25 Червня 2013

Звернення до Президента НПУ Павлової Л.М. про неприпустимість прийняття проекту Закону України від 31.05.2013 № 2187а «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» (щодо оформлення спадщини у сільських населених пунктах, де немає нотаріуса)» …

УКРАЇНА
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
ХАРКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ НОТАРІАЛЬНИЙ ОКРУГ
Приватний нотаріус Марченко Володимир Миколайович
61024, Україна, місто Харків, вулиця Ольмінського, 6
тел. (057) 714-27-89, тел./факс (057) 714-27-90; e-mail: notarmarchenko@gmail.com

«20» червня 2013 р. № 10/01-16

Президенту
Нотаріальної палати України
Павловій Л.М.

Приватного нотаріуса
Харківського міського
нотаріального округу
Марченко В.М.

Звернення
про неприпустимість прийняття проекту Закону України від 31.05.2013 № 2187а «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» (щодо оформлення спадщини у сільських населених пунктах, де немає нотаріуса)», зареєстрований за ініціативою народного депутата України Єгорова О.М., яким пропонується зобов’язати державних й приватних нотаріус здійснювати виїзд до сільських населених пунктів з метою надання правової допомоги
Враховуючи мету створення Нотаріальної палати України, її повноваження та функції, закладені у зміст ст. 16 Закону України «Про нотаріат» і статут НПУ, прошу задіяти всі необхідні конституційні інструментарії для захисту прав та інтересів громадян України, збереження професії нотаріуса шляхом недопущення прийняття вказаного вище законопроекту.
Для формування правової позиції НПУ пропоную використати наступні тези.
Оформлення спадщини є досить складною юридичною процедурою, але не тільки з огляду на значний обсяг юридичних знань, а ще й супроводжується величезним обсягом робити з інформаційними системами та Державними реєстрами, які є складовою частиною власне процесу оформлення спадщини. Оформлення спадщини — це не лише видача свідоцтва про право на неї, а й підготовка до такої видачі. Тому мета, з якою пропонується до розгляду такий законопроект, зокрема, як зазначено в пояснювальній записці, — створення для населення вигідних та зручних умов оформлення спадкових прав, носить виключно декларативний характер, та не може бути вирішена лише одним способом — виїздом нотаріуса до спадкоємця.
Відносини спадкування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема книгою шостою. Закон не встановлює жодних обмежувальних строків щодо оформлення спадкових прав спадкоємцями, які спадщину прийняли. Вони в будь-який час можуть звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Єдиним строком, який встановлено в законі у шість місяців, є строк для прийняття спадщини чи відмови від неї, що здійснюється спадкоємцями шляхом подання відповідної заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
Обґрунтування законопроекту тим, що для оформлення своїх спадкових прав жителі сільських населених пунктів зобов’язані їхати до населених пунктів, де є нотаріус, спочатку, щоб отримати консультацію правового характеру, потім, щоб уже за фактом надавати нотаріусу документи, згідно з вимогами чинного законодавства, не є абсолютно вірним. Спадкоємець може отримати попередню консультацію та засвідчити справжність підпису на заяві про прийняття спадщини чи відмову від неї за місцем проживання, у сільській раді. Згідно зі ст. 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); видають дублікати посвідчених ними документів; засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах.
Вчинення такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю не в приміщенні нотаріальної контори, а за місцем його проживання, не тільки не вирішить проблем надання правової допомоги сільському населенню, але й спричинить порушення нотаріусом низки норм інших законів та нормативно-правових актів.
Так, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Тобто нотаріус має бути забезпечений доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, такі ж факти перевіряються нотаріусом і при видачі свідоцтва, тобто нотаріус має бути забезпечений доступом до Спадкового реєстру.
Тексти документів, які засвідчуються и посвідчуються нотаріусом, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів, порядок використання і зберігання яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 812.
Згідно з цією постановою бланки належать до документів суворої звітності, та обов’язковій перевірці підлягає кожний бланк, на якому викладено текст нотаріального документа. Відомості про використання бланків нотаріуси можуть отримати шляхом безпосереднього доступу до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.
Багато інших факторів не враховано в поданому законопроекті.
Законопроект на нашу думку, не враховує того, що вчинення нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину є різновидом юридичної діяльності, здійснення якої полягає не в формальній видачі зазначеного свідоцтва, а, насамперед, у наданні цьому документу юридичної вірогідності, а отже, має здійснюватися тільки в такій процесуальній формі, яка повною мірою забезпечує безспірність такого документа.
На сьогодні Законом України «Про нотаріат» встановлено гарантії безспірності факту набуття фізичними та юридичними особами прав на спадщину та дотримання права кожного на правову допомогу під час вчинення нотаріальних дій у сфері спадкування. Зазначені гарантії полягають насамперед у встановленні кваліфікаційних вимог до робочого місця нотаріуса, які в сукупності з можливістю доступу до Державних та Єдиних реєстрів дозволяють йому давати професійну оцінку достовірності юридичних фактів, на підставі яких видається свідоцтво про право на спадщину. Крім того, держава гарантує захист прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб у разі їх звернення до нотаріуса, встановивши повну відповідальність за законність вчинюваних ним нотаріальних дій.
Сьогодні держава гарантує і забезпечує громадянам рівні умови доступу до зайняття нотаріальною діяльністю та рівні можливості нотаріусам в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених Законом України «Про нотаріат». А подібного роду виїзди нотаріусів до сільрад, які пропонуються згаданим вище законопроектом, та й під страхом анулювання свідоцтва, ставить в нерівні умови і нотаріусів України, і інших спадкоємців, якщо такі є, крім тих, які мешкають у сільському населеному пункті.
Сьогодні, коли в Україні працюють понад 7000 нотаріусів, реалізація громадянином своїх цивільних прав, майнових інтересів, у тому числі оформлення спадкових прав, не є проблемою, якщо громадянин виявив таке бажання. За наявності усіх законних підстав для отримання свідоцтва про право на спадщину він може отримати його чи особисто, чи надати такі повноваження представнику. Запропонований законопроект про поїздки нотаріуса по селах — це не що інше, як популізм.

З повагою
приватний нотаріус
Харківського міського
нотаріального округу Марченко В.М.

Додатки:
1. Проект Закону України від 31.05.2013 № 2187а «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» (щодо оформлення спадщини у сільських населених пунктах, де немає нотаріуса)», зареєстрований за ініціативою народного депутата України Єгорова О.М.
2. Витяг з порівняльної таблиці (що пропонують доповнити)
3. Витяг з пояснювальної записки до законопроекту
4. Висновок щодо попереднього законопроекту
5. Зауваження до попереднього законопроекту

Додаток 1
Проект
Закону України від 31.05.2013 № 2187а
«Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»
(щодо оформлення спадщини у сільських населених пунктах, де немає нотаріуса)»,
зареєстрований за ініціативою народного депутата України Єгорова О.М.
1. У Законі України «Про нотаріат» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 39, ст. 383):
1) у статті 5:
доповнити новим абзацом 9 такого змісту:
«з метою надання консультацій правового характеру та оформлення свідоцтв про право на спадщину здійснювати виїзд до сільських населених пунктів, де немає нотаріуса, у випадках та у порядку визначеному цим Законом;»
у зв’язку з цим абзац 9 вважати абзацом 10 відповідно.
2) у статті 12:
частину першу статті 12 доповнити новим пунктом 4 такого змісту:
«4) порушення нотаріусом вимог, передбачених абзацом статті 5 цього Закону;»
3) у статті 13:
у першому реченні частини четвертої статті 13 після слів «необхідних для вчинення нотаріальних дій» доповнити словами «здійснює виїзд до сільських населених пунктів та прийом громадян з метою надання консультацій правового характеру».
4) у статті 41:
у реченні другому частини другої після слів «вимагають особливості посвідчуваної угоди» доповнити словами «та в інших випадках, передбачених цим Законом».
5) у статті 66:
доповнити частиною третьою наступного змісту:
«Для видачі свідоцтва про право на спадщину у сільських населених пунктах, де немає нотаріуса, нотаріус зобов’язаний один раз на тиждень, не менше п’яти годин на день, здійснювати виїзд до такого сільського населеного пункту та прийом громадян з метою надання консультацій правового характеру та оформлення свідоцтв про право на спадщину поза приміщенням, яке є робочим місцем нотаріуса.»
6) Доповнити Закон новим розділом V такого змісту:
Розділ V
Прикінцеві положення
«1. Установити, що у сільських населених пунктах, де немає нотаріуса, державні та приватні нотаріуси з метою надання консультацій правового характеру та оформлення свідоцтв про право на спадщину, а помічники нотаріусів з метою надання консультацій правового характеру з питань оформлення свідоцтв про право на спадщину — зобов’язані один раз на тиждень, не менше п’яти годин на день, здійснювати виїзд до таких сільських населених пунктів та прийом громадян згідно з графіками, затвердженими начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Інформація щодо графіків виїздів державних та приватних нотаріусів, їх помічників, до сільських населених пунктів, де немає нотаріуса, оприлюднюється у приміщеннях сільських, селищних рад та на офіційних веб-сайтах Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
2. Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити створення і роботу «гарячих ліній» з питань виїздів державних та приватних нотаріусів, їх помічників, до сільських населених пунктів, де немає нотаріуса, та надання населенню консультацій правового характеру, оформлення свідоцтв про право на спадщину. Інформація щодо роботи «гарячих ліній» оприлюднюється у приміщеннях сільських, селищних рад та на офіційних веб-сайтах Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
3. Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі організувати із залученням державних та приватних нотаріусів, їх помічників, підготовку методичних матеріалів, зразків документів, необхідних для оформлення спадщини, та забезпечити надання цих матеріалів головам сільських, селищних рад для розміщення у приміщеннях сільських, селищних рад.»
2. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
3. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечать цьому Закону.

Додаток 2
Витяг з порівняльної таблиці (що пропонують доповнити)

До ст. 5
з метою надання консультацій правового характеру та оформлення свідоцтв про право на спадщину здійснювати виїзд до сільських населених пунктів, де немає нотаріуса, у випадках та у порядку визначеному цим Законом;
до ст.12
4) порушення нотаріусом вимог, передбачених абзацом статті 5 цього Закону;
до ст.41 поза приміщенням робоого місця
та в інших випадках, передбачених цим Законом,
до ст.66
Для видачі свідоцтва про право на спадщину у сільських населених пунктах, де немає нотаріуса, нотаріус зобов’язаний один раз на тиждень, не менше п’яти годин на день, здійснювати виїзд до такого сільського населеного пункту та прийом громадян з метою надання консультацій правового характеру та оформлення свідоцтв про право на спадщину поза приміщенням, яке є робочим місцем нотаріуса.

Додаток 3
Витяг з пояснювальної записки до законопроекту

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
На сьогоднішній день для оформлення своїх спадкових прав жителі сільських населених пунктів зобов’язані їхати до населених пунктів де є нотаріус з першу, щоб отримати консультацію правового характеру, далі, щоб вже по факту надавати нотаріусу документи, згідно з вимогами чинного законодавства. Проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» (щодо оформлення спадщини у сільських населених пунктах, де немає нотаріуса)» пропонується зобов’язати державних й приватних нотаріус здійснювати виїзд до сільських населених пунктів з метою надання правової допомоги.
2. Цілі і завдання прийняття акта
Метою прийняття проекту Закону — створення для населення вигідних та зручних умов оформлення спадкових прав.
3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта
Даним законопроектом пропонується на законодавчому рівні встановити, що у сільських населених пунктах, де немає нотаріуса, державні та приватні нотаріуси з метою надання консультацій правового характеру та оформлення свідоцтв про право на спадщину, а помічники нотаріусів з метою надання консультацій правового характеру з питань оформлення свідоцтв про право на спадщину — зобов’язані один раз на тиждень, не менше п’яти годин на день, здійснювати виїзд до таких сільських населених пунктів та прийом громадян згідно затвердженого графіка.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
Права та обов’язки громадян у сфері спадкового права регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Проект Закону не потребує додаткових фінансових витрат із Державного бюджету України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Прийняття проекту Закону дозволить зміцнити правові гарантії охорони та захисту прав спадкоємців щодо здійснення права на спадкування, зокрема прийняття спадщини.

Додаток 4
Висновок щодо попереднього законопроекту

ВИСНОВОК
на Пропозиції Президента України до Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оформлення спадщини» (реєстр. № 0985 від 12.12.2012 року)

Президент України вважає, що прийнятий Верховною Радою України 9 листопада 2012 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оформлення спадщини» не може бути підписаний, зокрема, через те, що запропонований ним механізм, за яким права на спадщину можуть бути оформлені сільськими, селищними радами, не відповідає Конституції України, нормам Цивільного, Земельного кодексів України, Законів України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На думку Президента України, це стосується запропонованих змін до статей 1269, 1288, 1297, 1300 Цивільного кодексу України, а також до статті 66 Закону України «Про нотаріат», за якими сільські та селищні ради наділяються повноваженнями щодо оформлення спадщини (зокрема, стосовно призначення виконавців заповіту за місцем відкриття спадщини, видачі свідоцтва про право на спадщину) (підпункти 1, 5 – 7 пункту 1 та підпункт 6 пункту 2 розділу І), що не узгоджується із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким «вчинення нотаріальних дій із визначених законом питань віднесено до відання саме виконавчих органів сільських, селищних, міських рад як делеговане повноваження органів виконавчої влади (підпункт 5 пункту «б» частини першої статті 38)». Набрання чинності такими змінами, якими здійснення відповідних заходів щодо оформлення спадщини фактично ставиться в залежність від періодичності сесій сільських, селищних рад, матиме, на думку Президента України, наслідком звуження існуючих прав, а тому «не відповідає частині третій статті 22 Конституції України, за якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Крім того, на думку глави держави, пропонована редакція нових частин четвертої, п’ятої, дев’ятої і десятої статті 67 Закону України «Про нотаріат» (абзаци п’ятий, шостий, десятий, одинадцятий підпункту 7 пункту 1 розділу I Закону, що надійшов на підпис) спричинить правову колізію між відповідними положеннями Закону України «Про нотаріат» та нормами Земельного кодексу України, Законів України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Президент України також вважає, що запровадження положень Закону, що надійшов на підпис, призведе до виникнення конфлікту інтересів та корупціогенного фактора.
Річ у тому, що за Цивільним кодексом України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. При цьому спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (частини перша, третя статті 1277). Отже, оскільки органи місцевого самоврядування, в тому числі сільські та селищні ради, є суб’єктами, на яких закон покладає обов’язок бути ініціаторами визнання спадщини відумерлою, покладення на них повноважень ще й щодо оформлення спадщини може спричинити конфлікт інтересів.
Президент України не підтримує також і пропозицію Закону щодо внесення зміни до частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» і скасування вимоги про обов’язкове проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у разі визначення розміру державного мита при спадкуванні (пункт 3 розділу І). Така позиція обґрунтовується тим, що поза увагою Закону, що надійшов на підпис, лишилася стаття 5 Закону України «Про оцінку земель», за якою нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при спадкуванні земельних ділянок згідно із законом.
У зв’язку з цим Президент України вважає зазначені пропозиції щодо покладення повноважень щодо оформлення спадщини на органи місцевого самоврядування та скасування вимоги про обов’язкове проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок неприйнятним, і пропонує виключити із тексту Закону, що надійшов на підпис, пункти 1 – 3 розділу І, якими вносяться зміни до Цивільного кодексу України, законів України «Про нотаріат» та «Про оцінку земель».
Не підтримує також Президент України пропозицію про виключення пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012 – 2014 роки» щодо особливостей здійснення оцінки майна для цілей оподаткування, в тому числі стосовно визначення такої оцінки виключним видом діяльності суб’єкта оціночної діяльності. Оскільки при цьому поза увагою Закону залишилася низка інших норм Законів України «Про Фонд державного майна України» та «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012 – 2014 роки» з цих же питань, виникає колізія правових норм, чим порушуються конституційні принципи верховенства права, рівності і справедливості, з яких випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правових норм.
Для уникнення такої ситуації та з метою забезпечення доступності і здешевлення послуг з оцінки майна, забезпечення конкуренції на ринку відповідних послуг Президент України пропонує в Законі, що надійшов на підпис, забезпечити комплексне і вичерпне врегулювання порушеного питання. З цією метою Президент України, зокрема, пропонує виключити із тексту цього Закону пункти 1 – 3 розділу 1, якими вносяться зміни до Цивільного кодексу України, законів України «Про нотаріат» та «Про оцінку земель», а також викласти в новій редакції пункти 4 та 5 розділу І Закону, якими відповідно були виключені абзац сімнадцятий пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» (пункт 4) та пункт 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 20122014 роки» від 13 січня 2012 року № 4336-VI (пункт 5).
Погоджуючись в цілому із зазначеними зауваженнями Президента України, водночас вважаємо за доцільне відзначити, що відповідного змісту зауваження до цього законопроекту були висловлені Головним управлінням у висновку від 21.09.2012 р., яке рекомендувало відхилити запропоновані до Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат» зміни, згідно з якими посадовим особам сільських, селищних рад та інших органів місцевого самоврядування у населених пунктах, де немає нотаріусів, надаватиметься право здійснювати нотаріальні дії щодо спадщини. При цьому слід звернути увагу, що поданий до першого читання проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оформлення спадщини» № 11047 від 30.07.2012 року передбачав внесення змін лише до Цивільного кодексу України та до Закону України «Про нотаріат». У результаті цього пропозиції щодо внесення змін законів України «Про оцінку земель», «Про Фонд державного майна України», «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012-2014 роки», якими всупереч вимогам статті 116 Регламенту Верховної Ради України був доповнений відповідний законопроект, залишилися поза межами наукової експертизи з боку Головного управління.
З іншого боку, вважаючи зауваження, висловлені у Пропозиціях Президента України, достатньо обґрунтованими, Головне управління не може не звернути увагу на те, що у разі врахування відповідних пропозицій Президента України щодо викладення пунктів 4 та 5 розділу І Закону, що надійшов на підпис, у новій редакції, може скластися ситуація, за якої в цьому Законі фактично залишиться незмінною єдина норма, якою виключається абзац сімнадцятий пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», згідно з яким Фонд державного майна України «провадить іншу діяльність, пов’язану з із здійсненням наданих законодавством повноважень з державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності», з чим навряд чим можна погодитися.
Це пояснюється тим, що Президент України, пропонуючи викласти в новій редакції пункти 4 та 5 розділу І Закону, що надійшов на підпис, одночасно пропонує викласти в новій редакції абзаци шостий і дванадцятий пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», до яких зміни не вносились, що, на думку Головного управління, слід розцінювати як нову законодавчу ініціативу, яка має розглядатися Верховною Радою України за процедурою, встановленою Регламентом Верховної Ради України, який затверджений відповідним Законом України і є обов’язковим для всіх суб’єктів права законодавчої ініціативи.
На думку Головного управління, є підстави вважати, що, наприклад, вимоги статті 116 Регламенту Верховної Ради України щодо подання пропозицій і поправок до законопроектів, які готуються до другого читання, мають поширюватися також на Пропозиції Президента України до вже прийнятого закону, тобто відповідні пропозиції можуть стосуватися лише того тексту закону (статей, їх частин, пунктів, речень), який прийнятий Верховною Радою України і направлений Президентові України на підпис. Враховуючи цю обставину, Головне управління вважає, що пропозиції Президента України щодо викладення в новій редакції абзаців шостого і дванадцятого пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» доцільно внести у вигляді окремого законопроекту, що забезпечить розгляд цих пропозицій відповідно до законодавчої процедури, передбаченої Регламентом Верховної Ради України.
Керівник Головного управління В.І.Борденюк
Вик.: Л.Г.Гринчишина
Додаток 5
Зауваження до попереднього законопроекту

ЗАУВАЖЕННЯ
до проекту Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо оформлення спадщини»
(реєстраційний № 11047)
У Головному юридичному управлінні розглянуто підготовлений до другого читання проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оформлення спадщини».
Підтримуючи висновок Головного науково-експертного управління щодо відхилення цього проекту від 21 вересня 2012 року, слід звернути увагу на таке.
1. Законопроектом пропонується шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат» надати органам місцевого самоврядування повноваження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.
Проте запровадження такого підходу, на нашу думку, не враховує того, що вчинення нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину є різновидом юридичної діяльності, здійснення якої полягає не в формальній видачі зазначеного свідоцтва, а, насамперед, у наданні цьому документу юридичної вірогідності, а отже, має здійснюватися тільки в такій процесуальній формі, яка повною мірою забезпечує безспірність такого документу.
На сьогодні Законом України «Про нотаріат» встановлені гарантії безспірності факту набуття фізичними та юридичними особами прав на спадщину та дотримання права кожного на правову допомогу під час вчинення нотаріальних дій у сфері спадкування. Зазначені гарантії полягають насамперед у встановленні кваліфікаційних вимог до нотаріусів, які дозволяють йому давати професійну оцінку достовірності юридичних фактів, на підставі яких видається свідоцтво про право на спадщину. Крім того, держава гарантує захист прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб у разі їх звернення до нотаріуса, встановивши повну відповідальності за законність вчинюваних ним нотаріальних дій.
Натомість у разі передачі органам місцевого самоврядування повноваження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину держава не може гарантувати професійність та безспірність вчинюваних цими органами нотаріальних дій.
Разом з цим, запровадження шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України порядку видачі свідоцтва про право на спадщину сільською, селищною радою є юридично некоректним з огляду на колегіальність та сесійний характер роботи цього органу, з одного боку, та чітко встановленими законами України строками прийняття спадщини, з іншого боку.
Крім того, покладання на сільські та селищні ради функцій нотаріату не відповідає положенням частини третьої статті 143 Конституції України, за якою органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.
Також законопроект має низку внутрішніх неузгодженостей, зокрема це стосується одночасного надання одних і тих самих повноважень сільським, селищним радам та посадовим особам цих органів місцевого самоврядування, що суперечить частині другій статті 19 Конституції України та не відповідає вимогам щодо якості закону в контексті верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Разом з цим, з огляду на положення статті 1277 Цивільного кодексу України, за якими у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина, визнається судом відумерлою та переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, наділення органів місцевого самоврядування повноваженнями щодо видачі свідоцтва про право на спадщину не враховує вимог частини четвертої статті 7 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції 2003 року, ратифікованої Україною, за якою кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів.
2. Положення підпункту 7 пункту 2 розділу І проекту щодо доповнення статті 67 Закону України «Про нотаріат» новими частинами, які регламентують порядок видачі свідоцтва про право на спадщину, по-перше, не узгоджуються з вимогами частини першої статті 24 Конституції України, оскільки передбачаючи видачу свідоцтва про право на спадщину тільки спадкоємцям першої та другої черги за законом, обмежують права спадкоємців третьої, четвертої та п’ятої черг. Крім того, згідно з положеннями законопроекту створюється вірогідність одночасного відкриття спадкових справ нотаріусом та органом місцевого самоврядування щодо однієї спадщини.
По-друге, зазначені положення проекту щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації тільки на підставі правовстановлюючих документів, не враховують низки вимог Цивільного кодексу та інших законів України.
Так, згідно з положеннями статті 182, частини другої статті 331, частини першої статті 344 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано (частина шоста статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Однак відповідно до підпункту 7 пункту 2 розділу І проекту «відмітка про перехід права власності при видачі свідоцтва про право на спадщину провадиться посадовою особою органу місцевого самоврядування шляхом закреслення прізвища, ім’я та по батькові спадкодавця на правовстановлюючому документі і виправлення на прізвище, ім’я та по батькові спадкоємця та повинно бути підтверджено підписом посадової особи органу місцевого самоврядування і печаткою цього органу.
Проте згідно із частиною другою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації прав не приймаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.
Крім того, проект підготовлений до другого читання без урахування вимог статті 116 Регламенту Верховної Ради України. Так, пункти 3 та 4 розділу І законопроекту не були предметом наукової експертизи, яка обов’язково має проводитися відповідно до вимог статті 103 Регламенту Верховної Ради України, і не обговорювалися у сесійному залі під час його розгляду у першому читанні.

Заступник керівника
Головного управління В. МІЛОВАНОВ

отримати