19 Травня 2010
Про перетворення ВАТ на приватне підприємство
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
від 01.03.2010 р. N 2524
Про надання роз’яснення
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваше звернення від 19.02.2010 N 90 щодо перетворення відкритого акціонерного товариства в приватне підприємство та повідомляє нижченаведене.
Згідно із частиною четвертою статті 57 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини першої статті 113 ГКУ приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання — юридичної особи.
Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Отже, чинне законодавство не містить норм щодо обмеження кількості учасників у приватному підприємстві та обов’язковості зазначення у статуті приватного підприємства відомостей про його засновників (учасників).
Відповідно до частини першої статті 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Згідно із частиною п’ятою статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори — нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.
Таким чином, статут приватного підприємства не обов’язково має підписуватись особисто засновниками (учасниками), а може бути підписаний уповноваженими на це особами.
отримати
ЛИСТ
від 01.03.2010 р. N 2524
Про надання роз’яснення
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваше звернення від 19.02.2010 N 90 щодо перетворення відкритого акціонерного товариства в приватне підприємство та повідомляє нижченаведене.
Згідно із частиною четвертою статті 57 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини першої статті 113 ГКУ приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання — юридичної особи.
Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Отже, чинне законодавство не містить норм щодо обмеження кількості учасників у приватному підприємстві та обов’язковості зазначення у статуті приватного підприємства відомостей про його засновників (учасників).
Відповідно до частини першої статті 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Згідно із частиною п’ятою статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори — нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.
Таким чином, статут приватного підприємства не обов’язково має підписуватись особисто засновниками (учасниками), а може бути підписаний уповноваженими на це особами.
Заступник Голови С. І. Третьяков
© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2010
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2010
←назад
