07 Липня 2009

НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК щодо визначення обсягу повноважень за довіреністю

Експерт: Печений О. П.

НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
щодо визначення обсягу повноважень
за довіреністю
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч. 3 ст. 244 ЦК України). Ст. 64 ЦК УРСР 1963 р., який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначала довіреність як письмове уповноваження, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином. Контекстуальний аналіз наведених цивільно-правових норм свідчить про багатозначність поняття «довіреність» у цивільному праві, довіреність розглядається і як односторонній правочин, що наділяє можливістю виступати представником, і як документ, в якому вміщено волевиявлення особи, яку представляють. Визначення у ст. 64 УРСР довіреності як акта уповноваження свідчить, що в цьому понятті поєднується наділення особи можливістю бути представником іншої особи (вчиняти від її імені правочини, інші дії юридичного і фактичного характеру з безпосереднім результатом для особи, яку представляють) із визначенням переліку таких можливостей, тобто обсягу повноважень. У цивільному праві під повноваженням розуміють такий прояв цивільної правоздатності, який полягає у можливості вчиняти дії від імені іншої особи з юридичними наслідками для неї. Наділення повноваженнями, як і самі повноваження передують діям представника, отже, є їх передумовою. Обсяг повноважень представника за довіреністю підкорений меті, для якої була видана довіреність, наприклад, укладання певного договору тощо. З тексту наданої довіреності (з якої попередньо виключені відомості, передбачені ст. 8 Закону України «Про нотаріат») це чітко проглядається, оскільки повноваження надані представнику саме для того, щоб подарувати, продати, обміняти належну довірителю квартиру. Між тим обсяг повноважень не може зводитись виключно до закритого переліку дій представника. У межах наданого довіреністю обсягу повноважень будуть також дії юридичного і фактичного характеру, які потрібні для реалізації повноваження, без яких вчинення здійснення повноваження неможливе і які випливають із змісту повноваження. Так, доктрина цивільного права до таких дій відносить дії, необхідні для укладання правочину, на яку уповноважено представника (пошук контрагентів, подання заяв, отримання необхідних документів тощо); дії, які сприяють виконанню зобов’язання; дії, спрямовані на посвідчення певних обставин в інтересах особи, яку представляють (дії, спрямовані на фіксування недоліків речі та ін.).
За умовами видачі довіреність передбачала укладання від імені довірителя договору купівлі-продажу нерухомого майна, що неможливе без отримання певних документів – Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, правовстановлюючих документів, а в разі їх втрати – і дублікатів цих документів. Тому довіритель, при видачі довіреності такого змісту передбачав вчинення довіреною особою дій, спрямованих на отримання зазначених документів, а отже наділяючи представника право одержувати будь-які документи, особа, яка видавала довіреність наділяла представника повноваженнями отримувати будь-які документи, включаючи дублікати правовстановлюючих документів, аби це було пов’язане із виконанням основної мети, для якої довіреність було видано. Таким чином, отримання дубліката правовстановлюючого документа цілком охоплюється повноваженнями представника, якими він був наділений за спірною довіреністю.
Слід додати, що довіреність як односторонній правочин, за загальним правилом є дійсною до того моменту, доки її не буде визнано недійсною судом і на ці вимоги відповідно до ст. 71 ЦК УРСР поширюється загальний строк позовної давності у три роки.
Кандидат юридичних наук,
доцент кафедри цивільного права № 1
Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого О. П. Печений .