ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 06.01.2011 р. N 167/03-30

Пенсійний фонд України розглянув листа від 01.12.2010 р. N 787 щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і повідомляє.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон), який набирає чинності з 01.01.2011 р., платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуг) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрації її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платниками єдиного внеску є юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб — підприємців за цивільно-правовими договорами, якщо виконувані роботи (надавані послуги) не відповідають видам діяльності, за якими здійснено державну реєстрацію їх як підприємців.

Оскільки у свідоцтві про державну реєстрацію підприємця види діяльності не зазначаються, то для підтвердження його виду діяльності роботодавець може використовувати інформацію, надану державним реєстратором, де зазначаються види діяльності підприємця відповідно до КВЕД.

Заступник Голови правління
В. Короневський

Данный праздник вышел за привычные границы,
Он давно уже не просто праздник для солдат,
И не только для людей в погонах,
Что призваны на службе Родине стоять.
Данный праздник — праздником мужчины
С полным правом мы должны назвать.
И в честь мужчин сегодня поздравленья
Будут со всех сторон звучать.
С ПРА-ЗДНИ-КОМ!

Деякі актуальні питання вдосконалення нормативно-правового регулювання оренди державного майна

Міністерство юстиції України безпосередньо на практиці не реалізує державну політику у сфері оренди державного майна, однак, як орган, на який покладено повноваження щодо здійснення правової експертизи всіх проектів законів та інших актів законодавства на предмет їх відповідності Конституції та законам України, а також вимогам нормопроектувальної техніки, Мін’юст постійно бере участь у процесах вдосконалення нормативного регулювання відносин у сфері оренди державного майна, підтримує ініціативи Фонду державного майна та спільно з Фондом вивчає проблемні питання оренди державного майна.

У цій статті увагу звертається на основні та найбільш актуальні питання, пов’язані з орендою державного майна, які виникали у практиці Міністерства юстиції.

1. До питання про визначення об’єкта оренди відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України “Про оренду державного майна” об’єктами оренди за цим Законом є:

- цілісні майнові комплекси державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць);

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно вказаних підприємств;

- майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Тобто Законом передбачається, що дія його положень поширюється на державне майно, а під поняттям «державне майно» розуміється майно, яке закріплене за державними підприємствами, до кола яких зазвичай прийнято відносити лише державні унітарні підприємства, тобто підприємства, які утворені одним засновником та які мають статутний капітал, який не розподілений на частки (а саме — це державні комерційні та казенні підприємства).

Виникає питання щодо можливості застосування норм цього Закону до майна державних корпоративних підприємств — державних акціонерних компаній, 100 відсотків акцій яких належить державі в особі міністерств чи інших суб’єктів управління, а також можливості та доцільності поширення порядку передачі майна в оренду, визначеного Законом України “Про оренду державного та комунального майна” на такі компанії.

Існують 2 протилежні підходи до вирішення питання щодо власника майна, яке передане державним акціонерним товариствам, 100 відсотків акцій яких належить державі.

Перший підхід полягає у повному поширенні загальних положень щодо юридичних осіб (і зокрема господарських товариств) на всі товариства, утворені за участю держави, та визнання усього майна, переданого до статутного капіталу господарського товариства, його приватною власністю (так званий цивілістичний підхід). Обрання керівним цього підходу тягне за собою визнання того, що державні акціонерні товариства здійснюють передачу майна, на базі якого вони утворені, самостійно та без дотримання процедури, передбаченої Законом для майна державних комерційних підприємств. Основним законодавчим аргументом прихильників цього підходу є положення Цивільного та Господарського кодексів та Закону України “Про господарські товариства”. А саме: відповідно до статті 115 ЦК господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Згідно зі статтею 85 ГК господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом. Аналогічні положення містить і стаття 12 Закону України “Про господарські товариства”, згідно з якою товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Другий підхід базується на тому, що державні акціонерні товариства мають особливості в утворенні, які полягають в першу чергу у визначенні того, що майно, передане господарським товариствам, 100 відсотків статутного капіталу яких належить державі, має ознаки державного майна і відносно такого майна діють обмеження щодо вільного розпорядження, які передбачені для державного майна. У зв’язку з цим і передача такого майна в оренду також має відбуватися із дотриманням порядку, передбаченого положеннями Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Аналіз положень чинного законодавства у сфері управління державною власністю дає підстави стверджувати, що на сьогодні є законодавчі підстави вважати майно таких компаній державною власністю, що закріплюється за такими компаніями на праві господарського відання. Законодавець чітко не встановлює цього, але постійно робить кроки у напрямку до визначення 2 підходу. Підтвердження цього можна знайти у положеннях Законів України “Про акціонерні товариства”, “Про управління об’єктами державної власності”, “Про холдингові компанії”.

А саме, виходячи із змісту статті 15 Закону України „Про приватизацію державного майна”, заснування акціонерного товариства державою з передачею до статутного фонду державного майна не є способом відчуження державного майна відповідно до цього Закону. Законодавство не містить положень, які б надавали повноваження органам державної влади відчужувати державне майно із державної власності шляхом внесення до статутного фонду державної акціонерної компанії.

Відповідно до Закону України „Про управління об’єктами державної власності” державні господарські об’єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації є суб’єктами управління об’єктами державної власності (стаття 4 Закону). Цим Законом також не передбачено набуття права власності державною акціонерною компанією на передані до її статутного фонду пакети акцій.

Крім того, необхідно зазначити, що корпоративні права держави, надані господарським структурам в управління, не можуть бути відчужені з державної власності без дозволу Кабінету Міністрів України. Стосовно них не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження цих корпоративних прав з державної власності. Відчуження корпоративних прав держави здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації (частина друга статті 9 Закону).

Статтею 1 Закону України „Про акціонерні товариства” передбачено, що особливості правового статусу, утворення, діяльності, припинення акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, а також державних акціонерних товариств, визначаються законами. Таким чином, зазначеним Законом передбачається встановлення на законодавчому рівні особливостей правового статусу державних акціонерних товариств. На сьогодні законопроектів з порушеного питання немає, однак ця норма уже свідчить про те, що виключне застосування у даному випадку цивілістичного підходу є невірним.

Єдиним законодавчим актом, який на сьогодні чітко врегульовує питання правового статусу майна акціонерних товариств, єдиним засновником і учасником яких виступає держава, є Закон України „Про холдингові компанії в Україні”. А саме, за пропозицією Президента України вказаний Закон було доповнено частиною 13 статті 6, згідно з якою пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного фонду державної холдингової компанії (а такою є холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерного товариства, не менш як 100 відсотків акцій якого належить державі), перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.

Проте, цих положень недостатньо для належного, остаточного і всебічного регулювання порушеного питання, оскільки на сьогодні переважна більшість державних акціонерних компаній згідно з їх установчими документами не є холдинговими компаніями, хоч фактично за усіма ознаками їх можна віднести до холдингових компаній (стаття 1 Закону визначає, що холдингова компанія – це акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств).

Остаточну крапку у цьому питанні повинен все-таки поставити законодавець. Для завершення тривалих дискусій з цього питання необхідним є чітке та однозначне визначення правового статусу такого майна саме на законодавчому рівні (шляхом прийняття окремого закону про державні акціонерні товариства або шляхом внесення змін до вже існуючих – законів про управління об’єктами державної власності та про акціонерні товариства).

2. Деякі проблемні питання визначення суб’єктів орендних відносин.

1) передача в оренду майна, закріпленого за Національною академією наук України, галузевими академіями наук, а також передача в оренду майна науковими та учбовими закладами відповідно до законів України “Про наукові парки” та “Про вищу освіту”.

Відповідно до положень чинних законів України “Про оренду державного та комунального майна”, “Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України”, “Про наукові парки”, “Про вищу освіту” таким суб’єктам як Національна академія наук, галузеві академії наук, наукові парки, національні вищі навчальні заклади надано повноваження самостійно виступати орендодавцем нерухомого майна, що їм належить.

А саме відповідно до частини другої статті 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об’єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України”.

А стаття 5 цього Закону визначає, що орендодавцями держмайна є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду партнерам наукових парків.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу ” Національна академія наук України:

- виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування Національній академії наук України;

- надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

При цьому, цей Закон передбачає, що кошти, що отримані від оренди об’єктів майнового комплексу Національної академії наук України, в повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань Національної академії наук України та організацій, що віднесені до відання Національної академії наук України.

Водночас згідно зі статтею 4 цього Закону галузеві академії наук:

- виступають орендодавцями цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування галузевим академіям наук;

- надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Стаття 13 Закону України “Про наукові парки” визначає особливості статусу вищого навчального закладу або наукової установи — засновника наукового парку та зокрема, передбачає, що вищий навчальний заклад та/або наукова установа можуть бути засновниками юридичних осіб та/або їх об’єднань для організації та виконання проектів наукового парку. Вищий навчальний заклад та/або наукова установа мають право бути орендодавцем приміщень та обладнання для партнерів наукового парку на строк реалізації проектів наукового парку згідно із статтею 20 цього Закону. (Строк реалізації проекту наукового парку не може перевищувати семи років з дня його державної реєстрації – стаття 15).

Стаття 20 цього Закону встановлює, що за проектами наукового парку, зареєстрованими згідно із статтею 15 цього Закону, реалізація яких передбачає використання приміщень та обладнання вищого навчального закладу та/або наукової установи, за поданням виконавчого органу управління наукового парку між вищим навчальним закладом та/або науковою установою і партнером наукового парку укладається договір оренди на строк, передбачений умовами реалізації проекту наукового парку.

Крім того, відповідно до статті 26 Закону України “Про вищу освіту” Національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України може бути надано повноваження: виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить вищому навчальному закладу.

Таким чином, наведеними законами встановлено виняток із загального правила щодо визначення особи орендодавця державного майна, а саме — Національна академія, галузеві академії, вищі учбові заклади виступають самостійними орендодавцями.

Такий підхід не узгоджується, вступає у суперечність із загальним підходом щодо визначення єдиним орендодавцем державного майна Фонду державного майна України, на який покладено реалізацію політики у сфері оренди державного майна та здійснення контролю за цими процесами.

Крім того, наведеними законодавчими актами не передбачено жодного обмеження щодо розміру (обсягу) майна, яке може передаватися в оренду самостійно вищими навчальними закладами, а також не передбачено жодних повноважень Фонду державного майна України щодо погодження чи контролю укладення відповідних договорів, що може призвести до безконтрольної передачі в оренду навіть цілісних майнових комплексів цих державних установ.

Ураховуючи, що однією з основних ознак законодавства є його єдність та цілісність, вважаємо, що першочерговим має бути узгодження між собою вищезазначених законів України в напрямку забезпечення єдиного підходу та єдиної політики у сфері регулювання питань оренди державного майна.

Кроки у цьому напрямку здійснюються, а саме, Міністерством економіки України підготовлено проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, спрямований на врегулювання цих відносин.

2) повноваження у сфері оренди державних господарських об’єднань – одних із самостійних та специфічних суб’єктів управління об’єктами державної власності.

До господарських об’єднань згідно з Господарським кодексом належать асоціації, концерни, корпорації та консорціуми, які утворюються учасниками-підприємствами з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Ступінь координації визначається видом об’єднання, найбільше – в концернах, оскільки передбачається централізація функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Об’єднання підприємств, утворене державними підприємствами, є державним господарським об’єднанням, що утворюється за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання).

Згідно з Законом України “Про управління об’єктами державної власності” державні господарські об’єднання визнані самостійними суб’єктами управління об’єктами державної власності відносно тих підприємств, що увійшли до їх складу.

Проте, за цим Законом вони мають дуже обмежені повноваження, що на сьогодні не дає можливості повноцінно виступати суб’єктом управління по відношенню до тих підприємств, установ, організацій, які входять до складу такого об’єднання.

А саме: згідно зі статтею 9 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” господарські структури:

1) укладають контракти з керівниками державних підприємств та державних акціонерних товариств;

2) розробляють річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3 — 5 років) і подають на затвердження уповноваженому органу управління, який здійснює контроль за їх діяльністю;

3) забезпечують розроблення і затверджують річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3 — 5 років) державних підприємств і державних акціонерних товариств;

4) проводять аналіз і обов’язкові щорічні аудиторські перевірки своєї фінансово-господарської діяльності та подають отримані результати органу виконавчої влади, який здійснює контроль за їх діяльністю.

Всі інші повноваження з управління залишаються в уповноваженого органу управління – міністерства, до сфери якого підприємство-учасник входило до вступу в господарське об’єднання. При цьому, слід зазначити, що, враховуючи, що підприємство залишається у сфері управління міністерства, навіть надані господарському об’єднанню повноваження дублюються міністерством, що часто на практиці призводить до виникнення конфліктних ситуацій між цими двома суб’єктами управління (найпоширенішою є призначення 2 керівників підприємства-учасника).

Така розпорошеність повноважень щодо управління одним об’єктом державної власності між державним господарським об’єднанням та іншими суб’єктами управління (міністерствами) створює подвійну і складну процедуру прийняття управлінських рішень, в результаті чого створення таких структур взагалі є неефективним та не виправдовує ціль їх утворення.

Міністерство юстиції України ініціює зміни до законодавства щодо правового статусу цих суб’єктів, які охоплюють наділення їх значно ширшим колом повноважень з управління, в тому числі і щодо оренди. Підготовленим Міністерством юстиції України проектом Закону України “Про господарські об’єднання” (який Кабінетом Міністрів України було внесено до Верховної Ради України, реєстраційний № 7057 від 28 серпня 2010 року) передбачається, зокрема, чітко встановити, що орган державної влади, який здійснює контроль за державним господарським об’єднанням, погоджує відчуження, списання, передачу в оренду державного майна державного господарського об’єднання у порядку, встановленому для державних підприємств; а також наділити господарські об’єднання як самостійних суб’єктів управління об’єктами державної власності таким обсягом повноважень щодо його учасників – державних суб’єктів господарювання, який мають уповноважені органи управління відносно тих державних підприємств, що перебувають в їх сфері управління.

Зокрема, передбачається, що саме державне господарське об’єднання:

а) надає (як цього вимагає від уповноваженого органу управління частина третя статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” ) орендодавцям об’єктів державної власності згоду на оренду державного майна, яке належить учасникам, і пропозиції щодо умов договору оренди, які повинні забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі;

б) контролює виконання орендарями інвестиційних і технічних програм розвитку орендованих об’єктів державної власності, якщо такі умови передбачені договором оренди;

в) організовує контроль за використанням орендованого державного майна.

3. До питання щодо можливості передачі в оренду майна, закріпленого за органами державної влади.

Законодавство з питань оренди містить заборону передавати в оренду майно, що закріплене за органами державної влади.

Так, відповідно до частини другої статті 4 Закону України “Про оренду державного майна” не можуть бути об’єктами оренди об’єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (крім пам’яток культурної спадщини), а також об’єкти, включені до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 29 червня 2004 року.

Частиною другою статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів віднесено до об’єктів, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об’єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, та є у зв’язку з цим об’єктом загальнодержавного значення.

Водночас практика показала, що органи влади володіють певним майном, яке безпосередньо не використовується для забезпечення здійснення ними своїх функцій щодо реалізації державної політики. У зв’язку з цим законодавцем було прийнято рішення дозволити в певній частині органам державної влади передавати закріплене за ними майно в оренду.

Так статтею 72 Державного бюджету України на 2010 рік було установлено, що у 2010 році нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду строком до 1 січня 2011 року.

Це був тимчасовий захід, але він показав, що питання щодо доцільності надання такого права органам державної влади є актуальним.

У зв’язку з цим 23 грудня 2010 року Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України”, пунктом 14 якого частину першу статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» доповнено положенням, відповідно до якого нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Слід звернути увагу, що зазначені зміни передбачають лише право передачі такого майна в оренду та не визначають порядку його реалізації і процедури передачі такого майна в оренду. Вважаємо, що з метою унеможливлення зловживань у цій сфері необхідно на законодавчому рівні визначити відповідний порядок, а також встановити критерії та порядок віднесення майна органів влади до категорії такого, що не використовується ними для здійснення своїх функцій, строк невикористання, після якого можливою є передача їх майна.

Все наведене вище свідчить, що законодавство у сфері орендних відносин постійно вдосконалюється і цей процес має бути безперервним з огляду на стрімкі зміни цього виду суспільних відносин.

І.В. Даценко,
заступник начальника відділу
законодавства з питань
підприємництва та приватизації

АСОЦІАЦІЯ ПРИВАТНИХ НОТАРІУСІВ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 82 А, кв. 3
код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600700114657 у АТ “РЕГІОН-БАНК” у м. Харкові МФО 351254
8(057)714-27-90, 8(057)714-27-89

Шановний колего,

11 лютого 2011 року о 16 годині 00 хвилин
відбудеться Круглий стіл
Асоціації приватних нотаріусів Харківської області.

Питання, що будуть розглядатись:

1. Податковий кодекс України:
а) база та розмір оподаткування
б) витрати
в) звітування
г) відповідальність

2. Єдиний соціальний внесок .
а) база та розмір внесків
б) звітування
в) відповідальність.

3. У разі погодження доповідача можлива узагальнююча пів-годинна доповідь з питань фінансового моніторингу.

ВХІД ВІЛЬНИЙ

Будь-ласка зробіть підтвердження Вашої участі в Круглому столі
до 13 години 10 лютого 2011 року прийнятним для Вас засобом.

Місце проведення : Автотранспортний технікум (м. Харків, пл. Конституції, буд. 28)

Інформація за телефонами: 067 572 16 15, (057) 714-27-90

З повагою,
Президент Асоціації приватних
нотаріусів Харківської області Володимир Марченко

Виконавчий секретар
Асоціації Приватних
нотаріусів Харківської області Валентина Бородіна.

ПРОЕКТ

Про затвердження Положення про
порядок реєстрації приватної
нотаріальної діяльності та
заміщення приватного нотаріуса

Відповідно до вимог статей 3, 24, 29, 30¹ Закону України „Про нотаріат” та з метою удосконалення організації роботи щодо реєстрації приватної нотаріальної діяльності НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, наказ Міністерства юстиції України від 22.08.2003 № 98/5 „Про затвердження Положення про порядок заміщення приватного нотаріуса”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.08.2003 за № 734/8055, наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2008 № 2151/5 „Про затвердження Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.12.2008 за № 1187/15878 та наказ Міністерства юстиції України від 29.12.2008 № 2315/5 „Про затвердження Порядку зберігання та ведення реєстраційний справ приватних нотаріусів”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.12.2008 за № 1261/15952.

3. Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань (К.І. Чижмарь):

3.1. Забезпечити подання на державну реєстрацію цього наказу відповідно до Указу Президента України від 03.13.92 № 493 „Про державну реєстрацію нормативно – правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (зі змінами).

3.2. Довести цей наказ до відома начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

3.3. Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань (К.І. Чижмарь) та начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Л.В. Єфіменка.

Міністр Олександр Лавринович

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
_________________№ ___________

Положення
про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса

І. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності.

1.1. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі –управління юстиції).

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності здійснюється в межах визначеного для приватного нотаріуса нотаріального округу.

1.2. Особа, яка має намір зареєструвати приватну нотаріальну діяльність, подає до відповідного управління юстиції заяву та акт сертифікації про відповідність робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим Законом України „Про нотаріат” умовам. У заяві зазначається назва нотаріального округу, в якому особа буде займатися нотаріальною діяльністю.

До заяви про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності додаються:

свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його засвідчена в установленому порядку копія;

документ, що підтверджує право власності або користування на приміщення для розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса, чи договір про співпрацю з іншим приватним нотаріусом, який надає заявнику відповідне приміщення, та його засвідчена в установленому порядку копія;

довідка про відсутність судимості;

довідка з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про те, що особа не займається підприємницькою діяльністю;

дві фотокартки розміром 3 х 4 см;

власноруч заповнена особова картка, форма якої наведена у додатку 1;

паспорт громадянина України та трудова книжка, які подаються особисто.

Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю з відміткою управління юстиції про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності та паспорт повертаються особі, яка їх подала.

1.3. Відмова в реєстрації приватної нотаріальної діяльності допускається лише в разі, коли подані документи не відповідають установленим вимогам.

1.4. Реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності (далі – реєстраційне посвідчення), форма якого наведена в додатку 2, видається управлінням юстиції у семиденний строк після подання заяви.

Разом з реєстраційним посвідченням нотаріусу видається посвідчення нотаріуса, форма якого наведена у додатку 3.

Посвідчення нотаріуса видається на весь період нотаріальної діяльності особи. Дія посвідчення нотаріуса припиняється з припиненням дії реєстраційного посвідчення. Посвідчення нотаріуса анулюється у разі анулювання реєстраційного посвідчення.

1.5. У реєстраційному посвідченні вказуються прізвище, ім’я, по батькові, нотаріальний округ та адреса розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

1.6. Бланки реєстраційного посвідчення та посвідчення нотаріуса заповнюються за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

1.7. Для обліку виданих реєстраційних посвідчень та посвідчень нотаріуса в управлінні юстиції ведуться Журнал обліку виданих реєстраційних посвідчень та Журнал обліку виданих посвідчень нотаріуса, форми яких наведені у додатках 4, 5 відповідно.

1.8. При одержанні реєстраційного посвідчення особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в управлінні юстиції в урочистій обстановці приносить присягу за формою, наведеною у додатку 6.

1.9. Про видане реєстраційне посвідчення управління юстиції протягом п’яти робочих днів з моменту реєстрації приватної нотаріальної діяльності повідомляє відповідний орган державної податкової служби.

1.10. Реєстраційне посвідчення є підставою для виготовлення печатки, відкриття поточних та вкладних (депозитних) рахунків у банках, встановлення графіка часу прийому громадян тощо.

1.11. У разі зміни адреси розташування робочого місця (контори) приватний нотаріус зобов’язаний протягом трьох робочих днів повідомити управління юстиції для внесення відповідних відомостей у реєстраційне посвідчення.

1.12. У разі зміни адреси розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса більше трьох разів приватному нотаріусу у триденний строк з моменту подання відповідної заяви видається додаток до реєстраційного посвідчення, форма якого наведена у додатку 7, який є невід’ємною частиною реєстраційного посвідчення.

Додаток до реєстраційного посвідчення прикріплюється до реєстраційного посвідчення у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, з проставленням печатки управління юстиції та підпису відповідальної особи.

1.13. У разі втрати або пошкодження реєстраційного посвідчення та/або посвідчення нотаріуса, а також у разі необхідності внесення до них виправлень, управлінням юстиції видаються повторне реєстраційне посвідчення та/або посвідчення нотаріуса під тим самим номером.

Попереднє пошкоджене, або яке потребує виправлень реєстраційне посвідчення, та/або посвідчення нотаріуса з відміткою управління юстиції про видачу повторного реєстраційного посвідчення та/або посвідчення нотаріуса долучаються до матеріалів, що зберігаються в реєстраційній справі приватного нотаріуса

1.14. Повторне реєстраційне посвідчення та/або посвідчення нотаріуса видається на підставі реєстраційних записів в Журналі обліку виданих реєстраційних посвідчень та Журналі обліку виданих посвідчень нотаріуса у триденний строк з моменту подання нотаріусом відповідної заяви.

На реєстраційному посвідченні та/або посвідченні нотаріуса, що видаються повторно, проставляється відмітка „Повторне”.

1.15. Про видане повторне реєстраційне посвідчення, повторне посвідчення нотаріуса та додаток до реєстраційного посвідчення у графі „Примітка” реєстраційного запису Журналу обліку виданих реєстраційних посвідчень та/або Журналу обліку виданих посвідчень нотаріуса проставляється відповідна відмітка із зазначенням дати такої видачі.

1.16. Про анулювання або припинення дії реєстраційного посвідчення управління юстиції протягом п’яти робочих днів повідомляє відповідний орган державної податкової служби.

ІІ. Ведення реєстраційних справ приватних нотаріусів.

2.1. Документи щодо реєстрації приватної нотаріальної діяльності, біографічні та інші дані про приватного нотаріуса формуються у реєстраційну справу приватного нотаріуса (далі – реєстраційна справа), яка зберігається і ведеться відповідним управлінням юстиції.

2.2. Формування реєстраційної справи розпочинається з моменту реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

У реєстраційній справі повинні міститися такі документи:

особова картка та автобіографія;

заява про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності;

засвідчена в установленому порядку копія свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

засвідчена в установленому порядку копія реєстраційного посвідчення;

засвідчена в установленому порядку копія диплома про повну вищу юридичну освіту;

засвідчена в установленому порядку копія паспорта громадянина України;

належним чином оформлена присяга нотаріуса;

довідка про відсутність судимості;

довідка з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про те, що особа не займається підприємницькою діяльністю;

засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків;

засвідчена в установленому порядку копія документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням для розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса, чи копія договору про співпрацю з іншим приватним нотаріусом, який надає заявнику відповідне приміщення;

акт про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса;

засвідчена в установленому порядку копія договору страхування цивільно – правової відповідальності;

зразок підпису приватного нотаріуса та відбиток його печатки;

засвідчена в установленому порядку копія наказу про встановлення часу прийому громадян приватним нотаріусом;

трудова книжка з унесеним до неї приватним нотаріусом записом про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності.

2.3. Крім документів, зазначених у пункті 2.2 цього Положення, до реєстраційної справи приватного нотаріуса також додаються:

письмові повідомлення приватного нотаріуса про зупинення діяльності приватного нотаріуса;

копії наказів про зупинення (тимчасове зупинення) нотаріальної діяльності приватного нотаріуса;

копії договорів про заміщення приватного нотаріуса з іншим приватним нотаріусом;

копії наказів про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса;

засвідчені в установленому порядку копії трудових договорів (контрактів), укладених приватним нотаріусом, що стосуються його діяльності;

копії наказів про проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса та виконання ним правил ведення нотаріального діловодства;

документи про підвищення приватним нотаріусом кваліфікації;

копії документів про нагородження, присвоєння наукових ступенів, почесних звань тощо;

інші документи, що мають відношення до нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

2.4. У разі припинення приватним нотаріусом нотаріальної діяльності в одному нотаріальному окрузі та у зв’язку з подальшою реєстрацією нотаріальної діяльності в іншому нотаріальному окрузі до реєстраційної справи долучається довідка відповідного управління юстиції за попереднім місцем реєстрації нотаріальної діяльності про дату прийняття нотаріусом присяги, а також довідка про факт належного виконання наказу управління юстиції щодо передачі документів архіву приватного нотаріуса на зберігання до державного нотаріального архіву, знищення печатки приватного нотаріуса та передачі спеціальних бланків нотаріальних документів.

2.5. Реєстраційна справа під час здійснення приватним нотаріусом нотаріальної діяльності доповнюється необхідними документами та матеріалами і щороку уточнюється.

2.6. Після припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса реєстраційна справа залишається в управлінні юстиції і передається для архівного зберігання в порядку, визначеному чинним законодавством.

2.7. Відомості, що містяться в реєстраційній справі, не підлягають розголошенню.

Інформація, що міститься в реєстраційній справі, може бути надана компетентним органам у випадках, передбачених чинним законодавством.

2.8. Приватний нотаріус має право на ознайомлення з документами, які містяться у його реєстраційній справі.

2.9. Кожна реєстраційна справа міститься у спеціально призначеній для цього папці формату А-4.

2.10. Кожній реєстраційній справі присвоюється порядковий номер, який визначається відповідно до Книги обліку реєстраційних справ приватних нотаріусів, форма якої наведена у додатку 8.

2.11. Порядок роботи з реєстраційною справою встановлюється управлінням юстиції.

2.12. Зберігання та ведення реєстраційних справ забезпечується посадовими особами управління юстиції, що відповідають за додержання встановленого порядку зберігання та ведення реєстраційних справ.

2.13. Облік трудових книжок приватних нотаріусів здійснюється у Книзі обліку трудових книжок і вкладишів до них, форма якої затверджена наказом міністерства статистики України від 27.10.95 № 277.

ІІІ. Заміщення приватного нотаріуса.

3.1. У випадках, передбачених статтями 29, 29¹, 29² Закону України „Про нотаріат”, приватним нотаріусом укладається договір про його заміщення.

3.2. Одночасне здійснення заміщення більш як одного приватного нотаріуса не допускається.

3.3. Нотаріальні дії, вчинені в порядку заміщення, підлягають реєстрації у Журналі реєстрації фактів заміщення приватного нотаріуса, форма якого наведена у додатку 9.

Одночасно з реєстрацією фактів заміщення приватного нотаріуса всі нотаріальні дії, учинені нотаріусом, який заміщує, підлягають реєстрації ним у власному реєстрі для реєстрації нотаріальних дій в порядку, передбаченому Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5 (далі — Правила).

3.4. Документи діловодства передаються приватним нотаріусом, якого заміщують, в порядку, передбаченому Правилами.

Директор Департаменту
нотаріату, фінансового моніторингу
юридичних послуг та реєстрації
адвокатських об’єднань К.І. Чижмарь

Додаток 1 до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса

Місце для фотокартки

ОСОБОВА КАРТКА N __________
1. Прізвище ______________________________
ім’я _________________________________
по батькові ___________________________
2. Громадянство ___________________
________________________________________
________________________________________
5. Володіння українською мовою ____________
________________________________________
6. Освіта ________________________________
3. Місце народження ______________________
________________________________________
________________________________________
________________________________________
________________________________________
4. Дата народження _______________________
________________________________________

Назва навчального закладу та його місцезнаходження Рік вступу Рік закінчення або вибуття Спеціальність Кваліфікація Серія, номер та дата видачі диплома

7. Додаткові відомості відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про нотаріат» _____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________

8. Сімейний стан ______________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
9. Паспорт: серія ___________________ N __________________ Ким виданий __________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
Дата видачі ___________________________________________________________________________
10. Місце проживання __________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
Особистий підпис _____________________________________________________________________

Додаток 2
до Положення про порядок реєстрації
приватної нотаріальної діяльності
та заміщення приватного нотаріуса

Лицьова сторінка
ГЕРБ
УКРАЇНИ
РЕЄСТРАЦІЙНЕ ПОСВІДЧЕННЯ
про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності

Зворотна сторінка
__________________________________________
(назва управління юстиції)
__________________________________________
РЕЄСТРАЦІЙНЕ ПОСВІДЧЕННЯ
про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності
_____________________________
(назва нотаріального округу)
N ______
Прізвище _____________________________
Ім’я ________________________________________
По батькові _________________________________

Фотокартка
Печатка Підпис ____________
посадової особи
управління юстиції
Дата видачі

Адреса розташування робочого місця (контори) приватного
нотаріуса __________________________________________
печатка підпис ____________ «___» ____________
посадової особи
управління юстиції

Адреса розташування робочого місця (контори) приватного
нотаріуса __________________________________________
_________________________________________________
печатка підпис ____________ «___» ____________
посадової особи
управління юстиції

Адреса розташування робочого місця (контори) приватного
нотаріуса __________________________________________
___________________________________________________
печатка підпис ____________ «___» ____________
посадової особи
управління юстиції
Примітка. Про зміну адреси розташування робочого місця (контори) приватний нотаріус зобов’язаний у 3-денний термін повідомити управління юстиції для внесення відповідних відомостей у реєстраційне посвідчення.

Додаток 3 до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса

ПОСВІДЧЕННЯ НОТАРІУСА

ГЕРБ
УКРАЇНИ

(назва управління юстиції)
_________________________________
(назва нотаріального округу)

ПОСВІДЧЕННЯ № __________

_____________ПІБ нотаріуса________
приватний нотаріус
печатка _______________
(підпис посадової особи
управління юстиції)

«___»_________ 20___ р.

місце
для
фотокартки

печатка

Реєстраційне посвідчення № ______,
видане «___»_________ 20___ р.

Додаток 4 до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса

ЖУРНАЛ ОБЛІКУ ВИДАНИХ РЕЄСТРАЦІЙНИХ ПОСВІДЧЕНЬ
Номер реєстраційного посвідчення Дата видачі реєстраційного посвідчення Прізвище, ім’я, по батькові приватного нотаріуса, що одержав реєстраційне посвідчення, та місце його проживання Назва нотаріального округу Адреса розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса Підпис приватного нотаріуса, який одержав реєстраційне посвідчення
Дата та підстава анулювання (припинення дії) реєстраційного посвідчення

Примітка

1 2 3 4 5 6 7 8

Додаток 5 до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса

ЖУРНАЛ ОБЛІКУ ВИДАНИХ ПОСВІДЧЕНЬ НОТАРІУСА
№ п/п Дата видачі посвідчення нотаріуса Прізвище, ім’я, по батькові приватного нотаріуса, що одержав посвідчення нотаріуса, та місце його проживання Назва нотаріального округу
№ реєстраційного посвідчення
Адреса розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса Підпис приватного нотаріуса, який одержав посвідчення нотаріуса Дата та підстава анулювання (припинення дії) посвідчення нотаріуса

Примітки
1 2 3 4 5 6 7 8 9

Додаток 6 до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса

ПРИСЯГА
НОТАРІУСА
Я, _______________________________________________________________________,
(прізвище, ім’я та по батькові)
урочисто присягаю виконувати обов’язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно з законом і совістю, поважати права і законні інтереси громадян і організацій, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса.

__________
(дата) ___________
(підпис)

Додаток 7 до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса

Додаток
до реєстраційного посвідчення
про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності
№ ________
Адреса розташування робочого місця (контори) приватного
нотаріуса __________________________________________
___________________________________________________
печатка підпис ____________ «___» ____________
посадової особи
управління юстиції

Адреса розташування робочого місця (контори) приватного
нотаріуса __________________________________________
_________________________________________________
печатка підпис ____________ «___» ____________
посадової особи
управління юстиції

Адреса розташування робочого місця (контори) приватного
нотаріуса __________________________________________
___________________________________________________
печатка підпис ____________ «___» ____________
посадової особи
управління юстиції
Адреса розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса ________________________________
___________________________________________________
печатка підпис ____________ «___» ____________
посадової особи
управління юстиції

Адреса розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса ______________________________
_________________________________________________
печатка підпис ____________ «___» ____________
посадової особи
управління юстиції

Адреса розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса _______________________________
___________________________________________________
печатка підпис ____________ «___» ____________
посадової особи
управління юстиції
Примітка. Про зміну адреси розташування робочого місця (контори) приватний нотаріус зобов’язаний у 3-денний термін повідомити управління юстиції для внесення відповідних відомостей у реєстраційне посвідчення.

Додаток 8 до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса

1-ша сторінка
_________________________________________
(повна назва управління юстиції)

2-га сторінка
КНИГА
обліку реєстраційних справ приватних нотаріусів

3-тя сторінка
Номер реєстраційної справи Прізвище, ім’я та по батькові приватного нотаріуса Дата формування
реєстраційної справи Номер архівної справи

____________

Додаток 9 до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса

ЖУРНАЛ
реєстрації фактів заміщення
____________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
приватного нотаріуса
__________________________
(назва нотаріального округу)
Порядковий номер Підстава заміщення Прізвище, ім’я, по батькові приватного нотаріуса, який заміщує; назва нотаріального округу Номер нотаріальної дії за реєстром для реєстрації нотаріальних дій, або вихідний номер документа, виданого в порядку заміщення Дата вчинення нотаріальної дії в порядку заміщення або здійснення факту заміщення Зміст оформлюваного документа

Положення
про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та контролю за організацією нотаріальної діяльності

1. Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та контролю за організацією нотаріальної діяльності (далі – Положення), розроблене з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про нотаріат».
2. Завданням Положення є встановлення єдиного підходу до визначення вимог до робочого місця (контори) приватного нотаріуса, підняття та покращення якості обслуговування населення, вільного доступу до нотаріальної контори, неухильного забезпечення дотримання нотаріальної таємниці при вчиненні нотаріальних дій, суворої схоронності нотаріальних документів, печатки та штампів приватного нотаріуса, спеціальних бланків нотаріальних документів та архіву нотаріуса.
3. Вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса установлюються в рамках реалізації Міністерством юстиції України повноважень, передбачених статтями 21, 24 Закону України «Про нотаріат», виходячи з вичерпного переліку умов, визначених статтею 25 Закону України «Про нотаріат», інших нормативних актів, яких повинен дотримуватися у своїй діяльності приватний нотаріус згідно вимог статті 7 Закону України «Про нотаріат».
4. Сертифікація робочого місця — перевірка приміщення та встановлення факту відповідності робочого місця приватного нотаріуса умовам, які передбачені статтею 25 Закону України «Про нотаріат» та визнання його придатним для використання в якості робочого місця приватного нотаріуса з метою учинення нотаріальних дій.
5. Акт про сертифікацію — документ встановленого зразка, який містить відомості про приміщення у якому приватний нотаріус (особа, яка має намір зареєструвати приватну нотаріальну діяльність) організовує (планує організувати) роботу нотаріальної контори з обслуговування учасників правовідносин (відвідувачів) та висновок уповноваженої особи Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі ( далі – управління юстиції), якою проводилась сертифікація робочого місця (приміщення) про можливість його використання для розташування в ньому робочого місця та здійснення приватної нотаріальної діяльності.
6. Акт про відмову у сертифікації — документ встановленого зразка, який містить обґрунтований висновок про невідповідність робочого місця (контори) приватного нотаріуса умовам, встановленим статтею 25 Закону України «Про нотаріат».
7. Проведення сертифікації приміщення, в якому розташоване робоче місце (контора) приватного нотаріуса (далі – приміщення) та перевірка відповідності приміщення вимогам Положення проводиться уповноваженими працівниками управлінь юстиції:
1) при реєстрації приватної нотаріальної діяльності;
2) у разі зміни адреси розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса.
8. У разі укладення договору про співпрацю з іншим приватним нотаріусом, поновлення приватної нотаріальної діяльності після зупинення терміном більше як 60 днів, підписання приватним нотаріусом з особою трудового або цивільно-правового договору, уповноважена особа управління юстиції здійснює перевірку відповідності робочого місця нотаріуса умовам, визначеним законом. За результатами перевірки складається довідка, яка є невід’ємною частиною акта про сертифікацію робочого місця нотаріуса яким укладено договір про співпрацю, трудовий договір, цивільно-правовий договір, або діяльність якого зупинялась на підставі статті 291 Закону України «Про нотаріат».
9. З метою дотримання умов до робочого місця (контори) приватного нотаріуса, передбачених Законом України „Про нотаріат” Міністерством юстиції установлюються такі вимоги:

9.1. Щодо забезпечення нотаріальної таємниці:

особи, які працюють з приватним нотаріусом на підставі трудового договору (помічники), стажист нотаріуса, повинні знаходитись у відокремленій, належно пристосованій згідно умов роботи та дотриманням нотаріальної таємниці, кімнаті (приймальня не може бути використана для цієї кімнати);

у приміщенні не можуть знаходитись, здійснювати професійну діяльність особи, діяльність яких не пов’язана з учиненням нотаріальних дій чи наданням додаткових послуг правового чи технічного характеру, пов’язаних з ними, крім осіб, які за договорами (угодами, контрактами) з приватним нотаріусом виконують роботи із забезпечення діяльності приватного нотаріуса (установлення та обслуговування оргтехніки, охоронного обладнання тощо) чи проходять стажування;

приватний нотаріус має право мати лише одне приміщення для розміщення робочого місця (контори), яке повинно знаходитись у межах нотаріального округу, в якому здійснюється нотаріальна діяльність;

робочий кабінет нотаріуса повинен мати природне освітлення, площа кабінету не може бути меншою 10 квадратних метрів;

у робочому кабінеті приватного нотаріуса обов’язково повинні бути двері, в яких встановлений дверний замок;

якщо стіни робочого кабінету зроблені з метало-пластикових , або інших конструкцій вони повинні бути не прозорими;

архів приватного нотаріуса повинен зберігатися у металевих шафах в робочому кабінеті приватного нотаріуса (в окремій кімнаті);

приміщення приватного нотаріуса має бути обладнане засобами пожежної сигналізації.

9.2. Щодо можливості кожного приватного нотаріуса, який здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність:

приватний нотаріус, який займає приміщення на підставі договору про співпрацю з іншим нотаріусом, не вправі працювати в одній кімнаті з особами, які працюють з приватним нотаріусом на підставі цивільно-правових, трудових договорів (помічники), стажистом приватного нотаріуса та з особами, діяльність яких не пов’язана з учиненням нотаріальних дій;

приватний нотаріус має здійснювати прийом громадян у своєму робочому кабінеті, незалежно від іншого приватного нотаріуса не менше п’яти годин на день і п’яти робочих днів на тиждень.
9.3. Для захисту від несанкціонованого проникнення:
приміщення має бути захищене від несанкціонованого проникнення — встановлена охоронна сигналізація;

вхідні двері повинні бути металеві або захищені металевим ролетом;

вікна повинні бути обладнані металевими ґратами або захисними ролетами, незалежно від поверху, на якому розташоване приміщення, або мати захисне броньоване засклення, бронювання засклення може здійснюватися відповідними плівками.
9.4. Щодо забезпечення сейфом для зберігання печаток, штампів та металевою шафою для зберігання архіву нотаріуса:
архів приватного нотаріуса має зберігатися у металевій (-их) шафі (ах) в робочому кабінеті приватного нотаріуса (окремій кімнаті), забороняється розміщувати шафи для зберігання архіву в приймальні, а також у місцях, де відвідувачі можуть безперешкодно до них підійти;

у кожного приватного нотаріуса повинен бути окремий, сейф , що забезпечує зберігання печаток, штампів та спеціальних бланків нотаріальних документів ;

якщо в приміщенні працюють двоє чи більше приватних нотаріусів, їх архіви повинні зберігатися у відокремлених металевих шафах в окремій кімнаті для зберігання архівних документів.
9.5. Щодо кількості кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце приватного нотаріуса, пристосованість приміщення для роботи з технічним персоналом:
кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце (контора) приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах;

у кожного нотаріуса повинен бути окремий робочий кабінет;

особи, які працюють з приватним нотаріусом на підставі цивільно- правового чи трудового договору (помічники) і є технічним персоналом, стажист нотаріуса, повинні знаходитись у відокремленій, належно пристосованій згідно умов роботи та дотриманням нотаріальної таємниці, кімнаті;
у приміщенні повинна бути приймальна кімната для відвідувачів та громадян, які прийшли на прийом до приватного нотаріуса.

10. Біля входу у приміщення повинна знаходитись вивіска що ідентифікує робоче місце (контору) приватного нотаріуса. Вивіска має форму прямокутника розміром 800 міліметрів по горизонталі та 600 міліметрів по вертикалі. На полі вивіски посередині вгорі розміщується зображення малого Державного Герба України (тризуба) завширшки 80 міліметрів і заввишки 115 міліметрів, під яким центровим способом — напис «Україна», нижче напис «Міністерство юстиції України», найменування головного управління юстиції, до сфери управління якого належить нотаріус, найменування нотаріального округу, напис «НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА», якщо приватний нотаріус має контору, або «НОТАРІУС», якщо нотаріус працює одноособово. Напис «Україна» виконується шрифтом академічної гарнітури, кеглем 2 1/2 квадрата прописним, напівжирним. Напис «Міністерство юстиції України», повне найменування головного управління юстиції, до сфери управління якого належить нотаріус, найменування нотаріального округу , виконується шрифтом академічної гарнітури, вузьким, кеглем 2 1/2 квадрата прописним, напівжирним. Напис «НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА» або «НОТАРІУС» виконується шрифтом академічної гарнітури, кеглем 3 1/2 — 5 квадратів прописним, напівжирним. Малий Державний Герб України (тризуб) і написи виконуються кольором бронзи, золота або жовтим на синьому фоні.
Біля входу у приміщення має бути розміщена інформація щодо часу прийому громадян — час початку та закінчення робочого дня, час обідньої перерви, вихідні дні.
11. Порядок проведення сертифікації робочого місця.

11.1. До початку нотаріальної діяльності особи, яка має намір зареєструвати приватну нотаріальну діяльність, а також у разі зміни адреси розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі протягом 15 днів з моменту отримання заяви на перевірку робочого місця (контори) проводиться перевірка відповідності приміщення встановленим Положенням вимогам.

11.2. За результатами перевірки складається акт про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

11.3. Про зміну адреси робочого місця (контори) приватний нотаріус зобов’язаний протягом трьох робочих днів, повідомити управління юстиції. Підставою для повідомлення про зміну адреси є акт про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.
11.4. В акті про сертифікацію зазначаються:

дата і місце складання акта;

прізвище відповідального (-их) працівника (-ів) Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, який (-і)проводив (-или) перевірку;

прізвище, ім’я приватного нотаріуса, нотаріальний округ, у якому він зареєстрований (за наявності реєстрації);

місцезнаходження приміщення (поштовий індекс та адреса);

поверх та тип приміщення;

наявність окремого входу з вулиці у приміщення;

наявність вивіски установленого Міністерством юстиції України зразка та графіку прийому громадян при вході до приміщення;

номер (-и) телефону (-ів), що знаходяться у приміщенні;

реквізити документа, який підтверджує право власності, або право користування приміщенням;

кількість нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у цьому приміщенні;

наявність та кількість осіб, що працюють на умовах цивільно-правових чи трудових договорів з нотаріусом (нотаріусами) із зазначенням їх посад, освіти, стажу роботи у нотаріуса та дати реєстрації цивільно-правового чи трудового договору;

наявність осіб, діяльність яких не пов’язана із вчиненням нотаріальних дій чи наданням додаткових послуг правового чи технічного характеру;

наявність осіб, які проходять стажування;

умови зберігання архіву (архівів) нотаріуса (нотаріусів);

наявність сейфу для збереження печаток, штампів та спеціальних бланків нотаріальних документів;

кількість кімнат та їх площа;

наявність приміщення для очікування прийому громадянами і його площа;

наявність засобів захисту на вікнах;

обладнання входу у приміщення металевими дверима, чи захисним ролетом;

наявність засобів охоронної, пожежної сигналізації в функціональному стані;
технічне обладнання нотаріальної контори (комп’ютер, принтер, сканер, ксерокс, факс, наявність електронної пошти);

наявність підключення до мережі Інтернет;

висновок , щодо можливості використання приміщення для розташування робочого місця нотаріуса (нотаріальної контори) приватного нотаріуса.

11.5. У висновку зазначається про відповідність (невідповідність) робочого місця (контори) приватного нотаріуса умовам визначеним статтею 25 Закону України «Про нотаріат» та вимогам встановленим Міністерством юстиції України відповідно до Положення.

12. У разі повної відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса умовам визначеним статтею 25 Закону України «Про нотаріат» та вимогам встановленим Міністерством юстиції України відповідно до Положення на підставі акту сертифікації виготовляється паспорт робочого місця (контори) приватного нотаріуса згідно з додатком до цього положення.
Паспорт робочого місця (контори) приватного нотаріуса зберігається в реєстраційній справі приватного нотаріуса.

Директор Департаменту нотаріату,
фінансового моніторингу юридичних
послуг та реєстрації адвокатських
об’єднань К.І.Чижмарь

Паспорт
робочого місця (контори) приватного нотаріуса
(найменування регіону)
області
1. Дотримання вимог до приміщення нотаріальної контори
- адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса (нотаріальної контори) :________
- правовий статус приміщення нотаріальної контори (житлове / нежитлове)

- наявність вільного доступу (окремого входу)
- поверх ;

- наявність вивіски і графіку прийому громадян при вході в нотаріальну контору (в т.ч. якщо в будівлі є які-небудь інші організації, окрім нотаріальної контори);
- наявність кабінету для прийому громадян нотаріусом і його площа
- наявність приміщення для очікування прийому громадян і його площа
»

- наявність окремого приміщення і умов для зберігання нотаріального архіву (вказати умови зберігання)_________________________________________
________________________________________________________________;
- наявність сейфів і металевих шаф для зберігання печатки і бланків суворої звітності (потрібне підкреслити).
2. Технічне обладнання нотаріальної контори
- наявність комп’ютера (їх кількість, марка, ріквипуску)

- наявність принтера (їх кількість) ;
- наявність сканера ;
- наявність ксероксу ;
- наявність стаціонарного телефонного зв’язку ;
- наявність факсу (вказати номер факсу)

- наявність електронної пошти, модемному зв’язку (вказати адресу пошти)
- наявність джерела безперебійного живлення.

3. Дотримання безпеки, санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог
наявність охоронної сигналізації
____________________________________________________________
наявність пожежної сигналізації
-обладнання входу металевими дверима чи захисними ролетами (при розміщенні контори в будівлі, що окремо стоїть, або наявності окремого входу з вулиці — подвійними дверима)
- обладнання вікон металевими ґратами, ролетами, бронювання засклення захисними плівками жалюзі (потрібне підкреслити);
- наявність протипожежних засобів (вказати) ;
- наявність природного і штучного освітлення приміщень нотаріальної контори.
4. Дотримання інших вимог
- наявність працівників нотаріальної контори і їх кількість;
помічник ;
інші працівники (вказати освіту) ;
- основа прийому працівника в нотаріальну контору (дата реєстрації в компетентних органах, стаж роботи у нотаріуса)
- наявність довідково-правової електронної бази або книжкової юридичної літератури (потрібне підкреслити), у тому числі:

- цивільного і цивільно-процесуального законодавства;
- сімейного законодавства;
- трудового законодавства;
- земельного законодавства;
- податкового законодавства;
нормативних актів, що регламентують процесуальні процедури;
- спеціальних програм і іншої літератури
5. Технічна схема приміщення

Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Кодекс законів про працю України (далі – Кодекс) є основним законодавчим актом, який регулює трудові відносини працівників.

Статтею 40 цього Кодексу визначені такі підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці

Пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу передбачена можливість звільнення працівника за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення, чисельності або штату працівників.

Варто зазначити, що відповідно до статті 42 Кодексу, при скороченні чисельності або штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається таким працівникам:

- сімейним — при наявності двох і більше утриманців;

- особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

- працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

- працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

- учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

- авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

- працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

- особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

- працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

За загальним правилом про розірвання трудового договору з працівником власник або уповноважений ним орган зобов’язаний під розписку попередити працівника особисто не пізніше ніж за два місяці до звільнення, одночасно запропонувавши працівникові іншу роботу на цьому ж підприємстві.

Якщо ж працівник, який підлягає звільненню, не погоджується на запропоновану йому роботу, подальше своє працевлаштування він здійснює самостійно або через державну службу зайнятості, куди власник або уповноважений ним орган зобов’язаний надавати інформацію про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професій, спеціальностей, кваліфікацій та розміру оплати праці.

Також доцільно звернути увагу на те, що стаття 421 Кодексу передбачає, що працівники, звільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року з моменту звільнення мають право на укладення трудового договору, у разі якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Розірвання трудового договору у зв’язку з невідповідністю працівника займаній посаді

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе при виявленні невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи (пункт 2 частини першої статті 40 Кодексу).

Слід зазначити, що виконання окремих видів робіт вимагає наявність документа про освіту та присвоєння кваліфікації, про проходження перевірки знань, про допуск до роботи.

Звільнення працівника за такою підставою, як невідповідність працівника займаній посаді можливе за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадку дискваліфікації, відсутності документа про освіту, досвіду трудової діяльності.

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися також у стані здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи. Наявність протипоказань обов’язково фіксується у медичному висновку, згідно з яким працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж раніше ним виконувана.

У такому випадку власник або уповноважений ним орган може перевести працівника на іншу менш кваліфіковану або більш легку роботу (за його згодою), з урахуванням медичного висновку або звільнити такого працівника у разі неможливості переведення його на легшу роботу.

Розірвання трудового договору у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків

Пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу передбачена така підстава припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, як розірвання трудового договору з працівником у разі систематичного невиконання ним без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Застосування цієї норми можливе за таких умов:

- працівником допущено невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових функцій навмисно;

- зазначене невиконання або неналежне виконання трудових функцій стосується саме трудових обов’язків, визначених трудовим договором;

- систематичність невиконання обов’язків.

За загальним правилом для звільнення працівника за такою підставою власник або уповноважений ним орган повинен застосувати до працівника заходи дисциплінарного впливу, витребувати у працівника пояснення в письмовій формі стосовно вчиненого проступку.

Прогул як підстава розірвання трудового договору

На підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Прогул – це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).

Для звільнення працівника за такою підставою власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, підтверджуючі відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Доцільно зазначити, що невихід на роботу у зв’язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Розірвання трудового договору у разі тривалого нез’явлення на роботу

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 40 Кодексу трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

При цьому слід зазначити, що вихід на роботу хоча б на один день перериває цей строк. І надалі чотиримісячний строк повинен обчислюватися знову. Підсумовуватися періоди нез’явлення на роботу тривалістю менш як чотири місяці не можуть.

Поновлення працівника на роботі як підстава звільнення іншого працівника

Ще однією з підстав звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу є поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. При цьому, поновлення є підставою для звільнення тільки в тому випадку, якщо воно проводиться відповідно до законодавства.

Поновлення на роботі можливе у таких випадках:

- згідно з рішенням суду, якщо працівник звільнений без законних підстав;

- якщо працівник звільнений без погодження з профспілковим органом, (у випадку, коли погодження з профспілковим органом є обов’язковим згідно з законом);

- у випадку, якщо працівника звільнено з роботи у зв’язку з незаконним засудженням.

Розірвання трудового договору у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння

На підставі пункту 7 частини першої статті 40 Кодексу власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір з працівником за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Для звільнення працівника з цієї підстави достатньо одноразового вчинення такого факту порушення трудової дисципліни.

Підтвердженням факту появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння може слугувати медичний висновок за результатами огляду працівника, а також акт, який складено керівництвом за участі представників громадськості.

Вчинення розкрадання як підстава розірвання трудового договору

Підставою для розірвання трудового договору з працівником є вчинення ним за місцем роботи розкрадання майна власника або уповноваженого ним органу незалежно від кількості і вартості викраденого (пункт 8 частини першої статті 40 Кодексу).

Звільненими за такою підставою можуть бути працівники, провина яких встановлена вироком суду, що набрав законної сили, або підтверджена постановою компетентного органу про накладання адміністративного стягнення.

Доцільно наголосити на тому, що Кодекс законів про працю України (частина друга статті 40) передбачає, що звільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, із невідповідністю працівника займаній посаді, поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, допускається лише у випадку, коли працівника неможливо перевести за його згодою на іншу роботу.

Також не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті – нез’явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина третя статті 40 Кодексу).

В окремих випадках для звільнення працівника необхідна попередня згода виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Такими випадками є: зміни в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації); виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі; систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; прогул; тривале нез’явлення на роботі; поява на роботі в нетверезому стані; винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Водночас, Кодексом передбачені й додаткові підстави розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників.

Так, трудовий договір може бути розірваний також у випадках:

- одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;

- винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

- винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

- вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Оформлення звільнення

Припинення трудового договору оформляється виданням наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу. У такому наказі (розпорядженні) повинні бути зазначені підстави припинення трудового договору в точній відповідності з формулюваннями законодавства про працю і конкретним посиланням на статтю, пункт закону. При розірванні трудового договору (контракту) з ініціативи працівника з причин, з якими законодавство пов’язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення в трудову книжку вноситься із зазначенням цих причин.

Порядок проведення розрахунку при звільненні з роботи працівника

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення.

Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після подання звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому разі повинен у зазначений в цій статті строк виплатити не оскаржувану ним суму.

Вихідна допомога при звільненні працівника

При припиненні трудового договору на підставах, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2, 6 частини першої статті 40 Кодексу (через незалежні від працівника причини), працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не меншому середнього місячного заробітку.

У разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36 Кодексу) – у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38, 39 Кодексу) – у розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому тримісячного середнього заробітку.

Г.С. Коновалюк,
департаменту соціального, трудового
та гуманітарного законодавства

Нотаріальний мінімум 2011, 400 стор.
Обкладинка м’яка ламінована
Формат – 60х84 1/8 (А4)
Вартість – 79 грн.
У виданні наведено Правила ведення нотаріального діловодства, Інструкцію про порядок вчинен-ня нотаріальних дій нотаріусами України, Податковий кодекс України, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», Тимчасове положен-ня про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, За-кон України «Про нотаріат», Концепцію реформування органів нотаріату в Україні станом на 10 січ-ня 2011 року.
Для нотаріусів, викладачів та студентів юридичних вищих навчальних закладів та факуль-тетів.

Для отримання книги необхідно зробити оплату через банк або ощадкасу

Необхідні атрибути для оплати:
Отримувач ФО-П Лисяк Л. С., ідент. номер 2903716502, п/р 260070029077 в ПАТ «РЕГІОН-БАНК» м. Харкова, МФО 351254. Призначення платежу: Оплата книги «Нотаріальний міні-мум 2011». У цій же графі також слід указати адресу, на яку надсилати книгу. ПДВ не перед-бачено.
Після оплати книга буде відправлена рекомендованим листом поштою на адресу, яку Ви вка-зали.

ЗМІСТ

Правила ведення нотаріального діловодства,
затверджені наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5,
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за № 1318/18613 12
І. Загальні положення 13
ІІ. Діловодство контори, архіву, приватного нотаріуса 13
ІІІ. Відповідальність за організацію діловодства та архіву 14
ІV. Порядок приймання-передавання документів нотаріального діловодства
у разі зміни завідувача контори чи особи, відповідальної за ведення діловодства,
заміщення (зупинення нотаріальної діяльності) приватного нотаріуса 15
V. Складання та оформлення організаційно-розпорядчих документів 16
VI. Складання та оформлення нотаріальних документів 20
VII. Порядок ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій 23
VIII. Приймання, розгляд і реєстрація кореспонденції 31
IХ. Контроль за виконанням документів 33
X. Вимоги щодо формування справ (нарядів) 33
ХІ. Особливості формування спадкових справ 34
ХII. Оформлення справ для архівного зберігання 36
ХIII. Складання описів справ (нарядів) 39
ХІV. Архівне зберігання нотаріальних документів приватним нотаріусом 40
ХV. Передавання справ до державного нотаріального архіву 41
XVI. Видача і вилучення (виїмка) нотаріальних документів 43
Додаток 1. Акт приймання-передавання документів нотаріального діловодства
державної нотаріальної контори 45
Додаток 2. Акт приймання-передавання під час зміни завідувача державної
нотаріальної контори 45
Додаток 3. Акт про нестачу архівних справ (документів) 46
Додаток 4. Довідка про перевірку наявності і стану документів при звільненні особи,
відповідальної за ведення нотаріального діловодства
у приватного нотаріуса 46
Додаток 5. Акт приймання-передавання документів нотаріального діловодства
приватного нотаріуса під час його заміщення 47
Додаток 6. Алфавітна книга обліку заповітів 47
Додаток 7. Алфавітна книга обліку спадкових справ 47
Додаток 8. Алфавітна книга обліку договорів 48
Додаток 9. Алфавітна книга обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого
та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами,
слідчими органами, і реєстрація зняття таких заборон та арештів 48
Додаток 10. Книга обліку і реєстрації спадкових справ 48
Додаток 11. Книга обліку заяв про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна
та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана
безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи,
місцеперебування якої невідоме 48
Додаток 12. Книга обліку цінностей при вжитті заходів щодо охорони
спадкового майна 49
Додаток 13. Книга обліку договорів на управління спадщиною 49
Додаток 14. Журнал обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій
поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного
нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем
приватного нотаріуса 49
Додаток 15. Журнал реєстрації звернень, що надійшли під час прийому фізичних
та юридичних осіб 49
Додаток 16. Книга обліку літератури 50
Додаток 17. Книга реєстрації наказів з особового складу 50
Додаток 18. Книга обліку видачі документів з архіву для ознайомлення 50
Додаток 19. Журнал реєстрації вхідних документів 50
Додаток 20. Журнал реєстрації вихідних документів 50
Додаток 21. Книга реєстрації наказів з адміністративно-господарських питань 50
Додаток 22. Розносна книга для місцевої кореспонденції 50
Додаток 23. Реєстр для реєстрації нотаріальних дій 51
Додаток 24. Реєстр для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна,
а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами,
і реєстрації зняття таких заборон та арештів 51
Додаток 25. до Правил ведення нотаріального діловодства 52
Форма № 1. Свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, що переходить
до єдиного спадкоємця 52
Форма № 2. Свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, яке видано
одночасно всім спадкоємцям 53
Форма № 3. Свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, що видається у разі,
якщо частки у спадщині окремих спадкоємців залишаються відкритими 54
Форма № 4. Свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно за правом
представлення, що переходить до єдиного спадкоємця 55
Форма № 5. Свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно померлого
спадкоємця, який не встиг прийняти спадщину (спадкова трансмісія) 56
Форма № 6. Свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно померлого
спадкоємця, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав 57
Форма № 7. Свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно у разі відмови
спадкоємця від спадщини на користь іншого спадкоємця 58
Форма № 8. Свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно у разі відмови
від спадщини спадкоємця однієї черги на користь спадкоємця іншої черги 59
Форма № 9. Свідоцтво про право на спадщину на обов’язкову частку щодо нерухомого майна,
у разі якщо частка у спадщині спадкоємця за заповітом залишилась відкритою 60
Форма № 10. Свідоцтво про право на спадщину за секретним заповітом на нерухоме майно,
що переходить до єдиного спадкоємця 61
Форма № 11. Свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке видається у разі
внесення змін до свідоцтва про право на спадщину одночасно всім спадкоємцям 62
Форма № 12. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, що переходить
до єдиного спадкоємця 63
Форма № 13. Свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, набуте за договором
довічного утримання (догляду) у зв’язку зі смертю набувача 64
Форма № 14. Свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на право
на вклад 65
Форма № 15. Свідоцтво про право на спадщину за законом, що видається з урахуванням
укладеного спадкоємцями договору про зміну розміру частки 66
Форма № 16. Свідоцтво про право на спадщину за законом, що видається для підтвердження
права на спадщину, яка відкрилась за кордоном 67
Форма № 17. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видається для підтвердження
права на спадщину, яка відкрилась за кордоном 68
Форма № 18. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя,
яке видається в разі смерті одного з подружжя 69
Форма № 19. Протокол про оголошення секретного заповіту 70
Форма № 20. Свідоцтво, яке посвідчує повноваження виконавця заповіту 72
Форма № 21. Свідоцтво про посвідчення факту, що дитина є живою 73
Форма № 22. Свідоцтво про посвідчення факту, що фізична особа є живою 74
Форма № 23. Свідоцтво про посвідчення тотожності фізичної особи з особою, зображеною
на фотокартці 75
Форма № 24. Свідоцтво про посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці 76
Форма № 25. Свідоцтво про прийняття на зберігання документів 77
Форма № 26. Свідоцтво про передачу заяви 78
Форма № 27. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) 79
Форма № 28. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні
торги (аукціон) не відбулися(вся) 80
Форма № 29. Посвідчувальний напис на договорі, укладеному фізичними особами 81
Форма № 30. Посвідчувальний напис на договорі за участю юридичної особи 82
Форма № 31. Посвідчувальний напис на договорі про відчуження нерухомого майна за участю
особи, яка не може підписатись особисто внаслідок фізичної вади, хвороби тощо 83
Форма № 32. Посвідчувальний напис на договорі, укладеному фізичними особами
за участю представника 84
Форма № 33. Посвідчувальний напис на договорі за участю неповнолітньої дитини, яка діє
за згодою батьків (піклувальника) 85
Форма № 34. Посвідчувальний напис на договорі, укладеному за участю неповнолітньої дитини,
яка діє за згодою батьків (піклувальника),
які є стороною договору 86
Форма № 35. Посвідчувальний напис на договорі за участю неповнолітньої дитини, яка діє
за згодою батьків (піклувальника), а також за участю представників
малолітньої дитини 87
Форма № 36. Посвідчувальний напис на договорі, укладеному фізичними особами за участю
особи, яка не може розписатися особисто внаслідок фізичної вади, хвороби тощо 88
Форма № 37. Посвідчувальний напис на договорі про відчуження нерухомого майна,
який укладається фізичними особами 89
Форма № 38. Посвідчувальний напис на договорі про відчуження нерухомого майна
за участю юридичної особи 90
Форма № 39. Посвідчувальний напис на договорі про відчуження нерухомого майна
за участю представника 91
Форма № 40. Посвідчувальний напис на договорі відчуження нерухомого майна,
укладеному його управителем 92
Форма № 41. Посвідчувальний напис на договорі, укладеному за участю юридичної особи,
посвідченому з одночасним усним перекладом тексту договору перекладачем 93
Форма № 42. Посвідчувальний напис на договорі за участю фізичної особи, яка не знає мови,
якою викладено текст договору, з одночасним усним перекладом їй тексту
договору нотаріусом 94
Форма № 43. Посвідчувальний напис на договорі за участю фізичної особи, яка не знає мови,
якою викладено текст договору, з одночасним усним перекладом їй тексту
договору перекладачем 95
Форма № 44. Посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису одного
з подружжя на заяві про згоду на відчуження майна 96
Форма № 45. Посвідчувальний напис на заповіті, записанному зі слів заповідача 97
Форма № 46. Посвідчувальний напис на заповіті, посвідченому при свідках на бажання
заповідача 98
Форма № 47. Посвідчувальний напис на заповіті від імені особи, яка не може сама прочитати
текст заповіту уголос 99
Форма № 48. Посвідчувальний напис на заповіті подружжя 100
Форма № 49. Посвідчувальний напис на заповіті від імені особи, яка не може
підписатись власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби тощо 101
Форма № 50. Посвідчувальний напис на довіреності, виданій фізичною особою 102
Форма № 51. Посвідчувальний напис на довіреності, виданій фізичною особою у порядку
передоручення 103
Форма № 52. Посвідчувальний напис на довіреності, виданій управителем майна
на підставі договору управління майном 104
Форма № 53. Посвідчувальний напис на довіреності за участю юридичної особи 105
Форма № 54. Посвідчувальний напис на довіреності, виданій юридичною особою
у порядку передоручення 106
Форма № 55. Посвідчувальний напис на довіреності, виданій неповнолітньою дитиною,
яка діє за згодою одного з батьків (піклувальника) 107
Форма № 56. Посвідчувальний напис на довіреності, виданій фізичною особою, яка не може
підписатися власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби тощо 108
Форма № 57. Посвідчувальний напис на довіреності за участю фізичної особи, яка не знає мови,
якою викладено текст довіреності, з одночасним усним перекладом тексту
довіреності перекладачем 109
Форма № 58. Посвідчувальний напис про засвідчення вірності копії (фотокопії) з оригіналу
документа 110
Форма № 59. Посвідчувальний напис про засвідчення вірності копії з копії документа 111
Форма № 60. Посвідчувальний напис про засвідчення вірності копії з оригіналу документа
з одночасним письмовим перекладом тексту нотаріусом 112
Форма № 61. Посвідчувальний напис про засвідчення вірності копії з оригіналу документа
з одночасним письмовим перекладом тексту перекладачем 113
Форма № 62. Посвідчувальний напис на документі про час його пред’явлення 114
Форма № 63. Посвідчувальний напис про засвідчення вірності виписки з документа 115
Форма № 64. Посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису фізичної особи
на документах 116
Форма № 65. Посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису фізичної особи,
яка діє на підставі довіреності, на документах 117
Форма № 66. Посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису
на документі з одночасним письмовим перекладом тексту документа нотаріусом 118
Форма № 67. Посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису
на документі, вчиненного одночасно з перекладом тексту документа перекладачем 119
Форма № 68. Посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису на афідевіті
з додатками 120
Форма № 69. Посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису представника
юридичної особи на документі 121
Форма № 70. Посвідчувальний напис про засвідчення на документах справжності підпису
неповнолітньої дитини, яка діє за згодою одного з батьків (піклувальника) 122
Форма № 71. Посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису фізичної особи,
що підписалась за іншу особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби тощо
не може власноручно підписатися 123
Форма № 72. Посвідчувальний напис про засвідчення вірності перекладу,
зробленого нотаріусом 124
Форма № 73. Посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису перекладача 125
Форма № 74. Посвідчувальний напис на векселі про його оплату 126
Форма № 75. Посвідчувальний напис на дублікаті документа 127
Форма № 76. Заборона відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя, у зв’язку із смертю
одного з подружжя 128
Форма № 77. Заборона відчуження нерухомого майна, що належить фізичній особі, яка оголошена
померлою (у зв’язку з видачею свідоцтва про право на спадщину) 129
Форма № 78. Заборона відчуження нерухомого майна у зв’язку із смертю набувача майна
за договором довічного утримання (догляду), на яке видано свідоцтво
про право на спадщину 130
Форма № 79. Заборона відчуження майна у зв’язку з укладенням договору довічного
утримання (догляду), іпотеки 131
Форма № 80. Заборона відчуження жилого будинку, (квартири) у зв’язку з видачею
позики на його (її) будівництво, капітальний ремонт чи купівлю 132
Форма № 81. Зняття заборони відчуження майна у зв’язку з припиненням чи розірванням
договору довічного утримання (догляду), припиненням договору іпотеки 133
Форма № 82. Зняття заборони відчуження майна у зв’язку зі смертю відчужувача майна
за договором довічного утримання (догляду) 134
Форма № 83. Акт про морський протест 135
Додаток 26. Журнал обліку реєстрів для реєстрації нотаріальних дій 136
Додаток 27. Акт 136
Додаток 28. Примірний перелік документів, що не підлягають реєстрації 137
Додаток 29. Акт про відсутність вкладень у конверті та пошкодження кореспонденції
(конверта) 137
Додаток 30. Реєстраційні штампи 138
Додаток 31. Номенклатура справ 138
Додаток 32. Типова номенклатура справ державної нотаріальної контори
та приватного нотаріуса 139
Додаток 33. Спадкова справа 143
Додаток 34. Внутрішній опис спадкових справ (нарядів) 144
Додаток 35. Опис спадкових справ тривалого (понад 10 років) зберігання 144
Додаток 36. Внутрішній опис спадкової справи 145
Додаток 37. Внутрішній опис документів справи 145
Додаток 38. Засвідчувальний напис справи (розділу опису) 146
Додаток 39. Форма титульного аркуша справи 146
Додаток 40. Опис справ постійного зберігання 147
Додаток 41. Опис справ тривалого (понад 10 років) зберігання 147
Додаток 42. Опис справ з особового складу 148
Додаток 43. Форма титульного аркуша закінченого опису справ постійного та тривалого
(понад 10 років) зберігання 148
Додаток 44. Акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного
архівного фонду 149
Додаток 45. Акт приймання-передавання документів до державного нотаріального архіву 150
Додаток 46. Акт про вилучення справ приватного нотаріуса для передачі на зберігання
до державного нотаріального архіву 150

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5,
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882 151
Глава І. Загальні положення 152
Глава ІІ. Загальні правила вчинення нотаріальних дій 155
Глава ІІІ. Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій 169
Розділ 1. Основні правила посвідчення правочинів 169
Розділ 2. Посвідчення правочинів щодо розпорядження часткою нерухомого майна
в спільній власності 178
Розділ 3. Загальні правила посвідчення правочинів про відчуження житлового будинку,
садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,
іншого нерухомого майна 181
Розділ 4. Посвідчення договорів про відчуження об’єктів незавершеного будівництва 185
Розділ 5. Посвідчення договорів ренти 186
Розділ 6. Посвідчення договорів довічного утримання (догляду) та договорів
про надання утримання 187
Розділ 7. Посвідчення договорів застави (іпотеки) 188
Розділ 8. Посвідчення договорів про приватизацію майна державних підприємств 192
Розділ 9. Посвідчення договорів найму або позички будівлі, іншої капітальної споруди
(їх окремих частин), найму (оренди) або позички транспортних засобів 192
Розділ 10. Посвідчення договорів найму (оренди) житла для проживання,
а також найму (оренди) житла з викупом 194
Розділ 11. Посвідчення договорів оренди землі 195
Розділ 12. Посвідчення договорів управління майном 196
Розділ 13. Посвідчення шлюбного договору 197
Розділ 14. Посвідчення договорів про відчуження транспортних засобів, інших самохідних
машин і механізмів 198
Розділ 15. Посвідчення договорів доручення 199
Розділ 16. Посвідчення довіреностей 200
Розділ 17. Посвідчення заповітів 202
Розділ 18. Посвідчення угод між подружжям, батьками дитини, а також особами,
які проживають однією сім’єю 206
Розділ 19. Встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою,
а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме 208
Розділ 20. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна 209
Розділ 21. Видача свідоцтва виконавцю заповіту 213
Розділ 22. Видача свідоцтва про право на спадщину 214
Розділ 23. Посвідчення спадкових договорів 221
Розділ 24. Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі
смерті одного з подружжя 222
Розділ 25. Видача свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна, а також
заставленого майна з публічних торгів (аукціонів). Видача свідоцтва про придбання
нерухомого майна, що є предметом іпотеки 223
Розділ 26. Накладання та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав
на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації 225
Розділ 27. Засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і витягів з них 227
Розділ 28. Засвідчення справжності підпису на документах 228
Розділ 29. Засвідчення вірності перекладу 229
Розділ 30. Посвідчення фактів 230
Розділ 31. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів 231
Розділ 32. Вчинення виконавчих написів 232
Розділ 33. Вчинення протестів векселів. Пред’явлення чеків до платежу і посвідчення
неоплати чеків 235
Розділ 34. Вчинення морських протестів 236
Розділ 35. Прийняття документів на зберігання 237
Розділ 36. Застосування законодавства іноземних держав. Міжнародні договори 237

Податковий кодекс України
від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (витяг) 242

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
від 8 липня 2010 року № 2464-VI (витяг) 318

Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності
та інших речових прав на нерухоме майно,
затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5
(у редакції наказу Міністерства юстиції України
від 28 липня 2010 року № 1692/5) 327
I. Загальні положення 328
II. Подання документів для проведення державної реєстрації прав 330
III. Проведення державної реєстрації прав 332
IV. Особливості проведення державної реєстрації права власності на об’єкт незавершенного
будівництва 337
V. Облік безхазяйного нерухомого майна 337
VI. Реєстр прав та реєстраційна справа 338
VII. Надання інформації з Реєстру прав 341
VIII. Особливості оформлення права власності на нерухоме майно 343
IX. Плата за проведення державної реєстрації прав, оформлення права власності на нерухоме
майно та надання інформації з Реєстру прав 345
Додаток 1. Заява про державну реєстрацію прав 346
Додаток 2. Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться
державна реєстрація права власності на нерухоме майно 347
Додаток 3. Журнал обліку заяв про державну реєстрацію прав 349
Додаток 4. Розписка 349
Додаток 5. Клопотання про відкликання заяви про державну реєстрацію прав 350
Додаток 6. Рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав 350
Додаток 7. Рішення про державну реєстрацію прав. Рішення про відмову
в державній реєстрації прав 351
Додаток 8. Зразок штампа 352
Додаток 9. Заява про відмову від права власності та інших речових прав на нерухоме майно 352
Додаток 10. Рішення про відмову у задоволенні заяви про відмову від права власності
та інших речових прав на нерухоме майно 352
Додаток 11. Заява про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна 353
Додаток 12. Заява про закриття розділу реєстру прав власності на нерухоме майно
та реєстраційної справи 353
Додаток 13. Заява про надання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно 354
Додаток 14. Журнал обліку заяв та запитів про надання інформації з реєстру прав
власності на нерухоме майно 354

Закон України «Про нотаріат»
від 2 вересня 1993 року № 3425-XII 355
Розділ І. Нотаріат в Україні 355
Глава 1. Загальні положення 355
Глава 2. Державні нотаріальні контори і державні нотаріальні архіви 364
Глава 3. Приватна нотаріальна діяльність 366
Розділ II. Повноваження щодо вчинення нотаріальних дій 372
Розділ III. Правила вчинення нотаріальних дій 376
Глава 4. Загальні правила вчинення нотаріальних дій 376
Глава 5. Посвідчення угод 382
Глава 6. Вжиття заходів до охорони спадкового майна 385
Глава 7. Видача свідоцтв про право на спадщину 387
Глава 8. Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя 389
Глава 9. Видача свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів 389
Глава 10. Накладання заборони відчуження нерухомого майна 390
Глава 11. Засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підписів
і вірності перекладу 391
Глава 12. Посвідчення фактів 392
Глава 13. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів 393
Глава 14. Вчинення виконавчих написів 393
Глава 15. Вчинення протестів векселів, пред’явлення чеків до платежу
і посвідчення неоплати чеків 394
Глава 16. Вчинення морських протестів 395
Глава 17. Прийняття документів на зберігання 395
Розділ IV. Застосування законодавства іноземних держав. Міжнародні договори 395

Концепція реформування органів нотаріату в Україні,
затверджена наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 року № 3290/5 397

КАРПАТСКИЕ ВСТРЕЧИ НОТАРИУСОВ
г. Черновцы, п. Мигово
17.02 – 20.02.2011

ТЕМА СЕМИНАРА:
ЗМІНИ В ОПОДАТКУВАННІ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ПРОГРАММА ВСТРЕЧ
17 февраля,
четверг 8.00 – 14.00

14.00 – 15.00

15.00 – 17.00

17.00 – 19.00

19.00 Размещение в отеле.
Регистрация участников семинара
Обед

Свободное время

Приветственный глинтвейн, катание на коньках у ресторана «Гетьман»
Ужин в отеле

18 февраля,
пятница 8.00 – 9.00

С 9.00

13.00-14.00

С 14.00

19.00 Завтрак

Свободное время для катания на лыжах, санках, коньках и сноуринге на территории отельного комплекса.
Вы можете заказать экскурсию за дополнительную плату (см. ниже)

Обед

Свободное время для катания на лыжах, санках, коньках и сноуринге на территории отельного комплекса.
Вы можете заказать экскурсию за дополнительную плату (см. ниже)

Ужин
19 февраля,
суббота 8.00 – 9.00

9.00 – 12.30

13.00 – 14.00

19.00 -24.00 Завтрак

Встреча в конференц-зале
Тема: Зміни в оподаткуванні нотаріальної діяльності.
1) Податковий кодекс
а) база та розмір оподаткування
б) витрати
в) звітування
г) відповідальність
2) Єдиний соціальний внесок .
а) база та розмір внесків
б) звітування
в) відповідальність.

Обед
Свободное время для катания на лыжах, санках, коньках и сноуринге на территории отельного комплекса.
Вы можете заказать экскурсию за дополнительную плату (см. ниже)

Банкет в ресторане «Гетьман»
20 февраля,
воскресенье 8.00-9.00
Завтрак
Разъезд

ГОРНОЛЫЖНО-ТУРИСТИЧЕСКИЙ КОМПЛЕКС «МИГОВО»

Размещение:
Горнолыжно-туристический комплекс «Мигово» построен в традиционном украинском стиле, с учетом национальной культуры и истории. Он расположен в красивейшем уголке Украинских Карпат — в п. Мигово, у истока одноименной речки Миговка, между вершинами Стежок, Кечера, Росохата.
Благодаря удобному расположению и естественным условиям, рельефу склонов, погодным условиям, зимний сезон длится с середины декабря до середины апреля. Для качественного зимнего отдыха на комплексе установлены системы искуственого снегопокрытия ратраки, освещение трасс. Установлены бугельные подъемники протяжностью 1100м, 600м, 200м. Всего длина трассы 3300м.
Номерной фонд:
Размещение в готельных комплексах:
«Карпатська Зірка», «Саторі». «Гірський світанок»(котеджного типа),
Номера класса «Стандарт»
В номере: кабельное телевидение, холодильник, телефон, интернет, полный санузел, мебель из натуральных материалов (дерево, кожа). Интерьер комнат в национальном стиле.
Инфраструктура:

Лечебно-оздоровительный комплекс с сауной, баней, сеновалом и джакузи
Сауна (10 чел.) — 220 грн./час
Массаж (общий, лечебный, антицеллюлитный) — от 70 грн./час
Каток (в зимнее время)
Сноутюбинг (в зимнее время)
Прокат лыжного снаряжения
Лыжная школа
Стенд для занятий альпинизмом Бильярд
Дискотека
Пейнтбол
Компьютерный зал
Детская площадка
Пневматический тир
Тир для стрельбы из лука
Квадроциклы
Вездеходы (10 человек) — 450 грн./выезд
Сувенирный магазин

Экскурсионные программы
(дополнительно оплачиваются)

Экскурсия в Косов
11февраля с 14.00 до 21.00

Стоимость 350 грн.

Экскурсия в удивительный карпатский городок Косов — объединение уникальной карпатской природы и народных гуцульских обычаев.
Мы посетим Национальный Музей народного искусства и Гуцульщины, побываем в с. Шешоры в гостях у известной украинской мастерицы – Анны Васильевны Василащюк, автора рушников, веретов, скатертей.
Шешоры – живописное гуцульское село, традиционное место художественного ткацтва. Каждую хату украшают рушники, подушки, скатерти, сделанные местными народными мастерами.
Далее отправимся в колыбель гуцульских ремесел – Яворов. Побываем в хате у мастеров «ліжників». Пройдем, мастер-класс изготовления этих самобытных одеял: от ткацкого станка до хижины на горной речке, где они «вымываются».
Все произведения народного искусства увиденные в этот день, мы сможем приобрести непосредственно у мастеров.
А в завершении этого самобытного путешествия – настоящий гуцульский ужин под настоящую гуцульскую музыку!

Экскурсия в Черновцы
12февраля с 14.00 до 18.00

Стоимость 150 грн.

«Маленьким Парижем» в свое время называли Черновцы. Во время экскурсии по этому уникальному городу Вы познакомитесь с историей и местной средой прошлой эпохи Черновцов. Увидите экземпляры европейской архитектуры ХІХ – нач. ХХ ст.: Резиденция митрополитов Боковины и Далмации, Музыкально-драматический театр, Кафедральный собор Святого Духа. А также прогуляетесь старинными улицами, завернете на главную пешеходную улицы города — улицу имени О. Кобылянской.
Архитектурным символом города считается – Резиденция православных митрополитов Буковины и Далмации. Сегодня здесь расположен Черновицкий национальный университет им. Ю. Федьковича.
Вы осмотрите семинарский корпус, церковь Трех Святителей, дворец и парк митрополита, побываете в Мраморном зале. Пребывание в резиденции — это минуты гармонии духа и сердца, прикосновенье к вечной нетленной красоте.

Внимание! Последний день оплачен до 12:00. Задержаться дольше
возможно, самостоятельно оплатив свое пребывание.
*Оргкомитет оставляет за собой право внесения изменений в программу
«Карпатских Встреч Нотариусов»
Программа рассчитана на группу не менее 50 чел.

Заявку на участие необходимо подать до 27 января 2011 года (включительно) удобным для Вас способом:
факсом 8 (0654) 26-04-09 или по электронному адресу: pcf@list.ru, vozhova@mail.ru

Для участия необходимо провести организационный взнос до 07 февраля 2011 года в
сумме 2 290 грн.

Счет выставляется согласно вашей заявки.

В организационный взнос входит:
1. Проживание (с 10.02 по 13.02. 2011 г.) в двухместном комфортабельном номере (душ, туалет, телевизор, холодильник).
2. 3-разовое питание (по программе).
3. Приветственный глинтвейн на катке
4. Организационные расходы на проведение семинара: аренда зала, методические раздаточные материалы.
5. Банкет в ресторане «Гетьман»

Как добраться:
На поезде ехать до г. Черновцы, далее на маршрутном такси до Мигово. (С центрального автовокзала ежедневно курсируют рейсовые маршрутные автобусы. Продолжительность поездки 1 час, стоимость 12 грн.).
На машине до Мигово. Ехать нужно через Сторожинец и на светофоре — направо на Выжницу. Не доезжая Берегомета, по указателю поворачивать налево. Открытый охраняемый платный паркинг.
Расстояние от Черновцов 43 км, от Киева 461 км.

Контактные телефоны: 050 275 06 39, 066-734-29-54, 096-425-44-18

Особливості укладення договору концесії

Відносини концесії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про концесії” (далі – Закон), Законом “Про будівництво і експлуатацію автомобільних доріг”, численними постановами Кабінету Міністрів України, які були прийняті на виконання означених законів, та іншими нормативно-правовими актами, в яких законодавець на правовому рівні закріпив не тільки права і обов’язки сторін, але й передбачив саму можливість використання цього виду правовідносин.

Законом визначено, що концесія — це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб’єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов’язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Договір концесії (концесійний договір) – договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб’єкту підприємницької діяльності (концесіонеру ) право створити (побудувати) обєкт концесії чи суттєво його поліпшити та( або) здійснювати його управління(експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.

Цей договір має певні особливості.

Сторонами концесійних відносин є концесієдавець і концесіонер.

Концесієдавцем є уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, а концесіонерами можуть бути тільки суб’єкти підприємницької діяльності: юридичні особи та фізичні особи — підприємці. Ця умова ставить договір концесії у ряд суто підприємницьких договорів, його використання можливе виключно у сфері підприємництва.

Вибір концесіонерів, як це передбачено статтею 2 Закону здійснюється переважно на конкурсній основі.

Відповідно до умов договору концесії концесієдавець надає концесіонеру права, а останній відповідно бере на себе зобов’язання на створення( будівництво) та (або)управління(експлуатацію) об’єкта концесії. Ця ознака показує різницю між договором концесії та такими схожими правовими інститутами як договори найму, оренди та фінансового лізингу.

У найм ( фінансовий лізинг, оренду) власником надається майно, що необхідне наймачу ( лізингоодержувачу, орендарю), в тому числі для здійснення підприємницької та іншої діяльності, і яке було створене до моменту укладання договору про його використання.

Натомість в концесію передається право на створення ( будівництво або добудову) майна( об’єкта концесії) і на подальше його використання (управління, експлуатацію) концесіонером з метою отримання прибутку.

Отже, концесія поєднує в собі ознаки підряду( наприклад виконання на власний ризик робіт із будівництва доріг за завданням концесієдавця) та інститутів найму, оренди, фінансового лізингу ( строкове, платне володіння і користування дорогою).

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону у концесію можуть надаватися такі об’єкти права державної чи комунальної власності:

майно підприємств, які є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів, що забезпечують комплексне надання послуг у сферах діяльності, що визначені частиною другою цієї статті;

об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання послуг по задоволенню громадських потребу сферах діяльності, що визначені частиною другою цієї статті;

спеціально збудовані об’єкти відповідно до умов концесійного договору для задоволення потреб у сферах діяльності, що визначені частиною другою цієї статті.

Об’єкти права державної або комунальної власності, надані в концесію, не підлягають приватизації протягом дії концесійного договору.

Слід зазначити, що майно в концесію можна отримати лише після перемоги в концесійному конкурсі.

Концесія надається на визначений строк і оформляється шляхом укладення відповідного договору.

Концесійний договір укладається на строк, визначений у договорі, який має бути не менше 10 років та не більше 50 років( стаття 9 Закону).

Строк дії концесійного договору може бути змінений за згодою сторін в межах вищевказаних строків.

Що стосується істотних умов договору концесії, то такі умови передбачені статтею 10 Закону.

Зокрема, це сторони договору, види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору, об’єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об’єкта концесії), умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна для здійснення концесійної діяльності, строк дії договору концесії тощо.

За згодою сторін у концесійному договорі можуть бути передбачені й інші умови. Умови концесійного договору є чинним на весь строк дії договору, у тому числі у випадках, коли після його укладання законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера.

Якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна земельна ділянка, договір оренди земельної ділянки додається до концесійного договору.

Після погодження всіх істотних умов з переможцем концесійного конкурсу (вибір концесіонерів здійснюється на конкурсній основі) укладається концесійний договір.

Концесійний договір повинен укладатися в письмовій формі, наслідком її недодержання є нікчемність договору.

Договір вважається укладеним з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору, тобто є консенсуальним. Передача об’єкта у концесію здійснюється у строки і на умовах, визначених у концесійному договорі. Однак, передача об’єктів у концесію не зумовлює перехід права власності на цей об’єкт до концесіонера та не припиняє права державної чи комунальної власності на ці об’єкти.

Майно створене на виконання умов концесійного договору, є об’єктом державної чи комунальної власності.

Якщо концесієдавець у строки і на умовах, визначених у концесійному договорі, не передасть об’єкт концесії, концесіонер має право вимагати від концесієдавця передачі об’єкта концесії та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або вимагати розірвання концесійного договору і відшкодування збитків, завданих йому невиконанням концесійного договору.

Концесійні договори підлягають обов’язковій реєстрації в порядку, предбаченому статтею 14 Закону та Положенням про реєстр концесійних договорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2000 № 72.

Слід зазначити, що факт реєстрації або не реєстрації договору концесії не впливає на його чинність, оскільки як було уже зазначено концесійний договір набирає чинності з дня досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

З.М. Долгова, заступник начальника відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань