Звернення до народних депутатів України від Асоціації нотаріусів міста Харкова та Харківської області

61002, м. Харків, вул. Ольмінського, буд. 6.
код ЄДРПОУ 24275948, п/р. 2600700114657 в АТ “РЕГІОН-БАНК” у м. Харкові, МФО 351254
(057) 714-27-90, (057) 714-27-89, 067 572 16 15

Шановні народні депутати України!

В той час, коли держава Україна будує правову державу, Верховна Рада України 25 лютого 2014 року розглядатиме Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оформлення спадщини», який нас фактично повертає до XVI сторіччя.
Приймаючи цей законопроект, Верховна Рада України реально запропонувала повернутися до козацького права та ставити у правозастосуванні на перше місце відчуття та емоції, на друге місце — звичай, на третє місце — духовно-емоційний стан секретаря сільради, на четверте місце — зовнішній стан (вигляд) суб’єкта, щодо якого вчинюється дія (зріст, маса тіла, спадковість, наркозалежність тощо), на п’яте місце — документ.
І вже на шосте місце у правозастосуванні ставить право, бо право як феномен вже, мабуть, у нашій державі в розумінні авторів цього Закону набуває ознак рудиментарного анахронізму.
На сьогодні запропонували «простий» механізм: хто перший приніс на село свідоцтво про смерть, того і хата, хто ощадкнижку — того гроші, а хто кинув далі шапку, тому земля.
Керуючись їх логікою, в законодавстві України ще є над чим працювати: потрібно терміново внести зміни про надання секретарям сільради повноважень судді, прокурора та взагалі нехай вже й закони приймають на селі.
У зв’язку з цим є одне бажання: побачити, як народні обранці отримають спадщину від секретаря сільради!
Шановні народні депутати України, прошу Вас звернути увагу на такі ґрунтовні зауваження щодо цього Закону, які були викладені Головним юридичним управлінням Верховної Ради України ще на стадії проекту:
«Головне управління не підтримує прийняття вказаних законодавчих пропозицій.
Це пояснюється тим, що оформлення спадщини є досить складною юридичною процедурою, яка вимагає значного обсягу юридичних знань. Саме тому її виконання покладено на нотаріуса, яким згідно з ст. 3 Закону України «Про нотаріат» може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Зазначимо, що наявність таких знань та досвіду у посадових осіб місцевих органів самоврядування виглядає сумнівним, у зв‘язку з чим покладення на них обов’язків щодо оформлення спадщини може призвести до порушень прав спадкоємців.»
«1. Законопроектом пропонується шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат» надати органам місцевого самоврядування повноваження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.
Проте запровадження такого підходу, на нашу думку, не враховує того, що вчинення нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину є різновидом юридичної діяльності, здійснення якої полягає не в формальній видачі зазначеного свідоцтва, а, насамперед, у наданні цьому документу юридичної вірогідності, а отже, має здійснюватися тільки в такій процесуальній формі, яка повною мірою забезпечує безспірність такого документу.
На сьогодні Законом України «Про нотаріат» встановлені гарантії безспірності факту набуття фізичними та юридичними особами прав на спадщину та дотримання права кожного на правову допомогу під час вчинення нотаріальних дій у сфері спадкування. Зазначені гарантії полягають насамперед у встановленні кваліфікаційних вимог до нотаріусів, які дозволяють йому давати професійну оцінку достовірності юридичних фактів, на підставі яких видається свідоцтво про право на спадщину. Крім того, держава гарантує захист прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб у разі їх звернення до нотаріуса, встановивши повну відповідальності за законність вчинюваних ним нотаріальних дій.
Натомість у разі передачі органам місцевого самоврядування повноваження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину держава не може гарантувати професійність та безспірність вчинюваних цими органами нотаріальних дій.
Разом з цим, запровадження шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України порядку видачі свідоцтва про право на спадщину сільською, селищною радою є юридично некоректним з огляду на колегіальність та сесійний характер роботи цього органу, з одного боку, та чітко встановленими законами України строками прийняття спадщини, з іншого боку.
Крім того, покладання на сільські та селищні ради функцій нотаріату не відповідає положенням частини третьої статті 143 Конституції України, за якою органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.
Також законопроект має низку внутрішніх неузгодженостей, зокрема це стосується одночасного надання одних і тих самих повноважень сільським, селищним радам та посадовим особам цих органів місцевого самоврядування, що суперечить частині другій статті 19 Конституції України та не відповідає вимогам щодо якості закону в контексті верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Разом з цим, з огляду на положення статті 1277 Цивільного кодексу України, за якими у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина, визнається судом відумерлою та переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, наділення органів місцевого самоврядування повноваженнями щодо видачі свідоцтва про право на спадщину не враховує вимог частини четвертої статті 7 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції 2003 року, ратифікованої Україною, за якою кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів.
2. Положення підпункту 7 пункту 2 розділу І проекту щодо доповнення статті 67 Закону України «Про нотаріат» новими частинами, які регламентують порядок видачі свідоцтва про право на спадщину, по-перше, не узгоджуються з вимогами частини першої статті 24 Конституції України, оскільки передбачаючи видачу свідоцтва про право на спадщину тільки спадкоємцям першої та другої черги за законом, обмежують права спадкоємців третьої, четвертої та п’ятої черг. Крім того, згідно з положеннями законопроекту створюється вірогідність одночасного відкриття спадкових справ нотаріусом та органом місцевого самоврядування щодо однієї спадщини.
По-друге, зазначені положення проекту щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації тільки на підставі правовстановлюючих документів, не враховують низки вимог Цивільного кодексу та інших законів України.
Так, згідно з положеннями статті 182, частини другої статті 331, частини першої статті 344 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано (частина шоста статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Однак відповідно до підпункту 7 пункту 2 розділу І проекту «відмітка про перехід права власності при видачі свідоцтва про право на спадщину провадиться посадовою особою органу місцевого самоврядування шляхом закреслення прізвища, ім’я та по батькові спадкодавця на правовстановлюючому документі і виправлення на прізвище, ім’я та по батькові спадкоємця та повинно бути підтверджено підписом посадової особи органу місцевого самоврядування і печаткою цього органу.
Проте згідно із частиною другою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації прав не приймаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.
Крім того, проект підготовлений без урахування вимог статті 116 Регламенту Верховної Ради України. Так, пункти 3 та 4 розділу І законопроекту не були предметом наукової експертизи, яка обов’язково має проводитися відповідно до вимог статті 103 Регламенту Верховної Ради України, і не обговорювалися у сесійному залі під час його розгляду у першому читанні.»

З повагою
Президент
Асоціації нотаріусів міста Харкова та
Харківської області В.М. Марченко

24 лютого 2014 року