Відповідь:

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Тобто зобов’язання покупця сплатити продажну вартість предмета продажу, а також і право Продавця на одержання виконання виникає з моменту укладання договору купівлі-продажу, який, як відомо, вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення (див. відповідь на попереднє питання). Попереднім договором є правочин, за яким сторони зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором (ч. 1 ст. 635 ЦК України). Отже, предметом попереднього договору не може бути передача навіть частини вартості предмета майбутньої купівлі-продажу. Тому грошові кошти, передані майбутнім покупцем майбутньому продавцю до моменту укладання договору купівлі-продажу, можна вважати або сумою, що одержана без достатньої правової підстави (і тоді настають наслідки, передбачені ст. 1212 ЦК України), або позикою грошових коштів, які повинні бути повернені продавцем покупцю одразу ж після укладання договору купівлі-продажу.
У такому випадку виконання зобов’язання продавця по поверненню цієї суми можна здійснити шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання за якими настав у порядку ст. 601 ЦК України. Частина ж грошових коштів, що підлягає сплаті покупцем продавцю за договором купівлі-продажу, повинна бути перерахована з урахуванням постанови НБУ від 06.06.2013 № 210, оскільки сума договору перевищує 150000 гривень.