11 Березня 2010
Нюанси створення та діяльності фермерського господарства
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
від 28.12.2009 р. N 16241
Про надання роз’яснення
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваше звернення від 04.12.2009 N 6-19-766 щодо створення та діяльності фермерського господарства та повідомляє нижченаведене.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство» (далі — Закон).
Згідно зі статтею 2 Закону відносини, пов’язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до статей 1 та 3 зазначеного Закону фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону. При створенні фермерського господарства одним із членів сім’ї інші члени сім’ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.
Згідно зі статтею 5 Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про реєстрацію) та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини шостої статті 24 Закону про реєстрацію у разі державної реєстрації фермерського господарства крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.
Отже, члени фермерського господарства не є його засновниками.
Вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору визначено статтею 8 Закону про реєстрацію.
Так, відповідно до частини п’ятої зазначеної статті установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори — нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.
Також статтею 8 Закону визначено, що підписи громадян на установчих документах про створення фермерського господарства посвідчуються нотаріусом.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім’я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків, якщо засновник — фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник — юридична особа.
Отже, при заповненні реєстраційної картки в графу засновник (засновники) заносяться відомості про засновника (засновників) фермерського господарства.
Також звертаємо Вашу увагу, що відповідно до частини четвертої статті 57 Господарського кодексу України статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
отримати
ЛИСТ
від 28.12.2009 р. N 16241
Про надання роз’яснення
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваше звернення від 04.12.2009 N 6-19-766 щодо створення та діяльності фермерського господарства та повідомляє нижченаведене.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство» (далі — Закон).
Згідно зі статтею 2 Закону відносини, пов’язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до статей 1 та 3 зазначеного Закону фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону. При створенні фермерського господарства одним із членів сім’ї інші члени сім’ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.
Згідно зі статтею 5 Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про реєстрацію) та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини шостої статті 24 Закону про реєстрацію у разі державної реєстрації фермерського господарства крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.
Отже, члени фермерського господарства не є його засновниками.
Вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору визначено статтею 8 Закону про реєстрацію.
Так, відповідно до частини п’ятої зазначеної статті установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори — нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.
Також статтею 8 Закону визначено, що підписи громадян на установчих документах про створення фермерського господарства посвідчуються нотаріусом.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім’я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків, якщо засновник — фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник — юридична особа.
Отже, при заповненні реєстраційної картки в графу засновник (засновники) заносяться відомості про засновника (засновників) фермерського господарства.
Також звертаємо Вашу увагу, що відповідно до частини четвертої статті 57 Господарського кодексу України статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Заступник Голови С. І. Третьяков
© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2010
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2010
←назад
