Відповідь:

Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України (далі — СК) дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя є майно, набуте подружжям за час шлюбу. У ст. 61 СК України наведено перелік об’єктів права спільної сумісної власності. Законом «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 № 1457-IV, який на сьогодні втратив чинність, були внесені зміни до ст. 61 СК України. Її було доповнено ч. 5, за якою земельні ділянки, приватизовані одним із подружжя в період їх шлюбу, були віднесені до об’єктів спільної власності. На цей час ч. 5 статті 61 виключено на підставі Закону від 17.05.2012 № 4766-VI. Крім того, ст. 57 СК України Законом від 17.05.2012 № 4766-VI доповнено окремою нормою, яка визначає приватизовані земельні ділянки як особисту власність дружини, чоловіка.
Аналогічною є позиція суду. Верховний Суд України листом від 29.10.2008 № 19-3767/0/8-08, який складено за матеріалами вивчення судових справ, що виникають із земельних правовідносин, надає висновок із питання спільної власності подружжя на приватизовану ділянку: земельна ділянка, право власності на яку набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того із подружжя, кому вона безоплатно передана у власність, та не є спільною сумісною власністю подружжя (п. 10 листа).
Оскільки земельні ділянки, набуті громадянами в порядку безоплатної приватизації, не є об’єктами спільної власності подружжя, то і письмова згода одного із них при відчуженні ділянки не потребується.