Відповідь:

Заповіт, складений громадянином на випадок смерті, за життя заповідача може бути у будь-який час ним скасований чи змінений. При цьому закон не вимагає того, щоб заповідач інформував про прийняте ним рішення будь-яких третіх осіб (в тому числі тих осіб, в чиїх інтересах було зроблено заповіт). Тобто заповіт як односторонній правочин скасовується чи змінюється заповідачем без отримання на це згоди будь-якої третьої особи (в тому числі другого із подружжя заповідача, спадкоємців тощо).
Скасування чи зміна заповіту здійснюється особисто заповідачем. Нотаріус не вправі вимагати від заповідача обґрунтування своїх дій та зазначення причин скасування чи зміни заповіту.
Бажаючи скасувати заповіт, заповідач може подати відповідну заяву про це або скласти новий заповіт. При посвідченні нового заповіту нотаріус має роз’яснити заповідачеві, що ним можуть бути змінені всі або окремі положення попереднього заповіту.
Як зазначено у ст. 1254 ЦК України, заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
За загальним правилом, якщо зміст нового заповіту повністю повторює попередній заповіт, чинним буде більш пізній заповіт (тобто відбудеться скасування попереднього заповіту) без будь-якого додаткового застереження про це. При цьому кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Якщо раніше складений заповіт стосувався одного майна, а більш пізній — іншого, після смерті заповідача обидва заповіти будуть чинними. Якщо новий заповіт суперечить попередньому у частині, більш ранній заповіт залишається чинним, проте лише у частині, що не суперечить новому заповіту (ч. 2 ст. 1254 ЦК України).
Отже, з викладеного вбачається, що за наявності двох заповітів, складених у різний час, один з яких замінює другий у певній частині та не містить вказівки про скасування попереднього заповіту у повному обсязі, виконуються обидва заповіти: перший — у частині, що не суперечить другому, другий — у повному обсязі.
Не виключається можливість скасування попереднього заповіту новим заповітом, зміст якого хоч і стосується іншого майна чи його частини, ніж це було зазначене у попередньому заповіті, проте містить пряму вказівку про скасування більш раннього заповіту.
Як вбачається із зазначеного, зміна заповіту (внесення змін до заповіту) здійснюється шляхом складання нового заповіту, тоді як скасування його можливе як шляхом складання нового заповіту, так і шляхом подачі заяви про це.
Відповідно до ч. 7 ст. 1254 ЦК України скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту. Відтак, при скасуванні заповіту шляхом подання заповідачем відповідної заяви справжність підпису на ній має бути засвідчена нотаріально.
З огляду на зазначене, не зовсім зрозумілою є норма ст. 57 Закону України «Про нотаріат», якою передбачено, що справжність підпису на заяві про скасування чи зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідчена. Можливо, вирішення питання про зміну одностороннього правочину саме таким шляхом і має право на існування у майбутньому, проте виходячи із аналогії закону (ст. 654 ЦК України) та враховуючи, що відповідно до закону волевиявлення заповідача (зокрема, зміна положень заповіту) оформлюється у вигляді заповіту, а не заяви, ми дотримуємося думки про правильність виробленої роками нотаріальної практики про зміну заповіту лише шляхом складання нового заповіту.