НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК з питань оформлення спадкових прав при спадкуванні за законом

НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
з питань оформлення спадкових прав при спадкуванні за законом

Щодо видачі свідоцтва про право на спадщину при наявності декількох спадкоємців

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК кожен спадкоємець, який прийняв спадщину, має право на одержання свідоцтва про право на спадщину. Відповідно на державного нотаріуса покладається обов’язок видачі свідоцтва про право на спадщину. Щодо нерухомого майна на спадкоємцеві, який прийняв спадщину, лежить обов’язок звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК). За смислом наведених норм ЦК до спадкоємців, які прийняли спадщину, відносяться:
— спадкоємці, які подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом строку встановленому законом (ст. ст. 1269, 1270 ЦК) або додаткового строку, визначеного судом (ст. 1272 ЦК);
— спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо вони не заявили про відмову від спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК);
— спадкоємці — малолітні, неповнолітні, недієздатні особи та особи, цивільна дієздатність яких обмежена, за винятком відмови від спадщини за згодою (рішенням) відповідно батьків (усиновлювачів), піклувальників та органу опіки та піклування.
Спадкоємець, який протягом встановленого законом строку не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК).
За загальним правилом, право на отримання свідоцтва про право на спадщину може бути реалізоване спадкоємцем, який прийняв спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом такому спадкоємцю за його заявою.
У тому випадку, коли спадщину прийняло кілька спадкоємців (двоє і більше), свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені (прізвища, імені, по батькові) та часток у спадщині інших спадкоємців (ч. 2 ст. 1296, ч. 2 ст. 1297 ЦК). Оскільки за загальним правилом частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч.1 ст. 1267 ЦК), за наявності двох спадкоємців, які прийняли спадщину, частка кожного з них у спадщині дорівнюватиме ½, про що має бути зазначено у свідоцтві про право на спадщину. У тому випадку, коли до нотаріуса звертається лише один із спадкоємців, нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину на належну йому частку у спадщині, із обов’язковим визначенням у свідоцтві частки, яка залишилась відкритою і на яку свідоцтво не видавалося.
Спадкоємцю, який одержав свідоцтво про право на спадщину певної частини спадкового майна, у подальшому можуть бути видані наступні свідоцтва про право на спадщину інших частин спадкового майна, яке не перераховане в раніше виданому свідоцтві.
Чинне законодавство покладає на нотаріуса при видачі свідоцтва про право на спадщину обов’язки щодо перевірки певних фактів, пов’язаних із виникненням та здійсненням прав спадкоємців, які звернулися за отриманням зазначеного свідоцтва. Відповідно до п. 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882. на стадії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріус перевіряє:
— факт смерті спадкодавця;
— час і місце відкриття спадщини;
— наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва;
— склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов’язково вимагаються відповідні документи. Таким чином, перевірка підстав для закликання до спадкування за законом, зокрема наявність родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем, здійснюється нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину, а не на стадії подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини.
Доказами родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових записів; записи в паспортах про другого з подружжя; копії рішень суду, що набрали законні сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
У тому разі, коли при зверненні за отриманням свідоцтва про право на спадщину, не знайшов свого докуменального підтвердження факт, що є підставою для закликання до спадкування за законом, зокрема перебування спадкодавця у родинних або інших відносинах із спадкоємцем, нотаріус відповідно до п. 12 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України відкладає вчинення нотаріальної дії для витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб. Строк відкладення нотаріальної дії не може перевищувати одного місяця.
Відкладення видачі свідоцтва про право на спадщину може мати місце лише щодо спадкоємця, щодо якого відсутні підстави для закликання до спадкування або такі підстави викливають обгрунтований сумніву їх дійсності. Що стосується решти спадкоємців, нотаріус вправі видати їм свідоцтво про право на спадщину із вказівкою належної їм частки.

Щодо підтвердження обставин, які можуть бути підставою для закликання до спадкування за законом, в судовому порядку

У тому випадку, коли документи, якими достовірно підтверджено наявність підстав для закликання до спадкування за законом, отримати не можливо, істотно утруднено, спадкоємець не позбавлений права звернутися до суду. Зокрема, в судовому порядку може бути встановлено факти родинних відносин, проживання однією сімєю, факт перебування на утриманні, які мають значення для закликання до спадкування. Відповідно до ст. 257 ЦПК України справи про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядаються за місцем проживання заявника, а не за місцем відкриття спадщини.
У тому випадку, коли спадкоємець повідомив нотаріуса про свій намір звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, іншого факту, який має значення для спадкування, нотаріус має пересвідчитись у поданні заяви до суду, зокрема шляхом витребування від зацікавлених осіб відповідних документів, що свідчать про звернення до суду, відкриття провадження у справі. У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви зацікавленої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша зацікавлена особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом (п. 12 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). При цьому слід мати на увазі, що нотаріус зупиняє видачу свідоцтва про право на спадщину лише щодо спадкоємця, права якого на спадщину не підтверджені, інші спадкоємці вправі отримати свідоцтво про право на спадщину щодо належної їм частки. У тому випадку, коли таких спадкоємців двоє, свідоцтво про право на спадщину видається на ½ спадщини. Цей висновок грунтується на тому, що встановлення судом факту родинних відносин іншого спадкоємця із спадкодавцем не призведе до позбавлення попереднього спадкоємця прав на спадщину або зменшення розміру частки, на яку йому видане свідоцтво про право на спадщину.
У тому випадку, коли щодо спадщини наявний спір про право цивільне, в порядку забезпечення позову на спадкове майно накладено арешт або заборонено вчиняти певні дії щодо оформлення прав на це майно, видача свідоцтва про право на спадщину щодо усіх спадкоємців відкладається. Вказані заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті (п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Таким чином, видачу свідоцтва про право на спадщину може бути здійснено лише після відпадіння вказаних обставин.

Кандидат юридичних наук,
доцент кафедри цивільного права
Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого Печений О. П.