Лист щодо Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»

Вих. № 1526 від 19 червня 2008 р.

Голові Верховної Ради України
Яценюку А. П.
Голові Комітету Верховної Ради України
з питань бюджету
Деркачу М. І.

У Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”» за № 2536.
На нашу думку, цей законопроект готувався поспіхом, є економічно необґрунтованим та спрямований на порушення фундаменту й гарантій існування нотаріату України. До того ж він паралельно спрямований на збільшення податкового навантаження саме на малозабезпечені верстви населення і звільнення від оподаткування заможних громадян та юридичних осіб, що, у свою чергу, призведе до значних втрат Державного бюджету і послабить захищеність його соціальної частини.
Розглянемо обґрунтованість позицій авторів законопроекту № 2536.
1) Законопроект не враховує економічне підґрунтя гарантування безпеки вчинення нотаріальних дій з нерухомістю для громадян України.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про нотаріат» нотаріус — це єдина юридична професія, що несе повну матеріальну відповідальність за вчинення нотаріальної дії.
У разі прийняття змін у запропонованій редакції ця норма що убезпечує та гарантує права громадян при зверненні до нотаріуса, втрачає свій реальний сенс і перетворюється на фікцію.
Ця норма є однією зі складових гарантії держави перед своїми громадянами при делегуванні частки своїх повноважень нотаріусам України.
Запропоновані цим законопроектом обмеження верхньої межи розміру мита є прямим знищенням реальної гарантії з боку нотаріусів та держави економічної безпеки громадян України при зверненні до нотаріуса в разі посвідчення правочинів щодо нерухомого майна.
2) Автори законопроекту при обґрунтуванні нібито зменшення навантаження на придбання житла громадянами роблять помилкове посилання на залежність придбання житла від розміру цього мита при виконанні підпункту «а» пункту 4 частини другої Указу Президента України від 08.11.2007 №1077/2007 «Про заходи щодо будівництва доступного житла в Україні та поліпшення умов забезпечення громадян житлом».
Як усім відомо, на цій стадії (будівництво житла на кошти громадян) відносини між забудовником і громадянами не підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідно, і про будь-який розмір мита на цьому етапі не йде мова взагалі.
3) У пояснювальній записці до цього законопроекту є ще таке хибне твердження: «Поступово доходи від здійснення операцій, за які справляється державне мито, включаються до бази оподаткування іншими податками і зборами, а сплата державного мита починає створювати додаткове навантаження на платника податків». Але це твердження є вірним тільки в тому разі, якщо мета цих змін полягає в захисті інтересів саме заможних громадян та тих, хто вже не вперше (звісно, що не з причин вирішення доступності житла) відчужує своє житло (комерційне відчуження).
Фактично ж на сьогодні дохід громадянина (як малозабезпеченого, так і заможного) на підставі підпункту 11.1.1 пункту 11.1 статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не оподатковується при продажу не частіше одного разу протягом податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку, що не перевищує 100 кв. м.
Зазвичай сума такого доходу становить 500 000–1 000 000 гривень. Відповідно, у контексті змін, що пропонуються, доходи в сумі 319 000–819 000 гривень і більше залишаються жодного разу не оподаткованими державою. Такий стан речей можна зрозуміти відносно застосування таких пільг до малозабезпечених громадян, але не відносно звільнення від оподаткування інших суб’єктів.
4) Також підтвердженням поспіху та непрофесійного ставлення до наповнення бюджету є той факт, що під виглядом вирішення проблеми щодо будівництва доступного житла та поліпшення забезпечення громадян житлом звільнена від оподаткування комерційна нерухомість (нежитлові приміщення).
5) Зовсім незрозуміла позиція і з віднесенням до пільгової категорії з оподаткування отримання житла такої категорії, як юридичні особи.
До речі, при цьому не враховано майбутні конфлікти з нормами чинного підпункту «в» пункту 3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», який визначає ставку держмита в розмірі 0,1 % вартості майна на операції посвідчення договорів відчуження об’єктів нерухомого майна, що перебуває у власності державних підприємств, які також є юридичними особами.
6) Дивує заява авторів законопроекту про неспроможність передбачення кількості посвідчення договорів відчуження нерухомого майна вартістю понад 181 000 гривень, що, відповідно, не дозволяє визначити вартісну величину впливу на доходну частину місцевих бюджетів.
При бажанні та фаховому ставленні до підрахування бюджетних надходжень ці цифри можна було отримати без зусиль:
а) у Міністерстві юстиції на підставі щорічних «Звітностей про роботу державних і приватних нотаріусів», відповідно до яких за останні три роки цей показник становить близько 400 000 договорів на рік;
б) у БТІ на підставі електронного Реєстру прав власників: просто задати пошук за параметрами метражу й вартості;
в) у місцевих адміністраціях з питання середньої вартості квадратного метра в регіоні.
Як відомо, середня вартість одного метра квадратного становить 5000–10 000 гривень і більше, відповідно, вже фактично відчуження нерухомості площею понад 40 м2 дає всі підстави починати розраховувати збитки місцевих бюджетів.

Запропонований проект ЗУ «Про внесення змін до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”» не досягає мети виконання пункту 4 частини другої Указу Президента України від 08.11.2007 № 1077/2007 «Про заходи щодо будівництва доступного житла в Україні та поліпшення забезпечення громадян житлом» та є економічно й соціально недоцільним із таких підстав:
1) Обмеження верхньої межі розміру мита за нотаріальне посвідчення нерухомості в редакції, запропонованій цим законопроектом, є прямим знищенням реальної гарантії з боку нотаріусів та держави України економічної безпеки громадян України при вчиненні нотаріальних дій відносно нерухомого майна.
2) Запропонований законопроект є фіскальним саме відносно малозабезпечених верств населення і надає пільги передусім заможним громадянам та юридичним особам.
3) Прийняття вказаного законопроекту призведе до значних втрат бюджету.
4) Цей законопроект необґрунтовано надає преференції для власників нежитлової нерухомості та вносить конкуренцію до застосування вже чинних норм запропонованими змінами в питанні стягнення мита за посвідчення цього ж виду нерухомості.
5) Надання пільг по справлянню мита відносно юридичних осіб не має ніякого відношення до поліпшення забезпечення громадян житлом.

З повагою,

виконавчий директор
Асоціації правників України Андрій Манорик