цих недоліків. У разі наявності в акті порушень, за які законодавством передбачено відповідальність платників страхових внесків, начальник (його заступник) управління Пенсійного фонду України в районі, місті або районі в місті приймає рішення про застосування фінансових санкцій в порядку, установленому Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за N 64/8663. 3.3. Акт в день його підписання реєструється у спеціальному журналі реєстрації актів. При цьому в акті на першому аркуші зазначаються дата реєстрації акта та номер акта, який відповідає порядковому номеру в журналі реєстрації перевірок. 3.4. Після підписання акта платником (посадовими особами) та його реєстрації (у той самий день) один його примірник (з відповідними додатками) вручається керівнику (фізичній особі — суб’єкту підприємницької діяльності) або вповноваженій особі платника, про що на останній сторінці акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням його посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. 3.5. У разі відмови платника (посадової особи) від підписання акта посадовими особами органу Пенсійного фонду вноситься до такого акта відповідний запис. Не пізніше наступного робочого дня один примірник акта надсилається платнику поштою з повідомленням про вручення. До примірника акта, що зберігається в органі Пенсійного фонду України, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення та вручення акта адресату. 3.6. Якщо орган Пенсійного фонду або підприємство поштового зв’язку не може вручити платнику один примірник акта у зв’язку з відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням платника, їх відмовою прийняти акт, то в день надходження до органу Пенсійного фонду такої інформації працівник, що здійснював перевірку, оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення акта перевірки. Такий акт реєструється у спеціальному журналі та долучається до акта перевірки. 3.7. За наявності в акті перевірки донарахованих сум страхових внесків платнику протягом п’яти робочих днів з дня завершення перевірки надається (надсилається) розпорядчий документ про усунення порушень. Розпорядчим документом є вимога, форма якої передбачена додатками 9 або 10 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за N 64/8663. За наявності в акті факту виявлення порушень щодо достовірності формування відомостей про застраховану особу надається (надсилається) розпорядження про усунення порушень у визначені строки, виявлених під час здійснення перевірки. Розпорядження складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п’яти робочих днів з дня складення акта надається платнику, а другий примірник з підписом платника щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі Пенсійного фонду.
Директор департаменту надходження доходів В. В. Литвиненко
Додаток 1 до Порядку оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України
ПОВІДОМЛЕННЯ N _____ Згідно з планом проведення перевірок __________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ (назва органу Пенсійного фонду України) та на підставі наказу від ____________ 200_ року N ___________ з «___» ____________ 200_ року до «___» ____________ 200_ року проводитиметься планова перевірка ____________________________ ______________________________________________________________________________________ (найменування / П. І. Б. платника страхових внесків) з питань дотримання законодавства щодо нарахування та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і надання відомостей до органів Пенсійного фонду. У зв’язку з наведеним Вам необхідно, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані розрахунків, пов’язаних з нарахуванням та сплатою страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду України, а також дотримання вимог іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на органи Пенсійного фонду України. ___________________________ (посада керівника органу Пенсійного фонду України) _____________ (підпис) _________________ (П. І. Б.) _________________ (дата)
РОЗПИСКА N ___ Я, ______________________________________________________________________________, (прізвище, ім’я, по батькові платника страхових внесків або посадової особи платника страхових внесків, займана посада) повідомлення про проведення планової перевірки ___________________________________________________________________________________ (повне найменування / П. І. Б. платника страхових внесків) одержав. ___________________________ (дата) _________________________ (підпис) Примітка. Номер розписки відповідає номеру повідомлення.
Директор департаменту надходження доходів В. В. Литвиненко
Додаток 2 до Порядку оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України
НАПРАВЛЕННЯ N _____ від «___» ____________ 200_ року Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та на підставі наказу __________________________________________ від ____________ N ________ (назва органу Пенсійного фонду України) буде проведено з «___» ____________ 200_ року до «___» ____________ 200_ року _____________________________________________________________________________ перевірку (планову/позапланову) ______________________________________________________________________________________ (найменування/П. І. Б. платника страхових внесків, код за ЄДРПОУ/ідентифікаційний номер) ______________________________________________________________________________________ (місцезнаходження або місце проживання платника) Підстава для здійснення перевірки _____________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ Предмет перевірки __________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ Інформація про здійснення попередньої перевірки _______________________________________ ______________________________________________________________________________________ (тип перевірки і строк її здійснення) ______________________________________________________________________________________ Склад перевірників
N з/п Посада П. І. Б.
Дійсне при пред’явленні службових посвідчень. ___________________________ (посада керівника органу Пенсійного фонду України) __________ (підпис) _____________________ (П. І. Б.) М. П.
Директор департаменту надходження доходів В. В. Литвиненко
Додаток 3 до Порядку оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України
АКТ __________ N ______ ______________________________________ (дата) (місцезнаходження суб’єкта господарювання, щодо якого проводиться перевірка) Про результати планової перевірки ________________________________________________________ (повна та скорочена назва платника ___________________________________________________________________________ або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності) _____________________________________________ (код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер для фізичних осіб /за наявності/) з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду. за період з ___.___.____ до ___.___.____ року
I. Вступна частина На підставі направлення від ___.___.____ N ___, виданого ______________________________________________________________________________________ (назва органу Пенсійного фонду України, спеціалісти якого здійснювали перевірку) ______________________________________________________________________________________ (прізвища, ім’я та по батькові, посади перевірників, назва структурного підрозділу) _____________________________________________________________________________________, на підставі статті 64 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до плану проведення перевірок платників страхових внесків (наказ ______________________________________________________________________________________ (назва органу Пенсійного фонду України) від ___.___.200_ N ___) проведена планова перевірка відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного в додатку до акта. ________________________________________________________ повідомлений про проведення (найменування платника) планової перевірки повідомленням від ____________ за N ___, що надано посадовим особам (направлено платнику з повідомленням про вручення) _______________________________________ ______________________________________________________________________________________ Підстава для проведення перевірки ________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ Перевірку проведено в присутності ________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ (посада керівника (заступника керівника) платника або вповноваженої особи, його прізвище, ім’я та по батькові) та в присутності головного бухгалтера ____________________________________________________. (прізвище, ім’я та по батькові) У журналі реєстрації перевірок суб’єкта господарювання вчинено запис ___.___.____ року за N ____. Перевірка проводилась з __.__.200_ до ___.___.200_ року. У період, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб’єкта господарювання були (є): керівник ______________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер /за наявності/) за період з ___.___.____ до ___.___.____ (до дня підписання акта перевірки, наказ, інший документ про призначення від ___.___.____ N __, наказ, інший документ про звільнення від ___.___.____ N _); головний бухгалтер ____________________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер /за наявності/) за період з ___.___.____ до ___.___.____ (до дня підписання акта перевірки, наказ керівника про призначення від ___.___.____ N ____, наказ керівника про звільнення від ___.___.____ N ___) _____________________________________________________________________________________ (скорочене найменування платника) ___.___.______ року зареєстрований ______________________________________________________. (повна назва органу державної реєстрації) Свідоцтво про державну реєстрацію від ___.___.____ року N ___, код форми власності __________________________________, підпорядкований (для державних підприємств) ______________________ Місцезнаходження (або місце проживання) платника: _____________________________________________________________________________________ Узято на облік ___.___.____ року в ___________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ (назва органу Пенсійного фонду України) реєстраційний N ____________. У періоді, що перевірявся, платник перебував на _____________________________________________________________________________________. (система оподаткування) Дані про наявність рахунків у банках та інших фінансових установах за період, що перевірявся, та на дату складання акта. ____________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________ Інформація про попередню перевірку: ____________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________ При перевірці використано: ____________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________ У періоді, що перевірявся, платник (не) використовував працю найманих працівників-інвалідів, що підтверджено документально: ____________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________. За станом на ___.___.200_ загальна чисельність працівників становить ________________________________________________________________________________ осіб, (на початок перевіреного періоду) у тому числі за сумісництвом ______________ осіб. За станом на ___.___.200_ загальна чисельність працівників становить ________________________________________________________________________________ осіб, (на кінець перевіреного періоду) у т. ч. за сумісництвом ______ осіб.
II. Описова частина 1. Перевірка правильності нарахування та сплати страхових внесків 1.1. Ведення обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, наявність первинних документів ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ 1.2. Фактичні витрати на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності
Період Загальна сума виплат, на які нараховуються страхові внески в розмірі __ % за даними відхилення розрахунку перевірки
Перевіркою (не) встановлено _________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ 1.3. Загальний оподатковуваний дохід (заробітна плата), з якого утримуються внески із застрахованих осіб
Період Загальна сума виплат, з яких утримуються страхові внески у розмірі __ % за даними відхилення розрахунку перевірки
Перевіркою (не) встановлено, що _____________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ 1.4. Нарахування та утримання страхових внесків
Період Нараховано страхових внесків, __ % Утримано страхових внесків, __ % Загальне відхи- лення за даними відхи- лення за даними відхи- лення розра- хунку пере- вірки розра- хунку пере- вірки
Перевіркою (не) встановлено _________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ 1.5. Нарахування страхових внесків за окремі категорії застрахованих осіб (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1092) Перевіркою (не) встановлено __________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ 1.6. Сплата авансових платежів у вигляді сум страхових внесків, що підлягають сплаті одночасно з виплатою заробітної плати (доходу) (відображаються випадки порушення платником пропорційної сплати страхових внесків при отриманні коштів на виплату заробітної плати (доходу)).
Дата виплати заробітної плати Сума виплаченої заробітної плати Місяць та рік, за який виплачено заробітну плату Нараховано авансових платежів до Пенсійного фонду Сплачено авансових платежів Недоїмка (-) або переплата (+) за карткою особового рахунку платника на попередню дату (на дату, що передує виплаті заробітної плати) 1 2 3 4 5 6
Разом
Перевіркою (не) встановлено _______________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ 1.7. Заборгованість з виплати заробітної плати. Перевіркою (не) встановлено ________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ 1.8. Здійснення операцій за додатковими ставками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Перевіркою (не) встановлено ________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ 2. Перевірка достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (відображаються випадки неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду, відповідальність за які передбачена Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»). Перевіркою (не) встановлено _______________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________ Формування відомостей про заробітну плату застрахованих осіб
N За даними первинних документів страхувальника Звітний рік За даними СПОВ За даними первинних документів страхувальника ідентифі- каційний номер прізвище, ім’я та по батькові усього врахо- вується для пенсії 1 — 5 % усього врахо- вується для пенсії 1 — 5 % 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Склад заробітної плати застрахованих осіб з числа державних службовців, наукових та науково-педагогічних працівників та інших окремих категорій застрахованих осіб
Перевіркою за даними щодо нарахування заробітної плати встановлено Місяць Суми нарахувань: розмір окладу* над- бавка за вислу- гу років* надбавка за ранг* щомі- сячна премія* доплата за науко- вий ступінь та вчене звання* компен- сація за невико- ристану відпус- тку оплата праці за суміс- ництво матеріа- льна допо- мога індекса- ція заробіт- ної плати* премія до свят (якщо передба- чена положен- ням про преміювання*) інше разом 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
____________ * Складові фонду оплати праці для формування відомості «ІНДАНІ» із зазначенням підстави спеціального стажу для призначення/перерахунку пенсії. Перевіркою (не) встановлено ____________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________
III. Висновок Перевіркою пунктів N ______, ____ плану перевірки порушень не встановлено. Перевіркою правильності нарахування та сплати страхових внесків встановлені(но) порушення: ____________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________, (пункти та статті нормативно-правових актів) в результаті чого донараховано (зменшено) _______________________________________________ ____________________________________________________________________________________ (назва показника) за ______ рік на суму ____ грн __________________________________________________________, _____________________________________________________________________________________ у тому числі за періодами: _____________________________________________________________________________________ Перевіркою достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу встановлені(но) порушення: _____________________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________________, у результаті чого складено розпорядження про усунення порушень ____________________________ _____________________________________________________________________________________ Відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі незгоди з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті, посадові особи платника мають право подати до органу Пенсійного фонду України зауваження, заперечення до акта перевірки. Посади перевірників органу Пенсійного фонду України ________ (підпис) ____________________ (ініціали, прізвище)
Підтверджуємо, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність платника за період, що перевіряється, немає. Керівник ________ (підпис) ____________________ (ініціали, прізвище) Головний бухгалтер ________ (підпис) ____________________ (ініціали, прізвище)
Акт складено у двох примірниках. З обов’язками, правами страхувальників та порядком оскарження рішень і дій посадових осіб органів Пенсійного фонду України ознайомлений, один примірник акта з додатками на ____ аркушах отримав ___.___.200_ року. Керівник (головний бухгалтер) платника ________________________________ (підпис, ініціали, прізвище)
З висновками перевірки та(або) фактами і даними, викладеними в акті перевірки, не згоден, зауваження до акта перевірки додаються (за наявності заперечень) Керівник (головний бухгалтер) платника ________________________________ (підпис, ініціали, прізвище)
Директор департаменту надходження доходів В. В. Литвиненко
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ЛИСТ від 27.10.08 р. N 9081/Ю/17-0714, N 21927/7/17-0717
Щодо надання роз’яснення Державна податкова адміністрація України розглянула Ваш лист щодо визначення резидентського статусу та повідомляє. Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 22.05.2003 N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон N 889), фізична особа — нерезидент це фізична особа, яка не є резидентом України. Ознаки, за наявності яких фізична особа може вважатися податковим резидентом України, визначені у підпункті 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону N 889, зокрема, фізична особа — резидент це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні. Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо всупереч закону фізична особа — громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України. При цьому повідомляємо, що суми, спрямовані на придбання інвестиційних активів (в тому числі акцій), незалежно від резидентського статусу особи, яка здійснює таке придбання, Законом N 889 не визначені як об’єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Щодо оподаткування доходів, одержаних нерезидентом від інвестиційних активів, зокрема, дивідендів, то воно здійснюється з врахуванням норм міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (п. 21.1 ст. 21 Закону N 889).
