НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК щодо вчинення нотаріусом виконавчого напису

ОЛЕГ ПЕЧЕНИЙ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого, м. Харків
НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
щодо вчинення нотаріусом
виконавчого напису
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, захист цивільних прав юридичних та фізичних осіб здійснюється нотаріусом шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі в випадках і в порядку, установлених законом.
Умови, строки та порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом визначені Законом України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. та іншими законодавчими та підзаконними актами. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення виконавчого напису є нотаріальною дією, спрямованою на надання документу виконавчої сили. За юридичною природою, виконавчий напис є розпорядженням нотаріуса про примусове виконання зобов’язання по сплаті грошових сум чи передачі майна. Визначаючи значення цієї нотаріальної дії, слід зазначити, що вчинення виконавчого напису є одним із проявів здійснення нотаріатом завдань попереджувального правосуддя, що дозволяє не доводити справу до суду шляхом усунення або зниження ймовірності виникнення спорів. Функція попереджувального правосуддя визнана в якості постулату діяльності європейського нотаріату (Резолюція Європейського парламенту про положення й організацію нотаріату в 12 державах – членах Співтовариства).
Однак при цьому необхідно враховувати, що вчинення виконавчого напису не є вирішенням спору про право цивільне між кредитором і боржником. Саме з цих причин при вчиненні цієї нотаріальної дії нотаріус не викликає боржника та не вивчає його ставлення до вимог кредитора, оскільки це суперечило б сутності виконавчого напису.
Однак при вчиненні виконавчого напису нотаріусу слід дотримуватись вимог ст. 42 Закону України «Про нотаріат», за якою вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від посадових осіб підприємств, установ і організацій або направлення документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності в заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.
Крім того, окремі законодавчі акти вимагають від нотаріуса при вчиненні виконавчого напису перевірки додаткових обставин. Наприклад, відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», при зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку боржнику надсилається повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання. При цьому повідомлення поряд з іншими обов’язковими умовами повинно містити вимогу до боржника виконати порушене зобов’язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»). Приписи Закону України «Про іпотеку» також ставлять вчинення виконавчого напису в залежність від повідомлення іпотекодавця, боржника або інших зацікавлених осіб про усунення порушень зобов’язання та звернення стягнення на предмет застави.
У всіх випадках, не передбачених законодавством, повідомлення боржника про вчинення виконавчого напису й відкладення на певний строк вчинення виконавчого напису не вимагається. Як і будь-яка інша нотаріальна дія, вчинення виконавчого напису здійснюється відповідно до ст. 42 Закону України «Про нотаріат» після її оплати в день подачі всіх необхідних документів.
Кандидат юридичних наук,
доцент кафедри цивільного права
Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого Олег Печений