Відповідь:

Як нам відомо, правочини на землі державної і комунальної власності посвідчувалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Державні акти для таких правочинів не вимагалися, оскільки на землі державної власності державні акти на право власності законодавством не були передбачені, а форма державного акта на право комунальної власності так і не була затверджена Кабінетом Міністрів України. На сьогодні до ст. 126 ЗК України внесено зміни, і державні акти на право власності на землю не видаються.
Відповідно до статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначені у пунктах 3 і 4 Прикінцевих та перехідних положень, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку. Державна реєстрація права держави на земельні ділянки здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі ст. 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або в користування. До заяви додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Таким чином, відповідний орган влади може прийняти рішення про надання в користування земельної ділянки тільки після реєстрації права державної чи комунальної власності на земельну ділянку.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється виключно після державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ст. 791 ЗК України). Державна реєстрація земельної ділянки — це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Стаття 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначає порядок і умови реєстрації земельних ділянок. Кадастровий номер присвоюється при державній реєстрації земельної ділянки відповідним територіальним органом Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки. При здійсненні реєстрації формується Поземельна книга, на підставі даних якої формується витяг про земельну ділянку. Витяг є обов’язковим при здійсненні цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки. Витяг підтверджує присвоєння кадастрового номера земельної ділянки, несе інформацію про її розмір (площу), цільове призначення, адресу, наявні обмеження та іншу інформацію, необхідну для нотаріального посвідчення правочину (див. додатки № 7, № 47 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051).
Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 791 ЗК України).
Слід зазначити, що жодне вторинне право (оренда, право постійного користування та ін.) не може бути зареєстроване без реєстрації первинного права власності на земельну ділянку, в тому числі за державою чи територіальною громадою.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв’язку з їх розмежуванням», який прийнято Верховною Радою України 14.05.2013 (наразі знаходиться на підписі у Президента України), значно спрощена реєстрація права державної і комунальної власності. По-перше, держава і територіальна громада звільнені від оплати за витяг, який видається при реєстрації права власності на ділянку. По-друге, рішення про надання в користування приймається без попередньої реєстрації права власності за державою чи територіальною громадою. По-третє, реєстрація права власності держави та територіальної громади відбувається одночасно із реєстрацією вторинного права. Рішення про надання в користування чи передачу у власність вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади. Виключенням є продаж права на земельну ділянку на земельних торгах. Перш ніж виставити ділянку на торги, відповідний орган влади повинен зареєструвати право власності на ділянку (ст. 136 ЗК України).