Роз»яснення ДПА України

Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо порядку оподаткування інвестиційних доходів фізичних осіб від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики, які емітовані Міністерством фінансів України, і в межах своєї компетенції повідомляє.
Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з них документів, іншим особам.
Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу. Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред’явника.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України від 22 травня 2003 року N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон).
Умови оподаткування інвестиційного прибутку зазначені у пункті 9.6 статті 9 Закону. Під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу; під терміном «пакет цінних паперів» розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів; під терміном «ідентичний цінний папір» розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.
Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв’язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту. Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.
Відповідно до підпункту 9.6.8 «б» пункту 9.6 статті 9 Закону не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених підпунктом 4.3.3 пункту 4.3 статті 4 Закону.
Відповідно до підпункту 4.3.3 пункту 4.3 статі 4 Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (та не підлягає відображенню в його річній податковій декларації сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею. Зазначена норма Закону рівною мірою поширюється на всіх учасників правовідносин, пов’язаних з обігом цінних паперів, емітованих Міністерством фінансів України, включаючи професійного торговця цінними паперами, який діє на підставі договору (доручення), укладеного з платником податку.
Враховуючи зазначене, доходи, отримані платником податку від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики, які емітовані Міністерством фінансів України (включаючи інвестиційний прибуток від операцій з купівлі-продажу в звітному періоді облігацій внутрішньої державної позики, емітованих Міністерством фінансів України) не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб та не включаються до складу його загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

Заступник Голови
ДПА України
С. Лекарь

Надруковано:
«Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ»,
N 24 — 25, 18 червня 2007 р.

Державна податкова адміністрація України розглянула в межах своєї компетенції лист, який був спрямований до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та який надійшов з Міністерства праці та соціальної політики України, і повідомляє, на аналогічні питання автору вже були надані змістовні та вичерпні роз’яснення згідно з нормами чинного податкового законодавства.
Додатково повідомляємо, що Законом України від 19 грудня 2006 року N 489 «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2007 встановлено на рівні 400 грн., тому будь-якому платнику податку у 2007 році з урахуванням прикінцевих положень Закону України від 22.05.2003 N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон) надається податкова соціальна пільга у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року (200 грн. = 400 грн. х 50 %) за одним місцем роботи, якщо його місячна заробітна плата не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. Тобто у 2007 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить 740 грн. (525 грн. х 1,4).
Платники податку, які належать до учасників бойових дій не під час Другої Світової війни та інваліди III групи в Законі не зазначені як окремі пільгові категорії, однак при додержанні установленого рівня нарахованої заробітної плати вони мають право на застосування 50 % податкової соціальної пільги (в розмірі 200 грн. на місяць в 2007 році).
При перевищенні суми місячної заробітної плати понад встановленого Законом рівня (у 2007 р. — 740 грн.) питання щодо надання податкової соціальної пільги будь-якій категорії платників не розглядається.
Щодо питання оподаткування спадщини, то як видно з листа, свідоцтво про право на спадщину на заощадження та спадщину у вигляді нерухомого майна було отримано у 2006 р., тому при розгляді питання оподаткування цього доходу слід застосовувати норми Закону, зокрема ст. 13 (саме цією статтею Закону регламентується оподаткування спадщини), які були чинними у 2006 році.
Так, при успадкуванні в 2006 році коштів, що зберігались на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, спадкоємцем, який відноситься до членів сім’ї спадкодавця 1-го ступеня споріднення, сума таких коштів (якщо ця сума не перевищує суму, що дорівнює стократному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на початок року, в якому така спадщина успадковується) підлягає оподаткуванню у 2007 році податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 7.2 ст. 7 Закону (5 %).
Сума перевищення успадкованих коштів понад встановлений розмір підлягає оподаткуванню за ставкою податку, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону (13 %).
Згідно із Законом (пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1) членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
Щодо оподаткування спадщини у вигляді нерухомого майна повідомляємо, що пунктом 6 розділу 17 Закону України від 25.03.2005 N 2505 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (далі — Закон N 2505) до ст. 13 Закону внесено зміни, згідно з якими починаючи з другого кварталу 2005 року не підлягають оподаткуванню (включенню до річної податкової декларації за звітний податковий рік) доходи, одержані у вигляді вартості нерухомих та рухомих об’єктів спадщини спадкоємцями, які відносяться до першого ступеня споріднення з спадкодавцем.
Виходячи із положень Закону фізична особа — платник податку, який одержав протягом звітного 2006 податкового року дохід у вигляді зазначеної вище спадщини, зобов’язаний включити його суму до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до 1 квітня 2007 року річну декларацію про майновий стан і доходи до податкового органу за місцем своєї податкової адреси (місце постійного або переважного проживання платника податку) та сплатити податок з суми одержаного у спадщину банківського вкладу.
При цьому повідомляємо, що ДПА України, враховуючи гостру соціальну значимість даного питання, ініціювала питання щодо внесення змін до статті 13 Закону України від 22.05.2003 N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (листом ДПА України на адресу Міністерства фінансів України від 31.07.2006 N 8556/5/17-0116).
До того ж, ДПА України поділяє думку щодо необхідності більшої підтримки з боку держави категорії осіб, які є інвалідами, зокрема, шляхом повного забезпечення законодавчо встановлених соціальних гарантій для таких громадян. Водночас, виходячи з конституційного принципу рівності всіх перед законами, в тому числі податковими, вважаємо, що вирішення цього значущого соціального питання має здійснюватися не за рахунок надання преференцій в оподаткуванні, а шляхом розширення державної фінансової підтримки даної категорії громадян та заміни податкових пільг адресними грошовими компенсаціями.

Заступник Голови ДПА України С. Лекарь

Надруковано:
«Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ»,
N 12, 19 березня 2007 р.

Державна податкова адміністрація України, розглянувши лист щодо оподаткування доходу, отриманого внаслідок прийняття у спадщину земельної частки (паю), повідомляє наступне.
Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав регулюється статтею 13 Закону України від 22.05.2003 N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон).
Згідно з пп. 13.2.1 п. 13.2 ст. 13 Закону (в редакції, яка діє з 01.01.2007) при отриманні спадщини членами сім’ї першого ступеня споріднення вартість земельної частки оподатковується платником податку за нульовою ставкою.
Пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону визначено, що членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.
Отже, якщо вами, як членом сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення у 2007 році буде одержано Свідоцтво про право на спадщину на земельний сертифікат, то ви не матимете обов’язку щодо сплати податку з цього доходу.

Заступник Голови
ДПА України
С. Лекарь

Надруковано:
«Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ»,
N 22, 4 червня 2007 р.


Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (п. 1.2 ст. 1, ст. 3, пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4) установлено, що об’єктом оподаткування у платника податку є загальний місячний (річний) оподатковуваний доход, до складу якого включається, зокрема, сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами ст. 14 цього Закону.
Відповідно до статті 720 Цивільного кодексу України сторонами у договорі дарування можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (податкові агенти).
Якщо дарування йде від фізичної особи, кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими Законом N 889 для оподаткування спадщини.
Одразу слід зазначити, що згідно із Законом N 889 оподаткування спадщини і подарунків провадиться в однаковому порядку і за однаковими ставками.
Оподаткування спадщини регулюється ст. 13, а подарунків — ст. 14 Закону N 889, до яких Законом України від 19 січня 2006 року N 3378-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування спадщини» внесено зміни, які набрали чинності з 1 січня 2007 р.
Так, починаючи з 1 січня 2007 р. при одержанні свідоцтва про право на спадщину (або нотаріальному посвідченні договору дарування) спадкоємцями (обдарованими), що є членами сім’ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення, оподаткування здійснюватиметься за нульовою ставкою податку до будь-якого об’єкта спадщини (подарунку), тобто взагалі не оподатковуватиметься. До членів сім’ї першого ступеня споріднення згідно зі ст. 1 Закону N 889 належать подружжя, їх діти та батьки.
При отриманні спадщини (подарунка) спадкоємцями (обдарованими), що не є членами сім’ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення, оподаткування провадитиметься за ставкою податку, визначеною п. 7.2 ст. 7 Закону N 889 (5 %), до будь-якого об’єкта спадщини (подарунка).
При одержанні спадщини (подарунка) від іноземця (нерезидента) застосовуватиметься ставка оподаткування, визначена п. 7.1 ст. 7 Закону N 889, тобто 15 %.
При отриманні спадщини (подарунка) у вигляді власності, визначеної в підпунктах «а», «б», «д» п. 13.1 ст. 13 (нерухоме та рухоме майно, кошти), особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, застосовуватиметься нульова ставка оподаткування до вартості такої власності.
Поряд із внесеними змінами у 2007 році залишається чинною норма стосовно того, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці (обдаровані), які отримали спадщину (подарунок). Тобто особи, які одержать у 2007 р. спадщину чи подарунок, будуть зобов’язані до 1 квітня 2008 р. подати до податкового органу за місцем своєї податкової адреси річну податкову декларацію та сплатити податок з такого доходу.
Не підлягатимуть оподаткуванню доходи як кошти або майно (майнові чи немайнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, в межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності, а також батьками дітям, у тому числі зачатим за життя та народженим після, і дітьми батькам, у межах їх частини спільної часткової власності згідно із законом.
В інших випадках, коли дарувальник — юридична особа, зокрема, у разі надання подарунка платнику податку підприємством — податковим агентом, вартість такого подарунка згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону N 889-IV є доходом, одержаним із джерел з України, який з 1 січня 2007 року підлягає оподаткуванню за ставкою 15 % від об’єкта оподаткування.

Заступник Голови Л. Боєнко

Надруковано:
«Все про бухгалтерський облік»,
N 31, 2 квітня 2007 р.

Згідно з підпунктом 5.1.1 статті 5 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон) податковий кредит — це сума (вартість) витрат, фактично понесених платником податку — резидентом протягом звітного податкового року, в тому числі у зв’язку з компенсацією вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення (чоловік, дружина, діти), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу. При цьому Законом встановлено обмеження щодо неперевищення сум нарахованого платником податку податкового кредиту понад суму нарахованої йому протягом звітного року заробітної плати.
Поняття заробітної плати визначено у пп. «д» п. 1.3 ст. 1 Закону, згідно з яким заробітна плата — це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України від працедавця.
Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону самозайнята особа — це платник податку, який є суб’єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Таким чином, оскільки самозайняті особи не є найманими працівниками, одержання ними доходів регламентується не трудовим, а цивільним законодавством.
Виходячи з наведеного, доходи самозайнятих осіб, одержані ними в межах здійснення своєї незалежної професійної діяльності, не є зарплатою, а такі особи не мають законодавчих підстав для нарахування податкового кредиту.
Доходи приватних нотаріусів оподатковуються за загальними нормами, встановленими Законом N 889 для фізичних осіб, — за ставкою податку, визначеною у п. 7.1 ст. 7 Закону (з урахуванням п. 22.3 ст. 22 Закону — 15 % від об’єкта оподаткування).
Статтею 19 Закону N 889 (пп. 19.1 «а») передбачено, що платники податку зобов’язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов’язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків.
Відповідно до підпункту «в» підпункту 19.1 статті 19 Закону N 889 платники податку зобов’язані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами Закону таке подання є обов’язковим, у тому числі при одержанні доходів не від податкових агентів.
Листом Мін’юсту України від 02.02.2006 р. N 31-35/20 приведено єдиний перелік витрат, пов’язаних з організацією роботи приватних нотаріусів, яким слід керуватися при здійсненні діяльності.
Витрати приватних нотаріусів, пов’язані з організацією їх роботи, є необхідними для забезпечення законності та професійності їх діяльності та випливають з вимог чинного законодавства і повинні бути відображені у їхньому податковому обліку відповідно до вимог пункту 19.1 статті 19 Закону. При цьому витрати враховуються за звітний податковий період (рік) та не переносяться на наступний звітний податковий період (рік).

Заступник Голови С. Лекарь

Надруковано:
«Бухгалтерія»,
N 21, 21 травня 2007 р.

Державна податкова адміністрація України за дорученням Кабінету Міністрів України розглянула звернення щодо податку з доходів фізичних осіб і повідомляє наступне.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 22.05.2003 N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон N 889) ставка податку становить 15 % від об’єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 — 7.3 цієї статті.
Водночас, пунктом 22.3 статті 22 Прикінцевих положень Закону N 889 встановлено, що починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 вказаного Закону, встановлюється на рівні 13 % від об’єкта оподаткування.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону N 889 об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Згідно із підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону N 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону N 889 дохід — це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і не матеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Враховуючи наведене, до об’єктів оподаткування, які виникли в 2007 р., тобто доходів, нарахованих починаючи з 1 січня 2007 р., застосовується ставка 15 %, незважаючи за який період дії Закону N 889 (2004 — 2006 рр.) вони нараховуються.
Виключення з цього порядку становлять суми відпускних, для яких Законом встановлено окремий порядок включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу, нарахованого платнику податку у вигляді заробітної плати.
Так, згідно з підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за час відпустки, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.
У зв’язку з цим, при розгляді питання оподаткування сум відпускних і «лікарняних», нарахування і виплата яких переходить з одного звітного року у другий (стосуються грудня 2006 р. та січня 2007 р.), слід враховувати суми доходів, нарахованих безпосередньо за відповідні місяці.
Щодо оподаткування доходів платника податку отриманих за договором підряду.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N 435-IV (далі — Кодекс) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (стаття 843 Кодексу).
Згідно з діючим Цивільним кодексом договір підряду є цивільно-правовим договором, який укладається між фізичною особою та юридичною особою на виконання певної роботи.
За договором підряду оплачується результат праці. Він визначається після закінчення роботи та оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.
Згідно із статтею 854 Кодексу, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, — достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату.
Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону N 889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Тобто податковий агент, який здійснив в 2006 році попередню оплату наперед ще не виконаної роботи за договором підряду на користь платника податку (акт здавання-приймання виконаних робіт, на підставі якого провадиться остаточний розрахунок, підписано у січні 2007 року) повинен був утримати та перерахувати до бюджету податок від суми такої виплати (ціни роботи за договором) за її рахунок за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону N 889 — 13 %. Таке оподаткування є кінцевим.
Щодо проведення перерахунків податку з доходів фізичних осіб, передбачених підпунктом 6.5.2 пункту 6.5 статті 6 Закону N 889.
Згідно з зазначеною нормою Закону, працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:
а) за наслідками кожного звітного податкового року;
б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 пункту 6.3 цієї статті;
в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.
Перерахунок сум доходів, нарахованих платнику у вигляді заробітної плати, та сум наданих податкових соціальних пільг проводиться лише за умов, що платник податку у 2006 році мав право на застосування податкової соціальної пільги. При цьому слід мати на увазі, що податкова соціальна пільга надається починаючи з податкового періоду (місяця), у якому платником було подано заяву на застосування. Проведення таких перерахунків є забезпеченням виконання визначеної Законом умови щодо обмеження граничного розміру заробітної плати звітного податкового місяця, який дає право платнику податку на застосування податкової соціальної пільги, та перевірки (уточнення) підстав у платника податку для застосування податкової соціальної пільги, а також перевірки правильності нарахування податку з доходів фізичних осіб за кожний окремий податковий період (місяць).
Річний перерахунок полягає, в тому числі, в уточненні виплачуваних протягом року місячних доходів з врахуванням сум, які були нараховані безпосередньо за відповідні звітні місяці (відпускні, лікарняні, індексації тощо). Вже саме такі уточнені місячні доходи розглядаються кожний окремо як об’єкти оподаткування і по них провадиться кінцеве оподаткування для визначення остаточної річної суми податку. По місяцях, в яких протягом року не провадилося ніяких змін щодо складу оподатковуваного доходу та підстав для надання податкової соціальної пільги, перерахунків податку не здійснюється. Таким чином, податок з загального річного оподатковуваного доходу складається з сум податків, визначених за наслідками перерахунку кожного окремого місячного оподатковуваного доходу.
У випадках, коли у 2007 році провадяться донарахування і виплати сум за податкові періоди (місяці) 2006 року, то такі суми донарахувань (в т. ч. індексація грошових доходів населення у вигляді заробітної плати) є доходами 2007 року і підлягають оподаткуванню у складі загального оподатковуваного доходу того місяця, коли вони нараховані за ставкою 15 %.

Заступник
Голови ДПА України
С. Лекарь

Надруковано:
«Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ»,
N 14, 2 квітня 2007 р.

Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо оподаткування доходів, отриманих від продажу акцій, і повідомляє наступне.
Згідно із підпунктом 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.2003 N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон N 889) до складу загального річного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 статті 4.
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регламентується пунктом 9.6 статті 9 Закону N 889. Так, підпунктом 9.6.6 пункту 9.6 встановлено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Інвестиційний актив це, зокрема, пакет цінних паперів тобто окремий цінний папір чи сукупність цінних паперів, випущених одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення (підпункт 9.6.7 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889).
Відповідно до частини першої підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889 інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв’язку з придбанням такого активу.
Частиною четвертою вищевказаного підпункту встановлено, що інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю, тобто витрати на придбання активу у платника податку відсутні.
При цьому, згідно з підпунктом 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 та підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону N 889 не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів, одержаних ним (платником податку) у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону.
Законом N 889 встановлено, що платник податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функцій податкового агента (підпункт 9.6.9 пункту 9.6 статті 9 вказаного Закону). Порядок застосування цього підпункту визначено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.2003 N 518 (далі — Наказ N 518), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.2003 за N 1024/8345.
Так, відповідно до пункту 2.1 вказаного Наказу договір щодо виконання торговцем цінними паперами функцій податкового агента платника податку, що здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг такого торговця (далі — Договір), має бути укладено у письмовій формі у двох примірниках.
Враховуючи вищенаведене, у разі відсутності у платника податку договору щодо виконання торговцем цінними паперами функцій податкового агента платника податку, укладеного відповідно до вимог Наказу N 518, облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку відповідно до підпункту 9.6.1 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889 самостійно, окремо від інших доходів і витрат. При цьому, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Як вказано у вашому листі, цінні папери, які ви продали у березні 2007 року, були успадковані вами від чоловіка, отже, вважаються придбаними за нульовою вартістю. Таким чином, у вашому випадку інвестиційним прибутком буде вся сума доходу, отриманого платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, тобто 1500,0 грн. та подати декларацію до 01.04.2008.

Заступник Голови ДПА
України
С. Лекарь

Надруковано:
«Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ»,
N 23, 11 червня 2007 р.