ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ

від 08.04.2010 р. N 4378
На звернення щодо оформлення реєстраційних карток, що подаються державному реєстратору для проведення певних реєстраційних дій, повідомляємо нижченаведене.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств» внесено зміни до статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про реєстрацію), згідно з якими частина друга статті 8 Закону про реєстрацію доповнюється абзацом другим такого змісту:

«Підпис особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), на реєстраційній картці та заяві про втрату (заміну) документів має бути засвідчений відповідною посадовою особою та скріплений печаткою цієї юридичної особи або нотаріально засвідчений».

Отже, вимоги до оформлення документів, зокрема реєстраційної картки та заяви про втрату (заміну) документів, які подаються державному реєстратору для проведення певних реєстраційних дій, доповнено нормою, яка передбачає скріплення печаткою юридичної особи підпису посадової особи — заявника (печатка проставляється на останній сторінці реєстраційної картки, що подається заявником) та встановлює порядок оформлення реєстраційної картки, що подаються державному реєстратору для проведення будь-яких реєстраційних дій, у разі втрати печатки юридичної особи, а саме у цьому випадку підпис посадової особи — заявника має бути посвідчений нотаріально.

Згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до частини п’ятої статті 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства.

Разом з тим статтею 237 ЦКУ встановлено поняття та підстави представництва, згідно з якими представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з частиною першою статті 238 ЦКУ представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Враховуючи зазначене вище, Держкомпідприємництва притримується точки зору, що у разі подання реєстраційної картки керівником юридичної особи підпис керівника на реєстраційній картці скріплюється печаткою цієї юридичної особи (у разі втрати печатки — засвідчується нотаріально), а у разі подання реєстраційної картки особою, уповноваженою керівником, підпис цієї особи засвідчується керівником. Підпис керівника при цьому скріплюється печаткою (у разі втрати печатки — засвідчується нотаріально).

Заступник Голови
С. Свищева

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 10.06.2010 р. 845/11/13-10

Головам апеляційних адміністративних судів України

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних з оскарженням дій податкових органів щодо самостійного розподілу ними платежів, що надійшли від платника податків, на суму пені та суму податкового боргу, на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про судоустрій України» в порядку надання методичної допомоги Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повідомити таке.

Абзацом першим підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі — Закон) визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Відповідно до абзацу другого підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Форма зазначеного повідомлення наведена в додатку 1 до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 N 290 (надалі — Інструкція).

Порядок направлення платнику податків повідомлення з інформацією про розподіл сплаченої платником податків суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), регулюється пунктом 3.7 Інструкції.

Як зазначено у вказаній нормі, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758, із змінами та доповненнями, повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1.

При вирішенні питання про можливість звернення платників податків до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними дій податкового органу щодо самостійного розподілу сплачених платниками податків коштів на суму податкового боргу і суму пені, та про визнання протиправними повідомлень податкового органу з інформацією про здійснений розподіл судам слід виходити з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов’язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов’язків, їх зміни чи припинення.

Повідомлення про розподіл сплачених коштів є результатом дій податкового органу, вчинених ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону.

Наслідком таких дій є зміна суми податкового боргу, погашеного платником податку. Податковий борг, що погашається платником податку, зменшується за рахунок того, що частина сплаченої платником суми замість погашення податкового боргу спрямовується на сплату пені, нарахованої на суму відповідного податкового боргу. Сума, яка спрямовується на погашення наявної у платника податків пені, розподіляється в автоматичному режимі за допомогою алгоритму, що визначає питому вагу такої пені у загальній сумі податкового боргу.

Зменшення ж суми погашеного платником податків податкового боргу призводить до збільшення пені, що нараховується у подальшому на залишок несплаченого податкового боргу.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції погашення сум нарахованої пені здійснюється за рахунок джерел, визначених статтею 7 Закону щодо погашення податкового боргу платників податків.

Таким чином, погашення пені, нарахованої на суму податкового боргу, відбувається у тому самому порядку, що й погашення податкового боргу, в тому числі шляхом примусового стягнення на активи платника податків, як це передбачено підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону.

Виходячи з викладеного дії податкового органу з розподілу сплачених платником податків сум, вчинені відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону та пункту 3.8 Інструкції, безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.

Отже, зазначені дії призводять до виникнення певного обов’язку, що підлягає виконанню платником податків та може бути підставою для вжиття щодо нього в подальшому заходів із примусового погашення податкового боргу. Відтак, зазначені дії є такими, що мають правове значення, а отже, можуть бути предметом компетенції адміністративних судів у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправними дій податкових органів, спрямованих на розподіл сплачених коштів відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону та пункту 3.8 Інструкції, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас судам слід звернути увагу на те, що подекуди платниками податків пред’являються позовні вимоги про визнання протиправними повідомлень податкового органу з інформацією щодо розподілу сплачених платниками податків коштів на суму пені та суму податкового боргу.

Зазначені повідомлення є способом інформування платника податків про дії, вчинені податковим органом на підставі підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону. При цьому підставою для виникнення у платника податків додаткових обов’язків є саме дії податкового органу із самостійного розподілу сплачених таким платником сум. У свою чергу, повідомлення із відповідною інформацією не впливає на права та обов’язки платника податків, а тому не є актом індивідуальної дії в розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними повідомлень податкового органу про здійснений ним самостійний розподіл сум, сплачених платником податків, не можуть бути предметом розгляду в адміністративних судах України. У відповідних випадках судам слід закривати провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 зазначеного Кодексу.

Водночас у разі пред’явлення платниками податків позову щодо протиправності повідомлень податкового органу, надісланих згідно з підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону та пункту 3.8 Інструкції, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та розглянути питання щодо протиправності дій податкового органу, які мали наслідком направлення оскарженого повідомлення.

Цей лист пропонуємо довести до відома суддів апеляційного та окружних адміністративних судів апеляційного округу для врахування при здійсненні правосуддя.

Голова суду
О. Пасенюк

МИНИСТЕРСТВО ФИНАНСОВ УКРАИНЫ

ПИСЬМО

от 25.05.2010 г. N 31-18030-07-21/12414

О служебных командировках

Министерство финансов рассмотрело Ваше письмо относительно электронных билетов на самолет и в пределах компетенции сообщает.

Исходя из норм Инструкции о служебных командировках в пределах Украины и за границу, утвержденной приказом Министерства финансов от 13.03.98 N 59, расходы на проезд до места командировки и обратно возмещаются в размере стоимости проезда воздушным, железнодорожным, водным и автомобильным транспортом общего пользования (кроме такси) с учетом всех расходов, связанных с приобретением проездных билетов и пользованием постельными принадлежностями в поездах, и страховых платежей в транспорте. При этом такие расходы возмещаются только при наличии документов в оригинале, подтверждающих стоимость этих расходов, а именно транспортных билетов или транспортных счетов (багажных квитанций).

Следует отметить, что в соответствии с Правилами воздушных перевозок пассажиров и багажа, утвержденными приказом Государственной службы Украины по надзору за обеспечением безопасности авиации от 14.03.2006 N 187, электронный билет — это электронный документ, включающий распечатку маршрута, электронные купоны и, в случае использования, документ для посадки.

Поэтому документами, подтверждающими право на возмещение расходов на приобретение электронного авиабилета, является такой пакет документов: оригинал расчетного документа, подтверждающего осуществление расчетной операции в наличной или безналичной форме, распечатка на бумаге маршрута электронного авиабилета и электронного купона с номером электронного билета, оригиналы отрывной части посадочных талонов пассажира.

С учетом вышеуказанного наличие только распечатки маршрута не может быть основанием для возмещения командированному работнику расходов на проезд.

Заместитель Министра
А. Мярковский

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ у м. КИЄВІ

01001, Україна, м. Київ-1, пров. Музейний, 2-Д

тел.: 270-58-40

27.07.2010 р.
№9519/0/11-10

Приватним нотаріусам Київського
міського нотаріального округу

Завідувачам Київських державних
нотаріальних контор

Головне управління юстиції у м. Києві доводить до Вашого відома та врахування в роботі лист Заступника Міністра юстиції України Єфіменка Л.В. №31-32/132 від 29.06.2010 року, щодо зміни змісту виконавчого напису встановленого Законом України «Про нотаріат».

Додаток: на 3 аркушах.

Заступник начальника Головного
управління юстиції у м. Києві В.М. Мироник

Виконавець: Долинний З.В.
тел. 234-96-09

ЗРАЗОК
Виконавчий напис про повернення
об’єкта фінансового лізингу¹
ВИКОНАВЧИЙ НАПИС

Місто Київ, Україна, дата прописом (число, місяць, рік).

Цей виконавчий напис вчинено мною Прізвище, ініціали, приватним нотаріусом назва нотаріального округу/ Прізвище, ініціали, державним нотаріусом назва державної нотаріальної контори на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат», статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172
про повернення
лізингоодержувачем – Прізвище, ім’я, По батькові дата народження прописом (число, місяць, рік) року народження, уродженцем місце нароження, населений пункт, район, область, який зареєстрований за адресою: вулиця, номер будинку та квартири, населений пункт, район, область, ідентифікаційний номер в ДРФО №номер.

на користь лізингодавця – повне найменування юридичної особи, юридична адреса: індекс, область, район, населений пункт, фактичне місцезнаходження: індекс, область, район, населений пункт, код ЄДРПОУ номер, рахунок № номер, відкритий у назва банку МФО номер.
об’єкта фінансового лізингу – наприклад — сівалка ІХТІМА-600, 2007 року випуску (робоча ширина 6м., транспортна ширина Зм., ширина міжрядь 12,5 см., кількість висіваючих секцій 33 шт., об’єм бункера 3000 л. глибина висіву до 12 км/год., прикочуючий поток, вага 6000 кг, необхідна потужність трактора 194/260 kw/к.с.) вартістю 000000 грн. (вартість прописом), що був переданий в користування на підставі договору лізингу № номер, укладеного² дата (число, місяць, рік) року та підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі до дата (число, місяць, рік) року за користування об’єктом лізингу в сумі:
несплачені лізингові платежі — 000000 грн. (сума прописом),
неоплачена вартість об’єкта лізингу — 000000 грн. (сума прописом),
штраф — 000000 грн. (сума прописом),
а всього: 000000 грн. (сума прописом).

Цей виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і може бути пред’явлений до державної виконавчої служби для примусового виконання протягом _________ років.³
Зареєстровано в реєстрі за № __________
Стягнуто плати __________

Печатка Приватний нотаріус Підпис
_______________
1. За таким зразком вчиняється виконавчий напис, коли лізингоодержувачем є фізична особа, а лізингодавцем – юридична особа.
2. У разі, коли договір лізингу нотаріально посвідчений, виконавчий напис може бути вчинений відповідно до пункту 1 Переліку про стягнення заборгованості (лізингових платежів) за нотаріально посвідченими угодами.
3. Строк пред’явлення виконавчого напису до виконання зазначається відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження” та статті 91 Закону України “Про нотаріат”.

Німеччина незабаром зніме своє заперечення стосовно приєднання України до Гаазької конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Про це повідомив у своєму листі Міністру юстиції України Олександру Лавриновичу Посол Федеративної Республіки Німеччина Д-р Ганс-Юрген Гаймзьот.

Як зазначив Міністр юстиції, Німеччина — єдина країна, яка не визнавала Україну стороною Гаазької Конвенції. Головним мотивом була недовіра до документів, що засвідчують цивільний стан громадян, які подаються до Консульства Німеччини, через виявлені факти підробки.

За словами Олександра Лавриновича, про зняття заперечення Німеччина повідомить нотою на адресу Міністерства закордонних справ Нідерландів. Від моменту зняття заперечення Конвенція набуде чинності безпосередньо між Україною та Німеччиною.

Посол Німеччини відзначив, що такого успіху було досягнуто після зустрічі з Міністром юстиції України Олександром Лавриновичем, яка відбулася 13 травня 2010 року. Д-р Ганс-Юрген Гаймзьот висловив впевненість в тому, що і надалі обидві країни будуть поглиблювати співробітництво у сфері правової політики.

Нагадаємо, Гаазька конвенція 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, набрала чинності для України 22 грудня 2003 року. Відповідно до положень Конвенції офіційні документи звільняються від консульської легалізації на території держав – учасниць цієї угоди. Єдиною формальною вимогою при застосуванні Конвенції є проставлення спеціального штампу (апостилю), який засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, яким скріплено відповідний документ.

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271- 17-33
E-mail: press@minjust.gov.ua

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про внесення змін до Закону України
«Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом»

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

Внести зміни до Закону України «Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»
( 249-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 1, ст. 2,
N 5, ст. 48, N 14, ст. 104; 2004 р., N 36, ст. 433; 2006 р., N 12,
ст. 100), виклавши його в такій редакції:

«З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про запобігання
та протидію легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом,
або фінансуванню тероризму

Цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів
громадян, суспільства і держави шляхом визначення правового
механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечення
формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної
інформації, що дає змогу правоохоронним органам України та
іноземних держав виявляти, перевіряти і розслідувати злочини,
пов’язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими
операціями.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому
значенні:

1) доходи, одержані злочинним шляхом, — будь-яка економічна
вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння,
що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з
матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а також
включати рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують
право на таку власність або частку в ній;

2) суспільно небезпечне діяння, що передує легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, — діяння, за яке
Кримінальним кодексом України ( 2341-14 ) передбачено покарання у
виді позбавлення волі (за винятком діянь, передбачених статтями
207, 212 і 212-1 Кримінального кодексу України) ( 2341-14 ), або
діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно
небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації
(відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно
було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України
( 2341-14 ), внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи;

3) фінансування тероризму — надання чи збір активів
будь-якого роду з усвідомленням того, що їх буде використано
повністю або частково для організації, підготовки і вчинення
окремим терористом або терористичною організацією визначеного
Кримінальним кодексом України ( 2341-14 ) терористичного акту,
втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до
вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи
терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту,
будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби
здійснення таких дій;

4) фінансова операція — будь-які дії щодо активів, здійснені
за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

5) фінансовий моніторинг — сукупність заходів, які
здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що
включають проведення державного фінансового моніторингу та
первинного фінансового моніторингу;

6) об’єкт фінансового моніторингу — дії з активами, пов’язані
з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять,
за умови наявності ризиків використання цих активів з метою
легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансування тероризму, а також будь-яка інформація про такі дії
чи події, активи та їх учасників;

7) державний фінансовий моніторинг — сукупність заходів, які
здійснюються суб’єктами державного фінансового моніторингу,
спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання
та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансуванню тероризму:

державний фінансовий моніторинг Спеціально уповноваженого
органу — сукупність заходів із збору, обробки та аналізу
зазначеним органом інформації про фінансові операції, що подається
суб’єктами первинного і державного фінансового моніторингу та
іншими державними органами, відповідними органами іноземних
держав, а також заходів з перевірки такої інформації згідно із
законодавством України;

державний фінансовий моніторинг інших суб’єктів державного
фінансового моніторингу — сукупність заходів, які здійснюються
суб’єктами, визначеними абзацом другим частини третьої статті 5
цього Закону, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

8) первинний фінансовий моніторинг — сукупність заходів, які
здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу,
спрямованих на виконання вимог цього Закону, що включають
проведення обов’язкового та внутрішнього фінансового моніторингу;

9) обов’язковий фінансовий моніторинг — сукупність заходів,
які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, з
виявлення фінансових операцій, що підлягають обов’язковому
фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 цього Закону,
ідентифікації учасників таких операцій та вивчення їх діяльності,
ведення обліку цих операцій та відомостей про їх учасників,
обов’язкового звітування про них Спеціально уповноваженому органу,
а також подання додаткової інформації про фінансові операції та їх
учасників, що стали об’єктом фінансового моніторингу з боку
Спеціально уповноваженого органу;

10) внутрішній фінансовий моніторинг — сукупність заходів,
які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, з
виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому
фінансовому моніторингу відповідно до статті 16 цього Закону, із
застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків
легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансування тероризму; ведення обліку таких операцій та
відомостей про їх учасників; подання інформації Спеціально
уповноваженому органу про операції, що мають високий ступінь
ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансування тероризму, а також додаткової інформації
про фінансові операції та їх учасників, що стали об’єктом
фінансового моніторингу з боку Спеціально уповноваженого органу;

11) належним чином оформлене повідомлення про фінансову
операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, — оформлене та
подане до Спеціально уповноваженого органу відповідно до вимог
статті 12 цього Закону повідомлення про фінансову операцію, що
підлягає фінансовому моніторингу;

12) неподання суб’єктом первинного фінансового моніторингу
інформації про фінансову операцію, що підлягає фінансовому
моніторингу, Спеціально уповноваженому органу — це:

неподання інформації про фінансові операції, що підлягають
фінансовому моніторингу (відсутність на обліку у Спеціально
уповноваженого органу належним чином оформленого та поданого
зазначеним суб’єктом первинного фінансового моніторингу
повідомлення (інформації) про такі фінансові операції);

повторне подання неналежним чином оформленого повідомлення
(інформації) про фінансову операцію, що підлягає фінансовому
моніторингу, яке не взято на облік Спеціально уповноваженим
органом (під повторним поданням неналежним чином оформленого
повідомлення (інформації) про фінансову операцію, що підлягає
фінансовому моніторингу, слід розуміти послідовне подання
суб’єктом первинного фінансового моніторингу трьох неналежним
чином оформлених повідомлень про одну й ту саму фінансову
операцію, що підлягає фінансовому моніторингу);

13) умисне подання суб’єктом первинного фінансового
моніторингу завідомо недостовірної інформації про фінансові
операції, що підлягають фінансовому моніторингу, Спеціально
уповноваженому органу — умисне подання завідомо недостовірної
інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому
моніторингу, яка не відповідає дійсності;

14) ризики — небезпека (загроза, уразливі місця) для
суб’єктів первинного фінансового моніторингу бути використаними
клієнтами при наданні ними послуг відповідно до характеру їхньої
діяльності з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних
злочинним шляхом, або фінансування тероризму;

15) управління ризиками — заходи, які здійснюються суб’єктами
первинного фінансового моніторингу, з визначення, оцінки,
моніторингу, контролю ризиків, що спрямовані на їх зменшення до
прийнятного рівня;

16) Спеціально уповноважений орган — центральний орган
виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового
моніторингу;

17) активи — кошти, майно, майнові і немайнові права;

18) учасники фінансової операції — клієнт, контрагент, а
також особи, які діють від їх імені або в їхніх інтересах;

19) клієнт — будь-яка особа, яка звертається за наданням
послуг або користується послугами суб’єкта первинного фінансового
моніторингу;

20) контроль юридичної особи — пряме або опосередковане
володіння фізичною особою самостійно чи спільно з близькими
родичами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50
та більше відсотків статутного капіталу або голосів юридичної
особи, або незалежна від формального володіння можливість
здійснювати будь-яким чином вирішальний вплив на управління чи на
діяльність юридичної особи;

21) контроль фізичної особи — можливість вирішального впливу
на фінансові операції цієї особи незалежно від фактичного
володіння активами фізичної особи;

22) контролер — особа, яка здійснює контроль;

23) істотна участь — пряме або опосередковане володіння
часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу
(фонду), 10 і більше відсотків акцій або прав голосу в юридичній
особі, прямий або опосередкований вплив на неї;

24) вигодоодержувач — особа, на користь або в інтересах якої
проводиться фінансова операція;

25) ділові відносини — відносини між клієнтом та суб’єктом
первинного фінансового моніторингу, що виникли на підставі
договору про надання фінансових або інших послуг;

26) філія іноземного банку — відокремлений структурний
підрозділ іноземного банку, що не має статусу юридичної особи і
провадить банківську діяльність на території України;

27) узагальнені матеріали — відомості про фінансові операції,
які були об’єктом фінансового моніторингу і за результатами
аналізу яких Спеціально уповноваженим органом виявлено підозри
щодо відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, чи
фінансування тероризму, або суспільно небезпечного діяння, що
передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом. Узагальнені матеріали є повідомленням про злочин і містять
підстави для прийняття правоохоронними органами рішення відповідно
до Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05, 1002-05,
1003-05 ), а також для проведення правоохоронними та
розвідувальними органами України оперативно-розшукової діяльності.
Форма та структура узагальнених матеріалів встановлюються
Спеціально уповноваженим органом за погодженням з правоохоронними
органами;

28) додаткові узагальнені матеріали — відомості, зібрані на
основі аналізу додатково одержаної інформації, на доповнення до
раніше поданих узагальнених матеріалів;

29) публічні діячі — фізичні особи, які виконують або
виконували визначені публічні функції в іноземних державах, а
саме:

глава держави, керівник уряду, міністри та їх заступники;

депутати парламенту;

члени верховного суду, конституційного суду або інших судових
органів високого рівня, рішення яких не підлягають оскарженню,
крім як за виняткових обставин;

члени суду аудиторів або правлінь центральних банків;

надзвичайні та повноважні посли, повірені у справах та високі
посадовці збройних сил;

члени адміністративних, управлінських чи наглядових органів
державних підприємств, що мають стратегічне значення;

30) міжнародні санкції — санкції, які визнаються Україною
відповідно до міжнародних договорів, або рішення міжнародних
організацій щодо замороження активів, рішення яких визнаються
відповідно до міжнародних договорів;

31) бездоганна ділова репутація — сукупність підтвердженої
інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про
відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також для
фізичних осіб — про належні професійні, управлінські здібності та
відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у
сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в
установленому законом порядку;

32) відокремлений підрозділ суб’єкта первинного фінансового
моніторингу — філія, інший підрозділ суб’єкта первинного
фінансового моніторингу, розташований поза його місцезнаходженням
та що здійснює фінансові операції або забезпечує їх здійснення, у
тому числі надає послуги від імені суб’єкта первинного фінансового
моніторингу;

33) високий ризик — результат оцінки ризику суб’єктом
первинного фінансового моніторингу, що базується на аналізі
сукупності визначених критеріїв, який свідчить про високу
вірогідність використання суб’єкта для відмивання доходів,
одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму;

34) неприбуткові організації — юридичні особи, створені для
здійснення наукової, освітньої, культурної, оздоровчої,
екологічної, релігійної, благодійної, соціальної та іншої
діяльності з метою задоволення потреб та інтересів громадян у
межах, визначених законодавством України, без мети отримання
прибутку.
………………………………

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

Н А К А З

13.05.2003 N 48

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
23 травня 2003 р.
за N 394/7715

Про затвердження деяких форм обліку та подання
інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового
моніторингу, та Інструкції щодо їх заповнення

{ Із змінами, внесеними згідно з Наказами Державного
департаменту фінансового моніторингу
N 115 ( z0900-03 ) від 26.09.2003
Наказами Міністерства фінансів
N 166 ( z0043-04 ) від 26.12.2003
N 56 ( z0799-04 ) від 18.06.2004
N 122 ( z1304-04 ) від 28.09.2004
Наказами Державного комітету фінансового
моніторингу
N 112 ( z0616-05 ) від 16.05.2005
N 161 ( z0991-05 ) від 17.08.2005
N 76 ( z0513-06 ) від 20.04.2006
N 87 ( z0655-06, z0656-06 ) від 05.05.2006
N 238 ( z0045-08 ) від 26.12.2007 }

Керуючись статтями 5 та 13 Закону України «Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом» ( 249-15 ), пунктами 5, 8-10, 12 Порядку реєстрації
фінансових операцій суб’єктами первинного фінансового моніторингу,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003
N 644 ( 644-2003-п ), пунктом 7 Порядку взяття на облік Державним
департаментом фінансового моніторингу фінансових операцій, що
підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 N 646
( 646-2003-п ), а також пунктами 2.4, 6.4, 6.6, 6.10 Вимог до
організації фінансового моніторингу суб’єктами первинного
фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії
запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним
шляхом, та фінансуванню тероризму, затверджених наказом Державного
департаменту фінансового моніторингу від 24.04.2003 N 40
( z0337-03 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
29.04.2003 за N 337/7658, Н А К А З У Ю:

1. Затвердити такі форми обліку та подання інформації,
пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу, які надаються
суб’єктами первинного фінансового моніторингу та їх відокремленими
підрозділами (додаються): { Абзац перший пункту 1 із змінами,
внесеними згідно з Наказом Державного комітету фінансового
моніторингу N 87 ( z0655-06 ) від 05.05.2006 }
N 1-ФМ «Картка реєстрації суб’єкта первинного фінансового
моніторингу (відокремленого підрозділу) та відповідальних осіб»;
N 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають фінансовому
моніторингу»;
N 3-ФМ «Повідомлення про результати обробки картки реєстрації
суб’єкта первинного фінансового моніторингу (відокремленого
підрозділу) та відповідальних осіб»;
N 4-ФМ «Повідомлення про фінансові операції, що підлягають
фінансовому моніторингу»;
N 5-ФМ «Повідомлення про взяття фінансової операції на облік
або про відмову від взяття на облік Держфінмоніторингом»;
N 6-ФМ «Запит про надання додаткової інформації з питань
фінансового моніторингу».
( Пункт 1 в редакції Наказу Державного комітету фінансового
моніторингу N 161 ( z0991-05 ) від 17.08.2005 )

2. Затвердити Інструкцію щодо заповнення форм обліку та
подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового
моніторингу (додається).

3. Установити, що відомості щодо операцій, які підлягають
фінансовому моніторингу або можуть бути пов’язані з фінансуванням
тероризму, надаються суб’єктами первинного фінансового моніторингу
Державному комітету фінансового моніторингу України (далі —
Держфінмоніторинг) в електронному вигляді каналами зв’язку або на
магнітному носії та засвідчуються електронним цифровим підписом в
установленому законодавством порядку. При цьому магнітний носій
надається разом із супровідним листом. ( Пункт 3 в редакції Наказу
Державного комітету фінансового моніторингу N 112 ( z0616-05 ) від
16.05.2005 )

4. Дозволити суб’єктам первинного фінансового моніторингу,
крім банків, передавати до Держфінмоніторингу інформацію про
фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу або
можуть бути пов’язані з фінансуванням тероризму, на паперових
носіях поштою з повідомленням про вручення у разі, якщо суб’єкт
первинного фінансового моніторингу подає такі повідомлення
несистематично.
Подання повідомлень про фінансові операції вважається
несистематичним у разі, якщо суб’єкт первинного фінансового
моніторингу подає повідомлення Держфінмоніторингу, які не є
пов’язаними між собою, у кількості не більше чотирьох щорічно
(протягом календарного року).
Для цілей цього наказу повідомлення вважаються пов’язаними
між собою, якщо вони стосуються однієї фінансової операції (у тому
числі додаткові) або одне з цих повідомлень містить відповідне
посилання у полях 650 «Порядковий номер реєстрації пов’язаної
фінансової операції в реєстрі», 660 «Дата реєстрації пов’язаної
фінансової операції в реєстрі», 670 «Коментар до пов’язаної
фінансової операції» форми N 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що
підлягають фінансовому моніторингу» на фінансові операції,
повідомлення про які були подані Держфінмоніторингу суб’єктом
первинного фінансового моніторингу раніше. ( Абзац третій пункту 4
в редакції Наказу Державного комітету фінансового моніторингу
N 161 ( z0991-05 ) від 17.08.2005 )
У разі необхідності подання п’ятого та наступних повідомлень
суб’єкт первинного фінансового моніторингу подає такі повідомлення
Держфінмоніторингу на паперових носіях поштою з повідомленням про
вручення та в місячний строк з моменту подання п’ятого
повідомлення забезпечує подання інформації в електронному
вигляді.
( Пункт 4 в редакції Наказу Держфінмоніторингу N 115
( z0900-03 ) від 26.09.2003, із змінами, внесеними згідно з
Наказами Мінфіну N 166 ( z0043-04 ) від 26.12.2003, N 56
( z0799-04 ) від 18.06.2004, в редакції Наказу Державного комітету
фінансового моніторингу N 112 ( z0616-05 ) від 16.05.2005 )

5. Установити, що форми обліку та подання інформації,
пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу,
використовуються суб’єктами первинного фінансового моніторингу та
їх відокремленими підрозділами, які не є банками, у таких
випадках: { Абзац перший пункту 5 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Державного комітету фінансового моніторингу N 87
( z0655-06 ) від 05.05.2006 }
Форма N 1-ФМ «Картка реєстрації суб’єкта первинного
фінансового моніторингу (відокремленого підрозділу) та
відповідальних осіб» та форма N 4-ФМ «Повідомлення про фінансові
операції, що підлягають фінансовому моніторингу» при поданні
інформації до Держфінмоніторингу на паперових носіях та в інших
випадках, установлених Держфінмоніторингом.
Форма N 2-ФМ «Реєстр фінансових операцій, що підлягають
фінансовому моніторингу»: { Абзац третій пункту 5 в редакції
Наказу Державного комітету фінансового моніторингу N 87
( z0655-06 ) від 05.05.2006 }
при реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому
моніторингу, якщо реєстр ведеться в паперовій формі;
при роздрукуванні реєстру фінансових операцій, що підлягають
фінансовому моніторингу, якщо реєстр ведеться в електронній формі;
при поданні інформації до Держфінмоніторингу на паперових
носіях.
Форма N 3-ФМ «Повідомлення про результати обробки картки
реєстрації суб’єкта первинного фінансового моніторингу
(відокремленого підрозділу) та відповідальних осіб», форма N 5-ФМ
«Повідомлення про взяття інформації на облік або відмову від
взяття на облік Держфінмоніторингом» при наданні
Держфінмоніторингом повідомлень про результати обробки інформації,
яка надійшла від суб’єктів первинного фінансового моніторингу.
{ Абзац сьомий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Державного комітету фінансового моніторингу N 238 ( z0045-08 ) від
26.12.2007 }
Форма N 6-ФМ «Запит про надання додаткової інформації з
питань фінансового моніторингу» при направленні
Держфінмоніторингом України на адресу суб’єкта первинного
фінансового моніторингу запиту про надання додаткової інформації у
відповідності до вимог Закону «Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»
( 249-15 ). { Пункт 5 доповнено абзацом згідно з Наказом
Державного комітету фінансового моніторингу N 238 ( z0045-08 ) від
26.12.2007 }
( Пункт 5 в редакції Наказів Державного комітету фінансового
моніторингу N 122 ( z1304-04 ) від 28.09.2004, N 161 ( z0991-05 )
від 17.08.2005 )

6. Департаменту інформаційних технологій (Давидюк В.С.)
забезпечити до 20.10.2005 розробку та розміщення на веб-сайті
Державного комітету фінансового моніторингу України
(«http://www.sdfm.gov.ua») файлів у форматі PDF із зразками
бланків паперових форм обліку та подання інформації, пов’язаної із
здійсненням фінансового моніторингу. ( Пункт 6 в редакції Наказу
Державного комітету фінансового моніторингу N 161 ( z0991-05 ) від
17.08.2005 )

7. Департаменту інформаційних технологій (Давидюк В.С.) до
01.11.2005 привести у відповідність до вимог цього наказу
програмне забезпечення з обробки інформації, отриманої від
суб’єктів первинного фінансового моніторингу (їх відокремлених
підрозділів), які не є банками. ( Пункт 7 в редакції Наказу
Державного комітету фінансового моніторингу N 161 ( z0991-05 ) від
17.08.2005 )

8. Форми, пов’язані із здійсненням фінансового моніторингу,
та Інструкція щодо їх заповнення набирають чинності з 01.11.2005.
( Пункт 8 в редакції Наказу Державного комітету фінансового
моніторингу N 161 ( z0991-05 ) від 17.08.2005 )

9. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Голови Державного комітету фінансового моніторингу України
Кірсанова В.М. ( Пункт 9 в редакції Наказу Державного комітету
фінансового моніторингу N 161 ( z0991-05 ) від 17.08.2005 )

В.о. Голови Держфінмоніторингу В.М.Жмінько …………………….

Шановні колеги!
У державі склалася неприпустима ситуація — з набуттям чинності Законом України «Про нотаріат» (з 01.01.94) нотаріуси залишаються соціально незахищеними громадянами України, а саме: відсутні пенсійні гарантії; вони не захищені на випадок хвороби; не мають права на податковий кредит; не мають гарантованих оплачених щорічних відпусток; жінки-нотаріуси не мають можливості скористатися в повному обсязі допомогою при народженні дитини та допомогою по догляду за нею. Перелік соціальної незахищеності нотаріуса можна продовжувати без краю, і це при тому, що нотаріус є найбільш прозорий платник усіх податків і одночасно є гарантом безспірної юрисдикції.
Також необхідно відзначити, що держава з кожним роком збільшує навантаження на нотаріусів і це нормально, але при цьому питання захисту прав нотаріуса так і залишається відкритим.
Захист порушених прав нотаріуса повинна здійснювати професійна спілка нотаріусів, але сьогодні, як не парадоксально, в Україні законодавство про професійні спілки є, а професійної спілки нотаріусів немає.
Нотаріуси неодноразово, і зокрема на Першому Всеукраїнському з’їзді нотаріусів України (19.06.2009 р.), проголошували тезу про необхідність створення Всеукраїнської професійної спілки нотаріусів (далі — ВПСН).
Для розробки основоположних принципів створення ВПСН було здійснено плідну роботу: проаналізовано нормативну базу із залученням провідних юридичних фірм, які спеціалізуються на цьому напрямку; проведено консультації з найбільш знаковими профспілками України; максимально враховано всі побажання колег щодо майбутньої структури ВПСН та її статутних положень.
І як наслідок цієї роботи ми пропонуємо нотаріальній спільноті для ознайомлення проект Статуту Всеукраїнської професійної спілки нотаріусів (додаток 1) та протокол про створення первинної організації у Вашому регіоні (додаток 2).
З урахуванням того, що сьогодні питання існування ВПСН нагальне для кожного нотаріуса і практично в кожному регіоні України з ініціативи колег-нотаріусів створюються первинні профспілкові організації, запрошуємо Вас долучитися до процесу створення Всеукраїнської професійної спілки нотаріусів.

Контактний телефон: (050) 323-73-30

Додатки: 1. Проект статуту Всеукраїнської професійної спілки нотаріусів.
2. Протокол про створення первинної організації у Вашому регіоні.

З повагою,
за дорученням ініціативної групи Володимир Марченко

За ким реформений подзвін? Олександр ЛАВРИНОВИЧ: «Корпорація, яка будувалася на підпорядкованості і матеріальному стимулюванні, дає тріщину»

Бурхливе обговорення засад перебудови третьої гілки влади добігло кінця. Тож реформа, про необхідність якої говорили починаючи з 1992 року і яку за два місяці виклали на папері члени робочої групи, вже на старті. Принаймні вже визначені напрями і часові межі першого етапу перебудови.

Наш кореспондент зустрівся з головою робочої групи з питань судової реформи, міністром юстиції, заслуженим юристом України Олександром ЛАВРИНОВИЧЕМ. І частково відчув атмосферу, в якій, напевне, створювався цей документ: з Олександром Володимировичем важко сперечатися, оскільки його досвід і як політика, і як юриста забезпечує за рахунок вміння виважено і аргументовано висловлювати свої думки переваги перед співрозмовником. Тому й не виникало сумнівів, що Верховна Рада остаточно ухвалить цей закон до кінця поточної сесії.

Залишалося з’ясувати: які ж цілі ставили перед собою колективні автори законопроекту, за рахунок чого їх буде досягнуто, а також як позначаться нововведення на тих, заради чи проти кого вони запроваджуються?

«Закон прибирає лазівки для потрапляння на посаду за рахунок «стимуляторів»

— Олександре Володимировичу, чи вдалося порозумітися з представниками третьої гілки влади щодо майбутньої побудови судоустрою?

— Законопроект «Про судоустрій та статус суддів», який був напрацьований робочою групою, отримав підтримку переважної більшості суддівського корпусу. Лише нечисельна група окремих суддів Верховного Суду не сприймає концептуальних положень цього проекту. Тому не можна стверджувати, що судова система негативно ставилася чи ставиться до пропонованих реформ і, відповідно, це потребувало пошуку, як ви сказали, порозуміння.

— Але ж найвищий судовий орган піддав жорсткій критиці окремі положення проекту, посилаючись на їх невідповідність Конституції. Чому не прислухалися до думки ВС?

— Не можна прислухатися до думки органу, бо в нього немає ні душі, ні прізвища, ні по батькові. Бралися до уваги думки фахівців, незалежно від того, в якому суді вони працюють — чи то в районному, чи то у Верховному. Над проектом працювали, зокрема, судді ВС Микола Мороз, Віктор Кривенко, Ігор Самсін, які вносили свої пропозиції та підтримали цей проект, а вже колишній суддя ВС Олександр Волков та Голова ВС Василь Онопенко, дотримувалися протилежної думки. То хіба можна говорити, що хтось із них має монопольне право говорити від імені Верховного Суду?

— А чи всі пропозиції міністра юстиції знайшли відображення? Чи, може, будуть ураховані під час удосконалення закону?

— Проект готувався робочою групою, а не мною особисто. Тож, звісно, частина моїх пропозицій була підтримана, частина — ні, але не вбачаю за доцільне акцентувати на цьому увагу: я підтримую той проект, який вніс у парламент Президент України.

Що стосується можливого доопрацювання, то, очевидно, життя завжди створює нові обставини, які потребуватимуть редагування окремих норм. Це — нормальний процес. Крім того, в нас залишився ще доволі великий обсяг роботи з реформування кримінального процесу, зокрема Кримінально-процесуальний кодекс, закон «Про прокуратуру».

— Й однією з підвалин цього реформування стане створення ще одного вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ?

— Це рішення не має стосунку до реформування кримінального процесу. Просто касаційні функції, які до цього часу виконували відповідні судові палати Верховного Суду, виконуватиме нова установа. Я б навіть не назвав би її новою, оскільки вона розташовуватиметься за тією самою адресою, що й судові палати ВС, але — під новою вивіскою.

Та суть — не у вивісці, а в докорінній зміні всієї системи: зникає повторна касація, покращується доступ до суду першої інстанції в багатьох справах, включно з адміністративними, тощо. Водночас прибираються лазівки для потрапляння на судову посаду за рахунок «стимуляторів», які відшкодовуються після того, як людина одягає мантію. Також перекривається шлях до отримання посвідчення судді тим, хто ніколи не відкривав підручника з права.

— Чому так само просто не створити два вищі суди: окремо — в цивільних, окремо — в кримінальних справах? Це принаймні було б логічно.

— Логіка полягає в тому, що сьогодні в нас існують місцеві та апеляційні загальні суди, які розглядають і цивільні, і кримінальні справи. І логіка говорить, що немає підстав розділяти цю систему на дві частини лише на етапі касації.

— Це можна було б зробити з поглядом у майбутнє: поступово утворити окремі апеляційні, а згодом — і окремі кримінальні та цивільні місцеві суди.

— Теоретично — можна було б. Але це означає, що в кожній області, кожному районі, місті треба збудувати ще по одному суду. Ви уявляєте, скільки на це знадобиться витратити і коштів, і часу?! І чи є впевненість у необхідності такої розбудови?

Якщо така впевненість є, то давайте створимо ще мінімум 450 місцевих, 27 апеляційних судів, приймемо на роботу ще близько 8000 суддів, а на їх утримання подвоїмо видатки держбюджету… І все це — вже завтра.

— Таке розщеплення на верхівці третьої гілки влади сприймається як докорінна перебудова лише окремо взятого Верховного Суду…

— Аби сприймати чи не сприймати новели закону, слід насамперед усвідомити, що він не спрямований на революцію. Ця реформа покликана навести порядок в існуючій судовій системі з мінімальними витратами і найбільшими здобутками для громадян. Ідеться не про теоретичний проект, який треба реалізувати за кошти платників податків, аби подивитися, чи буде він кращим за нинішню побудову. Завданням робочої групи було без великих потрясінь якісно змінити судову систему.

«В жодній країні районний чи окружний суд не повноважний скасовувати акти глави держави»

— Першою ластівкою реформи називають зміну підсудності для оскарження актів Верховної Ради, Президента та Вищої ради юстиції. Чим була викликана необхідність визначення Вищого адміністративного суду як першої та останньої інстанції для розгляду таких спорів?

— Ця норма не є українським надбанням, а була запропонована після вивчення європейського досвіду. Я особисто знайомився з тим, як працюють судові системи країн Європейського Союзу у відносинах з найвищими органами державної влади. Найбільше запав на думку досвід Франції. Можливо, тому, що радником міністра юстиції півроку працював суддя у відставці Конституційного суду цієї країни. Скрізь є певні відмінності, але в жодній країні районний чи окружний суд не повноважний скасовувати акти глави держави чи парламенту. Це дійсно суто національний винахід.

— Тобто в ЄС не довіряють такі важливі спори судам нижчої ланки?

— Це не питання довіри. У народі кажуть, що й у гірському селі можна знайти священика, який ближчий до Бога, ніж єпископ. Якщо суддя працює у вищому суді, це ще не означає, що він — найкращий. Можна і в районному суді знайти гарного фахівця в галузі права. Питання — в доцільності розгляду по інстанціях окремих справ.

Ми всі добре знаємо приклади, коли суди втягувалися в бізнесові чи політичні протистояння, приймаючи на забезпечення позовів ухвали про зупинення актів Президента, Верховної Ради, Уряду. А за цей час зацікавлена сторона вживала необхідних заходів для досягнення власної мети. Достатньо згадати, як за допомогою ухвали одного судді зупинялися дострокові вибори до парламенту.

Я невипадково згадав законодавство Франції. Адже в ньому записано правило: той суддя, який візьме у свого провадження справу проти Національних зборів, пожиттєво позбавляється права не тільки бути суддею, а й займатися будь-якою діяльністю, пов’язаною з наданням юридичних послуг. Цей акт називається «закон про державну зраду».

— Тобто Національні збори виведені з-під судового контролю? Може, й у нас слід було вказати в законі на непідвідомчість судам актів парламенту?

— Так, зазначені акти не підлягають оскарженню в судовому порядку. І в цьому є певна логіка, оскільки не можуть рішення 450 представників народу скасовуватися чи дія їх зупинятися суддею районного суду. У багатьох європейських країнах такими повноваженнями наділені лише конституційні суди, які також подекуди дають оцінку законності дій найвищих посадових осіб.

В Україні Конституційний Суд перевіряє на предмет відповідності Основному Закону тільки нормативно-правові акти Верховної Ради, Президента, Уряду. Для розгляду спорів стосовно актів індивідуальної дії, які прийняті окремими вищими державними органами, був визначений Вищий адміністративний суд — як суд першої та останньої інстанції.

— Чи не було спокуси додати до цього переліку поряд з ВРЮ ще й Мін’юст?

— Ви перший, кому це спало на думку. Я ніколи не намагався отримати від законів, які розробляв, якусь особисту вигоду.

«Парламентські підрозділи не матимуть права завадити обранню судді безстроково»

— З-поміж ваших колишніх колег-депутатів альтруїстів, напевне, меншість. Бо вони, наприклад, у багнети зустріли пропозицію Венеціанської комісії щодо недоцільності обрання, а особливо звільнення суддів політизованим парламентом. Що змусило нардепів відмовитися від такого «батога» для «незручних» служителів Феміди?

— Відверта і пряма позиція тих, хто готував проект. Я особисто також переконував народних депутатів, керівництво Комітету з питань правосуддя, що ми повинні, насамперед в інтересах своїх громадян, для належної оцінки судової реформи міжнародною спільнотою, зокрема і Венеціанською комісією, зробити цей крок, який унеможливлює політичний і корупційний вплив на призначення суддів.

— Чи є гарантія, що нардепи не віднайдуть інший спосіб впливати на суддівську кар’єру? Наприклад, просто не включатимуть прізвище судді до відповідного проекту постанови?

— Я не можу давати 100%-у гарантію, але відповідні норми виписані на рівні інструкції, від якої важко ухилитися. Якщо ви порівняєте процедуру, яка діє сьогодні, й ті механізми, що закладені в проект, то побачите, що вони суттєво відрізняються. Адже жоден парламентський підрозділ не матиме права завадити внесенню в сесійну залу питання про обрання судді безстроково. Воно повинне передаватися на розгляд Верховної Ради невідкладно після реєстрації.

Я не вважаю за доцільне вигадувати гіпотетичні схеми, які можуть спрацювати в обхід закону. «Винахідників» завжди вистачало. Та є величезні відмінності в імовірності впливу політичного чи корупційного чинника на формування суддівського корпусу, яка зведена до мінімуму.

— Робоча група прислухалася до порад Венеціанської комісії, передбачивши, що склад ВРЮ та ВККС буде змінено на користь суддів. Водночас проект залишає за Мін’юстом квоту у складі Вищої кваліфкомісії. Наскільки для вас принципово мати свого представника в цьому органі?

— Ні, це — не принципово. Принципово — отримати якісний за кваліфікацією і різний за представництвом склад органу, що відповідає за формування суддівського корпусу.

Якщо ми прагнемо євроінтеграції, то маємо враховувати, що в країнах ЄС функції міністра юстиції по відношенню до судової влади набагато ширші, ніж у нас. Що стосується участі в роботі кваліфкомісії представника міністерства— це тільки підвищить рівень вимогливості до професійної підготовки кандидатів на посаду судді.

«Призначати на суддівські посади, накладати стягнення повинні ті, хто самі носять мантію»

— Якщо про обов’язкове «переформатування» ВККС упродовж двох місяців прямо вказано в «Перехідних положеннях» закону, то про часові межі кадрових змін у ВРЮ — ні. Як скоро буде оновлений склад цього органу?

— Після набуття чинності законом ті суб’єкти, які мають право формувати склад цього конституційного органу, повинні будуть при наступних призначеннях керуватися новими вимогами. Зокрема, кожен з них мінімум 2/3 своєї квоти має заповнювати представниками суддівського корпусу.

— Але ж члени ВРЮ обираються на 6 років…

— Так, проте на даний час у цьому органі, напевне, вже не залишилося представників, у яких повноваження закінчувалися б в один день. Хтось піде через кілька місяців, хтось — через рік… Тож за два-три роки склад ВРЮ зміниться більш ніж на половину.

— І весь цей час судді фактично залишатимуться під контролем провладної більшості у ВРЮ?

— Я б не став зараховувати членів Ради до «провладних», як ви сказали, з огляду на те, який орган їх призначив. Адже так само будь-якому судді, який входить чи увійде до складу ВРЮ і поділятиме точку зору, що співпадає з позицією глави держави чи коаліції, можна приписати «провладні» симпатії. Тоді не варто говорити і про більшість суддів у складі цього конституційного органу. Бо, за такою логікою, з них слід брати письмове зобов’язання не підтримувати рішення Президента чи Кабінету Міністрів.

Проаналізуйте, як голосує нинішній склад ВРЮ, і побачите, що судді також часто підтримують подання, які вносяться прокурорами чи адвокатами. І навпаки — не поділяють позицію своїх колег.

— Саме останні рішення ВРЮ дали підстави, зокрема, Голові ВС Василю Онопенку говорити про те, що «судді бояться приймати законні рішення» з огляду на певний прокурорський ухил в роботі Ради.

— Такі твердження не мають реального підгрунтя. Наразі до складу Ради входить чотири прокурори, і специфіка їхньої роботи, ясна річ, дозволяє їм бути більш поінформованими щодо правопорушень з боку суддів.

Дійсно важливо забезпечити, аби рішення, які стосуються призначень на суддівські посади, накладання дисциплінарних стягнень приймали ті, хто самі носять мантію. Усвідомлюючи правильність такого підходу, а також з огляду на рекомендації Венеціанської комісії, ми спеціально і запропонували таку законодавчу норму. І цю норму підтримав Президент.

«Судова система опинилася в стані напіврозпаду і вже не може нормально функціонувати»

— Отже, опасіння, які висловлювалися вами раніше, щодо можливих проявів корпоративності третьої гілки влади втратили актуальність?

— Ні, але частково — зменшаться. Суддівська єдність мала своїм підгрунтям не професійну солідарність, а вибудовувалася як корпорація з вертикально інтегрованим управлінням, з одного боку, і меркантильним інтересом, з іншого.

І не випадково маємо велику кількість скарг від суддів до Європейського суду з прав людини щодо невиплачених премій і різноманітних компенсацій, які оперативно ухвалювалися одними судами на користь своїх колег з сусідніх міст чи районів, а потім — навпаки. Так само швидко вони проходили й апеляційну інстанцію. Зрозуміло, що в державному бюджеті коштів на такі виплати не було, тож довго не чекаючи, надсилались скарги до Страсбурга. Є й більш гострі приклади такої корпоративності, якій грош ціна — в прямому і переносному сенсі.

Сьогодні ця корпорація, яка будувалася на підпорядкованості і матеріальному стимулюванні, дає тріщину. Судова реформа залишить корпоративність виключно на цеховому рівні — в забезпеченні якості судочинства, обміні досвідом та судовою практикою.

— Ви — один із не багатьох політиків, від якого майже не було чуто заяв про корумпованість людей у мантіях. Ви вважаєте, що третя гілка влади в цьому відношенні нічим не гірша за інші дві?

— Суд — це єдиний інструмент конституційного захисту прав громадян. Якщо посадовці, які уповноважені від імені держави брати участь у законодавчому чи організаційному забезпеченні його роботи, стверджують про таку хворобу, вони зобов’язані одночасно сказати, що вони збираються робити, аби її вилікувати. Уявіть, що лікар ходитиме по палатах і журитиметься, що всі його пацієнти — тяжко хворі, у них надто підвищена температура, відмовляють внутрішні органи, то навряд чи це допоможе їхньому одужанню. Потрібно діяти, а не здвигати повітря гучними заявами.

Те, що ви не знайшли таких моїх висловлювань, це є спосіб моїх особистих дій, спрямованих на зменшення корумпованості судової системи. Натомість, якщо ви уважно ознайомитися із законом, ви побачите, скільки ним прибрано існуючих у законодавстві корупційних схем.

— Перші заяви на вищому рівні про корумпованість судової системи пролунали на початку 2005 року. І це вважалося оголошенням війни за чистоту суддівських мантій. Як, на вашу думку, чи почистішали вони за цей час?

— Початок загальнонаціональної кризи дивним чином збігся з приходом команди, яка спочатку була одного кольору, але згодом почала перефарбовуватися й в інші кольори. Україна, яка перед тим була на злеті і в економічному зростанні, і в розвитку громадянського суспільства, і в сфері захисту прав громадян, почала стрімко здавати позиції. Якщо відкинути політичні симпатії, цього важко не визнати.

Такі ж кризові явища вразили і судову систему, яка сьогодні опинилася в стані напіврозпаду і вже не може нормально функціонувати, виконувати свої конституційні функції. З дня набуття чинності законом про судоустрій та статус суддів почнуться реальні зміни на краще, в тому числі — і в очищенні суддівських мантій від корупційних плям.

— Однак свого часу ви зауважили, що «корупція помре тоді, коли щезне людство».

— Я і сьогодні можу повторити цю тезу.

— Чи є сенс оголошувати боротьбу з явищем, яке непереможне?

— Звичайно, є. Ви ж не будете заперечувати сенс загальнодержавних заходів протидії, наприклад, епідемії грипу?

— Дивлячись на те, якими методами і коштом вестиметься ця боротьба. Якщо так, як цієї зими…

— Я кажу про справжній грип, а не про епідемію, оголошену Прем’єром, як засіб у боротьбі за посаду Президента. У боротьбі з хворобою завжди є сенс, ефективність якої полягає в тому, чи на грип захворіють не 50% громадян, а — традиційні 5%. Так само і з корупцією: чи буде вона на рівні 5%, як у більшості європейських країн, чи — на порядок більше, як у нас.

— З 1 липня Мін’юст запровадив антикорупційну експертизу нормативно-правових актів. Але ж першооснова корупційних можливостей закладається в парламенті.

— Вона починається з законодавчих актів, найважливішим з-поміж яких є закон. Їх проекти розробляються, зокрема, і виконавчою владою. Між іншим, у країнах, що розташовані західніше наших кордонів, 100% законопроектів створюються урядами. Наша ж країна знаходиться тільки на важкому шляху усвідомлення необхідності єдності державної влади і політичної відповідальності за кожне рішення. Колись і ми до цього дійдемо.

Тому відтепер увесь масив проектів актів Уряду, указів Президента, які проходять експертизу в Міністерстві юстиції, додатково досліджуватимуться на корупціогенні схеми. Деякі з них — очевидні, деякі важко одразу побачити навіть фахівцям у галузі права.

— Як ви ставитеся до ідеї запровадити превентивний контроль законопроектів, наприклад, Конституційним Судом, аби перешкодити навіть тимчасовій дії неконституційних положень?

— Над цим можна подумати. Свого часу в проекті закону про нормативно-правові акти ми передбачали обов’язкову експертизу законодавчих ініціатив, а не лише урядових, на предмет їхньої конституційності. Стосовно залучення Конституційного Суду до такої експертизи, то тут треба добре подумати, аби для виконання таких функцій нам не знадобилося 18000 суддів КС.

«Поява ще одного органу виконавчої влади не додала жодного позитиву в адміністрування судочинства»

— Після вашого першого призначення на посаду міністра, невдовзі довелося передати новоствореній Державній судовій адміністрації повноваження із матеріально-технічного забезпечення судів. Але за 7 років ситуація з фінансуванням судової системи не поліпшилася.

— В абсолютних цифрах витрати державного бюджету на третю гілку влади значно зросло, але її матеріальний стан, дійсно, — не покращився. Для досягнення кращого результату потрібно раціональніше використовувати наявні ресурси. Ми ж лише створили окреме міністерство для адміністрування видатків на судову систему.

— Ви були категорично проти появи такого органу. Чи змінилася ваша позиція за цей час?

— Я дотримувався і дотримуюся думки, що це рішення було непродуманим. Попередня модель дотепер збереглася у багатьох європейських країнах, і працює цілком нормально.

У нас, в міністерстві, на виконання функції із матеріально-технічного забезпечення правосуддя було залучено в 10 разів менше людей, ніж зараз налічується в системі ДСАУ, але, як сьогодні визнають і самі судді, — все робилося як мінімум не гірше ніж зараз. Тобто бюджетні витрати зросли в рази, а якість залишилася на попередньому рівні.

Коли створюється будь-яка нова виконавча система, вона потребує нової нерухомості, сервісних служб, кадрів, транспорту, зв’язку — усього того, без чого не може існувати жодна установа. До цього ж часу використовувалася інфраструктура міністерства, що не вимагало додаткових бюджетних видатків на неї.

— Чому, в такому разі ви не запропонували повернутися до попередньої моделі? Чи це було б сприйнято як намагання перетягти ковдру на себе?

— Звичайно, це було б сприйнято як моя особиста зацікавленість. Уже на першому засіданні робочої групи я висловив тезу, що практика адміністрування судочинства через систему ДСАУ не засвідчила підвищення його якості порівняно з тим періодом, коли ці функції покладалися на Мін’юст. І поява ще одного органу виконавчої влади не додала жодного позитиву в цей процес. Я подивися на реакцію і не побачив усвідомленого бажання повернутися до попередньої моделі. Окрім того експертами Венеціанської комісії висловлювалась рекомендація передати цю функцію до судової влади. І я підтримав цю пропозицію.

— З року в рік судді нарікають на недофінансуванні. Ваша думка: коли держава буде забезпечувати потреби судів хоча б на тому ж рівні, як органів виконавчої влади?

— А може потреби зростають більш швидкими темпами, ніж це дійсно необхідно для відправлення правосуддя? Зайдіть в деякі палаци і побачите, де ці кошти залишаються.

Один з пунктів нового закону, який, до речі, теж не подобається окремим суддям Верховного Суду, але вони цього не афішують, передбачає суттєво скорочення розриву в оплаті праці між суддями вищої і нижчої інстанцій. Максимальне співвідношення, яке допускає ця норма, становитиме 1,3 рази.

— Якщо від дії цієї норми так само суттєво покращиться матеріальне становище більшості служителів Феміди, припускаю, що вони швидше сприймуть й інші реформені новації. Тому наостанок: ваші побажання суддям — читачам газети «Закон і Бізнес»

— Хотів би побажати, аби судова реформа принесла усім людям в мантіях почуття впевненості та захищеності. А спокуса, яка зустрічатиметься на їхньому шляху, нехай отримає їхню гідну відсіч, а не затягатиме у кола корупційного пекла.

10 липня Верховна Рада України ухвалила Закон «Про ратифікацію Конвенції про запровадження системи реєстрації заповітів».

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції національним органом для виконання в Україні функцій, передбачених цією угодою, визначено Міністерство юстиції України.

Конвенція відкрита для підписання Державами – членами Ради Європи. Для України угода набере чинності через три місяці від дати передачі на зберігання Україною її ратифікаційної грамоти.

Відповідно до положень Конвенції реєстрації в Договірних Державах підлягають:

- посвідчені заповіти, пред’явлені нотаріусу, державному органові чи будь-якій особі, які за законом цієї Держави мають право реєструвати їх, а також інші заповіти, передані на зберігання органові чи особі, які вповноважені законом приймати такі заповіти на зберігання, коли при цьому складається офіційний документ про прийняття заповіту на зберігання;

- власноручно складені заповіти, передані на зберігання нотаріусу, державному органові чи будь-якій особі, які за законом цієї Держави мають право приймати їх на зберігання, при цьому офіційний документ про прийняття заповіту на зберігання не складається, якщо закон дозволяє таку передачу. Заповідач має право відмовитися від реєстрації заповіту, якщо зазначений закон не забороняє такої відмови.

* * * Конвенцію про запровадження системи реєстрації заповітів було вчинено у м. Базелі 16 травня 1972 року.

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271-17-33
E-mail: press@minjust.gov.ua