Відповідь:

Вчинення такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину, неможливе без заведення спадкової справи. Враховуючи усі вимоги Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) щодо спадкування, а також вимоги Закону України «Про нотаріат» (далі — Закон), зокрема статей 68, 69, процедура видачі свідоцтва про право на спадщину, як і вчинення відповідної нотаріальної дії нотаріусом, регламентується главою 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі — Порядок).
Крім загальних положень законодавства, які необхідно врахувати нотаріусу при вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину, глава 10 розділу ІІ Порядку містить спеціальний пункт щодо заведення спадкової справи як одного з найперших етапів оформлення спадкових прав нотаріусом.
Так, згідно з п.п. 2.1 п. 2 гл. 10 розділу ІІ Порядку «Заведення спадкової справи» спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми):
• про прийняття спадщини;
• про відмову від прийняття спадщини;
• про відмову від спадщини;
• заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини;
• заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину;
• заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі);
• заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту;
• заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень;
• заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя;
• заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна;
• претензії кредиторів.
При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Отже, Порядок не містить жодних інших умов для заведення спадкової справи, крім надходження першої заяви у строки, встановлені ЦК.
При заведенні спадкової справи нотаріус роз’яснює заявнику, які документи необхідно подати для отримання ним свідоцтва про право на спадщину, якщо він її приймає. Пункт 1 гл. 10 розділу ІІ Порядку регламентує, якими документами підтверджуються ті чи інші факти.
Нотаріус має право зробити відповідні запити, якщо з якихось причин документи не можуть бути надані заявником, або роз’яснює заявнику його право звернутися до суду для встановлення фактів, необхідних для отримання свідоцтва про право на спадщину, якщо такі факти неможливо встановити з документів у позасудовому порядку. Наприклад, судом можуть бути встановлені: місце відкриття спадщини, якщо останнє місце проживання померлого не було зареєстроване на день його смерті, або якщо спадкоємець стверджує, що місце реєстрації не відповідає справжньому останньому місцю проживання спадкодавця; факт проживання однією сім’єю не менше як п’ять років до відкриття спадщини, та ін.
Разом з тим, нотаріус відмовляє у прийнятті заяви, як і передбачено Порядком, у випадку підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом, та роз’яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження. Все, що стосується послідовності дій нотаріуса в рамках заведеної спадкової справи, Порядком не передбачено, але випливає з інших нормативно-правових актів, і, що найголовніше — із Закону.
Наприклад, факт наявності чи відсутності заповіту можна перевірити, коли у нотаріуса є документ, що підтверджує факт смерті заповідача, бо це випливає не із Порядку, а із Закону України «Про нотаріат», зокрема зі ст. 8: «Витяг зі Спадкового реєстру про наявність складеного заповіту видається тільки заповідачу, а після смерті заповідача — будь-якій особі, яка пред’явила свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті заповідача (одного із заповідачів)».
Особливим є підхід нотаріуса при заведенні спадкової справи, коли спадкова справа заводиться на підставі заяви на видачу свідоцтва про право на спадщину та після спливу строку для її прийняття, встановленого ст. 1270 ЦК України.
Така заява не є заявою ПРО прийняття, у ній лише констатується факт прийняття, який відбувся без подання заяви про прийняття спадщини, зокрема, у відповідності до ст. 1268 ЦК України. При прийнятті такої заяви нотаріус має виходити з вимог законодавства щодо належного заявника, тобто такого, що спадщину прийняв та має право бути закликаним до спадкування. Згідно зі ст. 1296 ЦК України щодо права спадкоємця на одержання свідоцтва, з заявою про що він і звертається, він має бути таким, що спадщину прийняв — «спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину».
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину, мабуть, чи не єдина дія, яка вчиняється нотаріусом не в день звернення особи, а після з’ясування та документального підтвердження усіх обставин та встановлення всіх фактів, які необхідні для її вчинення.
При заведенні спадкової справи за заявою на видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріус повинен виконати усі вимоги щодо витребування документів, які передбачені і Порядком, і статтями 68, 69 Закону України «Про нотаріат». Переконавшись (на підставі поданих разом з такою заявою документів), що до нього звернулася особа, яка має право бути закликаною до спадкування та прийняла спадщину, нотаріус в рамках заведеної спадкової справи має право і навіть зобов’язаний посприяти такій особі в отриманні тих документів, надати які вона не може.
Нотаріус не може прийняти заяву на видачу свідоцтва про право на спадщину від особи, яка пропустила строк для її прийняття, а спадкова справа взагалі не заводилась, та й інших спадкоємців, які могли б дати згоду на таке прийняття, нема. Але суд може встановити такому спадкоємцю за його позовом додатковий строк для прийняття спадщини, і лише тоді нотаріус за його заявою може завести спадкову справу.
Отже, у кожному конкретному випадку при прийнятті заяв (чи інших документів) щодо спадщини нотаріус має керуватися не лише Порядком, але й усім законодавством щодо спадкування. Порядок в окремих пунктах відсилає до відповідних норм Закону.