НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК щодо можливого порядку відчуження та отримання в спадщину приватного підприємства (майна ПП) або можливого порядку заміни засновника приватного підприємства

ІННА
СПАСИБО-ФАТЄЄВА,
доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного права № 1 Національної юридичної академії України
ім. Я. Мудрого, м. Харків
НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
ЩОДО МОЖЛИВОГО ПОРЯДКУ ВІДЧУЖЕННЯ ТА ОТРИМАННЯ В СПАДЩИНУ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА (МАЙНА ПП)
АБО МОЖЛИВОГО ПОРЯДКУ ЗАМІНИ ЗАСНОВНИКА ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Висновок щодо відчуження та отримання в спадщину приватного підприємства насамперед вимагає з’ясування поняття приватного підприємства (далі — ПП). З цього приводу вкажемо наступне.
По-перше, термін «підприємство» в ЦК не використовується в значенні «юридична особа», а використовується в значенні «єдиний майновий комплекс» (далі — ЄМК) (ст. 191 ЦК).
По-друге, такого виду юридичних осіб, як приватне підприємство, ЦК не знає.
По-третє, визначення приватного підприємства міститься в ст. 113 ГК і воно істотно відрізняється від визначення, яке надавалося приватному підприємству Законом «Про підприємства в Україні». Незважаючи на те, що цей Закон нині не чинний, приватні підприємства, створені на його підставі, існують.
По-четверте, з визначення ПП, як наданого у ГК, так і того, що мало місце раніш, однозначно не ясно, на якому праві йому належить майно. Інакше кажучи: чи є ПП власником майна, чи воно належить йому на праві господарського відання?
По-п’яте, попереднє непорозуміння тягне за собою ще одне непорозуміння — чи має засновник (и) ПП корпоративні права?
Тому при відповіді на питання про відчуження та отримання в спадщину приватного підприємства слід враховувати, що відчужуватися може лише майно (єдиний майновий комплекс), а тому говорити чи вказувати в договорах про відчуження або спадкування приватного підприємства, яке є юридичною особою, не вірно. Особи не відчужуються. Відчужується їх майно!
Якщо ПП є суб’єктом права, то підприємство (ЄМК) — об’єкт права. Усвідомлено припускаючи складність сприйняття фразеологічного обороту, тим не менш вкажемо на вірність терміна «підприємство приватного підприємства» (який можна «перекласти» як «майно приватного підприємства» або «єдиний майновий комплекс приватного підприємства»). Це цілком прийнятний юридичний вираз, що означає повну сукупність майна, що належить приватному підприємству.
За ст. 113 ГК ПП — це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох фізичних осіб або на основі приватної власності юридичної особи. З цього випливає, що:
– ПП може бути створено однією або декількома фізичними особами або однією юридичною особою — власником (тобто товариством або установою) і навпаки — ПП не може бути створено декількома юридичними особами або фізичною (ними) і юридичною (ними) особами;
– вираз «діє на основі приватної власності» ще не означає те, чи є само ПП власником. На практиці існують ПП, які є як власниками, так і невласниками;
– не відомо, до яких підприємств слід відносити ПП — до унітарних чи корпоративних.
Можна розмірковувати наступним чином:
відповідно до ч. 4 ст. 63 ГК корпоративними є ПП, засновані на приватній власності двох або більше осіб, а ПП, засновані на приватній власності однієї особи, — унітарні.
Такий підхід викликає багато запитань, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю, створене одною особою, у будь-якому випадку визнається корпоративним (ч. 5 ст. 63) і тому не зрозуміло, чому ж для ПП подібне правило неможливе.
Від відповіді на це питання залежить відповідь і на запитання про те, чи має засновник ПП корпоративні права. Якщо ПП з одним засновником є унітарним, то і корпоративних прав засновник не матиме. У свою чергу, це потребує визначення того, які права має засновник ПП по відношенню до майна ПП, а значить, — що він може відчужувати та передавати у спадщину тощо.
Розглянемо різні комбінації.
1 ПП є унітарним, тобто має одного засновника — фізичну особу — і є власником майна. Відповідно, засновник власником бути не може, у нього виникають майнові права на майно ПП, але не право власності.
Яке ж це право? На практиці часто ці права називають корпоративними. Але це не відповідає ч. 4 ст. 63 ГК. І як можуть існувати корпоративні права в підприємстві, яке не є корпоративним? Це нонсенс!
Ясно одне: засновник один і він зосереджує в себе всі майнові права (які не піддаються назві й кваліфікації). Крім того, небезспірно називати його право часткою в статутному капіталі ПП, що становить 100 % цього капіталу. Логічніше тоді вказувати про право засновника на статутний капітал ПП. Однак і такий підхід підтримувати беззаперечно не можна, адже статутний капітал сам по собі не є оборотоздатним об’єктом. Його не можна продати та передати у спадщину. Тому право на нього також є достатньо умовним.
Отже, проблематика однозначного визначення прав засновника на майно ПП не може бути вирішена в сучасному стані регулювання ПП.
Нотаріусам слід порадити лише одне: якщо є нагальна потреба в позначенні того права, що має засновник, наприклад, у разі його відчуження за договором чи в порядку спадкування, то найближчою до реальності є вказівка на нього як на майнове право засновника приватного підприємства.
2 Якщо ПП створене однією фізичною особою (тобто має одного засновника — фізичну особу) і не є власником майна, то це майно належить ПП на праві господарського відання
(ст. 136 ГК).
Власником же майна ПП буде сам засновник. Як власник засновник здійснює всі правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Тобто він може укладати правочини з ним (продавати майно ПП, передавати в спадщину тощо).
Разом із тим дані питання мають врегульовуватися в статуті ПП, де встановлюється порядок відчуження майна ПП та укладення з таким майном інших правочинів. Цей аспект важливий, оскільки засновник хоча і є власником майна ПП, але не повинен поводитися з ним так само, як і з іншим своїм майном, бо майно ПП використовується в процесі діяльності іншої особи — приватного підприємства. Для порівняння: у державного чи комунального підприємств, що не є власниками, а власниками їхнього майна виступають, відповідно, держава або територіальна громада, майно не може бути цими власниками вилучене в будь-який час, бо це завадить не тільки їхній діяльності, а й цивільному обороту, в якому дані підприємства беруть участь. Те саме стосується і майна ПП.
3 Якщо ПП створене декількома фізичними особами і є власником майна, то воно являє собою так зване корпоративне підприємство (термін, застосовуваний в ГК), але не господарське товариство. На практиці такий варіант зустрічається вкрай рідко.
Як і господарське товариство, таке ПП виступатиме власником, а його засновники матимуть корпоративні права, що визначатимуться правом на частку в статутному капіталі ПП. Останнє не суперечить визначенню корпоративних прав, наведених у ст. 167 ГК, бо їх можуть мати не лише учасники господарських товариств, а й особи, частка яких визначається в майні господарчого суб’єкта.
У разі відчуження даних прав, предметом договору купівлі-продажу буде право на частку в статутному капіталі ПП.
4 Якщо ПП створене декількома фізичними особами і не є власником майна, тобто його майно належить на праві спільної власності його засновникам. Такі ПП в дійсності не існують. Проте, якщо й припустити існування такої моделі ПП, то його засновники як співвласники матимуть право на частку в спільному майні — майні ПП, а ПП належатиме право господарського відання на це майно.
І Відчуження майнових прав,
які належать засновникам ПП
Якщо навіть дійти висновку про те, що засновники ПП мають корпоративні права, то це не тягне за собою однозначної відповіді на питання про те, чи можна їх відчужувати. Для того щоб стверджувати про можливість відчуження майнових прав ми маємо переконатися, що вони є об’єктами цивільних прав. А значить, з ними можна укладати договори та інші правочини.
Разом із тим корпоративні права відсутні серед об’єктів, позначених ст. 177 ЦК. Та й узагалі ЦК термін «корпоративні права» не застосовує, тому питання про відповідність чи суперечність відчуження корпоративних прав до ЦК не варто й порушувати.
В ГК ж ці права хоч і врегульовано, але не позначено, що вони можуть відчужуватися та через них укладаються різні правочини. Згідно зі
ст. 167 ГК України корпоративні права — це права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та установчими документами. Отже, ніякого натяку на розуміння корпоративних прав як об’єктів.
Тому наявні істотні перешкоди для визнання корпоративних прав об’єктом, а відтак — вчинення з ними правочиніів та їх спадкування.
ЦК оперує іншим поняттям — «частка в статутному капіталі», з якою можуть вчинятися правочини.
Таким чином, законодавство розмежовує поняття «права учасників господарського товариства», «частка в статутному капіталі» та «корпоративні права». Щодо «прав засновника ПП», які також часто фігурують в договорах, то вони в ГК взагалі не врегульовані, і дуже важко надати їм зрозумілої правової характеристики. Тим більше, що існують декілька різновидів приватних підприємств — і власників, і невласників, і створених однією, і кількома особами. Тому «права засновника» є умовним зібраним поняттям і не можуть відчужуватися та спадкуватися.
Таким чином, як і стосовно висновку про правовий статус ПП та його майна, однозначності в відповіді на запитання, що являють собою права засновників ПП та як їх можна відчужувати, не існує. Найлогічніше дорівнятися до прав учасників ТОВ, аби аналогічно поводитися з відчуженням прав засновників ПП. Тоді ми матимемо той об’єкт, який врегульовується в ЦК — «частка в статутному капіталі» і який є різновидом майнових прав, тобто з ними можна укладати правочини. «Права учасників господарського товариства» не відносяться до категорії об’єктів цивільних прав, з якими укладаються правочини.
• З наведених міркувань можна дійти висновку, що під час існування в Україні суперечливого законодавства нотаріусам слід виходити з безпроблемного визначення предмета договору. Ним має бути частка в статутному капіталі ПП.
• Якщо ж засновник ПП один, то в якості предмета договору купівлі-продажу має вказуватися майнове право засновника на майно ПП. Звичайно, що це компроміс, але компроміс розумний, бо інші варіанти тим більше неприйнятні.
ІІ Спадкування майна ПП
Спадкування майна ПП залежить від того, яке право мав засновник (чи засновники) на майно цього підприємства.
• Якщо засновник був власником, то спадкуватиметься майно ПП, яке і позначається в свідоцтві про право на спадщину.
• У противному випадку спадкуватиметься майнове право засновника на майно ПП (на зразок з правом на частку в статутному капіталі учасника господарського товариства).
• Якщо ж ПП мало кілька засновників і йдеться про спадкування того, що належало одному з них, то до спадкової маси входитиме право на частку в статутному капіталі ПП.
Разом із тим залишається не розкритим питання про те, чи стає спадкоємець (спадкоємці) померлого засновником ПП, тобто чи заступає він (вони) місце померлого?
У відсутність врегулювання цього питання в ГК, воно має знайти належне регулювання на рівні статуту ПП. Слід указати, що це важливий аспект, оскільки як і в випадках з учасниками ТОВ, спадкоємці засновника ПП можуть не виявити згоди вступити до ПП або інші засновники ПП виступатимуть проти. Тоді у спадкоємця виникає право вимагати від ПП сплатити йому частку майна ПП, пропорційну частці померлого. Виникає ситуація, за якої частка в статутному капіталі не переходить до спадкоємця, а переходить натомість право майнової вимоги.
Бажано всі ці нюанси врегулювати в статуті ПП. Однак у разі відсутності такого регулювання і виникненні спору, є високий ступінь вірогідності того, що суд застосує за аналогією відповідні норми про права учасників ТОВ.
Отже, для відповіді на питання про те, як спадкується майно ПП, слід розібратися, як саме наявне приватне підприємство, тобто необхідно уважно проаналізувати його статут і зробити висновок, який правовий статус цього підприємства і правовий режим його майна. Від цього залежить те, що успадковуватиметься.
Професор кафедри цивільного права № 1
НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, д. ю. н.,
член-кореспондент АПрНУ І. В. Спасибо-Фатєєва