НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК з питання чинності довіреності, посвідченої нотаріально, але не внесеної до Єдиного реєстру довіреностей

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)). За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином.
Цивільне законодавство, визначаючи вимоги щодо форми довіреності, сформулювало загальне правило, за яким форма довіреності повинна відповідати формі, в якій, відповідно до закону, має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України). Довіреності на вчинення правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню (ст. 209 ЦК України), повинні обов’язково посвідчуватись нотаріусом. Водночас, ЦК України не передбачено обов’язкової державної реєстрації таких односторонніх правочинів, як довіреності. Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, установлених законом.
Наказом Міністерства юстиції України № 29/5 від 29 травня 1999 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 362/3655 10 червня 1999 р., затверджено Положення про Єдиний реєстр довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку. Положення, як вказано у преамбулі, розроблене з метою підвищення рівня захисту майнових прав громадян та юридичних осіб, профілактики злочинів проти власності. Вказаним Положення запроваджено процедуру реєстрації довіреностей шляхом внесення до Єдиного реєстру довіреностей реєстраційного запису.
Наказом Міністерства юстиції України № 111/5 від 28 грудня 2006 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 1378/13252 28 грудня 2006 р., також із метою підвищення рівня захисту майнових прав юридичних та фізичних осіб затверджено нову редакцію Положення про Єдиний реєстр довіреностей та внесено зміни до нормативно-правових актів Міністерства юстиції України.
Відповідно до п. 146 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусам України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від № 20/5 3 березня 2004 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 3 березня 2004 р., довіреності (до набуття чинності Наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2006 р. № 111/5 – тільки довіреності на право розпорядження майном, у тому числі транспортними засобами) підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей. Крім того, Наказом Міністерства юстиції України № 111/5 від 28 грудня 2006 р. у новій редакції викладено п. 155 зазначеної Інструкції, зокрема встановлено, що посвідчені нотаріусами довіреності, а також довіреності, видані в порядку передоручення, припинення їх дії, підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей.
Контекстуальний аналіз наведених норм Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, Положення про Єдиний реєстр довіреностей свідчить, що ними не встановлено (та і не може бути встановлено, з огляду на місце вказаних нормативно-правових актів в системі актів цивільного законодавства, окресленій ст. 4 ЦК України) обов’язкової вимоги до оформлення довіреностей у вигляді реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей. Водночас, покладений на нотаріуса або іншу посадову особу, яка посвідчила довіреність, обов’язок внести відповідний запис до Єдиного реєстру довіреностей необхідно розглядати як додатковий засіб захисту інтересів учасників цивільних правовідносин, зокрема у разі скасування довіреності особою, яка її видала, в порядку, передбаченому ст. 249 ЦК України.
Із указаних нормативно-правових актів Міністерства юстиції України не випливає нікчемність чи можливість визнання недійсною судом довіреності, посвідченої нотаріально, але щодо якої відповідною посадовою особою не було здійснено реєстраційного запису до Єдиного реєстру довіреностей. Не встановлює такого наслідку і Цивільний кодекс України. Водночас, питання про правові наслідки нездійснення нотаріусом, іншою посадовою особою обов’язку, покладеного на них указаними нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України щодо здійснення реєстраційного запису, зокрема відповідальності вказаних осіб, потребує вирішення на законодавчому рівні.
Довіреність, посвідчена нотаріусом, у будь-якому разі є чинною з моменту її посвідчення, навіть і тоді, коли реєстраційний запис до Єдиного реєстру довіреностей було здійснено зі спливом певного часу після її посвідчення або такий запис узагалі відсутній.
Таким чином, із наведеного випливає, що відсутність реєстраційного запису у Єдиному реєстрі довіреностей щодо довіреності, яка була в установленому порядку посвідчена нотаріусом, сама по собі не може бути підставою для визнання такої довіреності та правочинів, вчинених на її підставі, недійсними.

Кандидат юридичних наук,
доцент кафедри цивільного права
Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого О. П. Печений