Відповідь:

На практиці дуже поширеною є помилка, коли до правовідносин із відчуження учасником своєї частки застосовуються норми щодо виходу учасника з товариства.
Вважаємо, що вихід учасника з товариства та відступлення ним свої частки є різними за своїми правовими ознаками правочинами. Так, у ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу закріплено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: … 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.
Правовідносини, що виникають у випадку виходу учасника з ТОВ, регулюються ст. 54 Закону «Про господарські товариства» та ст. 148 ЦК, а правовідносини, що виникають при відступленні частки – ст. 53 Закону «Про господарські товариства» та ст. 147 ЦК. Як можна побачити, ці дві різні юридичні дії мають зовсім різні правові наслідки.
Таким чином, положення закону «Про господарські товариства» та нового ЦК чітко розмежовують такі юридичні дії як вихід із товариства та відступлення учасником своєї частки.
На практиці плутанину у це питання вносить ч. 3 ст. 29 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців”, у якій закріплюється, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов’язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, додатково подається:
 або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку,
 або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників),
 або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі,
 або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
Ця стаття не розмежовує, у якому випадку який саме документ має подаватися. Тому на практиці при відчуженні частки у статутному капіталі ТОВ найчастіше договір купівлі-продажу чи дарування не оформлюється, а складається заява (оформлюється рішення) про вихід учасника з товариства.
Дивує позиція Державного департаменту з питань регуляторної політики та підприємництва, чиновники якого замість роз’яснення необхідності чіткого розмежування випадків виходу з товариства та передання корпоративних прав іншій особі (тобто відчуження частки, акцій), напроти, змішують ці питання і вважають, що відчуження частки також є виходом з товариства і може оформлюватися відповідним рішенням чи заявою. Так, незважаючи на численну критику своєї позиції з означеного питання, викладеної у листі від 20.06.2001 р. №2-222/3824 , у 2006 році Держпідприємництва знову надає майже аналогічний коментар з приводу того, яким чином може оформлюватися вихід учасника з ТОВ.
Слід зазначити, що особа, що придбаває частку таким чином (на підставі заяви учасника, що відчужує частку, про вихід), ставить під загрозу свої інтереси (у подальшому правомірність її володіння часткою може оспорюватися). Крім того, учасник, який «вийшов» з товариства шляхом відчуження частки іноді намагається отримати від товариства ще й частку у майні, пропорційну його частці у статутному капіталі.
Більш того, нотаріальне посвідчення підписів на подібних заявах фізичних осіб порушує вимоги ч. 1 ст. 78 Закону «Про нотаріат», яка встановлює, що нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заява учасника ТОВ про відступлення частки у статутному капіталі іншій особі має ознаки угоди.
На практиці іноді поряд із заявою або рішенням про вихід з товариства також укладається договір про відчуження частки, але він нотаріально не посвідчується й реєстратору не подається. Але такі дії також мають у собі певні елементи ризику.
Наприкінці хочеться рекомендувати учасникам ТОВ та самим товариствам не ризикувати й правильно оформлювати припинення корпоративних відносин – якщо учасник передає (відступає) свою частку іншим особам чи самому товариству має укладатись відповідний договір (купівлі-продажу, дарування, міни тощо). Нотаріуси ж, які посвідчують підпис фізичної особи на заяві про вихід з товариства та передання своєї частки іншій особі чи товариству мають розуміти, що порушують чинне законодавство України (ЦК, Закон «Про господарські товариства» та Закон «Про нотаріат»).