НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК щодо визначення статусу онуків (правнуків) як спадкоємців п’ятої черги та співвідношення зі спадкуванням за правом представлення

НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
щодо визначення статусу онуків (правнуків) як спадкоємців п’ятої черги
та співвідношення зі спадкуванням
за правом представлення
У теорії цивільного права спадкування за правом представлення визначається як особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, а не як самостійна підстава чи вид спадкування. Таким чином, ми бачимо, що суб’єктами спадкування за правом представлення є певні групи спадкоємців за законом, і наділення цих осіб правом спадкувати за правом представлення не позбавляє їх статусу звичайних спадкоємців за законом. Порівняння норм Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), що визначають черги спадкоємців за законом (статті 1261–1265 ЦК України), з нормами, які встановлюють умови спадкування за правом представлення (ст. 1266 ЦК України), свідчить, що законодавець не протиставляє визначені ним черги спадкоємців за законом спадкоємцям за правом представлення, а доповнює права чітко визначеного ним кола спадкоємців за законом можливістю бути закликаними до спадкування раніше свої черги, тобто за правом представлення. Однак від цього зазначені спадкоємці (онуки, правнуки, праправнуки) не перестають бути спадкоємцями за законом.
Спадкування за правом представлення має певні особливості, зокрема «представляючі» спадкоємці є безпосередніми і самостійними спадкоємцями спадкодавця, це право вони отримують через кровне споріднення із спадкодавцем, але ніяк не через правонаступництво зі спадкоємцями більш близьких ступенів споріднення, які померли до відкриття спадщини.
«Представляючий» спадкоємець нікого не представляє, крім себе. У зв’язку з цим у науковій літературі вже неодноразово пропонувалося замінити термін «спадкування за правом представлення» терміном «поколінне наступництво» (або «поколінний поділ»), оскільки термін «спадкування за правом представлення» невірно відображає сутність цього явища.
Проблемним для нотаріальної практики є питання, чи є особи, зазначені у ст. 1266 ЦК України (наприклад, онуки, правнуки спадкодавця), спадкоємцями певних черг? З урахуванням того, що ЦК України істотно розширив коло черг спадкоємців за законом, включивши до спадкоємців родичів спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, що охоплює не тільки онуків, а й правнуків, праправнуків спадкодавця тощо, відповідь на поставлене питання повинна бути позитивною. Онуки, правнуки спадкодавця, інші родичі, перелічені у ст. 1266 ЦК України, є спадкоємцями відповідної черги. Практика окремих нотаріальних контор, які не визнають, зокрема, онуків спадкоємцями п’ятої черги, а вважають можливим закликати їх до спадкування виключно за правом представлення, не обґрунтовується законом. Такі хибні підходи можна пояснити лише інерцією застосування ЦК УРСР 1963 р., ст. 529 якого передбачала, що онуки і правнуки є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків, який був би спадкоємцем. Однак у ЦК 2003 р. ці правила викладені зовсім по-іншому, тому підстави застосовувати підходи, що сформувалися у нотаріальній практиці в період чинності ЦК УРСР 1963 р., у сучасний період відсутні.
Аналіз Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (далі — Методичні рекомендації), схвалених рішенням Науково експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009 р., свідчить, що у самого Мін’юсту немає єдності у розумінні питання, що аналізується. Тобто сформулювати позицію Мін’юсту в питанні, чи відносяться онуки, правнуки, інші родичі спадкодавця, перелічені у ст. 1266 ЦК України, до спадкоємців за законом відповідних черг вкрай важко. З одного боку, в п. 4.2 розд. 1 ч. II зазначається, що спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого зі спадкоємців за законом незалежно від черги, у тому числі онуків, правнуків, племінників та ін. Тобто за онуками, правнуками, племінниками та іншими родичами визнається статус спадкоємців за законом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом може відмовитись від прийняття спадщини лише на користь спадкоємців за законом. Аналогічне твердження, яке міститься у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», підтримується судовою практикою з конкретних справ. Однак пп. 1.3.4 п. 1.3 розд. 2 ч. III Методичних рекомендацій містить положення, що «внуки, правнуки за життя своїх батьків не спадкують після смерті діда, баби, прадіда, прабаби. Вони закликаються до спадкування як спадкоємці першої черги, якщо на час відкриття спадщини не було в живих того з батьків, який би мав право на спадкування». Такий підхід не тільки суперечить суті спадкування за правом представлення, але й не є законним, оскільки в наведеному пункті Методичних рекомендацій майже дослівно відображено зміст ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР 1963 р., який на сьогодні втратив чинність.
Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що онуки та правнуки є спадкоємцями за законом відповідної (п’ятої) черги і закликаються до спадкування, коли спадкоємці за законом попередніх черг, включаючи їх батька, матір, бабу, діда, відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли її або усунені від спадкування. Так само онуки і правнуки можуть бути закликані до спадкування у випадку зміни черговості спадкування в порядку, визначеному ст. 1259 ЦК України на підставі договору заінтересованих спадкоємців або за рішенням суду. За наявності умов, визначених ст. 1266 ЦК України, ці особи закликаються до спадкування за правом представлення.
Кандидат юридичних наук,
доцент кафедри цивільного права
Національної юридичної академії
України імені Ярослава Мудрого О. П. Печений