Науково-правовий висновок щодо порядку застосування окремих норм представництва за Цивільним кодексом України І. Порядок передоручення за довіреністю з визначеним та невизначеним строком дії довіреності ІІ. Безвідклична довіреність

Науково-правовий висновок щодо порядку застосування окремих норм представництва за Цивільним кодексом України

І. Порядок передоручення за довіреністю з визначеним та невизначеним строком дії довіреності

У нотаріальній практиці постало питання щодо строку дії довіреності, виданої в порядку передоручення. Це стало підставою для аналізу норм Цивільного кодексу України (далі ЦК України), що визначають строк основної довіреності та довіреності, виданої в порядку передоручення.
З аналізу ч. 1 ст. 247 ЦК України можна дійти висновку, що довіреність завжди має строк своєї дії. Безстрокової довіреності бути не може, оскільки довіреність видається для здійснення повіреним відповідних дій протягом певного часу. Іншими словами, повірений завжди діє не лише в просторі, а й у часі.
Однак строк основної довіреності може бути:
а) визначеним, коли такий строк встановлено безпосередньо в довіреності особою, яка її видала;
б) невизначеним, коли строк обмежується моментом припинення дії довіреності.
Навіть якщо в основній довіреності не встановлено строк її дії, вона має строковий характер і діє протягом певного часу. Особливість полягає лише в тому, що в цьому разі строк дії довіреності невизначений. Він припиняється не з досягненням певної часової межі, а у зв’язку з настанням відповідного факту – скасування довіреності особою, яка її видала, відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю тощо (ч. 1 ст. 248 ЦК України).
Цей момент є принципово важливим. Розглянемо питання щодо строку довіреності, виданої в порядку передоручення. У ч. 2 ст. 247 ЦК України встановлено правило, що така довіреність не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої її видано.
Якщо в основній довіреності строк визначено, то питань не виникає. Так, якщо строк основної довіреності припиняється, наприклад, 20 травня 2007 р., то строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати вказаної дати.
Однак з аналізу ч. 2 ст. 247 ЦК України можна дійти висновку, що вказане правило діє також у випадках, коли строк основної довіреності є невизначеним (тобто коли строк обмежується моментом припинення дії довіреності). Для цього достатньо проаналізувати ч. 1 та ч. 2 ст. 247 ЦК України. У ч. 1 ст. 247 ЦК України вказано, що може бути два види основної довіреності – з визначеним та невизначеним строком. У свою чергу ч. 2 ст. 247 містить загальне правило (незалежно від виду основної довіреності), що строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності.
Що це означає? Відповідь полягає в тому, що строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, навіть у випадку, коли такий строк є невизначеним і пов’язаний із настанням певного факту, встановленого законом (ч. 1 ст. 248 ЦК України). Таким чином, особа не може видати довіреність в порядку передоручення, в якій буде записано, що ця довіреність буде діяти після припинення дії основної довіреності. Очевидно, що в такій довіреності не може бути також встановлено певний строк її дії. Це пов’язано з тим, що такий строк може виходити за межі строку дії основної довіреності, оскільки строк її дії невизначений.
Прийнятною за таких обставин формулою може бути така: «Строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії основної довіреності» або «довіреність, видана в порядку передоручення, зберігає чинність до припинення дії основної довіреності».
Якщо в основній довіреності не вказано строк її дії, це не свідчить про те, що довіреність у порядку передоручення не видається. Заборона видавати довіреність у порядку передоручення в таких випадках законом не встановлена. Як відомо, єдиний випадок нікчемності довіреності, що передбачений законом, є відсутність у довіреності дати її вчинення (ч. 3 ст. 247 ЦК України).

ІІ. Безвідклична довіреність

Довіреністю визнається письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч. 3 ст. 244 ЦК України). Таким чином, довіреність – це письмовий документ. У свою чергу, видача довіреності – це односторонній правочин, відповідна правомірна вольова дія особи – довірителя.
Згідно з новим ЦК України, особа має право видавати два види довіреностей:
а) «відклична» довіреність, яка може бути в будь-який час скасована довірителем (ч. 1 ст. 249 ЦК України);
б) безвідклична довіреність, яка протягом певного часу не може бути скасована довірителем (ч. 4 ст. 249 ЦК України).

Саме безвідклична довіреність є новелою ЦК України, що викликає певний інтерес до ч. 4 ст. 249 ЦК України.
При аналізі норм цивільного законодавства треба виходити з того, що безвідклична довіреність:
1) є самостійним видом довіреностей, поряд із традиційною «відкличною» довіреністю;
2) може бути видана виключно у випадках, передбачених законом;
3) видається лише на певний час.

Розглянемо ці моменти більш детально.

1 З урахуванням норм нового ЦК України можна дійти висновку, що безвідклична довіреність є самостійним видом довіреностей. Основною відмінною рисою такої довіреності є те, що вона не може бути відкликана довірителем. Таким чином, на безвідкличну довіреність не розповсюджуються загальні правила щодо скасування довіреності (ч. 1 ст. 249 ЦК України) та інші норми закону (наприклад, ч. 2 ст. 1008 ЦК України). Право особи, яка видала довіреність, у будь-який час її скасувати є основним правом довірителя. Однак це право не діє у випадках, коли довіритель видав саме безвідкличну довіреність. Ніхто не може примусити особу видати безвідкличну довіреність – це право, а не обов’язок довірителя (ч. 4 ст. 249 ЦК України). Однак якщо особа видала саме безвідкличну, а не просту довіреність, вона має розуміти всі наслідки свого рішення, зокрема те, що протягом певного часу, вона не зможе відкликати свою довіреність.

2 Безвідклична довіреність – це виключення, а не загальне правило. У ч. 4 ст. 249 ЦК України чітко встановлено, що таку довіреність може бути видано лише у випадках, передбачених законом. Тому особа, яка звертається до нотаріуса, не може обирати вид довіреності (відклична або безвідклична) на свій розсуд. Нотаріус повинен пояснити особі, що видача безвідкличної довіреності можлива лише у випадках, коли така можливість передбачена безпосередньо в законі. Сьогодні, як відомо, вибір законів невеликий. Видача безвідкличної довіреності передбачена ч. 3 ст. 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Треба звернути увагу на те, що вказаний Закон України вводить до цивільного законодавства вкрай сумнівні новели. До них, окрім безвідкличної довіреності, можна віднести й довірчу власність, яка вперше з’явилася у вітчизняному законодавстві саме після прийняття Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Як вважають фахівці, цей Закон має суто корпоративний характер і вводить на терени українського законодавства норми, що віддзеркалюють інтереси певної групи суб’єктів підприємницької діяльності – передусім банків. Не виключено, що саме цей момент є відправним при введенні в юридичний обіг безвідкличної довіреності. Видача забудовником управителеві фонду саме такої довіреності зміцнює позицію останнього в процесі будівництва та розпорядження фондом. Так чи інакше, окрім цього Закону безвідклична довіреність як різновид довіреності поки що не «фігурує» в законодавстві України.

3 Згідно з ч. 4 ст. 249 ЦК України, безвідклична довіреність видається лише на певний час, тобто вона має виключно строковий характер. Це певною мірою забезпечує інтереси довірителя, оскільки відсутність у нього права відкликати довіреність обмежується часом. З урахуванням норм Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» можна вважати, що дія безвідкличної довіреності може бути «прив’язана» до строків закінчення будівельних робіт і передачі об’єкта інвестування установникам фонду. Після цього сенс безвідкличної довіреності втрачається сам по собі.

Доктор юридичних наук,
професор кафедри цивільного права
Національної юридичної академії України
ім. Я. Мудрого, член-кореспондент
Академії правових наук Ірина Жилінкова