15 Червня 2009

НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК щодо порядку зміни та скасування заповіту

Експерт: Печений О. П.

НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
щодо порядку зміни та скасування заповіту
За цивільним законодавством України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Вичерпний перелік видів спадкування визначений ст. 1217 ЦК. Аналіз юридичної конструкції цієї норми у логічному зв’язку з іншими нормами книги VI ЦК свідчить про очевидність пріоритету спадкування за заповітом над спадкуванням за законом. Це випливає не тільки з формального розташування норм про спадкування за заповітом перед нормами про спадкування за законом, а й із цілої низки норм книги VI, які, зокрема, запроваджують нові види заповітів, раніше невідомі законодавству України (секретний заповіт, заповіт з умовою, спільний заповіт подружжя), істотно зменшують застосування випадків обмеження принципу свободи заповіту, зменшуючи суб’єктний склад та обсяг права на обов’язкову частку у спадщині.
Статтею 1233 ЦК встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт за своєю юридичною природою є одностороннім правочином. Для нього зберігають силу всі риси, притаманні одностороннім правочинам, водночас існує і певна специфіка заповітів. Зокрема, правові наслідки заповіту виникають тільки після смерті особи, яка його уклала, — заповідача. За життя заповідач вправі в будь-який час скасувати заповіт. Право заповідача на скасування заповіту є невід’ємною частиною гарантованої ЦК свободи заповіту. Із ст. 1254 ЦК випливає два способи, за допомогою яких заповідач може скасувати заповіт:
1) скласти новий заповіт, який скасовує попередній;
2) скасувати заповіт шляхом вчинення самостійного одностороннього правочину — скасування заповіту.
У першому випадку скасування заповіту є частиною нового заповіту. Та навіть новий заповіт не містить прямої вказівки про скасування попереднього заповіту, в силу приписів ч. 2 ст. 1254 ЦК заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить. Таким чином, новий заповіт повністю скасовує попередній заповіт у випадку, коли у новому заповіті міститься пряма вказівка про скасування попереднього заповіту або коли зміст нового заповіту повністю замінює попередній. Якщо попередній заповіт частково суперечить новому, він втрачає чинність частково, тобто в цій частині.
У другому випадку спадкодавцем вчиняється окремий односторонній правочин — скасування заповіту. Виникає питання: в якому документі повинен втілюватись цей правочин? Виходить, що скасування заповіту повинно втілюватись у заяві про скасування заповіту. Юридичним наслідком такої заяви є те, що за відсутності нового заповіту спадкування здійснюється за законом.
Відповідно до частин 6, 7 ст. 1254 ЦК скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто та в порядку, установленому ЦК для посвідчення заповіту.
Відповідно до вимог Положення про спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2000 р. № 51/5, відомості про заповіти, посвідчені нотаріусами, посадовими та службовими особами, переліченими в статтях 1251 та 1252 ЦК, ст. 38 Закону України «Про нотаріат», підлягають внесенню до Спадкового реєстру. Так само підлягають внесенню до реєстру і відомості про зміну і скасування заповіту. Відповідно до пп. 2.2.4 п. 2.2 розд. 2 Положення відомості про зміну і скасування вносяться на підставі відповідного документа, посвідченого в установленому порядку: ним може бути заповіт, (заповіт подружжя), заява, інший документ. Таким чином, скасування заповіту може вноситись як на підставі нового заповіту, так і на підставі заяви про скасування заповіту або іншого документа, підпис заповідача на якому посвідчено нотаріально. Наведена теза не суперечить ч. 7 ст. 1254 ЦК, за якою скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться в порядку, встановленому ЦК для посвідчення заповіту. У цій нормі ЦК йдеться саме про процесуальний порядок скасування або зміни заповіту — особисте звернення до нотаріуса (ч. 2 ст. 1234 ЦК), викладання документа про скасування заповіту заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, викладення цього документа нотаріусом власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (ст. 1248 ЦК), особисте підписання документа заповідачем (ч. 2 ст. 1247 ЦК) або відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК. Такий процесуальний порядок в силу ч. 7 ст. 1254 ЦК застосовується нотаріусом при оформленні скасування заповіту шляхом складання заповідачем заяви. У разі коли заповідач бажає лише скасувати заповіт, не складаючи нового, наведеним нормам ЦК буде відповідати складання заяви про скасування заповіту. Безумовно, не можна виключати і ситуації, коли в заповіт включається єдине положення про те, що ним скасовується попередній заповіт. Однак, на нашу думку, це не повною мірою відповідає юридичній природі заповіту.
Відомості про скасування заповіту, незалежно від того здійснене воно у формі нового заповіту або шляхом подання заяви про скасування заповіту, підлягають внесенню нотаріусом до Спадкового реєстру в порядку, визначеному Положенням про спадковий реєстр. Законом заповідач не обмежений у виборі нотаріуса, який має посвідчувати новий заповіт або засвідчувати підпис на заяві про скасування заповіту. Тобто особа вправі звернутись за вчиненням відповідних нотаріальних дій до будь-якого нотаріуса. При вчиненні нотаріальних дій, пов’язаних із скасуванням заповіту, необхідно дотримуватись правил, викладених у п. 168 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Якщо заповідач звернувся за посвідченням нового заповіту, у тому числі коли цей заповіт містить положення про скасування попереднього заповіту, нотаріус, який посвідчив новий заповіт, повідомляє про це нотаріуса, який посвідчив попередній заповіт, для того, щоб відповідно до вимог п. 168 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України було зроблено відмітку на примірнику заповіту, що зберігається у справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса), у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів. Оригінал заповіту залишається у справах нотаріуса, який його посвідчив.
При цьому відомості про скасування заповіту вносяться до Спадкового реєстру тим нотаріусом, який посвідчив новий заповіт (яким скасовано заповіт попередній) або засвідчив підпис на заяві про скасування заповіту.
Якщо заповідачем подається примірник заповіту, що є у нього, то напис про зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою (коли заповіт скасовується заявою) додається до примірника, що зберігається у справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса), у державному нотаріальному архіві (абз. 2 п. 168 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Якщо заповідач звертається до нотаріуса у зв’язку із скасуванням заповіту і ним складається відповідна заява про його скасування, доцільно забезпечити зберігання цієї заяви разом із заповітом, який цією заявою скасовано, тобто у справах нотаріуса, який його посвідчив.
Для забезпечення виконання цієї вимоги може бути використано таку нотаріальну дію, як передача заяв громадян іншим підприємствам, установам та організаціям (ст. 84 Закону України «Про нотаріат»), якщо на це є згода заповідача.
Кандидат юридичних наук, доцент кафедри
цивільного права Національної юридичної
академії України імені Ярослава Мудрого О. П. Печений