НАКАЗ. Внесено зміни до Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

20.08.2012 м. Київ 1237/5

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 23 серпня 2012 року
за № 1428/21740

Про внесення зміни до
Положення про вимоги
до робочого місця (контори)
приватного нотаріуса та
здійснення контролю за
організацією нотаріальної
діяльності

Відповідно до статті 24 Закону України «Про нотаріат»

НАКАЗУЮ:

1. Внести до Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2011 року № 888/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 березня 2011 року за № 406/19144, таку зміну:

підпункт 10.2 пункту 10 доповнити словами «в двох примірниках, один з яких у день проведення перевірки видається заявнику».

2. Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (Чижмарь К.І.):

2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно — правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

2.2. Довести цей наказ до відома начальників головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр
Олександр Лавринович

Нотаріуси як спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу

Нотаріуси як спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу

Міжнародний досвід боротьби з відмиванням доходів, отриманих від злочинної діяльності свідчить, що правовою основою протистояння легалізації таких коштів, особливо за умов глобалізації, є не тільки міжнародні правові документи, але і досконале національне законодавство.

Міжнародні документи відносять певні дії до дій щодо легалізації незаконно отриманих доходів, в тому числі такі як:

- зміну правового режиму або передачу майна, придбаного в результаті злочинної діяльності чи участі в злочинній діяльності, з метою приховування, перекручення факту незаконного походження цього майна;

- приховання або перекручення дійсного правового режиму, джерела походження, місцезнаходження майна, його незаконне розміщення, переміщення, також приховування або перекручення прав на майно, свідомо придбаного в результаті злочинної діяльності або участі у злочинній діяльності;

- придбання чи збереження, використання майна, що на час його одержання було свідомо придбане в результаті злочинної діяльності чи участі у злочинній діяльності.

Тобто, як бачимо, здійснення таких дій є нетрадиційними способами по відмиванню доходів. А для їх проведення необхідно використання повноважень певних установ та професій, які раніше не були задіяні в складній системі відмивання брудних доходів.

З урахуванням міжнародного досвіду, до законодавчих актів України внесено відповідні зміни та істотно розширено коло осіб, яких віднесено до суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

Так, з прийняттям Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 18.05.2010 № 2258-17 (далі-Закон) на нотаріусів покладено нову функцію, здавалося б не властиву самій їх діяльності, а саме, здійснення фінансового моніторингу та відповідно віднесено їх до спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

Хотілось би звернути увагу, що Закон відносить нотаріусів не просто до суб’єктів первинного фінансового моніторингу, а до спеціально визначених (ст.5 Закону). Очевидно і забезпечення такої функції, як проведення фінансового моніторингу, а відповідно і виконання обов’язків у спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу відрізняються від забезпечення функції та виконання обов’язків суб’єктами первинного фінансового моніторингу.

Стаття 1 Закону розкриває суть поняття фінансового моніторингу, як сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Як бачимо є первинний та державний фінансовий моніторинг.

В свою чергу, державний фінансовий моніторинг — це сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами державного фінансового моніторингу, у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

А первинний фінансовий моніторинг складає сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, на виконання вимог Закону та в свою чергу включають проведення обов’язкового фінансового моніторингу та внутрішнього фінансового моніторингу.

Який же первинний фінансовий моніторинг, як спеціально визначені суб’єкти проводять нотаріуси?

Стаття 6 Закону визначає загальний перелік завдань, обов’язків та прав суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Однак, цією ж статтею передбачено, що на спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу не поширюються певні обов’язки, в тому числі:

- щодо виявлення фінансових операцій, що підлягають обв’язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 Закону;

- та повідомлення Держфінмоніторингу про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу,- протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення.

Таким чином, ми з’ясували, що Закон покладає на нотаріуса як спеціально визначеного суб’єкта первинного фінансового моніторингу обов’язок проведення внутрішнього фінансового моніторингу, а також встановили, що обсяг обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу у нотаріуса менший порівняно з іншими суб’єктами.

Тепер з’ясуємо порядок настання певних обов’язків у нотаріуса.

Так, пунктом першим частини другої статті 6 Закону передбачено обов’язок суб’єкта первинного фінансового моніторингу стати на облік у Держфінмоніторингу у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядком взяття на облік суб’єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 747 (далі – Порядок) передбачено механізм взяття на облік нотаріусів.

Згідно з абзацом п’ятим пункту 6 Порядку визначено, що нотаріуси, як спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу, подають Держфінмоніторингу інформацію, необхідну для взяття їх на облік не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати встановлення ділових відносин з клієнтом, який має намір вчинити один з правочинів, визначених частиною першою статті 8 Закону.

Як бачимо, тільки за умови встановлення ділових відносин з клієнтом і тільки щодо посвідчення певних правочинів нотаріус подає необхідну інформацію для взяття його на облік, як суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Такими правочинами є:

купівля-продаж нерухомості;

управління активами клієнта;

управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;

залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними;

утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.

Діловими відносинами, відповідно до пункту 25 частини першої статті 1 Закону, є відносини між клієнтом та нотаріусом, що виникли на підставі договору про надання фінансових або інших послуг.

Згідно із статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно, або в письмовій формі. Враховуючи наведене, ділові відносини вважаються встановленими з моменту укладання договору про надання відповідних послуг як у письмовій формі, так і в усній формі, у випадках, коли законодавством для укладання таких договорів письмова форма не обов’язкова.

Враховуючи специфіку діяльності нотаріуса — встановлення ділових відносин з клієнтом є первинною складовою вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до пункту 7 Порядку інформація, необхідна для взяття суб’єкта на облік, подається на паперових носіях за формою, встановленою Держфінмоніторингом.

З метою забезпечення виконання зазначеного Порядку Держфінмоніторингом прийнято наказ від 26.08.2010 №148 «Про затвердження форм обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та Інструкції щодо їх заповнення», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.10.2010року за № 891/18186.

Наказом затверджено форму №1-ФМ «Форма обліку СПФМ (відокремленого підрозділу)». Нотаріуси заповнюють форму, передбачену для спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово.

Законом визначено, що внутрішній фінансовий моніторинг – це сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу з:

- виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до статті 16 Закону;

- із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;

- ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників;

- подання інформації Спеціально уповноваженому органу про операції, що мають високий ступінь ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму:

- а також додаткової інформації про фінансові операції та їх учасників, що стали об’єктом фінансового моніторингу з боку Спеціально уповноваженого органу.

Стаття 16 Закону містить ознаки та говорить про інші ризики для визначення певних фінансових операцій такими, які підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу.

Виникає перше запитання з приводу того, що ж таке фінансова операція для нотаріуса. Закон дає нам відповідь на це запитання таким чином, що фінансова операція – це будь – які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Що таке активи, ми розуміємо, дії нотаріуса щодо активів клієнта для нас теж зрозумілі, а те що нотаріус за певних умов є суб’єктом первинного фінансового моніторингу, знову ж таки, визначено Законом.

Так, статтею 8 Закону передбачено, що виконання обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується нотаріусами, якщо вони беруть участь у підготовці і здійсненні правочину щодо:

купівлі-продажу нерухомості;

управління активами клієнта;

управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;

залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними;

утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.

Пункт другий частини другої статті 6 Закону зобов’язує нотаріуса, як суб’єкта первинного фінансового моніторингу здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта у випадках, установлених законом.

Частина третя статті 9 Закону визначає наступні випадки проведення ідентифікація та вивчення фінансової діяльності клієнта:

- встановлення ділових відносин з клієнтами;

- виникнення підозри в тому, що фінансова операція може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;

проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу;

проведення фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 гривень.

Що ж стосується нотаріусів, то зважаючи, що Закон визначив їх спеціально визначеними суб’єктами первинного фінансового моніторингу і надав право виконувати певні обов’язки за певних умов, то і здійснення ідентифікації та вивчення фінансової діяльності проводить тільки в одному випадку – це при встановленні ділових відносин з клієнтами.

Що ж таке ідентифікація клієнта? Це перш за все встановлення відомостей та інформації що характеризує клієнта, як учасника фінансової операції.

Враховуючи вимоги Закону нотаріус зобов’язаний здійснювати ідентифікацію з урахуванням положень нормативно-правового акту Міністерства юстиції України, як органу що забезпечує регулювання та нагляд. Пунктом 4.7 Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2010 № 2339/5 передбачено, що ідентифікацію клієнта нотаріус має здійснювати з урахуванням критеріїв ризику, встановлених Держфінмоніторингом.

Однак, здійснення ідентифікації – це не тільки обов’язок, а це і захід по виявленню фінансової операції, що підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу. Адже, здійснивши ідентифікацію та оцінивши всі можливі критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму нотаріус виявляє чи є певна фінансова операція такою, що підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу.

Коли ми звертаємось до статті 6 Закону, то бачимо формулювання, що звучить наступним чином: «здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта». Стаття 9 Закону має назву: «Ідентифікація клієнтів, які проводять фінансові операції, та вивчення їх фінансової діяльності». По тексту цієї ж статті звучить те ж формулювання щодо вивчення змісту діяльності та фінансового стану.

Виникає запитання яким чином нотаріус, як спеціально визначений суб’єкт первинного фінансового моніторингу може вивчити фінансову діяльність клієнта? Також виникає запитання, яка фінансова діяльність є у фізичних осіб, які не є підприємцями?

Адже, провівши аналіз певних норм нормативно-правових актів приходимо до висновку, що фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства. Тобто, у вузькому розумінні основний зміст фінансової діяльності полягає у фінансуванні підприємства. Сама ж фінансова діяльність підприємства базується на підприємницькій діяльності та опосередковує її. Підприємства, незалежно від організаційно-правової форми своєї діяльності та форми власності, функціонують як юридичні особи — суб’єкти цивільно-правових відносин, у тому числі фінансових. Згідно з Цивільним кодексом України юридичними особами визнаються організації, які володіють відокремленим майном і можуть від свого імені набувати майнових прав та особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами й відповідачами в суді та господарському суді.

У чинному законодавстві закріплені положення, що фіксують наявність у підприємств певних організаційно-правових атрибутів, які їм властиві як господарюючим суб’єктам — юридичним особам: самостійний баланс, що визначає джерела і розміщення фінансових ресурсів підприємства, поточний та інші рахунки в банківських установах, печатка зі своїм найменуванням. Як бачимо, всі вони найтіснішим чином пов’язані саме з фінансовою діяльністю підприємств.

Нотаріус, як спеціально визначений суб’єкт первинного фінансового моніторингу здійснюючи ідентифікацію клієнта, отримає відповідні документи, що підтвердять:

- повне найменування, місцезнаходження юридичної особи;

- відомості про органи управління та їх склад;

- дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками і майном;

- відомості про власників істотної участі в юридичній особі;

- відомості про контролерів юридичної особи;

- ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

- реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку. Однак, виникає логічне запитання, що може бути підтвердженням фінансової діяльності підприємства. Мабуть це може бути самостійний баланс, який визначає джерела і розміщення фінансових ресурсів підприємства.

Що може бути підтвердженням фінансової діяльності фізичної особи – підприємця, якщо власний капітал підприємця формується виключно за рахунок його приватного майна?

Крім вивчення фінансової діяльності, при здійсненні ідентифікації клієнта, як було раніше сказано і як визначено частиною восьмою статті 9 Закону, правом нотаріуса є витребування інформації щодо фінансового стану клієнта.

Що ж можна віднести до інформації, що підтверджує фінансовий стан клієнта? Клієнтом може бути, як фізична особа так і юридична особа. Мабуть і відповідна інформація має бути різною. Можливо це інформація про період діяльності та обсяг ділової активності, регулярності здійснення операцій, їх природи та розмірів.

Однак, нотаріуси є спеціально визначеними суб’єктами первинного фінансового моніторингу і головний їх обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, передбачені Законом України «Про нотаріат», з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріуси не володіють будь-якими навичками та знаннями щодо бухгалтерського обліку та аудиту щоб на достатньому рівні вивчити фінансову діяльність та фінансовий стан клієнта.

Тому, на нашу думку, для ефективного виконання нотаріусами повноважень спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу доцільно було б на законодавчому рівні врегулювати питання надання відповідними органами відповідних документів, що підтверджували б наявність достатньої фінансової діяльності клієнта, а також підтверджували фінансовий стан клієнта незалежно чи є це фізична чи юридична особа.

С.В.Нечипорук,
кандидат юридичних наук,
заступник начальника управління –
начальник відділу фінансового моніторингу осіб,
які надають юридичні послуги
Управління нотаріату
та фінансового моніторингу
юридичних послуг
Департаменту нотаріату, банкрутства та
функціонування центрального засвідчу вального органу

Список використаної літератури

1. Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 18.05.2010 № 2258-17 // Голос України від 22.05.2010. – №93.

2. Порядок взяття на облік суб’єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму: постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 747// Офіційний вісник України. – 2010. — №65. – Ст.2261

3. Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України: наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 № 2339/5 // Офіційний вісник України. . – 2010. — №74. – Ст.2652

4. Чижмарь К.І, Гаєвський І. М., Актуальні питання фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України. Методичні рекомендації. Офіційне видання. К.: ПрАТ“Видавництво“Київська правда”. 2010. – Cт. 12.

5. Лютий І.О. Нові тенденції розвитку фінансової системи держави // Фінанси України.- 2004.- №5.

6. Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. наук: спец. 25.00.02 / Т.В. Хайлова; До-нец. держ. ун-т упр. – Донецьк, 2004. – 17 с.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним зверненням приватного підприємства „ІКІО“ щодо офіційного тлумачення положення
частини першої статті 61 Сімейного кодексу України

м. К и ї в Справа № 1-8/2012
19 вересня 2012 року
№ 17-рп/2012

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича – головуючого, доповідача,
Бауліна Юрія Васильовича,
Бринцева Василя Дмитровича,
Вдовіченка Сергія Леонідовича,
Винокурова Сергія Маркіяновича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Пасенюка Олександра Михайловича,
Сергейчука Олега Анатолійовича,
Стецюка Петра Богдановича,
Стрижака Андрія Андрійовича,
Шаптали Наталі Костянтинівни,
Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням приватного підприємства „ІКІО“ щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України
(далі – Кодекс).
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 42, 43 Закону України „Про Конституційний Суд України“ стало конституційне звернення приватного підприємства „ІКІО“.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 94 Закону України „Про Конституційний Суд України“ є наявність неоднозначного застосування судами України положення частини першої статті 61 Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача Головіна А.С., дослідивши матеріали справи та висновки науковців Національного університету „Юридична академія України імені Ярослава Мудрого“, Національного університету „Одеська юридична академія“, Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Приватне підприємство „ІКІО“ звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення частини першої статті 61 Кодексу, відповідно до якого об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, в аспекті того, чи є статутний капітал та майно приватного підприємства об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Суб’єкт права на конституційне звернення стверджує, що неоднакова судова практика порушила його конституційні права, оскільки неоднозначне розуміння змісту права спільної сумісної власності подружжя судами загальної юрисдикції призводить до прийняття різних за змістом і правовими наслідками рішень. В одному випадку суди визначили майно та статутний капітал приватного підприємства „ІКІО“, створеного за рахунок спільної сумісної власності подружжя, як об’єкт права спільної сумісної власності подружжя і здійснили його поділ у відсотковому співвідношенні між спадкоємцями, в інших – виходили з того, що статутний капітал та майно такого підприємства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому один із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від діяльності приватного підприємства.

2. Вирішуючи порушене в конституційному зверненні питання, Конституційний Суд України виходить з такого.

2.1. Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім’ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї (частина перша статті 51, пункт 6 частини першої статті 92). У статті 3 Кодексу встановлено, що сім’я створюється на підставі шлюбу та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім’єю.
Рівність прав і обов’язків у шлюбі та сім’ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Кодексу та Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу).
Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути
будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту
(частина перша статті 61 Кодексу).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним
з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової
чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга
статті 364 ЦК України).
Спадкування є іншим видом набуття особистої приватної власності кожного з подружжя. При цьому до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця (статті 1218,
1219 ЦК України). Тому у складі спадщини може перебувати будь-яке майно, крім прав та обов’язків, нерозривно пов’язаних з особою спадкодавця.
З наведених положень випливає, що власність у сім’ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім’єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

2.2. Відповідно до Конституції України усі суб’єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга
статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).
Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).
В Україні залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу діють підприємства унітарні та корпоративні; унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства; унітарними є підприємства, засновані, зокрема, на приватній власності засновника (частини третя, четверта статті 63 Господарського кодексу України (далі – ГК України).
Матеріальну основу діяльності підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства; джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб’єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України
(частини перша, друга статті 66 ГК України).
Вклад до статутного капіталу та виділене із спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю; підприємство або його частина можуть бути об’єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Тобто зі змісту цієї статті вбачається, що стосовно підприємства як єдиного майнового комплексу або його частини можуть виникати цивільні права і обов’язки.
На думку Конституційного Суду України, приватне підприємство
(або його частина), засноване одним із подружжя, – це окремий об’єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об’єктом їх спільної сумісної власності.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 51, 62, 66, 67, 69 частини першої статті 95 Закону України „Про Конституційний Суд України“, Конституційний Суд України
в и р і ш и в:

1. В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у „Віснику Конституційного Суду України“ та в інших офіційних виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

НАКАЗ. Визнано такими, що втратили чинність, деякі накази Міністерства юстиції України

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

29.08.2012 м. Київ № 1282/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2012 року за № 1470/21782

Про визнання такими, що
втратили чинність, наказів
Міністерства юстиції України
від 01 грудня 2006 року № 87/5,
від 12 грудня 2008 року № 2152/5
та від 07 лютого 2009 року № 224/5

Відповідно до статті 2¹ Закону України «Про нотаріат»

НАКАЗУЮ:

1. Визнати такими, що втратили чинність, накази Міністерства юстиції України від 01 грудня 2006 року № 87/5 «Про затвердження Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2006 року за № 1253/13127 (із змінами), від 12 грудня 2008 року № 2152/5 «Про затвердження Порядку підвищення рівня кваліфікації приватних нотаріусів із спадкового права», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 грудня 2008 року за № 1188/15879, та від 07 лютого 2009 року № 224/5 «Про затвердження Порядку проведення кваліфікаційного іспиту для осіб, якими протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не здійснювалась нотаріальна діяльність», зареєстрований у Міністерстві юстиції 12 лютого 2009 року за № 136/16152.

2. Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (Чижмарь К.І.):

2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

2.2. Довести цей наказ до відома начальників головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Чижмарь К.І.

Міністр
Олександр Лавринович

Міністерство юстиції змушене публічно заявити про спростування неправдивої публікації інтернет-ресурсу «Українська правда» та його проекту «Економічна правда», що позиціонують себе як засоби масової інформації.

Так, 19 вересня 2012 року цими інтернет-ресурсами було опубліковано статтю «Іпотечна корупція в законі», яка містить повністю неправдиві твердження щодо регуляції Міністерством юстиції України ринку реалізації заставного майна.

При цьому, указані інтернет-ресурси були тричі поінформовані прес-службою Мін‘юсту про те, що Міністерство юстиції не займається реалізацією заставного майна та не має для цього жодних повноважень.

Зокрема, 20 вересня на адресу інтернет-ресурсу «Українська правда» було надіслано письмове прохання опублікувати спростування неправдивого повідомлення, як то перебачено статтею 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Проте інтернет-ресурс «Українська правда» проігнорував законну вимогу Міністерства юстиції.

Натомість проектом «Економічна правда» було опубліковано чергове повідомлення з неправдивим заголовком «Мін’юст заявляє, що не має відношення до виконавчої служби».

У цьому зв‘язку Міністерство юстиції змушене розмістити указане спростування на власному офіційному веб-сайті – www.minjust.gov.ua, а також розіслати відповідне спростування для можливої публікації засобами масової інформації.

Принагідно відзначимо, що, можливо, саме така не доброчесна діяльність, яку продемонстрували інтернет-ресурс «Українська правда» та його проект «Економічна правда», стала підставою для виникнення законодавчої ініціативи щодо введення відповідальності за наклеп.

У листопаді-грудні 2012 року усі нотаріуси в Україні пройдуть спеціальні теоретичні та практичні заняття з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Навчання також пройдуть помічники нотаріусів та консультанти державних нотаріальних контор.

Відповідний наказ підписав Міністр юстиції Олександр Лавринович. Наказ видано у зв‘язку з покладанням на нотаріусів з 1 січня 2013 року функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Так, з 1 листопада та до кінця грудня поточного року у вільний від прийому громадян час державні та приватні нотаріуси України проходитимуть навчання, під час якого вивчатимуть законодавство у відповідній сфері, проходитимуть теоретичні та практичні заняття з питань державної реєстрації речових прав.

До плану навчань включено вивчення загальних положень законодавства, повноважень нотаріусів як спеціального суб’єкта реєстрації речових прав на нерухоме майно. Нотаріуси вивчатимуть структуру Державного реєстру прав на нерухоме майно та новостворених органів державної реєстрації прав. До плану навчань включено вивчення порядку державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зокрема, підстав для зупинення або відмови в державній реєстрації прав, надання інформації з Державного реєстру прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, особливостей проставлення відміток державним реєстратором, порядок передачі документів до органу державної реєстрації прав та внесення змін до Державного реєстру прав тощо.

Мін‘юстом також створено спеціальну робочу групу, яка здійснюватиме контроль за підготовкою нотаріусів до виконання функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Як відомо, 16 березня 2010 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно», який направлений на створення в Україні єдиної системи державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, запровадження державного реєстру прав на нерухоме майно тощо.

Указаним Законом передбачено концептуальні зміни у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 1 січня 2013 року. Зокрема, на нотаріусів будуть покладені функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

За даними Міністерства юстиції, на сьогодні для нотаріального обслуговування населення України створено 807 державних нотаріальних контор, в яких працює 1 390 державних нотаріусів, та зареєстровано нотаріальну діяльність 5 665 приватних нотаріусів.

Прес-служба Міністерства юстиції України.

Наказ Міністерства юстиції України № 799/7 від 03.09.2012 «Про підвищення кваліфікації нотаріусів, як спеціальних суб’єктів, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, а також помічників нотаріусів та консультантів державних нотаріальних контор»

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

03.09.2012 м. Київ № 799/7

Про підвищення кваліфікації нотаріусів,
як спеціальних суб’єктів, на яких
покладаються функції державного
реєстратора прав на нерухоме майно,
а також помічників нотаріусів та
консультантів державних
нотаріальних контор

З метою виконання пункту 3 розділу ІІ Плану заходів із запровадження системи державної реєстрації прав на нерухоме майно та реалізації Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22 серпня 2012 року № 776/7

НАКАЗУЮ:

1. Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (Чижмарь К.І.), Державній реєстраційній службі України (Єфіменко Л.В.), державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В.Б.), начальникам Головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі вжити заходів щодо підвищення кваліфікації нотаріусів з питань державної реєстрації речових прав.

2. Начальникам Головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі спільно з державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (Добжанський В.Б.) та Державною реєстраційною службою України (Єфіменко Л.В.):

2.1. З 01 листопада 2012 року по 20 грудня 2012 року організувати й забезпечити вивчення законодавства та проведення з нотаріусами (помічниками нотаріусів та консультантами державних нотаріальних контор) теоретичних та практичних занять з питань державної реєстрації речових прав.

2.2. Скласти та затвердити графіки проведення теоретичних та практичних занять, копії яких направити до Міністерства юстиції України у 5 денний термін з дня набрання чинності цим наказом.

2.3. Графіки проведення теоретичних та практичних занять оприлюднити та довести до відома нотаріусів з метою включення їх до навчальних груп.

3. Затвердити перелік тем, за якими проводиться навчання нотаріусів з питань державної реєстрації речових прав, згідно з додатком 1.

4. Затвердити склад робочої групи Міністерства юстиції України з питань контролю за підготовкою нотаріусів до виконання функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно, згідно з додатком 2.

5. Начальникам Головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі до 25 грудня 2012 року надати Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу інформацію про виконання цього наказу.

6. Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (Чижмарь К.І.):

6.1. Довести цей наказ до відома начальників Головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі.

6.2. Забезпечити контроль за виконанням цього наказу.

Міністр
Олександр Лавринович

Додаток 1
до наказу Міністерства юстиції України
від 03.09.2012 № 799/7

Перелік тем,
за якими проводиться навчання нотаріусів з питань державної
реєстрації речових прав.

1. Загальні положення.

2. Повноваження нотаріуса, як спеціального суб’єкта реєстрації речових прав на нерухоме майно.

3. Структура Державного реєстру прав.

4. Органи державної реєстрації прав.

5. Порядок державної реєстрації речових прав та їх обтяжень.

6. Зупинення/відмова в державній реєстрації прав.

7. Особливості проставлення відміток державним реєстратором.

8. Порядок передачі документів до органу державної реєстрації прав.

9. Порядок внесення змін до Державного реєстру прав.

10. Плата за проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру прав та надання інформації з Державного реєстру прав.

Додаток 2
до наказу Міністерства юстиції України
від 03.09.2012 № 799/7

Склад робочої групи Міністерства юстиції України
з питань контролю за підготовкою нотаріусів до виконання
функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно.

1. Чижмарь К.І. – директор Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу – Голова робочої групи.

2. Журавльов Д.В. – заступник директора Департаменту – начальник Управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу – заступник Голови робочої групи.

Члени робочої групи:

3. Нечипорук С.В. – заступник начальника Управління – начальник відділу фінансового моніторингу осіб, які надають юридичні послуги Управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу.

4. Долгова З.М. — заступник начальника Управління — начальник відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату Управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу.

5. Антипова О.В. – начальник відділу методично – правового забезпечення Управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу.

6. Захандревич О.М. – начальник відділу правової допомоги та легалізації документів Управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу.

7. Дьомкіна Г.С. – заступник начальника відділу методично – правового забезпечення Управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу.

8. Соловецька В.М. – заступник начальника відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату Управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу.

9. Гавриш М.С. – головний спеціаліст відділу методично – правового забезпечення Управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу – секретар Робочої групи.

10. Бурдальова І.В. – головний спеціаліст відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату Управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу.

11. Євтушенко І.Б. — головний спеціаліст відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату Управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу.

12. Логвиненко Ю.В. – провідний спеціаліст відділу методично – правового забезпечення Управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу – секретар Робочої групи.

Закон спрямований на вдосконалення порядку допуску до нотаріальної діяльності, а також покращення доступу громадян до нотаріальних послуг.

Згідно із законом, державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов´язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів.

Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Законом встановлено, що нотаріус — це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об´єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Реєстраційна справа приватного нотаріуса зберігається і ведеться відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Закон передбачає також професійне самоврядування нотаріусів. Його метою є об´єднання на професійній основі зусиль нотаріусів для виконання покладених на них цим Законом обов´язків і забезпечення їхніх прав, представництво професійних інтересів нотаріусів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, захист професійних інтересів та соціальних прав нотаріусів, сприяння підвищенню професійного рівня нотаріусів та надання їм методичної допомоги, захисту інтересів фізичних і юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості нотаріуса.

Професійне самоврядування нотаріусів здійснюється через Нотаріальну палату України та її органи. Вона є неприбутковою юридичною особою, має свою печатку. Діяльність Нотаріальної палати України здійснюється відповідно до законодавства та її статуту.

До повноважень Нотаріальної палати України належить: представлення інтересів нотаріальних палат та нотаріусів у державних та інших установах; забезпечення захисту соціальних та професійних прав нотаріусів; участь у проведенні експертиз законопроектів з питань, пов´язаних з нотаріальною діяльністю; забезпечення підвищення кваліфікації нотаріусів та їхніх помічників; контроль за дотриманням нотаріусами правил професійної етики та інші повноваження.

Професійне самоврядування нотаріусів функціонує на засадах законності, гласності, незалежності, демократичності, колегіальності, виборності, обов´язковості членства нотаріусів та виконання рішень органів професійного самоврядування, прийнятих відповідно до їх компетенції, забезпечення рівних можливостей доступу нотаріусів до участі в професійному самоврядуванні.

Членами Нотаріальної палати України можуть бути особи, які отримали свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Розмір членських внесків та інших платежів членів Нотаріальної палати України, необхідних для виконання її функцій, визначає з´їзд нотаріусів.

Відповідний законопроект зареєстровано за №10364.

Кабінет Міністрів привів у відповідність до законодавства урядові акти, що стосуються питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідну постанову, яку розробляло Міністерство юстиції, Кабмін ухвалив сьогодні, 5 вересня, на своєму засіданні.

Як повідомив Міністр юстиції Олександр Лавринович, зміни, що вносяться даним актом до низки урядових постанов, суттєво полегшать життя громадян України, зокрема, щодо проходження держреєстрації прав на нерухомість, а також у випадках, коли нерухоме майно ставало предметом податкової застави.

Так, Кабінет Міністрів визнав такою, що втратила чинність, Постанову Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 671 “Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів”.

У результаті, після дарування чи купівлі-продажу нерухомого майна громадянам не доведеться звертатися до нотаріуса з необхідністю вносити відповідну угоду до Реєстру правочинів, а згодом, отримавши витяг з цього реєстру, звертатися до БТІ, щоб зареєструвати права на це майно. За словами Міністра юстиції, оскільки з 1 січня 2013 року набудуть чинності чергові законодавчі зміни, які покладуть на нотаріусів функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, з початку наступного року громадяни зможуть реєструвати права на нерухоме майно безпосередньо у нотаріуса.

Крім того, Кабінет Міністрів вилучив з Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830) положення щодо поширення права податкової застави на будь-які активи платника податків, включаючи нерухоме майно.

Таким чином, Кабінет Міністрів врахував рішення Конституційного суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005, згідно з яким поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави, тобто є неконституційним.

Крім того, урядовою постановою уточнено перелік документів, які подаються для проведення державної реєстрації прав власності на новозбудований чи реконструйований об’єкт нерухомого майна.

Зокрема, встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об’єкт заявник подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об’єкт. (У попередній редакції Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень вимагалося для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окрему частину), квартиру, житлове та нежитлове приміщення подавати органові державної реєстрації прав документ, що містить технічну характеристику такого об’єкта нерухомого майна і формується за результатами проведення його технічної інвентаризації).

Кабмін також врегулював відносини, пов’язані із здійсненням державної реєстрації застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об’єктів. У зв‘язку з концептуальними змінами законодавства дане питання залишилося неврегульоване. Кабмін встановив, що у разі державної реєстрації застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об’єктів вона проводитиметься відповідно до загального порядку державної реєстрації обтяжень рухомого майна (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830).

Міністр юстиції повідомив, що ухвалені 5 вересня зміни до урядових актів набудуть чинності з 1 січня 2013 року, одночасно з запровадженням в країні нової системи реєстрації прав на нерухоме майно.

Прес-служба Міністерства юстиції України.

V ОСЕННИЕ
«КРЫМСКИЕ ВСТРЕЧИ НОТАРИУСОВ»
по случаю Дня юриста
04 октября — 07 октября 2012 года
Пансионат «Крымские Зори» г. Алушта
І. Нотаріальна практика через призму судової практики: аналіз, коментарі, рекомендації на прикладах набравших чинності судових рішень.
ІІ. Дотримання нотаріального діловодства при вчиненні нотаріальних дій. ІІІ. Заміщення приватного нотаріуса

ПРОГРАММА ВСТРЕЧ

04 октября, четверг 9.00 – 12.00
13.00 – 14.00
14.00 – 18.00

19.00 Размещение в отеле.
Регистрация участников семинара

Обед

Отдых , море , свободное время
или
Экскурсионная программа (заказывается и оплачивается отдельно от программы «Крымских Встреч Нотариусов»).
Ужин
05 октября, пятница
8.00 – 9.00

С 9.00

13.00 – 14.00

14.30 – 18.00

19.00
Завтрак

Открытый Чемпионат Украины среди нотариусов по боулингу (состоится в случае набора достаточного количества заявок на участие).
В турнире принимают участие только любители, приглашаем всех к участию!
Генеральный партнер чемпионата научно-практический журнал
«Малая энциклопедия нотариусов».
Победитель турнира получает в награду годовую подписку на научно-практический журнал «»Малая энциклопедия нотариуса» на 2013 год.
или
Отдых, море, свободное время

Обед (по предварительному заказу)

Встреча в конференц-зале.
Модератор заходу – Марченко Володимир Миколайович, (приватний нотаріус, член Консультативно-методичної ради при Департаменті нотаріату, шеф-редактор Науково-практичного журналу ”Мала енциклопедія нотаріуса”)

І. Нотаріальна практика через призму судової практики: аналіз, коментарі, рекомендації на прикладах набравших чинності судових рішень.

Ужин (по предварительному заказу)
06 октября, суббота 8.00 – 9.00

С 9.00

13.00 – 14.00

14.30 — 18.00

19.00 Завтрак

Открытый Чемпионат Украины среди нотариусов по шахматам (состоится в случае набора достаточного количества заявок на участие).
В турнире принимают участие только любители, приглашаем к участию всех кому знаком ход е2:е4!
Генеральный партнер чемпионата научно-практический журнал
«Малая энциклопедия нотариусов».
Победитель турнира получает в награду годовую подписку на научно-практический журнал «»Малая энциклопедия нотариуса» на 2013 год.
или
Отдых, море, свободное время

Обед (по предварительному заказу)

Встреча в конфенц-зале (вторая часть)
ІІ. Дотримання нотаріального діловодства при вчиненні нотаріальних дій.
відмітки нотаріуса на документах;
зміна або розірвання нотаріально посвідченого договору;
скасування або зміна заповіту;
скасування довіреності;
видача дубліката нотаріально посвідченого документа.
ІІІ. Заміщення приватного нотаріуса.

Докладчик:
Ожегова Анна Игоревна (юридический советник научно-практического журнала «Малая энциклопедия нотариуса», соавтор книги «Нотариальне діловодство. Статистична звітність. Архівна справа.» и книги «Спадкове право. Практика застосування нотаріусами України» глава XV)

Торжественный ужин (банкет) по случаю Дня юриста
07 октября, воскресенье 8.00-9.00
9.00-12.00 Завтрак
Выходной день, море, солнце, общение, обмен координатами, дружественными пожеланиями, разъезд и пожелание ближайших встреч.

Размещение участников семинара
Пансионат «Крымские зори»
г. Алушта

www.crimeanzori.ru
Как нежное южное солнце встает ранним утром над серой громадой Крымских гор, так яркой светло-сиреневой жемчужиной, как будто выпавшей из короны рассвета на теплый берег Алушты, светится на фоне панорамы приморских строений отель «Крымские зори».
Мягкий рокот черноморских волн, плещущихся всего в ста метрах от входа, гармонично аккомпанирует жизни этого необыкновенного отеля, в котором европейский уровень номеров и обслуживания сочетается с самыми лучшими традициями южнобережного гостеприимства.
Внутреннее убранство номеров соответствует современным стандартам – это уютные комнаты с бесперебойным снабжением горячей и холодной водой, спутниковым телевидением, холодильником — мини-баром, кондиционером и мягкой, удобной мебелью.
Примечание: в стоимость путёвки включен завтрак; проживание в комфортабельных номерах, оснащенных современной мягкой и корпусной мебелью, спутниковым телевидением, внутренней АТС, системой микроклимата; посещение бассейна, пляжа (в сезон), посещение пирамиды «Золотое сечение», страховка.
Возможно поселение детей до 12 лет на дополнительном месте с доплатой 170 грн. в номерах категории «А», «В», «С», «полулюкс» и «люкс». Дети до 3-х лет без предоставления места размещаются бесплатно.

ВНИМАНИЕ!
Количество мест ОГРАНИЧЕНО (!!!) свободными местами в отеле!

ЗАЯВА НА УЧАСТЬ В КВН
П.І.Б. Нотаріальний округ № Свідоцтва, виданого МЮУ про право на зайняття
нотаріальною діяльністю Контактні телефони
(факс)

e-mail
(обов’язково!)

Поставьте галочку на против турнира в котором хотите принять участие
Турнир по боулингу
Турнир по шахматам

Заявку на участие в КВН необходимо подать с 27 августа по 25 сентября 2012 года (включительно) удобным для Вас способом: факсом (057) 714-27-90 или по электронному адресу: proza2012@mail.ru
Организаторы оставляют за собой право смены программы встреч.
Для участия в КВН необходимо провести оплату проживания сроком до 27.09.2012 г.
Оплата проживания в стандартном 2х местном номере (завтрак включен) с двухместным размещением с одного человека :
Категория А — 1028,00 грн., (номер площадью 15 м., окна во внутренний дворик)
Категория В — 1058,00 грн., (номер площадью 18,5 м., окна во внутренний дворик)
Категория С — 1178,00 грн., (номер площадью 18,5 м., с видом на море)
Внимание! Также по Вашему желанию возможно размещение Полулюкс при проживании:
а) вдвоем (с одного человека) — 1210,00 грн.,
б) втроем (с одного человека) — 1120,00 грн.,

Торжественный ужин (банкет) по случаю Дня юриста, награждение победителей Чемпионатов среди нотариусов по боулингу и шахматам — 200 грн. (спиртное свое), оплата на месте.
Счет выставляется согласно вашей заявки.
В оплату проживания входит :
1. Проживание (с 12.00 часов 04 октября по 12.00 часов 07 октября 2012 года) в двухместном стандартном комфортабельном номере (душ, туалет, телевизор, холодильник). Пансионат «Крымские зори»
2. Обед и ужин в день заезда (04 октября)
3. Питание – завтрак (обед и ужин в оплату не входит, заказ и оплата на месте по Вашей заявке: обед — 75 грн., ужин — 70 грн.,).
4. Организационные расходы на проведение семинара: аренда зала, кофе-пауза, доклады.
5. Свидетельства участника КВН.
Место проведения: 98500, Украина, АР Крым, г. Алушта, ул. Октябрьская, 5. тел./факс (06560) 25-500, 25-501

Контактные телефоны: (067) 572-16-15; (057) 714-27-90
Оргкомитет .