Правова позиція Вищого Господарського суду України щодо застосування деяких норм процесуального права

Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права
(за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)
З метою забезпечення однакової і правильної судової практики вважаємо за необхідне довести до відома господарських судів правові позиції, які пов’язані із застосуванням Верховним Судом України деяких норм процесуального права і знайшли відображення в його постановах.
1. Господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.
У перегляді за нововиявленими обставинами свого рішення місцевий господарський суд виходив з того, що нововиявленою обставиною є експертний висновок регіональної торгово-промислової палати, яким події, що завадили фірмі виконати зобов’язання за контрактом, визнані обставинами форс-мажору.
Верховний Суд України погодився з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для скасування первісного судового рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами, зазначивши таке.
У підпункті 1.2 пункту 1 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 N 04-5/563 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» зазначено, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.
Згідно з пунктом 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засвідчення обставин форс-мажору віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України. Поряд з цим зі змісту статті 11 цього Закону, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, вбачається, що останні не наділені повноваженнями щодо засвідчення обставин форс-мажору.
Таким чином, експертний висновок, на який посилався заявник як на єдину нововиявлену обставину, не є допустимим та належним доказом засвідчення обставин форс-мажору.
Верховний Суд України також зазначив, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення (постанова Верховного Суду України від 19.01.2010 N 30/236 (1/319-15/85; 15/153)).
2. Спір, що виник у зв’язку із засмічення земельної ділянки, що належить до земель промисловості, є цивільно-правовим, а отже підвідомчий господарським судам України.
Верховний Суд України, не погодившись з висновком щодо непідвідомчості господарському суду відповідного спору лише за суб’єктним складом сторін, зазначив таке.
Спірні правовідносини виникли у зв’язку з вчиненням відкритим акціонерним товариством порушення земельного законодавства, а саме засмічення земельної ділянки, що належить до земель промисловості і знаходиться у постійному користуванні відповідача, твердими побутовими відходами, чим завдано шкоду навколишньому природному середовищу.
Згідно зі статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов’язкових екологічних вимог.
Частиною першою статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Юридична відповідальність за земельні правопорушення згідно з частиною першою статті 211 Земельного кодексу України залежно від їх характеру та застосування санкцій поділяється на адміністративну, кримінальну, цивільну.
Так, зокрема, пунктом «в» частини першої зазначеної статті до таких порушень віднесено і засмічення сільськогосподарських угідь та інших земель промисловими, побутовими та іншими відходами.
Пунктом «а» частини першої статті 42 Закону України «Про відходи» встановлено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть зокрема цивільну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків (постанова Верховного Суду України від 19.01.2010 N 16/25-524).
3. Державні податкові адміністрації звільняються від сплати державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів.
Погодившись з висновком господарського суду щодо звільнення Державної податкової адміністрації України від сплати судових витрат у справі, Верховний Суд України послався на таке.
Відповідно до приписів абзацу другого пункту 15 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються фінансові органи та державні податкові інспекції — позивачі й відповідачі — за позовами до суду та господарського суду. Також згідно з Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 N 1258 (у редакції, чинній на час подання позову), розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом господарських справ для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, визначається за нульовою ставкою.
За змістом частини першої статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції Закону України від 24.12.93) вживане в абзаці 2 пункту 15 статті 4 названого Декрету словосполучення «державні податкові інспекції» застосовувалося щодо системи органів державної податкової служби в цілому, зокрема, до Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.
Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державні податкові інспекції є правонаступниками Державної податкової інспекції України та відповідних державних податкових інспекцій, що діяли відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції Закону України від 24.12.93).
З огляду на наведене Державна податкова адміністрація України є органом державної податкової служби, а тому звільнена від сплати державного мита за позовами, поданими до господарського суду, та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (постанова Верховного Суду України від 19.01.2010 N 05-5-8/16975).

Заступник Голови Вищого
господарського суду України
В. Москаленко

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2010
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2010