НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК щодо місця відкриття спадщини при спадкуванні з іноземним елементом

НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
щодо місця відкриття спадщини
при спадкуванні з іноземним елементом
Одним з основних питань спадкового права є питання щодо місця відкриття спадщини. При його вирішенні зазвичай застосовуються два основних принципи. Так, місце відкриття спадщини може визначатися:
а) за останнім місцем проживання спадкодавця;
б) за місцем знаходження спадкового майна.
У ст. 1221 ЦК України закріплені обидва вказані принципи. Так, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна. Аналогічні правила закріплені в абз. 1 п. 187 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Юридична кваліфікація визначення місця відкриття спадщини певною мірою ускладнюється при виникненні міжнародних приватноправових відносин у сфері спадкування. Зокрема, виникають питання щодо визначення закону, який має застосовуватися у випадках, коли спадкодавець до своєї смерті постійно проживав на території іншої країни і одночасно мав певне нерухоме майно на території України.
До таких відносин необхідно застосовувати норми Закону «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р., який набрав чинності 01.09.2005 р. Зазначений нормативний акт встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов’язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
У статтях 70, 71 Закону «Про міжнародне приватне право» встановлені такі правила:
1) спадкові відносини регулюються правом держави, в якій спадкодавець мав останнє місце проживання;
2) спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно;
3) спадкування майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, регулюється правом України.
Крім того, відповідно до закону спадкодавець міг визначити в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося (ст. 71 Закону). Ці правила не стосуються нерухомого майна або майна, яке підлягає державній реєстрації.
Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах (ратифікована із застереженнями Законом від 10.11.1994 р. № 240/94-ВР) також визначає принципи визначення місця відкриття спадщини. За загальним правилом право спадкування майна визначається за законодавством Сторони, на території якої спадкодавець мав постійне місце проживання. У свою чергу спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Сторони, на території якої знаходиться це майно (статті 44, 45).
Таким чином, нерухоме майно, а також майно, яке підлягає державній реєстрації в Україні, спадкується на території України за правом України незалежно від громадянства та місця проживання спадкодавця.
Якщо до складу спадщини входить рухоме та нерухоме майно, а також майно, що підлягає реєстрації на території України, і при цьому спадкодавець проживав за кордоном, то спадщина нібито юридично «розщеплюється». До спадкових відносин застосовуються норми права різних держав. Спадкування рухомого майна буде здійснюватися за останнім місцем проживання спадкодавця (наприклад, за законодавством Молдови, Казахстану, РФ тощо), а спадкування нерухомості, яка розташована на території України, — за правом України. Якщо спадщина відкрилася за кордоном, то нотаріуси України видають Свідоцтво про право на спадщину лише стосовно нерухомого майна, розташованого на території України. Аналогічні правила діють і щодо рухомого майна, яке потребує реєстрації на території України, і було зареєстровано в Україні (наприклад, автомобілі).
Хотілося б звернути увагу на один аспект цього питання. У п. 187 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказано: у випадках, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є територія іншої держави, нотаріусом установлюється наявність між Україною та такою державою відповідного договору про правову допомогу. За умови наявності такого договору застосовується загальне правило спадкування майна відповідно до законодавства держави, на території якої спадкодавець мав останнє постійне місце проживання. Винятком із цього правила є спадкування нерухомого майна, за наявності якого право на спадщину на таке майно оформлюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої воно знаходиться.
Не викликає сумніву, що в цій частині Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України суперечить Закону «Про міжнародне приватне право», оскільки Закон не пов’язує вирішення питання з наявністю між Україною та іншою державою договору про правову допомогу. Навіть за умови відсутності такого договору (Україна, до речі, має незначну кількість таких договорів) питання щодо місця відкриття спадщини повинно вирішуватися. Для цього й існують норми Закону «Про міжнародне приватне право», які мають універсальне значення. Відомо, що закон має вищу юридичну силу, тому підзаконні нормативні акти не можуть суперечити закону. Саме Закон «Про міжнародне приватне право» встановлює загальні норми щодо регулювання відносин з іноземним елементом. Відповідно Інструкція має підлеглий характер і має відповідати нормам закону.
Доктор юридичних наук, професор,
професор кафедри цивільного права № 1
Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого,
член-кореспондент
Академії правових наук України І. В. Жилінкова