27 Лютого 2007

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК з питання застосування переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 Цивільного кодексу України)

Експерт: О. П. Печений

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК
з питання застосування переважного права
купівлі частки у праві спільної часткової власності
(ст. 362 Цивільного кодексу України)
Відповідно до ст. 362 ЦК у випадку продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник мас переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів,
Із змісту вказаної правової норми випливає, що переважне право, будучи умовою оплатного відчуження частки у спільній частковій власності, належить виключно співвласнику, однак виникає в останнього лише у випадку купівлі-продажу такої частки іншим особам, які не є співвласниками. Сутність цього права полягає у наданні можливості придбання частки у праві спільної часткової власності переважно перед аналогічними можливостями інших, тобто третіх осіб. Переважне право, передбачене ст. 362 ЦК, є невідчужуваним (таким, що не може бути передане іншій особі) суб’єктивним правом, яким наділяються у рівній мірі усі співвласники відносно частки, що продається.
Із переважним правом співвласника на купівлю частки у праві спільної часткової власності безпосередньо пов’язується закріплений ч. 2 ст. 362 ЦК обов’язок продавця повідомити усіх носіїв переважного права купівлі про намір продати свою частку сторонній (третій) особі.
Враховуючи, що за смислом ч. 1. ст. 362 ЦК та ч. 3 ст. 362 ЦК переважне право виникає у співвласника лише при сплатній передачі частки у праві спільної власності іншим (стороннім) особам, юридично некоректно вести мову про наявність переважного права купівлі частки у випадку її відчуження іншому співвласнику. Цивільне законодавство наділяє співвласника переважним правом лише перед третіми особами, але не перед іншими співвласниками. Тому відповідно до ч. 3 ст. 362 ЦК при визначенні покупця серед декількох співвласників право вибору покупця належить продавцеві, без надання будь-яких юридичних переваг кожному з цих співвласників.
Отже, виходячи з того, що при передачі за договором купівлі-продажу частки у праві спільної часткової власності від одного співвласника до іншого, у решти співвласників право переважної купівлі не виникає, тому письмове повідомлення останніх про намір продати частку, із вказівкою ціни та інших умов продажу, не є обов’язковим. Приймаючи до уваги викладене, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності одним співвласником іншому учаснику спільної власності правила ч. 2 ст. 362 ЦК України не застосовуються.
Необхідно додати, що таке розуміння сутності переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності не тільки логічно випливає зі змісту ст. 362 ЦК, а й міститься в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусам України, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882, Відповідно до п. 54 Інструкції обов’язок перевірки доказів повідомлення учасників спільної власності про подальший продаж частки в спільному майні покладається на нотаріуса лише у разі, якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку сторонній особі, а не співвласнику. ■

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права
Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого О. П. Печений
Печатка канцелярії, штамп:
Підпис Печеного О. П.
Засвідчую нач. ВК (підпис)
17.11 2006 р.