МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Н А К А З
15.06.2009 N 1062/5
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
16 червня 2009 р.
за N 518/16534
Про затвердження Змін до Інструкції
про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України
Відповідно до Закону України «Про нотаріат» ( 3425-12 ) та з метою вдосконалення порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Зміни до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5 ( z0283-04 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за N 283/8882, що додаються.
2. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Ященко Н.В.):
2.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 N 493 ( 493/92 ) «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами).
2.2. Довести цей наказ до відома начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
3. Начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома нотаріусів та забезпечити його належне виконання.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.
Міністр М.Оніщук
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України 15.06.2009 N 1062/5
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
16 червня 2009 р. за N 518/16534
ЗМІНИ
до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України
( z0283-04 )
1. Пункт 2 викласти в такій редакції:
«2. Відповідно до Закону України «Про нотаріат» ( 3425-12 ) (далі — Закон), Цивільного ( 435-15 ) та Сімейного ( 2947-14 ) кодексів України нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо);
2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
3) видають свідоцтва про право на спадщину;
4) видають свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;
5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів
(аукціонів);
6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів
(аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;
7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно
відсутньою або місце перебування якої невідоме;
8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються
у справах нотаріуса;
9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого
майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що
підлягають державній реєстрації;
10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і
виписок з них;
11) засвідчують справжність підпису на документах;
12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови
на іншу;
13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є
виконавцем заповіту;
14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;
15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному
місці;
16) посвідчують час пред’явлення документів;
17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним
та юридичним особам;
18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;
19) вчиняють виконавчі написи;
20) вчиняють протести векселів;
21) вчиняють морські протести;
22) приймають на зберігання документи.
На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних
дій згідно із законом ( 3425-12 ).».
2. Пункт 3 виключити.
3. Пункт 4 викласти в такій редакції:
«4. Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються в справах цих архівів.».
4. Пункт 5 викласти в такій редакції:
«5. Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.
Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України.
Зазначені нотаріальні дії, вчинені без використання спеціальних бланків нотаріальних документів, є нечинними. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа.
Вчинення інших нотаріальних дій здійснюється без використання спеціальних бланків нотаріальних документів. На примірнику, що залишається у справах нотаріуса, нотаріус після просвічувального напису у правому нижньому куті аркуша зазначає серію та номери використаних на нотаріальну дію
спеціальних бланків нотаріальних документів. Серія та номер використаного бланка зазначаються також у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій у графі «Зміст нотаріальної дії. Місце вчинення нотаріальної дії. Номер спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено зміст вчиненої нотаріальної дії.
Дата та номер перевірки спеціального бланка нотаріального документа».
Для виготовлення витягів та довідок з Єдиних та державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України використовуються спеціальні бланки документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України (далі — спеціальні бланки). Перелік витягів та довідок з реєстрів, для виготовлення яких використовуються спеціальні бланки, установлюється Міністерством юстиції України. Зразок та опис спеціальних бланків, а також порядок постачання, зберігання, обліку та звітності їх витрачання встановлюються Міністерством юстиції України.».
5. Пункт 7 викласти в такій редакції:
«7. Нотаріуси зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю. Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв’язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.
Довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для встановлення додержання законодавства з питань оподаткування, надаються нотаріусом протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби.
Довідки про наявність складеного заповіту та витяги із Спадкового реєстру, за винятком заповідача, видаються тільки після смерті заповідача.
На вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з метою регулювання організації нотаріальної діяльності нотаріуси видають підписані ними копії документів та витяги з них, а також пояснення у строк, встановлений цими органами.
Вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому Законом України «Про нотаріат» ( 3425-12 ), а також печатки нотаріуса не допускається. Такі реєстри нотаріальних дій, документи чи печатка нотаріуса можуть бути надані суду за мотивованою постановою суду тільки для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду.».
6. У пункті 8:
6.1 абзац перший після слів «Верховною Радою України» доповнити словами «вести нотаріальне діловодство та архів відповідно до встановлених правил, дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву, не допускати їх пошкодження чи знищення, надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства, постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, встановлених Законом ( 3425-12 ), проходити підвищення кваліфікації і виконувати інші обов’язки, передбачені цим Законом.»;
6.2 абзац другий після слів «консультації правового характеру» доповнити словами «одержувати плату за надання консультацій правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, та за надання додаткових інформаційно-технічних послуг».
7. Пункт 11 викласти в такій редакції:
«11. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з’явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.
Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених Законом ( 3425-12 ).».
8. У пункті 12:
8.1 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.»;
8.2 абзаци п’ятий і шостий виключити. У зв’язку з цим абзац сьомий уважати абзацом п’ятим;
8.3 абзац п’ятий викласти в такій редакції:
«Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.».
9. У пункті 13:
9.1 в абзаці другому слова «посвідчення водія», «та ін.» виключити;
9.2 в абзаці третьому слова «цивільно-правових» виключити;
9.3 в абзаці п’ятому слова «або з будь-яких інших причин» виключити;
9.4 абзац шостий викласти в такій редакції:
«Реквізити документа, за яким встановлено особу громадянина, записуються нотаріусом у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.»;
9.5 доповнити пункт новим абзацом сьомим такого змісту:
«Копія документа, на підставі якого встановлюється особа, долучається нотаріусом до примірника правочину (свідоцтва), що залишається в його справах.».
10. Пункт 14 викласти в такій редакції:
«14. При посвідченні правочину визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть участь у ньому.
Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 Закону ( 3425-12 ) (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.
У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов’язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою. Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону ( 3425-12 ), а також перевіряє обсяг його повноважень.
Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей, за винятком довіреностей, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.
У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної особи, яка видала довіреність.».
11. У пункті 16:
11.1 абзац другий викласти в такій редакції:
«Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не
може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.»;
11.2 у першому реченні абзацу третього слова «неписьменна або сліпа» замінити словами «є сліпою»;
11.3 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«Глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, сама прочитує документ і підписує його. Якщо така особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов’язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка може порозумітися з глухою, німою або глухонімою особою і підтвердити своїм підписом, що зміст правочину, заяви чи іншого документа відповідає волі учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту правочину. Від зазначеної особи вимагається документ, що підтверджує його кваліфікацію.
Підписання правочину, заяви чи іншого документа здійснюється за правилами, встановленими абзацом другим цього пункту.».
12. Пункти 17 і 18 виключити.
13. У пункті 19:
13.1 перше речення після слів «посвідченні правочинів» доповнити словами «майнового характеру»;
13.2 доповнити пункт новим абзацом такого змісту:
«Якщо особа через свої релігійні або інші переконання у встановленому законом порядку відмовилась від прийняття ідентифікаційного номера, нотаріус перевіряє цей факт за її паспортом. Копія сторінки паспорта з відміткою про наявність у такої особи права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера залишається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.».
14. У першому реченні пункту 20 цифри «47″ замінити цифрами «46″.
15. В абзаці першому пункту 21 слово «(бюро)» виключити.
16. У пункті 22:
16.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«22. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.»;
16.2 абзац четвертий викласти в такій редакції: «Не приймаються порвані документи та документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не прошито у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, а аркуші не пронумеровано і не скріплено підписом посадової (уповноваженої на те) особи та печаткою юридичної особи, яка видала документ.».
17. Пункт 22-1 доповнити новим абзацом такого змісту:
«Дата та ідентифікаційний номер перевірки також записуються нотаріусом у графі 5 реєстру для реєстрації нотаріальних дій.».
18. Пункт 23 викласти в такій редакції:
«23. Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а найменування юридичних осіб та їх ідентифікаційні коди за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців — без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. У необхідних випадках зазначаються номери рахунків юридичних осіб у банках (кредитних установах). Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, — із зазначенням дати їх народження. При посвідченні правочинів за участю іноземних громадян зазначаються також їх громадянство, адреса постійного місця проживання за межами України, а при посвідченні правочинів за участю іноземних юридичних осіб — місцезнаходження та держава, де зареєстровано юридичну особу. На нотаріально оформлюваних документах не заповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюються, за винятком документів, призначених для дії за кордоном, у яких прокреслення не допускаються. Дописки і виправлення можуть бути зроблені тільки під час вчинення нотаріальної дії.
Усі виправлення мають бути зроблені так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна було прочитати.
Виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (наприклад, копія документа), застерігаються нотаріусом лише в кінці посвідчувального напису з проставленням підпису нотаріуса і печатки на такому застереженні. Дописки чи виправлення, зроблені в тексті правочину, повинні бути застережені нотаріусом, підписані особами, які вчиняють нотаріальну дію, із зазначенням дати внесених виправлень чи дописок та скріплені підписом і печаткою нотаріуса. При засвідченні справжності підпису на документах дописки і виправлення можуть бути зроблені лише особою, яка звернулася за
вчиненням нотаріальної дії, із зазначенням дати і проставленням особистого підпису під дописками чи виправленнями. Зазначені дописки і виправлення скріплюються підписом та печаткою нотаріуса.
У разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути прошиті нитками білого чи червоного кольору або скріплені у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення їх цілісності, з проставленням печатки нотаріуса і зазначенням кількості скріплених аркушів.».
19. Пункт 24 викласти в такій редакції:
«24. При посвідченні правочинів, засвідченні вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред’явлення документа, при видачі дублікатів на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, установленими Правилами ведення нотаріального діловодства ( z1325-08 ).
Посвідчувальний напис може бути розміщений як на лицьовому боці оформлюваного документа, так і на його звороті. Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток. Дописки та інші виправлення мають бути застережені підписом та печаткою нотаріуса.
Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватись штампи з текстом відповідного напису. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально оформлюваному документі, він має бути продовжений на прикріпленому до документа додатковому аркуші. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на документі, викладеному на спеціальному бланку нотаріального документа, він має бути продовжений на спеціальному бланку нотаріального документа.
У цих випадках аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш з продовженням посвідчувального напису прошиваються міцною ниткою білого або червоного кольору, аркуші повинні бути пронумеровані, скріплені підписом нотаріуса і його печаткою. На підтвердження права на спадщину, права власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, повноважень виконавця заповіту, про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, а також посвідчення фактів, що фізична особа є живою, про перебування її у певному місці, про прийняття на зберігання документів видаються відповідні свідоцтва, форми яких установлені Правилами ведення нотаріального діловодства ( z1325-08 ).».
20. У пункті 25:
20.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«25. Про всі нотаріальні дії робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.»;
20.2 абзац третій викласти в такій редакції:
«Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.»;
20.3 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом уповноваженої посадової особи відповідного органу юстиції та печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.»;
20.4 в абзаці п’ятому слова «у редакції цього наказу» замінити словами «зі змінами»;
20.5 абзац сьомий виключити. У зв’язку з цим абзаци восьмий-чотирнадцятий уважати відповідно абзацами сьомим-тринадцятим;
20.6 абзац дев’ятий після слів «нотаріальних дій» доповнити словами та цифрами «крім випадків, передбачених статтею 29-2 Закону ( 3425-12 ).»;
20.7 у першому реченні абзацу десятого слово «залишення» замінити словами «з прокресленням».
21. Пункт 26 викласти в такій редакції:
«26. Державні нотаріуси державних нотаріальних архівів вправі видавати виписки з реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, що зберігаються в архіві, в порядку, установленому пунктом 7 цієї Інструкції.
Виписки з реєстрів для реєстрації нотаріальних дій щодо заповітів видаються тільки після смерті заповідача.».
22. У пункті 27:
22.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«27. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії з них, які необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов’язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.»;
22.2 у першому реченні абзацу третього слово «зацікавленими» замінити словом «заінтересованими». У другому реченні абзацу третього слова «з оригіналом згідно» замінити словами «згідно з оригіналом»;
22.3 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«Документи, за якими встановлено особу громадянина, в інтересах якого вчиняється нотаріальна дія, чи його представника або представника юридичної особи, повертаються особам, що їх подали. У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записуються назва документа, серія, номер, дата його видачі і найменування установи, яка його видала. Копія цього документа долучається до справ нотаріуса.»;
22.4 абзац п’ятий виключити. У зв’язку з цим абзац шостий уважати абзацом п’ятим;
22.5 перше речення абзацу п’ятого після слова «повертаються» доповнити словами «з відповідною відміткою про вчинену нотаріальну дію».
23. Пункт 28 викласти в такій редакції:
«28. У справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії):
документів, які підтверджують право власності фізичних чи юридичних осіб на житловий будинок (частину будинку), будівлю, садибу, квартиру, садовий будинок, гараж, земельну ділянку чи їх частини, інше нерухоме майно, — якщо посвідчується договір про заставу (іпотеку), оренду чи найм (позичку) житла, відчуження власником (власниками) частини належного йому (їм) майна, а також якщо учасники спільної часткової власності мають один спільний правовстановлювальний документ на згадане майно і один з них відчужує належну йому частку (чи частку від частки); договорів про визначення чи зміну розміру ідеальних часток у спільній частковій власності, а також договорів про порядок володіння та користування майном тощо.
При посвідченні договорів про відчуження частки (або частки від частки) майна або видачі свідоцтв про право на спадщину на правовстановлювальних документах, що повертаються відчужувачам (співвласникам), здійснюється відмітка про перехід права власності на відчужувану частку (або частку від частки) майна до набувача чи спадкоємця, проставляються дата, підпис нотаріуса та його печатка.
Наприклад: «Мною, Івановим І.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 20 січня 2009 року за реєстровим N 245 посвідчено договір купівлі — продажу 1/2 частини цієї квартири від імені Петрова К.Ф. на ім’я Писаренко У.Д.»;
державного акта на право власності на земельну ділянку — при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину. На оригіналі державного акта нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця. Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 року N 439 ( 439-2009-п );
сертифікатів про право на земельну частку (пай) — при видачі свідоцтва про право на спадщину;
свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, технічних паспортів на транспортні засоби, інші самохідні машини і механізми — при посвідченні договорів про їх відчуження, заставу, оренду, позичку, при видачі свідоцтва про право на спадщину.
На копіях (фотокопіях) зазначених документів проставляється відмітка «згідно з оригіналом» з проставленням дати, підпису та печатки нотаріуса.
Про наявність оригіналів зазначених документів робиться відмітка на примірниках правочинів, на заявах про видачу свідоцтв про право на спадщину і свідоцтв про право власності або на інших
документах, що долучаються до нотаріально оформлених документів,
після чого оригінали повертаються особі, яка їх подала.
Відмітка, у якій зазначаються назва документа, ким, коли, за
яким номером та на чиє ім’я він виданий, підписується
нотаріусом.».
24. У пункті 29:
24.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«29. У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або
виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких
або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, державним нотаріусом
державного нотаріального архіву видається дублікат утраченого або
зіпсованого документа.»;
24.2 в абзаці другому після слова «утраченого» доповнити
словами «або зіпсованого»;
24.3 абзац третій викласти в такій редакції:
«Державний нотаріус державного нотаріального архіву видає
також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від
посадових осіб, зазначених у статті 40 Закону ( 3425-12 ).»;
24.4 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом,
можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за
дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також
виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову
справу. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких
осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки
(свідоцтво виконавця заповіту).»;
24.5 абзац восьмий виключити. У зв’язку з цим абзаци
дев’ятий — дванадцятий уважати відповідно абзацами восьмим —
одинадцятим.
25. Абзац перший пункту 30 викласти в такій редакції:
«30. Нотаріус, виявивши під час вчинення нотаріальної дії
порушення законодавства, негайно повідомляє про це відповідні
правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів.».
26. Пункт 31 викласти в такій редакції:
«31. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
вчинення такої дії суперечить законодавству України;
не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для
вчинення нотаріальної дії;
дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом;
є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за
вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові
наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа,
яка в установленому порядку визнана недієздатною, або
уповноважений представник не має необхідних повноважень;
правочин, що укладається від імені юридичної особи,
суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або
виходить за межі її діяльності;
особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної
дії, не внесла плату за її вчинення;
особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної
дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов’язані з її
вчиненням;
в інших випадках, передбачених Законом ( 3425-12 ).
Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій
документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у
статті 47 Закону ( 3425-12 ), або містять відомості, передбачені
частиною третьою статті 47 зазначеного Закону.».
27. У пункті 32:
27.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«32. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні
нотаріальної дії, зобов’язаний викласти причини відмови в
письмовій формі і роз’яснити порядок її оскарження. У цих випадках
нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про
відмову у вчиненні нотаріальної дії.»;
27.2 абзац дев’ятий викласти в такій редакції:
«Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні
нотаріальної дії.».
28. У пункті 33:
28.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«33. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси
справляють державне мито, а в передбачених законом випадках
перевіряють сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб як
податкові агенти, про що повідомляють відповідні органи державної
податкової служби.»;
28.2 у першому реченні абзацу третього слова «нараховують
податок з доходів громадян» замінити словами «перевіряють сплату
до бюджету податку з доходів фізичних осіб як податкові агенти,
про що повідомляють відповідні органи державної податкової
служби».
29. Пункт 34 викласти в такій редакції:
«34. У разі виявлення нотаріусом, що ним допущено помилку при
вчиненні нотаріальної дії або що вчинена нотаріальна дія не
відповідає законодавству, нотаріус зобов’язаний повідомити про це
сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття
заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до
законодавства.».
30. Пункт 35 викласти в такій редакції:
«35. Нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне посвідчення
яких передбачено законом, зокрема:
договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування,
пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір)
нерухомого майна (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304
Цивільного кодексу України) ( 435-15 );
іпотечні договори (стаття 18 Закону України «Про іпотеку»
( 898-15 ), стаття 577 Цивільного кодексу України) ( 435-15 );
договори про спільну часткову власність на земельну ділянку;
про купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності
та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін
земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на
місцевості) власникам земельних часток (паїв) (статті 88, 128,
132, 142 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), стаття 14 Закону
України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних
ділянок власникам земельних часток (паїв) ( 899-15 )»);
договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна
(стаття 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»
( 2163-12 ), стаття 23 Закону України «Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію) ( 2171-12 )»);
договори про поділ майна, що є об’єктом права спільної
сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення
права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або
одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори
між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину;
договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з
набуттям права власності на нерухоме майно (статті 69, 78, 89, 94,
109, 189, 190 Сімейного кодексу України) ( 2947-14 );
договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх
окремої частини) строком на три роки і більше (стаття 793
Цивільного кодексу України) ( 435-15 );
договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи,
договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією
стороною є фізична особа (статті 799, 828 Цивільного кодексу
України) ( 435-15 );
договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства
створюються фізичними особами (стаття 153 Цивільного кодексу
України) ( 435-15 );
договори управління нерухомим майном (стаття 1031 Цивільного
кодексу України) ( 435-15 );
договори про зміну черговості одержання права на спадкування
(стаття 1259 Цивільного кодексу України) ( 435-15 );
заповіти (статті 1247, 1249 Цивільного кодексу України)
( 435-15 );
довіреності на укладання правочинів, нотаріальне посвідчення
яких передбачене законом; довіреності, що видаються в порядку
передоручення (стаття 245 Цивільного кодексу України) ( 435-15 ).
За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини,
укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом
не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про
визначення часток або про зміну розміру часток, договір доручення
тощо).».
31. Пункт 36 викласти в такій редакції:
«36. Нотаріус зобов’язаний встановити дійсні наміри кожної із
сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також
відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.
Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину
здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння
сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для
кожної із сторін.
Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може
бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою
виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.
Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін
однаково розуміє значення, умови правочину та його правові
наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.».
32. У пункті 37:
32.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«37. Документи, у яких викладено зміст правочинів, що
нотаріально посвідчуються, подаються нотаріусом не менше ніж у
двох примірниках, один з яких залишається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.»;
32.2 в абзаці третьому слово «договору» замінити словом «правочину».
33. У пункті 38:
33.1 абзац четвертий викласти в такій редакції:
«Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.»;
33.2 абзац шостий викласти в такій редакції:
«Іпотечні договори, предметом яких є об’єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, посвідчуються за умови, якщо іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладання іпотечного договору.»;
33.3 абзац восьмий викласти в такій редакції:
«Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.»;
33.4 слово «угода» у всіх відмінках та числах замінити словом «правочин» у відповідних відмінках та числах.
34. У пункті 39:
34.1 абзац шостий викласти в такій редакції:
«Для перевірки цих обставин нотаріус вимагає відповідні документи (паспорт громадянина, свідоцтва, видані органами РАЦС, трудовий договір, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця тощо). У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.»;
34.2 абзац сьомий викласти в такій редакції:
«Якщо в нотаріуса є підстави вважати, що хтось з учасників правочину страждає на хронічний стійкий психічний розлад, що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, а відомостей про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус відкладає вчинення правочину і звертається до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою особою. У разі відсутності встановлення опіки та піклування над особою нотаріус повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з органів, зазначених у статті 237 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ), які можуть звернутись до суду із заявою про визнання цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною.»;
34.3 абзац восьмий викласти в такій редакції:
«Нотаріус пропонує такій особі (органу) повідомити його про прийняте рішення. Залежно від прийнятого рішення нотаріус або вчиняє нотаріальну дію, або зупиняє вчинення нотаріальної дії до вирішення справи судом.».
35. Пункт 40 викласти в такій редакції:
«40. У разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири, а також іншого цінного майна за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів. Правочини за малолітніх, які не досягли 14 років, а також від імені фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними,
вчиняють законні представники: батьки (усиновлювачі) або опікуни. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини або відмовлятися від її майнових прав.
На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода другого з батьків. У разі якщо другий з батьків заперечує проти укладення правочину щодо майна малолітньої дитини, спір може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.
Нотаріус не посвідчує правочин, що укладається від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з них.
Неповнолітня особа вчиняє правочини, за винятком правочинів, передбачених статтею 31 та частиною першою статті 32 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника і органу опіки та піклування.
На вчинення неповнолітньою особою, а також особою, цивільна дієздатність якої обмежена, правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.
Опікун не має права укладати, а піклувальник давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передавання майна підопічному у власність за договором дарування або в безоплатне користування на підставі договору позички.
При вчиненні неповнолітньою особою, а також особою, цивільна дієздатність якої обмежена, інших правочинів (крім правочинів щодо транспортних засобів або нерухомого майна) нотаріально посвідчена згода батьків не вимагається. У цьому випадку нотаріус, яким посвідчується правочин, установлює особу батьків (усиновлювачів) або піклувальника, перевіряє справжність їх підпису, про що робить відмітку на згоді, і вказує назву документа, його номер, дату видачі та назву установи, що видала документ, який посвідчує особу, та його повноваження як законного представника. Згода на посвідчення правочину може бути викладена на звороті примірника правочину, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, або на окремому аркуші.».
36. Пункт 41 викласти у такій редакції:
«41. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов’язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. Копії зазначених документів залишаються в справах нотаріуса.
У випадках, передбачених законодавством, нотаріус перевіряє наявність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичною особою окремого виду діяльності. У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від юридичної особи, державного реєстратора, органів державної податкової служби, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи.
При посвідченні договорів дарування між юридичними особами нотаріус перевіряє, чи передбачено установчими документами право дарувальника здійснювати дарування. Ці обставини не перевіряються при посвідченні договорів пожертви.».
37. Пункт 42 викласти у такій редакції:
«42. При посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника юридичної особи нотаріус встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про нотаріат» ( 3425-12 ), а також перевіряє обсяг його повноважень.
Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей, за винятком довіреностей, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.
Нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення правочинів та інших дій від осіб, уповноважених на це установчими документами юридичної особи, законом або іншими актами цивільного законодавства. У цих випадках від представників вимагаються документи, які передбачають зазначені повноваження та посвідчують їх службове становище.
Якщо від імені юридичної особи діє орган його управління, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов’язків між його членами.
Оригінал довіреності, а в окремих випадках її копія, а також копії інших документів, що підтверджують повноваження представників, залишаються в справах нотаріуса.
У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.».
38. Абзац другий пункту 43 викласти в такій редакції:
«При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, якщо правовстановлювальний документ оформлений на одного із співвласників, нотаріус вимагає письмову згоду інших співвласників. Згода на укладення таких правочинів повинна бути посвідчена нотаріально.».
39. Пункт 44 викласти в такій редакції:
«44. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Договори щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом за наявності письмової згоди другого з подружжя. Згода на укладення такого договору повинна бути посвідчена нотаріально. Про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення. Якщо у згоді на відчуження спільного майна вказано, кому персонально (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) він погоджується продати, подарувати, заставити тощо спільно набуте майно, чи вказано ціну продажу, інші умови укладення договору, нотаріус при посвідченні такого договору зобов’язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій згоді. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.».
40. У пункті 45:
40.1 в абзаці першому слова «акта цивільного стану про укладення шлюбу» замінити словами «свідоцтва про шлюб»;
40.2 абзац другий викласти в такій редакції:
«Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого правочину.»;
40.3 абзац третій викласти в такій редакції:
«При посвідченні нотаріусом договору про відчуження або заставу майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена/неодружений/, удова/удівець/), державній нотаріальній конторі або приватному нотаріусу відчужувачем подається письмова заява про це. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома іншої сторони договору та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення договору через представника — від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні договору подавати від його імені відповідні заяви.»;
40.4 абзац п’ятий викласти в такій редакції:
«коли останній не проживає за місцезнаходженням майна і місце проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім.»;
40.5 слово «правочин» у всіх відмінках замінити словом «договір» у відповідному відмінку.
41. Пункт 62 викласти в такій редакції:
«62. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів:
нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни;
спадковим договором;
свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);
свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;
свідоцтвом про право власності на об’єкти нерухомого майна;
свідоцтвом про право на спадщину;
свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;
договором про поділ майна;
договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;
договором про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно;
іпотечним договором, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що укладений після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» ( 800-17 ), або договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якими передбачена передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;
рішенням суду;
договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, за умови реєстрації права власності в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Право власності на земельну ділянку фізичних осіб посвідчується державним актом, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, також відповідним договором або свідоцтвом про право на спадщину.
Право власності на земельну частку (пай) фізичних осіб, евакуйованих із зони відчуження, які відселені із зони безумовного (обов’язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також фізичних осіб, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості, може бути підтверджене трудовою книжкою члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідченим витягом з неї за наявності в ній відповідного запису.
Доказом факту евакуації фізичних осіб із зони відчуження, відселення або їх самостійного переселення та членства в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві є довідки, видані обласними державними адміністраціями за місцем евакуації, відселення чи самостійного переселення про їх: евакуацію, відселення чи самостійне переселення з територій, що зазнали радіоактивного забруднення; членство в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві, яке розміщувалося на території, що зазнала радіоактивного забруднення.».
42. Пункт 68 викласти в такій редакції:
«68. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених Земельним кодексом України ( 2768-14 ), провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.
Підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської
ради про продаж земельної ділянки.
Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню. Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п’ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності визначено постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року N 381 ( 381-2009-п ).
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України, а земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам — державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.».
43. Пункт 69 викласти в такій редакції:
«69. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об’єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України ( 2768-14 ).».
44. Пункт 74 викласти в такій редакції:
«74. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва.
Право власності на таке майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації, якщо це передбачено договором або законом.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва особа вважається власником лише матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Ці матеріали та обладнання можуть бути предметом відчуження за умови надання нотаріусу відповідних правовстановлювальних документів.
Договір відчуження щодо об’єкта незавершеного будівництва може бути укладено за умови, що право власності на нього зареєстровано органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об’єкта незавершеного будівництва.».
45. Пункт 75 викласти в такій редакції:
«75. При посвідченні договорів про відчуження об’єктів незавершеного будівництва нотаріус перевіряє ті самі обставини і вимагає ті самі документи, що й при відчуженні житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, іншого нерухомого майна завершеного будівництвом.».
46. Пункт 89 виключити.
47. Пункт 91 викласти в такій редакції:
«91. Договори застави (іпотеки) нерухомого майна (нерухомості) підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця.».
48. Пункт 92 викласти в такій редакції:
«92. Текст договору застави (іпотеки) повинен містити істотні умови, встановлені статтею 18 Закону України «Про іпотеку» ( 898-15 ).».
49. В абзаці другому пункту 94 цифри «43″ замінити цифрами «48″.
50. Абзац другий пункту 95 викласти в такій редакції:
«Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.».
51. У пункті 103:
51.1 абзац перший викласти в такій редакції:
«103. Сторони іпотечного договору, що укладений після набрання чинності Законом України від «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» ( 800-17 ), можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом відповідного застереження у тексті іпотечного договору або шляхом укладення окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.»;
51.2 абзац шостий викласти в такій редакції:
«Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що укладений після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» ( 800-17 ), яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.».
52. В абзаці першому пункту 105 слова «один рік» замінити словами «три роки».
53. У пункті 111 слова «підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню і» виключити.
54. Назву розділу 10 викласти в такій редакції:
«Посвідчення договорів найму (оренди) житла для проживання, а також найму (оренди) житла з викупом».
55. Доповнити розділ пунктом 117-1 такого змісту:
«117-1. Договори (найму) оренди житла з викупом підлягають нотаріальному посвідченню і посвідчуються нотаріусами з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України ( 435-15 ), Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» ( 800-17 ), Порядком оренди житла з викупом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року N 274 ( 274-2009-п ).».
56. Розділ 11 викласти в такій редакції:
«Розділ 11
Посвідчення договорів оренди землі
118. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
119. Істотними умовами договору оренди землі є об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об’єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов’язань сторін, порядок страхування об’єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об’єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.
Невід’ємною частиною договору оренди землі є:
план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;
кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
акт приймання-передачі об’єкта оренди;
проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом ( 3425-12 ).
120. Нотаріус при посвідченні договору роз’яснює сторонам зміст статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» ( 161-14 ), про що зазначається у тексті договору.
121. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.
Договір суборенди земельної ділянки або її частини посвідчується нотаріусом, якщо це передбачено договором оренди або за наявності письмової згоди орендодавця, без зміни її цільового призначення. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому, а строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.».
57. У другому реченні абзацу другого пункту 123 слова «або документ, який дає змогу стверджувати, що місце перебування особи невідоме» виключити.
58. Пункт 137 викласти в такій редакції:
«137. Посвідчення договорів про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, які підлягають державній реєстрації, провадиться нотаріусами за місцем їх державної реєстрації або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін правочину.».
59. У пункті 164:
59.1 друге і третє речення абзацу першого виключити;
59.2 абзац третій викласти в такій редакції:
«Якщо з тексту секретного заповіту неможливо визначити справжню волю заповідача щодо розпорядження майном після його смерті, нотаріус роз’яснює заінтересованим особам їх право на тлумачення змісту заповіту. Якщо згоди щодо тлумачення змісту секретного заповіту не досягнуто, нотаріус роз’яснює цим особам їх право на звернення до суду.».
60. Пункт 165 викласти в такій редакції:
«165. Державний нотаріус державного нотаріального архіву зобов’язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, залишити у себе отриманий ним примірник заповіту і повідомити про це заповідача та посадову особу, яка посвідчила заповіт.
Про невідповідність заповіту законові нотаріус зобов’язаний повідомити заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт, не пізніше наступного дня після одержання заповіту.
За бажанням заповідача такий заповіт переоформляється нотаріусом на загальних підставах або тими самими посадовими особами, які його посвідчили.».
61. У пункті 166 слово та цифру «(додаток N 1)» виключити.
62. Пункт 168 викла
