Власниками земель сільгосппризначення для ведення особистого селянського господарства можуть бути тільки громадяни

Державним комітетом України із земельних ресурсів розглянуто ваше звернення від 18.03.2008 N 1-03/08 стосовно питань права власності на землі сільськогосподарського призначення та повідомляється наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 82 Земельного кодексу України іноземні юридичні можуть набути право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення у випадку її спадкування. Але набувши земельну ділянку у власність шляхом спадкування, такі особи зобов’язані протягом одного року з моменту набуття права власності на земельну ділянку здійснити її відчуження іншій фізичній чи юридичній особі України, яка згідно з законодавством України має право володіти земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на праві власності.
Що стосується юридичних осіб, які мають право набуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення у приватну власність, то Земельний кодекс України (зокрема частина перша статті 82) відносить до них лише ті з них, які засновані громадянами України та юридичними особами України.
З приводу питань можливості отримання та використання юридичною особою земель особистого селянського господарства повідомляємо.
Відповідно до частини третьої статті 22 Земельного кодексу України земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства можуть передаватись у власність лише громадянам. Несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільського господарства.
Земельний кодекс України у частині третій статті 33 визначає, що використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.
Статтею 1 Закону Україну «Про особисте селянське господарство» визначено, що особисте селянське господарство це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Таким чином, ведення особистого селянського господарства має на меті виробництво сільськогосподарської продукції для задоволення потреб громадянина — власника земельної ділянки та осіб, які перебувають з ним у сімейних чи родинних відносинах у вирощуваній сільськогосподарській продукції, а також у реалізації надлишків такої продукції на ринку.
Земельний кодекс України та Закон України «Про особисте селянське господарство» не передбачає можливість передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення юридичним особам у власність або в оренду для ведення особистого селянського господарства та визначає суб’єктом права на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства лише громадян.

Заступник Голови В. В. Кулініч

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2008
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2008