НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК З ПИТАНЬ СПАДКУВАННЯ ПРАВ І ОБОВ’ЯЗКІВ ЗА ДОГОВОРОМ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ

НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
З ПИТАНЬ СПАДКУВАННЯ ПРАВ І ОБОВ’ЯЗКІВ ЗА ДОГОВОРОМ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ
У цивільному законодавстві склад спадщини визначається як сукупність усіх прав і обов’язків, носієм яких за життя був спадкодавець і які не припинилися з його смертю. Спадщина представляє собою особливий об’єкт цивільного права, що складається з майнових прав та майнових обов’язків. При цьому ст. 1218 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) містить положення, що до складу спадщини входять усі права і обов’язки, не конкретизуючи при цьому, які саме права і обов’язки спадкодавця входять до складу спадщини. Тобто склад спадщини визначено законодавцем невичерпним чином. При цьому слід виходити з формули, що до складу спадщини входять усі права і обов’язки, крім:
– прав і обов’язків, які припинилися внаслідок смерті спадкодавця;
– прав і обов’язків, які нерозривно пов’язані з особою спадкодавця і не входять до складу спадщини в силу закону (ст. 1219 ЦК);
– прав і обов’язків, які за своєю природою не можуть входити до складу спадщини.
З кола прав і обов’язків, які входять до складу спадщини, можна сформувати їх приблизний перелік.
Майнові права:
– право власності;
– речові права на чуже майно, зокрема емфтевзис (ч. 2 ст. 407 ЦК), суперфіцій (ч. 2 ст. 413 ЦК);
– майнові права інтелектуальної власності (ч. 3 ст. 424 ЦК);
– майнові права щодо юридичних осіб (право на частку у статутному капіталі, право на пай та ін.);
– зобов’язальні права вимоги;
– право на відшкодування збитків (ч. 1
ст. 1230 ЦК);
– право на відшкодування моральної шкоди (ч. 3 ст. 1230 ЦК);
– право на стягнення неустойки (ч. 2
ст. 1230 ЦК);
– право на неодержані спадкодавцем заробітну плату, пенсію, стипендію, соціальні виплати, аліменти (ст. 1227 ЦК);
– право на вклад у банку (ст. 1228 ЦК).
Майнові обов’язки:
– обов’язок відшкодування майнової шкоди;
– обов’язок відшкодування моральної шкоди;
– обов’язок сплати неустойки (штрафу, пені);
– обов’язок особи як боржника чи кредитора, крім тих обов’язків, які не входять до складу спадщини (ст. 608 ЦК, п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК).
Як бачимо, права та обов’язки за договорами можуть входити до складу спадщини. Спадкування зобов’язальних прав вимоги охоплює надзвичайно широке коло прав, носієм яких за життя був спадкодавець. Сюди входить і право на повернення суми авансу (попередньої оплати), право на повернення завдатку, право вимоги сплати грошових сум за передане майно, виконані роботи, надані послуги, у тому числі і тоді, коли вказані грошові суми були присуджені судом, але не отримані спадкодавцем за життя.
Щодо окремих договорів цивільне законодавство містить спеціальні застереження стосовно особливостей спадкування прав і обов’язків за такими договорами. Слід назвати спадкування прав і обов’язків за договором оренди житла з викупом (ст. 1232–1 ЦК), обов’язків набувача за договором довічного утримання (ст. 757 ЦК), перехід прав і обов’язків страхувальника у разі його смерті (ст. 994 ЦК). Отже, законодавцем встановлені спеціальні правила щодо наслідків смерті набувача за договором довічного утримання, які спрямовані на врахування особисто-довірчого характеру цього договору.
Відповідно до ст. 757 ЦК обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом. Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.
Оскільки ч. 1 ст. 757 ЦК містить правило про перехід обов’язків до спадкоємців, можна говорити, що такий перехід здійснюється в порядку спадкування, а самі обов’язки входять до складу спадщини. В силу статті, що аналізується, перехід обов’язків являє собою заміну боржника у зобов’язанні при незмінності його змісту. Тобто сам договір довічного утримання у первісному вигляді зберігає силу, однак набувача замінює його правонаступник — спадкоємець. Усі обов’язки, які мав набувач, тепер переходять до спадкоємця і є вже його обов’язками як сторони за договором довічного утримання.
Важливою є також наступна обставина. Юридична конструкція ст. 757 ЦК передбачає перехід обов’язків не до будь-якого зі спадкоємців, набувача, а тільки до того, до кого перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. Інакше кажучи, нерозривним є зв’язок переходу права власності на майно і переходу обов’язків за договором. Будь хто із спадкоємців не може отримати в порядку спадкування майно, що було передане відчужувачем, без отримання обов’язків за договором довічного утримання.
Оскільки перехід обов’язків набувача до спадкоємців вимагає документального підтвердження, доказом переходу до них обов’язків буде відповідне Свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину є легітимаційним документом, який виконує презентаційну функцію. Це означає, що Свідоцтво є для всіх інших суб’єктів доказом вважати спадкоємцями померлого тільки вказаних у Свідоцтві осіб. Для збереження сили договору, захисту інтересів відчужувача, підтвердження правонаступництва між набувачем і спадкоємцем останньому видається Свідоцтво про право на спадщину.
Дане Свідоцтво видається нотаріусом за формою № 12 «Свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, набуте за договором довічного утримання (догляду)» Додатку 7 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 № 2368/5.
У Свідоцтві зазначається, що спадкове майно складається з майна (його частини), що було передане відчужувачем, та обов’язків, які передбачені договором довічного утримання (догляду), переходять до спадкоємця. Причому у Свідоцтві вказуються всі обов’язки за договором.
Нотаріус видає зазначене Свідоцтво за умов наявності у нього екземпляру договору довічного утримання.
Враховуючи, що Свідоцтво підтверджує правонаступництво набувача і спадкоємця, заміну боржника у зобов’язанні при незмінності його змісту, воно є невід’ємною частиною договору довічного утримання.
Форма Свідоцтва, визначена Правилами ведення нотаріального діловодства, передбачає його видачу лише спадкоємцю за законом. Разом із цим не виключається ситуація, коли спадкувати майно, передане відчужувачем, буде спадкоємець за заповітом. Така ситуація прямо окреслена у ч. 1 ст. 757 ЦК. Видається, що при спадкуванні за заповітом зазначена форма Свідоцтва підлягає коригуванню. Однак і при спадкуванні за заповітом, з огляду на приписи статей 757, 1236 ЦК, до спадкоємця переходять поряд з правами і обов’язки спадкодавця, включаючи і його обов’язки за договором довічного утримання.
Відповідно до п. 219 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, у разі успадкування спадкоємцями прав та обов’язків набувача майна за договором довічного утримання (догляду) у тексті Свідоцтва зазначається, що воно є невід’ємною частиною договору довічного утримання (догляду) і підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Свідоцтво таким чином функціонально забезпечує заміну сторони набувача за договором його правонаступником без внесення змін до тексту самого договору.
При цьому незрозумілою є вимога про державну реєстрацію Свідоцтва — про яку саме державну реєстрацію йдеться? Видається, що державна реєстрація тут є двоякою:
– державна реєстрація Свідоцтва у Спадковому реєстрі (п. 5 Наказу Міністерства юстиції України від 17.10.2000 № 51/5);
– державна реєстрація права власності на майно, що перейшло від відчужувача (ст. 1299 ЦК).
У Державному реєстрі правочинів Свідоцтво про право на спадщину не може бути зареєстроване, оскільки не є за своєю юридичною природою правочином, і така реєстрація прямо не передбачена законом. Крім того, Свідоцтво про право на спадщину відсутнє серед документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація правочинів.
Оскільки спадкоємець набувача є його правонаступником як сторони за договором довічного утримання, він вправі за домовленістю з відчужувачем внести зміни до договору чи розірвати його в установленому порядку.
Відповідно до ст. 754 ЦК засобами забезпечення прав та інтересів відчужувача є правило, за яким набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. Оскільки спадкоємець є правонаступником набувача, це обмеження поширюється і на нього.
Відповідно до п. 85 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору. Причому така заборона зберігає силу також при переході обов’язків набувача до його спадкоємців. Враховуючи викладене, для підтвердження дії заборони відчуження для спадкоємців набувача, нотаріусом при видачі Свідоцтва про право на спадщину, яке є невід’ємною частиною договору, робиться напис про заборону відчуження нерухомого майна у зв’язку із смертю набувача майна за договором довічного утримання (догляду), на яке видано Свідоцтво про право на спадщину (Форма № 68 Додатку 7 до Правил ведення нотаріального діловодства).
Таким чином, можна визначити наступний алгоритм дій нотаріуса при оформленні спадкових прав спадкоємців набувача за договором довічного утримання:
• заведення спадкової справи на ім’я набувача;
• витребування примірника договору довічного утримання;
• видача спадкоємцям, до яких переходить право на майно, що було передане відчужувачем, Свідоцтва про право на спадщину встановленої форми;
• приєднання Свідоцтва про право на спадщину до договору довічного утримання;
• накладення заборони відчуження майна шляхом здійснення напису про заборону відчуження майна у зв’язку із смертю набувача майна за договором довічного утримання (догляду), на яке видано Свідоцтво про право на спадщину.
Кандидат юридичних наук,
доцент кафедри цивільного права № 1
Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого О. П. Печений